Прийняття на квартирний облік. Права наймача жилого приміщення

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Прийняття на квартирний облік і підстави зняття з нього

Права наймача жилого приміщення та обов'язки наймодавця і наймача

Недоторканість житла

Договір дарування житла

Список використаних джерел

Прийняття на квартирний облік і підстави зняття з нього

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому передбачалося надання житла у безстрокове користування. Право на одержання жилого приміщення мають лише громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому органі міської, селищної, сільської ради або відповідній місцевій державній адміністрації

На квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).

Такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах; інваліди війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (ст. 10); учасники бойових дій та учасники війни.

Документи необхідні для взяття на квартирний облік. Заява про взяття на квартирний облік подається до відповідного виконавчого органу ради за місцем проживання громадян і власника підприємства, установи, організації чи органу громадської організації за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік. До заяви додаються:

довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку, видана організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру;

довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому органі місцевої ради); В необхідних випадках: медичний висновок;

довідка про невідповідність жилого приміщення встановленим санітарним і технічним вимогам;

копія договору піднайму жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи договору найму жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу або в будинку (частині будинку), квартирі, що належить громадянину на праві приватної власності.

Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, вказують про це у заяві і подають відповідні документи. Подана заява реєструється у книзі реєстрації заяв про взяття на квартирний облік.

Попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому органі місцевої ради провадиться громадською комісією з житлових питань, а на підприємстві, в установі, організації - комісією з питань житлово-побутової роботи профспілкового комітету. Ці комісії перевіряють житлові умови громадян і за результатами перевірки складають акт.

Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому органу місцевої ради або власнику підприємства, установи, організації і профспілковому комітету. На засідання комісії у разі необхідності може запрошуватися заявник.

Якщо на розгляд виконавчого органу місцевої ради або власника підприємства, установи, організації і профспілкового комітету буде внесено пропозицію про відмову у взятті на облік, на засідання вказаних органів обов'язково запрошується заявник.

Прізвища взятих на квартирний облік громадян вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень.

Із числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Списки громадян, взятих на квартирний облік, та окремі списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, обов'язково оприлюднюються.

На кожного громадянина (сім'ю), взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа з необхідними документами. їй надається номер, відповідний номеру у книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилого приміщення.

Облікові справи є документами суворої звітності. Вони зберігаються за місцем квартирного обліку громадян, а після надання їм жилих приміщень - у виконавчому органі місцевої ради, який видав ордер на вселення. Облікові справи зберігаються протягом п'яти років після одержання громадянами жилих приміщень або зняття їх з квартирного обліку.

Виконавчі органи місцевих рад, підприємства, установи, організації щороку повинні проводити перереєстрацію громадян, що перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їхні облікові дані. Виявлені зміни вносяться до облікової справи громадян і книги обліку осіб. Зміни з питань, що належать до компетенції виконавчого органу місцевої ради, власника підприємства, установи, організації і профспілкового комітету, вносять після прийняття рішень цими органами. Про внесення змін заінтересовані особи повідомляються письмово. На жаль, законодавством не передбачена відповідальність за порушення строків перереєстрації громадян, які перебувають на квартирному обліку. У разі, коли винною стороною є громадянин (в якого уповноважений державний орган вимагав здійснити певні дії, а він їх не здійснив), то це є підставою для зняття його з квартирного обліку. Якщо винною стороною є уповноважений державний орган чи адміністрація підприємства, то перереєстрація провадиться за останній рік, коли виявилась необхідність з'ясування юридичного факту для виявлення тих, хто потребує поліпшення житлових умов.

Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадку:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання чи вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік;

6) неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Громадяни, які штучно погіршили свої житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), квартири, не беруться на квартирний облік протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов. Кількість мешканців у нового наймача може збільшитися після укладення шлюбу, народження чи прописки дітей, підселення батьків. Це не вважається протиправним погіршенням житлових умов.

Громадяни виключаються із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони необґрунтовано потрапили до них або втратили своє законне в цьому право. Знімаються з квартирного обліку особи, якщо підставою для прийняття їх на облік були відомості, що не відповідали дійсності (не будь-які відомості, а лише такі, що стосуються суттєвих обставин справи і були суттєвими при прийнятті на облік). Наприклад, кількість членів сім'ї, життєвий рівень, стан здоров'я, термін проживання за адресою. При цьому до уваги не береться, з чиєї вини це сталося. Підставою зняття з обліку є також випадки, коли громадянин був прийнятий на облік внаслідок неправомірних дій посадової особи.

