Поняття земельних заставних правовідносин та їх місце в системі земельних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття земельних заставних правовідносин та їх місце в системі земельних правовідносин

Реалізація права застави земельної ділянки відбувається шляхом здійснення уповноваженою особою відповідного суб'єктивного права, тобто права заставодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Зазначене суб'єктивне право складається із цілої низки правомочностей або юридичних можливостей, які є складовими цього права Маються на увазі передбачені Законом України „Про іпотеку” права заставодержателя. Наприклад, право заставодержателя перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом застави, право не погодити відчуження заставодавцем предмета застави.. У теорії права під здійсненням суб'єктивного права як сукупності юридичних можливостей розуміється вчинення конкретних дій, пов'язаних з перетворенням таких можливостей у дійсність.

Очевидним у зв'язку з тим, що суб'єктивне право застави має ознаки відносного права, є те, що для реалізації суб'єктивного права застави земельної ділянки є обов'язковим здійснення кореспондуючих цьому праву управомоченої особи (заставодержателя) обов'язків зобов'язаною особою (заставодавцем), оскільки в іншому випадку суб'єктивне право застави залишиться лише правовою абстракцією, а не реальною дійсністю.

При цьому, суб'єктивне право застави земельної ділянки Право заставодержателя на цінність належної іншій особі земельної ділянки, яке обтяжене в частині права на землю спеціальними земельно-правовими та еколого-правовими вимогами щодо цільового та раціонального використання землі, а також щодо її охорони та відтворення. має свій зміст, свою внутрішню структуру. Воно, по-перше, включає в себе права як юридичні можливості, а також кореспондується з певними обов'язками заставодержателя як мірами обов'язкової поведінки (наприклад, заставодержатель зобов'язаний не чинити перешкод заставодавцю у вільному здійсненні права володіння та користування заставленою земельною ділянкою). По-друге, внутрішня структура суб'єктивного права застави земельної ділянки складається з наступних чотирьох елементів - правомочностей: 1) можливості володіти правом (право на власні дії - право заставодержателя перевірити стан збереження предмету застави); 2) можливості користуватись на основі даного права певним соціальним благом (право користування - право пріоритету заставодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави по відношенню до вимог інших кредиторів, не забезпечених заставою чи які мають нижчий пріоритет); 3) можливості вимагати певних дій у зобов'язаної особи (право на чужі дії - право заставодержателя вимагати від заставодавця дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання у випадку порушення умов іпотечного договору); 4) можливість звернутись за захистом порушеного права (право на примус - право заставодержателя вжити заходи по захисту предмету застави від посягань третіх осіб).

Крім того, як вже зазначалось, суб'єктивному праву завжди кореспондує суб'єктивний обов'язок, який також складається з чотирьох елементів: 1) необхідності вчинити дії чи утриматись від їх вчинення; 2) необхідності відреагувати на законні вимоги управомоченої особи; 3) необхідності нести відповідальність за невиконання таких вимог; 4) необхідності не перешкоджати контрагенту користуватись благом, на яке спрямовано суб'єктивне право.

При здійсненні заставодавцем та заставодержателем таких можливих та необхідних дій, передбачених законом, відбувається реалізація відповідних суб'єктивних прав та обов'язків у відповідних правовідносинах. Такі правовідносини, які опосередковують обтяження земельної ділянки правом застави, за юридичною природою є земельними заставними правовідносинами. Земельні заставні правовідносини можна охарактеризувати як правовідносини щодо встановлення, дії та припинення застави земельної ділянки як обмеження права власності на земельну ділянку, яке встановлюється на підставі договору або в силу закону, та полягає у забороні землевласнику здійснювати правомочність щодо розпорядження земельною ділянкою без згоди заставодержателя, обумовленою необхідністю захисту майнових інтересів заставодержателя, та обтяження земельної ділянки правом заставодержателя задовольнити свої майнові вимоги з ціни реалізації земельної ділянки у випадку невиконання боржником основного зобов'язання.

