Криміналістична профілактика злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

План

1. Криміналістична профілактика злочинів, прогнозування

2. Встановлення змін у документі. Встановлення невидимих текстів

3. Тактичне рішення. Проблема тактичного ризику

4. Поняття та види слідчого експерименту. Підготовка та його тактика

5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні контрабанди

6. Обставини, що підлягають з'ясуванню. Етапи розслідування

Список використаної літератури

1. Криміналістична профілактика злочинів, прогнозування

Криміналістична профілактика, як діяльність уповноважених суб'єктів і напрям наукових досліджень, базується на загальних кримінологічних рекомендаціях по встановленню причин і умов, що сприяють конкретним злочинам, вживанню спеціальних криміналістичних заходів для їх профілактики, запобігання і припинення. Виходячи з цього, сутність криміналістичної профілактики - це сфера практичної діяльності та один з наукових напрямів криміналістичної науки.

Криміналістична профілактика як окрема криміналістична теорія досліджує і розробляє:

1) закономірності утворення, виявлення і дослідження слідів прояву криміногенних обставин (чинників) при підготовці, вчиненні або прихованні окремих видів злочинів;

2) техніко-криміналістичні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації дослідження обставин криміногенного характеру, захисту окремих об'єктів від злочинних посягань;

3) тактико-криміналістичні прийоми і засоби виявлення й усунення обставин криміногенного характеру;

4) криміналістичні методи виявлення безпосередніх причин злочинів і умов, що сприяли їх вчиненню, а також їх профілактики, запобігання і припинення.

Суб'єктами криміналістичної профілактики у відповідних видах і формах її застосування є органи дізнання (оперативно-розшукові органи), слідчий, експерт, прокурор, суд (суддя).

Спеціальною процесуальною формою профілактичної діяльності слідчого за результатами розслідування конкретного злочину є внесення подання до відповідного державного органу, громадської організації або повідомлення посадовій особі про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню даного злочину (ст. 23 КПК). У цьому процесуальному документі слідчий повідомляє встановлені розслідуванням обставини злочину, аналізує сприяючі причини та умови, пропонує вжити заходів щодо їх усунення.

До інших форм здійснення профілактичних заходів для усунення умов, що сприяли вчиненню злочинів, які доповнюють процесуальні дії слідчого, відносяться:

а) повідомлення обставин учинення конкретного злочину посадових осіб підприємств, організацій із метою з'ясування чинників, які сприяли злочинній поведінці винного, а також вживання заходів щодо їх усунення;

б) узагальнення відповідей на подання слідчого відповідних органів, організацій, посадових осіб у зв'язку з недостатнім прийняттям ними заходів щодо виявлених нестач для належного реагування (процесуального, прокурорського);

в) публікації у місцевій пресі, виступи по радіо і телебаченню, якщо установлені розслідуванням чинники, які сприяють учиненню злочинів, мають поширений характер серед певних груп населення (наприклад, поширення наркоманії, хуліганські прояви, побутові конфлікти тощо).

Кримінологічний прогноз злочинності - це ймовірнісне судження про майбутній стан (рівні, структурі) злочинності, її детермінанти і можливості профілактики через визначений період часу, що включає якісну і кількісну оцінки передбачуваних змін і вказування їх термінів.

Основні цілі прогнозування:

- забезпечення всіх обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів;

- прийняття триваючих управлінських рішень;

- вироблення загальної концепції боротьби зі злочинністю;

- вибір оптимального шляху удосконалювання діяльності органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю;

- установлення можливих змін у стані, рівні, структурі і динаміку злочинності в майбутньому;

- визначення можливостей появи нових видів злочинів і "відмирання" наявних у сьогоденні, а також причин і умов, здатних уплинути на це;

- установлення можливої появи нових категорій злочинців.

У залежності від цілей прогнозування, об'єкта дослідження і термінів прогнозування визначаються і задачі прогнозування. Основними задачами є:

- одержання інформації про досліджуване майбутнє;

- відповідна обробка цієї інформації;

- узагальнення всіх показників "майбутньої" злочинності; а саме основне завдання полягає в тім, щоб на основі виявлених показників визначити в прогнозованому періоді найбільш важливі й ефективні шляхи (засобу і міри) боротьби зі злочинністю.

2. Встановлення змін у документі. Встановлення невидимих текстів

Документи - речові докази, мають значення для розслідування не тільки завдяки своєму змістові, а й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виготовлення та інші матеріальні ознаки. Документи - письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експерта, акт ревізії тощо).

