Поводження з вогнепальною зброєю юридичними особами. Вогнепальна зброя, придбана підприємствами, установами, організаціями та господарськими об'єднаннями для визначених службових цілей, належить до відомчої. Забороняєть використовувати її не за призначенням, передавати стороннім особам, продавати громадянам, зберігати у місцях проживання працівників крім обумовлених випадків. Керівники організацій протягом десяти днів з дня придбання вогнепальної зброї зобов'язані одержати в ОВС дозвіл на її зберігання. Дозволи (ліцензії) на виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, видаються на ім'я керівників підприємств, установ і організацій, а також громадянам строком на 3 роки. Підставою для видачі дозволу є письмове клопотання керівника, у яких зазначається: кількість придбаної зброї (система, бойова чи навчальна, калібр, номер, рік випуску); наявність умов для надійного зберігання; дані про осіб, відповідальних за зберігання і використання, та про осіб, що мають доступ до зброї; квітанція про сплату за послуги з надання дозволу. Холодна клинкова зброя купується і зберігається організаіями без дозволу ОВС і може бути використана тільки для озброєння, з виробничою метою або для промислу. Носіння холодної зброї поза об'єктів охорони, промислу і не з метою мисливства забороняється.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво, ремонт і реалізацію спортивної і мисливської зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї здійснюється головним управлінням охорони громадського порядку МВС України, ГУМВСУ в Криму, ГУМВС м. Києва і Севастополя. Інструкція встановлює перелік необхідних документів для отримання ліцензії, порядок отримання ліцензії, умови її отримання та підстави анулювання ліцензії. Згідно Інструкції, ведеться облік суб'єктів підприємницької діяльності. Виготовлення, ремонт та реалізація вогнепальної та холодної зброї буде законною лише за умов наявності ліцензії та дотримання встановлених правил згідно законодавства. Здійснення діяльності в інших випадках є незаконним і тягне відповідальність.

Дозволи на перевезення вогнепальної зброї і бойових припасів організаціями видаються ОВС на підставі письмового клопотання керівників підприємств, установ, організацій та господарських об'єднань. В клопотанні зазначається: найменування і кількість вантажу, марка і заводський номер зброї, вид транспорту, маршрут, початковий і кінцевий пункти перевезення; відомості про осіб, відповідальних за перевезення і охорону вантажу; квітанція про сплату послуг, пов'язаних з видачею дозволу. Перевезення вогнепальної зброї здійснюється згідно вимогам чинних нормативних актів щодо безпеки перевезення небезпечних вантажів.

Пересилання вогнепальної зброї і припасів поштою забороняється. В окремих випадках допускається пересилка окремих частин мисливських рушниць.

Без дозволів ОВС перевозиться відомча вогнепальна зброя і боєприпаси, на які є відповідні дозволи на зберігання, у межах міста, району, населеного пункту незалежно від відстані.

Дозволи на придбання та перевезення зброї, боєприпасів та вибухових речовин видаються на строк до 3 місяців.

Порядок поводження зі зброєю громадянами. Громадянам для одержання в ОВС дозволу на придбання мисливської вогнепальної зброї необхідно подати такі документи: картка-заява; квитанція про оплату послуг за видачу такого дозволу; медичний висновок про відсутність протипоказань, що перешкоджають одержанню дозволу на придбання або зберігання зброї. При отриманні дозволу на придбання зброї з метою спортивно-мисливського полювання пред'являється мисливський квиток. Дозволи на придбання вогнепальної зброї видаються громадянам ОВС після пред'явлення паспорта або документа, який засвідчує особу. Невикористані дозволи мають бути повернуті ОВС.

Придбана громадянами гладкоствольна, нарізна або комбінована мисливська вогнепальна чи холодна зброя протягом десяти днів від дня придбання повинна бути зареєстрована в ОВС за місцем проживання власника з одержанням дозволу на її зберігання.

