Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Інститут економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва

РЕФЕРАТ

з курсу: «Міжнародні організації та транснаціональні корпорації»

На тему: «Інтерпол»

-Львів 2009-

Інтерпол

Інтерпол - скорочена назва Міжнародної організації кримінальної поліції (МОКП). Це єдина міжнародна організація, яка бере безпосередню участь у боротьбі зі злочинністю.

Інтерпол був створений у 1923 р. як Міжнародна комісія кримінальної поліції (МКПП) для координації боротьби різних країн із загальнокримінальними злочинами з центром у Відні. У 1938 р. вона практично припинила своє існування через окупацію Австрії фашистською Німеччиною. У сучасному вигляді відтворена у 1946 р. Статус Інтерполу набув чинності у 1956 р. Її членами є більш ніж 150 держав, СРСР вступив до неї у 1990 р. Штаб-квартира знаходиться у Ліоні (Франція). Вона також є регіональним центром для Європи, Середземномор'я, Північної Америки та Близького Сходу. Інші центри Інтерполу розквартировані у Найробі (для Східної Африки), Абіджані (для Західної Африки), Буенос-Айресі (для Південної Америки), у Токіо (для Азії) та Пуерто-Рико (для країн Карибського басейну та Центральної Америки). З 1982 р. Інтерпол отримав в ООН статус Міжнародної Міжурядової Організації.

Основні цілі Інтерполу

Основні цілі організації сформульовані у ст. 2 Статуту:

1) забезпечувати та розвивати широке взаємне співробітництво всіх органів (установ) кримінальної поліції у рамках існуючого законодавства країн та в дусі Загальної декларації прав людини;

2) створювати та розвивати установи, які можуть успішно сприяти запобіганню та боротьбі з загальною кримінальною злочинністю. Статут забороняє будь-яке втручання у діяльність політичного, воєнного, релігійного або расового характеру (ст. 3 Статуту).

Структура Інтерполу

Найвищим пленарним органом Інтерполу є Генеральна Асамблея, у період між її сесіями вищим адміністративним органом з більш вузькими повноваженнями та складом є Виконавчий комітет на чолі з президентом. Постійно діючим робочим органом є Генеральний секретаріат, на чолі якого стоїть Генеральний секретар.

Особливе положення в системі органів управління Інтерполу займають Національні центральні бюро (НЦБ), які діють одночасно у двох системах: окремої держави та даної організації з відповідним подвійним підпорядкуванням. Замикають систему органів управління радники, які виконують виключно консультативні функції.

До складу Генеральної Асамблеї входять представники всіх країн-членів.

Кількісний склад делегації ніде не обговорений. Однак Статут потребує включати сюди чиновників кримінальної поліції високого рангу, службовців, функції яких в національному масштабі пов'язані з діяльністю Інтерполу, а також спеціалістів з питань, що включені до порядку денного чергової сесії Генеральної Асамблеї (ст. 7).

У роботі сесії можуть брати участь в якості спостерігачів представники країн, що не входять до Інтерполу, а також делегати від міжнародних організацій.

Сесії Генеральної Асамблеї проводяться щорічно, восени, на різних континентах та в різних країнах. Кожна делегація при голосуванні має один голос.

Статутні повноваження Генеральної Асамблеї: визначати основні напрямки співробітництва поліції різних країн у рамках Інтерполу; готувати та проводити заходи, що полегшують таке співробітництво; приймати нових членів; розглядати та затверджувати план роботи та бюджет на майбутній рік, обирати керівників організації та вирішувати фінансові питання. Також тут утворюються постійні та тимчасові комісії із спеціального вивчення окремих питань боротьби із злочинністю неповнолітніх, розповсюдженням наркотиків та інші резолюції Генеральної Асамблеї із внутрішньоорганізаційних та процедурних питань є обов'язковими для виконання, а резолюції на адресу поліцейських органів та урядів - рекомендаційними.

