Умисне вбивство двох або більше осіб
Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства. Види вбивств за чинним КК України. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства двох або більше осіб. Вбивство, вчинене з особливою жорстокістю та способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.07.2011 |
| Размер файла | 41,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
5
21
План
- Вступ
- 1. Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства
- 2. Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України
- 3. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства двох або більше осіб (п.1 ч.2 ст.115 КК України)
- 4. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства вчиненого з особливою жорстокістю (п.4 ч.2 ст.115 КК України)
- 5. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п.5 ч.2 ст.115 КК України)
- Висновок
- Список використаних джерел
Вступ
Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
В ст.3 Конституції України сказано: „Людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека вважаються в Україні найвищою соціальної цінністю”, вперше в статі 27 Конституції України записано: „Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини”.
Самим тяжким злочином проти особистості є вбивство, оскільки воно посягає на основне благо людини - життя. Тому вбивство, за винятком привілейованих його видів, віднесено законом до особливо тяжких злочинів.
Під убивством варто розуміти протиправне навмисне заподіяння смерті іншій людині. Не є вбивством заподіяння смерті іншій людині, зроблене при відсутності хоча б однієї із зазначених ознак: протиправності (наприклад, позбавлення життя людини в стані необхідної оборони, якщо при цьому не перевищені її межі) або навмисного відношення до вчиненого і його наслідків (наприклад, заподіяння смерті по необережності).
Умисні вбивства - найтяжкі злочини проти особи. Суспільна небезпека умисних вбивств полягає в тому, що при їх вчиненні відбувається свідоме посягання на життя іншої людини, яке відповідно до ст.3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю. При цьому наслідок у вигляді смерті має незворотний характер, оскільки шкода, заподіяна потерпілому, не може бути усунена.
Дана тема є досить актуальною на даному періоді розвитку нашої країни, тому що кожного року злочинна діяльність росте по висхідній прямі і, на жаль, наша країна не взмозі зменшити ці показники. Показники не зменшились із прийняттям нового Кримінального Кодексу України в 2001р., який вважають більш суворішим за попередній.
Об'єктом дослідження є умисне вбивство.
Предметом є умисне вбивство двох або більше осіб (п.1 ч.2 ст.115 КК України), вчинене з особливою жорстокістю (п.4 ч.2 ст.115 КК України), вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п.5 ч.2 ст.115 КК України).
Мета курсової роботи полягає тому, щоб на основі всебічного аналізу використаної при написанні літератури дослідити об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки умисного вбивства.
Тема "Умисне вбивство" набула широкого розгляду в літературі. Дослідили об'єктивні ознаки умисного вбивства такі вчені: Саінчин О.С., Мельник М.І., Хавронюк М.І., Гончаренко В.Г., Бажанов М.І., Сташис В. В.
Дослідили суб'єктивні ознаки умисного вбивства: Мельник М.І., Хавронюк М.І., Кожанський М.Й., Яценко С.С., Спульцова Е. Л.
Проаналізували кваліфікуючі ознаки умисного вбивства:
Короленко М.Г., Лебедева В.М., Матвійчук В.В., Навроцький В.О., Дурдинець В.В., Старушневич А.В., Шапун В.І., Лихолоб О.В., Потебенько М.О., Гончаренко В.Г., Бородін С.В., Бажанов М.І., Тацій В.Я., Сташис В. В.
При написанні курсової роботи застосовувались такі методи дослідження: аналіз, синтез, дедукція, індукція, порівняння.
Курсова робота складається зі вступу, п'ятьох розділів, висновку, переліку використаної при написанні літератури.
1. Законодавче визначення та ознаки умисного вбивства
Умисні вбивства - найтяжкі злочини проти особи. Суспільна небезпека умисних вбивств полягає в тому, що при їх вчиненні відбувається свідоме посягання на життя іншої людини, яке відповідно до ст.3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю. При цьому наслідок у вигляді смерті має незворотний характер, оскільки шкода, заподіяна потерпілому, не може бути усунена.
Законодавче визначення поняття умисного вбивства дається у диспозиції ч.1 ст.115. Відсутність в ній терміну "умисне вбивство" треба розглядати як редакційну неточність, оскільки зміст назви ст.115, зміст диспозиції ч.2 ст.115 та наявність в Кримінальному кодексі України ст.119 дозволяють зробити однозначний висновок: в ч.1 ст.115 передбачена відповідальність за умисне вбивство без обтяжуючих обставин, а кримінально-правовий зміст її диспозиції має встановлюватись, виходячи з формулювання "умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.".
