Правові інформаційні системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Класифікація напрямів комп'ютеризації судово-експертної діяльності.

2. Інформаційні зв'язки у середині КІС органів прокуратури і між нею та інформаційними системами інших органів і установ.

3. Складові єдиного державного реєстру об'єднань громадян і благодійних організацій.

4. Проблеми і перспективи розвитку електронної комерції в Україні.

Список використаних джерел



1. Класифікація напрямів комп'ютеризації судово-експертної діяльності

Поняття «судова експертиза» позначає широке коло різноманітних досліджень, що їх проводять у тих випадках, коли при дізнанні, попередньому слідстві або судовому розгляді необхідні спеціальні знання з науки, техніки, мистецтва або ремесла, щоб виявити і пізнати приховану сутність явищ і речей і дати їх наукове тлумачення.

Юридичні факти встановлюються сукупністю доказів. Висновок судового експерта входить у зазначену сукупність. У такому висновку відображається зв'язок між запитаннями, поставленими перед експертом, джерелами інформації, інформаційним полем, завданнями дослідження, предметом дослідження, методами дослідження і доказом юридичних фактів.

Отже, можна говорити про певний вид інформаційної діяльності.
Тривалий час зберігався суттєвий розрив між теорією і практикою використання інформаційних технологій у судовій експертизі. Існували значні проблеми науково-методичного та інформаційного забезпечення експертної діяльності. Зміни ситуації обумовлені сучасними умовами:

· сьогодні об'єктами експертного дослідження можуть бути тисячі різновидів матеріалів, речовин і виробів, кожен з яких характеризується багатьма властивостями й ознаками;

· оперативне одержання інформації про конкретний об'єкт дослідження та її аналіз стали можливими лише за умов використання різних сучасних автоматизованих систем і комплексів, на базі яких нині розроблено безліч методик вирішення широкого кола експертних задач;

· використання новітніх технічних засобів і технологій дає змогу визначити шляхи розвитку нових методів, спрямованих на об'єктивізацію досліджень і підвищення наукової обґрунтованості висновків експертів;

· важливою сферою автоматизації стала організаційно-управлінська діяльність у галузі судової експертизи.

Сьогодні виділяють кілька напрямів комп'ютеризації судово-експертної діяльності. Їх можна класифікувати за такими ознаками:

· за характером математичного апарату, на якому базуються комп'ютерні технології і конкретні методики судово-експертних досліджень -- методики, основані на даних метрології, теорії ймовірностей і математичної статистики, проективної геометрії і т. ін.;

· за характером експертних задач, що вирішуються. У цьому разі можна говорити про застосування математичного апарату (будь-якого) та обчислювальної техніки для вирішення:

· діагностичних задач (наприклад, установлення факту виконання тексту навмисно зміненим почерком, скорописним способом, установлення факту контактної взаємодії двох об'єктів);

· класифікаційних задач (наприклад, установлення статі або темпераменту за почерком, віднесення невідомої речовини до групи наркотичних);

· ідентифікаційних задач (стосовно людини, знаряддя, матеріалу, речовини і т. ін.);

· за характером задач, не пов'язаних з виробництвом конкретного експертного дослідження, але спрямованих на оптимізацію і підвищення ефективності рішення експертних задач певного виду або експертної діяльності в цілому:

· автоматизація вимірювань і первинного оброблення даних;

· створення та експлуатація автоматизованих банків даних про властивості різноманітних об'єктів;

· розв'язування складних обчислювальних задач, що виникають як у науково-дослідній роботі, так і в експертному виробництві;

· створення та експлуатація програм для логічного аналізу даних;

· використання автоматизації для вирішення задач управління, обліку кадрів, збирання статистичних даних з судової експертизи і т. ін.

· Висновок. Отже, сьогодні виділяють напрями комп'ютеризації судово-експертної діяльності за такими ознаками: за характером математичного апарату, на якому базуються комп'ютерні технології і конкретні методики судово-експертних досліджень -- методики, основані на даних метрології, теорії ймовірностей і математичної статистики, проективної геометрії і т. ін.; за характером експертних задач, що вирішуються: діагностичних задач; класифікаційних задач; ідентифікаційних задач; за характером задач, не пов'язаних з виробництвом конкретного експертного дослідження, але спрямованих на оптимізацію і підвищення ефективності рішення експертних задач певного виду або експертної діяльності в цілому: автоматизація вимірювань і первинного оброблення даних; створення та експлуатація автоматизованих банків даних про властивості різноманітних об'єктів; розв'язування складних обчислювальних задач, що виникають як у науково-дослідній роботі, так і в експертному виробництві; створення та експлуатація програм для логічного аналізу даних; використання автоматизації для вирішення задач управління, обліку кадрів, збирання статистичних даних з судової експертизи і т. ін.

інформаційний система комп'ютеризація прокуратура суд

2. Інформаційні зв'язки у середині КІС органів прокуратури і між нею та інформаційними системами інших органів і установ

Інформаційна система органів прокуратури запроваджувалась і розвивалась згідно з Концепцією створення корпоративної інформаційної системи органів прокуратури України від 20.11.1996 р. та її змінами і доповненнями від 31.10.1998 p., розробленими відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Формування і виконання національної програми інформатизації» від 31.08.1998 р.