Крім названих сесій, представники держав-членів організації регулярно проводять Регіональні конференції з проблем, які недоцільно виносити на сесію Генеральної Асамблеї. Ряд питань потребує попереднього обговорення у країнах даного регіону. Як правило, тут формується єдина точка зору ряду країн по даній проблемі, єдиний підхід до її вирішення, узгоджуються та координуються практичні зусилля по боротьбі з окремими міжнародними злочинами кримінального характеру, що розповсюджені у даному регіоні.

Виконавчий комітет виконує функції Генеральної Асамблеї у період між сесіями. Він слідкує за здійснення рекомендацій Генеральної Асамблеї, контролює діяльність Генерального секретаря та готує порядок денний чергової сесії.

Виконавчий комітет складається із Президента (строком на 4 роки), трьох Віце-президентів (строком на 3 роки), які повинні представляти різні країни та континенти (Азію, Америку, Африку, Австралію та Європу) та дев'яти делегатів, які обираються Генеральною Асамблеєю.

Президент Виконавчого комітету Інтерполу фактично є головою усієї організації та керує її діяльністю у період між сесіями Генеральної Асамблеї.

Усе керівництво здійснюється як через Виконавчий комітет, так і безпосередньо шляхом прийняття одноосібних рішень з поточних справ. У 1988 р. Президентом Інтерполу був обраний француз Іван Барбо - генеральний директор національної поліції Міністерства внутрішніх справ Франції, під керівництвом якого знаходились усі департаменти французької поліції та їх особовий склад у кількості більше 125 тис. службовців.

Засідання Виконавчого комітету проводиться не менше одного разу на рік. Всі рішення приймаються більшістю голосів. Однак Президент користується своїм правом голосу тільки у тому випадку, якщо голоси останніх членів розподілились порівну. При виконання своїх функцій усі члени Виконавчого комітету діють як представники Інтерполу, а не як представники своїх країн (ст. 21 Статуту).

Генеральний секретаріат є постійно діючою службою усієї організації, включає до себе Генерального секретаря, спеціалістів та адміністративний персонал. Він виконує рішення Генеральної Асамблеї та Виконавчого комітету, діє як міжнародний центр по боротьбі із загальною злочинністю, а також як спеціалізований та інформаційний центр, забезпечує ефективне адміністративне керівництво Інтерполом, підтримує зв'язки з НЦБ та міжнародними організаціями, готує необхідні публікації, виконує обов'язки робочого секретаріату на сесіях Генеральної Асамблеї та засіданнях Виконавчого комітету, підтримує зв'язок із Президентом тощо.

Очолює секретаріат Генеральний секретар, який призначається Генеральною Асамблеєю строком на 5 років із числа осіб, не старших за 65 років. Це головна фігура Інтерполу у справі організації боротьби із злочинністю. Своїм рішенням він підбирає персонал Генерального секретаріату та керує усіма його службами. Станом на січень 1997 р. у штаті Секретаріату нараховувалось близько 280 співробітників, з яких 16 працюють за контрактом. Останні направлені сюди на роботу поліцейськими службами країн-членів організації. Усім цим співробітникам заборонено при виконанні своїх функцій запитувати або дотримуватись інструкцій будь-якого уряду або інших органів поза Інтерполом.

Вони повинні утримуватись від будь-яких дій, які можуть перешкоджати виконанню їх міжнародної місії (ст. 30 Статуту).

З 1987 р. у складі Генерального секретаріату діє Європейський секретаріат для вирішення суто регіональних проблем боротьби з незаконною торгівлею наркотиками на континенті та іншими злочинами та удосконалення поліцейського співробітництва держав у Європі. Серед інших органів Генерального секретаріату слід назвати службу Генерального секретаріату, спеціальне відділення для проведення робіт загального характеру та зміцнення безпеки організації. На теперішній час у складі секретаріату діють 4 відділи: адміністративний, поліцейський, науково-дослідний та технічного забезпечення. Найбільший інтерес представляє діяльність поліцейського відділу, який координує співробітництво поліцейських органів-членів у боротьбі зі злочинністю. У його структурі є підвідділи по боротьбі з незаконною торгівлею зброєю, міжнародним тероризмом. У іншому підвідділі обробляється інформація про виготовлення та збут підроблених паперових та металевих грошей, дорожніх чеків, облігацій, акцій та інших фактах фальшивомонетництва. Тут працює своя експертна лабораторія для дослідження підроблених цінних паперів, готується та видається спеціальний бюлетень «Фальшивомонетництво та підробки», передплатниками якого є більше 15 тис. банків та емісійних установ усього світу.

