Поняття і форми готування до вчинення злочину при вчиненні умисного злочину
Поняття та види стадій вчинення злочину. Відповідальність за виявлення умислу до вчинення злочину. Поняття готування до злочину, його ознаки. Кримінальна відповідальність за готування до злочину. Відмежування готування до злочину від виявлення умислу.
Рубрика | Государство и право |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 26.06.2011 |
Размер файла | 66,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
* підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину;
* пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину;
* підшукування співучасників;
* умова щодо вчинення злочину;
* усунення перешкод;
* інше умисне створення умов для вчинення злочину.
4.2 Засоби вчинення злочину
Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину - це будь-які дії щодо придбання, отримання, тимчасового запозичення, купівлі, пошуку знайдення засобів чи знарядь для вчинення злочину. Спосіб підшукування може бути, як правомірним, так і неправомірним, в тому числі і злочинним, наприклад особа може викрасти вогнепальну чи холодну зброю, що необхідна особі для реалізації іншого злочину.
Під засобами вчинення злочину розуміють предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні для його полегшення чи прискорення.
Наприклад, підроблені документи для шахрайства, відмички або ключі для проникнення у житло з метою крадіжки, одурманюючі речовини для зґвалтування тощо. Знаряддя вчинення злочину - це предмети, які безпосередньо використовуються для виконання об'єктивної сторони складу злочину, зокрема для заподіяння суспільно-небезпечних наслідків. Так, наприклад, зброя. При так званому посередньому вчиненні злочину своєрідними знаряддями можуть визнаватися особи, які через певні психічні хвороби або недосягнення певного віку кримінальної відповідальності не несуть. Транспортні засоби можуть бути віднесені знаряддями злочину не тільки тоді, коли вони використовувались для безпосереднього вилучення майна чи заволодіння ними, а й коли без їх використання вчинення злочину було б не можливим чи надто складним. Автомобіль або інший транспортний засіб може визнаватись знаряддям викрадення майна, якщо він був одним із необхідних засобів вчинення виправдання, коли значна кількість майна могла бути вилучена і переміщена тільки за його допомогою. Засоби та знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені тільки для злочинної мети, наприклад, виготовлена отрута для вбивства, або так само можуть використовуватись для інших цілей, наприклад, папір та фарби - для виготовлення фальшивих грошей та предметів живопису.
Приготування засобів чи знарядь до вчинення злочину - це такий вплив винного на матеріальні предмети, внаслідок якого вони стають придатними або більш зручними для застосування при вчиненні злочину. Наприклад, виготовлення обрізу мисливської рушниці, ремонт несправної вогнепальної зброї. Поняттям пристосування охоплюється також виготовлення засобів і знарядь вчинення злочину. У разі, коли дії з придбання, виготовлення чи пристосування відповідних предметів самі по собі є злочинними, вони потребують самостійної правової оцінки, а все вчинене - кваліфікації за сукупністю злочинів.
Наприклад, купівля пістолета з метою вчинити вбивство утворює готування до вбивства і склад незаконного поводження зі зброєю (ст.263 КК України).Підшукування співучасників - це будь-які дії щодо притягнення, залучення до вчинення злочину інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підмовника або пособника. Змова на вчинення злочину - це попередній зговір, досягнення угоди між двома або більшою кількістю осіб, яким притаманні ознаки суб'єкта злочину, спільними зусиллями вчинити конкретний злочин (ч.2 ст.28 КК України).У випадках, що передбачені в Особливій частині Кримінального кодексу України, такі види готування, як підшукування співучасників та змова на вчинення злочину можуть утворювати самостійні склади злочинів.Усунення перешкод - це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру.Інше умисне створення умов для вчинення злочину - це найрізноманітніші дії, що створюють можливість для вчинення злочину. Наприклад, підготовка місця здійснення злочину, сховища для приховування викраденого, влаштування засідки, підготовка алібі, розробка плану вчинення злочину тощо.Підшукування або пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину, підшукування співучасників, змова на вчинення злочину, усунення перешкод - ці дії також охоплюються поняттям створення умов для вчинення злочину, бо є їх різновидами, але враховуючи їх поширення, законодавець виділяє їх у самостійні види готування злочину.