Головною метою запровадження корпоративної інформаційної системи органів прокуратури України (КІСОПУ) є створення на всій території України високоефективного автоматизованого інформаційного середовища, здатного найбільш повно та оперативно задовольняти інформаційні потреби органів прокуратури всіх рівнів управління при здійсненні ними своїх функцій -- нагляду за дотриманням законності, розслідуванням злочинності -- і при законодавчій ініціативі.

Основними задачами КІСОПУ є:

* формування, збереження, пошук, аналіз і видавання законодавчих і нормативних актів при здійсненні прокурорського нагляду за дотриманням законів і проведенні профілактичних заходів з запобігання порушенням законів;

* забезпечення керівників органів прокуратури, державних органів влади та управління на рівні районів, міст і областей статистичною інформацією про стан законності, правопорядок, злочинність і про результати діяльності прокуратури;

* запровадження безпаперової технології при груповій роботі -- електронного документообігу;

* забезпечення двосторонніх електронно-інформаційних зв'язків між органами прокуратури України всіх рівнів з різними державними службами, організаціями та особами, що знаходяться як на території України, так і за її межами;

* комплексне вирішення за допомогою комп'ютерних технологій внутрішньовідомчих питань, а саме: управління кадрами, контролю виконавської дисципліни, диспетчеризації процесів фінансових розрахунків, внутрішньогосподарського обліку та звітності тощо.

При створенні корпоративної інформаційної системи (КІС) органів прокуратури України суттєве значення має визначення її структури. Виходячи з того, що організаційна структура прокуратури України має трирівневу структуру і її інформаційна система повинна функціонувати за принципами розподіленого оброблення даних, структура КІС органів прокуратури має бути трирівневою:

-- перший рівень -- Генеральна прокуратура України;

-- другий рівень -- прокуратури областей і прирівняні до них прокуратури, в тому числі спеціалізовані транспортні і військові прокуратури;

-- третій рівень -- прокуратури районів, міст і спеціалізовані прокуратури, прирівняні до прокуратур районів.

Згідно з концепцією створення КІС органів прокуратури України передбачається створення на кожному її рівні локальної обчислювальної системи (ЛОС). Для ЛОС Генеральної прокуратури було необхідно:

* установити кабельну систему в будівлях Генеральної прокуратури;

* установити необхідне мережеве обладнання (модеми, комутатори, маршрутизатори, концентратори);

* установити необхідну кількість робочих станцій і серверів;

* прокласти широкополосну лінію зв'язку до вузла Internet;

* обґрунтувати необхідність програмного забезпечення;

* провести підготовку кадрів -- як спеціалістів служби комп'ютеризації, так і користувачів.

При запровадженні КІСОПУ закладено можливість її інтеграції у загальну інформаційну систему правоохоронних органів, а також у загальнодержавну мережу України. Як видно зі схеми взаємозв'язку органів прокуратури з державними органами України (рис. 1), Генеральна прокуратура має інформаційні зв'язки з вищими органами державної влади: Верховною Радою України, Президентом України та його адміністрацією, Урядом України. Ці зв'язки характеризуються нестабільною періодичністю, здійснюються у вигляді періодичних звітів Генеральної прокуратури перед вищими державними органами та у формі відповідей на запити. Такі інформаційні повідомлення в прокуратурі відносять до першого типу.

Другий тип зовнішніх інформаційних повідомлень -- це ті, що передаються між Генеральною прокуратурою і вищими правоохоронними органами України та інших країн світу й міжнародними правоохоронними організаціями. Перший і другий типи інформаційних повідомлень -- це виключно текстова інформація і повідомлення, які здійснюються засобами електронної пошти по виділених чи комутованих каналах зв'язку або засобами мережі Internet.

Третій тип інформаційних зв'язків -- вхідні та вихідні повідомлення, які передаються по каналах зв'язку між Генеральною прокуратурою та 27 обласними і прирівняними до них прокуратурами, 10 спеціалізованими регіональними військовими та транспортними прокуратурами, обласними і прирівняними до них державними адміністраціями. Між Генеральною прокуратурою і обласними прокуратурами для передавання інформації використовуються виділені канали зв'язку, а в усіх інших випадках використовуються комутовані канали зв'язку.

Четвертий тип інформаційних зв'язків здійснюється між обласною прокуратурою та обласною державною адміністрацією, районними прокуратурами і районними державними адміністраціями засобами електронної пошти через комутовані телефонні лінії зв'язку.

На кожному з названих вище рівнів ієрархії інформаційної системи прокуратури створено локальні системи оброблення даних. У цих локальних системах вирішується ідентичний перелік задач системи оброблення даних.

