Матеріально-правові та колізійні норми. Колізії законів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Тема: Матеріально-правові та колізійні норми; колізії законів



План

Матеріально-правові норми у міжнародно-приватному праві. Види матеріально-правових норм

Поняття і структура колізійних норм

Види колізійних норм

Типи колізійних прив'язок

Внутрішні та інтерперсональні колізії законів

Аналіз застосування колізійної норми

Практична частина

Список використаної літератури



1. Матеріально-правові норми у міжнародно-приватному праві. Види матеріально-правових норм

Матеріально-правовими у міжнародному приватному праві вважаються норми, які безпосередньо регулюють відповідні правовідносини. Для прикладу візьмемо Конвенцію ООН 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Наведемо статті, з яких видно, як Конвенцією визначаються оферта й акцепт. "Пропозиція про укладення договору, адресована одному чи кільком конкретним особам, є офертою, якщо вона достатньо визначена і висловлює намір оферента вважати себе пов'язаним у випадку акцепту. Пропозиція є достатньо визначена, якщо у ній зазначено товар і прямо чи опосередковано встановлюється кількість і ціна або передбачається порядок їх визначення" (п. 1 ст. 14).

1) Заява чи інша поведінка адресата оферти, яка висловлює згоду з офертою, є акцептом. Мовчання або бездіяльність як такі не є акцептом.

2) Акцепт оферти вступає в силу в момент, коли зазначена згода одержана оферентом. Акцепт не має сили, якщо оферент не одержує згоди у встановлений термін, а якщо термін не встановлено, то протягом розумного терміну, беручи при цьому до уваги обставини угоди, в тому числі швидкість використання оферентом засобів зв'язку. Усна оферта має бути акцептована негайно, якщо з обставин не випливає інше.

3) Але якщо в силу оферти або у результаті практики, яку сторони встановили у своїх взаємних відносинах, висловити згоду шляхом здійснення якої-небудь дії, зокрема дії, що стосується відвантаження товару або сплати ціни, акцепт вступає в силу в момент здійснення такої дії за умови, що вона здійснена у межах терміну, передбаченого у попередньому пункті"(ст. 18).

У ст. 136 "Реквізити рейсового чартеру" Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. встановлено такі важливі моменти:

"Рейсовий чартер має містити основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, порту відправника і призначення (або місця направлення судна). У судовий чартер можуть включатися за узгодженням сторін інші умови і застереження. Рейсовий чартер підписується фрахтувальником (перевізником) і фрахтівником або їх уповноваженими представниками".

Отже, стаття чітко передбачала реквізити і дозволяла за згодою сторін вносити до рейсового чартеру інші умови та застереження.

Стаття 1553 "Обсяг іноземного права" проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. містила таке формулювання:

"Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми, які й застосовувалися до конкретної сторони згідно з цим іноземним правом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права".

Цитована стаття передбачала врахування всіх причетних до справи норм іноземного права: матеріальних, процесуальних, адміністративних та ін.

Залежно від механізму створення і застосування існують два види колізійних і матеріально-правових норм: внутрішні і договірні.

Внутрішні колізійні норми держава розробляє і створює самостійно. Вони вирішують колізію вітчизняного та іноземного законів, інколи -- колізію іноземних законів. Договірні колізійні норми створюються на основі міжнародних угод, але їм надається сила національного права.

Уніфіковані матеріально-правові норми є прямими, вони регулюють відносини прямо, без колізійної стадії.

Трапляються випадки, коли трансформація відбувається з перекрученням.

Колізійні та матеріально-правові норми нагадують сіамських близнюків, які не можуть існувати окремо. Часто не лише в тому самому нормативно-правовому акті, а й у тій самій його статті зустрічаються обидва види норм.

Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не врегульовує правовідносини з "іноземним елементом", її існування має сенс за умови використання й матеріально-правової норми, тобто такої, що по суті регулює правовідносини у міжнародному приватному праві. Наявність матеріально-правових норм свідчить про існування поряд із колізійним матеріально-правового методу регулювання вказаних правовідносин.

Зміст цього методу полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи. В доктрині та практиці держав існують розходження у розумінні змісту матеріально-правового методу. Вони виникають через неоднозначність того, які саме матеріально-правові норми належать до сфери міжнародного приватного права. Так, вважається, що до складу вказаної галузі права, крім колізійних норм, належать уніфіковані матеріально-правові норми міжнародних договорів. Скажімо, Л.А. Лунц включає до складу міжнародного приватного права уніфіковані матеріально-правові норми міжнародних угод і міжнародних звичаїв. Внутрішні матеріально-правові норми, призначені для регулювання відносин з "іноземним елементом", вчений не вважає такими, що належать до міжнародного приватного права.

На думку М.М. Богуславського, матеріально-правовими є уніфіковані та внутрішні матеріальні норми. Причому останні повинні бути спрямовані виключно на регулювання відносин із "зовнішнім елементом". Іншими словами, це спеціальне регулювання нормами в межах внутрішнього законодавства, розрахованого саме на регулювання "міжнародного фактичного складу".

Визначаючи коло матеріально-правових норм, які входять до складу міжнародного приватного права, слід враховувати:

а) характер відносин, що регулюють ці норми;

б) специфіку правового регулювання у сфері міжнародного приватного права.