Зняття з квартирного обліку можливе тільки у випадках, прямо передбачених законом.

Зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, покладено на органи, які винесли або затвердили рішення про взятій громадянина на облік (включення до вказаного списку).

При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про зняття з обліку (виключення зі списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі із зазначенням підстав зняття з обліку (виключення із списку). У разі смерті громадянина, який перебував на квартирному обліку, за членами його сім'ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке саме право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому органі місцевої ради і був знятий з обліку з підстав, зазначених вище.

Не знімаються з обліку громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, народні депутати України, що перейшли на постійну роботу у Верховну Раду України, і члени їхніх сімей за місцем попередньої роботи чи постійного проживання.

При розірванні шлюбу між особами, які працюють на одному підприємстві, в установі, організації і перебувають на квартирному обліку за місцем роботи, облікова справа відповідно розділяється і за колишнім подружжям зберігається право перебування на обліку за місцем роботи. Якщо колишнє подружжя заявника не працює на тому самому підприємстві, в установі, організації, воно переводиться на облік за місцем своєї роботи, а якщо там не ведеться облік, - до виконавчого органу ради за місцем проживання.

У разі припинення трудових відносин з підприємством, установою чи організацією громадянина, який перебував на квартирному обліку за місцем роботи, а також у разі тимчасового виїзду на роботу в іншу місцевість (якщо за тим, хто виїхав, зберігається жиле приміщення), він переводиться на облік до виконавчого органу відповідної ради за місцем проживання.

Право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадку: 1) виходу на пенсію; 2) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років; 3) направлення підприємством, організацією на навчання; 4) якщо на тому самому підприємстві, в установі, організації працює член його сім'ї, який перебуває разом з ним на обліку. Час перебування даної сім'ї на обліку зберігається у межах часу роботи на даному підприємстві, в установі, організації цього члена сім'ї.

У разі переводу на облік до виконавчого органу місцевої ради за громадянами зберігається попередній термін перебування на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у межах часу їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації або часу проживання в даному населеному пункті.

Облікові справи громадян передаються до виконавчого органу відповідної ради із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у разі ліквідації квартирного обліку за місцем роботи або переїзду з одного району міста до іншого.

Громадяни, які перебували на квартирному обліку за місцем роботи і перейшли на інше підприємство, в установу, організацію у тому самому населеному пункті, беруться на облік за новим місцем роботи, а якщо там не ведеться облік, то у виконавчому органі відповідної ради за місцем проживання, із збереженням попереднього терміну перебування на обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у випадку: 1) переведення на інше підприємство, в установу, організацію за розпорядженням вищестоящих органів або переходу на виборну посаду; 2) звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників; 3) звільнення у зв'язку зі станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи; 4) звільнення у зв'язку з неявкою на роботу внаслідок тривалої тимчасової непрацездатності.

Ці правила застосовуються також у випадках, коли громадяни працювали на підприємствах, в установах, організаціях, що не ведуть квартирний облік, і перебували на обліку у виконавчому органі місцевої ради, а потім перейшли на роботу в тому самому населеному пункті на підприємства, в установи, організації, що ведуть квартирний облік, і висловили бажання перейти на облік за місцем роботи. Ці громадяни можуть бути знову взяті на облік у виконавчому органі місцевої ради у загальному порядку.

Права наймача жилого приміщення та обов'язки наймодавця і наймача

Правами наймача є:

- право на користування житловим приміщенням. Це найбільш істотне право, оскільки саме воно визначає мету договору і означає право користування не тільки житлом, а й підсобними приміщеннями, санітарно-технічним устаткуванням, зазначеним в договорі;

- право на вселення інших членів сім 7 в приміщення, яке займається. З письмової згоди всіх осіб, які проживають в житловому приміщенні, наймач у встановленому порядку може вселити в це приміщення подружжя, дітей, батьків та інших осіб. На вселення до батьків неповнолітніх дітей згода не потрібна;

