Суди загальної юрисдикції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Організація роботи судів загальної юрисдикції

2. Становлення Ради національної безпеки і оборони та її місце у системі державних органів України

3. Особливості діяльності Київської та Севастопольської державної адміністрації

Висновок

Список використаних джерел

1. Організація роботи судів загальної юрисдикції

Стаття 125 Конституції України встановлює побудову системи судів загальної юрисдикції за принципами територіальності та спеціалізації. Якщо територіальний принцип відбиває адміністративно-територіальний поділ держави і є традиційним, то принцип спеціалізації є порівняно новим для судової системи України. Він передбачає формування спеціалізованих судів з окремих галузей права (кримінальних, цивільних, адміністративних, фінансових та інших судів) на чолі з відповідними вищими судами.

Відповідно до Закону України "Про судоустрій України", який був прийнятий у лютому 2002 року, спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані. На формування системи адміністративних судів зазначений Закон дає три роки. Закон також встановлює, що до їх утворення розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних місцевих судів, здійснюють місцеві загальні суди, а справ, що належать до підсудності адміністративних апеляційних судів та Вищого адміністративного суду України, - відповідні загальні апеляційні суди та Касаційний суд України в порядку, встановленому процесуальним законом. Це здійснюється шляхом запровадження спеціалізації суддів з розгляду справ адміністративної юрисдикції, в тому числі утворення відповідних судових колегій.

Відповідно до Закону України "Про судоустрій України" систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Місцеві суди. Місцеві загальні суди - розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Місцеві господарські суди - розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

До повноважень апеляційних судів належать: розгляд справ в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону; розгляд по першій інстанції справ, визначених законом (крім апеляційних господарських судів); ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики; надання методичної допомоги у застосуванні законодавства місцевим судам.

До повноважень Апеляційного суду України належить розгляд справ в апеляційному порядку, що віднесені до його підсудності, відповідно до вимог процесуального закону.

Касаційний суд України здійснює наступні повноваження: розгляд в касаційному порядку справ, віднесених до його підсудності, а також інших справ у випадках, визначених процесуальним законом; ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики; надання методичної допомоги у застосуванні законодавства судам нижчого рівня.

Розгляд справ у Касаційному суді України здійснюється колегіями у складі не менше трьох суддів.

Вищі спеціалізовані суди. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є такі:

· Вищий господарський суд України;

· Вищий адміністративний суд України;

· інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про судоустрій України" вищий спеціалізований суд України наділений такими повноваженнями: розгляд в касаційному порядку справ відповідної судової юрисдикції, а також інших справ у випадках, визначених процесуальним законом; ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики; надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; надання спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Розгляд справ у вищому спеціалізованому суді здійснюється колегіально.

У вищому спеціалізованому суді можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Для вирішення організаційних питань у вищому спеціалізованому суді діє президія суду у складі голови суду, його заступників, заступників голів палат, а також суддів даного суду, обраних до складу президії. Для вирішення загальних питань діяльності відповідних спеціалізованих судів у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду.

Верховний Суд України. Відповідно до частини другої статті 125 Конституції України Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Він здійснює правосуддя та забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Згідно з частиною другою статті 47 Закону України "Про судоустрій України" Верховний Суд України наділений такими повноваженнями: розгляд у касаційному порядку рішень загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; перегляд у порядку повторної касації всіх інших справ, розглянутих судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у випадках, передбачених законом, розгляд інших справ, пов'язаних із виключними обставинами; надання судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнання нечинними роз'яснень Пленуму вищого спеціалізованого суду; звернення до Конституційного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів; ведення та аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики, ознайомлення в судах з практикою застосування законодавства; вирішення питань, у межах своїх повноважень, що випливають з міжнародних договорів України; представлення судів загальної юрисдикції у зносинах з судами інших держав.

У складі Верховного Суду України діють:

· Судова палата у цивільних справах;

· Судова палата у кримінальних справах;

· Судова палата у господарських справах;

· Судова палата в адміністративних справах;

· Військова судова колегія.

У Верховному Суді України діють Президія та Пленум Верховного Суду України. Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України.

Висновок. Отже, систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

2. Становлення Ради національної безпеки і оборони та її місце у системі державних органів України

Рада національної безпеки і оборони України первісно створювалася за американським взірцем, а її статус отримав конституційне закріплення в Основному Законі 1996 р. і деталізацію - в Законі «Про Раду національної безпеки і оборони» 1998 р. Рада є саме тим органом, де в результаті колегіального обговорення між вищими посадовими особами, відповідальними за стан обороноздатності та національної безпеки, формулюються відповідні політичні рішення, які потім втілюються в укази глави Української держави.