Тому до матеріально-правових норм у міжнародному приватному праві належать:

1) уніфіковані норми міжнародних договорів;

2) норми національного законодавства, які регулюють правовідносини з "іноземним елементом";

3) міжнародні й торговельні звичаї;

4) судова та арбітражна практика (в державах, де вона визнається джерелом права).

Матеріально-правові норми міжнародних угод є уніфікованими правилами, створеними кількома суб'єктами права для безпосереднього регулювання правовідносин, що часто виникають у практиці міжнародного приватного права. Міжнародні угоди можуть повністю або частково містити такі норми. Здебільшого матеріально-правовий метод застосовується за укладення угод із питань авторського права, регулювання праці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних відносин, деяких інших. Його використано, наприклад, у Бернській конвенції з охорони літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р.; Конвенції № 154 МОП про сприяння колективним переговорам 1981 р.; Брюссельській конвенції про відповідальність операторів ядерних суден 1962 р.; Віденській конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.

Норми національного законодавства, які регулюють правовідносини з "іноземним елементом", можуть міститися в конституціях держав та іншому законодавстві, прийнятому на основі конституцій. Так, ст. 13 і розділ IX Кодексу України "Про надра" від 27 липня 1994 р. присвячені питанням визначення кола користувачів надр України та міжнародним відносинам із приводу використання надр України іноземними особами. Норми цього Кодексу конкретизує, зокрема Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування надрами від 8 червня 1998 р.

Поряд із вказаними існують матеріально-правові норми, які не створюються спеціально для врегулювання правовідносин з "іноземним елементом". Проте вони застосовуються внаслідок відсилання до них створених для регулювання відносин у міжнародному приватному праві матеріально-правових норм-відсилань. Питання про те, чи вважати ці норми такими, що входять до складу міжнародного приватного права, не отримало однозначного вирішення у Доктрині правових систем, в т. ч. й у вітчизняній.

2. Поняття і структура колізійних норм

Колізійна норма - це інструмент, за допомогою якого вирішується проблема, право якої країни підлягає застосуванню в даному випадку. Колізійна норма не відсилає до конкретної правової норми в іноземному праві, вона лише визначає певний правопорядок, до якого необхідно звернутись. Конкретну норму вже потім потрібно відшукати в іноземному праві.

Колізійна норма -- це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов'язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найбільш об'ємною частиною МПрП.

Виникнення колізії означає конфлікт між системами права в цілому. Для вирішення конфлікту сторони зобов'язані застосовувати колізійну норму, оскільки вона була спеціально для цього створена.

Іноді колізійні норми можуть стикатись з проблемою дії законів в часі. Автоматично постає питання зворотної сили: застосувати право, яке існувало в момент укладення договору, наприклад, чи нове законодавство? Найчастіше практика вирішує це питання шляхом застосування норм, що існували на той період (час укладення угоди). Також практикуються спеціальні застереження щодо зворотної сили, в яких сторони висловлюють свою волю щодо дії договору в часі.

Спеціальні норми не застосовуються навіть в тому випадку, коли є відсилання до іншої правової системи (наприклад, щодо статусу суб'єкта), оскільки в них є спеціальний адресат.

Колізійна норма - це правило, яке визначає, право якої країни має бути застосовано до відповідних цивільно-правових відносин. Поява колізійних норм викликана інтенсифікацією міжнародного співробітництва та глобалізацією світових господарських зв'язків.

Сама по собі колізія може виникнути в будь-якій сфері права.

Колізійні норми як юридично-технічні утворення за структурою є складними нормами. Стверджують, що вони, як і інші норми, мають у своєму складі гіпотезу, диспозицію та санкцію. Але в міжнародному приватному праві утвердилася позиція, відповідно до якої кожна колізійна норма складається з двох частин: обсягу та прив'язки:

a) об'єм або обсяг колізійної норми -- це визначення комплексу відносин, до яких дана колізійна норма застосовується;

b) прив'язка -- вказівка на той правопорядок, що має бути застосований до відповідного комплексу відносин.

У першій частині норми (в обсязі) вказується правовідношення, яке потребує законодавчого врегулювання (наприклад, здатність до укладення цивільно-правових угод; визначення права власності на річ; відносини спадкоємності). У другій частині норми (в прив'язці, колізійному принципі, формулі прикріплення) міститься відсилання до законодавства держави, яке повинно врегулювати певне правовідношення (за законодавством держави, де створено підприємство чи організацію; за законом країни, де знаходиться майно; за законом останнього постійного місця проживання спадкодавця).



3. Види колізійних норм

Існує наступна класифікація колізійних норм:

· такі, що в односторонньому порядку визначають межі застосування свого власного права до відносин, ускладнених іноземним елементом. Відсилають тільки до свого права;

· двосторонні. Містять загальне правило, на основі якого можна застосовувати норми іноземного чи вітчизняного права. Прив'язка в двосторонній колізійній нормі отримала назву “формула прикріплення”.

