Судочинство в господарських судах

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Система, склад і структура господарських судів в Україні

2. Оцінка доказів господарським судом

3. Поняття і види процесуальних строків. Обчислення процесуальних строків

4. Закінчення провадження по справі без винесення рішення: припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду

5. Розгляд справи. Повноваження апеляційної інстанції

Список використаних джерел

1. Система, склад і структура господарських судів в Україні

Система господарських судів засновується на загальних принципах і положеннях судоустрою і судочинства, як і для судів загальної юрисдикції.

Господарські суди здійснюють судову владу шляхом вирішення господарських та інших справ, віднесених до їх ведення. Вони мають свою компетенцію, а порядок їх судочинства -- свою специфіку, встановлену Господарським процесуальним кодексом України. Звідси випливає правова природа господарських судів як спеціалізованих судів у рамках системи судів загальної юрисдикції, які здійснюють правосуддя у сфері господарських відносин. Правова природа господарського суду, визначена насамперед Законом України “Про господарські суди”, статтею 1 якого закріплено, що правосуддя в господарських відносинах здійснюється господарськими судами.

Господарські суди становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яка складається з місцевих господарських судів; апеляційних господарських судів; Вищого господарського суду України.

Місцевими господарськими судами є господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя. Місцеві господарські суди є судами першої інстанції.

Господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва і Севастополя:

-- вирішує господарські спори, віднесені до його компетенції, розглядає справи про банкрутство;

-- переглядає, за нововиявленими обставинами прийняті ним рішення;

-- вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, аналізує статистику вирішення господарських спорів, вносить пропозиції Вищому господарському суду України, спрямовані на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності та практики вирішення господарських спорів;

-- веде роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин;

-- здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та Севастополя складається з голови, першого заступника голови, заступників голови та суддів, може також запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду справ окремих категорій.

Господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та Севастополя очолює голова відповідного господарського суду.

Голова місцевого господарського суду здійснює функції судді у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України; розподіляє обов'язки між заступниками голови та суддями господарського суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, формує колегії суддів і призначає головуючого колегії; забезпечує підбір і підготовку кандидатів у судді; затверджує структуру, штатний розпис та кошторис витрат на утримання господарського суду; організовує діяльність господарського суду і несе відповідальність за виконання завдань, покладених на господарський суд, видає в межах своїх повноважень накази та інші акти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату господарського суду, застосовує щодо них заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення; вносить Голові Вищого господарського суду України подання щодо призначення й обрання суддів, встановлення чисельності працівників та асигнувань відповідного господарського суду; здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Заступники голови місцевого господарського суду здійснюють функції судді у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України; здійснюють відповідно до розподілу обов'язків керівництво роботою структурних підрозділів апарату господарського суду, інші повноваження, передбачені законодавством.

Апеляційні господарські суди є судами апеляційної інстанції. Вони утворюються Президентом України за поданням Голови Вищого господарського суду України з визначенням території, на яку поширюються повноваження апеляційних господарських судів, їх місцезнаходження. Указом Президента України “Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України” від 11 липня 2001 р. № 511/2001 створено Дніпровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севастопольський та Харківський апеляційні господарські суди і визначено території, на які поширюються їх повноваження.

Апеляційний господарський суд складається з голови суду, першого заступника голови, заступників голови та суддів і здійснює правосуддя колегією суддів. Може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду окремих категорій справ.

Апеляційний господарський суд:

-- переглядає в апеляційному порядку рішення місцевих господарських судів, які включені до території, на яку поширюються його повноваження;

-- переглядає за нововиявленими обставинами прийняті ним рішення;
-- вивчає та узагальнює практику застосування законодавства, аналізує статистику вирішення господарських спорів, подає пропозиції Вищому господарському суду України щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності та практики вирішення господарських спорів та щодо порушення перед Конституційним Судом України питання про офіційне тлумачення законів України;

-- проводить роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин;

-- здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Голова апеляційного господарського суду здійснює функції судді у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України; формує колегії суддів і призначає головуючого колегії; розподіляє судові справи між колегіями суддів; розподіляє обов'язки між заступниками голови та суддями апеляційного господарського суду; забезпечує підбір і підготовку кандидатів у судді; затверджує структуру, штатний розпис та кошторис витрат на утримання апеляційного господарського суду; організовує діяльність апеляційного господарського суду і несе відповідальність за виконання завдань, покладених на апеляційний господарський суд, видає в межах своїх повноважень накази та інші акти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату апеляційного господарського суду, застосовує щодо них заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення; вносить Голові Вищого господарського суду України подання щодо призначення та обрання суддів, встановлення чисельності працівників і асигнувань відповідного апеляційного господарського суду; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Заступники голови апеляційного господарського суду здійснюють повноваження судді у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України; відповідно до розподілу обов'язків -- керівництво роботою структурних підрозділів апарату апеляційного господарського суду; інші повноваження, передбачені законом.

