Основи підприємницького права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце підприємницького права у системі права

Підприємницьке право - це система правових норм, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в процесі здійснення права на заняття підприємницькою діяльністю і встановлюють правові основи взаємозв'язків суб'єктів підприємницької діяльності із державою в особі її органів.

Структура ПП:

Право розглядається в 4-ох аспектах:

1)як комплексна галузь закон-ва (право не може існувати без ін. прав)

2)як галузь в якій узгоджується норми різноманітних галузей права з метою їх спільного застосування.

Формування і поява такої галузі є одним з проявів найважливіших тенденцій, що посилюються в розвитку права. Така тенденція набуває якісно нового характеру у зв'язку з появою нових сфер відносин, що підлягають правовому регулюванню.

3)як галузь правової науки. Завданням науки є систематизація нормативного масиву, виявлення та усунення з нього внутрішніх і зовнішніх протиріч на опрацювання шляхів його інтеграцій у світову правову с-му, створення умов для успішного економічного розвитку.4)підприємницьке право, як навчальна дисципліна - основне це опанувати основоположні базові моделі правового регулювання та законодавчу базу.

Поняття та зміст підприємництва

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господ. діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економ. резервів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не забороняється законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюється законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності підприємництво в яких забороняється, встановлюється виключно законом. Здійснення підприємницької діяльності забороняється органом державної влади та органом місцевого самоврядування.

Джерела правового регулювання підприємницької діяльності

Комплексний характер підпр. Права обумовлює і комплексний характер його джерел. До системи відносин П. права поряд із цивільно-правовими відносинами входять адмін.-правові, кримінально-правові, фінансово-правові, фінансово-правові, земельно-правлові та ін.. відносини.

Джерела:

1.Конституція

2.Кодекси:

- господарський

- цивільний

- кодекс адмін. Порушень

- Сімейний

- кримінальний

- Митний(встановлює порядок переміщення через митні кордони країни товарі та ін..предметів, що поставляються підпр. договором, сплата мита і митних зборів, процедуру митного контролю)

- повітряний, кодекс торгів. Мореплавства і водний кодекс визначають специфіку впровадження на підпр. діяльності на відповідних видах транспорту.

Закони

-про власність

-про патентування

- про рекламу

- про зовнішньоек. Діяльність

- про антимонопольний комітет

- про захист прав споживачів

-про товарну біржу

- про цінні папери та фондову біржу

- про страхування

- про ліцензування певних відів підпр. діяльності

- Про туризм

-про господ. Товариства

Ознаки підприємницької діяльності

Ознаки: 1)ініціативність і самостійність

2)творчий та інноваційний х-р

3)систематичність, регулярність, постійність

4)ризиковий х-р

Ознаки підп-кої діял-ті - це притаманні їй характерні особливості, що дозволяють відмежувати її від видів діял-ті

1)самостійність - витікає із х-ру та змісту права власності. Власник майна безпосередньо сам визначає спосіб володіння, х-р використання, напрямок та правову природу розпрояд-ня. Це можливість самост. приймати рішення та здійсн. юрид. дії, вибору видів, обсягу прод-ї. Свобода підпр-ва може здійсн-сь в рамках закону.

2)ініціативність - ініціатива повинна бути розумною, обґрунтованою, реальною та правомірною. Тому, перш ніж виявляти ініціативу, на підпр-ві необхідно вияснити її наслідки (бізнес-план, інвест. проекти, експертиза). Її можна делегувати ін. особам, менеджеру, юрид. особі.

3)систематичність - хар-ться певною повторюваністю (циклічністю у її здійсненні). Системність нерозривно пов'язана із стабіл-стю ринкових механізмів, є гарантом захисту прав споживачів, дає можливість мати уявлення про динаміку та структуру ринку.

4)ризиковість підпр-ва полягає в тому, що в процесі реалізації права на заняття ним особа постійно ризикує. Такі ризики частіше носять майновий х-р. Риз-сть залежить від прав вибору спожив-в, постач-в, інвесторів тощо.