В міжнародному приватному праві є такі види колізійних норм:

темпоральні (часові) колізійні норми - спрямовані на подолання колізій між правовими приписами прийнятими щодо одного і того ж питання в різний час. Загальним колізійно-темпоральним принципом є: «наступний нормативно-правовий акт з того питання скасовує дію попереднього»;

просторові колізійні норми - спрямовані на подолання колізій з приводу одного й того ж питання між приписами нормативно-правового акту, що діють у різних просторових межах. Загальний колізійно-просторовий принцип: «перевага надається нормам міжнародного права»;

ієрархічні (субординаційні) колізійні норми - спрямовані на подолання колізій між приписами нормативно-правових актів, що мають різну юридичну силу. Загальним колізійно-ієрархічним принципом є: „в разі суперечності застосовуються норми, що мають вищу юридичну силу";

змістовні колізійні норми - спрямовані на подолання колізій між загальними і спеціальним нормативно-правовими актами (загальні поширюються на окрему сферу відносин, а спеціальні діють в межах чітко визначеного виду відносин і встановлюють для них певні особливості регулювання).

Загальним колізійно-змістовним принципом є: «спеціальний нормативно-правовий акт скасовує дію загального».

Існують складні колізійні випадки, коли збігаються темпоральні і просторові колізійні норми.

4. Типи колізійних прив'язок

Колізійне право -- це зміст, який з'єднує національну правову систему з іноземним правом. Проілюструємо найпоширеніші колізійні прив'язки на прикладах, запозичених з чинного законодавства та інших джерел. Зазначимо, що наведені зразки прив'язок не вичерпують їх повного переліку.

Особистий закон фізичних осіб (lex personalis)

"Опіка (піклування) над неповнолітніми, недієздатними або обмеженими в дієздатності громадянами України, що проживають поза межами України, а також над іноземними громадянами, які проживають в Україні, встановлюється за законодавством України..." (витяг зі ст. 200 "Встановлення опіки (піклування) над громадянами України, що проживають поза межами України, і над іноземними громадянами в Україні. Визнання опіки (піклування), встановленої поза межами України").

Принагідно зазначимо, що прив'язка lex personalis має два варіанти -- lex patriae та lex domicilii. Міжнародному приватному праву України відомі обидва варіанти цих прив'язок, про що свідчать такі приклади.

Закон громадянства особи (lex patriae).

"Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є..." (витяг зі ст. 5661 "Закон, застосовуваний до цивільної дієздатності іноземних громадян і осіб без громадянства" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

Закон місця проживання (lex domicilii)

"...Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання..." (витяг зі ст. 5661 "Закон, застосовуваний до цивільної дієздатності іноземних громадян і осіб без громадянства" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

"Відносини по спадкоємству визначаються за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання..." (витяг зі ст. 570 "Закон, застосовуваний до спадкоємства" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

Закон місця знаходження речі (lех rеі sitае)

"...Право власності на річ, що знаходиться в дорозі за зовнішньоторговельною угодою, визначається за законом країни, з якої цю річ відправлено, якщо інше не встановлено погодженням сторін…” (витяг зі ст. 569 "Закон, застосовуваний до зобов'язань по зовнішньоторговельних угодах" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

"Право власності на річ визначається за законом країни, де ця річ знаходиться..." (витяг зі ст. 5693 "Закон, застосовуваний до права власності" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

"Спадкоємство будівель, що знаходяться в Україні, в усіх випадках визначається за українським законом..." (витяг зі ст. 570 "Закон, застосовуваний до спадкоємства" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

Право власності на нерухоме майно визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно. Питання про те, яке майно є нерухомим, вирішується відповідно до законодавства країни, на території якої знаходиться це майно" (витяг зі ст. 38 "Право власності" Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську).

Закон прапора (lех flagi)

"...Право власності та інші майнові права на судна, що знаходяться за межами України, а також виникнення, зміна та припинення цих прав регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно" (витяг зі ст. 19 "Майнові права на судна, що будуються, і судна, що знаходяться за межами України" Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.).

Закон місця здійснення діяльності (lех lосі асtivitis)

"...До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність чи де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше..." (витяг зі ст. 6. "Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них" Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.). Закон місця укладення угоди (lех lосі contractus) (lех lосі соmmitas).

"Права і обов'язки сторін по зовнішньоторговельній угоді визначаються за законами місця її укладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Виникнення і припинення права власності на річ за зовнішньоторговельною угодою визначаються за законом місця її укладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін…" (витяг зі ст. 569 "Закон, застосовуваний до зобов'язань по зовнішньоторговельних угодах" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

"Форма угоди, що укладається за кордоном, підпорядковується законові місця її укладення..." (витяг зі ст. 568 "Закон, застосовуваний до форми угоди" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

"Права і обов'язки Сторін щодо угоди визначаються за законодавством місця укладення, якщо інше не передбачено угодоюСторін" (витяг зі ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної в Києві 20 березня 1992 р.).

Закон місця укладення шлюбу (lех lосі celebrations)

"Шлюби громадян України з іноземними громадянами, а також шлюби іноземних громадян між собою укладаються в Україні за законодавством України..." (витяг зі ст. 195 "Укладення шлюбів громадян України з іноземними громадянами та іноземними громадянами між собою в Україні" КпШС України).

"Шлюби між громадянами України, що проживають поза межами України, укладаються в консульських установах України. У тих випадках, коли шлюби між громадянами України і шлюби громадян України з іноземними громадянами укладені поза межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом місця його укладення, ці шлюби визнаються дійсними в Україні, якщо до визнання немає перешкод, що випливають із статей 15-17 та 45 цього Кодексу. Шлюби іноземних громадян, укладені поза межами України за законами відповідних держав, визнаються дійсними в Україні" (ст. 196 "Укладення шлюбів громадян України в консульських установах України. Визнання шлюбів, укладених позамежами України").