Суттєвою ознакою правовідносин, в яких реалізується суб'єктивне право застави земельної ділянки, є їх земельно-правовий характер. Це обумовлено тим, що дія суб'єктивного права застави завжди спрямована на земельну ділянку, тобто воно є одним з різновидів прав на землю. У земельно-правовій літературі поняття земельних правовідносин визначається по-різному. Проте, єдиною об'єднуючою ознакою земельних правовідносин є те, що це врегульовані нормами земельного права суспільні відносини з приводу землі Земельні правовідносини - відносини з приводу розподілу, використання та охорони земель між органами влади, організаціями та приватними особами, які регулюються нормами земельного права ; Земельні правовідносини являють собою правову форму опосередкування (впорядкування) земельно-правовими нормами суспільних відносин з приводу землі ; Земельні відносини - суспільні відносини, обумовлені специфічними властивостями землі як їх об'єкта у тій частині, у якій вони регулюються нормами земельного права ; Земельні правовідносини являють собою суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і врегульовані нормами земельного права..

Об'єктом земельних заставних правовідносин, враховуючи теорію єдиного об'єкта суб'єктивного права та правовідношення, є індивідуально визначена земельна ділянка з встановленими щодо неї правами та визначеними в натурі межами як об'єкт матеріального світу та природний ресурс. Земельно-правовий характер заставних правовідносин, об'єктом яких виступає земельна ділянка, формується під впливом об'єктного складу таких правовідносин, що є істотним у визначенні галузевої приналежності правовідносин. Тому увесь комплекс правовідносин, які виникають у зв'язку з передачею у заставу земельної ділянки, не можна відносити до земельних правовідносин. Наприклад, правовідносини щодо обігу заставної, іпотечних облігацій і іпотечних сертифікатів як цінних паперів, який може опосередковувати заставу земельної ділянки, не є земельно-правовими, оскільки їх об'єктом є цінні папери як об'єкти цивільного права, а не заставлені земельні ділянки як об'єкти земельного права. Таким чином, не всі правовідносини, які виникають при заставі земельної ділянки, є земельно-правовими. Земельними заставними правовідносинами є відносини, безпосереднім об'єктом яких виступає земельна ділянка.

Щодо додаткового критерію розмежування галузей права - методу правового регулювання суспільних відносин, які складають предмет галузі права, необхідно зазначити, що методи, за допомогою яких регулюються земельні заставні правовідносини, мають бути та є цілком заснованими на принципах земельного права, під якими розуміються зумовлені загальносоціальними та загальноправовими засадами науково-обґрунтовані, законодавчо закріплені вихідні положення, основні засади, головні ідеї у земельному праві, які обумовлюють особливості механізму правового регулювання земельних відносин, є базисом для розвитку земельного права та найвищими цінностями у земельному праві, що визначають правосвідомість суб'єктів земельних відносин. Враховуючи правовий режим землі як основного національного багатства та просторово обмеженого цінного природного ресурсу, визначальне значення землі у життєдіяльності людини, суспільства та держави, правове регулювання заставних земельних правовідносин має здійснюватись на таких принципах Ст. 5 Земельного кодексу України.: а) поєднання особливостей використання землі як природного ресурсу, основного засобу виробництва та територіального базису; б) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки; в) забезпечення цільового, раціонального використання та охорони земель; г) забезпечення рівноправності суб'єктів земельних відносин; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) поєднання публічно-правових та приватноправових засад, що і визначають методи такого регулювання.

До земельних заставних правовідносин можуть бути застосовані такі методи, характерні для земельного права, як імперативний, диспозитивний, рекомендаційний тощо. При цьому, спрямованість застосовуваних до заставних правовідносин, об'єктом яких виступає земля, методів, характерних для приватного чи публічного права, не є визначальною для галузевої приналежності цих правовідносин. Це підтверджується тим, що в сучасних умовах з включенням землі у ринковий обіг та встановленням можливості її перебування у приватній власності, методичний інструментарій земельного права значно розширився шляхом залучення приватноправових методів до регулювання відносин власності на землю, що в жодній мірі не змінює юридичної природи землі як природного ресурсу, та не призводить до поглинання таких правовідносин цивільним правом. У даному контексті вважаємо необхідним підтримати думку М.В. Шульги щодо того, що цивільне законодавство не володіє достатньо ефективним механізмом належного регулювання відносин земельного ринку, адже воно базується на інших принципах та правилах.