Обмеження в здійсненні підпр. діял-сті

Фіз. особи за заг. правилом ЦК України сам-но здійснюють вибір своєї діял-ті в т.ч. на зайн-тя підп. д-стю. Тому особи, що не мають повної дієздатності не можуть займатися підп. діял-тю. Не допускається заняття підп. діял-тю слідуючих категорій громадян: військовослужбовців, посадових осіб органів прокуратури, суду, держ. безпеки, органів держ влади. З-н Укр. -Про держ. службу. Така заборона продиктована необхідністю зосередження одних службовців на посадовій д-сті, усунення можливостей для корупції та зловживань. Заборона на зан-тя підп-ю діял-тю пошир-ся і на осіб, що прямо не підпадають під пон-тя держ-х службовців (особи, що вик-ть ф-її від ім. держави) - керівникам, заст.-м кер-в держ-х підп-ств. Особи, яким суд заборонив займатись певною діял-стю не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення виду д-сті, стосовно якою і є заборона до закінч. строку. Особи, що мають непогашену судимість за кражі, хабар-во та ін. корисливі злочини не можуть бути зареєстровані як підп-ці. Здійснення того чи ін. виду д-сті підп-цем пов'язано з необх. її легалізації - реєстрації, ліценз. патен-і.

Принципи підприємницької діяльності

Характерними рисами підприємницької діяльності, що відрізняє її від некомерційної, є:

-наявність мети отримання прибутку від здійснення такої діяльності;

-ініціативність, що забезпечує пошук і запровадження новітніх технологій, нових господарських зв'язків, оптимізацію власної діяльності;

-ризиковий характер такої діяльності, оскільки сам підприємець несе основні ризики у разі негараздів у своїй діяльності.

-власна відповідальність підприємця у разі невиконання, неналежного виконання зобов'язань перед кредиторами, державою.

-усі вищезазначені риси зумовлюють ще одну - самостійність здійснення підприємницької діяльності.

«Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку».

Державна реєстрація суб'єктів підпр. діяльн

Державна реєстрація суб'єктів підприємництва - обов'язкова умова здійснення всіх видів підприємницької діяльності кожним суб'єктом підприємництва.

два етапи:

1. Державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності. Вона провадиться державним реєстратором лише в одному державному органі - у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній,

2. Реєстрація (постановка на облік) в інших державних органах та установах. До них належать органи державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фонди соціального страхування та інші установи.

**Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб:

Згідно зі ст. 24 Закону "Про державну реєстрацію" необхідно подати такі документи:

1. Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи

2. Копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи.

3. Два примірники установчих документів: установчий акт, статут або засновницький договір, положення.

4. Документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору

5. Чинна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

6. копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії

7. подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду юридичної особи в розмірі,встановлено закон Укр "Про господарські товариства".

8. подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів

9. копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю

Реєстрація:

1. Реєстрація в органах державної статистики

2. Реєстрація в органах державної податкової служби

3. Реєстрація в органах Пенсійного фонду України

4. Реєстрація у Фонді соціального страхування

5. Реєстрація у Фонді соціального страхування

6. з тимчасової втрати працездатності

7. Реєстрація у Фонді державного соціального страхування України на випадок безробіття

Дозволи: охорони праці,санітарного нагляду,пожежної служби,на вигот. печаток та штампів,охорона праці.

Гарантії прав сую'єктів підп. Діяльн

Поділяються на загальні та майнові. Загальні гарантії полягають у тому, Що держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових та ін. Гарантії майнових прав підприємця полягають у тому, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.

Державна підтримка підпр

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за

такими напрямами:

1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів

2) встановлення системи пільг

3) запровадження спрощеної системи оподаткування,бухгалтерського обліку та звітності;

4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

5) залучення суб'єктів малого підприємництва до виконаннянауково-технічних і соціально-економічних програмї

У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів:

1) Конституція України, що містить норми про підприємництво;

2) Блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, основним із яких є Закон України “Про підприємництво”;

3) Нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво ( наприклад, Цивільний кодекс України).

Підприємницьке законодавство України складають регулюючі підприємство закони, декрети та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, у тому числі тих державних органів, що здійснюють державне регулювання підприємництва. Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, слід назвати Закони України “ Про підприємництво” від 07.02.91 р., “Про підприємства в Україні” від 27.03.91 р., “Про господарські товариства” від 19.09.91 р., “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.

Методи підприємницького права

обумовлений специфікою методів тих галузей, норми яких входять до складу цієї галузі.