Інформаційні системи нагляду за дотриманням законів при проведенні попереднього слідства і дізнання, за законністю судових постанов, за виконанням законів стосовно неповнолітніх та інших видів нагляду передбачають здійснення таких комп'ютерних технологій:

-- використання правової бібліотеки «Закон» інформаційно-аналітичного центру «Ліга», правової бази «Законодавство» Секретаріату Верховної Ради при аналізі правових ситуацій;

-- облік карних справ за класифікацією злочинів, взятих під нагляд;

-- формування внутрішньої звітності з нагляду за виконанням законів.

У системі інформаційного забезпечення розслідування карних справ використовуються правова бібліотека «Закон», архівні бази даних правопорушників, оформляється поточна справа та ведеться внутрішній облік таких справ.

Інформаційна система обліку скарг і заяв громадян здійснює контроль за дотриманням термінів у виконавській дисципліні засобами спеціального пакета «Скарга». Інформаційна система кадрового складу органів прокуратури включає підсистеми обліку кадрів, контролю за своєчасним проведенням атестування співробітників прокуратури та ін., кожна підсистема функціонує на основі спеціального пакета програм -- «Кадри», «Атестація» та ін.

Інформаційна система оброблення статистичної інформації органів прокуратури охоплює всі три рівні ієрархії прокуратури. Технологія оброблення даних полягає в збиранні інформації від низових ланок прокуратури, узагальненні її після аналізу і передаванні на верхній рівень, і так до Генеральної прокуратури, де узагальнюються та аналізуються отримані зведення. Передавання даних здійснюється за допомогою типових документів у електронній формі. У статистичні зведення також включаються показники про виконання планових завдань, про виконання рішень колегії та оперативних нарад і про документи, виконання яких взято на контроль. Для цього використовуються відповідні пакети прикладних програм: «План», «Рішення», «Документи».

Висновок. Постійно зростаючий інформаційний потік вимагає істотного підвищення оперативності та ефективності роботи органів прокуратури, що сьогодні практично неможливо без впровадження новітніх комп'ютерних технологій. Автоматизація одержання, опрацювання, надання і використання всього обсягу інформації, що має відношення до питань охорони суспільного порядку і боротьби зі злочинністю, а також інших відомостей, необхідних для правоохоронних органів і відповідних міністерств і відомств, є одним із головних завдань органів прокуратури згідно з Державною програмою боротьби зі злочинністю.

Особливу проблему становить координація та обмін інформацією між різними відомствами. Кожне відомство має свою власну систему обліку і звітності. Це породжує дублювання і плутанину. В Україні не існує незалежної, позавідомчої структури, яка б могла своєчасно надати надійні статистичні дані про злочинність та законність і допомогти у проведенні наукового аналізу ефективності правоохоронної роботи. Як наслідок, втрачається цінний організаційний досвід, знижується продуктивність праці.

Генеральна прокуратура України повинна мати інформаційні зв'язки з такими органами:

· вищими органами державної влади і управління -- Верховною Радою України, Президентом України, урядом;

· судовими і правоохоронними органами -- Конституційним Судом України, Верховний Судом України, Вищим господарським судом України, Міністерством юстиції України, Міністерством внутрішніх справ України;

· іншими міністерствами і відомствами.

Прокуратури другого та третього рівнів повинні мати аналогічні інформаційні зв'язки з представницькими і виконавчими органами відповідних рівнів, а також з прокуратурами вищого і нижчого рівнів підпорядкування.

3. Складові єдиного державного реєстру об'єднань громадян і благодійних організацій

Мета створення Єдиний державний реєстр об'єднань громадян та благодійних організацій - забезпечення переважного права на використання назви об'єднання громадян, яке зареєстровано в реєстрі, перед іншими об'єднаннями, що легалізуються пізніше. Реєстр містить відомості про реєстрацію всеукраїнських, міжнародних, місцевих громадських організацій, політичних партій та їх місцевих осередків, всеукраїнських, міжнародних, місцевих благодійних організацій та їх відділень зі статусом юридичної особи.

Єдиний державний реєстр об'єднань громадян та благодійних організацій - це комп'ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованої комп'ютерної системи, яка складається із сукупності електронних копій державних реєстрів об'єднань громадян та благодійних організацій, книг обліку філій, представництв всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій, об'єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.

Єдиний Реєстр - документ, до якого органом, який реєструє, та Інформаційним центром вносяться відомості про реєстрацію всеукраїнських, міжнародних, місцевих громадських організацій, політичних партій та їхніх місцевих осередків, всеукраїнських, міжнародних, місцевих благодійних організацій та їхніх відділень зі статусом юридичної особи (надалі - організацій).

Внесення відомостей до Єдиного реєстру про зареєстровані організації здійснюється органами, які реєструють, у день їх державної реєстрації.

Про зареєстровані організації в Єдиний реєстр вносяться наступні відомості:

· реєстраційний номер і дата реєстрації;

· назва;

· статус;

· дата надходження документів на реєстрацію;

· мета їх діяльності;

· юридична адреса;

· відомості про засновників;

· відомості про органи управління;

· номер та дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію, його дубліката чи дубліката статуту;

· відомості про зміни, що внесені до статутних документів;

· відомості про припинення діяльності (ліквідацію, реорганізацію);

· реєстраційний орган, який здійснив державну реєстрацію організації.

