Житловий фонд України. Вирішення житлових суперечок
Класифікація житлових фондів як сукупності житлових помешкань. Договір застави (іпотеки) житла, його занесення до книги реєстрації нерухомості. Суперечки у житловій сфері, структура органів, які їх розглядають. Відносини, які регулюються житловим правом.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.07.2011 |
| Размер файла | 41,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
- Класифікація житлових фондів
- Договір застави (іпотеки) житла
- Суперечки у житловій сфері. Система і структура органів, які їх розглядають
- Відносини, які регулюються житловим правом
- Список використаних джерел
Класифікація житлових фондів
Житло, що знаходиться на території України, утворює житловий фонд нашої держави.
Житловий фонд - сукупність усіх житлових помешкань незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціалізовані будинки, квартири, службові житлові помешкання, інші житлові помешкання в інших будівлях, придатні для проживання.
Необхідно відзначити, що поняття "житловий фонд" не означає, що власником житлового фонду є один суб'єкт - держава. Житлові будинки і житлові помешкання можуть належати різним суб'єктам. Для житлового фонду країни характерна множинність суб'єктів-власників окремих частин цього фонду.
В основі класифікації житлового фонду лежить критерій однорідності правового режиму житла. Це визначає також однорідність правового регулювання суспільних відносин, які залежать від певного засобу, за допомогою якого кожен громадянин реалізує право на житло. Відповідно до цього відбувається отримання житлового помешкання в тому або іншому будинку та встановлюється відповідний режим володіння, користування і розпорядження ним.
До житлового фонду України входять:
1) жилі будинки - будинки, які призначені для проживання людей, мають одну чи кілька квартир, а також необхідні допоміжні приміщення.
Під жилими будинками розуміють будівлі, що характеризуються сукупністю таких ознак:
відповідність будівель архітектурно-будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам і стандартам, що робить ці будівлі придатними для постійного проживання в них громадян;
прийняття в експлуатацію комісією фахівців і спеціалістів зведеного будинку, що відповідає зазначеним умовам;
реєстрація в органах місцевого самоврядування будівлі як жилої.
Слід відрізняти допоміжні приміщення від підсобних приміщень жилого будинку.
Допоміжні приміщення жилого будинку - приміщення призначені для забезпечення та утримання будинку, а також побутового обслуговування населення за місцем проживання (вестибюль, сходова клітка, перехідний шлюз, міжквартирний коридор, колясочна, підвали, горища тощо).
2) квартири - частини жилих будинків, що призначені для проживання самотніх осіб, однієї або кількох сімей з упорядженими жилими кімнатами, підсобними приміщеннями, окремим виходом на сходову клітку, галерею, в коридор або на вулицю;
3) частина квартири (одноквартирного будинку) - жила кімната (кімнати) у квартирі (одноквартирному будинку), придатна для постійного проживання самотньої особи чи сім'ї, а також підсобні приміщення квартири (однокімнатного будинку).
Підсобні приміщення - це приміщення кухні, ванної кімнати чи душової, санвузла, квартирного коридору чи прихожої, вбудованих у квартирі кладових або шаф. Вони не можуть бути предметом окремого договору оренди (найму).
Відповідно до форм власності житловий фонд поділяється на:
1) державний (комунальний),
2) колективний, що включає громадський житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів,
3) приватний.
Житловий фонд України за формою власності поділяють на такі категорії:
1) приватний житловий фонд. Сюди входять зведені жилі будинки, приватизовані квартири (будинки), що знаходяться на праві приватної власності та призначені для задоволення житлових потреб власників і членів їхніх сімей. Законодавство дозволяє належне їм житло здавати в оренду чи найм іншим особам.
Питома вага приватного житлового фонду швидко збільшується і в майбутньому має становити понад 90 відсотків.
Суб'єктами права приватної власності на житло е громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які набули на нього право власності на законних підставах;
2) житловий фонд колективної власності включає громадський житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів.
До громадського житлового фонду в першу чергу входить фонд колективних сільськогосподарських підприємств, створених на основі колгоспів, радгоспів. Слід зазначити, що у регулюванні житлових відносин в колективному фонді є багато особливостей щодо надання та користування житлом.
Суб'єктами права на житло колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, господарські товариства, об'єднання громадян, релігійні та інші організації, що є юридичними особами;
3) державний житловий фонд складається з житлового фонду, що належить державним підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління.