Визначене законодавцем поняття умисного вбивства має поширюватись практично на всі випадки вживання в Кримінальному кодексі України відповідного терміну. Єдиний виняток - термін "умисне вбивство", вжитий у п.13 ч.2 ст.115. У цьому випадку даний термін в контексті формулювання". вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство." має більш широкий зміст.
Сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне, становлять склад злочину. Ці ознаки поділяють на об'єктивні і суб'єктивні.
До об'єктивних ознак відносяться об'єктивна сторона злочину і об'єкт злочину.
Об'єктом злочину є життя особи.
умисне вбивство україна кримінальний
Початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Самогубство, тобто заподіяння смерті самому собі, як і готування до самогубства та замах на самогубство, не є кримінальне караними діяннями. Проте наявність прохання або згоди потерпілого на позбавлення його життя не звільняє того, хто це вчинив, від кримінальної відповідальності за умисне вбивство. В Україні медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії - навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань.
Об'єктивна сторона злочину характеризується:
1) діянням - посяганням на життя іншої особи;
2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого;
3) причинним зв'язком між вказаними, діянням та наслідками.
Суспільно небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Найчастіше умисне вбивство вчиняється шляхом дії, спрямованої на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини.
Необхідними умовами кваліфікації протиправного заподіяння смерті іншій особі у формі бездіяльності за ст.115 є обов'язок винного турбуватися про потерпілого та наявність у нього можливості не допустити настання його смерті (наприклад, батьки з метою позбавити немовля життя тривалий час не годують його, медичний працівник з тією ж метою не виконує свої професійні обов'язки щодо хворого).
Суспільне небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого.
Способи умисного вбивства можуть бути різними і вони не впливають на кваліфікацію діяння за ч.1 ст.115. Однак встановлення способу вбивства є обов'язковим, оскільки вчинення вбивства з особливою жорстокістю або способом, небезпечним для життя багатьох осіб, слід кваліфікувати, відповідно, за п. п.4, 5 ч.2 ст.115.
Стаття 115 передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто таке, коли особа розуміє, що здійснює посягання на життя іншої людини, передбачає, що наслідком її діяння буде (може бути) смерть потерпілого, і бажає (прямий умисел) настання таких наслідків.
Питання про наявність чи відсутність у винного умислу на вбивство слід вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема брати до уваги ті з них, які можуть свідчити про бажання чи свідоме допущення винним смерті потерпілого. При цьому насамперед слід враховувати спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину, кількість, характер і локалізацію спричинених тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій з боку винної особи, її взаємовідносини з потерпілим, поведінку обох, що передувало події злочину. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, внаслідок чого настає його смерть. Визначальним при цьому все ж таки є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Не виключається відповідальність за умисне вбивство і у випадку спричинення смерті при так званому невизначеному умислі, коли винний передбачає можливість заподіяння будь-якої шкоди потерпілому, в тому числі і смерті та бажає або передбачає настання такої шкоди. Зміст та спрямованість умислу винного є основним критерієм відмежування умисного вбивства від інших злочинів.
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що суб'єкт умисного вбивства є загальним, тобто ним можуть виступати громадяни України, особи без громадянства та іноземці, які досягли чотирнадцятирічного віку. Також ці особи повинні бути фізичними і осудними. Суб'єктивна ж сторона вбивства характеризується лише умисною формою вини.
2. Загальна характеристика та види вбивств за чинним КК України
Вбивство спрадавна вважалося злочином проти людини і засуджувалося як мораллю, так і системою норм і правил, що мають силу закону.
В сучасній теорії кримінального права немає єдиного розуміння поняття вбивства. Одні автори вважають, що вбивство - протиправне, умисне чи з необережності позбавлення життя іншої людини. На думку інших авторів, вбивство - передбачене кримінальним законом, винне, суспільно небезпечне діяння, що посягає на життя інщої людини і спричиняє її смерть. Навроцький В.О. визнає вбивство як протиправне винне насильницьке позбавлення життя людини. Згідно чинного КК України (ч.1 ст.115), вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вбивство відноситься до групи злочинів, які посягають на життя людини. Закон охороняє від злочинних посягань не життя саме по собі як поняття біологічне, повністю підпорядковане закономірностям природи, а життя людини, як необхідну передумову виникнення, існування і розвитку різноманітних суспільних відносин. Поняття вбивства, яке дається у ч.1 ст.115 КК, в цілому відображає всі суттєві ознаки вбивства.