Для одержання дозволу на зберігання (реєстрацію) або для перереєстрації вогнепальної мисливської, гладкоствольної, нарізної та комбінованої зброї її власником подаються до ОВС: дві фотокартки; корінець дозволу на придбання зброї з відміткою магазину про продану зброю або інший документ, що засвідчує приналежність зброї; квитанція банку про оплату послуг за реєстрацію (перереєстрацію) зброї; медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають одержанню дозволу на зберігання вогнепальної зброї.

Особам, які мають нагородну вогнепальну зброю (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, мисливські рушниці), ОВС видаються дозволи на її зберігання без зазначення строку дії з позначкою "Нагородна" Положення ”Про дозвільну систему”, затверджене постановою Кабміну України від 12 жовтня 1992 р. Також див.: указ Президента України про заснування відзнаки “Іменна вогнепальна зброя”. Для одержання дозволу на зберігання нагородної зброї власником подається ще і оригінал або засвідчена у нотаріальному порядку копія документа про нагородження зброєю.

Подарована мисливська нарізна і гладкоствольна вогнепальна зброя може бути зареєстрована, якщо особа, якій вона подарована, має дозвіл на її зберігання.

Вогнепальна зброя, яка належить поодиноким особам, повинна зберігатись у місцях постійного проживання власників у міцних, з надійними замками дерев'яних шафах або металевих ящиках, спеціально виготовлених для зберігання зброї, в розібраному, розрядженому стані, зі спущеними курками, окремо від бойових припасів. До зброї не повинні мати доступ сторонні особи і, особливо, діти.

При перенесенні або перевезенні всіма видами транспорту вогнепальна зброя повинна бути у чохлі, у розрядженому, розібраному стані (якщо це можливо). В усіх випадках під час перенесення або перевезення вогнепальної зброї власник зобов'язаний мати при собі дозвіл ОВС на право її зберігання і носіння. Вогнепальна зброя, крім зброї армійських зразків, заряджені патрони до неї перевозяться громадянами України та особами без громадянства через державний кордон на підставі дозволів МВС України, ГУМВС, УМВС, а іноземними громадянами -- тільки за дозволом МВС України.

Власник вогнепальної зброї при зміні місця проживання зобов'язаний звернутися до ОВС з проханням щодо зняття з обліку і вказати адресу нового місця проживання. Після прибуття на нове місце проживання власник зобов'язаний в десятиденний строк (у прикордонній місцевості -- протягом 24 год) поставити на облік наявну у нього зброю у місцевих ОВС.

У випадку смерті власника нагородна нарізна вогнепальна зброя армійських зразків негайно здається родичами померлого в ОВС безкоштовно. Мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя здається родичами померлого власника до ОВС протягом десятиденного строку на тимчасове зберігання до вирішення питання про успадкування майна (але на строк не більше шести місяців). Якщо хто-небудь із спадкоємців бажає стати власником такої зброї, вона може бути зареєстрована на його ім'я у встановленому порядку. У випадку, коли серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона повинна бути продана родичами померлого власника у місячний строк або подарована особі, що має дозвіл ОВС на придбання вогнепальної зброї.

Мисливська вогнепальна зброя, що визнана комісією по визначенню технічного стану зброї непридатною для подальшого користування (не підлягає ремонту), не реєструється (не перереєстровується) і в місячний строк здається власником безкоштовно до ОВС для знищення або приводиться в майстернях по ремонту зброї в непридатний для стрільби стан і знімається з обліку. Така зброя для використання окремих її частин та вузлів може, за згодою власника зброї, передаватись (продаватись) установам, що займаються підприємницькою діяльністю по ремонту спортивної і мисливської зброї.

Вогнепальну зброю (в тому числі нагородну), згідно з чинним законодавством, може бути вилучено ОВС у громадян за порушення правил її зберігання, перевезення чи користування.

Про анулювання дозволу на зберігання вогнепальної зброї ОВС виноситься мотивований висновок, який затверджується начальником ОВС. У висновку викладаються підстави і мотиви прийняття такого рішення.