Вищий господарський суд України є вищим судовим органом господарських судів України у здійсненні правосуддя в господарських відносинах та складається з Голови, першого заступника Голови, заступників Голови та суддів і діє у складі колегій суддів. У ньому також утворюється президія як консультативно-дорадчий орган при Голові Вищого господарського суду України.

Вищий господарський суд України:

-- переглядає у касаційному порядку рішення апеляційних і місцевих господарських судів;

-- вивчає та узагальнює практику застосування законодавства, забезпечує однаковість практики, аналізує статистику вирішення господарських спорів; дає роз'яснення господарським судам з питань практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері та порядок вирішення господарських спорів;

-- веде роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин;

-- здійснює організаційне керівництво апеляційними господарськими судами, а також господарським судом Автономної Республіки Крим, господарськими судами областей, міст Києва і Севастополя, несе відповідальність за організацію, стан і вдосконалення їх діяльності, перевіряє і поширює позитивний досвід роботи господарських судів республіки;

-- забезпечує підбір і підготовку кандидатів у судді, підвищення кваліфікації працівників господарських судів, організовує роботу по матеріально-технічному забезпеченню господарських судів і створенню належних умов для їх діяльності, нормативному забезпеченню, веденню статистичного обліку;

-- забезпечує діяльність кваліфікаційної комісії суддів господарських судів;

-- здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Голова Вищого господарського суду України виконує функції судді у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України; організовує діяльність Вищого господарського суду України і несе відповідальність за виконання завдань, покладених на Вищий господарський суд України, видає в межах своїх повноважень накази та інші акти; призначає на посади та звільняє з посад працівників апарату Вищого господарського суду України, вживає заходів заохочення і накладає дисциплінарні стягнення на працівників апарату Вищого господарського суду України; здійснює організаційне керівництво роботою господарських судів України; розподіляє обов'язки між заступниками Голови та суддями Вищого господарського суду України; формує склад колегій суддів Вищого господарського суду України і розподіляє між ними судові справи; затверджує структуру, штатний розпис, кошторис витрат на утримання господарських судів України, положення про структурні підрозділи Вищого господарського суду України; вносить у встановленому законодавством порядку подання щодо призначення та обрання суддів господарських судів та щодо тлумачення законів України; вносить подання про затвердження кількісного та персонального складу президії Вищого господарського суду України, скликає їх засідання й головує на них; вносить пропозиції до Верховного Суду України про внесення до Конституційного суду України щодо розгляду питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та постанов Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим; здійснює інші повноваження, встановлені законом.

Заступник Голови Вищого господарського суду України за своїми функціональними обов'язками здійснює функції судді та інші повноваження, передбачені Господарським процесуальним кодексом України; повноваження Голови Вищого господарського суду за його дорученням або у разі його відсутності; відповідно до розподілу обов'язків керівництво роботою структурних підрозділів апарату Вищого господарського суду; інші повноваження, передбачені законодавством.

Президія Вищого господарського суду України утворюється у складі Голови Вищого господарського суду України (головуючий) та заступників Голови за посадою і кількох суддів. Кількість членів і склад президії Вищого господарського суду України затверджуються зборами суддів Вищого господарського суду України за поданням Голови Вищого господарського суду України. Засідання президії Вищого господарського суду України є повноважними за наявності не менш як двох третин членів президії. Рішення президії Вищого господарського суду України приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів президії і реалізуються рішеннями Голови Вищого господарського суду України в межах його повноважень.

Президія Вищого господарського суду України розглядає питання організації та діяльності, підбору кадрів господарських судів України; розглядає матеріали узагальнення практики, аналізу статистики та дає роз'яснення щодо практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері й порядок розгляду господарських спорів; розглядає інші питання, які вносяться Головою чи членом президії Вищого господарського суду України.