Об'єктивна сторона будь-якого умисного вбивства полягає в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині. Вбивство може вчинятись шляхом не лише активної, але і пасивної поведінки. Психічний вплив на потерпілого, який може бути досить різноманітним, мас свою специфіку під час вчинення вбивства, тобто він дістає прояв у безпосередньому психічному впливі на потерпілого: психічна діяльність спрямовується на іншу особу для позбавлення її життя (наприклад, погроза, яка викликала переляк, що призвів до паралічу серця; підмовляння до спричинення собі смерті малолітнього чи особи, яка страждає психічним захворюванням чи недоумством). У таких випадках на житгя потерпілого не спрямовується ніяка механічна, зокрема м'язова сила вбивці.
Також з об'єктивної сторони всі злочини проти життя є злочини з матеріальними складами, оскільки вважаються закінченими з моменту настання суспільне небезпечного наслідку - смерті людини, а при доведенні до самогубства (ст.120) - наслідку у виді самогубства або замаху на нього. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину є наявність причинового зв'язку між діянням і наслідком. Потерпілими при вбивстві визнаються лише фізичні особи.
Суб'єктивна сторона злочинів проти життя може характеризуватися: умисною виною (статті 115-118); необережною виною (ст.119); умисною чи необережною виною (ст.120). Мотив і мета, а також емоційний стан винного у ряді випадків є обов'язковими ознаками складу вбивства: вони роблять його кваліфікованим (пункти 6, 7, 8, 9, 11 ч.2 ст.115) або навпаки привілейованим (ст.116).
На сьогодні широкого розповсюдження набули особливо небезпечні злочини, а саме: серійні вбивства, терористичні акти, вбивства на замовлення. Особливість суспільної небезпеки умисних вбивств, вчинених на замовлення, полягає в тому, що вони завдають шкоди, яка не має відповідного еквіваленту, - людина позбавляється найціннішого - життя, найбільш небезпечним способом, найбільш небезпечними засобами.
Отже, в теорії кримінального права немає єдиного розуміння поняття вбивства. Та за Кримінальним кодексом України, вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вбивству притаманні ознаки, які включають суб'єктину та об'єктивну сторони, суб'єкт та об'єкт складу злочину, а також предмет.
У свою чергу, вбивства поділяються на: а) просте умисне вбивство (ч.1 ст.115), б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (кваліфіковані види вбивства) (ч.2 ст.115), в) умисне вбивство при пом'якшуючих обставинах (привілейовані види вбивства), г) вбивство через необережність (ст.119).
Вбивства при пом'якшуючих обставинах поділяються:
а) умисне вбивство, здійснене в стані сильного душового хвилювання (ст.116 КК);
б) умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст.117 КК);
в) умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.118 КК).
Та вбивства при обтяжуючих обставинах:
а) умисне вбивство двох або більше осіб (п.1 ч.2 ст.115 КК);
б) умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного була у стані вагітності (п.2 ч.2 ст.115 КК);
в) умисне вбивство заручника (п.3 ч.2 ст.115 КК);
г) умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п.4 ч.2 ст.115 КК);
д) вбивство вчинене способом, небезпечним для багатьох інших осіб (п.5 ч.2 ст.115 КК);
е) вбивство із корисливих мотивів (п.6 ч.2 ст.115 КК);
є) умисне вбивство з хуліганських мотивів (п.7 ч.2 ст.115 КК);
ж) умисне вбивство, особи чи її близького родича, вчинене у звязку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку (п.8 ч.2 ст.115 КК);
з) умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п.9 ч.2 ст.115 КК);
и) вбивство, поєднане зі зґвалтуванням, або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п.10 ч.2 ст.115 КК);
і) умисне вбивство, вчинене на замовлення; умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п.11 ч.2 ст.115 КК України).
Отже, умисні вбивства поділяються на вбивства за обтяжуючих обставин та пом'якшуючих, які у свою чергу мають свій поділ.
3. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства двох або більше осіб (п.1 ч.2 ст.115 КК України)
Пункт 1 ч.2 ст.115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство двох або більше осіб. Таке вбивство характеризується одним (єдиним) умислом на вбивство двох (або більше) потерпілих, тобто винний має намір і мету вбити двох або більше осіб.
Умисне вбивство має кваліфікуватися за п.1 ч.2 ст.115 КК за умови, що їх вбивство охоплювалось єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч.2 ст.115 КК.
Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за п.1 ч.2 ст.115 КК не має (п.5 постанови ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи"),
Вбивство двох чи більше потерпілих може бути вчинене одночасно або в різний час. Ця обставина вирішального значення не має. Головне, що поєднує вбивство двох чи більше осіб у п.1 - це єдність умислу таких дій. За відсутності єдності умислу на вбивство двох чи більше осіб злочин кваліфікується як повторне вбивство. За п.1 кваліфікуються і ті випадки, коли після вбивства однієї особи винний вчинив замах на вбивство іншої особи або коли вбивству передував замах на вбивство другої людини, якщо всі ці дії (обидва злочини) охоплювались одним умислом.
Разом з тим при спрямованості умислу на вбивство двох або більше осіб вбивство одного з них і замах на життя іншого не може вважатися закінченим злочином, вбивством двох чи більше осіб, бо злочинний намір вбити двох чи більше не був здійсненим за причин, від волі винного незалежних. Тому такі дії кваліфікуються за ч.1 ст.115 чи ч.2 ст.115 і п.1 ч.2 ст.115 КК.
Замах на вбивство кількох осіб кваліфікується за ст.15 і п.1 ч.2 ст.115 КК. Додатково кваліфікувати за ст.15 і п.5 ч.2 ст.115 КК немає потреби, якщо спосіб заподіяння смерті був небезпечний тільки для цих потерпілих. Убивство двох або більше осіб (п.1 ч.2 ст.115 КК) відрізняється від вбивства способом, що був небезпечним для життя багатьох осіб (п.5 ч.2 ст.115 КК), субєктивно: за п.1 ч.2 ст.115 КК дії кваліфікуються при намірі винного вбити кількох осіб, а за п.5 ч.2 ст.115 КК - тоді, коли його умислом охоплювалося заподіяти смерть одному, а щодо інших потерпілих винний діяв необережно - вчинив необережне вбивство (ст.119 КК) чи поставив потерпілих у небезпечне для життя становище (ст.135 КК), окрім жертви.
Вбивство двох осіб не може підпадати під ознаки п.1 ч.2 ст.115 КК якщо одне з них було необережним (ст.119 КК) або вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст.118 КК), чи в стані фізіологічного афекту (ст.116 КК).
4. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства вчиненого з особливою жорстокістю (п.4 ч.2 ст.115 КК України)
У пункті 4 ч.2 ст.115 КК передбачається відповідальність за вбивство, вчинене з особливою жорстокістю. Для притягнення до відповідальності необхідно встановити наявність не просто жорстокості, яка фактично має місце при кожному умисному вбивстві, а особливої жорстокості.
Про особливу жорстокість може свідчити сам спосіб вчинення вбивства. Вчиненим з особливою жорстокістю є вбивство, здійснене способом, особливо болісним для вбитого.
До випадків вбивства з особливою жорстокістю практика відносить також застосування для позбавлення життя потерпілого електроструму, оскільки такі дії поєднані зі спричиненням особливих страждань.
Застосування для вбивства отруйних речовин, які спричиняють потерпілому передсмертні страждання, також слід кваліфікувати як умисне вбивство з особливою жорстокістю.
Узагальнюючи ці положення, Пленум Верховного Суду України в постанові "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи" вказав, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних страждань (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо) психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також, якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань (абз.1 п.8 Постанови).
У всіх випадках особлива жорстокість дій, які здійснює винний, має охоплюватися його умислом. У судовій практиці неодноразово зазначалося, що кількість поранень при вбивстві або замаху на нього саме по собі не є обставиною, яку в усіх випадках слід розглядати як свідчення вчинення вбивства з особливою жорстокістю. Завдання численних поранень при вбивстві відноситься до ознак особливої жорстокості лише у випадках, коли встановлено, що таким шляхом винний умисно завдав потерпілому особливих страждань.