Розповсюдженими способами змінення документів є підчистка, травлення і змивання тексту, дописка і виправлення записів, переклеювання фотокарток та заміна окремих частин документа.

Підчистка - спосіб змінення змісту документа, при якому здійснюється механічне видалення частини тексту. При підчистці текст стирають (тертям гумкою) або зіскрібають гострим предметом (лезом бритви). Ознаками підчистки є порушення верхнього прошарку паперу, зменшення товщини паперу, ушкодження ліновки або захисної сітки, залишки підчищених штрихів, розпливи барвника в штрихах нового тексту.

Дописка - спосіб зміни початкового змісту документа шляхом внесення до рукописного тексту нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Ознаками дописки є нерівномірність проміжків між рядками, словами, буквами у середині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної частини тексту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; наявність обведення штрихів основного тексту; розходження в інтенсивності, відтінках барвника штрихів та їх копіювальних властивостей.

Виправлення - спосіб зміни початкового змісту документа шляхом переробки одних письмових знаків на інші. Ознаками виправлення є відмінність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у літерах, цифрах і словах; різна товщина штрихів або наводка в літерах, словах; пошкодження паперу в місцях виправлення.

Травлення - спосіб зміни змісту документа, при якому здійснюється видалення тексту за допомогою хімічних реактивів, які вступають у реакцію з барвником штрихів і знебарвлюють його. Як отруйні речовини використовуються деякі кислоти і луги. Ознаками травлення є наявність білястих плям від дії хімічної речовини; поява матових ділянок; зміна кольору паперу; знебарвлення ліновки і захисної сітки; шорсткість поверхні; поява дрібних тріщин; збільшення ламкості паперу; наявність залишків барвника витравлених штрихів; розпливи барвника нових штрихів.

Заміна частин документа - один із способів часткової підробки, який полягає в заміні окремих аркушів документа, уклеюванні деяких ділянок або переклеюванні фотокартки. Ознаками заміни аркушів є порушення порядку нумерації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розходження у графічних ознаках друкарського шрифту, у малюнку захисної сітки, формі та розмірах лінування; невідповідність аркушів за розміром або якістю паперу; додаткові проколи у місцях кріплення аркушів та ін. Ознаками переклеювання фотокартки є відсутність на фотокартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках літер у частинах відбитка на фотокартці та документі; наявність розрізу на фотокартці; розходження в кольорі часток клею, що виступає з-під фотокартки.

Під дією різних природних факторів (вплив прямих сонячних променів, підвищена вологість повітря, атмосферні гази тощо) текст з часом може знебарвлюватися (так званий «згаслий» текст). При дослідженні «згаслих» текстів застосовуються такі методи, як фотозйомка видимої та інфрачервоної люмінесценції, кольоророзрізнення, дифузно-копіювальний та адсорбційне-люмінесцентний методи.

Слабковидимі штрихи можуть бути прочитані за допомогою світлофільтрів, які посилюють контрастність тексту. В лабораторних умовах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спостереження люмінесценції за допомогою електронно-оптичного перетворювача.

Невидимі тексти можуть бути результатом тайнопису. Тайнопис - невидимі записи, виконані безбарвним розчином якоїсь речовини. У процесі тайнопису використовується «симпатичне» чорнило, прозорий або слабкозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, розчин хлористого кобальту), а у деяких випадках застосовують різноманітні органічні речовини, соки рослин (цибулі, лимона, капусти). Ознаками тайнопису можуть бути неоднорідність лиску на різних ділянках паперу, наявність нечітко виражених матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту. Методами виявлення тайнопису є огляд документа в косопадаючих променях, прасування паперу праскою, запилення поверхні паперу порошками (сажею, графітом) або скурювання його парами соляної кислоти, аміаку, йоду. При огляді документа можуть бути використані ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фотографуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних досліджень застосовують рентгенівське опромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи виявлення невидимих текстів.

3. Тактичне рішення. Проблема тактичного ризику

Тактичне рішення - це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети. Тактичне рішення складається з трьох частин:

1) інформаційної (полягає в аналізі та оцінці слідчої ситуації та її компонентів, процесуальних цілей та ін.);

2) організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);

3) операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, способів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення).

У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локалізації ризик повинен поширюватися на:

1) проведення тактичних операцій;

2) здійснення слідчих (судових) дій та оперативно-розшукових заходів;

3)застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій;

4) використання окремих тактичних прийомів.

Складність прийняття рішень слідчим або суддею зумовлена ступенем невизначеності ситуації, яка припускає настання неоднозначних наслідків - позитивних або негативних. Завдання полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь з прогнозувати негативні наслідки та передбачити заходи щодо їх попередження.