Закон місця заподіяння шкоди (lех lосі delicti commissi)

"Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди..." (витяг зі ст. 5694 "Закон, застосовуваний до зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

Закон, з яким зазначені відносини пов'язані найтісніше (lех саusае)

"...До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначеними у цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту" (витяг зі ст. 6. "Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них" Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.).

"Термін, протягом якого вантаж має бути завантаженим на судно або вивантаженим із судна, визначається за погодженням сторін, а за відсутності такої угоди -- нормами, прийнятими у порту завантаження (розвантаження)" (ст. 148 "Сталійний час" Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.).

Закон суду (арбітражу), що вирішує спір (lех fоrі)

"Цивільно-правові спори з питань обміну, користування майном вирішуються судом Сторони, на території якої знаходиться спірне жиле приміщення або майно. Сторони визнають винесені судові рішення обов'язковими для подальшого виконання на своїй території" (ст. 7 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про умови та порядок обміну жилими приміщеннями між громадянами обох держав від 20 березня 1993 р.).

У п. 3 ст. 25 "Визнання безвісно відсутнього і оголошення померлого. Встановлення факту смерті" Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську, встановлено: "При розгляді справ визнання безвісно відсутнього або оголошення померлого і справ про встановлення факту смерті заклади юстиції Договірної Сторони застосовують законодавство своєї держави".

Закон національності юридичних осіб (lех societatis)

"...Цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій при укладенні угод по зовнішній торгівлі і по зв'язаних з нею розрахункових, страхових та інших операціях визначається за законом країни, де створено підприємство чи організацію..." (витяг зі ст. 567 "Цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій" Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

"Правоздатність юридичної особи визначається законодавством держави, за законами якої вона була заснована" (витяг зі ст. 23 "Правоздатність та дієздатність" Конвенції про правову допомогу і правові відносин з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську).

Закон автономії волі сторін (lех voluntaris)

"Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами України" (ст. 38 "Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності" Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.).

У ст. 1586 "Вибір права за погодженням сторін договору" проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. було зафіксовано: "Сторони договору можуть обрати право країни, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законом".

Зазначений проект Кодексу містив також статтю 1552 "Автономія волі", яка формулювалася так:

"1. У випадках, передбачених законом, сторони (сторона) можуть здійснювати вибір права країни, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

2. Вибір права країни згідно з п. 1 цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з умов правочину або обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

3. Вибір права країни сторонами не обмежується колом правопорядків країн, поміж яких можливий вибір, -- якщо інше не встановлено законом.

4. Вибір права країни або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені сторонами у будь-який час, зокрема при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Зміна раніше обраного права не зачіпає прав третіх осіб".

Закон держави місця роботи (lех lосі lаboris)

"Трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України" (ст. 8 "Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїх держав" Кодексу законів про працю України).

Міжнародному приватному праву відомі інтерлокальні (інтерперсональні) та інтертемпоральні колізії. Перші стосуються держав, що мають автономні одиниці з самостійними підсистемами права. Другі породжуються правовими нормами держави, прийнятими у різний час.

5. Внутрішні та інтерперсональні колізії законів

Внутрішні (міжобласні) колізії, наприклад, такі, що виникають в одній правовій системі між різними її правовими джерелами чи галузями, не входять до сфери міжнародного приватного права. Вони регулюються правовими джерелами тієї держави, де й виникли. Іноді важко кваліфікувати колізію як міжнародну чи внутрішню, як, приміром, колізію між правом Англії та Гонконгу. Наслідки кваліфікації часто можуть не збігатися за змістом, оскільки використовуються різні колізійні правила.

Водночас, як показала правозастосовна практика, у деяких правових системах застосування того чи іншого колізійного правила до різних видів колізій не має значення. Так, американські юристи використовують одні принципи для вирішення як міжнародних, так і міжобласних (міжштатних) колізій, хоча правові системи американських штатів не вважаються одна стосовно одної гетерогенними. Такий підхід частково обумовлений тим, що колізійне право США почало розвиватися саме з огляду на необхідність вирішення внутрішніх колізій між законами штатів. Ситуація залишається такою й досі. Правники США стверджують, що в системі американського права колізійні проблеми розглядаються, насамперед, як міжнародні. Такий погляд покладено в основу одного з неофіційних джерел колізійного права США -- Другого Зводу колізійного права 1971 р.

Практика правотворчості та правозастосування свідчить і про те, що за певних умов один вид колізій може переходити в інший. Так, міжобласні (міжреспубліканські) колізії можуть набувати статусу міжнародних. У цьому випадку доводиться вирішувати питання, яким колізійним нормам слід надати перевагу за такої зміни. В іноземній правовій доктрині висловлювалась думка про те, що немає необхідності розмежовувати види колізій (І.-К. Кан-Фройд, Л. Раапе, Нуссбаум, М. Вольф та ін.). Навряд чи така позиція є правильною. Адже поділ колізій на міжнародні, міжгалузеві і т. д. часто потребує різного правового вирішення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

В останні роки частіше дебатується проблема міжнародних інтерперсональних (міжперсональних) колізій, їх виникнення викликане різним правовим статусом громадян однієї країни на її ж території. Вказані колізії найчастіше виявляються у сфері особистих правовідносин, скажімо, з питань відшкодування моральних збитків за завдану шкоду, спадкування, сімейних відносин тощо. Ці колізії виникають у державах, де поряд із територіальним правом діє право персональне, де нації та етнічні групи сповідують різні релігії (Ліван, держави Північної Африки, Нігерія, Індонезія, Індія та ін.). Мабуть, ці колізії близькі до міжнародних, оскільки персональне право має такі ж властивості, як і право територіальне, крім особливості щодо його дії на певне коло осіб.