4.3 Мотивація злочинної поведінки
Мотивація злочинної поведінки - це стимули, як зовнішні так і внутрішні, які зумовлюють прагнення вчинити конкретні суспільно-небезпечні діяння. Саме ці стимули, які можуть бути різними, породжують різні мотиви вчинення злочину - користь, помста, заздрість. Однак, слід зазначити, що не завжди мотивація підпадає під ознаки готування, а лише тоді, коли прагнення особи об'єктивовані назовні, знаходять свій прояв в конкретних актах поведінки. Вибір мети та об'єкту безпосередньо пов'язані з плануванням конкретного посягання. Обгрунтовуючи дані форми готування, Шахов В.Д. вказує, що детально плануються корисливі злочини, насильницькі злочини, це поведінка складова організованої злочинності.
4.4 Відмежування готування до злочину від виявлення наміру та замаху на злочин
Кримінальне право проводить чітке розмежування між караною і некараною діяльністю особи спрямовано. на вчинення злочину. До сфери некараної, такої, за яку не можна притягнути до кримінальної відповідальності, діяльності особи відноситься будь яке виявлення наміру, не пов'язане з вчиненням дій, що направлені на здійснення та реалізацію злочинного наміру („голий умисел”). Якщо історично спостерігати розвиток даного положення, то можна відмітити, що виявлення та формування умислу (або злий умисел) підлягало покаранню згідно Соборного Уложення 1649 р., де вказувалось, що виявлення умислу караються смертю. В відповідності до Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р. каралось виявлення наміру, під яким розумілось виявлення наміру, під яким розумілось виявлення на словах чи письмово, чи іншою будь-якою дією наміру вчинити злочин.
Проте, один із перших російських юристів А.П.Куніцин рішуче виступив проти караності виявлення наміру по кримінальному праву. Як на початку ХІХ століття віл стверджував, що: „Одно намерение, за котрым еще не последовало никакого вредного действия, не дает властителю права употреблять наказание, або права других нарубают не помышления, а дела”.Сучасне кримінальне право не вважає злочинними виявлення наміру. Закріплений УКК підхід про безкарність виявлення наміру ґрунтується на відомих ще реальному праву тезах немає злочину без вчинення дії; думки не караються; сформований на постулатах французьких просвітителів ХУШ століття, так Ш.Монтесьє стверджував: „Закони повинні карати одні лише злочинні дії”; враховує сучасні конституційні положення про право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Під виявленням наміру (умислу) розуміється зовнішній прояв тим чи іншим способом (усно, письмово, шляхом конкретних дій тощо) наміру особи вчинити злочин, проти без реальних дій, спрямованих на реалізацію цього наміру. Єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, в якому однією із обов'язкових ознак є суспільно-небезпечне діяння. Таке діяння повинно бути небезпечним у своєму зовнішньому прояві, тобто небезпечним для інтересі особи, суспільства чи держави в цілому. Тому, відповідно, все, що не виражене у діянні (дії або бездіяльності) знаходиться поза сферою кримінально-правового регулювання, є байдужим для кримінального права і не може тягнути кримінальну відповідальність.
Виникнення злочинного наміру і його вольове опосередкування у вигляді прийнятого рішення вчинити конкретне посягання - це процес, що протікає в свідомо-вольовій сфері і передуючий цілеспрямованим діям. Тому формування умислу не може бути етапом злочинної діяльності з допомогою якої об'єктивуються, перетворюються в реальність злочинні наміри. В свою чергу виявлення умислу хоч і виражається зовні в словесній чи іншій формі, також не може бути віднесено до стадії вчинення злочину, тому що зовнішні форми його прояву ще не утворюють суспільно-небезпечного діяння, що посягає на суспільні відносини. Отже аналізуючи працю Кузнєцової Н.Ф. варто відмітити, що вона розмежовує формування умислу і визначає його, як стадію розвитку злочину. Виявлення умислу на зовні, усно чи письмово або в будь-якій іншій формі не вважається стадією вчинення злочину, оскільки воно не зв'язано із злочином, не є умовою ні причиною.
Настання злочинного результату, не є суспільно-небезпечним і не посягає на об'єкти, що охороняються кримінальним законом. З критикою позиції, що вчинення умислу є стадією вчинення злочину виступали Дурманов Н.В, Д.І.Тішкевич И.С., які вказують, що базуючись на матеріальному розумінні злочину, як суспільно-небезпечного діяння (дії чи бездіяльності) виявлення умислу не може бути визнане стадією розвитку злочину, а тому виявлення умислу ніколи не може тягнути кримінальної відповідальності.