Не можна кваліфікувати умисне вбивство за п.4 ч.2 ст.115 КК на тій підставі, що винна особа в подальшому з метою приховання цього злочину знищила або розчленувала труп (абз.2 п.8 постанови ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи").
Необхідно враховувати, що, визнаючи засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд повинен зазначити у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку. При цьому слід підкреслити, що поняття "жорстокість" не є медичним, тому встановлення особливої жорстокості вбивства не входить до компетенції судово-медичної експертизи. Це питання вирішується слідчими та судовими органами.
Мотиви, якими керувався суб'єкт, вчиняючи вбивство з особливою жорстокістю, можуть бути різними. Разом з тим, умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого (ст.116 КК), або матір'ю своєї новонародженої дитини (ст.117 КК), або при перевищенні меж необхідної оборони чи в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.118 КК), кваліфікується тільки за цими статтями КК, навіть якщо воно й мало ознаки особливої жорстокості (абз.3 п.8 постанови ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи").
5. Кримінально-правова характеристика умисного вбивства вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п.5 ч.2 ст.115 КК України)
Вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, передбачене в п.5 ч.2 ст.115 КК. Йдеться про такі способи вбивства, коли з позбавленням життя однієї людини створювалася реальна небезпека позбавлення життя інших осіб. Пленум Верховного Суду України в постанові "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи" роз'яснив, що як учинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, умисне вбивство кваліфікується за умови, якщо винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує такий спосіб убивства, який є небезпечним для життя не тільки цієї особи, а й інших людей. При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною (абз.1 п.9 Постанови ПВСУ). Прикладами вчинення такого злочину може бути вбивство шляхом пострілу по натовпу, підпал приміщення, де крім потерпілого знаходилися інші особи, організація аварії автомашини, в якій їхали кілька осіб тощо.
Вказівку закону про небезпеку для життя багатьох осіб слід розуміти як небезпеку спричинення смерті не тільки потерпілому, а ще хоча б одній людині. Пункт 5 ч.2 ст.115 КК застосовується і тоді, коли з урахуванням використаних знарядь вбивства (наприклад, кидання ножа в людину, що стоїть в натовпі, використання вибухових пристроїв) небезпека загрожувала життю однієї особи, але міг постраждати всякий, хто знаходився в цьому місці.
Суб'єктивна сторона злочину, що розглядається, може полягати як у прямому, так і в непрямому умислі. Винний усвідомлює, що обраний ним спосіб вбивства є небезпечним для життя багатьох осіб. При вчиненні злочину, що розглядається, винний може діяти з прямим умислом, спрямованим на вбивство певної особи, свідомо припускаючи небезпеку для життя багатьох людей. Проте не виключена наявність тільки непрямого умислу, коли винний свідомо допускає таку можливість, не маючи на меті вбити конкретну особу (наприклад, неприцільне стріляння в місці, де знаходилося багато осіб, що спричинило смерть однієї з них). Якщо винний не усвідомлював, що при вчиненому ним вбивстві об'єктивно існувала небезпека для життя багатьох осіб, його дії не можуть бути кваліфіковані за п.5 ч.2 ст.115 КК.
У разі коли винний, позбавляючи життя певну особу, помилково вважав, що робить це способом, який є небезпечним для життя потерпілого та інших людей, тоді як той фактично небезпечним не був, вчинене належить кваліфікувати як замах на вчинення злочину, передбаченого п.3 ч.2 ст.115 КК (абз.2 п.9 постанови ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи").
Фактичне позбавлення життя тільки однієї людини не виключає застосування п.5 ч.2 ст.115 КК, якщо спосіб убивства був небезпечний для життя багатьох осіб. У тих випадках, коли дії винного, спрямовані на вчинення злочину зазначеним способом, взагалі не призвели до його реалізації, відповідальність настає за замах на вчинення злочину, що розглядається.
Якщо при умисному вбивстві, вчиненому небезпечним для життя багатьох осіб способом, позбавлено життя й іншої особи (інших осіб), злочин кваліфікується за п.5 ч.2 ст.115 КК та відповідними статтями цього Кодексу, що передбачають відповідальність за умисне заподіяння тілесних ушкоджень (абз.3 п.9 постанови ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи").
