Договір купівлі-продажу

Наведене дозволяє зробити висновок про те, що продаж державного та комунального майна в порядку приватизації здійснюється на підставі рішення його власника, тобто Верховної Ради України або уповноваженого нею органа (Фонд державного майна України) та територіальних громад в особі місцевих Рад. Відсутність такого рішення тягне за собою неможливість здійснення продажу відповідного майна.

Існує певна особливість приватизації і певний порядок. Тобто спочатку фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів і грошових коштів; викупу. Так же орган приватизації зобов'язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення. Потім відбувається включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців. Після цього покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Щодо заяви то вона повинна містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта. Разом із заявою покупці - фізичні особи подають: відомості про особу, домашню адресу, громадянство; номери рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. Покупці - юридичні особи подають: повну назву заявника та його юридичну адресу; прізвище, ім'я, по батькові керівника; номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. Слід також до заяви додати: документ про внесення плати за подання заяви; нотаріально посвідчені копії установчих документів, що підтверджують право юридичної особи бути покупцем згідно з цим Законом;декларація про доходи (для покупців - фізичних осіб) у випадках, передбачених частиною першою статті 6 цього Закону. Форму заяви та розмір плати за її подання встановлює орган приватизації. При цьому розмір плати за подання заяви не повинен перевищувати половини розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника. Щодо строк підготовки об'єкта малої приватизації до купівлі-продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Характеризуючи особливість участі органів приватизації у договірних відносинах купівлі-продажу об'єктів приватизації, слід також відмітити, що орган приватизації обмежений законом у виборі контрагента по договору, оскільки коло осіб, які можуть виступати на стороні покупця обмежене (ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" )

На підставі усього викладеного можна дійти висновку про те, що орган приватизації, вступаючи на стороні продавця у договорі купівлі-продажу об'єктів приватизації, не є вільним в укладені договору, оскільки законом передбачено його обов'язок вступати в договірні відносини. Він також не має права самостійно визначати об'єкт продажу та спосіб продажу і обмежений у свободі вибору партнера по договору.

Виходячи із змісту статей 8, 17 Закону України "Про приватизацію державного майн" та ст. 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", покупцями об'єктів приватизації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи інших держав, а також такі специфічні суб'єкти, як господарські товариства, створені для участі у приватизації громадянами, в тому числі членами трудового колективу, та орендарі державного майна.

В юридичній літературі майно, що його передає продавець за договором купівлі-продажу, та сплачену за таким договором грошову суму іноді називають матеріальними об'єктами договору купівлі-продажу, а юридичними об'єктами дії сторін по передачі майна і сплаті грошей.

В процесі дослідження специфіки договору купівлі-продажу в процесі приватизації викликає інтерес аналіз особливостей матеріального об'єкта такого договору. Однією з таких особливостей є те, що коло об'єктів, які підлягають продажу в порядку приватизації, обмежене законом.

Якщо виходити з поняття приватизації, визначеного ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", можна дійти висновку про те, що об'єктом договору купівлі-продажу в порядку приватизації може же виступати лише майно, яке перебуває у державній власності.

Відтак необхідно привести положення законів про приватизацію з питань відчуження об'єктів комунальної власності у відповідність з Конституцією України та іншими галузями законодавства.

Якщо виходити з того, що купівлі-продажу можуть підлягати лише об'єкти, які можуть бути об'єктами права власності, то право вимоги про укладання договору оренди, посвідчене вказаним патентом, не можна віднести до об'єктів купівлі-продажу. Крім того, передача в оренду приміщень, які не підлягають приватизації, шляхом продажу патентів на право оренди таких приміщень не є доцільною, оскільки нормами п. 6 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та п. З ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" вже передбачене право власника приватизованого об'єкта орендувати приміщення, в якому вказаний об'єкт розташований. Власник приватизованого об'єкта не може бути зобов'язаний придбати за плату право орендувати приміщення, в якому цей об'єкт розташований, тому що таке право йому надане законом. Надання на підставі патенту права орендувати приміщення іншій особі, ніж власника приватизованого об'єкта, що в цьому приміщенні знаходиться, за наявності бажання зазначеного власника орендувати вказане приміщення є порушенням вищенаведених положень законодавства про приватизацію.