- право на збереження житлового приміщення у випадку тимчасової відсутності. Держава не може дозволити, щоб житло, яке було надано наймачеві безоплатно в довічне користування, пустувало. Тому за певних обставин це житло може бути вилучено в судовому порядку. За наймачем і членами його сім'ї житлове приміщення зберігається протягом шести місяців. За наявності поважних причин, передбачених в ЖК (служба в армії, перебування в місцях позбавлення волі, відсутність за характером роботи, у зв'язку з навчанням тощо), житлове приміщення зберігається за відсутнім наймачем понад цей строк;

- право на обмін житлового приміщення. Обмін житлових приміщень регулюється спеціальними правилами обміну житлових приміщень, затвердженими урядом. За загальним правилом обмін житлового приміщення можливий лише за згодою всіх членів сім'ї наймача;

- право вимагати надання житлового приміщення меншого розміру;

- право на інше житлове приміщення без розірвання договору найму, якщо капітальний ремонт житлового будинку неможливо провести без виселення наймача;

- право на здачу житлового приміщення в піднайм;

- право на приватизацію житлового приміщення.

Приватизація - це відчуження квартир, (будинків), кімнат, господарських споруд та приміщень, які до них належать, на користь громадян.

Способи приватизації:

а) безоплатний, за умови, якщо на кожного наймача припадає не більше 21 кв. м загальної площі та додатково 10 кв. м на сім'ю. Однокімнатні квартири приватизуються безоплатно незалежно від розміру. Право на безоплатну приватизацію мають також певні категорії громадян (Герої Радянського Союзу, ветерани Великої Вітчизняної війни, ветерани праці (стаж роботи у жінок - не менше 25 років, у чоловіків - 30 років), інваліди з дитинства, особи, визнані жертвами політичних репресій та ін.);

б) оплатний;

- право на перепланування та переобладнання житлового приміщення. За згоди всіх членів сім'ї наймача, наймодавця, відповідних дозволів наймач може переплановувати та перебудовувати житлове приміщення (збільшити житлову площу за рахунок підсобних приміщень, перенести вікна, двері, перетворити неізольовані кімнати на ізольовані тощо).

Договір найму житлового приміщення - договір взаємний, тобто це означає, що кожна із сторін в договорі не лише набуває прав, а й несе обов'язки. Основні права сторін за договором найму житлового приміщення передбачені ЖК та Типовим договором найму жилого приміщення.

За договором найму житлового приміщення наймодавець зобов'язаний надати наймачу житлового приміщення зазначене в ордері житлове приміщення в справному стані з належним санітарно-технічним устаткуванням. Передача приміщення і устаткування із зазначенням їх стану повинна оформлюватися приймальним актом, який додається до договору найму.

Наймодавець зобов'язаний своєчасно виконувати ремонт житлових будинків. Відповідно до ст. 819 ЦК капітальний ремонт житла за загальним правилом покладається на наймодавця. Водночас в умовах договору (за винятком договору соціального найму житла) сторони можуть передбачити й інший розподіл цього обов'язку.

Наймодавець зобов'язаний виконувати окремі види внутрішньоквартирного поточного ремонту, а саме: заміну зношених дверей, вікон і ремонт підлоги із заміною дошок (паркету), лінолеуму та іншого покриття, а також ремонт санітарно-технічного й іншого устаткування.

Якщо необхідність у виконанні внутрішньоквартирного поточного ремонту пов'язана із пошкодженнями частин будинку, інженерного устаткування або пов'язана із капітальним ремонтом будинку або його конструктивних частин, цей ремонт виконується наймодавцем або за його рахунок (ч. 3 ст. 177 ЖК).

На наймодавця покладаються й інші обов'язки, виконання яких спрямовано на забезпечення збереженості житлового фонду і підвищення його упорядкованості. Так, наймодавець зобов'язаний у встановлені строки періодично оглядати житловий будинок з метою попередження його передчасного зносу, недопущення аварій, а також підтримання будинку в належному технічному стані. Наймодавець зобов'язаний забезпечити безперервну роботу інженерно-санітарного устаткування, своєчасно усувати пошкодження внутрішньоквартирного устаткування, а в разі аварії - вживати негайних заходів щодо її усунення.

Наймодавець зобов'язаний щорічно проводити підготовку до зими житлового будинку, місць загального користування і устаткування, а в будинках із центральним опаленням - забезпечувати безперебійне опалення житлового приміщення протягом опалювального сезону.

В Правилах надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. № 1497 передбачено, що при опаленні житлових приміщень температура повітря повинна бути з урахуванням утеплення - не менше 18 градусів, а в наріжних кімнатах - не менше 20 градусів. Допустимий рівень відхилення - 12 годин на добу не більше один раз на місяць. За кожний градус відхилення температури від встановленого від 18 до 13 градусів оплата повинна зменшуватися на 5%. При відхиленні від 12 до 5 градусів - оплата зменшується на 10% за кожний градус відхилення. Якщо температура в житловому приміщенні нижче 5 градусів, плата за опалення не повинна стягуватися. Наймодавець повинен забезпечити належне опалення житлового приміщення в зимовий період. За несвоєчасний початок опалювального сезону (допустимий термін відхилення - три доби згідно з графіком, затвердженим держадміністрацією) плата за опалення зменшується на 3,3% за кожний день прострочки.

Наділяючи наймача житлового приміщення широким колом прав, законодавець одночасно покладає на нього і певні обов'язки.

Наймач повинен використовувати житлове приміщення відповідно до його призначення, тобто лише для проживання в ньому. Наймачу заборонено розміщувати в житловому приміщенні, наприклад, майстерню, офіс, склад тощо.

Одним із найважливіших обов'язків наймача є дбайливе ставлення до житлового приміщення, в якому він проживає. Підставою виселення наймача з житлового приміщення державного житлового фонду є невиконання саме цього обов'язку. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату, своєчасно сплачувати за послуги центрального опалення і комунальні послуги (водопровід, каналізація, електроенергія, газ, очистка вигрібних ям в будинках, в яких відсутня каналізація тощо). Якщо наймач і члени його сім'ї відсутні за місцем постійного проживання, виникає питання про обґрунтованість сплати за послуги, якими наймач і члени його сім'ї не користуються. Рішенням Київської держадміністрації від 28 березня 2002 р. "Про порядок звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання)" передбачено, що наймач та члени його сім'ї за період відсутності мають право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення, газопостачання за дотримання певних умов.

Наймач зобов'язаний за свій рахунок виконувати поточний ремонт житлового приміщення і місць загального користування: білити стелі і стіни, клеїти шпалери, фарбувати підлогу, двері, віконні рами, вставляти скло, електропроводку від вводу її в квартиру.

До початку опалювального сезону наймач повинен здійснювати утеплення вікон, балконних і вхідних дверей квартири.

Важливим обов'язком наймача є виконання правил внутрішнього розпорядку в житловому приміщенні.

Наймачу без відповідного дозволу заборонено встановлювати на даху будинку індивідуальну телеантену, самовільно збільшувати площу обігріву опалювальних приладів центрального опалення, а також встановлювати в них водорозбірні крани для користування гарячою водою.

Окремі обов'язки наймача полягають в тому, що він повинен утримуватися від вчинення певних дій, які можуть призвести до пошкодження чи псування житлового приміщення, погіршення його стану, зміни призначення житлового приміщення, порушення прав і законних інтересів інших мешканців. Так, наймачу і членам його сім'ї заборонено здійснювати в квартирі будь-які перебудови (встановлення чи знесення перегородок, закладання чи пробивання вікон, переобладнання кухні і місць загального користування).

У випадку виїзду із членами сім'ї із квартири на інше постійне місце проживання на наймача покладається обов'язок відремонтувати за власні кошти приміщення і устаткування або відшкодувати вартість ремонту наймодавцю з його згоди і здати приміщення за актом для повторного заселення.

Договір найму житлового приміщення - особливий договір і у разі невиконання окремих обов'язків наймачем виконання цих обов'язків може бути покладено на членів його сім'ї. Так, відповідно до ст. 64 ЖК повнолітні члени сім'ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з договору найму житлового приміщення. Якщо ж наймачами житла є кілька осіб, їх обов'язки за договором найму житла також є солідарними (ст. 816 ЦК).

Недоторканість житла

Стаття 311 ЦК гарантує фізичним особам право на недоторканність житла. Під поняттям "житло" слід розуміти будь-яке приміщення, що призначене чи прилаштоване для постійного чи тимчасового проживання фізичних осіб.