Про зареєстровані філії та представництва всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій в Єдиний реєстр вносяться наступні відомості:

· назва філії, представництва всеукраїнської, міжнародної благодійної організації;

· дата надходження документів на реєстрацію;

· юридична адреса;

· номер та дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію всеукраїнської або міжнародної благодійної організації;

· відомості про припинення діяльності (реорганізацію або ліквідацію);

· номер та дата листа-повідомлення про реєстрацію;

· орган, який реєструє, що здійснив реєстрацію.

Внесення в Єдиний реєстр відомостей про зареєстровані організації органами, які реєструють, здійснюється безкоштовно.

Висновок. Отже, Єдиний державний реєстр об'єднань громадян та благодійних організацій - це комп'ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованої комп'ютерної системи, яка складається із сукупності електронних копій державних реєстрів об'єднань громадян та благодійних організацій, книг обліку філій, представництв всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій, об'єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.

Реєстр містить відомості про реєстрацію всеукраїнських, міжнародних, місцевих громадських організацій, політичних партій та їх місцевих осередків, всеукраїнських, міжнародних, місцевих благодійних організацій та їх відділень зі статусом юридичної особи.



4. Проблеми і перспективи розвитку електронної комерції в Україні

Поняття електронної комерції вперше з'явившись на сторінках вітчизняної преси ще років п'ять тому, досі не змінило свого статусу абстракції на статус виробничої необхідності. Численні пропозиції рішень для електронної комерції з боку виробників «заліза» (IBM, Cisco, Sun, Intel тощо), а також присутні на ринку численні програмні продукти для неї, досить дорогі. Підприємці не поспішають вкладати гроші в інтернет-проекти з невизначеною окупністю. Тим більше що організація бізнесу з ефективним опертям на інтернет-технології вимагає часто не лише його корінної реорганізації, а й наявності низки додаткових умов, найчастіше відсутніх в Україні.

Під електронною комерцію розуміються будь-які форми ділових угод, при яких взаємодія сторін здійснюється електронним способом замість фізичного обміну чи безпосереднього фізичного контакту і в результаті якого право власності чи право користування товаром або послугою передається від однієї особи іншій [21, с. 61]. Іншими словами, електронна комерція - це продаж товарів, при якому як мінімум організація попиту на товар здійснюється через Інтернет. При цьому спосіб оплати не має значення: розрахунки за покупку можуть здійснюватися навіть готівкою.

Інтернет - комерція, торгівля в Інтернеті - це комерційна діяльність в Інтернеті, коли процес купівлі/продажу товарів або послуг (весь цикл комерційної/фінансової транзакції або її частина) здійснюється із застосуванням Інтернет-технологій. Процеси, які с становлять цикл електронної комерції: доступ до інформації, оформлення замовлення, оплата, виконання замовлення, післяпродажне обслуговування і підтримка. Типи електронної комерції: торгівля інформацією (контент-комерція), надання послуг, торгівля товарами (товарообіг).

Становище української електронної комерції не можна назвати навіть зародковим. Електронної комерції в Україні майже немає. Цьому існує цілий ряд причин:

· недостатній рівень розвитку ринкових відносин у більшості секторів економіки, що не стимулює впровадження прогресивних високоефективних інформаційних технологій;

· відсутність достатнього обсягу вільних фінансових засобів у вітчизняних підприємств та фінансових установ, що не дозволяє інтенсивно розвиватись ринку Інтернет-послуг;

· низька платіжна спроможність населення, що не сприяє збільшенню користувачів мережі. Для того, щоб щось купувати в Інтернеті, треба мати якісь кошти. З огляду на те, що більше половини українців знаходяться за межею бідності, важко розраховувати на реально широку аудиторію. Інтернет-технології найбільш ефективні, коли ними користується не менше 5% населення. В Україні, за різними оцінками, можливості глобальної інформаційної мережі Інтернет активно використовують від 1,2 до 2 млн. користувачів, тобто від 2,5 до 4% населення;

· недостатній рівень розвитку телекомунікаційної інфраструктури, що не дозволяє надавати споживачеві сучасні види послуг. Доступ до Інтернету в Україні ще досить дорогий;

· низький рівень використання інформаційних технологій на підприємствах, в організаціях та органах державної влади, що не сприяє усвідомленню місця і ролі мережі Інтернет у сучасній економіці;

· значна різниця у рівні інформатизації великих міст та регіонів країни, що зменшує потенційну аудиторію користувачів мережі;

· повна відсутність у нашій країні (і в СНД) надійної системи оперативної доставки матеріальних цінностей гальмує розвиток нашої онлайнової торгівлі навіть більше, ніж мала кількість користувачів Інтернету. Наша ж пошта мало того, що має малу швидкість, взагалі не гарантує доставки надісланого;