Для розгляду справ у Вищому господарському суді України утворюються колегії суддів з числа суддів Вищого господарського суду України, які формуються Головою Вищого господарського суду України. Колегія суддів складається з трьох або п'яти суддів залежно від категорії і складності справи.

Вищий господарський суд України здійснює зв'язки з органами, що вирішують господарські спори в інших державах, на підставі угод і договорів. Вищий господарський суд України, апеляційні господарські суди, а також господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя взаємодіють із засобами масової інформації та громадськими організаціями у роботі по попередженню порушень законності, а також координують свою діяльність із правоохоронними органами України та інших держав щодо запобігання порушенням законодавства у сфері господарських відносин.

Вищий господарський суд України розробляє пропозиції щодо організації і діяльності третейських судів на території України.

Господарські суди ведуть у встановленому порядку статистичний облік. Вищий господарський суд України аналізує статистичні дані й використовує їх для вдосконалення діяльності господарських судів.

Чисельність суддів Вищого господарського суду України, апеляційних господарських судів, а також господарського суду Автономної Республіки Крим, господарських судів областей, міст Києва і Севастополя встановлює Президент України. Структура апарату та штатний розпис Вищого господарського суду затверджується його Головою.

Для вивчення, узагальнення практики, аналізу статистики, попередження правопорушень у сфері господарських відносин, систематизації та кодифікації законодавства й виконання інших функцій, пов'язаних з діяльністю Вищого господарського суду, утворюються управління, відділи, інші структурні підрозділи. В апараті Вищого господарського суду є посади помічників суддів, спеціалістів та інших працівників.

Структура апарату та штатний розпис апеляційних господарських судів, а також господарського суду Автономної Республіки Крим, господарських судів областей, міст Києва і Севастополя затверджуються головами цих господарських судів, які за необхідністю можуть утворити відділи, визначивши організацію, завдання і порядок їх діяльності. В апараті апеляційних господарських судів господарського суду Автономної Республіки Крим, в апаратах господарських судів областей, міст Києва і Севастополя є посади помічників суддів, спеціалістів та інших працівників. На працівників апарату господарських судів поширюється дія Закону України “Про державну службу”.

Висновок. Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

Організація і діяльність господарського суду визначаються Конституцією України, Законом України "Про судоустрій", Законом України “Про господарські суди”, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарські суди становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яку складають: місцеві господарські суди; апеляційні господарські суди; Вищий господарський суд України.

Місцевими господарськими судами є господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя.

Місцеві господарські суди є судами першої інстанції.

Президент України за поданням Голови Вищого господарського суду України може утворювати інші місцеві господарські суди (міські, міжрайонні, спеціальних (вільних) економічних зон тощо).

2. Оцінка доказів господарським судом

позов доказ господарський суд

Доказування -- складний процес, який охоплює розумову і процесуальну діяльність його суб'єктів з обґрунтування якого-небудь положення і виявлення якогось знання на підставі дослідженого.

При доказуванні суд і особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують обставини предмета доказування, його елементи за допомогою доказів, що допомагають сформувати нове знання, яке має значення для вирішення справи. Діяльність суб'єктів доказування в господарському процесі з обґрунтуванням обставин справи з метою його вирішення і становить процес доказування. Таким чином, доказування в господарському процесі -- це логіко-практична діяльність осіб, які беруть участь у справі.

Для прийняття рішення суттєве значення мають правильна оцінка доказів, їх об'єктивний розгляд у сукупності. Повна та всебічна оцінка господарським судом доказів має важливе значення для винесення законного й обґрунтованого рішення.

Під оцінкою доказів мається на увазі визначення судом достовірності та сили доказів.

Достовірність означає, що відомості, які вона надає, відповідають дійсності. Достовірний доказ повинен бути отриманий з надійного джерела інформації та якісного процесу формування доказу. Достовірність визначають при порівнянні кількох доказів, при оцінці всієї сукупності доказів по справі. Достовірність -- це якість доказів, яка характеризується точністю, правильністю відображення обставин, які входять в предмет доказування.

Сила доказів теж важлива -- це якість доказів, яка в основному визначається при вирішенні справи, це якість сукупності доказів, необхідних для вирішення справи.