Згідно з Законом, основними функціями Ради національної безпеки і оборони України є: 1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації принципів внутрішньої та зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; 2) координація і здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час; 3) координація і здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного чи надзвичайного стану та у випадках виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Відповідно до означених функцій Рада національної безпеки і оборони наділена такими повноваженнями:

- Розробляти і розглядати на своїх засіданнях питання, віднесені Конституцією і законодавством до сфери національної безпеки і оборони, та подавати пропозиції Президентові України з цих питань.

- Здійснювати поточний контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подавати Президентові України відповідні висновки і пропозиції.

- Залучати до аналізу інформації посадових осіб і спеціалістів органів виконавчої влади, державних і наукових установ, підприємств і організацій усіх форм власності.

- Ініціювати розробку нормативних актів і документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнювати практику їх застосування і результати перевірок їх виконання.

- Координувати і контролювати переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

- Координувати і контролювати діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану.

- Координувати і контролювати діяльність органів виконавчої влади щодо відвернення збройної агресії, організації захисту населення і забезпечення його життєдіяльності, охорони життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтримання громадського порядку в умовах воєнного і надзвичайного стану і в умовах виникнення кризових ситуацій.

Президент України є Головою Ради національної безпеки і оборони за посадою і самостійно формує її персональний склад, спрямовує діяльність і здійснює загальне керівництво роботою Ради, затверджує перспективні та поточні плани її роботи, час і порядок проведення її засідань, особисто головує на засіданнях Ради, має право давати доручення членам Ради, пов'язані з виконанням покладених на нього функцій, заслуховувати поточну інформацію Секретаря Ради про хід виконання її рішень, визначає функції, структуру і штатну чисельність апарату Ради, а також здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. Згідно з Указом Президента України від 02.02.2000 р. № 162/2000 із змінами і доповненнями, до складу Ради за посадою входять Прем'єр-міністр України, Секретар Ради національної безпеки та оборони, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України, Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністр фінансів, Міністр юстиції, Міністр економіки, Глава Адміністрації Президента України, Голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Президент Національної Академії наук та Начальник Генерального штабу Збройних Сил України - Перший заступник Міністра оборони України. Членами Ради можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади за рішенням Президента України.

Забезпечення організації роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України покладено на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. На цю посаду можуть призначатись як цивільні особи, так і військовослужбовці. Секретар Ради національної безпеки і оборони є за посадою Радником Президента України з питань національної безпеки. Секретар Ради має заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України. Посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників є посадами державних службовців першої категорії.

Поточне інформаційно-аналітичне і організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, який очолюється керівником апарату і підпорядковується Секретарю Ради. Функції, структура і штатна чисельність апарату Ради визначаються Президентом України.

Основними структурними підрозділами Апарату Ради національної безпеки і оборони України є Управління координації політики національної безпеки, Управління інформаційного забезпечення, Управління оборонних аспектів національної безпеки, Управління соціально-політичних аспектів національної безпеки та Управління економічної безпеки, Управління стратегії сталого розвитку, Управління енергетичної безпеки та ядерної політики.

Основною організаційною формою діяльності Ради національної безпеки і оборони України є його засідання. На засіданнях Ради його члени голосують особисто, делегування обов'язків не допускається. У засіданнях Ради може брати участь Голова Верховної Ради України як представник парламенту. За запрошенням Голови Ради національної безпеки і оборони України в її засіданнях можуть брати участь голови комітетів парламенту, інші народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади та інші особи, які не є членами Ради. Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів.

Висновок. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної й інформаційної безпеки конституційно проголошені найважливішими функціями держави і здійснюються низкою органів державної влади в межах їхньої компетенції. Однак складність і багатоаспектність проблем забезпечення національної безпеки вимагає узгодження дій зазначених органів в межах єдиної державної політики. Серед органів державної влади, покликаних здійснювати цю функцію, провідне місце належить главі держави як Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України і гаранту державного суверенітету й територіальної цілісності України.

Забезпечення державної незалежності й національної безпеки України, є однією з основних предметних функцій Президента України. Форми реалізації даної функції глави держави є досить різноманітними. Однією з таких форм є керівництво Радою національної безпеки і оборони України, який є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

3. Особливості діяльності Київської та Севастопольської державної адміністрації

Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцеві державні адміністрації здійснюють управління досить значною кількістю різноманітних сфер суспільного життя. Саме місцеві державні адміністрації відіграють ключову роль в системі місцевих органів виконавчої влади, і від того яким буде правовий статус даного виду державних органів, багато в чому залежатиме ефективність державного управління на місцевому рівні.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:

1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

2) соціально-економічного розвитку відповідних територій;

3) бюджету, фінансів та обліку;

4) управління майном, приватизації та підприємництва;

5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку;

6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;

7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;

8) зовнішньоекономічної діяльності;

9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;

10)соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Київська та Севастопольська державна адміністрація є складовою частиною єдиної системи органів державної виконавчої влади. Вона підпорядковується Президентові України, а також Кабінету Міністрів України.