Особливості договору купівлі-продажу об'єктів приватизації виявляються також і в тому, що коло зазначених об'єктів обмежене законом. Крім того, законодавчими та іншими нормативними актами про приватизацію передбачені досить специфічні об'єкти договору купівлі-продажу, наприклад, такі, як цілісні майнові комплекси державних підприємств та патенти на право оренди приміщень, в яких розташовані приватизовані об'єкти.

Висновок

Розвиток ринку нерухомості є гарантією реалізації основного конституційного права громадян - права приватної власності, права мати майно у власності: володіти, користуватися і розпоряджатися ним на свій розсуд. На сьогодні договір оренди є одним із найбільш поширених договорів, які укладаються щодо нерухомого майна. Купівля-продаж майна здійснюється шляхом укладення відповідного договору. Залежно від того, що є предметом договору купівлі-продажу, він може бути укладеним як в усній, так і в письмовій (простій чи нотаріальній) формі. Випадки, коли угода має бути укладена в письмовій формі або посвідчена в нотаріальному порядку, прямо зазначені в законі. При цьому договір купівлі-продажу, під час оформлення якого не додержано обов'язкової нотаріальної форми, якщо таку форму встановлено законом, вважається недійсним з моменту його укладення (ст. 47, 48 та 59 Цивільного кодексу). За договором купівлі-продажу одна із сторін (продавець) зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, при купівлі-продажу має місце оплатна угода, що відрізняє її від договору дарування. Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві оплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом. Договір купівлі-продажу є консесуальним, оскільки права та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов. Настання цього моменту може мати ряд особливостей зумовлених тим, що для окремих видів договорів купівлі-продажу законодавець передбачає спеціальні вимоги до їх оформлення, без додержання яких укладена угода не може вважатися дійсною. Правила купівлі-продажу, не властиві договору міни, або ті, що суперечать його змістові, зокрема правила про сплату за куплену річ грошової суми, до договору міни не застосовуються. Не є договором міни угоди про обмін громадянами жилих приміщень, які вони займають як наймачі, відносини з обміну промислових товарів, придбаних громадянами в роздрібній торговельній мережі, якщо вони з якихось причин не влаштовують покупця або є неякісними

Нормативні акти та література

1. Цивільний кодекс України .

2. Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів": Закон України від 1.12.2005р.//Відом. Верховної Ради України.-2006.- N 7.- ст.84.

3. Про внесення змін до Закону України " Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію) ":Закон України від 27.04.2007р.//Відом. Верховної Ради України. - 2007.- N 33.- ст.440

4. Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств” (малу приватизацію): Закон України від 15.05.1996р. //Відом. Верх. Ради України.-1996.-№4.-Ст.160.

5. Про внесення змін до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»: Закон України від 23.03.2006 р. // Відом. Верховної Ради України.-2006.- № 3476-IV

6. Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку.-24.10.2008 р.- №12.

7. Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховної Ради України «Про практику розгляду судами позову про відшкодування шкоди» від 24.03.1993 №6 // Відом. Верховний Суд України від 24.10. 2003 р. №6.

8. Про внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»: Закон України від 24.10.2002 р. // Відом. Верховної Ради України.-2002.-№48.-Ст.359

9. Про порядок заняття торгівельною діяльністю і правила обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. // ЗП України.-1995.-№5.

10. Про внесення змін до правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ Міністерства Економіки України від 25.01.2008 р. №21.

11. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів від 24.03.2004.

12. Постанова про розірвання договору купівлі-продажу від 14.04.2005// за поданням Верховного Суду України.-2005 р.

13. Наказ фонду державного майна №1398 “Про затвердження типових договорів купівлі-продажу”// Закон і бізнес. - 1997. - №14,15.

14. Защита прав потребителей (составитель Сировец). - Харьков, 2001.

15. Пахомов Л. Купля-продажа с условием пожизненного содержания// Закон. - 1998.- №7.

16. Скловский К. Договор купли-продажи: вещный эффект// Рос. юстиция. - 1998.- №10.

Размещено на Allbest.ru