Відповідальність настає також за правилами сукупності злочинів у тих випадках, коли вбивством, вчиненим способом, небезпечним для життя багатьох осіб, заподіяно шкоду не тільки особі, а й іншим інтересам, причому шкода розглядається як самостійний злочин. Наприклад, винний, що вчинив вбивство особи шляхом підриву автомашини, де знаходилися інші особи, які одержали поранення, має нести відповідальність за злочин, що розглядається, і за знищення або пошкодження майна.
Висновок
Життя людини, відповідно до ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а в ст.27 Основного Закону наголошується, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Тому злочини проти життя становлять велику суспільну небезпеку. До них КК відносить різні види умисних вбивств (статті 115-118), вбивство через необережність (ст.119), доведення до самогубства (ст.120), погрозу вбивством (ст.129).
Підсумовуючи викладене можна сказати, що за соціальними і правовими ознаками вбивство є найтяжчим злочином проти особи. Особлива суспільна небезпека цього злочину полягає не тільки в грубому ігноруванні природного права людини на одне з найцінніших благ - на життя, а й у тому, що внаслідок вбивства життя втрачається без поротно, що унеможливлює відшкодування заподіяної потерпілому шкоди або компенсувати її якимось замінником.
Зокрема, вбивство - це передбачене Особливою частиною Кримінального кодексу винне діяння, яке посягає на життя іншої людини та яке заподіює йому смерть.
Кваліфікуючими ознаками умисного вбивства є:
1. умисне вбивство двох або більше осіб;
2. малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
3. заручника;
4. вчинене з особливою жорстокістю;
5. вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;
6. з корисливих мотивів;
7. з хуліганських мотивів;
8. особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку;
9. з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;
10. поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;
11. вчинене на замовлення;
12. вчинене за попередньою змовою групою осіб;
13. вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 Кримінального кодексу України.
Об'єктом злочину є життя особи.
Об'єктивна сторона злочину характеризується;
1) діянням - посяганням на життя іншої особи;
2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого;
3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками.
Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.
За вчинення умисного вбивства без обтяжуючих і без пом'якшуючих обставин в санкції ч.1 ст.115 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Не можна не звернути увагу на ту обставину, що незважаючи на ті пріоритети в ієрархії соціальних цінностей, які наведені в ч.1 ст.3 Конституції України, законодавець досить своєрідно встановлює міру покарання за посягання на такі цінності. Це можна проілюструвати, порівнявши санкції ч.1 ст.115 і, наприклад, ч.3 ст.289 КК, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна за незаконне заволодіння транспортним засобом. Як бачимо, за умисне вбивство позбавлення волі іншої людини законодавець передбачає менш сурове покарання ніж, скажімо, за так званий угон автомобіля.
Список використаних джерел
1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи".
2. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. - М., 1964.
3. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. - К., 1977.
4. Баулін Ю.В. Особа під охороною кримінального закону // Вісник Академії правових наук України. - 1997. - Вип.2. - С.185.
5. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. - X.: НПКФ "Консум", 1995.
6. Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. - М., 1966.
7. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. - М., 1977.
8. Гороховська О.В. Відповідальність за вбивство з необережності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. - Дніпропетровськ. - 2000. - Вип.3 (4). - С.78-84.
9. Гороховська О.В. Вбивство, вчинене через необережність: мотив та мета // Держава та регіон. Серія: Право. - 2001. - № 3. - С.76-80.
10. Грищук В.К. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. - Серія юридична. - 2002. - Вип.37. - С.407-416.
11. Грищук В.К. Загальний, родовий та безпосередні основні об'єкти злочинів проти життя і здоров'я людини // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. - 2002. - Вип.1 (16). - С.77-89.
12. Євдокимов В.О. Питання кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах // Адвокат. - 1996. - № 3. - С. 19-24.
13. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. - М., 1961.
14. Загородников Н.И., Игнатов А.Н. Преступления против личности. - М., 1962.
15. Зуева Л.Е., Алексеева Л.Н. К вопросу о разграничении умьішленного убийства и тяжкого телесного повреждения // Актуальні проблеми держави та права/ Одеська національна юридична академія. - О., 1996. - Вип.3. - С.165-168.
16. Кобзаренко П.В., Володарський В.Л. Логічні аспекти кваліфікації умисних вбивств за обтяжуючих обставин // Вісник Київського ун-ту. Юрид. науки. - 1995. - Вип.33/34. - С.123-134.
17. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. - К: Юрінком, 1996.
18. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.
19. Короленко М.П. Об'єкт злочинів проти життя людини // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 4. - С.29-31.
