Тактичні прийоми криміналістики

в) динамічність і гнучкість -- наявність широкого діапазону проявів у своєму конкретному змісті і особливостях використання. Гнучкість системи полягає у зміні лідерства застосування тактичних прийомів;

г) варіантність -- множинність слідчих (судових) дій, а також різноманітних ситуацій, які зумовлюють і варіантність систем тактичних прийомів;

ґ) алгоритмічність -- своєрідність алгоритмів для слідчого чи судді у процесі використання тактичних прийомів системи. Вона полягає в тому, що системи припускають певний порядок використання тактичних прийомів -- їх форму, зміст, послідовність застосування тощо [25, с. 224].

У сучасній криміналістичній тактиці використовуються поняття «тактична комбінація» і «тактична операція», визначення яких має дискусійний характер.

Тактична комбінація -- це певне поєднання тактичних прийомів чи слідчих дій та інших заходів, що має на меті вирішити конкретне завдання розслідування та зумовлене цією метою і слідчою ситуацією.

Тактична операція передбачає поєднання однойменних і різнойменних слідчих дій, а іноді й організаційно-технічних заходів, спрямованих на виконання завдань розслідування у даній слідчій ситуації.

У криміналістичній теорії історія виникнення тактичних комбінацій пов'язана з концепцією правомірності «слідчих хитрощів» і «психологічних пасток», що розглядаються як різновиди тактичних комбінацій. Визначення поняття тактичної комбінації викликає заперечення з таких міркувань:

1) має місце гіперболізація «слідчих хитрощів» («психологічних пасток»); фактично виходить, що «слідчі хитрощі» -- це комплекси (поєднання) тактичних прийомів. Цим поняттям охоплюють як припустимі, правомірні тактичні прийоми, так і засоби та дії, які порушують вимоги етичності, а навіть й комплекси, групи, сукупності прийомів;

2) недоцільно об'єднувати в одному понятті дві самостійні категорії -- «поєднання тактичних прийомів» (система прийомів) і «поєднання слідчих (або інших) дій» (тактична операція). «Поєднання тактичних прийомів» і «поєднання слідчих (або інших) дій» переслідують різну мету і є нерівнозначними;

3) в етимологічному смислі термін «комбінація» тотожній терміну «система прийомів» для досягнення чого-небудь. Тактична комбінація можлива лише у межах однієї слідчої (судової) дії і не припускає поєднання з тактичними прийомами іншої процесуальної дії.

2.4 Тактичне рішення. Проблема тактичного ризику

Тактичне рішення -- це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети [2, с. 201]. Тактичне рішення складається з трьох частин:

1) інформаційної (полягає в аналізі та оцінці слідчої ситуації та її компонентів, процесуальних цілей та ін.);

2) організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);

3) операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, способів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення).

Оптимальне використання тактичних прийомів та їх систем передбачає дослідження проблеми тактичного ризику, постановка якої у криміналістиці відноситься до середини 70-х років.

У психології ризик визначається як ситуативна характеристика діяльності, що полягає у невизначеності її результату та можливих несприятливих наслідках в разі неуспіху. Терміну «ризик» у психології відповідають три основних взаємопов'язаних значення:

1) ризик як міра очікуваного неблагополуччя у разі неуспіху у діяльності, що визначається сполученням ймовірності неуспіху та ступеня несприятливих наслідків;

2) ризик як дія, яка в тому або іншому відношенні загрожує суб'єкту втратою (програшем, травмою, шкодою);

3) ризик як ситуація вибору одного з двох можливих варіантів дії: менш привабливого, але більш надійного, чи більш привабливого, але менш надійного (результат якого проблематичний і пов'язаний з можливими несприятливими наслідками) [7, с. 115].

У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локалізації ризик повинен поширюватися на:

1) проведення тактичних операцій;

2) здійснення слідчих (судових) дій та оперативно-розшукових заходів;

3) застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій;

4) використання окремих тактичних прийомів [18, с. 231].

Складність прийняття рішень слідчим або суддею зумовлена ступенем невизначеності ситуації, яка припускає настання неоднозначних наслідків -- позитивних або негативних. Завдання полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь з прогнозувати негативні наслідки та передбачити заходи щодо їх попередження.

Тактичний ризик пов'язаний з ситуаційною обумовленістю -- об'єктивними чинниками (відсутністю або недостатністю інформації, наявністю суперечливих даних, що знижують можливість прогнозу ходу розслідування (судового розгляду) або можливих ситуацій процесуальної дії та ін.). Важливе значення для визначення того, чи є він необхідним, має слідча (судова) ситуація або ситуація слідчої (судової) дії.