Тактичний ризик пов'язаний з ситуаційною обумовленістю - об'єктивними чинниками (відсутністю або недостатністю інформації, наявністю суперечливих даних, що знижують можливість прогнозу ходу розслідування (судового розгляду) або можливих ситуацій процесуальної дії та ін.). Важливе значення для визначення того, чи є він необхідним, має слідча (судова) ситуація або ситуація слідчої (судової) дії.

Тактичний ризик обумовлений також суб'єктивними чинниками: досвідом слідчого або судді при оцінці зібраного матеріалу, можливостями використання рефлексивного мислення, вмінням аналізувати та прогнозувати можливі ситуації.

При обранні тактики у ситуації тактичного ризику необхідно дотримуватися таких положень:

1) прогнозувати можливе настання результатів як наслідок реалізації тактичного рішення;

2) варіювати доказовою інформацією;

3) визначати допустимість тактичного ризику у конкретній ситуації.

Найбільшу складність тактичний ризик має при обранні тактичної операції, адже чим більша кількість дій і завдань входить до неї, тим ширший характер можливих негативних наслідків. Проводити тактичні операції доцільно у ситуаціях з незначним ризиком.

Тактичний ризик може бути прогнозованим щодо окремої процесуальної дії або тактичних прийомів її провадження. Використання тих чи інших прийомів у ситуації тактичного ризику дозволяє слідчому (судді) регулювати її. Тут можна говорити про ситуацію дійсну, яка має місце, і ситуацію, що створена через використання певних прийомів, та одержанням у зв'язку з цим нової інформації. Тобто йдеться про ситуацію, що динамічно розвивається.

Гнучкість та варіантність тактичних прийомів, їх взаємозамінність у багатьох випадках дозволяють пом'якшити ступінь тактичного ризику при провадженні слідчої дії. Здійснення систематизації тактичних прийомів, розробка та пропонування судово-слідчим працівникам типових систем дає змогу зменшити ступінь тактичного ризику. Зниження або усунення ризику пов'язано з можливістю:

1) вибору комплексу тактичних прийомів, які є найдоцільнішими у відповідній ситуації;

2) заміни та використання іншої системи прийомів, якщо ситуація буде недостатньо чітко прогнозована або система не працюватиме.

4. Поняття та види слідчого експерименту. Підготовка та його

тактика

криміналістичний злочинність слідчий контрабанда

Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.

Слідчий експеримент має своїм завданням установлення того, могла чи не могла відбутися якась подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент далеко не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути проведений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істотно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійну слідчу дію.

Розрізняють наступні види слідчого експерименту:

1. Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити у даних умовах. Завдання такого експерименту полягає у встановленні можливості не тільки бачити, а й можливості розрізняти деталі та особливості об'єктів у певних умовах.

2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкретних умовах. У деяких випадках при проведенні слідчого експерименту на відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на можливість почути.

3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб.

4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту головним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.

5. Слідчий експеримент для перевірки можливості настання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного дослідження і застосування спеціальних знань.

6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних навичок особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді, коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи іншу роботу.

7. Слідчий експеримент для встановлення, яким чином відбулась подія.

Перш ніж проводити слідчий експеримент, до нього необхідно старанно підготуватися, а саме:

1) визначити мету експерименту, для чого слід вивчити матеріали справи та всі обставини, виходячи з яких проводиться слідчий експеримент;

2) визначити умови, у яких повинен бути проведений слідчий експеримент (встановити, як, де, коли і у якій послідовності слід провадити досліди; скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при проведенні експерименту на перевірку видимості тощо);

3) визначити учасників експерименту (свідків, обвинувачених, кількість понятих та ін.);

4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя будуть при цьому використані;

5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;

6) перед проведенням слідчого експерименту, як і перед проведенням інших слідчих дій, рекомендується складати його план. У разі, якщо експеримент є складним, доцільно складати письмовий план його проведення. Спеціальної форми плану експерименту не існує, однак у план доцільно внести такі обставини:

а) місце і час проведення експерименту;

б) кількість учасників та розташування їх;

в) сутність дослідів, їх послідовність і роль учасників експерименту при проведенні кожного досліду.

Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:

1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених до тих, в яких відбулася подія. З цією метою при відтворенні обстановки використовуються протокол місця події, фотознімки, креслення, показання свідків і обвинувачених;

2) слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де відбулась подія, яку перевіряють. Тут важливо відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов'язаний з місцем дійсної події або з умовами цього місця, то слідчий експеримент, як правило, проводиться на цьому ж місці;

3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об'єктивність результатів експерименту;

4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті самі знаряддя й засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;

5) після відтворення обстановки учасників треба розташувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце проведення дослідів та на точки спостереження;

6) досліди необхідно повторювати декілька разів, змінюючи умови експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та достовірно з'ясувати певний факт. Не рекомендується здійснювати досліди слідчому або понятим. Для цього повинні бути запрошені спеціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають спостерігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість проведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.

5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні контрабанди

Слово "контрабанда", запозичене з італійської мови (contrabando, від contra - проти і bando - урядовий указ) включає поняття порушення закону чи держави урядового розпорядження. Слово "контрабанда" також означає чи товар який-небудь заборонений до ввозу і вивозу предмет, таємно провезений чи пронесений через державний кордон.

Усяке порушення правил, установлених законом і іншими нормативними актами, чи провозу проносу товарів і цінностей через границю з прихованням їх від контролю з боку митниць, одержало назву контрабанди, а винні в здійсненні таких дій підлягали покаранню.

Поняття слідчих дій можна визначити як передбачену карно-процесуальним законом і забезпечену державним примусом сукупність операцій і прийомів, що здійснюються при розслідуванні злочинів для виявлення, фіксації і перевірки фактичних даних, що мають значення доказів по кримінальній справі.

Кожна зі слідчих дій "виступає як специфічна сукупність пізнавальних прийомів виявлення і відображення доказної інформації визначеного виду".

Для забезпечення успіху розслідування велике значення мають загальні положення слідчої тактики, зв'язані з методикою побудови версій і науковим плануванням. Планування є організуючим початком у діяльності органів дізнання по розслідуванню злочинів. План і слідчі версії визначають напрямок розслідування, роблять його цілеспрямованим і забезпечують швидке і повне розкриття злочинів.

Ретельно проаналізувавши наявні матеріали і всю наявну інформацію, дізнавач висуває загальні і приватні слідчі версії як основу плану розслідування.

Слідча версія - "це обґрунтоване припущення щодо окремого чи факту групи фактів, що мають чи можуть мати значення для справи, що вказує на наявність і пояснююче походження цих фактів, їхній зв'язок між собою і зміст, і службовці мети встановлення об'єктивної істини".

Якщо висунута версія є результатом глибоко продуманого і логічно правильного аналізу наявних у справі даних, то вона дає вірний напрямок розслідуванню і буде сприяти швидкому і повному розкриттю злочинів.

Слідча версія є організуючим початком у процесі збирання, дослідження, оцінки доказів. Вона допомагає дізнавачу правильно визначати напрямок розслідування, правильно вирішити: де, як шукати доказу, на що звернути увагу при їхньому дослідженні, що найбільше істотно для встановлення істини в справі.

Усі дії і заходи щодо розслідування кримінальних справ про контрабанду обумовлюються специфікою цього злочину, характером і обсягом вихідних даних, що склалася вихідною слідчою ситуацією.

Слідча ситуація - сукупність умов, у яких у даний момент здійснюється розслідування - тобто та обстановка, у якій протікає процес доведення. Після визначення кола питань (обставин), підметів з'ясуванню, намічаються слідчі дії (а також оперативні заходи), що вимагається для їхнього з'ясування. При цьому необхідно обрати правильну послідовність виробництва слідчих дій, яка б забезпечувала якнайшвидше встановлення істини в справі. Це важливо не тільки в організаційному, але й у тактичному відношенні. Тільки своєчасне проведення необхідних слідчих дій і оперативних заходів дасть можливість успішно зробити розслідування.

Органи дізнання по справах про контрабанду мають право затримати обличчя, що підозрюється в здійсненні злочину при наявності одного з наступних основ: коли це обличчя захоплене при здійсненні чи злочину безпосередньо після його здійснення; коли очевидці прямо вкажуть на дане обличчя, як на злочин, що зробив; коли на підозрюваному чи на його одязі, при ньому чи в його житло будуть виявлені явні сліди злочину.

Підозрюваний допитується в місці виробництва чи дізнання в місці його перебування. Допит - слідча дія, у процесі якого дізнавач одержує від допитуваного словесну інформацію про обставини події злочину й інших фактів, що мають значення для справи.

При розслідуванні справ про контрабанду різні оперативно-розшукові заходи проводяться з використанням оперативних сил і засобів органів СБУ, МВС і Держкомкордон України. Оперативні сили і засоби грають при розслідуванні контрабанди допоміжну роль. Їхнє основне призначення - сприяти повному, всебічному й об'єктивному розслідуванню справи. Однак допоміжна роль оперативних сил і засобів не знижує їхнього важливого значення при розслідуванні цього виду злочинів.