4) комунальний житловий фонд - це фонд, що належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Суб'єктом права власності на комунальний житловий фонд є територіальні громади.
Не належать до житлового фонду України нежилі приміщення в житлових будинках, тобто частини будинку з окремими входами, призначені для торговельної, іншої, не забороненої законом діяльності та не шкідливої для експлуатації будинку. До житлового фонду не входять вбудовані нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торгівлі, громадського харчування, побутового та інших видів обслуговування населення.
Відповідно до статей 4-6 ЖК державний житловий фонд включає в себе жилі будинки (закінчені будівництвом і здані в експлуатацію) та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян.
Висновок. Житловий фонд - це сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян. Житловий фонд України є сукупністю жилих квартир (будинків) приватної, державної, комунальної та колективної власності.
Традиційно житловий фонд України поділяють на чотири групи.
§ Житловий фонд містить у собі житлові будинки і житлові помешкання в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).
§ Житлові будинки і житлові помешкання, що належать кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілкам та іншим громадським організаціям, створюють громадський житловий фонд.
§ Житлові будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам, віднесені до фонду житлово-будівельних кооперативів.
§ Житлові будинки, квартири, що належать громадянам на правах приватної власності, створюють приватний житловий фонд.
У житловий фонд не входять нежилі помешкання в житлових будинках, призначені для торгових, побутових і інших потреб непромислового характеру. Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих органів самоврядування, міністерств, державних комітетів, відомств. Реалізація конституційних прав здійснюється шляхом надання громадянам прав на одержання житлового помешкання в ньому або будівництва особистого житла. Реалізуючи свої права, громадяни вступають у житлові правовідносини. Це відносини по володінню, користуванню і розпорядженню житловим помешканням. Зрозуміло, що обсяги цих правомочностей у кожному випадку різні.
Договір застави (іпотеки) житла
Власник житлового помешкання може закласти квартиру за законом про заставу, тому що предметом застави може бути будь-яке майно, що у відповідності із Законодавством України може бути відчужено заставником. Оскільки житлові помешкання ставляться до нерухомості, то їхня застава називається іпотека.
Іпотека встановлюється на підставі договору між заставником і заставоотримувачем. Заставоотримувач - кредитор по кредитному договорі або іншому зобов'язанні, забезпеченому іпотекою, має право на задоволення своєї грошової вимоги до боржника по цьому зобов'язанню за рахунок нерухомого майна заставника, переважно перед іншими кредиторами заставника за вилученнями встановленого законом. Заставником може бути будь-яка особа, якій житлове помешкання належить на праві власності.
3аставодатель може відчужувати майно з перекладом за придбача боргу по зобов'язанню, забезпеченому заставою, або шляхом решти в оренду, але обов'язковою умовою є згода заставоутримувача, дана в письмовій формі.
Для переходу предмета іпотеки за заповітом згоди заставоутримувача не потрібно. Заставоутримувач зобов'язаний створювати належну умову для утримання закладеного майна, що виключають його псую, знищення, своєчасно робити поточний і капітальний ремонт, а також застрахувати предмет застави на його повну вартість. У якості заставоутримувача житлового помешкання можуть виступати тільки банки й інші кредитні заснування, що мають спеціальну ліцензію. Незважаючи на те, що останнім часом на фінансовому ринку з'явився цілий ряд компаній і фірм, що надають кредити на житлове будівництво під заставу наявного або мурованого житла, їхньої умови кредитування (термін надання кредиту - не більш одного року, процентна ставка від 0,5 до 0,7 відсотка в день) не дозволяє скористатися їхніми послугами громадянам із середніми прибутками. У більшості випадків у якості заставоутримувачів виступають банки, що дають кредити під заставу квартир.
Заставоутримувач вправі перевіряти по документам і фактичну наявність стана й умови утримання, переданого в іпотеку майна, жадати від заставника вживання заходів, необхідних для зберігання і забезпечення відповідного утримання, переданого в іпотеку майна, а також жадати від будь-якої особи припинення зазіхання на передане в іпотеку майно. Заставоутримувач управі зажадати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, якщо передане майно в результаті ушкодження, загубило свої вартісні властивості; якщо заставник розпорядився переданим у іпотеку майном без згоди заставоутримувача і якщо заставник крім своєї волі втратив право власності на закладене житлове помешкання.