Включення приватноправових методів правого регулювання до методів земельного права свідчить лише про універсальність цих методів. Водночас, необхідно мати на увазі, що у чистому вигляді приватноправові методи правового регулювання не можуть застосовуватись до регулювання земельних відносин, оскільки у такому разі на рівні правового регулювання буде знівельована роль землі, відбудеться приєднання її до категорії майна, що в кінцевому результаті призведе до екологічного лиха внаслідок неврахування природних особливостей землі та не вжиття заходів з її охорони та відтворення. При регулюванні земельних правовідносин, особливо у сфері ринкового обігу земельних ділянок, завжди поряд з приватноправовим методом одночасно буде діяти і публічно-правовий метод правового регулювання. Для наочності можна привести приклад: власник земельної ділянки може на власний розсуд визначати, кому передати в заставу належну йому земельну ділянку, на яких умовах, чи, взагалі передавати її в заставу (прояв методу диспозитивності), проте при цьому цей власник при використанні та передачі в заставу цієї земельної ділянки зобов'язаний суворо дотримуватись вимог раціонального та цільового використання та вимог екологічної безпеки (прояв методу імперативності). Невиконання таких приписів земельного права, запроваджених засобами імперативного методу, призведе до вступу в дію такого компоненту імперативного методу правового регулювання, як притягнення до юридичної відповідальності (в тому числі і до такого специфічного виду відповідальності, як земельно-правова).

Таким чином, можна зробити висновок, що земельні заставні правовідносини мають чітко виражений земельно-правовий характер, є елементом складу предмету правового регулювання земельного права та регулюються шляхом застосування притаманних саме земельному праву методів правового регулювання на основі дотримання основоположних принципів земельного права - забезпечення цільового, раціонального використання та охорони земель та поєднання публічно-правових та приватноправових засад у земельному праві.

При реалізації права застави земельної ділянки законодавчо сформована модель поведінки суб'єктів заставних правовідносин може проявитись у безлічі варіантів реальної поведінки осіб, які вступили у заставні відносини. У кожному конкретному випадку застави земельної ділянки реальна поведінка учасників цих правовідносин буде визначатись унікальною саме для цього випадку сукупністю прав та обов'язків, визначених нормами права, погоджених у випадках, дозволених законом, волею учасників таких відносин, та направленістю власного інтересу суб'єктів. Наприклад, у випадку звернення стягнення на заставлену земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, від інтересу заставодержателя буде залежати обрання способу такого звернення: передача заставодержателю права власності на предмет застави, продаж предмета застави заставодержателем будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, реалізація предмета застави на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса. У кожному можливому варіанті обсяг прав та обов'язків учасників відповідного правовідношення, його структура будуть унікальними, тобто кожен конкретний випадок застави земельної ділянки буде мати свій власний унікальний склад правовідношення, що відрізнятиме його від інших випадків реалізації права застави земельної ділянки.

Земельне заставне правовідношення за період свого існування видозмінюється, трансформується в залежності від здійснення його носіями того чи іншого суб'єктивного права та обов'язку. Воно не є сталим, воно постійно розвивається, переходячи з однієї якісної форми з власним змістом до наступної, яка також підлягає трансформації аж до припинення права застави. Такі якісні зміни змісту земельного заставного правовідношення можна визначити як етапи реалізації права застави земельної ділянки.

З вищезазначеного випливає, що земельні заставні відносини є складним та багатогранним правовим явищем - правовідносинами, яке включає в себе цілу низку складових, тобто правовідносин, які виникають при реалізації того чи іншого суб'єктивного права чи обов'язку та відповідної реальної поведінки учасників таких правовідносин.