Попри зазначені та інші спірні питання, які стосуються колізійного методу, все ж його наявність і потрібність учені під сумнів не беруть.

6. Аналіз застосування колізійної норми

В МПрП існує поняття «кульгаючи відносин». Воно означає ситуацію, коли правовідносини, які отримали правовий захист на території однієї країни, позбавлені такого захисту на території іншої (наприклад, іноді так відбувається з інститутом розлучення).

Проблема кульгаючи правовідносин є найбільш актуальною для країн англосаксонського права. Вирішити цю проблему можна шляхом зближення норм різноманітних правових систем, тобто шляхом уніфікації. Першим кроком у цьому напрямку стала Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання рішень, винесених судовими установами іншої країни. Іноді проблема кульгаючи правовідносин стає предметом двосторонніх договорів про правову допомогу між державами, це також є одним з шляхів її вирішення. Україна має такі договори з Польщею, Болгарією, КНР та багатьма іншими країни.

На сьогоднішній день в МПрП присутнє таке явище, як множинність колізійних прив'язок:

1) кумуляція;

2) розщеплення (тобто для одного об'єкта передбачено декілька прив'язок);

3) альтернативність.

Це явище інколи стає в пригоді, але однією з тенденцій сучасного МПрП є уникнення кумулятивності, особливо що стосується правового статусу людини.

Поняття застереження про публічний порядок наводить французький юрист Баті фон. На його думку, іноземне право і суб'єктивне право, що виникло на його основі, не застосовується, якщо воно протирічить правопорядку держави-суда.

Застереження про публічний порядок може розглядатись в двох аспектах: 1) позитивне застереження - це сукупність важливих норм, які мають застосовуватись незважаючи на те, що колізійна норма відсилає до іноземного правопорядку; 2) негативне застереження - іноземний закон не застосовується, якщо він вступає в протиріччя за змістом з основами правопорядку даної країни. Якщо застосовується негативне застереження, то правовідносини регулюються на підставі тих норм права, які мають з ними найтісніший правовий зв'язок. Також, іноземне матеріальне право не застосовується в разі, якщо наслідки його застосування викличуть явища, які суперечать основам правопорядку країни.

Колізійні питання позовної давності: 1) строки позовної давності; 2) умови переривання, припинення, призупинення і відновлення тривання позовної давності.

В країнах континентальної системи права до позовної давності застосовується прив'язка - lехсаusа, що значить застосування того права, котре в цілому підходить застосовувати до даного правовідношення.

В українському законодавстві прив'язка lехсаusа дослівно звучить наступним чином: «Позовна давність визначається за законом країни, законодавство якої застосовується для визначення прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин». В країнах анго-американського права позовна давність визначається по закону суду - lех forі. Якщо в англо-американському праві позовна давність - це процесуальна норма, то в континентальному - це норма матеріального права. Вважається, що суть зворотної відсилки полягає у відсилці колізійною нормою законодавства однієї держави до закону іншої держави, а закон останньої, не вирішуючи питання по суті, в свою чергу, відсилає до закону першої держави. Якщо ж до рішення суперечки притягується правова система третьої держави, то мова йде про відсилку до закону третьої держави (трансмісії).

Існує два способи вирішення проблеми зворотної відсилки:

1) закріплення в законодавстві деяких країн прямого вказування на те, що при застосуванні колізійної норми, що відсилає до правопорядку іноземної держави, ця норма відсилає саме до матеріального, а не до процесуального іноземного права;

2) чітке визначення в договорі, що заклечається матеріального права, яке буде застосовуватись до цього договору і обов'язкам, які з нього виникли.

Перед судом або іншим органом, який повинен вирішити спір з «іноземним елементом», виникає проблема тлумачення юридичної норми, кваліфікації цієї норми або фактичних обставин справи, вирішення «конфлікту кваліфікацій». Тлумаченням норми можна вважати вияснення її змісту. Кваліфікація є елементом тлумачення норми і полягає в її юридичній оцінці. Вона спрямована на вияснення цілі норми права. Питання предмету кваліфікації як самостійне вперше знайшло відображення в кінці 19 ст. в працях німецького юриста Кана і французького - Бартена. Обидва вчених прийшли до висновку, що колізійні норми різних правових систем, навіть у випадку їх формування однаковою термінологією, приховують в собі «приховані колізії», котрі породжують «конфлікти кваліфікацій», тобто неузгодженість принципів національного права. Наприклад, такі поняття, як «доміцілій», «форма угоди», «місце здійснення угоди», «рухоме і нерухоме майно» і т. д., можуть не співпадати по своєму змісту в праві різноманітних держав.