Договір про іпотеку полягає у виді застави. Заставна повинна бути нотаріально завірена і належить реєстрації. Договір вступає в силу з моменту реєстрації заставної. Заставна повинна містити: слово "заставна", включене в назву документа, найменування сторін договору і місця проживання, місця перебування (для юридичних осіб), назва кредитного договору або іншого зобов'язання, виконання якого забезпечується по даній заставній (основного зобов'язання), із указівкою дати і місця висновку такого договору або підстави виникнення іншого основного зобов'язання, найменування боржника по основному зобов'язанню, якщо боржник не є заставником і вказівка його місця проживання або місцезнаходження, вказівка суми основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою по даній заставній, або посилання на умови, що у додатку заставної, що дозволяє визначити цю суму, указівка терміна або термінів сплати суми, забезпеченої іпотекою, назва і достатній для ідентифікації опис житлового помешкання, на який встановлена іпотека по даній заставній, і місце його перебування; грошову оцінку житлового помешкання, найменування права, відповідно до яких житлове помешкання є предметом іпотеки, належить заставнику, і орган, що зареєстрував це майно, із вказівкою номера, дати і місця реєстрації; вказівка на те, чи є на житлове помешкання або на його частину інші заставні, чи здане це майно або його частина в оренду, обтяжене на момент реєстрації іпотеки, підпис заставника і заставоутримувача; найменування органа, що зареєстрував даний договір застави, із вказівкою дати і місця реєстрації й інші умови по розсуді сторін.
Наявність заставної в заставоутримувача засвідчує його майнове право на задоволення своєї вимоги за рахунок майна, наданого за договором об іпотеці в забезпечення цієї вимоги. Заставна є цінним папером, може входити в спадкову масу і бути передана іншій особі у встановленому порядку.
Заставна підлягає реєстрації шляхом внесення реєстраційного запису в книгу реєстрації нерухомості. На заставну робиться замітка про її реєстрацію. Державна реєстрація іпотеки здійснюється на підставі заяви заставоутримувача.
Для реєстрації потребуються такі документи: довідки про сплату державного збору за реєстрацію, заставна в трьох нотаріально завірених примірниках, довідка з БТІ про вартість квартири, оригінали правовстановлюючих документів на житлове помешкання (свідчення про власність на житло, першотвори договорів), копію статуту і ліцензію і реєстраційне свідчення, якщо заставоутримувач юридична особа, заява із проханням зареєструвати договір про заставу, завізована заступником керівника Департаменту муніципального житла. Реєстрація іпотеки є привселюдною, тобто будь-яка особа вправі одержати в органі, що здійснює реєстрацію, іпотеки, зведення про те, чи є реєстраційний запис про іпотеку, ознайомитися з нею, одержати її копію або завірену виписку.
Висновок. Договори застави (іпотеки) нерухомого майна (нерухомості) підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця. Текст договору застави (іпотеки) повинен містити істотні умови, встановлені статтею 18 Закону України "Про іпотеку". Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.
Заставою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом (наприклад, право на отримання аліментів тощо).
Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації.
Договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави та інших застав за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Суперечки у житловій сфері. Система і структура органів, які їх розглядають
Житлові суперечки вирішуються відповідно до законодавства судом, арбітражем, третейським і товариським судами, а також іншими уповноваженими на те органами.
Вивчення судової практики в житлових справах показало, що суди в основному правильно, відповідно до чинного законодавства, вирішують справи цієї категорії. Разом з тим у ряді випадків допускаються помилки при застосуванні деяких норм ЖК і виникають питання, що потребують роз'яснення.
Судовому розгляду відповідно до ст.24 ЦПК підлягають суперечки, пов'язані з договором найму жилого приміщення, і, зокрема: про надання наймачеві звільненого жилого приміщення в квартирі, в якій він проживає, якщо йому відмовлено в наданні цього приміщення або на нього видано ордер іншій особі чи воно передано іншому наймачеві, який проживає в цій же квартирі; про відмову у видачі охоронного свідоцтва; про примусовий обмін займаного жилого приміщення; відмову підприємства, установи і організації (крім колгоспів) у згоді на обмін або виконкому - у видачі обмінного ордера; про переселення на час капітального ремонту жилого будинку; про відмову в наданні жилого приміщення, що збереглося після капітального ремонту; про визнання і втрату права на жиле приміщення; про видачу ордера на жиле приміщення, що надається згідно зі статтями 52, 53 ЖК України у будинку відомчого житлового фонду за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету або в будинку громадського житлового фонду за спільним рішенням органу громадської організації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконкому місцевої Ради про надання жилого приміщення для заселення у випадку відмови виконкому у видачі ордера; про надання жилого приміщення за вимогами громадян, які мають право на позачергове надання жилих приміщень, у тому числі у випадках порушення встановленого законодавством строку надання житла, та ін.