Кожному виду земельних заставних правовідносин притаманний свій унікальний обсяг прав та обов'язків його учасників (суб'єктів), який трансформується в залежності від юридичного складу, на підставі якого виникло право застави земельної ділянки, стадії реалізації цього права, об'єктно-суб'єктного складу правовідносин, направленості інтересу їх учасників.

Одним з загальновизнаних методів наукового пізнання є аналіз предмета дослідження у формі класифікації, тобто систематичного поділу та впорядкування об'єктів по класах в залежності від їх властивостей. Класифікація земельних заставних правовідносин дозволяє окреслити загальний вигляд таких правовідносин, виявити найбільш істотні ознаки та особливості окремих з них, розподілити їх на групи за визначеними критеріями, що в комплексі дозволить впорядкувати знання про них. Аналіз чинного законодавства у сфері застави земельних ділянок дає змогу виділити за різними критеріями класифікації такі види земельних заставних правовідносин:

Залежно від визначеності кола суб'єктів та об'єктів:

загальні земельні заставні правовідносини, які виникають у всіх випадках передачі земельних ділянок в заставу (державна реєстрація права застави, передача предмета застави в наступну заставу за згодою попередніх заставодержателів);

особливі земельні заставні правовідносини щодо конкретних категорій земель та конкретних видів учасників таких правовідносин (наприклад, банків).

За підставою виникнення:

земельні заставні правовідносини, які виникають на підставі договору;

земельні заставні правовідносини, які виникають в силу закону;

земельні заставні правовідносини, які виникають на підставі рішення суду.

За суб'єктним складом:

за особою заставодавця:

земельні заставні правовідносини, заставодавцем у яких є боржник за основним зобов'язанням;

земельні заставні правовідносини, заставодавцем у яких є майновий поручитель, який передає у заставу земельну ділянку для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника;

за особою заставодержателя:

земельні заставні правовідносини, заставодержателем у яких є банк;

земельні заставні правовідносини, заставодержателем у яких є юридична чи фізична особа.

За об'єктним складом:

земельні заставні правовідносини, об'єктом яких є земельні ділянки несільськогосподарського призначення;

земельні заставні правовідносини, об'єктом яких є земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

За етапами реалізації права застави земельної ділянки:

земельні заставні правовідносини, які опосередковують виникнення права застави земельної ділянки (укладення відповідного договору, його нотаріальне посвідчення, набрання рішенням суду про встановлення права застави земельної ділянки законної сили, виникнення юридичного факту, на підставі якого в силу норми закону виникає застава, державна реєстрація застави тощо);

земельні заставні правовідносини, які існують при використанні заставодавцем заставленої земельної ділянки (в тому числі і відносини щодо дотримання землевласником правового режиму земельної ділянки, вимог по її охороні та охороні довкілля, передача земельної ділянки в наступну заставу, відчуження заставленої земельної ділянки тощо);

земельні заставні правовідносини, які опосередковують припинення права застави земельної ділянки (припинення права застави у зв'язку з виконанням основного зобов'язання, звернення стягнення, позасудове врегулювання, реалізація предмета застави, державна реєстрація припинення застави тощо).

За функціональною роллю норм права, на підставі яких земельні заставні правовідносини виникають:

регулятивні земельні заставні правовідносини, які виникають з правомірних дій (здійснення заставодавцем права одержувати від предмета застави продукцію, плоди і доходи; передача в заставу будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, яка передається в заставу, разом з земельною ділянкою);

охоронні або охороню вальні земельні заставні правовідносини, які виникають внаслідок перешкод при здійсненні регулятивних відносин (захист заставодавцем предмета застави від незаконних посягань та вимог інших осіб; перевірка заставодержателем документально і в натурі наявності, стану, умов збереження та користування предметом застави; підвищення заставодавцем родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі; у разі порушення заставодавцем обов'язків щодо збереження заставленої земельної ділянки, дострокове звернення стягнення на предмет застави).