Отже, доведено та встановлено, що виявлення наміру не кримінально караним, проте, Кримінальне право України вказує кримінально караними суспільно-небезпечнимі підготовчі дії, тому гостро постає питання про відмежування некараного виявлення наміру від караного готування. Відмежувати готування від виявлення наміру означає провести межу між караною підготовчою діяльністю, яка являє собою незакінчений злочин і діяльністю, хоча і пов'язаною з наявністю у суб'єкта злочинного наміру, але яка є незлочинною і некараною. Цю межу встановити досить легко. Це межа між думкою і дією, між наміром особи вчинити злочин і його реалізацією.
Початок вчинення злочину є суспільно-небезпечне діяння, що спрямоване на реалізацію злочинного наміру. Почавши вчинення такого діяння, суб'єкт переступає межу між некараною і караною діяльністю. Інакше кажучи, на етапі виявлення наміру, особа ще не почала діяти, а на стадії готування вже вчиняє відповідне діяння. Таким чином межа між „голим” умислом та готуванням чітко визначена - це межа між словом і ділом, між наміром вчинити злочин і діями, які безпосередньо направлені на вчинення суспільно-небезпечного діяння.Практика свідчить, що злочинець задумуючи вчинення тяжкого злочину, попередньо обдумує де, коли і як вчинити злочин, щоб досягти бажаного результату. Але якщо ця діяльність не виходить за рамки „дій в думках” - обдумування плану вчинення злочину, то вона не є здійсненням злочинного наміру і не може бути визнана готуванням до злочину. Така діяльність ще не має характеру вираженого зовні суспільно-небезпечного діяння. Стан змінюється, якщо обдумування плану вчинення злочину здійснюється спільно декількома особами - співучасниками. Така діяльність набуває характеру конкретної зовнішньої поведінки по реалізації злочинного наміру і є не виявленням наміру, а початковою стадією вчинення злочину.
Повідомлення іншій особі про наявність злочинного наміру є некараним виявленням наміру, якщо воно не поєднано з пропозицією прийняти участь в вчиненні злочину. Якщо навіть така пропозиція зроблена, наявне підшукування співучасників, що є готуванням до злочину, незалежно від того чи успішне підшукування. Саме створення злочинної організації, сам факт згоди на вчинення злочинів в ряді випадків розглядається законодавством в якості самостійних злочинів незалежно від того, чи почала організація свою злочинну діяльність. У всіх випадках не є караним виявлення умислу, що якісно відрізняється від готування, що є караним в певних випадках. Різниця між ними - це різниця між караною і некараною діяльністю особи, що бажає вчинити злочин. Тому правильне проведення межі між виявленням умислу і готуванням до злочину є важливою умовою дотримання законності в судочинстві.
Необхідно також зазначити, що існує різниця між виявленням наміру та погрозою, оскільки погроза - це дії, які пов'язані із впливом на психіку людини і тому вони є караними за чинним законодавством України, як самостійні закінчені склади злочинів. У цих випадках карається не сам умисел, а суспільно-небезпечне діяння (погроза), навіть якщо у того, хто погрожує, не було наміру в подальшому реалізувати погрозу, бо тут спричиняється безпосередня шкода безпеці життя, здоров'ю, громадські безпеці, безпеці осіб, зазначених у законах тощо.Також не є виявленням наміру передбачені КК діяння формою вчинення яких є різноманітні публічні заклики (ч.2 ст.109, ст.ст. 110, 436). Такого роду діяння утворюють самостійні посягання на об'єкти кримінально-правової охорони.
ВИСНОВОК
злочин умисел готування
Готування до злочину, його ознак та форм можна дати таке узагальнене визначення готування до вчинення злочину - це окрема самостійна стадія вчинення злочину, яка характеризується сукупністю таких форм, як підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, інше умисне створення умов для вчинення злочину, а також мотивація злочину та його планування, вибір мети та об'єкту злочинного посягання. Суспільна небезпечність готування до певного злочину визначається також змістовністю і значимістю готувальних дій для вчинення злочину, які визначаються, по-перше, природою самих підготовчих дій відносно до того чи іншого злочину, а, по-друге, необмеженістю дій до безпосереднього виконання злочинного посягання. злочинного посягання.