У разі анулювання ОВС дозволу на зберігання зброї вона, а також бойові припаси в 15-денний строк передаються на комісійний продаж або повинні бути продані безпосередньо чи подаровані особі, що має дозвіл ОВС на придбання зброї.

При неприйнятті власником зброї у вказаний строк відповідного рішення щодо її реалізації вона вилучається ОВС і передається у комісійну торгівлю з поверненням власникові її вартості після продажу.

Вогнепальна зброя і бойові припаси, які належать особам, що притягаються до кримінальної відповідальності, зберігаються в ОВС до остаточного рішення слідчих органів або суду щодо кримінальної справи. Якщо стосовно зазначеної особи кримінальна справа закрита або судом винесений виправдувальний вирок, зброя, а також дозвіл на її зберігання повертаються власникові.

Права органів внутрішніх справ при виявленні порушень правил дозвільної системи. Відповідно до п. 22 ст. 11 Закону України "Про міліцію" для виконання покладених на міліцію обов'язків їй надається право:

* анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання та використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні відповідальними за це особами встановлених правил користування й поводження із зазначеними об'єктами, або, в разі недоцільності їх подальшого зберігання, -- вилучати зазначені предмети, а також опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири й стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;

Розділ III. Кримінальна відповідальність за порушення встановленого порядку поводження зі зброєю

Характеристика складу злочину. Кримінальна відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення та збут вогнепальної чи холодної зброї, боєприпасів та вибухових речовин передбачено ст. 222 КК України. Цей злочин розташований в главі 10 кодексу, що вказує на його відносно невелику суспільну небезпечність, адже само по собі утримання зброї меньш небезпечне, ніж злочинні наміри, що скоюються за допомогою зброї. Склад злочину формальний, тобто злочин вважається закінченим з моменту виконання дій, передбачених диспозицією. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що охороняють громадську безпеку в сфері обігу зброї.

Стаття складається з трьох частей. Об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 ККУ є носіння, зберігання, придбання, виготовлення чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів чи вибухових речовин без відповідного дозволу. Об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч.3 ст 222 ККУ є носіння, виготовлення чи збут холодної зброї без відповідного дозволу. Треба зауважити, що відповідальність за придбання і зберігання холодної зброї законом не встановлено.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка осудна особа 16-річного віку і старше.

Суб'єктивна сторона виражається у прямому умислі. Особа усвідомлює свій протизаконний вчинок і продовжує діяти з порушенням встановлених норм. Мотив і мета мають факультативне значення при кваліфікації і призначенні покарання.

Предметом злочину є вогнепальна та холодна зброя, бойові припаси і вибухові речовини. Питання щодо віднесення вилученого предмету до категорії зброї, припасів чи вибухових речовин вирішується за допомогою експертизи.

Покаранням за ч. 1 ст 222 ККУ є позбавлення волі на строк від двох до семи років; за ч.3 ст 222 ККУ - позбавлення волі на строк до п'яти років чи виправними роботами на строк до двох років.

Особливості кваліфікаціїї. У постанові Пленум ВСУ наголошує, що під час розгляду справ щодо незаконного обігу зброї судами не забезпечується повнота розгляду, наприклад встановлення всіх обставин справи, пов'язаної з незаконним придбаням шляхом розкрадання зброї, боєприпасів чи вибухових речовин, з метою з'чсування джерел походження зброї та своєчасному зопобіганню іншим злочинам, усунення причин і умов, що сприяють вчиненню цих злочинів. При розгляді справ даної категорії виникають труднощі з визначенням предмету цих злочинів, правильним розумінням добровільної здачі зброї, бойових припасів або вибухових речовин, з відмежуванням закінченого злочину від замаху на його вчинення тощо. Не завжди суди враховують суспільну небезпечність цих злочинів при призначенні покарання Постанова Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”.