Земельні заставні правовідносини можуть трансформуватись з категорії регулятивних у охоронні. Так, при належному виконанні боржником основного зобов'язання, забезпеченого заставою земельної ділянки, земельні заставні правовідносини мають характер регулятивних. А вже при допущенні факту неналежного виконання чи невиконання основного зобов'язання чи порушення умов заставного зобов'язання земельні заставні регулятивні правовідносини трансформуються у охоронні правовідносини, у яких реалізується санкція за порушення нормального перебігу регулятивних правовідносин, тобто регулятивні правовідносини якісно перетворюються у охоронні правовідносини.

За регулятивним призначенням:

матеріальні земельні заставні правовідносини, якими визначаються права та обов'язки заставодавця та заставодержателя (обов'язок заставодавця до укладення договору застави попередити заставодержателя про всі відомі йому права третіх осіб на предмет застави, навіть коли такі права не зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а також про права власності третіх осіб на будівлі і споруди, розташовані на земельній ділянці; право заставодержателя отримати задоволення в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами);

процесуальні земельні заставні правовідносини, які встановлюють порядок здійснення матеріальних земельних заставних правовідносин (порядок оформлення договору застави земельної ділянки, звернення стягнення на предмет застави, реалізації на прилюдних торгах заставленої земельної ділянки тощо).

Увійшовши до предмету земельного права, земельні заставні правовідносини займають своє певне місце в системі земельних правовідносин. Для з'ясування цього місця варто дослідити приналежність земельних заставних правовідносин до традиційно виокремлюваних у науці земельного права видів земельних правовідносин: матеріальних, процесуальних, регулятивних, охоронних та спеціальних.

Як вже було зазначено, земельні заставні відносини бувають матеріальними, процесуальними, регулятивними, охоронними. Щодо спеціальних земельних відносин, тобто правовідносин щодо земель відповідної категорії, то і цей вид земельних правовідносин існує в системі заставних земельних правовідносин.

Варто звернути увагу на те, що земельні заставні правовідносини з огляду на свою природу та складний зміст є комплексними з точки зору можливості їх існування в межах різних інститутів земельного права: правовідносин власності на землю, правовідносин користування земельними ділянками, правовідносин у сфері ефективного використання, відновлення та охорони ґрунтів, юрисдикційних земельних правовідносин, правовідносин у сфері межування земель та ведення земельного кадастру, правовідносин реєстрації прав на землю, правовідносин контролю за використанням та охороною земель тощо.

Так, зокрема, земельні заставні правовідносини виникають у зв'язку з реалізацією права приватної власності на земельні ділянки в межах правовідносин власності на землю. Суміщення з правовідносинами користування земельними ділянками обумовлено тим, що заставодавець земельної ділянки зберігає за собою право використання земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням та обов'язковим дотриманням вимог щодо охорони землі. У даному випадку земельні заставні правовідносини також існують паралельно з управлінськими земельними правовідносинами щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель. Передача земельної ділянки в заставу тісно пов'язана з дією правовідносин межування земель, ведення земельного кадастру та державної реєстрації прав на землю. Виникнення спорів щодо заставленої земельної ділянки тягне за собою виникнення земельних юрисдикційних правовідносин.

Як бачимо, земельні заставні правовідносини щільно вплелись у матерію земельних правовідносин, що іноді навіть важко виокремити, який саме вид земельних правовідносин існує у конкретному випадку при реалізації права застави землі. Це, в свою чергу, підтверджує тезу про те, що правовідносини, які виникають у зв'язку з передачею земельної ділянки у заставу, є земельними правовідносинами, які для досягнення ефективності правового регулювання можуть бути врегульовані переважно засобами та методами земельного права.

Важливою сутнісною характеристикою будь-якого правовідношення є його внутрішня структура, яка притаманна також і земельному заставному правовідношенню. У юридичній літературі структура правовідносин розглядається через такі обов'язкові елементи (компоненти) як: а) учасники правовідносин; б) права та обов'язки, їх взаємозв'язок; в) реальна поведінка учасників правовідносин у співвіднесенні з правами та обов'язками або іншими словами: 1) змісту правовідносин, який складається з поведінки суб'єктів та суб'єктивних прав та обов'язків; 2) суб'єктів правовідносин; 3) об'єктів правовідносин.