Аналіз судової практики, свідчить про те, що їй абсолютно невідомі випадки притягнення до кримінальної відповідальності за дії, що утворюють готування до злочину у чистому виді. Винятком є лише випадки, коли такі дії утворюють самостійні склади злочину. Таке становище викликано складністю процесу доказування по цій категорії справ і бажанням працівників правоохоронних органів здобути більш вагомі докази вини особи. Як правило, відомості про готування до злочинів містяться в оперативних матеріалах органів МВД, СБУ, податкової міліції. Таке становище не може бути визнане як законне. Фактично правоохоронні органи такими діями дають можливість злочинцю «заглибитись» в процес вчинення злочину, закінчити його, допускаючи часто спричинення злочином тяжких наслідків, замість того щоб припинити його на ранній стадії. Чинне кримінальне законодавство, як вже зазначалось, вирішуючи питання про покарання за незакінчений злочин, не робить різниці між ним та закінченим злочином. Тим не менш, враховуючи віддаленість цієї стадії від закінчення злочину, суттєво меншу ступінь суспільної небезпеки дій, що її утворюють, чинне кримінальне законодавство встановило, що «Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності» (ст.14 ч.2 КК). Це є новацією в кримінальному законі, яка спрямована на більш ефективне його застосування
СУДОВА ПРАКТИКА
Справа № 1 - 496 - 08
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
19 листопада 2008 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючої - судді Ребриної К.Г.
при секретарі Стефанюк Н.І.
з участю прокурора Горбунова Б.В.
захисника адвоката ОСОБА_5
представника потерпілого адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Умані кримінальну справу про обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с.Кочержинці Уманського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, має 1 неповнолітню дитину, до арешту не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого за ст..ст. 14 ч.1, 15 ч.2, 27 ч.3, 121 ч.2 КК України
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_1 в жовтні 2006 року, перебуваючи в особистих неприязних стосунках з ОСОБА_2, умисно вчинив готування та організував закінчений замах на заподіяння останньому умисних тяжких тілесних ушкоджень за наступних обставин.
ОСОБА_1 02 жовтня 2006 року близько 10 години, перебуваючи біля магазину «Мрія» за адресою: АДРЕСА_3, умисно, діючи як організатор, звернувся до ОСОБА_3 жителя м.Умані Черкаської області із замовленням про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження жителю с.Кочержинці Уманського району Черкаської області, з яким перебував в особистих неприязних стосунках, за винагороду в розмірі 3000 грн.
ОСОБА_3, отримавши замовлення на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, спочатку погодився , але в послідуючому добровільно звернувся із заявою в Уманський РВ УМВС України в Черкаській області, не повідомляючи про це ОСОБА_1 у подальшому, не маючи наміру виконувати замовлення на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ОСОБА_3 створював видимість перед ОСОБА_1 про ніби - то готування до скоєння даного злочину , продовжуючи отримувати від ОСОБА_1 грошові кошти.
ОСОБА_1 02.10.2006 року близько 15 години, перебуваючи на дорозі, яка веде в с.Кочержинці Уманського району Черкаської області, з метою забезпечення виконання замовленого ним злочину, що полягав у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 500 грн., після чого поїхав з останнім в с.Кочержинці Уманського району, де показав йому безпосередньо самого ОСОБА_2 та місце його проживання.
Крім цього, 5 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 близько 19 години, перебуваючи біля дитячої юнацької спортивної школи за адресою: АДРЕСА_4, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, передав в якості оплати ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 750 грн.
12 жовтня 2006 року близько 24 години ОСОБА_1 перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_5, передав ОСОБА_3 за ніби - то виконане ним замовлення грошові кошти в сумі 1500 грн.
Свій умисел , направлений на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ОСОБА_1 не довів до кінця по незалежним від нього причинам у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 , отримавши замовлення на вчинення вказаного злочину, не маючи на меті виконувати його, добровільно відмовився від скоєння даного злочину і 09 жовтня 2006 року звернувся із заявою в Уманський РВ УМВС України в Черкаській області.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю , цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди не визнав, від дачі показів відмовився.