Оцінка доказів -- це складна процесуальна й інтелектуальна діяльність суду, підпорядкована закону логіки пізнання під впливом правових вимог.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в господарському процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК). Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Висновок. Отже, під оцінкою доказів мається на увазі визначення судом достовірності та сили доказів.

Оцінка доказів -- це складна процесуальна й інтелектуальна діяльність суду, підпорядкована закону логіки пізнання під впливом правових вимог.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в господарському процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК). Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

3. Поняття і види процесуальних строків. Обчислення процесуальних строків

На ефективність захисту порушених або оспорюваних прав і законних інтересів учасників підприємницької і господарської діяльності у порядку господарського судочинства суттєвий вплив справляє фактор часу з точки зору швидкості розгляду спору, надання зацікавленим особам можливості максимально результативно брати участь у процесі вирішення справи. Тому правове регулювання строків розгляду і вирішення справ у господарських судах, виконання рішень суду, здійснення певних процесуальних дій набувають важливого значення. Важливим засобом забезпечення захисту прав у момент розгляду справи господарським судом є період часу, протягом якого здійснюється судовий розгляд. Цей період часу називають процесуальними строками.

Процесуальний строк -- це встановлений законом або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути здійснена та чи інша процесуальна дія або закінчена певна частина провадження по справі (слід відрізняти строки, встановлені господарським процесуальним законодавством від строків, встановлених матеріальним правом, наприклад, строків позовної давності, встановлених Цивільним кодексом України).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 50 ГПК господарському процесі можна поділити на види:

-- строки, встановлені законодавством -- Господарським процесуальним кодексом України або іншими законами, -- для господарського суду та для осіб, які беруть участь у справі;

-- строки, які визначені господарським судом, -- для осіб, які беруть участь у справі, та для осіб, які не беруть участь у справі.

Господарським процесуальним законодавством встановлено такі процесуальні строки:

-- триденний строк для винесення ухвали, якою вирішується питання про відвід (самовідвід) судді господарського суду (ст. 20 ГПК);

-- п'ятиденний строк для надсилання матеріалів справ за встановленою підсудністю (ст. 17 ГПК);

-- п'ятиденний строк для винесення і надсилання ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК), про повернення позовної заяви (ст. 63 ГПК), про порушення провадження у справі (ст. 64 ГПК);

-- двомісячний строк для вирішення спору (ст. 69 ГПК); місячний строк для вирішення спору про стягнення заборгованості за опротестованим векселем (ст. 69 ГПК). Строки вирішення спору можуть бути продовжені головою господарського суду або його заступником;

-- п'ятиденний строк для розсилання рішень та ухвал господарського суду (ст. 87 ГПК);

-- десятиденний строк для подання (внесення) апеляційної скарги (подання) (ст. 93 ГПК);

-- тримісячний термін для відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) (ст. 93 ГПК);

-- п'ятиденний строк для надіслання місцевим господарським судом апеляційної скарги (подання) разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду (ст. 91 ГПК);

-- двомісячний строк для розгляду апеляційної скарги (подання) (ст. 102 ГПК);

-- п'ятиденний строк для надсилання сторонам, прокурору постанови апеляційної інстанції (ст. 105 ГПК);

-- місячний строк для подання (внесення) касаційної скарги (подання) (ст.ст. 110, 111-16 ГПК);

-- п'ятиденний строк для надіслання місцевим або апеляційним господарським судам касаційної скарги (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України (ст. 109 ГПК);

-- двомісячний строк для розгляду касаційної скарги (подання) (ст. 111-8 ГПК);

-- десятиденний строк для надіслання Вищим господарським судом України касаційної скарги (подання) разом зі справою до Верховного cуду України (ст. 111-16 ГПК);

-- місячний строк для перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України Верховним cудом України (ст. 111-17 ГПК);

-- п'ятиденний строк для надсилання сторонам постанови касаційної інстанції (ст. 111-11 ГПК);

-- п'ятиденний строк для надсилання сторонам постанови Верховного Cуду України (ст. 111-20 ГПК);

-- двомісячний строк для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за заявою сторони й поданням прокурора (ст. 113 ГПК);

-- місячний строк для розгляду заяви (подання) про перегляд за нововиявленими обставинами (ст. 114 ГПК);

-- п'ятиденний строк для надсилання рішення, ухвали, постанови про перевірку судових рішень за нововиявленими обставинами (ст. 114 ГПК);

-- тримісячний строк для пред'явлення наказу господарського суду до виконання (ст. 118 ГПК);

-- десятиденний строк для розгляду питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання (ст. 121 ГПК);

-- десятиденній строк для оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби (ст. 121-2 ГПК).