А саме: метод владних розпоряджень - при плановому розподілі матеріалів і коштів, що переважало при адміністративно-командному управлінні державним сектором (адміністративне право); метод заборони під загрозою покарання при злочинних посяганнях на власність (кримінальне право); метод договору - при безпосередньому провадженні підприємницької діяльності її суб'єктами, метод рівноправ'я - при регулюванні майнових відносин між подружжям, що виникають у разі поділу майна.

Нормативні акти піпд. Діяльн.

=укази Президента України - нормативні акти, що видаються на основі Конституції і законів України.

= Нормативні акти Кабінету Міністрів України =Нормативні акти органів виконавчої влади

Система підп. законодавства

джерела підприємницького права поділяються на 4 рівні:

1) конституційне регулювання відносин у сфері підприємництва;

2) міжнародно-правове регулювання;

3) регулювання відповідних відносин на основі кодифікованих нормативно-правових актів (кодексів), законів та інших актів, що мають силу закону;

4) регулювання підприємницьких відносин підзаконними нормативними актами.

1. Конституційне регулювання відносин у сфері підприємництва здійснюється на основі єдиного нормативно-правового акта --

Конституції України -- акта, що має найвищу юридичну силу.

2. Норми, за допомогою яких здійснюється міжнародно-правове регулювання підприємницької діяльності, містяться в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

4. Систему підзаконних нормативних актів очолюють укази Президента України -- нормативні акти, що видаються на основі Конституції і законів України.

Суб'єкти підп.. правовідносин

фізичні особи - громадяни України, іноземці та особи без громадянства;

юридичні особи - суб'єкти господарювання;

відокремлені підрозділи господарських організацій, насамперед філії та представництва.

Умови здійснення під. Діяльн

створення законодавчої і нормативної бази (

конкурентний режим господарювання;

формування елементів ринкової інфраструктури (система товарних і фондових бірж, мерційних банків)

заохочення та розвиток дрібного підприємництва;

створення сприятливого економічного середовища (податкові і фінансові пільги, прямі).

Юридична відповідальність у сфері підпр

Під юридичною відповідальністю розуміють вид соціальної відповідальності у вигляді застосування до правопорушників заходів державного примусу каральної спрямованості, понесення правопорушниками втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру. Основною ознакою юридичної відповідальності є її тісний зв'язок з правом і державним примусом, тобто юридичну відповідальність можна визначити як правовідносини, в яких держава має право застосовувати певні заходи державного примусу до суб'єктів, які скоїли правопорушення. Підстави юридичної відповідальності - сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та обов'язковою. Брак сукупності таких обставин її виключає.

Правовий захист

Під захистом прав суб'єктів підприємництва розуміють систему заходів, які здійснюються відповідно до закону як суб'єктом підприємництва самостійно, так і через уповноважених осіб, і спрямованих на запобігання й усунення погроз порушення прав відповідних суб'єктів, усунення перешкод здійсненню цих прав, відновлення порушених прав і правового статусу та притягнення порушників до відповідальності.

Гарантії держави щодо прав суб'єктів господарювання можна розподілити на загальні та майнові.

Загальні гарантії полягають у тому, що держава гарантує всім підприємствам і підприємцям, незалежно від обраних ними організаційно-правових форм господарської діяльності, форм власності майна, на яких вони засновані, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Гарантії майнових прав підприємств і підприємців полягають у тому, що держава шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права їх власності.

Види відповідальності

Цивільно-правова відповідальність як один із видів юридичної відповідальності суб'єктів підприємництва - це встановлені нормами цивільного права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених цивільним правом обов'язків. Залежно від характеру правопорушення розрізняють договірну і позадоговірну відповідальність. Договірна відповідальність має місце у разі порушення обов'язків, передбачених договором. За позадоговірної відповідальності шкода, збитки або інші подібні наслідки завдаються особою, яка не перебуває в договірних відносинах з потерпілою стороною.

Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язань може бути дольова, солідарна і субсидіарна.