Винність підсудного у вчиненні злочину підтверджується:
- показами потерпілого ОСОБА_2 про те, що вже пройшло з того часу більше 2 років та він підтримує покази, дані ним на досудовому слідстві, в повному обсязі. Його сім'я перебуває в неприязних відносинах з сім'єю підсудного, батько підсудного до цього часу погрожує як йому так і його батькам, які весь час за нього хвилюються , дзвонять йому. Його спосіб життя змінився, він нікуди не може вийти з друзями, боїться залишити сім'ю, тому що думає, що батько підсудного може здійснити свій задум. Сам підсудний загрози не представляє, так як весь час знаходиться в СІЗО м.Черкаси, а всі погрози йдуть від батька. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму 50000 грн. підтримує повністю та просить його задоволити, мотивуючи тим, що він боїться за всю свою сім'ю, та боїться погроз зі сторони батька підсудного;
- показами потерпілого ОСОБА_2, даними ним на досудовому слідстві ( а.с. 84 - 86 т.1);
- показами свідка ОСОБА_3, даними ним на досудовому слідстві ( а.с.54 - 59, т.1);
- показами свідка ОСОБА_4, даними ним на досудовому слідстві ( а.с.61 - 63, 197 , т.1);
- показами свідка ОСОБА_7, даними ним на досудовому слідстві ( а.с.64 - 65, т.1);
- показами свідка ОСОБА_8, даними ним на досудовому слідстві ( а.с.81 - 82, т.1);
- даними протоколу зводин віч - на - віч ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( а.с.68 - 71, т.1);
- даними протоколу зводин віч - на - віч між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ( а.с.72 - 74, 208 - 211, т.1);
- даними протоколу зводин віч - на - віч між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ( а.с.75 - 76, т.1);
- заявою ОСОБА_3 від 09.10.2006 року ( а.с.6, т.1);
- даними протоколу добровільної видачі грошових коштів в сумі 750 грн. ОСОБА_3 від 09.10.2006 року ( а.с.15 - 17, т.1);
- даними протоколу добровільної видачі аудіо касети МС - 60 ОСОБА_3 від 10.10.2006 року ( а.с.11, т.1);
- даними роздруківки інформації, що знаходиться на аудіо - касеті МС - 60 ( а.с.14 т.1);
- даними протоколу особистого огляду ОСОБА_1 від 12.10.2006 року ( а.с.29 - 32 т.1);
- даними протоколу добровільної видачі грошових коштів в сумі 1500 грн. ОСОБА_3 від 12.10.2006 року ( а.с.33 т.1);
- даними протоколу явки з повинною ОСОБА_1 від 13.10.2006 року ( а.с.37 т.1);
- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1 від 26.10.2006 року ( а.с.108 - 115 т.1);
- даними протоколу огляду відеокасети із оперативним записом розмови від 11.10.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 16.11.2006 року ( а.с.152 - 158 т.1);
- даними висновку амбулаторної судової психолого - психіатричної експертизи № 732 від 22.11.2006 року , згідно якої ОСОБА_1 на період часу , до якого відноситься скоєння інкримінованих йому діянь за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними і на даний час застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує ( а.с.174 - 187, т.1);
- даними висновку судово - медичної експертизи № 44 - к від 19.09.2008 року про те, що ОСОБА_1 страждає на хронічні захворювання - двобічну атрофію зорових нервів з гостротою зору - рух пальців у обличчя, з приводу чого перебуває на диспансерному нагляді з 1996 року. Наявність захворювання - атрофії зорових нервів з майже повною сліпотою потребує обов'язкового курсового лікування не менше 2 разів на рік в умовах очного стаціонару, в теперішній час потребує стаціонарного лікування в умовах очного стаціонару, надання такого лікування в умовах медсанчастини СІЗО не можливо ( а.с.21 - 22, т.4).
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності в результаті повного, об'єктивного та всебічного їх розгляду в судовому засіданні суд вважає, що пред'явлене підсудному обвинувачення доказане.
Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 14 ч.1, ст. 27 ч.3, ст. 15 ч.2, ст. 121 ч.2 КК України як готування та організація закінченого замаху на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння чи такого, що спричинило втрату будь - якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або непоправне знівечення обличчя, вчинене на замовлення, при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується посередньо, має 1 неповнолітню дитину, його стан здоров'я.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1., суд враховує з'явлення із зізнанням, визнання вини, щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.
Враховуючи обставини справи, особу підсудного, який вчинив злочин вперше , за місцем проживання характеризується посередньо, має 1 неповнолітню дитину, з'явлення із зізнанням , визнання вини, щире каяття, його стан здоров'я, ту обставину, що ніяких тяжких наслідків від його протиправних дій не наступило, суд вважає можливим призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі санкції ст. 121 ч.2 КК України .
Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу необхідно змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з - під варти із зали суду.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн. необхідно задоволити частково, так як в судовому засіданні потерпілим не надано достатніх, переконливих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди на суму 50000 грн., ніяких тяжких наслідків в результаті вчинення протиправних дій щодо нього не наступило, в зв'язку з чим суд вважає можливим задовільнити цивільний позов на суму 3000 грн.
Речові докази по справі - три фотокартки роздруковані на кольоровому принтері із зображенням чоловіка з вогнепальними пораненнями, приєднані до матеріалів справи, необхідно залишити при матеріалах справи; відеокасету LG E - 185 S НОМЕР_1 із записом відтворення обстановки і обставин події від 26.10.2006 року, відеокасету TDK 8 мм НS «ВК - 000406» із записом розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, мікро аудіо касету «Панасонік» МС 60, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів слідчого відділу прокуратури Черкаської області, необхідно залишити при матеріалах справи; грошові кошти в сумі 750 грн. та 1500 грн., що знаходяться на зберіганні в режимно - секретній частині прокуратури Черкаської області, необхідно конфіскувати на користь держави.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 14, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 121 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у вигляді 2 років 2 місяців 1 дня позбавлення волі.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк перебування під вартою з 18 жовтня 2006 року по 19 листопада 2008 року, звільнивши його з - під варти із зали суду.
Цивільний позов задовільнити частково, стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 3000 грн.
Речові докази по справі - три фотокартки роздруковані на кольоровому принтері із зображенням чоловіка з вогнепальними пораненнями, приєднані до матеріалів справи, залишити при матеріалах справи; відеокасету LG E - 185 S НОМЕР_1 із записом відтворення обстановки і обставин події від 26.10.2006 року, відеокасету TDK 8 мм НS «ВК - 000406» із записом розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, мікро аудіо касету «Панасонік» МС 60, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів слідчого відділу прокуратури Черкаської області, залишити при матеріалах справи; грошові кошти в сумі 750 грн. та 1500 грн., що знаходяться на зберіганні в режимно - секретній частині прокуратури Черкаської області, конфіскувати на користь держави.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області на протязі 15 - ти діб з моменту його проголошення.
Суддя - підпис
Копія вірна
Суддя
Секретар
Висновок:
Особа 1 перебувала з особою 2 в неприязних стосунках, і умисно, як організатор, звернувся до особи 3 з метою заподіяння особі 2 тяжких тілесних ушкоджень за грошову нагороду у розмірі 3000 грн.
Свій умисел , направлений на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень особі_2, особа_1 не довів до кінця по незалежним від нього причинам у зв'язку з тим, що особа_3 , отримавши замовлення на вчинення вказаного злочину, не маючи на меті виконувати його, добровільно відмовився від скоєння даного злочину і 09 жовтня 2006 року звернувся із заявою в Уманський РВ УМВС України в Черкаській області.
Допитаний в судовому засіданні підсудний особа_1 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю , цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди не визнав, від дачі показів відмовився.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності в результаті повного, об'єктивного та всебічного їх розгляду в судовому засіданні суд вважає, що пред'явлене підсудному обвинувачення доказане.
Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 14 ч.1, ст. 27 ч.3, ст. 15 ч.2, ст. 121 ч.2 КК України як готування та організація закінченого замаху на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння чи такого, що спричинило втрату будь - якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або непоправне знівечення обличчя, вчинене на замовлення, при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.
За ч. 1 ст. 14 Особа 1 скоїла готування до злочину, а саме: підшукування співучасника особа 3, інше умисне створення умов для вчинення злочину: надання особі 3 грошової нагороди у розмірі 3000 грн., а також особисто показавши особі 3 особу2, якій необхідно було заподіяти тяжке тілесне ушкодження особі 3 за нагороду.
Справа № 11-683, 2008 року Головуючий в 1-й інстанції Демчук П.В.
Категорія: постанова Доповідач Майданюк К.І.
У Х В А Л А
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2008 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Майданюк К.І.
суддів Лінника П.О., Ващенка С.Є.
з участю прокурора Кондратюка П.І.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи, на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 липня 2008 року.
Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с.В.Сироватка Сумської області, на підставі Закону України „Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності” 270-VІ від 15.04.2008 року (далі - Закону України 270-VІ від 15.04.2008 р.)
визнано винним та призначено покарання за ст.ст.27 ч.3, 14 ч. 1, 115 ч. 2 п.п. 1, 6, 11 КК України 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2. призначено покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_2. постановлено рахувати з 18.02.2006 року.