Процесуальні строки для здійснення процесуальних дій визначаються:

-- точною календарною датою;

-- зазначенням події, яка повинна неминуче відбутися;

-- періодом часу, упродовж якого може бути вчинена дія.

Строки обчислюються роками, місяцями, днями. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якою визначено його початок.

Висновок. Процесуальний строк -- це встановлений законом або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути здійснена та чи інша процесуальна дія або закінчена певна частина провадження по справі (слід відрізняти строки, встановлені господарським процесуальним законодавством від строків, встановлених матеріальним правом, наприклад, строків позовної давності, встановлених Цивільним кодексом України).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 50 ГПК господарському процесі можна поділити на види:

-- строки, встановлені законодавством -- Господарським процесуальним кодексом України або іншими законами, -- для господарського суду та для осіб, які беруть участь у справі;

-- строки, які визначені господарським судом, -- для осіб, які беруть участь у справі, та для осіб, які не беруть участь у справі.

Строки обчислюються роками, місяцями, днями. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якою визначено його початок.

4. Закінчення провадження по справі без винесення рішення: припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду

При розгляді господарського спору можуть бути виявлені такі обставини, за яких наступне провадження процесу взагалі виключається. З урахуванням цього передбачаються дві форми закінчення справи без винесення рішення по суті спору: припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду.

Припинення провадження по суті означає закінчення діяльності господарського суду по розгляду спору через відсутність у позивача права на захист. У такому випадку виключається можливість повторного звернення до господарського суду по даній справі. Цим відрізняється припинення провадження у справі від залишення позову без розгляду, яке не перешкоджає повторному зверненню позивача до господарського суду з тим самим позовом -- після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

-- спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

-- відсутній предмет спору;

-- є рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

-- заявник не вжив заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством, і можливість такого врегулювання втрачена;

-- позивач відмовився від позову й відмову прийнято господарським судом;

-- сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

-- підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

-- сторони уклали мирову угоду, і вона затверджена господарським судом.

Цей перелік є вичерпним.

Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів, передбачених у п.п. 4 і 5 ч. 2 ст. 83 ГПК. Ця ухвала може бути оскаржена.

Почата в господарському суді справа не може бути закінчена прийняттям рішення також у випадку, коли при її розгляді виявлено недотримання позивачем деяких зобов'язань у процесі, а позов залишається без розгляду. Залишення позову без розгляду допускається тільки на підставах, передбачених ст. 81 ГПК, перелік яких є вичерпним.

Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

-- позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

-- у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

-- позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством, і можливість такого врегулювання не втрачена;

-- позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

-- позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду, і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

-- громадянин відмовився від позову, який подано в його інтересах прокурором.

Про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій, як і в ухвалі про припинення провадження у справі, але не мають бути вирішені, а можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у п.п. 4 і 5 ч. 2 ст. 83 ГПК. Ухвала про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Після усунення обставин, що спричинили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Висновок. При розгляді господарського спору можуть бути виявлені такі обставини, за яких наступне провадження процесу взагалі виключається. З урахуванням цього передбачаються дві форми закінчення справи без винесення рішення по суті спору: припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду.

Припинення провадження по суті означає закінчення діяльності господарського суду по розгляду спору через відсутність у позивача права на захист. У такому випадку виключається можливість повторного звернення до господарського суду по даній справі. Цим відрізняється припинення провадження у справі від залишення позову без розгляду, яке не перешкоджає повторному зверненню позивача до господарського суду з тим самим позовом -- після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.