· нерозвиненість надійних і легітимних засобів аутентифікації, цифрових підписів, сертифікатів і шифрування. Виникають проблеми конфіденційності і цілісності даних, дотримання прав інтелектуальної власності. Стандарти і законодавча база недостатньо розроблені, недостатня нормативно-правова база в питаннях розвитку Інтернет, інформаційних ресурсів та інтелектуальної власності, що не сприяє розвитку ринку Інтернет-послуг;

· недосконалі механізми оплати. Незважаючи на розвинуту культуру використання магнітних карток, їхні власники утримуються від їхнього активного застосування, побоюючись шахрайства. Більш надійні рішення, зв'язані з мікропроцесорними картками, ще не мають розвинутої інфраструктури й охоплюють лише визначені мегаполіси або невеликі регіони. Реальна схема e-commerce починає працювати при працюючому механізмі оплати. Пластикові картки є далеко не у всіх, кредитні картки вкрай мало поширені. Існують і традиційні для кредитних карток проблеми списання грошей по фальшивих рахунках і відмовлення від оплати рахунка. Крім того, заплатити по карті можна далеко не у всіх магазинах. Як мінімум половина українських Інтернет-магазинів здійснює доставку товарів з оплатою при одержанні покупки, у тому числі і післяплатою (з оплатою товару при одержанні в поштовому відділенні). Основна причина полягає в тім, що Інтернет-торговці не вірять, з одного боку, у чесність покупців і, з іншого боку, у надійність платіжних систем. Рішенням цієї проблеми повинне стати істотне удосконалення систем Інтернет-платежів, поширення пластикових карток, розмикання замкнутих клубних платіжних систем, особливо в банковій сфері, створення мереж банків-агентів і клірингових центрів. Необхідна широка інтернетизація банківських послуг, систем "банк-клієнт", включаючи home-banking;

· низький рівень безпеки при здійсненні оплати кредитною карткою. Обдурити при проведенні платежу по пластиковій карті через Інтернет легше, ніж при платежі в звичайному магазині. У США близько 1% платежів по пластикових картах виявляються шахрайськими. Половина цих шахрайських платежів приходиться на Інтернет (при тому, що обсяг платежів через Інтернет як складає менше 10%);

· за допомогою багатьох кредитних карт можна платити суми не менше якогось певного ліміту, у той час як чимала частина обороту в інформаційному бізнесі буде забезпечена платежами в "нижньому ціновому діапазоні" (менше 1 долара). Це може бути ціна реєстрації на інформаційному WWW-вузлі, або ціна купівлі електронного варіанта газети;

· недостатньо широкий спектр товарів і послуг, доступний через мережу. Безумовно, ключовим моментом для залучення споживчих грошей в електронні ринки, як і в звичайному бізнесі, є формування достатнього обсягу пропозиції за привабливими цінами. Фактично ця складова поки тільки починає розвиватися, особливо в сфері продукції щоденного використання;

· висока вартість володіння електронним магазином. Сьогодні створити повноцінний магазин, прив'язаний до системи обліку реальної фірми, можуть великі компанії, тому що комплекс послуг по його "розгортанню" коливається від 2 до 50 тисяч доларів США;

· трудомісткість пошуку необхідного товару чи інформації. Обсяг ресурсів Мережі Інтернет практично подвоюється щороку, пошукові машини дають багатотисячні відгуки на прості запити, мови запиту ще дуже далекі від природних;

· менталітет українського народу. 70-літнє загартування радянського (тепер - українського) народу виробило звичку добувати необхідні товари з боєм, у чергах, з номерками на руках. Тепер це виражається в іншій формі. Більшість людей перш ніж щось купити - телевізор чи холодильник - самі об'їдуть магазини, помацають, поговорять із продавцями і т.д;

· довіра до продавця. Покупець повинний довіряти магазину. Багато хто вже “наївся” пірамідами і іншими видами афер.

Крім всього вищезазначеного, окремо хотілося б виділити таку проблему, як повна відсутність державної статистичної інформації, що стосується електронної комерції в Україні. Це значно звужує можливості аналізу та прогнозування тенденцій розвитку електронної комерції в нашій країні.

Підсумовуючи можна сказати, що лише комплексне вирішення всіх проблем може скоротити розрив у темпах зростання ролі електронної комерції в світі та Україні, при цьому саме держава повинна найбільше перейматися проблемами електронної комерції. Інакше Україна знову ризикує підібрати ті крихти від пирога електронної комерції, які нікому іншому не будуть потрібні.

Знаковою подією можна впевнено назвати запуск в Україні національного сегмента мережі інформаційно-маркетингових центрів (ІМЦ) країн СНД (www. content. net. ua). Тепер знайти товари та послуги, отримати докладну інформацію про товари, послуги, підприємства та організації, знайти бізнес-партнерів, постачальників і покупців, отримати інформацію про нову продукцію, інвестиції, вигідні комерційні пропозиції, а також зробити онлайнове замовлення, провести онлайнову міжнародну угоду, створити Інтернет-магазин, віртуальне підприємство або створити віртуальну спільноту - стає дуже просто: для цього не потрібен програміст та фінансові ресурси, а лише бажання.