Спеціальний підвідділ поліцейського відділу займається збиранням та аналізом інформації про незаконне розповсюдження наркотичних засобів. До нього входять служба керівника підвідділу із спеціальним підрозділом щодо зв'язків та співробітництва, яка знаходиться у Бангкоку (Таїланд), група з проведення операцій та група розвідки.

Велику допомогу в роботі надають регіональні органи у боротьбі з цими злочинами. Керує роботою підвідділу вищий чиновник із Управління у справах про наркотичні засоби міністерства юстиції США.

Національні центральні бюро (НЦБ) створюються у структурі поліцейської служби кожної держави-члена Інтерполу. Вони є центрами міжнародного співробітництва держав по боротьбі із злочинністю, опорними пунктами Інтерполу на місцях. Як вже було відмічено, у конкретній державі НЦБ є постійно діючим органом Інтерполу. Одночасно воно є поліцейським органом цієї держави, яка наділена великими повноваженнями по боротьбі із злочинністю. Подібних органів немає в жодній міжнародній організації. Будучи опорними пунктами міжнародного поліцейського співробітництва НЦБ у своїх країнах підтримує ділові зв'язки із судом, прокуратурою, прикордонною та митною службами, а на міжнародному рівні - з ЦНБ інших країн та Генеральним секретаріатом.

Практичне здійснення міжнародного співробітництва у рамках Інтерполу

інтерпол міжнародна організація кримінальна поліція

Прохання та запити Генерального секретаріату та НЦБ окремих держав, що наділені правом помічати свої документи грифом «Інтерпол», надходять до керівника НЦБ даної країни, а не до Міністерства іноземних справ або інше державне відомство. Керівник НЦБ без зволікання, у наказовій формі доручає підпорядкованим йому службам або керівним особам до встановленого строку виконати запит. Таким чином досягається оперативність та висока ефективність діяльності НЦБ та всього Інтерполу.

У «Доктрині НЦБ», прийнятої на 34-й сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу у 1965 р., відмічено й інший напрямок діяльності: НЦБ як представник Інтерполу у державі повинно домагатися активної участі національної поліцейської служби у справах Інтерполу, інформувати свій особовий склад про переваги перебування у цій організації, роз'ясняти умови та принципи міжнародної поліцейської кооперації у його системі. При цьому НЦБ повинні стати центром пропаганди політики Інтерполу, ініціаторами та провідниками здійснення всіх рішень його Генеральної Асамблеї.

Радникам доручається наукова розробка окремих питань (ст. 34 Статуту). До переліку таких питань входять проблеми боротьби з незаконним розповсюдженням наркотичних та психотропних засобів, злочинність неповнолітніх, ідентифікація та розшук вогнепальної зброї, застосування електронно-обчислювальної техніки у поліцейській роботі, передача зображень відбитків пальців за допомогою засобів зв'язку тощо.

Генеральний секретар має право запрошувати спеціалістів із числа вчених та практиків, які добре зарекомендували себе у певній області знань, роботи або ремесла. У разі згоди такої особи провести конкретне наукове дослідження спеціаліст рішенням Генеральної Асамблеї призначається на посаду консультанта строком на три роки. Довгострокове відсторонення консультантів від посади може проводитись тільки за рішенням Генеральної Асамблеї.

Свої дослідження та інші функції консультанти-радники можуть виконувати як у штаб-квартир Інтерполу, так і за місцем постійної служби та проживання у своїй країні. Їм надано право відвідувати сесії Генеральної Асамблеї у якості спостерігачів, а на запрошення президента вони можуть брати участь у обговоренні питань порядку денного.

Размещено на Allbest.ru