Судам не підвідомчі суперечки: з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень; про відмову наймача чи членів його сім'ї в згоді на вселення в жиле приміщення інших осіб або в здачі його у піднайом; вимоги наймача до наймача іншого жилого приміщення в тій же квартирі про примусовий обмін жилого приміщення на підставі ст.80 ЖК або визнання його таким, що втратив право користування приміщенням на підставі статей 71 і 107 ЖК; ро переселення в межах одного і того ж гуртожитку й інші суперечки, для вирішення яких встановлений несудовий порядок. Відповідно до правил ст.127 ЦПК позови, які виникають з договору найму жилого приміщення, пред'являються в народному суді за місцем знаходження приміщення.
В силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.
Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень.
Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст.18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.
При розгляді суперечок, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. Наприклад, правила Цивільного кодексу про строки давності застосовуються в позовах про визнання недійсним договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з цим; правила ст.48 Закону України "Про власність" - при розгляді вимог наймача про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.
житловий фонд право іпотека
На підставі норм, що регулюють договір майнового найму, а не житлового законодавства, вирішуються вимоги про виселення з приміщень, що не входять до складу житлового фонду (виробничих і інших нежилих приміщень, вагончиків, збірно-розбірних, пересувних, контейнерних та інших підсобних споруд). Вирішуючи суперечки про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Угода про обмін жилих приміщень має правове значення, якщо вона належно оформлена і учасники обміну одержали ордери (ст.83 ЖК). В цьому разі при ухиленні учасника обміну від його проведення інші його учасники вправі вимагати від нього в судовому порядку виконання цього обов'язку. Відмова третіх осіб, які брали участь у справі про примусовий обмін, від проведення обміну після набрання рішенням законної сили не може бути підставою для примусового щодо них виконання рішення. Наявність рішення в таких випадках не є перешкодою для пред'явлення позову про примусовий обмін жилого приміщення з новими варіантами.
При вирішенні суперечок, пов'язаних з користуванням наймачами жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду, суди повинні мати на увазі, що:
укладений з власником будинку (квартири) на певний строк договір найму жилого приміщення може бути достроково розірваний за вимогою наймодавця лише у випадках, коли наймач або спільно проживаючі з ним особи систематично руйнують, псують жиле приміщення чи використовують його не за призначенням або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, або наймач систематично (не менше трьох місяців підряд) не вносить квартирної плати і плати за комунальні послуги (ст.168 ЖК), або коли відповідно до затвердженого виконавчим комітетом місцевої Ради проекту переобладнання чи перепланування будинку при капітальному ремонті жиле приміщення, займане наймачем, не може бути збережено (ст.165 ЖК);
укладений на невизначений строк договір найму жилого приміщення може бути розірваний за вимогою наймодавця із зазначених вище підстав, а також, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому і членам його сім'ї і наймач був попереджений про наступне розірвання договору не менше ніж за три місяці (ст.168 ЖК);
для розірвання договору найму жилого приміщення за вимогою наймодавця з мотиву систематичного порушення наймачем або членами його сім'ї правил співжиття (ч.4 ст.168 ЖК) не потрібно, щоб у відношенні до відповідачів попередньо застосовувалися заходи попередження і громадського впливу, зазначені в ч.1 ст.116 ЖК.
Судам при вирішенні житлових суперечок належить у кожному випадку виявляти причини й умови, що породжують порушення житлового законодавства, реагувати на них шляхом винесення окремих ухвал. Необхідно регулярно узагальнювати практику розгляду справ даної категорії і використовувати результати узагальнень для усунення наявних недоліків.
Висновок. Отже, право громадян України на житло закріплено в Конституції України. Воно забезпечується розвитком і охороною всіх видів державного житлового фонду, утворенням ринкової системи житлового забезпечення громадян через приватизацію житла, справедливим розподілом жилої площі під контролем громадськості.