Розгортання мережі ІМЦ означає, що Україна стає інвестиційним суб'єктом у глобальній інформаційній спільноті. При цьому досягається кардинальне розширення можливостей щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств. По-перше, розширюються можливості українських товаровиробників по виходу на світові ринки, коли, наприклад, простий фермер може відправити контейнер з пшоном або грецькими горіхами через одеський порт покупцеві в будь-якій країні світу. По-друге, відкриваються перспективи підключення товаровиробників до глобальних систем міжнародної торгівлі з можливостями укладання довгострокових експортних договорів на поставку великих товарних партій, які збираються у дрібних товаровиробників через інформаційну систему ІМЦ. При цьому слід зазначити, що робота в глобальних торгових системах, таких, наприклад, як Bolero (www. bolero. net), що забезпечує бездокументарне проведення та супровід угод для своїх учасників (виробників, споживачів, банків, страхувальників, перевізників та логістів), дає змогу суттєво скоротити витрати на ведення міжнародних операцій, а також скоротити розмір обігового капіталу для підприємства.

Технологічні аспекти проекту також вражають своєю перспективою - мережа інформаційно-маркетингових центрів є платформою для розгортання Інтернет-технологій нового покоління, так званих Web 2.0 (або, по-іншому, семантичного Інтернету), які мають функції штучного інтелекту та забезпечують повну автоматизацію процесів отримання інформації, проведення угод та обміну документами в глобальному електронному середовищі.

При цьому найбільшу увагу в мережі ІМЦ привертають дві технологічні складові: уніфікована система обміну інформацією (економічною, комерційною, фінансовою тощо), а також можливість розгортання будь-яких Web-сервісів на базі електронного регістру та репозитарію. Система обміну інформацією забезпечує ефективне впровадження найрізноманітніших прикладних застосувань (електронного бізнесу, електронного документообігу, електронної звітності, онлайнового аналізу даних тощо). Web-сервіси дають можливість автоматизації будь-яких робочих процесів у найекономічніший спосіб та з мінімальними витратами ресурсів.

Тому, по суті, запуск мережі ІМЦ означає ніщо інше, як довгоочікуваний прихід електронного ринку, багатого на можливості та такого, що несе в собі демократичні засади рівних можливостей для всіх, і якому на просторах України, найімовірніше, уготовані великі перспективи.

Досі очікування з приводу нових технологій в Україні виправдовувалися лише наполовину. Означає це, по суті, лише те, що в країнах Заходу розвиток нових інформаційно-комунікаційних технологій веде до тотального переходу підприємницької діяльності в мережу Інтернет. Коли, наприклад, підприємець закриває роздрібні точки продажу і суттєво збільшує свої прибутки, торгуючи, наприклад, через Інтернет-аукціон eBay (www. ebay. com), використовуючи онлайнові платежі і служби доставлення товарів по всьому світі. В Україні ж сьогодні понад 4,2 млн користувачів Інтернет (крім того, понад 30 млн користувачів мобільного зв'язку також мають потенційну можливість доступу в Інтернет через мобільний телефон на базі сучасних широкосмугових технологій), однак масового ринку сервісів електронної торгівлі немає і ніхто з сервіс-провайдерів в Україні таких послуг не пропонує.

Економічні втрати та недоотримані прибутки від відсутності масових електронних сервісів в Україні надзвичайно великі. Взяти, наприклад, особисті фінанси. На Заході кожна людина використовує персональні фінансові плани та вкладає свої заощадження в найрізноманітніші фінансові інструменти (акції, інвестиційні фонди, облігації та ін.), отримуючи стабільний дохід вище банківського депозиту, зберігаючи тим самим свої кошти від інфляції та суттєво збільшуючи їх при зростанні світових цін або фондових котирувань. При цьому поява дедалі більшої кількості всіляких електронних фінансових сервісів на базі Інтернет суттєво пожвавила останнім часом світові фінансові та фондові ринки.

Водночас сьогодні на депозитних рахунках іноземних банків, які працюють в Україні, знаходиться близько 100 млрд грн українських вкладників. Але, у зв'язку з відсутністю локальних сайтів з консультаціями стосовно управління власними фінансами, глобальними сервісами фондових та інвестиційних ринків, які доступні через Інтернет і дають набагато вищу дохідність, ніж банківські депозити, користується лише незначна частина населення. Фактично це означає, що для багатьох доступ до цих джерел отримання прибутку практично закритий і залишається лише звертатися до всіляких новостворених посередників, які переслідують передусім свої власні інтереси.

Формування масового ринку електронних сервісів та задоволення великого відкладеного попиту на послуги електронної торгівлі, а також соціальних комунікацій та різноманітних електронних прикладних застосувань (дистанційного навчання, телемедицини, електронного контенту у сфері культури, мистецтва тощо) є в Україні давно назрілою проблемою.

Розгорнута мережа інформаційно-маркетингових центрів (ІМЦ), що надає електронні сервіси під торговою маркою "ContentNet" TM, є результатом робіт з реалізації міждержавної програми створення мережі інформаційно-маркетингових центрів для просування товарів і послуг країн СНД, національним державним замовником якої в Україні виступає Міністерство аграрної політики.