Кваліфікація обставин справи (суті спору) або норми права може бути різною в залежності того, принципи якої правової системи будуть застосовуватись. Тому розрізняють декілька основних способів кваліфікації:

1) по закону суду;

2) по системі права тої держави, до якої відсилає колізійна норма;

3) по принципу автономної кваліфікації.

Теорія кваліфікації по закону суду (частіше за все застосовується представниками західної доктрини МПП) означає, що, суд, застосовуючи колізійну норму, кваліфікує її поняття у відповідності зі змістом, який вони мають в цивільному законодавстві правової системи місцезнаходження суду. Кваліфікація по закону суду проявляється і тоді, коли суд, керуючись визначеннями, поняттями, категоріями свого права, кваліфікує іноземне право як власне.

Опоненти теорії кваліфікації по закону суду вважали більш цілеспрямованим проведення кваліфікації по системі права тої держави, з яким дане поняття має найбільш тісний правовий зв'язок (lехсаusа). Вказана теорія не отримала широкого схвалення. Спеціалісту, правова свідомість, яка формується у більшому рівні під впливом принципів, понять і категорій власної правової системи, важко зрозуміти іноземне право так, як воно розуміється в країні свого походження.

Зміст теорії «автономної кваліфікації» зводиться до того, що суд, розглядаючи спір з «іноземним елементом», повинен провести кваліфікацію понять норми права не за допомогою звернення до конкретних існуючих правових систем, а на основі загальних правових понять, які влаштовуються завдяки порівняльному юридичному аналізу законодавства окремих держав.

Обхід закону в МПП означає свідоме створення хоча б однією стороною правовідносин основ для застосування закону тої правової системи, яка більш лояльно визначає певний правовий статус. Так, різні принципи визначення «національності» суб'єктів господарської діяльності дозволяють підпорядковувати їх правовий статус законодавству тої держави, яка є найбільш підходящою в питаннях складання і виконання господарських договорів, податкової, митної політики.

Проблема обходу закону дуже тісно пов'язана з офшорним бізнесом і таким правовим феноменом, як подвійне громадянство. В більшості розвинутих країн обхід закону заборонений законодавством (США, Швейцарія, Аргентина) або його правові наслідки визнаються недійсними (Франція).

Перед написанням контрольної роботи я ознайомився з основами міжнародного приватного права. Особливу увагу приділив вивченню таких тем: „Колізійні норми в міжнародному приватному праві", „Суб'єкти міжнородного приватного права", „"Правочини з іноземними елементами", „Міжнародне перевезення", „Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві", а також з текстами внутрішньодержавних законів України та міжнародних договорів .

Для міжнародного приватного права характерним є цивільно-правовий метод регулювання відносин з участю іноземного елементу. Крім нього застосовують ще два юридико-технічні методи: колізійний і матеріально-правовий.

Колізія у міжнародному приватному праві - це така правова ситуація, в якій приватноправові відносини через наявність в них іноземного елемента підпадають під чинність двох або більше національних правових систем. Тобто в ситуаціях, коли приватноправові відносини характеризуються проявом юридичного зв'язку з двома чи кількома правопорядками, кожний з яких може бути застосований для врегулювання даних суспільних відносин.

Потреба застосування колізійного методу виникає як у випадку не ідентичності законодавства різних правових систем з одного і того самого питання, так і у випадку їх схожості. Колізійний метод застосовується також у разі відсутності міжнародної уніфікації матеріально-правових норм з певного питання.

До матеріально-правових норм у міжнародному приватному праві відносять:

1) уніфіковані норми міжнародних договорів;

2) норми національного законодавства, які регулюють відносини з участю іноземного елементу;

3) міжнародні й торгівельні звичаї;

4) судову практику.

Використання матеріально-правового методу має переваги перед колізійним. Цей метод створює значно більшу визначеність для учасників відносин, оскільки для них ці норми відомі заздалегідь. Вони також дозволяють уникнути односторонності у правовому регулюванні. В свою чергу, колізійний метод регулювання сприяє усуненню прогалин, які утворюються при використанні виключно матеріально-правових норм.

Форми і джерела міжнародного приватного права мають певні особливості, породжені наявністю міжнародних договорів і звичаїв:

1) подвійність форм правового регулювання - існування внутрішньодержавного і міжнародного рівнів регулювання одних і тих самих відносин;

2) у деяких випадках формою міжнародного приватного права може виступати не тільки національне законодавство України, а й внутрішнє право інших країн.

Відповідно до Конституції України (ст.9), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Звичаї - це правила, які склалися здавна, систематично застосовуються, але не набули форми закону, підзаконного акта чи міжнародного договору. Види звичаїв: 1) міжнародні; 2)внутрішньодержавні.

В Україні судова і арбітражна практика офіційно не визнається ані правовою формою, ані джерелом права, однак її вплив на розвиток міжнародного приватного права, на тлумачення його норм безспірний. Особливе значення мають постанови пленумів Верховного суду та Вищого господарського суду, що узагальнюють судову практику і роз'яснюють чинне законодавство.

У міжнародному приватному праві суттєве значення має узгодження норм, що містяться в нормативних актах різних держав, з метою досягнення однаковості в правовому регулюванні правовідносин з участю іноземного елементу. Існують такі три підходи до узгодження:

1) зближення законодавств;

2) гармонізація законодавств;

3) уніфікація законодавства.

