Норми права

Різноманітність та складність суспільних відносин зумовлюють існування різних правових норм. Ці норми вирізняються за структурою, формами дії, способами забезпечення, сферами застосування пріоритетності, кожний вид норм має власну специфіку. Спільне в них те, що вони встановлюють конкретні, чіткі рамки для поводження учасників суспільних відносин, містять однаковий масштаб (міру) поведінки, тобто власне нормативність. Усі правові норми взаємодіють та чинять вплив на формування одна одної.

Ознаки норм права тісно пов'язані з суттєвими ознаками права як суспільного явища. Так, норма права завжди є правилом поведінки людей, має загальнообов'язковий, регулятивний характер, являє собою втілення єдності форми і змісту в праві. Норми права слід розглядати як першоклітинну, первинний елемент системи права, що соціально, економічно та культурно обумовлений. Норма права є владним приписом, що має загальний характер.

Норми права можна класифікувати на види за певним критерієм. За предметом правового регулювання: норми конституційного права, норми адміністративного права, норми кримінального права, норми трудового права та ін. За характером психологічного впливу: заохочувальні та рекомендаційні норми. За субординацією в правовому регулюванні: на матеріальні і процесуальні. За дією в часі: постійні і тимчасові. За колом осіб: загальні і спеціальні. За функціональною спрямованістю: регулятивні і охоронні. За безпосереднім предметом : соціально-технічні і соціальні.

Під структурою норми права розуміють її будову, внутрішній устрій. Найпоширенішою є ідея про трьохелементну конструкцію норми права. Відповідно до цього, норма права складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції та санкції.

За ступенем визначеності змісту гіпотези, диспозиції, санкції можуть бути: абсолютно-визначені, відносно-визначені та альтернативні. За складом: прості і складні.

Норми права закріплюються у статтях нормативно-правових актів. Формулюючи текс статей, законодавець використовує різні способи викладення елементів норм права.

Так, за повнотою викладення норм права способи поділяються на прямий (повний), відсильний та бланкетний. За рівнем узагальнення - на абстрактний і казуїстичний (казуальний) способи.

Таким чином, з всього сказаного можна зробити висновок, що, аналізуючи право як суспільний інститут, дослідники неуклінно стикаються не з окремою, монолітною і самодостатньою системою. Право - це розділене поняття, так би мовити, формула, що означає не що інше, як чітко структуровану систему юридичних норм, і створену для вірного визначення співвідношення цієї системи з іншими соціальними явищами. Юридичні норми забезпечують гарантоване виконання життєво необхідних правил, без яких функціонування суспільства і держави було б неможливим. Такі правила є тим мінімумом, який призваний зберігати стабільність політичної і правової системи кожної держави. Оскільки така база вже створена, решта сфери суспільних відносин можуть знаходитись в межах компетенції інших соціальних норм.

Список використаної літератури

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Кримінальний кодекс України.

3. Цивільний кодекс України.

4. Сімейний кодекс України.

5. Земельний кодекс України.

Література:

1. Алексеев С.С. Теория государства и права. 1985.

2. Бабаев В.К. Общая теория права (курс лекций). 1960.

3. Ведєрніков Ю.А., Грекул В.С. Теорія держави та права: Навч. посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 224 с.

4. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін. Загальна теорія держави та права: Навч. посібник - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.

5. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Ученик. - М.: Юрайт, 1998. - 416 с.

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. - Х.: Еспада, 2006. -- 776 с.

7. Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін. Теорія держави і права: Підручник. - К.: Право, 2002. - 428 с.

Размещено на Allbest.ru