Як зазначено в постанові суду, начальник ЗВК-58 звернувся до суду з поданням про приведення вироку апеляційного суду Автономної республіки Крим від 06.07.2006 року відносно ОСОБА_2у відповідність до Закону України 270-VІ від 15.04.2008 року
Вироком Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 06.07.2006 року ОСОБА_2. засуджений за ст.ст. 27 ч. З, 14 ч. 1, 115 ч. 2 п.п. 1, 6, 11, 263 ч.1, 70 ч.1 Кримінального кодексу України до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Суддя своє рішення мотивував тим, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб , які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно зі ст.68 ч.2 КК України за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини цього Кодексу.
Враховуючи, що санкція ч.2 статті 115 Кримінального кодексу України передбачає максимальний строк позбавлення волі - 15 років, а ОСОБА_2. засуджений до 12 років позбавлення волі, тому в цій частині вирок підлягає приведенню у відповідність до Закону України 270-VІ від 15.04.2008 р., оскільки за готування до злочину, за який засуджено ОСОБА_2 максимальна міра покарання може становити не більш як 7,5 років позбавлення волі.
Як вбачається з апеляції прокурора, він просить постанову судді скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суду, оскільки судом при приведенні вироку у відповідність до Закону України 270-VІ від 15.04.2008 р. допущені порушення норм матеріального права. Так, суд за основу застосування ст.68 КК України взяв максимальне покарання передбачене санкцією ст.115 ч.2 КК України у вигляді 15 років позбавлення волі, тоді як вказана санкція передбачає довічне позбавлення волі, від якого неможливо відрахувати частини строку покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію захисника, яка вважає постанову законною і обґрунтованою, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає до задоволення.
Вироком апеляційного суду Автономної республіки Крим від 06.07.06 року ОСОБА_2. засуджений за ст.ст.27 ч.3, 14 ч.1, 115 ч.2, п.п.1, 6, 11, 263, 70 ч.1 КК України на 12 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 30 листопада 2006 року вирок суду першої інстанції змінено, за ст.27 ч.3, ст.14 ч.1, ст.115 ч.2 п.п.1, 6, 11 КК України покарання пом'якшено до 10 років і за сукупністю злочинів на підставі ст.70 ч.1 КК України остаточно призначено до відбуття 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Задовольняючи подання начальника Замкової виправної колонії №58 суд виходив з того, що максимальний строк покарання за ч.2 ст.115 КК України передбачає 15 років позбавлення волі, а тому відповідно до ч.2 ст.68 КК України вирок щодо ОСОБА_2підлягає приведенню у відповідність до Закону України від 15.04.08 року, оскільки за готування до злочину, за який засуджено ОСОБА_2 максимальна міра покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини Кримінального Кодексу, тобто не більше 7,5 років позбавлення волі.
Разом з тим, суд не взяв до уваги, що санкція ч.2 ст.115 КК України крім позбавлення волі на певний строк передбачає і таке покарання як довічне позбавлення волі, що є найбільш суровим видом покарання і відрахування частин строку покарання від якого неможливе.
За таких обставин перегляд вироку в частині засудження ОСОБА_2за готування до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України і зменшення строку призначеного вироком суду покарання не ґрунтується на законі, а постанова суду як незаконна підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И ЛА :
Апеляцію прокурора задовольнити.
Відмовити в задоволені подання адміністрації ЗВК-58 про приведення у відповідність вироку щодо ОСОБА_2
Скасувати постанову Ізяславського районного суду від 23 липня 2008 року щодо ОСОБА_2, а провадження по даній справі закрити.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду Хмельницької області К.І.Майданюк
Висновок:
Згідно зі ст.68 ч.2 КК України за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини цього Кодексу.
Враховуючи, що санкція ч.2 статті 115 Кримінального кодексу України передбачає максимальний строк позбавлення волі - 15 років, а ОСОБА_2. засуджений до 12 років позбавлення волі, тому в цій частині вирок підлягає приведенню у відповідність до Закону України 270-VІ від 15.04.2008 р., оскільки за готування до злочину, за який засуджено ОСОБА_2 максимальна міра покарання може становити не більш як 7,5 років позбавлення волі.
Разом з тим, суд не взяв до уваги, що санкція ч.2 ст.115 КК України крім позбавлення волі на певний строк передбачає і таке покарання як довічне позбавлення волі, що є найбільш суровим видом покарання і відрахування частин строку покарання від якого неможливе.