Дольова відповідальність настає за порушення зобов'язання, в якому є кілька боржників, і кожний з них несе відповідальність у певній частці. Для солідарної відповідальності-кредитор управі вимагати виконання зобов'язання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.Субсидіарна відповідальність є додатковою відповідальністю третьої особи за боржника

Біржа

Біржа - найбільш розвинена та пристосована для потреб ринкової економіки форма постійно діючого оптового ринку, де проводиться вільна торгівля товарами, цінними паперами та формуються ринкові ціни на основі співвідношення попиту та пропозиції. Біржа надає своїм клієнтам та членам біржі послуги, приміщення, визначає гарантії забезпечення виконання біржових угод.

Біржа визнається юридичною особою, проходить легалізацію, здійснює свою діяльність на принципах самофінансування та самозабезпечення.

Біржі, за законодавством України, є спеціалізованими некомерційними юридичними особами.

Біржа має організаційну, економічну та юридичну основу.

Біржа з погляду організаційної основи - це добре обладнане ринкове місце, надане брокерам і дилерам, тобто професіоналам біржової справи.

Вищим органом, що керує діяльністю біржі, є загальні збори засновників і членів біржі. У їх роботі без права голосу можуть брати участь службовці біржі, запрошені та інші особи.

У період між загальними зборами членів біржі керівництво діяльністю біржі здійснює біржовий комітет. Він обирається на строк, який встановлюється загальними зборами засновників, членів біржі. Голова біржового комітету і його заступники здійснюють загальне керівництво діяльністю біржі у період між засіданнями біржового комітету, їх права та обов'язки визначаються загальними зборами засновників і членів біржі.

З метою забезпечення організаційно-господарського функціонування біржі біржовий комітет утворює виконавчий орган - правління біржі.

Зовнішньоекономічна діяльність є складовою частиною або одним з напрямів підприємницької діяльності. Згідно з чинним законодавством поняття зовнішньоекономічної діяльності можна визначити як засновану на взаємовигідних економічних відносинах і здійснювану як на території України, так і за її межами діяльність по експорту чи імпорту товарів, робіт, послуг або прав інтелектуальної власності суб'єктами господарської системи України, спільними підприємствами, міжнародними об'єднаннями, іноземними суб'єктами господарювання.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність, як і будь-яка інша, не може здійснюватися сама по собі. Адже для виконання функцій, пов'язаних із цією діяльністю, необхідно створити відповідну систему державних органів, чітко визначити їхні завдання, функції та повноваження.

Структура і система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території Україна формує самостійно. Державне регулювання забезпечує: захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати усі види підприємницької діяльності і всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції і ліквідацію монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначає наступні органи, наділені повноваженнями регулювання вищезазначеної діяльності: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки України, Державне управління митного контролю України.

Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Він підконтрольний Президентові України та підзвітний Верховній Раді України (щороку подає парламенту звіт про свою діяльність). Комітет утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. Комітет і його територіальні відділення, які ним утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.

Голова Антимонопольного комітету України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України. Строк повноважень Голови Антимонопольного комітету України становить 7 років.

До органів Антимонопольного комітету України також відносять колегіальні органи - адміністративні колегії Антимонопольного комітету України (можуть бути постійні і тимчасові), адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України.

Основні завдання Антимонопольного комітету України

- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

- методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

Правове становище господарських судів

Від-пов до Ст. 124, 125 Кон-ституції Укр. правосуддя в господарських відносинах здійсн-ся господарським судом. Господ суд є неза-лежним органом у вирі-шенні всіх господ спорів, що виникають між юр. особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банк-рутство. Організація і дія-льн господ судів визн-ся Конституцією Укр., З-ном Укр. „Про судоустрій Ук-раїни” від 7 лютого 2002р, З-ном „Про статус суддів” від 15 грудня 1992р, Господарським процесуаль-ним кодексом Укр. від 6 листопада 1991р. (із зміна-ми, внесеними З-ном „Про внесення змін до Арбіт-ражного процесуального кодексу Укр.” від 21 червня 2001р), іншими законодав-чими актами Укр., а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

-підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів, що охороняються законом;

-державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

-прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

-Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарським судам підвідомчі такі справи:

-справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

-спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

-спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

-інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

-справи про банкрутство;

-справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Антимонопольна діяльність є одним із важливих видів регулювання підприємницької діяльності. Вона є базовою складовою частиною процесу соціально-економічних реформ, що проходять у постсоціалістичних країнах. Саме демонополізація разом із роздержавленням і приватизацією складають ядро реформи, оскільки функціонування ринкових відносин передбачає, по-перше, створення за допомогою правових механізмів рівних можливостей для суб'єктів підприємницької діяльності, а по-друге, наявність конкуренції між ними.