Крім багатьох позитивних моментів, мережа ІМЦ вносить сьогодні вагомий внесок у прискорення процесу будівництва інформаційного суспільства в Україні. Причина проста: мережа ІМЦ залучає в процес приєднання до "цифрових можливостей" широке коло користувачів: підприємства, організації та населення, а також генерує нові ринки послуг, які пов'язані з онлайновими електронними сервісами (маркетинговими, фінансовими, страховими, логістичними тощо) та глобальними системами обміну інформацією, знаннями та інноваціями.

В інформаційному просторі системи ContentNet мережі ІМЦ може зареєструватися будь-хто: підприємницькі структури, корпорації, міністерства, відомства, фермери, винахідники або учні старших класів. На базі сервісів ContentNet кожен користувач має можливість самостійно створювати в Інтернеті свій сайт без допомоги програмістів та будь-якою мовою, яку вибере. На базі інформаційно-маркетингової системи ContentNet кожен може мати свій сайт в Інтернеті, розміщувати товари та послуги в електронних торгових системах, мати рахунки, здійснювати перерахування коштів і отримання грошей в різних платіжних системах, проводити інвестування власних заощаджень у високодохідні та високонадійні західні фонди, купляти акції і працювати на провідних світових фондових ринках без обмежень по сумі вкладень, здійснювати безкоштовні (або низькотарифні) міжміські телефонні дзвінки та проводити відеоконференції з користувачами по всьому світі, створювати та управляти віртуальним підприємством, організовувати та розвивати різноманітні соціальні мережі для спілкування з людьми із подібними інтересами по всьому світі та багато іншого. Згідно із статистикою, в світі сьогодні 10 відсотків населення (понад 627 мільйонів чоловік) здійснюють купівлю через Інтернет.

Середня вартість послуг за створення та підтримку персонального ContentNet-сайту - 72 грн на місяць; для фермерів - 36 грн; для шкіл, лікарень, музеїв - безкоштовно. Розміщення електронних оголошень у системі ContentNet-аукціону - безкоштовне. При цьому для ознайомлення з роботою функцій ContentNet-сайту передбачений тестовий сайт www.c2n.іnfo/test.

Система ContentNet мережі ІМЦ відрізняється своєю багатофункціональністю, простотою та орієнтованістю на непідготовленого користувача, який не має спеціальних технічних знань. Наприклад, мережа ІМЦ дає можливість:

- для державних органів - впроваджувати розвинуті інформаційно-аналітичні системи та системи електронного документообігу без послуг програмістів;

- для підприємств - розміщувати інформацію про підприємство, електронні каталоги продукції на електронних ринках та в електронних довідкових системах, а також проводити закінчені бізнес-операції в режимі онлайн;

- для населення - розміщувати безкоштовні електронні оголошення на електронному аукціоні, створювати віртуальні інформаційні спільноти та соціальні мережі;

- для організацій соціального сектора (школи, лікарні, музеї та ін.) - безкоштовно розміщувати та розвивати без програмістів власні інформаційні ресурси та створювати тематичні інформаційні спільноти.

Останній пункт особливо важливий. Так, сьогодні на базі сервісів системи ContentNet Міністерство аграрної політики проводить гуманітарну акцію з безкоштовного розгортання інформаційних ресурсів шкіл, лікарень, краєзнавчих музеїв, закладів культури, бібліотек тощо в глобальній мережі Інтернет.

Широке розповсюдження Інтернет неухильно веде до формування платформи інформаційного протекціоналізму, яка визначає поведінку споживачів, а також способи ведення бізнесу в цілому. Сьогодні вже очевидно, що в середньостроковій перспективі серйозні перетворення кардинально змінять структуру ринку інформаційно-комунікаційних технологій та інших ринків, що дає Україні можливість зайняти визначені ніші та успішно конкурувати на зростаючому глобальному ринку електронних сервісів та світових товарних ринках.

Наприклад, розвиток світового телекомунікаційного ринку вже охарактеризувався в 2009 році кардинальною зміною бізнес-моделей та підходів, на базі яких здійснювався успішний розвиток телекомунікацій за останні десять років. Зокрема на головні позиції вийшли компанії, які забезпечують роботу з інформаційними ресурсами (наприклад, google. com, yahoo. com). При цьому головні трансформації торкнулись таких кардинальних питань, як заробляти гроші в умовах дедалі жорсткішого регулювання, розповсюдження

Висновок. Під електронною комерцією розуміються будь-які форми ділових угод, при яких взаємодія сторін здійснюється електронним способом замість фізичного обміну чи безпосереднього фізичного контакту і в результаті якого право власності чи право користування товаром або послугою передається від однієї особи іншій. Іншими словами, електронна комерція - це продаж товарів, при якому як мінімум організація попиту на товар здійснюється через Інтернет. При цьому спосіб оплати не має значення: розрахунки за покупку можуть здійснюватися навіть готівкою.