За таких обставин перегляд вироку в частині засудження ОСОБА_2за готування до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України і зменшення строку призначеного вироком суду покарання не ґрунтується на законі, а постанова суду як незаконна підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
1. Конституція України. - С.: ФОП Соколик Б. В., 2008 - 52 с
2. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец.. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 271 с.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - 6-те вид., переробл. Та доповн./ За ред.. М. І. Мельника, М.І.Хавринюка. - К.: Юридична думка, 2009.
4. Матишевський П.С.Кримінальне право України. Загальна частина.. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 506 с.
5. Тихий В.П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекції, - Харків: Національна юрид. Акад..України, 1996. - 30 с.
6. http://ebk.net.ua/Book/KPravo/10-15/10111.htm
7. http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/19908/19956/
8. http://ua.textreferat.com/referat-7509-9.html
9. http://pravouch.com/page/ugpravo/ist/ist-5--idz-ax315--nf-51.html
10. http://stydentam.org.ua/2008/2167.html
11. http://ebk.net.ua/Book/KPravo/10-15/10115.htm
12. http://referat.repetitor.ua/Готування_до_злочину?page=2
13. http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/014.php
14. http://www.pravo.vuzlib.net/book_z413_page_9.html
15. http://radnuk.info/pidrychnuku/kruminal-pravo/46-stashus1/933-s-4---.html
16. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2894916
17. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4148731
18. Кримінальний кодекс України(із змінами та доповненнями станом на 15 квітня 2009 року). - Х.: ТОВ «Одісей», 2009. - 248 с.
19. Юридична енциклопедія.-- К., 1993.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Розкриття стадій вчинення злочину за сучасних умов розвитку кримінального права в Україні. Суспільні відносини, які виникають при встановленні стадій вчинення злочину. Стадії вчинення умисного злочину. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 31.01.2008Поняття злочину, основні ознаки його складу. Аналіз ознак об’єктивної сторони складу злочину та предмета. Значення знарядь та засобів вчинення злочину при розслідуванні того чи іншого злочину. Основні відмежування знаряддя та засобу вчинення злочину.
курсовая работа [82,5 K], добавлен 17.04.2012Поняття та характеристика стадій вчинення умисного злочину. Кримінально-правова характеристика злочинів, передбачених ст. 190 КК України. Кваліфікація шахрайства як злочину проти власності. Вплив корисливого мотиву на подальшу відповідальність винного.
курсовая работа [143,3 K], добавлен 08.09.2014Стадії вчинення злочину - певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення. Злочинні і карані стадії згідно з кримінальним кодексом.
реферат [24,7 K], добавлен 21.01.2011Законодавче визначення та ознаки суб’єкта злочину. Політична характеристика, соціальна спрямованість і суспільна небезпечність злочину. Вік кримінальної відповідальності. Поняття психологічного критерія осудності. Спеціальний суб’єкт злочину та його види.
курсовая работа [33,6 K], добавлен 19.09.2013Поняття необережності, як форми вини. Поняття та елементи складу злочину. Поняття об’єкта злочину та його структура. Об’єктивна сторона злочину. Суб’єкт злочину. Суб’єктивна сторона злочину. Класифікація необережних злочинів, особливості їх криміналізації
курсовая работа [40,4 K], добавлен 18.03.2007Поняття та ознаки суб’єкту злочину. Спеціальний суб’єкт злочину. Види (класифікація) суб’єктів злочину. Осудність як необхідна умова кримінальної відповідальності. Проблема зменшення осудності у кримінальному праві. Специфіка злочинних дій особи.
курсовая работа [37,0 K], добавлен 17.10.2011Визначення сутності поняття закінченого і незакінченого злочину та його складових. Характеристика мети злочину, його основних ознак та складу з моменту закінчення. Готування до злочину, замах на злочин та добровільна відмова при незакінченому злочині.
курсовая работа [63,3 K], добавлен 24.12.2010Ознаки причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за приховування злочину. Недонесення про злочин, загальне поняття про посадове потурання. Шляхи вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за причетність до злочину.
курсовая работа [42,8 K], добавлен 11.04.2012Залежність поняття злочину від соціально-економічних відносин, що існують в суспільстві. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочину та кримінальна протиправність як формальна ознака злочину. Соціальна природа, винність і караність злочину.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 07.05.2010