Згідно із ст. 1 ЗУ „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземець -- це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства - це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Основоположними для визначення правового становища фізичних осіб є загальновизнані принципи й норми міжнародного права стосовно прав і обов'язків людини, що містяться у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські й політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.

7. Практична частина

правовий колізійний закон міжнародний

Завдання №1

Правова характеристика колізійних норм:

1. Закон України «Про міжнародне приватне право» (ч.1 ст.18)

Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом. Цивільна дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також правом держави місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із завданням шкоди, якщо інше не передбачено законом.

ВІДПОВІДЬ:

Колізійна норма - це норма, яка визначає, право якої держави повинно бути застосоване до даних правовідносин, „ускладнених" іноземним елементом.

В міжнародному приватному праві утвердилася позиція, відповідно до якої кожна колізійна норма складається з двох частин: обсягу та прив'язки. Колізійні норми за формою прив'язки поділяються на односторонні та двосторонні.

Колізійна норма наведена в завданні відноситься до двосторонньої колізійної норми. Її прив'язка не називає право конкретної держави, а формулює загальний принцип, використовуючи який можна обрати право. Прив'язку двосторонньої колізійної норми називають „формулою прикріплення".

1. Особистий закон фізичної особи (Lех реrsоnalis), згідно з ним визначаються правовий статус фізичної особи, її право- та дієздатність, а також особисті та інші права. Різновидами особистого закону фізичної особи є:

а) закон громадянства (Lех раtrіаlе, Іех nationalis) - означає застосування права тієї держави, громадянином якої є дана особа (в Україні - до іноземних громадян);

б) закон місця проживання (Lех domicilii) - означає застосування права тієї держави, де відповідна особа постійно чи переважно проживає (в Україні - до особи без громадянства).

Застосування особистого закону для визначення дієздатності особи означає, що особа, яка є дієздатною за особистим законом, повинна вважатися такою і в інших державах. Але особа, яка є недієздатною за особистим законом, не завжди вважається такою в інших державах.

2. Закон місця здійснення акту -- означає застосування права тієї держави, на території якої був здійснений акт. В даному випадку це закон місця заподіяння шкоди (Lех lосі delicti commissi) - означає застосування права тієї держави, на території якої була заподіяна шкода, і застосовується для регулювання деліктних зобов'язань. Принцип цього закону виражений в п.1 ст.42 Мінської конвенції 1993 року: „зобов'язання про відшкодування шкоди, крім дій, що випливають із договору, та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, що є підставою для вимоги про відшкодування збитків".

2. Договір з Болгарією про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах (ч. 4,5 ст.25)

Правоотношение между ребенком, родившимся от лиц, не состоящих в зарегистрированном браке, и его матерью или отцом, определяются законодательством Договаривающейся стороны, гражданином которой является ребенок.

Если ребенок является гражданином одной Договаривающейся стороны, а проживает на территории другой Договаривающейся стороны, и законодательство этой стороны более благоприятно для ребенка, то применяется законодательство этой Договаривающейся стороны.

ВІДПОВІДЬ:

Для вирішення протиріч між іноземними правопорядками, які неоднаково регламентують відносини між батьками і дітьми, у внутрішньому праві багатьох країн, а також у міжнародних документах містяться відповідні колізійні норми. Останні відрізняються своєю багатоваріантністю за предметом регулювання й за колізійними прив'язками.

Колізійному регулюванню відносин батьків і дітей присвячені норми деяких двосторонніх договорів про правову допомогу між Україною й іншими державами, зокрема з Болгарією. Даний договір передбачає колізійну прив'язку (Lех раtrіаlе) - відносини дітей, народжених поза шлюбом, з їх батьками регулюються законодавством тієї Договірної сторони громадянином якої є дитини.

Договір з Болгарією передбачає також альтернативну колізійну прив'язку до законодавства держави, більш сприятливого для дитини. Так, якщо дитина є громадянином однієї Договірної держави, а проживає на території іншої й законодавство останньої більш сприятливе для неї, то воно й застосовується.

3. Договір з Грузією про правову допомогу і правові відносини у цивільних і кримінальних справах (ч. 1 ст.25)

Умови укладання шлюбу визначаються для кожної особи, яка укладає шлюб, законодавством Договірної сторони, громадянином якої вона є. Крім того, повинні бути дотримані вимоги законодавства Договірної сторони, на території якої укладається шлюб, відносно перешкод укладенню шлюбу.

ВІДПОВІДЬ:

Для міжнародного приватного права значення мають шлюби, зареєстровані за участю іноземців, на території іноземної держави, органами іноземної держави, з використанням іноземного громадянства. Для визначення правового статусу осіб застосовують колізійні норми. Оскільки оформлення шлюбу передбачає дотримання матеріальних і формальних умов, то колізійні прив'язки допомагають визначити їх зміст. Колізійні принципи можуть міститися як у національному законодавстві, так і в міжнародних договорах. Важливе значення має також визнання чи невизнання існуючого шлюбу.

До матеріальних умов оформлення шлюбу переважно застосовується особистий закон осіб, які одружуються, а до форми шлюбу - закон місця його реєстрації.

В завданні особистим є закон громадянства.

Даний договір містить застереження. В тих випадках, коли в законодавстві Договірних сторін є розбіжності відносно перешкод для укладення шлюбу, повинні бути дотриманні вимоги законодавства Договірної сторони, на території якої шлюб реєструється.