Тактичний ризик обумовлений також суб'єктивними чинниками: досвідом слідчого або судді при оцінці зібраного матеріалу, можливостями використання рефлексивного мислення, вмінням аналізувати та прогнозувати можливі ситуації.

При обранні тактики у ситуації тактичного ризику необхідно дотримуватися таких положень:

1) прогнозувати можливе настання результатів як наслідок реалізації тактичного рішення;

2) варіювати доказовою інформацією;

3) визначати допустимість тактичного ризику у конкретній ситуації.

Найбільшу складність тактичний ризик має при обранні тактичної операції, адже чим більша кількість дій і завдань входить до неї, тим ширший характер можливих негативних наслідків. Проводити тактичні операції доцільно у ситуаціях з незначним ризиком.

Тактичний ризик може бути прогнозованим щодо окремої процесуальної дії або тактичних прийомів її провадження. Використання тих чи інших прийомів у ситуації тактичного ризику дозволяє слідчому (судді) регулювати її. Тут можна говорити про ситуацію дійсну, яка має місце, і ситуацію, що створена через використання певних прийомів, та одержанням у зв'язку з цим нової інформації. Тобто йдеться про ситуацію, що динамічно розвивається.

Тактичний ризик може мати місце відносно системи прийомів у цілому (в разі ускладнень з визначенням ситуації або можливості несприятливої її зміни) або окремих її прийомів (внаслідок дефіциту інформації). У процесі реалізації системи її тактичні прийоми наповнюються конкретним змістом відповідно до обставин злочину та інших фактичних даних. В умовах тактичного ризику окремі елементи системи можуть залишитися не витребуваними через наявність прогалин в інформації або сумнів щодо її якості.

Гнучкість та варіантність тактичних прийомів, їх взаємозамінність у багатьох випадках дозволяють пом'якшити ступінь тактичного ризику при провадженні слідчої дії. Здійснення систематизації тактичних прийомів, розробка та пропонування судово-слідчим працівникам типових систем дає змогу зменшити ступінь тактичного ризику. Зниження або усунення ризику пов'язано з можливістю:

1) вибору комплексу тактичних прийомів, які є найдоцільнішими у відповідній ситуації;

2) заміни та використання іншої системи прийомів, якщо ситуація буде недостатньо чітко прогнозована або система не працюватиме.

Висновки

Криміналістична тактика - це система наукових положень і розроблювальних на їхній основі рекомендацій із проведення окремих слідчих дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів по кримінальних справах.

Криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який становить собою систему положень і практичних рекомендацій з організації та планування розслідування й визначення оптимальної лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування з урахуванням їх відносин та взаємодії з іншими учасниками розслідування на основі норм і принципів кримінального процесу.

Головне завдання криміналістичної тактики полягає в сприянні більш ефективної організації криміналістичної діяльності згідно з цілями розслідування.

Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, яким чином за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.

Тактичні прийоми класифікують за наступними ознаками: 1) за видом процесуальної дії (тактичні прийоми огляду місця події; тактичні прийоми допиту; тактичні прийоми обшуку; тактичні прийоми інших процесуальних дій); 2) за діапазоном використання (тактичні прийоми, які використовуються під час провадження тільки окремих слідчих дій; тактичні прийоми, які використовуються у декількох процесуальних діях); 3) за об'єктом спрямованості (тактичні прийоми, спрямовані на здійснення впливу на людину; тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріального середовища); 4) за ситуаційною варіантністю; 5) за характером інформації (тактичні прийоми, які ґрунтуються на словесній інформації; тактичні прийоми, які базуються на матеріалізованій інформації; тактичні прийоми, що засновані на логіко-розумовій інформації).

Загальними функціями тактичних прийомів є пізнавальна, прогностична, комунікативна, регулятивна.

Тактичні прийоми виконують також окремі функції, зумовлені специфікою процесуальної дії, її цільовою і ситуативною спрямованістю. Окремі функції являють собою диференціацію тих чи інших загальних функцій, пов'язану зі специфікою слідчої чи судової дії (огляду місця події, обшуку, пред'явлення для впізнання, допиту тощо).