Так, незаконне заволодіння зброєю чи вибуховими речовинами шляхом вилучення: шахрайства, вимагательства чи іншим шляхом, тягне відповідальність за ст. 223 як розкрадання. При цьому предмет злочину може знаходитись у власника як законно, так і не законно. Розкрадання ж складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників та інше), слід теж кваліфікувати за ст.223 КК як закінчене розкрадання вибухових речовин.

Розкрадання непридатної зброї, боєприпасів чи вибухових речовин утворює замах на розкрадання (ч. 2 ст. 17 і ст. 223 КК). Розкрадання завідомо непридатної зброї з метою приведення у належний стан кваліфікується за сукупністю, як розкрадання державного, колективного чи індивідуального майна та виготовлення зброї. Основне, що привласнення (в т. ч. і шляхом розкрадання), наступне зберігання і збут утворюють реальну сукупність злочинів, т. я. кожне діяння містить ознаки окремого злочину. Здобуття зброї для вчинення іншого злочину утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 та готування до іншого злочину. Незаконне і недбале зберігання, що потягло наслідки, кваліфікується за ст. 222 та ст. 224 КК.

С. і М. засуджено за те, що вони вчинили за попереднім зговором розбійний напад на Д., під час якого з користі умисно вбили потерпілого, а також незаконно виготовили вогнестрільну зброю, яку С. зберігав і носив без відповідного дозволу. С. і М. у гаражі шляхом відпилювання прикладу одноствольної мисливської рушниці виготовили вогнестрільну зброю, придатну для нападу на людей, яку С. зберігав за місцем проживання і носив без відповідного дозволу.

Знаючи, що Д. наступного дня мав одержати значну суму грошей, С., озброївшись тією ж рушницею і маючи при собі два запасних, споряджених для стрільби набої, а М., взявши кухонного ножа, для здійснення розробленого ними плану нападу на Д. з метою заволодіння його грошима і умисного його вбивства із користі. Приїхали на автомашині до будинку, а коли Д. вийшов із під'їзду будинку, М. попередив про це С., а останній вистрілив у голову потерпілого, від чого настала його смерть. Вчинивши вбивство Д., вони заволоділи його сумкою, де знаходилося 20 тис. грн. Розглянувши справу за касаційними скаргами, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України змінила вирок, зазначивши таке:

Що стосується засудження С. і М. за ч. 1 ст. 222 КК, то вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд з таких підстав.

Висновки щодо винності С. і М. у виготовленні вогнестрільної зброї та С. у її зберіганні й носінні суд обгрунтував показаннями самих засуджених, висновками судово-балістичної експертизи, показаннями експерта М. Ю. у судовому засіданні.

Проте висновки судово-балістичної експертизи, на які послався суд, містять істотні суперечності щодо того, чи є рушниця, використана в процесі нападу на Д., вогнестрільною зброєю. Так, експерт М. Ю. у висновках зазначає, що зброя являє собою мисливську однозарядну гладкоствольну рушницю і разом з тим вона є однозарядною гладкоствольною вогнестрільною зброєю. У судовому засіданні той самий експерт пояснив, що рушниця після відпилювання приклада набула властивостей бойової зброї, оскільки була пристосована для нападу на людей і їх ураження, але не є обрізом.

Таким чином, питання про те, чи є зброя, яка була використана в процесі вчинення злочину, вогнестрільною, спеціально пристосованою для ураження людини, або ж це мисливська гладкоствольна рушниця, достовірно не з'ясовано.

Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок щодо С. і М. у частині їх засудження за ч. 1 ст. 222 скасувала і направила справу на новий судовий розгляд "Вісник Верховного Суду України", N 5, 1999 р. .

Отже, не завжди чітко вирішується поняття, що вважати зброєю, навіть за допомогою експертизи.

Вироком Вінницького обласного суду С. визнано винним у незаконному зберіганні за місцем проживання бойових припасів (трьох патронів) і засуджено за ч. 1 ст. 222КК.

Ухвалою судової колегії Верховного Суду України вирок у частині засудження С. за ч. 1 ст. 222 КК скасовано, а кримінальну справу закрито з таких підстав.