Мінська конвенція про правову допомогу 1993 р, крім прив'язки до закону громадянства щодо матеріальних умов та закону місця укладення шлюбу стосовно перешкод до реєстрації шлюбу, передбачає застосування закону постійного місця проживання до умов реєстрації шлюбу з участю осіб без громадянства.

4. Конвенція по міжнародну цивільну авіацію 1944 р. (ст.19)

Регистрация или смена регистрации воздушных судов в любом Договаривающимся государстве производится в соответствии с его законами и правилами.

ВІДПОВІДЬ:

Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р., ратифікована Україною 10 серпня 1992 року та чинна для неї з 9 вересня 1992 р.

Положення Конвенції застосовуються лише до цивільних повітряних суден і не поширюється на судна, що використовуються військовою, митною та поліцейською службами. Конвенція є основою для національних норм.

Встановивши принцип визнання державного суверенітету, Конвенція утвердила цим право кожної держави регулювати повітряні перевезення у межах своєї території, встановила загальні вимоги до діяльності цивільної авіації при здійсненні міжнародних польотів. Мова йде про принципи та правила польотів, порядок встановлення технічних норм та реєстрацію або перереєстрацію повітряних суден у відповідності з законами і правилами Договірної сторони на території якої це відбувається.

ЗАВДАННЯ № 2

Розглянути запропоновані нижче правові ситуації і дати обгрунтовану відповідь на питання:

1) чи має місце обхід закону;

2) чи можливо кваліфікувати дані дії як правопорушення, враховуючи дійсні наміри сторін;

3) чи будуть визнані в Україні дані зміни у шлюбно-сімейному статусі сторін:

а) двоюрідні брат і сестра, громадяни України, виїжджають на постійне місце проживання у країну, правом якої допускається реєстрація шлюбів між непрямими родичами, і реєструють там свій шлюб;

б) громадяни України Ніколаєв і Радчук, що постійно мешкають в Україні, виходять із громадянства України і приймають громадянство Німеччини з метою зареєструвати шлюб на території Німеччини і всиновити дитину;

в) подружжя - громадянка України Платонова Є, і громадянин США Дж. Райт, що тимчасово мешкають на території Росії - виїжджають у США і реєструють розірвання шлюбу в одному із штатів, де діє спрощена процедура розлучення.

ВІДПОВІДЬ:

Обхід закону (fraus оmnіа соrrumpit) - це такі дії учасників відносин, за яких сторонами свідомо створюється прив'язка до іноземного права з метою уникнути використання до цих правовідносин примусового закону, якому вони підпорядковані (як правило, закону своєї країни).

Щодо наслідків обходу закону, то така штучна колізійна прив'язка породжує недійсність відповідної угоди .

а) в даному випадку має місце обхід закону. Вказані особи є громадянами України. В Україні шлюб між двоюрідними сестрою і братом заборонений (Сімейний кодекс України ст.26). Отже має місце свідоме створення прив'язки до закону місця укладання шлюбу. Враховуючи, що дійсними намірами сторін є обхід примусового закону, дії даних осіб можна кваліфікувати як правопорушення. В Україні цей шлюб буде визнаний недійсним, оскільки порушені умови вступу до шлюбу.

б) Громадяни Ніколаєв і Радчук в момент укладання шлюбу вже будуть громадянами Німеччини. В законодавстві цієї країни прив'язка lех lосі celebrations (територіальності) поєднується з особистим законом кожного, хто вступає до шлюбу. В даному випадку обходу закону немає. В Україні такий шлюб буде визнаний. Враховуючи дійсні наміри сторін дії можна кваліфікувати як правомірні.

в) в Україні питання визнання розірвання шлюбу, здійснене за межами України, регулюється ст.280 Сімейного кодексу України. Для визнання розірвання шлюбу між громадянкою України й іноземцем необхідні такі умови: розірвання шлюбу має бути здійсненим відповідно до законодавства відповідної держави (тобто, визначеними адміністративними чи судовими органами, Із застосуванням законодавства іноземної країни), а також за умови проживання принаймні одного з подружжя за межами України. Отже, обходу закону в даному випадку немає. Розірвання шлюбу в Україні буде визнане.



Список використаної літератури

Конституція України. -- К., 1999. - 68 с.

Про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ: Договір // Урядовий кур'єр. - 1995. - №5. - С. 2-3.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №4. - С. 24-26.

Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності: Угода // Урядовий кур'єр. - 1999. - №8. - С. 3.

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України// Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №8. - С. 35-36.

Про правову допомогу та правовідносини у цивільних та кримінальних справах: Договір між Україною і Республікою Польща// Урядовий кур'єр. - 1994. - №5. - С. 2-3.

Цивільний кодекс України. -- К., 1997- 362 с.

Богуславський М.М. Международное частное право. -- М.: Международные отношения, 1999. -- 414 с.

Гайворонський В. М. Міжнародне приватне право. - К.: Юрінком Інтер, 2007. -- 365 с.

Дибенко Е.Р. Міжнародне приватне право. - Харків: Еспада, 2003. -- 269 с.

Лунц А.А. Курс міжнародного приватного права. - М.: Спарк, 2002. -- 364 с.

Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. -- К.: Юрінком Інтер, 1997. -- 429 с.

Размещено на Allbest.ru