Криміналістичний відеозапис

В кінці відеозапису слідчий диктує, в який морг для провадження судово-медичної експертизи відправлений труп.

4. Відеозапис як документ або речовий доказ

Відповідно до ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Стаття 83 КПК України дає визначення поняття документи - джерело доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи.

Документами є предмети, на яких за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо зафіксована певна інформація.

До документів можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), які містять відомості про обставини, встановлені в ході кримінального судочинства органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом у порядку, встановленому КПК.

У тих випадках, коли документи можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності, вони є речовими доказами (ст. 78 КПК).

Відеозаписи (або їх фрагменти) можуть фігурувати в справі як документи, що несуть певну інформацію про осіб, події, факти.

У цій якості можуть виступати відеотеки криміналістичних обліків, що використовуються для пізнання по відеокадрах живих осіб, непізнаних трупів, викрадених речей. Як документ може бути залучений відеозапис зустрічі в ресторані, лазні, на святкуванні дня народження, весілля, щоб використовувати їх для встановлення фактів зустрічі певних осіб, їх знайомства, перебування в певний час у визначеному місці і т.п.

Відеозаписи можуть здійснюватися з подальшою легалізацією в матеріалах кримінальної справи як докази (відповідно до статей Карно-процесуального кодексу, що регламентують збирання, перевірку і оцінку доказів).

Такі матеріали можуть фіксувати обставини, що сприяють виявленню ознак злочину; доводити причетність особи до скоєного злочину; демонструвати фактичні обставини, фіксувати сліди злочину [12, с. 26].

За своїм статусом подібні відеозаписи можуть бути прирівняні до речових доказів. Щоб вони набули даного статусу, слідчий повинен упевнитися в законності (правомірності і обґрунтованості) їх отримання. У необхідних випадках на їх проведення потрібне відповідне судове рішення.

Щоб відеоматеріали набули статусу речового доказу, проводиться слідча дія, що встановлює достовірність фактичних даних, що містяться у відеоматеріалах, і законність їх виникнення. З цією метою здійснюється допит особи, що проводила відеозапис (хто, де, коли, на підставі чого, із застосуванням яких технічних засобів), і її перегляд. Про слідчий огляд відеоматеріалу складається відповідний протокол, і відеозапис залучається до справи.

Іноді з приводу відеозапису, що фігурує як документ або речовий доказ, може бути призначена відеофоноскопічна експертиза. Питання, що вирішуються при цьому, стосуються головним чином достовірності відеозапису: чи виконаний він на конкретній відеокамері, чи не мав місце монтаж плівки і т.п.

Після обов'язкового огляду та попереднього дослідження речових доказів засобів і матеріалів відеозапису, слідчий вирішує питання щодо доцільності призначення судової експертизи.

Основними завданнями експертизи відеозапису є:

1. Встановлення технічних умов та технології отримання відеозапису.

2. Ототожнення особи за фізичними параметрами голосу.

Для встановлення технічних умов та технології отримання відеозапису на дослідження надається:

- оригінальний запис;

- оригінальний пристрій, яким відеозапис зафіксований;

- додаткове обладнання, яке використовувалось для запису у повному складі: мікрофон, джерело живлення, прилади керування тощо;

- повні відомості про внесення конструктивних змін в пристрій запису та додаткове обладнання з зазначенням хронології таких змін.

Дії слідчого (суду) щодо призначення експертизи можна поділити на такі групи:

- відбір, зберігання і відправлення об'єктів дослідження на експертизу;

- вибір експерта або експертної установи;

- процесуальне оформлення призначення експертизи [15, с. 163].

Для проведення судової експертизи об'єктів відеозапису відбираються і направляються засоби (пристрої відеозапису) та матеріали (відеограми). Можуть також бути відправлені матеріали справи, які стосуються предмета конкретної експертизи. Крім того, відбираються та направляються на експертизу відеограми, зразки для порівняльного дослідження, на особливостях отримання яких слід зупинитись докладніше.

Під зразками для порівняльного дослідження розуміють предмети, які утворені або змінені під впливом того ж самого об'єкта, що й речові докази. Зразки використовуються при порівняльному дослідженні для встановлення механізму формування речових доказів і формуючого їх об'єкта і не вважаються речовими доказами [1, с. 152].