На підставі норм, що регулюють договір майнового найму, а не житлового законодавства, вирішуються вимоги про виселення з приміщень, що не входять до складу житлового фонду (виробничих і інших нежилих приміщень, вагончиків, збірно-розбірних, пересувних, контейнерних та інших підсобних споруд). Вирішуючи суперечки про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Судовому розгляду відповідно до ст.24 ЦПК підлягають суперечки, пов'язані з договором найму жилого приміщення, і, зокрема: про надання наймачеві звільненого жилого приміщення в квартирі, в якій він проживає, якщо йому відмовлено в наданні цього приміщення або на нього видано ордер іншій особі чи воно передано іншому наймачеві, який проживає в цій же квартирі; про відмову у видачі охоронного свідоцтва; про примусовий обмін займаного жилого приміщення; відмову підприємства, установи і організації у згоді на обмін або виконкому - у видачі обмінного ордера; про переселення на час капітального ремонту жилого будинку; про відмову в наданні жилого приміщення, що збереглося після капітального ремонту; про визнання і втрату права на жиле приміщення; про видачу ордера на жиле приміщення, що надається згідно зі статтями 52, 53 ЖК України у будинку відомчого житлового фонду за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету або в будинку громадського житлового фонду за спільним рішенням органу громадської організації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконкому місцевої Ради про надання жилого приміщення для заселення у випадку відмови виконкому у видачі ордера та ін.
Судам не підвідомчі суперечки: з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень; про відмову наймача чи членів його сім'ї в згоді на вселення в жиле приміщення інших осіб або в здачі його у піднайом; вимоги наймача до наймача іншого жилого приміщення в тій же квартирі про примусовий обмін жилого приміщення на підставі ст.80 ЖК або визнання його таким, що втратив право користування приміщенням на підставі статей 71 і 107 ЖК; про переселення в межах одного і того ж гуртожитку й інші суперечки, для вирішення яких встановлений несудовий порядок.
Відносини, які регулюються житловим правом
Суспільним відносинам у житловій сфері притаманний свій специфічний предмет, суттєві риси схожості й однорідності, типові ознаки. Все це дозволяє згрупувати їх у специфічно виокремлений вид суспільних відносин. Вони складаються в систему з певною внутрішньою структурою.
Забезпечення, користування і розпорядження житлом особою, а також пов'язані з цим права і обов'язки суб'єктів житлово-правових відносин регулює житлове право. Метою житлового права є унормування всієї сукупності суспільних відносин направлених на задоволення потреб громадян у житлі.
Предметом регулювання житлового права є майнові та особисті немайнові відносини.
Житлове право опосередковано регулює відносини, пов'язані з придбанням його у власність або в користування. Особливої актуальності вони набули у наш час, оскільки житло стає предметом купівлі-продажу, найму, застави, дарування, заповіту, міни, приватизації тощо. Житлові відносини, пов'язані з будівництвом житла не регулюються житловим правом.
Житлове законодавство регулює відносини між уповноваженими державними органами, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами тощо:
1) виникнення, здійснення і припинення права власності на жилі будинки, квартири, а також кімнати у квартирах, їх частини;
2) обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
3) забезпечення громадян жилими приміщеннями;
4) реалізації прав власників житла і визначення їх обов'язків;
5) забезпечення збереження, обслуговування та ремонту жилого фонду;
6) оплати житлово-комунальних послуг;
7) здійснення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, профспілковими та іншими громадськими об'єднаннями нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями та їх утримання;
8) обміну та бронювання житла;
9) приватизації державного житлового фонду.
Відносини у сфері захисту суб'єктивних прав та законних інтересів, що охороняються, є складовою частиною житлових правовідносин. Тому житлове право слід розглядати як комплексну галузь законодавства, що регулює суспільні відносини, стосовно володіння, користування жилими приміщеннями, залежно від їх призначення, у будинках державного громадського та приватного житлового фонду.
Житлове законодавство слід розглядати як сукупність нормативних актів, що пов'язані із задоволенням потреб громадян у житлі, володінням, користуванням та розпорядженням жилими приміщеннями державного, громадського, приватного житлового фонду та управлінням житловим фондом, забезпеченням його схоронності, експлуатацією та ремонтом, завдяки якому громадяни реалізують належне їм конституційне право на житло.