Електронну комерцію можна розділити на такі категорії:

- бізнес-бізнес (business-to-business, B2B), коли покупцем і продавцем є юридичні особи. Це найбільший сектор електронної комерції, він займає близько 80 % всього ринку;

- бізнес-споживач (business-to-consumer, B2C). У цьому разі продавець - юридична, а покупець - фізична особа;

- споживач-споживач (consumer-to-consumer, C2C). Тут покупцем і продавцем виступають фізичні особи. Типовий приклад - аукціони;

- бізнес-адміністрація (business-to-administration, B2A);

- споживач-адміністрація (consumer-to-administration, C2A).

В Україні також існує ринок товарів і послуг, для оплати яких електронна комерція є зручним платіжним інструментом. До кола таких товарів і послуг відносяться: бронювання і продаж квитків (авіаквитків, квитків на інші види транспорту); продаж комп'ютерів, іншої комп'ютерної техніки та комплектуючих до неї; продаж книг і видань, компакт-дисків, аудіо- і відеоапаратури; резервування і оплата проживання в готелях; продаж туристичних путівок; оплата користувачами Інтернету послуг своїх операторів доступу до Інтернет-провайдера (Internet Service Provider, ISP); підписка на різні послуги (наприклад, газети, журнали); продаж медикаментів і т. ін. Але в нашій державі цей ринок і досі перебуває в ембріональному стані та напевне йому буде потрібно більше часу для власного розвитку, ніж аналогічному ринку в розвинених країнах.

Це пояснюється низкою причин. По-перше, в Україні сьогодні існує ряд юридичних проблем, які ускладнюють використання електронної комерції. В нашій державі, окрім Концепції системи розрахунків за товари та послуги, відсутня необхідна нормативно-правова база електронної комерції, яка б гармонізувала з рекомендаціями та правилами міжнародних організацій.

По-друге, - на шляху розвитку електронної комерції в Україні стоїть ряд перешкод, таких, як шахрайські трансакції, зроблені за допомогою викрадених реквізитів карт, магазини, що без вісти зникають з ринку після успішно виконаних афер, фіктивні магазини, призначені для збору інформації про карти клієнтів, психологічний фактор і т. ін. Найнебезпечнішими, звичайно, є шахрайства. За допомогою Інтернету здійснюється більше тридцяти видів шахрайських дій.

Найбільш характерними типами шахрайства через Інтернет, що приводиться міжнародними платіжними системами, є:

- трансакції, виконані шахраями з використанням правильних реквізитів картки (номер картки, термін її дії і т. п.);

- компрометація даних (одержання даних про клієнта через злом бази даних торгівельних підприємств шляхом перехоплення повідомлень покупця, що містять його персональні дані) з метою їх використання у шахрайських цілях;

- магазини, що виникають, як правило, на недовгий час для того, щоб зникнути після одержання від покупців коштів за неіснуючі товари чи послуги;

- зловживання торгівельних підприємств, пов'язані зі збільшенням вартості товару по відношенню до ціни, яка пропонуються покупцям, або повтором списань з рахунка клієнта;

- магазини і торгові агенти (Acquiring Agent), призначені для збору інформації про реквізити карт та інших персональних даних покупців.

З розвитком Інтернет та появою “віртуальних магазинів” стало можливим заказувати товари з персонального комп'ютера. У зв'язку з цим значно розширилось і поле для шахрайств з пластиковими картками, адже для оплати замовленого товару достатньо вказати реквізити картки. Відповідно, будь-яка інформація про картку для власника може обернутися великими збитками. А способів “виманювання” реквізитів карток у їх власників існує безліч.

В нашій державі з впровадженням системи платежів з використанням пластикових карток виникла складна ситуація, пов'язана з відсутністю підготовленого складу працівників та слабо розвиненою системою телекомунікаційних сполучень, що додає труднощів при процесі перевірки дійсності карток.

Реально електронній комерції загрожує діяльність хакерів. Вони можуть за допомогою спеціального програмного забезпечення здобувати, а потім продавати номери діючих рахунків кредитних карток, а також розповсюджувати паролі, ідентифікаційні номери, кредитну та іншу персональну інформацію через комп'ютерні мережі, чим допомагають злочинцям отримувати незаконний доступ до кредитних бюро та комп'ютерних систем фінансових установ.

Відсутність в Україні більш-менш вагомих показників з виявлення злочинів у сфері електронної комерції, крім високої латентності і ряду інших причин, пояснюється також і невисоким рівнем розвитку самого ринку.

Нині, коли Україна стала на шлях економічних реформ та структуризації з Європейською спільнотою, висвітлені питання актуальні для неї як сьогодні, так і в майбутньому.



Список використаних джерел

1. Голдовский И. Безопасность платежей в Интернете. - Спб.: Питер, 2001. - 240 с.

2. Денісова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 315 с.

3. Компьютерные технологии в юридической деятельности: Учеб. пособие/ Под ред. проф. Н. Полевого, канд. юрид. наук В. Крылова. - М.: Изд-во БЕК, 1994. - 304 с.

4. Успенский И. Энциклопедия Интернет-бизнеса. - Спб.: Питер, 2001. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru