Інвентаризація житлового фонду

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Інвентаризація виконується з метою:

* вияснення наявності, складових і стану житлового фонду;

* визначення вартості житлових будівель, необхідної для встановлення розмірів амортизаційних відрахувань, визначення розмірів податку;

* встановлення величини страхування.

Дані інвентаризації є основою для внесення змін в інформацію про житловий фонд (первинну облікову документацію, статистичну і бухгалтерську звітність).

Інвентаризація житлового фонду складається з основного обстеження, що полягає в початковому суцільному обліку і оцінці, та поточній реєстрації наступних інвентаризаційно-оціночних змін.

При виконанні інвентаризації слід дотримуватись такої послідовності робіт:

* складання списку і встановлення інвентаризаційної нумерації житлових будівель;

* вивчення матеріалів попередніх обстежень, які мають відношення до інвентаризації, вивчення господарських книг;

* складання кошторису на виконання робіт;

* розподіл обстежуваної території на переписні райони і на переписні ділянки;

* підбір, підготовка і випробування інструкторського і реєстраторського персоналу (ознайомлення з інструкціями і виконання пробних робіт);

* обстеження в натурі, проведення необхідних вимірів, заповнення форм, складання схематичних креслень земельних ділянок і будівель та експлікацій до них;

* виконання оцінки будівель;

* перевірка виконаних робіт;

* прийняття виконаних робіт і занесення їх в опис інвентарних справ (на кожний житловий будинок заводиться окрема інвентарна справа).

1. Загальна характеристика інвентаризації житлового фонду

Для одержання даних про житловий фонд, його кількісний та якісний склад, правовий і юридичний статус, вартісні характеристики, кількість проживаючих громадян і т.п. проводиться державний облік будинків, квартир та інших житлових приміщень. Державному обліку підлягають усі житлові будинки і приміщення в інших будівлях, що призначені для постійного проживання, а також службові житлові приміщення і гуртожитки. Житлові будинки і приміщення в інших будівлях включаються в склад фонду після прийняття їх в експлуатацію державною приймальною комісією. реєстрації і технічної інвентаризації.

Не враховуються в складі житлового фонду дачі, літні садові будиночки, інші будівлі і приміщення, які призначені для сезонного тимчасового проживання. В житловий фонд не входять нежитлові приміщення в житлових будинках, що призначені для торгових, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Розрізняють житлові і нежитлові будівлі. Житлова будівля - будинок постійного типу, який розрахований на довгий термін проживання. Нежитлова будівля - будинок, призначений для виробничих, торговельних, культурно-просвітніх, лікувально-санаторних, комунально-побутових, адміністративних та інших потреб.

Будівля - окремий будинок, що складається з однієї або декількох частин, які становлять одне ціле.

На земельній ділянці будівлі поділяються на основні і службові.

Основною називається будівля, яка серед інших є головною за функціональним призначенням, за капітальністю побудови й архітектурними ознаками. На одній земельній ділянці може бути одна або більше основних будівель.

Службовою є будівля, яка по відношенню до основної має підпорядковане, другорядне значення. При технічній Інвентаризації внутрішні приміщення службових будівель не обміряються і не враховуються До службових приміщень відносять гаражі, сараї, навіси, дворові потреби тощо.

Дворовими спорудами називають будівлі допоміжного, господарського призначення: колодязі, огорожі, ворота, дворові покриття тощо.

Прибудовою називається частина будівлі, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, яка є допоміжною по відношенню до будівлі і має з ним одну (або більше) загальну капітальну стіну. Прибудови у переважній більшості мають внутрішнє сполучення з основною будівлею. До них потрібно відносити: прибудовані кухні, житлові прибудови, сіни, тамбури, веранди тощо.

Всі прибудови поділяються на опалювані і неопалювані. Загальна площа приміщень в опалюваних прибудовах враховується у складі житлового фонду.

Житловий будинок - будівля, яка має поштовий номер, уся або не менше ніж половини загальної площі якої призначені для постійного проживання, розташована на земельній ділянці з усіма розташованими на ній допоміжними будівлями і елементами благоустрою.

Поверхи житлових будинків залежно від їх розташування по відношенню до позначки тротуару або замощення вважаються:

- надземними - при позначці підлоги приміщень не нижче від позначки тротуару або замощення;

- цокольними (напівпідвальними) - при позначці підлоги приміщень нижче від позначки тротуару або замощення, але не більше ніж на половину їх внутрішньої висоти;

- підвальними - при позначці підлоги приміщень нижче від позначки тротуару або замощення більше ніж на половину висоти цих приміщань;

- мансардними - при розташуванні приміщень в об'ємі горища, при цьому площа горизонтальної частини стелі приміщень повинна бути не менша від половини площі підлоги, а висота стін до низу похилої частини стелі не менша ніж 1,6м.

Слід зауважити, що позначка тротуару або відмостки визначається в середньому по часткових (окремих) позначках на кутах будівлі, а при значному нахилі ділянки - окремо для кожної частини будівлі.

Поверховість житлового будинку визначають по кількості надземних поверхів.

При визначенні поверховості, в кількість надземних поверхів включають цокольні поверхи, верх перекриття яких розташований вище від рівня тротуару не менше ніж на 2 м.

Першим надземним вважається поверх, підлога якого знаходиться не нижче від рівня спланованої землі (замощення чи тротуару). Якщо окремі частини житлового будинку мають різну кількість надземних поверхів, його поверховість визначається по найбільшій кількості поверхів будівлі.

Розрізняють такі елементи будівель:

Мезонін - надбудова, що здіймається над загальним дахом житлового будинку, яка по площі є меншою ніж нижче розташований поверх.

Мансарда - приміщення, розташоване на горищі, об'єм якого утворений схилами, високого даху.

Світличка - приміщення, вбудоване в габарити горища без змін конфігурації покрівлі. Світлиці переважно складаються з однієї кімнати.

Антресоль - площа, яка займає верхню частину об'єму приміщення житлового будинку, призначена для збільшення його загальної площі, розміщення допоміжних складських і інших приміщень.

Веранда - відкрите або засклене неопалюване приміщення, прибудоване до житлового будинку або вбудоване в нього, а також збудоване окремо від нього у вигляді легкого павільйону.

Вестибюль - приміщення перед входом у внутрішні частини житлового будинку, яке призначене для приймання і розподілення потоків відвідувачів.

Тамбур - прохідне приміщення для входу в житловий будинок, в якому зовнішні і внутрішні двері відкриваються послідовно і перешкоджають проникненню в приміщення холодного повітря ззовні.

Тераса - холодна прибудова у вигляді майданчика під дахом, що підтримується стовпами. Тераси бувають в один або декілька поверхів і з'єднуються дверима з приміщеннями житлового будинку.

Еркер - напівкруглий, трикутний або гранчастий засклений виступ у стіні житлового будинку. Часто робиться по висоті фасаду в декілька поверхів.

Лоджія - приміщення в об'ємі житлового будинку, відкрите Із зовнішньої сторони (замість зовнішньої стіни - колонада, аркада або парапет). Лоджія служить критим балконом або входом.

Приміщення - внутрішня ізольована частина будівлі, відокремлена від Інших суміжних приміщень стінами без отворів або глухими переділками, яка мас самостійний вихід на вулицю, у двір, коридор загального користування або на сходову клітку.

Приміщення, як і будівлі, по своєму призначенню поділяються на житлові і нежитлові.

До житлових приміщень відносять: житлові будинки, квартири, кімнати. Житлова кімната - частина квартири, гуртожитку, відокремлена від інших приміщень (кімнат) переділками, призначена для проживання, відпочинку, позашкільних занять (у гуртожитках, дитячих будинках тощо).

В житлову квартиру, крім житлових кімнат, входять: коридори, коли, кухні, вбиральні, ванни, кладові, внутрішні тамбури, передні (прихожі).

Коридор, як частина приміщення, є засобом сполучення з іншими кімнатами в приміщенні, незалежно від ширини і освітлення повинен враховуватись як нежитлове приміщення.

Прихожою (передньою) вважається частина приміщення, яка має безпосередній вихід на сходи, коридор загального користування тощо. Якщо передня розгороджена глухою переділкою, то приміщення відгородженої частини передньої з вікнами у зовнішній стіні взнається житлового кімнатою.

Кімната - кухня з окремим входом, а також приміщення, яке складається з однієї кімнати з окремим виходом, враховуються як окремі приміщення (квартири).

Приміщення, розгороджені перегородками не до стелі, враховуються і обміряються як окремі кімнати.

Загальна площа:

* в квартирних будинках - сума площ усіх житлових і підсобних приміщень, включаючи площу вбудованих шаф, внутрішньоквартирних коридорів і шлюзів;

* у гуртожитках - сума площ житлових кімнат, підсобних приміщень, включаючи площу вбудованих шаф і шлюзів - передніх при житлових кімнатах, приміщень культурно-побутового і медичного обслуговування.

Житлова площа - сумарна площа житлових кімнат.

У загальну площу не входить площа:

* сходових кліток;

* зайнята виступаючими конструктивними елементами і опалювальними печами;

* прибудованих неопалювальних приміщень (терас, веранд, балконів, лоджій), а також неопалювальних мансард і мезонів;

* окремо збудованих літніх кухонь, бань, сараїв, бесідок тощо;

* дач, садових будиночків і інших, пристосованих для тимчасового проживання (вагонів, землянок і ін.).

Засклені балкони і веранди, які не мають приладів опалення, в загальну площу не включаються і у загальну кубатуру не вводяться.

Площі аркових пройомів включаються в площу приміщення, починаючи із ширини 2 м. Площі ніш включаються в площу приміщень при висоті ніш від підлоги 1,8 м і більше.

У будівлях, зайнятих під гуртожитки, часто зустрічаються приміщення їдалень, буфетів, клубів, читалень тощо. Ці приміщення повинні бути віднесеш до відповідного типу (торгових, культурно-просвіт-них і інших приміщень), їх найменування і площі повинні бути виписані на план і в експлікацію.

До житлового фонду відносять також бараки і малоцінні будівлі.

Барак - одно - або двоповерхова будівля, призначена для проживання, із загальною кухнею і. санітарним вузлом, як правило, дерев'яна, розрахована на короткий термін служби, 10-20 років.

Малоцінні будівлі - житлові будники із збірнощитових і каркасно-засипних конструкцій.

2. Вимоги по інвентаризації будівель і споруд

інвентаризація житловий фонд

При наявності даних геодезичного знімання кварталів, плани кварталів і присадибних ділянок складаються шляхом знімання копії з планшетів Із наступною коректурою цих планів на місцевості. При відсутності картографічних матеріалів знімання повинно бути виконане інструментальне за допомогою геодезичних приладів.

Знімання фасадів кварталів, як і знімання забудованих територій з точок знімальних ходів, виконується:

* методом абсцис і ординат (методом перпендикулярів);

* методом засічок;

*полярним методом (застосовується рідко, при великій віддаленості контурів від знімальних ходів).

Ці методи особливо часто застосовуються при зніманні внутріквартальної ситуації.

Всі лінійні проміри повинні виконуватись Із точністю до 0.01 м. Помилка вимірювання, тобто розходження між двома вимірами, не повинні перевищувати:

* для меж ділянок і промірів при зніманні ситуації - 10 см для ліній до 20м:

* 1/200 (0,5%) - для ліній понад 20 м, але не більше ніж 100 см для довжин 200м;

* для будівель - 2 см для ліній до 6 м і 1/200 (0,5%) для ліній понад 6 м/

Заокруглень у розмірах лінійних промірів не допускається. Межі ділянки проміряють по всій довжині, а у випадку, коли межі забудовані і не дають можливості цього зробити, вздовж ліній необхідно робити додаткові проміри частинами або повністю паралельно межі.

Коли земельна ділянка має в натурі закриті фізичні межі огорожі, будівлі і інші споруди (і відкриті) канави, межові знаки, віхи тощо, лінійні вимірювання виконуються по осьових лініях огорожі. розташованих між ділянками, і по зовнішній стороні огорож, які виходять на вулиці, проїзди, майданчики тощо.

У разі відсутності знаків (закритих або відкритих меж), без яких складно встановити точно межі земельних ділянок, рекомендується керуватись усією сукупністю обстановки, а також опитуванням користувачів обстежуваної ділянки і сусідніх ділянок, встановлюючи межі умовно, про що робиться відповідний запис в абрисі.

Проміри меж ділянок виконуються в певному порядку, починаючи з лицевої сторони ділянки, дальше рухаючись .як правило, зліва направо і обходячи поступово всі межі ділянки по периметру до вихідної точки, з одночасним заміром будівель і споруд, розташованих на межах ділянки, Будівлі, розташовані всередині ділянки, а також межі угідь обмірюються в останню чергу.

При обмірних роботах на ділянці слід взяти всі необхідні розміри засічок, створів, діагоналей, які визначають конфігурацію ділянки. напрямок згинів кутів меж угідь та положення на ділянці будівель і споруд.

Різко виражені точки ситуації /будівель/ можуть служити вихідними пунктами, від яких, шляхом лінійних засічок, визначаються точки ситуаційних контурів /саду, двору тощо /.