Житлове законодавство являє собою комплексну галузь законодавства і включає норми адміністративного, цивільного, господарського, кримінального та фінансового права, а також процесуальні норми, що забезпечують функціонування цих галузей. Між ними існує тісний об'єктивний зв'язок. Окрему групу складають норми, що регулюють відносини стосовно захисту житлових прав, при цьому відносини, що виникають до моменту отримання житла з державного житлового фонду, й захищаються адміністративно-правовими засобами на підставі адміністративних норм, а ті, що виникають на стадії використання житла, регулюються здебільшого нормами цивільного і забезпечуються захистом нормами цивільно-процесуального права.
Реалізація прав громадян на житло носить як цивільно-правовий, так і адміністративний характер, а захист прав на житло досягається адміністративними, цивільними, кримінальними та процесуальними засобами. Хоча житлове право безпосередньо пов'язане з конституційним, цивільним, адміністративним, господарським, фінансовим та процесуальними галузями права, але, разом з тим, не поглинається ними через специфічну сферу правового регулювання.
Житлові правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами житлового права.
Першою умовою житлових правовідносин є наявність двосторонніх чи багатосторонніх фактичних відносин, що складаються між суб'єктами житлового права: між уповноваженою та зобов'язаною стороною у активних і пасивних правовідносинах. При цьому особа має володіти правоздатністю та дієздатністю. Особи вступають між собою у правові відносини щодо володіння, користування та розпорядження житлом, врегульовані нормами житлового права, які називаються житловими правовідносинами. Вони проявляються як форми взаємодії чи протидії. Взаємодія осіб створює для учасників певні права та обов'язки.
Другою умовою виникнення житлових правовідносин є наявність правової норми, а третьою - наявність юридичного факту, з яким чинне законодавство пов'язує настання правових наслідків.
Слід зазначити, що правовідносини, які виникають у житловій сфері мають свої, притаманні тільки житловому праву, особливості.
Потребу в житлі людина задовольняє тільки за умови користування конкретним жилим приміщенням. Для цього особа вступає у відносини з іншими суб'єктами (фізичними чи юридичними особами, органами державної влади) і внаслідок того, що ці відносини піддаються правовому регулюванню, вони набувають статусу житлових правовідносин. За умови правопорушення у житловій сфері, суб'єкти житлового права мають звертатися до державних органів або до органів, що здійснюють нагляд та контроль у цій сфері, які зобов'язані вирішувати питання захисту прав громадян та застосовувати відповідні санкції до правопорушників.
Переважна більшість відносин, що регулюються житловим законодавством, є майновими, але ним регулюються і особисті немайнові відносини. Майнові правовідносини виникають у процесі користування жилими приміщеннями і бувають зобов'язальні - договір найму (оренди) жилого приміщення, та речові - право власності на жилі приміщення (будинок), а також ті, що від них походять: право користування жилими приміщеннями членів сім'ї власника, наймача житла.
Разом з тим, існують ще й особисті немайнові відносини, особливо ті, що виникають у громадян у разі користування житлом для задоволення особистих немайнових потреб.
Наявність у громадян житла забезпечує їхні матеріальні та нематеріальні потреби, і є ознакою, що лежить в основі житлових правовідносин. Тому житлові правовідносини можна визначити і як немайнові відносини, що випливають з об'єктивної потреби людей у житлі. По-перше, житлові відносини можна класифікувати за матеріальною ознакою задоволення потреби людей таким чином як майнові відносини і немайнові правовідносини. По-друге, за суб'єктивним складом - це двосторонні або багатосторонні правовідносини. По-третє, мета може бути комерційною і некомерційною, оскільки задовольняє потребу у житлі або особа використовує житло з метою отримання прибутку. По-четверте, за змістом їх можна поділити на прості і складні. Простим правам одного суб'єкта відповідає зобов'язання іншого суб'єкта, а у складних суб'єктивне право в житловому правовідношенні являє собою сукупність взаємопов'язаних прав уповноваженої особи, яким відповідає сукупність взаємопов'язаних зобов'язань.
Висновок. Житлове право України - це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.
Право регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі вирішення житлових питань, забезпечується комплексною галуззю права, котра охоплює норми цивільного, адміністративного, земельного, господарського, сімейного та інших спеціальних галузей право, об'єднання і кодифікація яких утворили нову галузь - житлове право.