Не є виключенням з цього правила і земельні заставні правовідносини, які включають в себе наступні структурні елементи:

1) об'єкт - земельна ділянка, яка передається в заставу, з встановленим правовим режимом використання та правами на неї;

2) суб'єкти - учасники земельних заставних правовідносин (заставодавець та заставодержатель) - суб'єкти земельного права;

3) зміст - сукупність взаємопов'язаних суб'єктивних прав та обов'язків учасників земельних заставних правовідносин, фактичні дії та бездіяльність суб'єктів по здійсненню прав та виконанню обов'язків, а також наслідки невідповідності реальної поведінки суб'єктів встановленій моделі поведінки;

4) підстави виникнення, зміни і припинення.

Земельні заставні правовідносини як і будь-які правовідносини виникають та припиняються на підставі певних встановлених законом юридичних фактів, які також є якісною ознакою таких правовідносин та підлягають дослідженню при розкритті правової характеристики земельних заставних правовідносин. В той же час, для виникнення суб'єктивного права застави землі, крім юридичного факту, необхідна також наявність певних умов - правоздатності суб'єктів та існування норми права, на підставі якої виникає відповідне право.

Викладене у даному підрозділі дозволяє зробити наступні висновки:

Земельні заставні правовідносини - це врегульовані нормами земельного права суспільні відносини, що опосередковують виникнення, зміну та припинення права застави земельної ділянки, які складаються між власником земельної ділянки (заставодавцем), кредитором по забезпеченому заставою землі зобов'язанню (заставодержателем) та іншими суб'єктами земельного права (державний реєстратор прав, суб'єкт оціночної діяльності, контролюючі органи тощо) у зв'язку з реалізацією заставодавцем права власності на земельну ділянку та у зв'язку зі здійсненням заставодержателем всіх юридичних можливостей, спрямованих на обтяження земельної ділянки заставодавця правом застави, зверненням стягнення на земельну ділянку у випадку невиконання забезпеченого заставою основного зобов'язання, а також у зв'язку з додержанням заставодавцем правового режиму використання та охорони обтяженої правом заставодержателя земельної ділянки.

Земельні заставні правовідносини виникають у встановлених законом випадках при наявності відповідної правоздатності заставодавця та заставодержателя на підставі визначених законодавством юридичних фактів та складають собою систему взаємопов'язаних між собою суб'єктивних прав та обов'язків суб'єктів, обумовлених інтересом останніх у задоволенні своїх потреб.

Правовідносини, які виникають у зв'язку з передачею земельної ділянки у заставу, є за своєю юридичною природою земельними правовідносинами, які для досягнення найбільшої ефективності правового регулювання можуть бути врегульовані переважно засобами та методами земельного права як окремої самостійної галузі права.

Земельні заставні правовідносини в динаміці свого розвитку є комплексними міжгалузевими правовідносинами, які виникають при реалізації норм основоположних інститутів земельного права (права власності на землю, права землекористування, управління в галузі охорони і використання земельних ресурсів тощо), а також цивільного, фінансового права тощо.

Література

земельна заставна правовідносина застава

Пейчев К. Поняття земельної ділянки як специфічного об'єкта відчуження / К. Пейчев // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 11.

Пейчев К.П. Правове регулювання відчуження земельних ділянок: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 „Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / К.П. Пейчев - Х., 2005. - 20 с.

Першин В.Г. Організаційно-правове забезпечення впровадження іпотечного кредитування в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В.Г. Першин. - Ірпінь, 2005. - 20 с.

Плешанова О. Объекты ипотеки: состав имущества / О. Плешанова // Хозяйство и право. - 1999. - № 4. - С. 110-113.

Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / Покровський И.А. - СПб., 1917. - 353 с.

Размещено на Allbest.ru