Обміряються і заносяться на абрис усі будівлі постійного типу, зв'язані з землею фундаментами або стовпами, а саме:

* основні будівлі (житлові будинки),

* будівлі службового призначення: сараї, конюшні, навіси, підвали, вбиральні ін.;

* дворові споруди: огорожі, паркани, колодязі, сміттєві ями. тротуари, замощення, фонтани, бесідки тощо.

Не підлягають зніманню будівлі переносні, тимчасового характеру, збудовані із малоцінного матеріалу. Всі будівлі або прибудови слід обміряти по периметру на рівні цоколя, з метою обчислення забудованої площі і вище цоколя - по тілу стін будівлі для обчислення площі будівлі, її частин і прибудов.

Виступаючі частини стін (пілястри, розкріпки) товщиною до 10см і шириною до 1 м не заміряються І на абрис не заносяться. Всі решту виступів у будівлях заміряються, наносяться на абрис і включаються в загальну кубатуру будівлі.

При обмірі будівель по периметру необхідно враховувати виступаючі окремі частини будівлі, залежно від призначення, матеріалу стін, їх висоти. Розміри на плані потрібно проставляти так, щоб при оцінці не було затруднень у визначенні кубатури будівлі.

Вимірювання при інвентаризації будівлі виконуються сталевою та сьм'яною рулеткою При вимірюваннях висот можна користуватись складними нівелірними рейками. Зовнішній обмір будівлі виконується обов'язково вище цоколя на рівні віконних пройомів з точністю до 1см. Кінцевою точкою обміру лінії (стіни) вважається: кут будинку, виступ більше ніж 0,40 м; прибудова - сіни, тамбур, веранда тощо; згин горизонтальної лінії. Для визначення прямокутності будівель і для спрощення викреслювання планів будівель непрямокутної форми додатково вимірюють діагоналі в трьох приміщеннях першого поверху будівлі, де наявна непрямокутність. Якщо є можливість, то вимірюють діагоналі або роблять засічки зовні будівель.

У будівлях прямокутної форми обов'язково вимірюють діагоналі в усіх кутових приміщеннях першого поверху і в решти приміщеннях залежно від конфігурації будівлі в кількості, достатній для правильної побудови плану. Діагоналі рекомендується заміряти у великих приміщеннях. Обмір приміщень непрямокутної форми виконується, як правило, впритул до стін, оскільки у протилежному випадку скласти точно план і підрахувати правильно площу стає неможливим.

При зніманні будівель визначають товщину всіх стін і переділок. Товщина стін і переділок у будівлях, які не мають отворів, визначається за зовнішнім розміром, який береться між осями суміжних отворів (частіше віконних), шляхом віднімання двох внутрішніх розмірів, які беруться від осей отворів до стіни, товщину якої потрібно визначити. Круглі печі і колони заміряються і зав'язуються по паралельних дотичних до кругу, в абрисі вказуються їх діаметри.

При обмірі багатоповерхових будівель Із вікнами одного розміру по ширині, розташованими на всіх поверхах по одних вертикальних осях, знімання місця розташування вікон виконується тільки на першому поверсі. Вікна, розташовані не по одній осі. або вікна різних розмірів по ширині заміряються (прив'язуються) на кожному поверсі окремо всередині будівлі.

Для будівель, збудованих на основі типових проектів, виконується обмір технічного підвалу, першого І типового поверхів, а також приміщень наступних поверхів, на яких встановлена невідповідність приміщенням типового поверху.

Внутрішній обмір приміщень виконується з точністю до 1см по всьому периметру стін на висоті 1.10-1.20 м від підлоги, з одночасним обміром дверей, печей, виступів І решти елементів, із дотриманням наступних обов'язкових правил:

* дверні і віконні отвори заміряються по світлу (по завісах);

* обмір печей і кухонних вогнищ виконується по їх горизонтальному перерізі на рівні плити і по висоті - від підлоги до верху самої печі.

* в об'єм печей і кухонних вогнищ не включаються димові труби, фундаменти, зарубки від перекриття до стелі тощо;

* при обмірі сходових кліток, крім самого приміщення, заміряються площадки і в абрисі вказується кількість сходинок і напрямок підйому маршів;

* у випадку, якщо стіни обшиті панеллю або облицьовані плиткою, виконується подвійний обмір по панелях або облицюванні і вище їх, по стінах. При облаштуванні панелей вище зросту людини, заміряється товщина обшивки або облицювання,

* санітарно-технічне обладнання - водопровідні крани (включаючи пожежні), раковини, унітази, опалювальні колонки не обміряються, а тільки прив'язуються для наступного нанесення умовними знаками на план;

* усі виступи печей, димоходів, вентиляційних коробів, стін, перегородок, ніш тощо розміром більше від трьох сантиметрів підлягають занесенню в абрис і обміру.