20. Короленко М.П. Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - 2000. - № 5. - С.115-122.
21. Короленко М.П. Повторність в умисних вбивствах за обтяжуючих обставин // Держава і право/ Інститут держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. - К: Юридична книга. - 2001. - Вип.14. - С.323-327.
22. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. - М., 1977.
23. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. посібник. - К.: Вид-во Європейського університету, 2002.
24. Мамчур В. Проблеми визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. - 1999. - № 3. - С.71-73.
25. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім.І. Франка. - Л., 1997.
26. Пилипчик П.П. Питання кваліфікації умисного вбивства за обтяжуючих обставин // Держава і право/ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. - К.: Юридична книга, 2002. - Вип.15. - С.372-380.
27. Побегайло З.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. - Воронеж, 1965.
28. Саінчин О.С. Особливості кваліфікації вбивств та інших злочинів, пов'язаних із позбавленням життя людини (Кримінально-правовий аналіз) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2002. - Вип.2 (17). - С.54-58.
29. Смирнов Е.А. Особо опасные преступления (Вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы). - К., 1974.
30. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона. - Симферополь: Таврида, 1996.
31. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против жизни, здоровья, свободы и чести личности. Конспект лекций. - X., 1992.
32. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. - X., 1981.
33. Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. - X., 1978.
34. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни по советскому уголовному праву. - М., 1977.
35. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. - М., 1948.
36. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности. - Л., 1953.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Кримінально-правова характеристика вбивства за Кримінальним Кодексом України. Види вбивств. Кримінально-правова характеристика простого умисного вбивства і умисного вбивства з обтяжуючими обставинами. Пом'якшуючі обставини при вчиненні умисного вбивства.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 24.05.2015Злочини проти життя. Поняття умисного вбивства та його класифікація. Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Вбивства, вчинені на замовлення. Покарання за вбивство.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 05.10.2007Емоційна сторона злочину. Характеристика умисного вбивства, його види та пом’якшуючі обставини. Вплив емоцій на кримінальну відповідальність за умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання. Пропозиції щодо вдосконалення законодавства.
дипломная работа [128,6 K], добавлен 11.08.2011Дослідження кримінально-правової характеристики умисного вбивства, вчиненого на замовлення та основні причини розповсюдження злочинів такого типу. Стисла характеристика складу злочину, його об’єктивної та суб’єктивної сторони. Караність умисного вбивства.
курсовая работа [67,9 K], добавлен 20.09.2012Умисне вбивство з обтяжуючими обставинами як злочин найбільшої соціальної небезпеки. Процес кваліфікації злочинів за своєю сутністю. Історичний розвиток інституту вбивства з обтяжуючими обставинами, об'єктивні та суб'єктивні ознаки умисного вбивства.
курсовая работа [67,9 K], добавлен 17.01.2011Поняття вбивства в кримінальному праві України, його види. Коротка кримінально-правова характеристика простого умисного вбивства. Вбивство матір'ю новонародженої дитини: загальне поняття, об'єктивна та суб'єктивна сторона злочину, головні види покарання.
курсовая работа [37,4 K], добавлен 30.09.2013Тлумачення кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за посягання на життя та їх правильне застосування. Дослідження об'єктивних та суб'єктивних ознак умисного вбивства, рекомендацій щодо удосконалення кримінальної відповідальності.
курсовая работа [69,2 K], добавлен 06.11.2010Кримінально-правові норми, що регламентують підстави кваліфікації та міру відповідальності за навмисне вбивство. Особливості ознак вбивства з обтяжуючими обставинами: об’єкт та об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона умисного вбивства.
курсовая работа [67,8 K], добавлен 09.01.2011Види вбивств за Кримінальним кодексом. Класифікація вбивств за суб’єктивною стороною – умисні і вбивства через необережність. Особливості умисних вбивств за ступенем своєї суспільної небезпеки: вбивство, вчинене без обтяжуючих та за обтяжуючих обставин.
реферат [24,7 K], добавлен 06.12.2010Ознаки вбивства й характеристика його видів. Суб'єктивна сторона вбивства. Проблеми кваліфікації даного виду злочину. Обтяжуючі обставини, що характеризують об'єктивні властивості вбивства: вбивство заручника, дитини, з корисливих мотивів, на замовлення.
курсовая работа [61,9 K], добавлен 24.06.2011