Цим поняттям охоплюються будинки, квартири, службові квартири, садиби, жилі кімнати, кухня, ванна, туалет, коридор, балкон, підвал, горище, прибудови, кімнати в готелях, гуртожитках, санаторіях та будинках відпочинку, палата в лікарні, каюта на пароплаві, купе у вагоні тощо. При цьому режим недоторканності житла не поширюється на службові приміщення, камери у слідчих ізоляторах, тюрмах тощо. Для цих категорій приміщень передбачається спеціальний правовий режим.

Гарантією реалізації права на недоторканність житла фізичної особи є заборона проникнення до нього чи до іншого її володіння. Терміном "проникнення" охоплюється не лише недопустимість входження в нього попри волю фізичної особи інших осіб. До нього слід включати також і інші форми отримання інформації про те, що відбувається в будинку, наприклад, за допомогою прослуховуючих пристроїв.

Однак у законодавстві встановлюється можливість проникнення до житла і попри волю особи, у випадках, коли таке проникнення здійснюється за вмотивованим рішенням суду. Найчастіше це можливо у випадках, коли працівники відповідних правоохоронних органів отримують санкцію на огляд чи обшук житла на підставах та в порядку, що передбачені кримінально-процесуальним законодавством.

Проникнення в житло фізичної особи може бути і без вмотивованого рішення суду. Однак таких випадків є досить небагато, і серед них законодавець зокрема визначає невідкладні випадки:

а) пов'язані з рятуванням життя людей та майна;

б) пов'язані з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

За наявності цих випадків, згідно зі ст. 177 КПК України, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

Ще однією гарантією недоторканності є заборона виселення фізичної особи або іншим чином примусового позбавлення її житла, крім випадків, встановлених законом. До таких випадків слід зокрема відносити викуп житла, у зв'язку з викупом земельної ділянки для суспільних потреб (ст. 351 ЦК), викуп житла, яке є пам'яткою історії та культури (ст. 352 ЦК), конфіскація будинку за вироком суду у зв'язку з вчиненням злочину (ст. 354 ЦК).

Отже, відповідно до ст. 311 ЦК «Право на недоторканність житла» житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із рятуванням життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в них огляду та обшуку. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Договір дарування житла

квартирний облік наймодавець приватизація

Право власності на жиле приміщення може виникнути на підставі договору дарування. Відповідно, до ч. 1 ст. 717 за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно житло (дарунок) у власність.

Договір дарування житла є речовим, реальним, безоплатним договором.

Договір дарування безоплатний, і дарувальник не отримує ніякого зустрічного надання з боку обдарованого. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (ч. 2 ст. 717 ЦК України). Тому не буде договором дарування надання за договором дарування права користування квартирою дарувальником. Ознакою договору дарування є наявність згоди обдаровуваного на прийняття дарунка, особливо обтяженого зобов'язаннями (наприклад виплати заборгованості по квартирній платі).

Дарування являє собою правочин, заснований на взаємній згоді, а не за волевиявленням одного дарувальника. Це і відрізняє договір дарування від, наприклад, заповіту, де необхідна згода спадкоємця при здійсненні цієї односторонньої угоди. При заповіті права і обов'язки померлого переходять у момент його смерті, а договір дарування не може бути укладений у випадку настання смерті в майбутньому дарувальника. Якщо не має згоди обдарованого на отримання майна або бажання дарувальника на безоплатну передачу майна - немає і договору дарування.

Договір дарування може укладатися як на всю квартиру, будинок дарувальника, так і на його частки (в тому числі ідеальні).

С.Я. Фурса виділяє види договорів дарування житла: квартири, будинку; будинку неповнолітньому до 18 років; квартири в майбутньому; кімнати в комунальній квартирі й частини квартири; домоволодіння з участю представника недобудованого будинку; договір дарування зі встановлення особистого сервітуту квартири; частки будинку в спільній сумісній власності; будинку з відкладальною умовою та заповідальним розпорядженням. Кожен з цих договорів має свої особливості й тому такий підхід є цілком виправданим.