Використання оперативних сил і засобів при розслідуванні справ про контрабанду:

· значно розширює можливості одержання інформації щодо зробленого злочину і причетних до нього обличчя, що дозволяє більш правильно визначити напрямок і задачі розслідування в справі;

· дає додаткові підстави для висування слідчих версій і розширює можливості їхньої перевірки, особливо при розслідуванні справ, збуджених у зв'язку з затримкою підозрюваного на гарячому, коли в розпорядженні дізнавача маються обмежені вихідні дані;

· сприяють виявленню джерел і шляхів одержання судових доказів, допомагає визначити, які факти мають доказне значення, установити обличчя, яким відомі обставини здійснення злочину й особистість злочинця, знайти місце збереження контрабанди, нажитих злочинним шляхом цінностей і інших речовинних доказів;

· підвищує ефективність слідчих дій, дозволяючи вибирати найбільше придатний момент для їхнього здійснення, чітко визначити коло обставин, що повинні бути встановлені в ході тієї чи іншої слідчої дії, а також обрати найбільш правильну тактику їхнього виробництва;

· допомагає швидше знайти злочинців, що ховалися, з метою залучення їх до наслідку і суду;

· сприяє вивченню особистості підозрюваного, дозволяє в необхідних випадках тримати під контролем його дії і поводження, вчасно розкривати і припиняти можливі з його боку провокації, спроби до втечі і здійснення інших подібних дій;

· сприяє успішному рішенню профілактичних і інших задач.

6. Обставини, що підлягають з'ясуванню. Етапи розслідування

Орган (посадова особа) при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про правопорушення на розгляд, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розслідуванні убивств підлягають встановленню і доведенню:

наявність факту убивства, вид насильницької смерті, час її настання;

місце, час вчинення злочину, обставини, що передують убивству, спосіб його вчинення, спосіб приховання слідів злочину;

дані про особу потерпілого, його взаємини зі злочинцем;

винність, мотив і ціль убивства;

дані, що характеризують особу убивці.

Розслідування злочинів умовно ділитися на три етапи:

початковий;

наступний;

заключний.

На початковому етапі проводяться невідкладні слідчі дії й оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення факту здійснення злочину, переслідування злочинця по «гарячих слідах», виявлення і закріплення доказової інформації.

До типових слідчих дій можна віднести: огляд місця події; допит потерпілого і свідків; затримання і допит підозрюваного; огляд підозрюваного, у деяких випадках і потерпілого; проведення обшуків за місцем проживання і роботи підозрюваного, його родичів, знайомих; проведення впізнання предметів (викраденого, знарядь злочину й ін.) і підозрюваного; призначення експертиз.

На наступному етапі продовжується робота з виявлення і закріплення доказів, встановленню і затримці невідомих злочинців, з наступним проведенням заходів щодо відпрацьовування їхньої причетності), розшуку викраденого й ін.

До типових слідчих дій наступного етапу можна віднести наступні: допити й очні ставки; обшуки; слідчі експерименти; перевірка й уточнення показань на місці; призначення і проведення судових експертиз; пред'явлення обвинувачення.

На заключному етапі кримінальна справа готується для направлення в суд. З цією метою проводиться оцінка зібраних доказів, визначається підсудність, складається обвинувальний висновок і справа передається прокурору для перевірки і підписання обвинувального висновку.

Список використаної літератури

1. Белоглазов В.А. Методы и методики криминологического прогнозирования. - К., 2001. - 325 с.

2. Долгова А.И. Криминология. - М., 1999. - 254 с.

3. Ковалев М.И. Причины преступности в обществе с позиций криминологии. - М., 2004. - 164 с.

4. Ковалев М.Я. Криминология и уголовная политика. - М., 2002. - 345 с.

5. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. - М., 2003. - 216 с.

6. Кузнецова Г.М. Криминология. - М., 2004. - 566 с.

7. Кулик О.Г. Курс кримінології: Загальна частина. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

8. Литвинов О.М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні. - Харків, 2008. - 446 с.

9. Малко В.Д. Криминология. - М., 2006. - 528 с.

10. Минин А.Я. Криминология. - М., 2004. - 192 с.

11. Михайлов П.П. Курс современной криминологии: Предмет. Методология. Преступность и её причины. Преступник. - М., 2001. - 235 с.

12. Сахаров А.Б. О личности преступника и причинах преступности. - М, 2001. - 277 с.

Размещено на Allbest.ru