Суд обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини С. у незаконному зберіганні за місцем проживання бойових припасів. Матеріали справи свідчать, що в квартирі підсудного під час обшуку було виявлено три бойових патрони, які він незаконно придбав і зберігав. Отже, фактичні обставини справи судом встановлено вірно. Проте, засуджуючи С. за ч. 1 ст. 222 КК, суд помилково виходив з того, що ці дії підсудного є злочинними.

Скасовуючи в цій частині вирок суду та закриваючи кримінальну справу, судова колегія Верховного Суду України зазначила в ухвалі, що зберігання без відповідного дозволу трьох патронів хоча формально й містить ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки і відповідно до ч. 2 ст. 7 КК не є злочином "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1997 р. .

Отже, від кримінальної відповідальності особу може бути звільнено через малозначущисть діяння.

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності. Згідно диспозиції ст. 222 КК особа, яка добровільно здала вогнепальну зброю, бойові припаси чи вибухові речовини, які зберігалися у нього без відповідного дозволу, звільняється від кримінальної відповідальності.

Добровільна здача зброї є різновидом добровільної відмови від вчинення злочину і відбувається за загальними правилами згідно ст. 18 КК України.

Під добровільною здачею вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності згідно з ч. 2 ст. 222 КК, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі володіти та зберігати будь-який із вказаних предметів, незалежно від мотивів, за власним бажанням передає їх у відповідний державний орган. Причому ці дії не повинні бути зумовлені тим, що представникам відповідних органів стало відомо про незаконне зберігання зброї, боєприпасів або вибухових речовин. Також добровільність відсутня, якщо особа здає зазначені предмети для запобігання невідступному викриттю своїх протиправних дій (наприклад, здача зброї за вимогою слідчого під час проведення обшуку). І навпаки, добровільною буде здача зазначених предметів і особою, що перебуває під арештом, якщо вона заявляє про них будучи переконаною, що слідству ця інформація невідома.

Мотиви такого вчинку можуть бути різними.

Сам факт заяви при затриманні чи обшуку про бажання добровільно здати вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухову речовину не може визнаватись підставою для звільнення від відповідальності і повинен ретельно перевірятись та оцінюватись в сукупності з іншими доказами Постанова Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”

.

Особа, яка добровільно здала вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухові речовини, звільняється від кримінальної відповідальності і за їх незаконне придбання, виготовлення і носіння.

Приймання вилучених, добровільно зданих або знайдених зброї, боєприпасів та вибухових речовин, здійснюється спеціальними працівниками ОВС. Приймання здійснюється з одночасним оглядом технічною комісією. Уся добровільно здана зброя направляється до експертно-криміналістичних відділів, для експериментального відстрілу і перевірки по кулегільзотеці Інструкція про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, затверджена наказом МВС від 31 травня 1993 р..

Звільнення від кримінальної відповідальності може бути і через малозначність діяння, як наведено раніше.

ВИСНОВОК

Ми розглянули основні аспекти незаконного поводження зі зброєю та вибуховими матеріалами. Основною ознакою саме незаконності є грубе порушення або неналежне дотримання встановлених законодавством норм.

Чи потрібен громадянам України вільний доступ до зброї? Міжнаціональні збройні конфлікти й соціальна напруженість призвели до різкого підвищення інтересу до зброї як у злочинців - для скоєння протиправних дій, так і в законослухняних громадян - з метою самозахисту. Зі злочинцями все ясно: вилучення зброї й суворе покарання. Складнішим є питання про використання вогнепальної зброї для самозахисту. Після глибокого аналізу, зваживши всі "за" й "проти", фахівці дійшли думки: надати громадянам право володіння вогнепальною зброєю сьогодні недоцільно.