Оскільки договір дарування житла є безоплатним, то дарувальник не може вимагати зустрічних дій (права пожиттєвого проживання, надання іншої жилої площі, отримання певних матеріальних чи нематеріальних благ тощо).

Разом із тим, цивільне законодавство передбачає можливості для дарування за умовою виплати грошової ренти. Такі договори складаються з двох угод: договір дарування та інші. Ці зобов'язання не слід розглядати як головне і додаткове, а як обтяження майна.

Право власності на житло за договором підлягає державній реєстрації, і право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

За договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості. Якщо ж до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється (ст. 723 ЦК України).

Якщо договір дарування укладається на майбутнє, то власником обдарований може стати тільки в майбутньому, залежно від обставин, визначених у договорі дарування. При цьому договір вважається укладеним не з моменту передачі майна обдарованому або з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а з моменту його прийняття. З іншої сторони, дарувальник буде залишатися фактичним володільцем речі, а обдарований - юридичним власником, при цьому згідно із ст. 724 ЦК України дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо майновий стан істотно погіршився. З наведених прикладів випливає, що права власника не збігаються в одній особі. В цих випадках ми, так би мовити, наближаємось до застарілих правових конструкцій, що не відображають суті цивільно-правового договору дарування житла.

За змістом ст. 717 та ч. 1 ст. 723 ЦК України договір дарування може бути як реальний, так і концесуальний, оскільки вони вказують на можливість встановлення в договорі обов'язку дарувальника передати майно обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання певної обставини.

Частина 1 ст. 334 ЦК України передбачає, що передання майна має наслідком набуття у нього права власності. Слід звернути увагу, що до житла як особливого об'єкта нерухомості не можна застосовувати норми, за якими виникають випадки дарування, спрямовані на просте перенесення права власності, а не задоволення потреби у проживанні. Дарувальник має право вимагати від обдарованого виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи (передати майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком або його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо), якщо це передбачено договором.

Як правило, договір дарування житла укладається між фізичними особами. Але трапляються також випадки, коли в силу закону передбачено можливості безоплатної передачі майна між юридичним особами.

У статтях 729, 730 Цивільного кодексу України вживається новий різновид договору дарування - пожертва, який більш чітко визначає перехід права власності на житло. Пожертвою є дарування нерухомих речей фізичним, юридичним особам, державі, територіальній громаді, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Особливості договору пожертви: здійснюється для досягнення сторонами певної, наперед обумовленої мети, є укладеним із моменту прийняття пожертви, має характер реального договору; використовується відповідно до мети. Сторонами договору є пожертвувач і обдарований. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування. Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. Договір пожертви завжди реальний і вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням. До кола правочинів, на вчинення яких встановлена абсолютна заборона, належить дарування батьками (усиновлювачами), опікуном майна, яке належить малолітній чи неповнолітній особі (ч. 2 ст. 720 ЦК України). Стаття 71 ЦК України містить заборону для опікуна на вчинення правочинів, спрямованих на відмову майнових прав підопічного без дозволу опіки та піклування, укладання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну жилого будинку, квартири. В ч. 1 ст. 72 ЦК України зазначається, що опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.

Список використаних джерел

1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.-С. 141.

2. Житловий Кодекс від 30 червня 1983 року.

3. Цивільний процесуальний кодекс України// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41, 42. - С. 492.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2003.

5. Галянтич М.К. Житлове право України: Навч. посібник. - К: Юрінком Інтер, 2007. - 528 с.

6. Житло та комунальні послуги: законодавство і судова практика// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. - № 3. - 270 с.

7. Житлове законодавство України / Упоряд.: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. - К: А.С.К., 1998. - 495 с.

8. Житлове право України: Курс лекцій/ М.К. Галянтич, Г.І. Коваленко. - К: Юрінком Інтер, 2002. - 480 с.

9. Житлове право України: Навч. посібник/ За ред. В.С. Гопанчука, Ю.О. Заіки. - К.: Істина, 2003. - 208 с.

10. Кичихина А.Н. Жилищные права: пользование и собственность. - М., 1997. - С. 327.

11. Коваленко Г.І. Житлове право України. - К.: Юрінком Інтер, 2002. -298 с.

12. Маслов В.Ф. Право на жилище. - Харьков: Выща шк., 1998. - 311 с.

Размещено на Allbest.ru