Зміст конкуренції тісно пов'язаний з інститутом антимонопольної діяльності, оскільки обмеження дій підприємців якраз спрямовано на створення конкурентного середовища у сфері підприємництва.

Разом з тим у процесі розвитку підприємств і концентрації капіталів, як правило, виникає класична монополія, яка згодом з метою усунення конкурентів і підриває конкуренцію, створюючи загрозу існування самого ринку.

Враховуючи негативні наслідки монополізму для розвитку економіки, країни з ринковими відносинами стали вживати правові засоби обмеження цього явища. Зазначену функцію взяла на себе держава, яка є єдиним суб'єктом у системі ринкових відносин, що спроможний реалізувати антимонопольні функції.

Визначальною ознакою підприємця-монополіста є його монопольне становище, тобто домінуюче становище, яке надає підприємцю можливість самостійно або разом з іншими монополістами обмежувати конкуренцію на певному сегменті ринку.

Момент, коли виникає монопольне становище підприємців на ринку всіх видів товарів, а також в обігу капіталів у межах території, визначає Антимонопольний комітет. Критерієм є такий показник, коли частка товару підприємця на певному ринку перевищує 35%. Підприємство, об'єднання чи господарське товариство, що займає монопольне становище на ринку, отримало назву монопольного утворення, а його діяльність визначена як монопольна діяльність.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку вважаються дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

підприємницьке право господарський суд

Поняття та види гос-подарських об'єднань

Згідно ст 118 Госп кодексу, об'єднанням підпр-в є госп організація, утворена з двох або більше підприємств з метою координації їх ви-робничої, наукової діяльн-ті для вирішення соц і екон завдань. Об'єднання діють на основі установчого дого-вору або статуту, який зат-верджують засновники. Ви-ди госп об'єднань. Асоці-ація - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господ діяль-ності підпр-в, що об'єдна-лися шляхом централізації для вирішення виробничих та управлінських функцій. Асоціація не має права втручатися в господ діяльн підпр-в учасників асоціації. Корпорації - договірне об'єднання, створене на ос-нові поєднання виробни-чих, наукових і комерцій-них інтересів підпр-в. Кон-сорціум - тимчасове стату-тне об'днання підпр-в для досягнення його учасника-ми певної спільної госп ме-ти (реалізац цільових прог-рам, будівничих проектів). Концерн статутне об'єднан-ня підпр-в на основі їх фін залежності від одного або групи учасників об'єднання і централізацію фукц-й. Промислово-фін групи (з-н „Про промислово-фін групи в Укр.” 1995р) - це об'єд-нання промислових, сіль-ськогосп підпр-в, банків, наукових і проектних уста-нов усіх форм власн-ті для здійсн-ня спільної діяльн-ті і отрим приб. Створ-ся за рішенням уряду Укр На певн термін з метою реаліз держ програм розвитку прі-орітетн галузей. Група не має статусу юр особи. Від її імені діє головне підпр-во групи, це підпр-во здійснює збут прод-ції, сплачує по-датки в Укр. та представляє її інтереси за межами Укр. Торгово-промислова палата - недерж неприбуткова ор-ганізація, яка об'єднує юр та фіз. підприємців.

Ліцензування

Ліцензування - це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Термін ліцензування:

- не більш як 10 робочих днів з дня надходження заяви про видачу ліцензії та документів.

Строк дії ліцензії:

- встановлюється Кабінетом Міністрів України, але не може бути меншим, ніж три роки.

Підстави для відмови у видачі ліцензії:

- виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником;

- невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для певного виду господарської діяльності.

Видача дубліката ліцензії:

1) підстави:

- втрата та пошкодження ліцензії;

2) обов'язок підприємця:

- звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дублікату ліцензії;

3) строк видачі:

- три робочих дні.

Переоформлення ліцензії:

1) підстави:

– зміна найменування юридичної особи або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємництва;

– зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - суб'єкта підприємництва;

– зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності;

2) строк: три робочих дні.