Так, у процесі допиту загальні функції тактичних прийомів (пізнавальна і комунікативна) знаходять свій прояв у таких окремих функціях, як функція викриття (викриття неправдивої заяви про алібі, встановлення обмови, самообмови тощо); функція спонукання (актуалізація в пам'яті забутого, стимулювання до дачі показань); функція корекції (усунення перекручень при добросовісній помилці, уточнення показань і усунення суперечностей у них). Під час обшуку як окремі функції можуть бути розглянуті діагностична (пов'язана з визначенням добровільності видачі об'єктів обшуку), пошукова (дозволить обрати напрямок пошуку і виявити те, що шукають), усунення протидії особи, яку обшукують, стимулювання її до спілкування, одержання від особи пошукової інформації тощо.

У криміналістичній теорії тактичні прийоми традиційно розглядаються ізольовано, а не у певних комплексах чи системах. Система тактичних прийомів -- це упорядкована сукупність (комплекс) взаємопов'язаних і взаємообумовлених прийомів, яким притаманні цільова спрямованість і вибірковість у процесі їх реалізації.

Системі тактичних прийомів властиві такі загальні ознаки: цілісність, наявність певної структури, ієрархічність системи тактичних прийомів, множинність опису кожної системи, цільова спрямованість, вибірковість, динамічність і гнучкість, алгоритмічність та варіантність.

Список використаної літератури

1. Анушат Е. Искусство раскрытия преступления и законы логики. - К.: Знання, 1999. - С. 36-45.

2. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегоднешнего дня. - М.: Норма, 2001. -- 240 с.

3. Белкин Р.С. Тактика следственных действий. - М.: Наука, 1999. - С. 4-11.

4. Біленчук П.Д. Криміналістика (криміналістична техніка). - К.: МАУП, 2001. - 265 с.

5. Біленчук П.Д. Криміналістика. - К.: Атіка, 2001. - 367 с.

6. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту. - К.: НВТ Правник, 1999. - 126 с.

7. Глібко В.М. Криміналістика. - К.: Ін Юре, 2001. - 684 с.

8. Гриненко А.В. Руководство по расследованию преступлений. - X.: Консум, 2001. - 608 с.

9. Клименко Н.И. Криминалистика как наука. - К.: Знання, 1999. - С. 11-12.

10. Комиссаров В.И. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики. - М.: Наука, 2000. - С. 7-14.

11. Крылов И.Ф. Очерки истории криминалистики и криминалистической экспертизы. - Л.: Освіта, 2001. - С. 158-167.

12. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности. - К.: Знання, 2000. - С. 123-128.

13. Кузьмічов В.С. Криміналістика. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 366 с.

14. Ларин А.М. Криминалистика и паракриминалистика. - М.: Изд-во БЕК, 2000. - 259 с.

15. Лившиц Е.М. Тактика следственных действий. - М.: Юрист, 1999. - 176 с.

16. Лук'янчиков Є.Д. Психологічний контакт і психологічний вплив у тактиці провадження слідчих дій// Бюлетень з обміну досвідом роботи МВС України. - 2002. - № 138. - С. 28-36.

17. Макалинский П.В. Практическое руководство для судебных следователей, состоящих при окружных судах. - СПб.: Питер, 2001. - 256 с.

18. Макаренко М.П. Техника расследования преступлений. - Харьков, 2002. - 397 с.

19. Образцов В.А. Криминалистика. - М.: Юрист, 2001. - 592 с.

20. Панов М.І. Настільна книга слідчого. - К.: Ін Юре, 2003. - 720 с.

21. Пантелеев И.Ф. Криминалистика: Учебник. - М.: Юрид. литература, 2003. - 592 с.

22. Рейс Р.А. Научная техника расследования преступлений. - СПб., 1999. - 399 с.

23. Саинчин А.С. Особенности первоначального этапа раскрытия убийств, совершенных по заказу. - Одесса: Юрид. литература, 2002. - 160 с.

24. Салтевський М.В. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001. - 216 с.

25. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. - X.: Консум, 1999. - 364 с.

26. Седова Т.А. Криминалистика: Учебник. - СПб.: Лань, 2001. - 928 с.

27. Сливка С. Професійна культура юриста: (теоретико-методологічний аспект). - Л.: Світ, 2000. - 336 с.

28. Філіпов А.Г. Криміналістика: Підручник. - М.: Спарк, 1999. - 334 с.

29. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник. - Х.: Право, 2001. - 560 c.

30. Яблоков Н.П. Криміналістика: Підручник. - М.: Юрист, 2000. - 458 с.

Размещено на Allbest.ru