5. Розгляд справи. Повноваження апеляційної інстанції

Справа з апеляційною скаргою, поданням, надіслана судом першої інстанції, надходить до канцелярії апеляційного суду, реєструється, оформляється і передається у порядку черговості судці-доповідачу, який протягом десятиденного строку провадить її підготовку до розгляду. Для цього, відповідно до ст. 299 ЦПК він провадить комплекс процесуальних дій, необхідних для забезпечення апеляційного розгляду справи: 1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі, зокрема про сторін, співучасників, третіх осіб, про необхідність залучення до участі у справі для дачі висновку органів державної влади та місцевого самоврядування; 2) визначає характер спірних правовідносин та матеріальний закон, який їх регулює; 3) з'ясовує обставини (факти), на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, інші особи, які беруть участь у справі та прокурор; 4) з'ясовує, які обставини (факти) визнаються і проти яких заперечують сторони та інші особи, які беруть участь у справі та прокурор; 5) визначає, якими додатковими доказами сторони, інші особи, які беруть участь у справі та прокурор можуть обґрунтувати відповідно апеляційну скаргу, подання чи заперечення проти них і встановлює строк для їх подання; 6) визначає розмір судових витрат та строки їх сплати; 7) за клопотанням сторін вирішує питання про виклик у судове засідання свідків, призначення експертизи, про залучення до участі у справі спеціалістів та про витребування інших доказів.

Якщо законодавством визначено обов'язкове призначення по справі експертизи, зокрема у справах про визнання громадянина недієздатним (ст. 258 ЦПК), -- вирішує питання про призначення експертизи; 8) виконує інші дії, пов'язані з забезпеченням апеляційного розгляду справи, зокрема: викликає для попереднього опитування сторін, проводить місцевий огляд, надсилає іншим судам доручення по збиранню доказів тощо.

Справа в апеляційному суді розглядається у відкритому судовому засіданні в складі не менше трьох професійних суддів. Закритий судовий розгляд допускається за мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони особистого і сімейного життя осіб, які беруть участь у справі, а також забезпечення таємниці усиновлення. Ніхто не може бути обмеженим у праві на отримання в суді усної чи письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи (ст. 10 ЦПК, ст. 10, 14 Закону «Про судоустрій України»).

Процесуальний порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції провадиться за правилами, встановленими для розгляду справ в суді першої інстанції, за окремими винятками (ст. 309 ЦПК).

Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю апеляційною скаргою або апеляційним поданням прокурора та на рішення якого суду підлягає розгляду. Він з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, перевіряє їх особу, а також повноваження службових осіб і представників.

Неявка зазначених осіб, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання, не перешкоджає розглядові справи. Однак, якщо суд за клопотанням особи визнає причини неявки поважними, він зобов'язаний відкласти розгляд справи. Такі наслідки настають також тоді, коли щодо особи, яка не з'явилася, немає відомостей про вручення їй повістки (ст. 303 ЦПК). Апеляційний суд має право також відкласти розгляд справи за заявою будь-кого з осіб, які беруть участь у справі з інших підстав, якщо визнає, що воно спрямовано на забезпечення процесуальних прав і гарантій цих осіб або на більш повний апеляційний розгляд справи. Про відкладення розгляду справи апеляційна інстанція постановляє ухвалу.

Розгляд справи після її відкладення розпочинається заново.
Якщо розгляд справи не відкладено, головуючий оголошує склад суду, який буде розглядати справу, апеляційну скаргу, подання, а також прізвище прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Підстави для відводів, порядок їх вирішення і наслідки задоволення визначаються статтями 18-23 ЦПК.

Потім головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов'язки і встановлює, чи є у них клопотання та заяви. Останні, коли були заявлені, вирішуються судом після заслуховування думки інших осіб, які беруть участь у справі. Клопотання і заяви можуть стосуватися доповнення, заміни, відкликання, відмови від апеляційної скарги, подання, вкладення мирової угоди сторонами, відмови від позову, визнання позову, визнання апеляційної скарги.

До прийняття відмови від позову, відмови від апеляційної скарги, до затвердження мирової угоди суд роз'яснює позивачеві або сторонам наслідки відповідних процесуальних дій (ч. З ст. 179, ч. 5 ст. 298 ЦПК). Суд не приймає відмови від позову, визнання позову відповідачем, не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч.4 ст.10З ЦПК).

Після вирішення клопотань і заяв сторін суд переходить до розгляду справи. Суддя-доповідач в необхідному обсязі доповідає зміст оскаржуваного рішення (ухвали) суду першої інстанції, апеляційні підстави, межі, в яких має здійснюватися перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також щодо досліджених доказів і обставин (фактів), встановлених судом першої інстанції (ч. 2 ст. 302 ЦПК).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені ст. 301ЦПК: суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора. Він може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувалися з порушенням встановленого ЦПК порядку.