Предметом правового регулювання житлового права України є правовідносини, що виникають у процесі: реалізації права на житло; надання людині і громадянину жилих приміщень у користування; користування людиною жилим приміщенням; управління житловим фондом; експлуатації та охорони житлового фонду; капітального і поточного будівництва житла; виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання; розгляду житлових суперечок та ін.
Житлові правовідносини виникають, змінюються і припиняються відносно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання людини. Вони неоднорідні; більшість із них мають майновий характер, складаються у сфері розподілу й користування житлом.
Усі вищеназвані житлові правовідносини регулюються системою норм житлових нормативно-правових актів, що складають житлове законодавство України.
Список використаних джерел
1. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004р. N 20/5.
2. Житловий Кодекс від 30 червня 1983 року.
3. Галянтич М.К. Житлове законодавство України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 362 с.
4. Жилищное законодательство/ Сост.С.Т. Вечфинский, Й.Н. Куче-ренко // Сб. нормативних актов. - К.: Наук, думка, 1999. - 236 с.
5. Житлове законодавство України/ Упор. М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. - К.: ТОВ "Гранд", 1998. - 337 с.
6. Законодавство України про нерухомість/ Упор. Я.М. Гутарін. - К.: Юрінком Інтер, 1999.
7. Законодавство України про нерухомість/ Упор. Я.М. Гутарін. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 126 с.
8. Кичихина А.Н. Жилищные права: пользование и собственность. - М., 1997. - С.327.
9. Коваленко Г.І. Житлове право України. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 298 с.
10. Маслов В.Ф. Право на жилище. - Харьков: Выща шк., 1998. - 311 с.
11. Право власності в Україні/ Під ред. O. B. Дзери, Н.С. Кузнецової. - К., 2000. - С.248.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Договір довічного утримання. Випадки заміни майна та набувача за договором. Компетенція адміністративних судів щодо вирішення спорів у сфері житлових відносин. Іпотека житлових приміщень та будівель. Об’єкти, що входять до житлового фонду, його ознаки.
контрольная работа [32,3 K], добавлен 19.11.2014Розкриття поняття та змісту правопорушень в житловій сфері, за які настає кримінальна, адміністративна, цивільна відповідальність згідно із законодавством України. Право приватної власності. Позасудові засоби захисту та судовий захист житлових прав.
реферат [21,7 K], добавлен 18.05.2010Становлення та розвиток житлового законодавства в Україні. Правове регулювання житлових відносин. Поняття та юридична характеристика договору оренди житла. Вивчення особливостей складення та розірвання договору. Дефініція договору найму житла з викупом.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 04.01.2014Поняття, предмет і методи, функції та принципи житлового права. Здійснення права на житло, класифікація житлових правовідносин. Житлове право як галузь законодавства, навчальна дисципліна та наука. Поняття і види житлових фондів, житло та його ознаки.
реферат [30,2 K], добавлен 18.05.2010Загальна характеристика та правові ознаки житлових субсидій для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг. Форми та терміни їх надання. Обмеження для отримання субсидії. Відповідальність громадян.
реферат [2,5 M], добавлен 21.03.2012Державна політика в житловій сфері та забезпечення її виконання. Обов'язки органів місцевого самоврядування стосовно предмета дослідження. Спадкування житла за заповітом та за законом. Зміст права власності на помешкання. Зміни у складі житлового фонду.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 18.07.2011Предмет та юридичні ознаки житлових правовідносин. Елементи методу відповідного права. Особливості недоторканості житлового помешкання. Зміст та порядок укладання договору застави (іпотеки). Загальна характеристика реалізації права власності на житло.
контрольная работа [25,9 K], добавлен 18.07.2011Поняття та істотні умови договору оренди житла з викупом. Права наймача житла. Обов'язки сторін за договором. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору. Рекомендації по усуненню недоліків в законодавстві щодо найму житлових приміщень.
курсовая работа [47,5 K], добавлен 01.10.2014Розкриття поняття міжнародної суперечки як формального протиріччя між суб'єктами міжнародного права з питання факту або права. Класифікація мирних засобів вирішення суперечок: дипломатичні і правові засоби. Вирішення суперечок в міжнародних організаціях.
контрольная работа [21,1 K], добавлен 07.12.2010Визначення поняття житлового фонду; його види. Аналіз системи управління житловим фондом України з урахуванням досвіду Польщі та Казахстану. Правові засади створення, діяльності та відповідальності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
дипломная работа [102,5 K], добавлен 28.11.2013