Після закінчення робіт по зніманні будівель необхідно перевірити відповідність даних зовнішньому і внутрішньому розмірам будівлі. Для цього підраховується сума розмірів приміщень, товщина стін і перегородок. Теоретично, при правильному зніманні, зовнішній обмір і сума внутрішніх обмірів (разом із товщиною стін) повинні бути рівними, але на практиці у зв'язку з неточністю обміру одержуємо нев'язку. Допустима нев'язка обчислюється за формулою:

N_д=±0,75K

де К - кількість внутрішніх розмірів, товщина стін і переділок.

Фактична нев'язка визначається за формулою:

N_ф=L_H-L_В

де L_H - сума зовнішніх розмів стіни будівлі.

L_B - сума внутрішніх розмірів, товщин стін і переділок.

Фактична нев'язка не повинна перевищувати допустиму.

У випадку недопустимої неув'язки виконавець робіт зобов'язаний провести контроль зовнішніх, внутрішніх розмірів і товщини стін та переділок, після чого виправити розміри в абрисі.

Виправлення розмірів в абрисі виконується перекреслюванням олівцем неправильного і написанням зверху правильного розміру. Неправильно нанесені розміри виправляти забороняється.

Допустима нев'язка при складанні плану розподіляється пропорційно на всі кімнати, тобто на відстань між стінами і переділками.

При обмірних роботах у натурі складаються абриси (ескізи) на земельну ділянку з нанесенням усіх наявних будівель, споруд, огорож, внутрідворових замощень і меж видів угідь (двір, сад. город, зелені насадження тощо).

В абрисі показуються номер будівельного кварталу, номер житлового будинку (будівлі), найменування вулиці, прізвище власника (фондоутримувача), документ, що підтверджує власність, дати знімання, контролю та підписи виконавців.

В абрисі скорочено вказують поверховість і призначення будівель, матеріали стін, порядкові літери будівель і споруд, найменування угідь. Цифри і умовні позначення на ескізі показуються дрібним, чітким почерком, без підкреслювань і без затемнення креслень, а в разі необхідності - з виносками на поля креслення. Абрис земельної ділянки рекомендується робити в такому розмірі і з таким розрахунком, щоб усі проміри, надписи і цифрові дані були розбірливі і щоб було видно, до якого проміру відноситься кожна цифра або надпис. Абриси складаються на всі земельні ділянки, які входять у склад кварталу (району), або на кожну земельну ділянку окремо.

Абриси рекомендується складати в спеціальних журналах. Листи в журналі абрисів повинні бути пронумеровані. На титульному листі журналу підписується номер журналу, прізвище виконавця робіт (який веде абрис), найменування і адресу виконавця, час початку і кінця робіт по зніманню в даному журналі. На першому листі журналу абрисів складається заголовок, в якому перелічуються найменування вулиць, провулків або частин їх, замальованих у даному журналі, з зазначенням номерів сторінок, на яких розміщені ці абриси. В журналі абрисів відводиться сторінка для записів порівнянь рулеток і мірних стрічок з нормальними мірами. Таке порівняння робиться щомісячно. При роздільному зніманні абриси проїздів і абриси внутріквартальної ситуації можна вести у різних журналах. Всі контури ситуацій замальовуються в абрис у довільному масштабі. Замальовки і записи цифрових даних повинні бути чіткими. Прямі лінії викреслюються під лінійку, криві контури - старанно від руки. Ведення абрису хімічним олівцем не допускається.

При веденні абрису застосовуються, по можливості, умовні знаки, прийняті для складання планів відповідного масштабу. Крім умовних знаків, контури ситуацій І споруд при необхідності доповнюють пояснюючими надписами. При наявності предметів. призначення яких виконавцю невідоме, в абрисі дається короткий їх опис Межі в абрисі між земельними ділянками показують потовщеними лініями або виділяють іншим способом (стрілками тощо). При ведені абрису потрібно дотримуватись послідовності замальовок, щоб при складанні плану по абрису не доводилось витрачати час на пристосування до даного абрису. Необхідно, щоб надписи розташовувались дуже близько до контурів, але разом з тим, щоб було повністю зрозуміло, до якої лінії або точки відноситься написане число.