Київській та Севастопольській міській державній адміністрації підпорядковуються районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

Державна адміністрація діє на засадах законності, гласності, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів, взаємодії з відповідними представницькими органами та органами місцевого самоврядування.

Голова Київської, Севастопольської міської державної адміністрації здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за
виконання покладених на державну адміністрацію завдань і здійснення нею своїх функцій.

Головою Київської, Севастопольської міської державної адміністрації Президент України призначає особу, обрану головою відповідної Ради.

Голова обласної, Київської, Севастопольської державної адміністрації:

а) формує державну адміністрацію;

б) організовує складання проектів бюджету та програм соціально-економічного розвитку відповідно області, міст Києва, Севастополя з урахуванням загальнодержавних інтересів і регіональних потреб, подає їх на розгляд відповідній Раді, організовує виконання бюджету та схвалених Радою програм та щорічно звітує перед нею про їх виконання;

в) інформує Президента України, Кабінет Міністрів України та
населення про суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне становище в містах Києві, Севастополі;

г) зупиняє рішення міської Ради, її голови та виконавчого комітету з питань місцевого самоврядування, а також рішення районної, районної у місті Ради з питань власних повноважень, якщо вони суперечать Конституції України, Конституційному Договору, законам України, указам і розпорядженням Президента України, рішенням Кабінету Міністрів України та в місячний строк звертається до суду щодо їх скасування;

д) звертається з поданням до Кабінету Міністрів України щодо
зупинення рішення Київської, Севастопольської міської Ради з питань власних повноважень, якщо вони суперечать Конституції України, Конституційному Договору, законам України, указам і розпорядженням Президента України, рішенням Кабінету Міністрів України;

е) укладає та розриває контракти з керівниками підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління державної адміністрації або уповноважує на це інших осіб;

є) погоджує в установленому порядку призначення на посади та
звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади;

ж) здійснює контроль та забезпечує виконання законів України, указів і розпоряджень Президента України, рішень Кабінету Міністрів України, а також рішень Київської, Севастопольської міської Ради та державної адміністрації, прийнятих в межах їх повноважень, керівниками підприємств, установ та організацій, одержує від них інформацію з цих питань;

з) утворює, реорганізовує, ліквідовує відповідно до законодавства секретаріат, відділи, управління та інші підрозділи державної адміністрації;

и) здійснює загальне керівництво в містах Києві, Севастополі мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною;

і) виступає розпорядником коштів державної адміністрації.

Голова державної адміністрації, керівники її управлінь, відділів та інших підрозділів несуть персональну відповідальність за законність прийнятих ними рішень. Державна адміністрація утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Граничну чисельність і фонд оплати праці працівників та видатки на утримання районної державної адміністрації затверджує голова Київської, Севастопольської міської державної адміністрації.

Висновок

Таким чином, можна відзначити, що Київська, Севастопольська державні адміністрації по-перше, здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, по-друге, можуть реалізовувати делеговані повноваження органів місцевого самоврядування, по-третє, діяльність Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій повинна здійснюватись відповідно до окремих законів.

Список використаних джерел

суд загальна юрисдикція державна адміністрація

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Право, 1996.

2. Господарсько-процесуальний кодекс України. - К.: Атіка, 2002.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2002.

4. Цивільно-процесуальний кодекс України. - К.: Атіка, 2002.

5. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. № 422/96 - ВР з наступними змінами і доповненнями.

6. Про судоустрій: Закон України від 7 лютого 2002 р. - К: Атіка, 2003.

7. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах// Право України. - 2002. - №8. - С. 37-39.

8. Бринцев В.Д. Поєднання одноособової і колегіальної форм правосуддя в кримінальному процесі. - Право України. - 2005. - №7. - С. 23-25.

9. Журавський В.С. Конституційне право України. - К.: Ін Юре, 2002. - 257 с.

10. Колодій А.М. Державне будівництво та місцеве самоврядування. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 259 с.

11. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. - К.: Наукова думка, 2003. - 294 с.

12. Погорілко В.Ф. Органи державної влади України: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. - 129 с.

13. Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 359 с.

Размещено на Allbest.ru