Відрізняють два види зразків: вільні та дослідні. Вільні зразки, які виготовлені поза зв'язком зі справою, потрапляють до орбіти розслідування в результаті проведення обшуку, виїмки, огляду місця події. Дослідні ж зразки виготовляють у зв'язку з порушенням кримінальної справи спеціально для проведення порівняльного дослідження. Їх отримання обов'язково повинно проходити під контролем слідчого (суду), чим забезпечується їхня справжність. Суттєву допомогу слідчому в отриманні дослідних зразків відеограм може надати фахівець у галузі відеотехніки, телебачення та криміналістики.

ВИсновки

Інтенсивний розвиток техніки відеозапису, її використання у багатьох сферах людської діяльності призвело до того, що засоби і матеріали відеозапису часто почали виступати у кримінальному судочинстві як джерела доказової інформації. Відеозапис як метод накопичення візуальної і акустичної інформації на магнітному носії дозволяє слідчому і суду одержати інформацію про злочинну подію, що відбулася у минулому. Джерела інформації, записані раніше на відеострічці і відтворені у подальшому (за допомогою пристрою відеозапису) слідчим і судом, можуть використовуватися як фактичні дані про злочинну подію.

Відеозапис являє собою систему видів, методів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні слідчих і судових дій, оперативно-розшукових заходів і судових експертиз з метою розслідування злочинів і надання суду наочного доказового матеріалу.

До загальних переваг відеозапису відносяться:

· технізація (автоматизація) процесу, його швидкість;

· повнота (а не вибірковість);

· об'єктивність фіксації;

· можливість по ходу фіксації переходити з одного збільшення на інше, забезпечуючи крупніше зображення об'єкту (ділянки);

· можливість при перегляді і демонстрації зупиняти зображення для ґрунтовнішого аналізу об'єкту і його деталей (стоп-кадр);

· можливість уповільнити рух кадру при перегляді і демонстрації, що дозволяє детально вивчити елементи руху об'єкту (людини, транспортного засобу і т. п.).

Застосування відеозапису спирається на ряд принципів:

принцип неприпустимості монтажу, знищення неякісних продуктів зйомки і запису;

принцип застосування тільки суб'єктами практичного проходження або під їх контролем і управлінням запрошеними фахівцями;

принцип об'єктивності фіксації об'єкту;

принцип віддзеркалення факту, умов, порядку, результатів застосування в документах, що складаються суб'єктами (протоколах, актах і т.д.);

принцип дотримання правил, що дозволяють встановлювати розміри, об'єм фіксованих об'єктів, звукові модуляції голосу.

Подібно до слідчо-оперативної фотографії відеозапис, використовуваний при провадженні слідчих дій, може бути класифікований за видами, методами, прийомами. До видів відноситимуться: відеозаписи на місці події, при слідчому експерименті, при допиті, перевірці свідчень на місці, при пред'явленні пізнання і т.д. З методів при відеозаписі застосовні: панорамна зйомка (вертикальна, горизонтальна), вимірна (метрична, масштабна), пізнавальна, репродукційна. Що стосується приватних прийомів (вибору точки зйомки і масштабу зменшення), то тут використовуються всі чотири типи зображень: орієнтуючий, оглядовий, вузловий і детальний.

У слідчій практиці найчастіше відеозапис застосовується:

а) у процесі перевірки показань на місці;

б) при провадженні слідчого експерименту;

в) при пред'явленні для впізнання;

г) під час огляду місця події;

ґ) при огляді трупа;

д) на допитах і очних ставках.

Щоб відеозаписи вони набули статусу речового доказу, слідчий повинен упевнитися в законності (правомірності і обґрунтованості) їх отримання, для цього проводиться слідча дія, що встановлює достовірність фактичних даних, що містяться у відеоматеріалах, і законність їх виникнення. З цією метою також здійснюється допит особи, що проводила відеозапис (хто, де, коли, на підставі чого, із застосуванням яких технічних засобів), і її перегляд. Про слідчий огляд відеоматеріалу складається відповідний протокол, і відеозапис залучається до справи.

Список використаної літератури

1. Бахін В.П. Криміналістика: Курс лекцій. - Ірпінь, 2002. - 355 с.

2. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. - М.: Норма, 2001. - 240 с.

3. Біленчук П.Д. Криміналістика (криміналістична техніка). - К.: МАУП, 2001. - 265 с.

4. Галяшина Е.И. Современные возможности экспертизы видеозаписи// ЭЖ-Юрист. - 2005. - №46. - С. 15-18.

5. Глібко В.М. Криміналістика. - К.: Ін Юре, 2001. - 684 с.

6. Гончар В.К. Знаряддя та прилади пошукової техніки: Навч. посіб. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2001. - 493 с.

7. Гончар В.К. Прилади спостереження в екстремальних умовах: Навч. посіб. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. - 568 с.

8. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. - К.: Изд-во КТУ, 2004. - 411 с.

9. Горинов Ю.А. Звукозапись и видеозапись в уголовном судопроизводстве. - М.: Наука, 2001. - 361 с.

10. Гриненко А.В. Руководство по расследованию преступлений. - X.: Консум, 2001. - 608 с.

11. Драпкин Л.Я. Криминалистика. - М.: Спарк, 2000. - 672 с.

12. Исаенко О.В. О способах правового регулирования в области средств доказывания: вопросы теории и практики// Арбитражный и гражданский процесс. - 2005. - №7. - С. 25-28.

13. Ищенко П.П. Основы судебной фотографии, киносъемки и видеозаписи. - Екатеринбург, 1999. - 362 с.

14. Клименко Н.И. Криминалистика как наука. - К.: Знання, 1999. - 512 с.

15. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 294 с.

16. Коновалова В.О. Криміналістика. - Х.: Право, 1998. - 375 с.

17. Кримінальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 648 с.

18. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: А.С.К., 2002. - 512 с.

19. Крылов И.Ф. Очерки истории криминалистики и криминалистической экспертизы. - Л.: Освіта, 2001. - 364 с.

20. Кузьмічов В.С. Криміналістика. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 366 с.

21. Ларин А.М. Криминалистика и паракриминалистика. - М.: БЕК, 2000. - 259 с.

22. Макалинский П.В. Практическое руководство для судебных следователей, состоящих при окружных судах. - СПб.: Питер, 2001. - 256 с.

23. Маляренко В.Т. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: Форум, 2003. - 311 с.

24. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України. - К.: Либідь, 1999. - 348 с.

25. Найдис И.Д. Судебная кинематография и видеозапись. - Х.: Консум, 1999. - 372 с.

26. Образцов В.А. Криминалистика. - М.: Юрист, 2001. - 592 с.

27. Панов М.І. Настільна книга слідчого. - К.: Ін Юре, 2003. - 720 с.

28. Пантелеев И.Ф. Криминалистика: Учебник. - М.: Юрид. литература, 2003. - 592 с.

29. Порубов Н.И. Курс криминалистики. - Минск, 2000. - 392 с.

30. Решетникова И.В. Справочник по доказыванию в гражданском судопроизводстве. - М.: Норма, 2005. - 239 с.

31. Салтевский М.В. Криминалистическая фотография, кинематография и видеозапись в правоохранительной деятельности. - К.: Освіта, 1999. - 311 с.

32. Салтевський М.В. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001. - 216 с.

33. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. - X.: Консум, 1999. - 364 с.

34. Седова Т.А. Криминалистика: Учебник. - СПб.: Лань, 2001. - 928 с.

35. Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 496 с.

36. Строгович М.С. Теория судебных доказательств. - М.: Наука, 1999. - 316 с.

37. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. - К.: А.С.К., 2003. - 273 с.

38. Тертишник В.М. Теория доказательств: учебное издание. - Харьков: Арсис, 1998. - 319 с.

39. Філіпов А.Г. Криміналістика: Підручник. - М.: Спарк, 1999. - 334 с.

40. Хаберюш І.Ф. Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ. - Донецьк: Донецьк. ін-ут внутр. справ, 2002. - 167 с.

41. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник. - Х.: Право, 2001. - 560 c.

42. Яблоков Н.П. Криміналістика: Підручник. - М.: Юрист, 2000. - 458 с.

Размещено на Allbest.ru