З моменту одержання ліцензії виникає право підприємця здійснювати відповідний вид діяльності, яке він може реалізовувати протягом терміну дії ліцензії, після закінчення якого це право припиняється (у деяких випадках, визначених законодавством, можливе припинення такого права раніше закінчення терміну дії ліцензії, наприклад, при анулюванні ліцензії).

Анулювання ліцензії - припинення дії ліцензії суб'єкта підприємництва за підставами, передбаченими законодавством.

Біржа - найбільш розвинена та пристосована для потреб ринкової економіки форма постійно діючого оптового ринку, де проводиться вільна торгівля товарами, цінними паперами та формуються ринкові ціни на основі співвідношення попиту та пропозиції. Біржа надає своїм клієнтам та членам біржі послуги, приміщення, визначає гарантії забезпечення виконання біржових угод.

До основних функцій бірж відносять:

-організацію торговельної діяльності на основі біржового торгу товарами, валютою, цінними паперами та іншими цінностями, яка здійснюється членами біржі - підприємствами, брокерськими фірмами і брокерами;

-встановлення реального попиту і пропозиції, а також пропорцій обміну, що склалися на продукцію, що реалізується чи обмінюється на біржі;

-створення умов для стабілізації цін і пропорцій обміну;

-котирування цін на продукцію, що продається на біржі;

-організація товарообмінних операцій на основі взаємної вигоди з урахуванням реального попиту і пропозиції;

-надання учасникам біржових торгів і другим зацікавленим підприємствам, організаціям і громадянам комерційної чи іншої інформації про продукцію, яка продається на біржі.

Першою чергою задовольняються

-вимоги, забезпечені заставою;

-виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

-витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

-витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

Другою чергою задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, способом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

Третьою чергою задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Четвертою чергою задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

П'ятою чергою задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

Шостою чергою задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, а також вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Правові засади обме-ження монополізму в еко-номіці Укр

У ст. 5 З-ну Укр. „Про захист економ. конкуренції” зазначено, що суб'єкт господарюв-ня зай-має монопольне становище на ринку товару, якщо: 1. на цьому ринку у нього не-має жодного конкурента. 2. не зазнає значної конку-ренції внаслід обмежен-ті можлив-тей доступу інших суб'єктів господарюв. Пра-вові засади підтримки та за-хисту економ конкуренції, обмеж-ня монополізму в господ діяльн-ті і забезп ефективного функціонув-ня економіки Укр. на основі розвитку конкурентих від-носин ґрунтуються на нор-мах, установлених Консти-туцією Укр., і в основному склад-ся їз законів Укр. „Про захист економ конку-рентції” від 11січня 2001р, „Про Антимонопольний ко-мітет Укр” від 26 листопада 1993 р., „Про природні мо-нополії” від 20 квітня 2000р., „Про захист від не-добросовісної конкуренції” 7 червня 1996р, „Про зов-нішньо-економ діяльність”, інших нормативно-право-вих актів, прийнятих відпо-відно до цих законів. 30. Згідно зі ст. 119 ГК України залежно від порядку заснування можуть утворюватися об'єднання підприємств таких видів: господарські об'єднання або державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарським об'єднанням визнається об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Вони діють на основі установчого договору або статуту, який затверджується їх засновниками.

До компетенції вищого органу господарського об'єднання належить:

- затвердження статуту господарського об'єднання та внесення змін до нього;

- вирішення питань про прийняття в господарське об'єднання нових учасників та виключення учасників з його складу;

- утворення виконавчого органу господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору;

- вирішення фінансових та інших питань відповідно до установчих документів господарського об'єднання.

Виконавчий орган господарського об'єднання (колегіальний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до його компетенції.

Біржа - найбільш розвинена та пристосована для потреб ринкової економіки форма постійно діючого оптового ринку, де проводиться вільна торгівля товарами, цінними паперами та формуються ринкові ціни на основі співвідношення попиту та пропозиції. Біржа надає своїм клієнтам та членам біржі послуги, приміщення, визначає гарантії забезпечення виконання біржових угод.