Перевірка судом апеляційної інстанції законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції здійснюється лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Після доповіді судді пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу, подання, а у випадку подачі апеляційної скарги обома сторонами, першим дає пояснення позивач. За виступами сторін пояснення дають треті особи і інші особи, які беруть участь у справі. У випадку подання нових доказів або при наявності клопотання, занесеного до апеляційної скарги, подання, про дослідження доказів, які є у справі та були досліджені судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції досліджує такі докази за правилами статей 181-191 ЦПК.

З'ясувавши обставини (факти) по справі і перевіривши їх доказами, апеляційний суд відкриває дебати сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, та прокурора, які реалізуються у тій же послідовності, в якій вони давали пояснення. При цьому суд може обмежити тривалість судових дебатів, встановлюючи рівний проміжок часу для всіх осіб, які беруть участь у справі, про що оголошується на початку судового засідання.

Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення чи ухвали по апеляційній скарзі, поданню. При розгляді справи в апеляційному порядку може бути при необхідності оголошена перерва. Після закінчення перерви розгляд справи продовжується.

Якщо апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції або скарга, подання на його ухвалу були подані в установлені строки, але надійшли до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги, подання в зв'язку з пропуском їх з поважних причин були поновлені, суд апеляційної інстанції розглядає цю скаргу, подання за правилами, встановленими для апеляційної інстанції. В залежності від обґрунтованості такої скарги, суд постановляє ухвалу або рішення, відповідно до своїх повноважень, визначених ст. 305 ЦПК і може за наявності підстав скасувати ухвалу або рішення апеляційної інстанції, винесені до надходження таких апеляційних скарг, подання до апеляційного суду (ст. 316 ЦПК).

Повноваження суду апеляційної інстанції -- це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке не набрало чинності і є предметом перевірки за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням прокурора.

Розглянувши справу в апеляційному порядку, суд другої інстанції має право: ухвалити рішення про відхилення апеляційної скарги (подання); прийняти ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції й надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо встановлено порушення процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду суду першої інстанції; прийняти ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження в порушеній справі або залишити заяву без розгляду; змінити або ухвалити нове рішення щодо позовних вимог (ст. 305 ЦПК).

Висновок. Справа в апеляційному суді розглядається у відкритому судовому засіданні в складі не менше трьох професійних суддів. Закритий судовий розгляд допускається за мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони особистого і сімейного життя осіб, які беруть участь у справі, а також забезпечення таємниці усиновлення. Ніхто не може бути обмеженим у праві на отримання в суді усної чи письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи (ст. 10 ЦПК, ст. 10, 14 Закону «Про судоустрій України»).

Процесуальний порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції провадиться за правилами, встановленими для розгляду справ в суді першої інстанції, за окремими винятками (ст. 309 ЦПК).

Повноваження суду апеляційної інстанції -- це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке не набрало чинності і є предметом перевірки за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням прокурора.

Розглянувши справу в апеляційному порядку, суд другої інстанції має право: ухвалити рішення про відхилення апеляційної скарги (подання); прийняти ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції й надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо встановлено порушення процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду суду першої інстанції; прийняти ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження в порушеній справі або залишити заяву без розгляду; змінити або ухвалити нове рішення щодо позовних вимог (ст. 305 ЦПК).

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28.06.96// ВВРУ. - 1996. - №30. - Ст. 141.

2. Господарський процесуальний кодекс України// ВВРУ. - 2001. - № 36. - Ст. 188.

3. Закон України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 р. // ВВРУ. - 2002. - №27-28. - Ст. 180.

4. Арбитражный процесс: Учеб. пособие/ Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тараненко. - М.: Юрид. лит., 1996. - С. 159-162.

5. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами/ Укладач В.Е. Беляневич. - К.: Юстініан, 2002. - С. 436-450.

6. Кройтор В.А. Претензии и иски в практике разрешения хозяйствен- ных споров: Науч.-практ. пособие. - Харьков: Эспада, 2001.

7. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. Арбітражний процес: Навч. посібник. - Харків: Консум, 2001. - Ч. II. - С. 145-164.

8. Черданчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесуального права України. - Суми, 2003.

Размещено на Allbest.ru