Що ж стосується власної безпеки, то кожен громадянин України, бажаючи мати при собі засіб індивідуального захисту, вправі купити газову зброю в установленому законом порядку. При будь-якому нападі газова зброя легко виведе злочинця "з ладу" на час, необхідний для виклику наряду міліції. А надати громадянам право використовувати вогнепальну зброю тотожно тому, що дозволити їм чинити розправу на власний розсуд, будь то злодій чи п'яний хуліган - пристрелити й край. А якщо кому-небудь погляд перехожого здасться зловісним, рухи погрозливими? За допомогою вже легальної зброї почнуться "розборки" злочинних угруповань, розв'язуватимуться соціально-побутові й родинні конфлікти. На що перетворяться наші вулиці, під'їзди й загалом життя? Уявіть собі дітей і підлітків, котрі поцупили в батьків цю "іграшку"... А коли злочинцю буде терміново потрібна зброя, він передусім пограбує того, хто її має. З'явиться новий підвид масових квартирних крадіжок - з метою заволодіння вогнепальною зброєю. Навряд чи всі майбутні власники будуть у змозі забезпечити збереження своїх пістолетів надійними надсекретними сейфами.

І це реально можливе майбутнє. Сьогодні на України в розшуку перебувають майже 6 тисяч одиниць вогнепальної зброї, з цієї кількості без малого тисяча надійшла в розшук торік. І це попри те, що нині право носіння зброї має дуже вузьке коло осіб. До речі, з недавно дозволеної громадянам газової зброї в розшук надійшло понад 780 одиниць.

Дослідження законодавства ряду інших розвинених держав показує, що в багатьох із них закон дозволяє громадянам володіти вогнепальною зброєю. У Німеччині, приміром, людина для цього зобов'язана бути членом мисливського чи стрілецького клубу, а в Англії - тільки членом мисливського клубу. Ясна річ, таке членство суворо лімітовано серйозними вимогами до кандидатів. Щоб зрозуміти, яке лихо на нас чекає в разі прийняття цього закону, згадаю США, де щороку від короткоствольної зброї гине понад 30 тисяч чоловік. Останнім часом багато країн почали "переозброєння" громадян пістолетами винятково травматичної дії.

Таким чином, переконаність прихильників вільного продажу зброї дехто вважає злочином. Хто зацікавлений в ухваленні такого закону? Підприємці, котрі вбачають у торгівлі зброєю лише хороше джерело для збільшення своїх доходів, а також представники тіньової економіки, рекету тощо, які мріють легалізувати свою зброю. І навіть найменшою мірою цей дозвіл нічого не дасть переважній більшості чесних громадян - проста людина сьогодні не в змозі купити пістолет, який коштуватиме близько $1000.

Як же захищатися громадянам від озброєних злочинців? Адже роздати бойові пістолети населенню для протистояння озброєним злочинцям - спровокувати криваву бійню. Володіння бойовою зброєю - прерогатива професіоналів, котрі проходять спеціальні тренування, знають, коли й у яких випадках його застосовувати, діють організовано й цілеспрямовано.

Засобами масової інформації було проведено широке опитування громадян в усіх областях республіки. За право мати в особистій власності вогнепальну зброю висловилися тільки жителі двох областей: Львівської й Івано-Франківської. В решті областей переважна більшість громадян - рішуче проти таких нововведень.

зброя кримінальна відповідальність

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінальний кодекс України.

2. Постанова Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”

3. Положення ”Про дозвільну систему”, затверджене постановою Кабміну України від 12 жовтня 1992 р.

4. Закон України “Про право власності на окремі види майна” від 02.11.2000.

5. Інструкція про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, затверджена наказом МВС від 31 травня 1993 р.

6. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї і вибухових речовин, затверджена наказом МВС від 25 березня 1993 р.

7. "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1997 р.

8. "Вісник Верховного Суду України", N 5, 1999 р.

9. М. Й. Коржанський “Кваліфікація злочинів”. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

10. То, из чего стреляют в СНГ. Справочник стрелкового оружия. // под ред. А. Е. Тараса Мн.: Харвест, 1999.

11. Олександр Піджаренко “Зброя і ми”. - К.: Наукова думка, 1998

Размещено на Allbest.ru