При ведені абрису неминучі виноси окремих деталей і підписів. Такі виноси необхідно зробити так, щоб при складанні планів за абрисом не виникало сумнівів, до якого місця відносяться винесена деталь або підпис.

Рекомендується при великому завантаженні абрису і необхідності у виносках та пояснюючих надписах одну сторінку журналу використовувати для абрису, а іншу сторінку (на звороті) для виносок і підписів та пояснень до абрису Можна використовувати на абрисі штрихову будівель: для дерев'яних будівель - косі штрихи, для кам'яних - хрестоподібні. Кожна будівля в абрисі повинна бути занумерована порядковим номером (арабськими цифрами). Перший номер присвоюється основній будівлі, розташованій по фасаду ділянки. Крім того, при викреслюванні будівель, в абрисі показуються скорочено їх поверховість, матеріал стін, призначення. Абриси а основним матеріалом для складання плану.

Після виконання робіт по зовнішньому обміру будівлі виконується складання абрису на внутрішні приміщення. Абрис складається зразу на всі приміщення або поступово, одночасно з виконанням обміру окремих приміщень. В обох випадках складання абрису повинно починатись із замальовки внутрішніх капітальних стіп, переділок, печей, а потім решти елементів: дверей, сходів, сходинок, ніш. арок, санітарно-технічних пристроїв тощо. Для полегшення робіт по складанню абрисів потрібно використовувати наявні проекти будівель, які інвентаризуються.

Абрис ведеться на бланках встановленої форми. Для будівель, довших ніж 15-20 м. коли абрис плану будівлі не можна розмістити на бланку встановленої форми, дозволяється виконувати абрис іншого формату. Залежно від величини будівлі формат такого абрису повинен бути 20x20 см. 40x20 см і більших розмірів, але кратних формату 20x20 см. З лівої сторони абрису залишається поле 2-3 см для підшивки, в заголовку додається адреса, № будинку.

Абрис будівлі складається без масштабу, проте бажано дотримуватись масштабу в межах від 1:100 до 1:200. Абрис складається чорним олівцем з допомогою косинця і лінійки, в абрисі вказуються всі частини будівлі в плані і по мірі обміру проставляються їх розміри. В тих випадках, коли в абрисі неможливо показати всі частини будівлі і записати виразно всі проміри, допускається збоку, на чистому полі абрису, робити виноску і викреслювати в більшому масштабі потрібний вузол плану і проставляти необхідні розміри. Всі цифри в абрисі проставляються в двох напрямках: по горизонталі зліва направо, по вертикалі - знизу догори. Розмір цифр в абрисі рекомендується для всіх записів однаковий, висота їх допускається 2-2,5 мм.

При обмірі багатоповерхових будівель абрис складається на кожний поверх, починаючи з підвального і закінчуючи останнім поверхом або мезоніном, мансардою, світлицею В будівлях типового будівництва в абрис вносяться обміри технічного (підвалу), першого і типового поверхів, а також приміщення наступних поверхів, в яких встановлена невідповідність аналогічним приміщенням типового поверху.

Послідовність складання абрису і обмір будівлі наступні:

* зарисовування контуру зовнішніх капітальних стін будівлі, стін прибудов, сходів, а також віконних і дверних отворів по всьому зовнішньому периметру стін або частково,

* обмір з одночасним послідовним записом розмірів, починаючи від одного з зовнішніх кутів будівлі до початку і кінця віконних та дверних отворів або їх осей, початку і кінця. архітектурних виступів, колон по всьому периметру стін основної будівлі та прибудов, У тих місцях, де обмір по всьому периметру стін недоступний через прилягаючі до них стіни сусідніх будівель, він може бути проведений по стриху будівлі або довжина стіни може бути визначена шляхом сумування внутрішніх промірів приміщень і товщини стін.

При обмірі дерев'яних будівель, кути яких зрубані "в чашку" з випуском кінців брусів (пластин), необхідно ці випуски із довжини і ширини виключити.

Не підлягають обміру і внесенню в абрис зовнішні виступи - пілястри до 10 см. Виступи більше ніж 10 см. а також сходинки сходів вносяться в абрис І обміряються.

Початкова точка обміру будівлі в абрисі позначається нулем. Цифри, які вказують початок і кінець віконних і дверних отворів, виступів, сходів, записуються в абрисі перпендикулярно по відношенню до викреслюваної стіни. Виправлення розмірів в абрисі виконується шляхом перекреслювання олівцем неправильного і написання зверху правильного розміру.

Размещено на Allbest.ru