Класифікація бірж за видами здійснюється за різними ознаками. У залежності від біржового товару, біржі поділяють на два види: товарні та фондові. Товарні біржі у свою чергу можуть спеціалізуватися на відповідному товарі та його категорії (групі, номенклатурі): біржі зернові, сільськогосподарські (аграрні біржі), біржі лісу та лісопродуктів, металів тощо. Біржі, що спеціалізуються на торгівлі нерухомістю, отримали назву бірж нерухомості.

Біржі, які одночасно ведуть торгівлю товарами, цінними паперами, валютою, фрахтовими контрактами, отримали назву універсальних, чи змішаних (товарно-фондових). Власне так вони проходять у звітності.

Зa ступенем можливості та підставах участі відвідувачів у біржових торгах біржі поділяються на відкриті, де до торгів допускаються відвідувачі і запрошені, та закриті, де в торгах беруть участь лише брокери.

За характером біржових операцій виділяють біржі реального товару і фьючерсні. На біржах реального товару продаж контрактів супроводжується, як правило, наступною поставкою товарів. Фьючерсні біржі характеризуються продажем контрактів на реалізацію товарів, які будуть вироблені в майбутньому. Прикладом таких угод може бути договір про умови закупки врожаю наступного року.

Договір є найважливішим засобом, що дисциплінує суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки покладає відповідальність на контрагентів, які не виконують права та обов'язки, передбачені договором.

Договірні відносини виникають на економічній основі, тому вони тісно пов'язані з відносинами власності. У відношенні свого майна суб'єкт підприємництва вправі здійснювати будь-які дії, які не суперечать закону. У числі цих дій головну роль відіграють договори.

Ознаки господарського договору

- особливий суб'єктний склад (обов'язковим учасником господарського договору є суб'єкт господарювання - індивідуальний підприємець чи господарська організація);

- спрямованість на забезпечення господарської діяльності учасників договірних відносин;

- тісний зв'язок з плановим процесом, насамперед внутрішньофірмовим плануванням;

- поєднання в договорі майнових (виготовлення / передача продукції, її оплата тощо) та організаційних елементів (визначення порядку виконання, приймання виконання тощо).

Класифікація договорів

За критерієм обов'язковості: плановані (укладаються на підставі прийнятого державного замовлення у випадках, коли таке прийняття є обов'язковим для певних суб'єктів: державних підприємств, підприємств-монополістів та підприємств, які функціонують переважно на базі державної власності) і регульовані (укладаються вільно, на розсуд учасників господарських відносин);

За строками дії: довгострокові (укладаються на строк понад п'ять років; у них переважають організаційні елементи), середньострокові (строком дії від одного до п'яти років; організаційні елементи у таких договорах врівноважені з майновими), короткострокові (строком дії до одного року; у цих договорах переважають майнові елементи) та разові (укладаються на одну господарську операцію, містять лише майнові елементи.

За економічним змістом та юридичними ознаками господарські договори можна поділити на такі групи:

-договори на реалізацію майна (купівлі-продажу, поставки, міни, забезпечення електроенергією, газом, водою);

-договори на передачу майна в користування (оренда, лізинг);

-транспортні договори (перевезення вантажів, чартер);

-підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, будівництво шляхів);

-договори про спільну діяльність (про спільну інвестиційну діяльність, про заснування господарської організації, що діє на підставі статуту (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, статутне господарське об'єднання));

-засновницькі договори (договори, що відграють роль установчого документа господарської організації - повного товариства, командитного товариства, -договірних господарських об'єднань - асоціації, корпорації).

За тривалістю застосування у сфері підприємництва договори поділяються на:

-традиційні договори - застосовуються протягом багатьох століть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

-новітні договори - їх поява викликана ускладненням господарського життя (договір лізингу, агентські договори).

За ступенем складності розрізняють:

-прості договори - містять ознаки договору одного виду (купівлі-продажу, перевезення, підряду, майнового найму);

комплексні (складні договори) мають ознаки кількох договорів (договір лізингу, концесійний договір та ін.).

Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між учасниками всі договори поділяються на односторонні, двосторонні, багатосторонні.

Види господарських товариств

Регул-ся з-ном „про господарські тов-ва”. Згідно ст. 79 госп кодексу, госп. товариствами визнач-ся підприємства, створені юр. Особами або громадянами шляхом об'єд-нання їх майна і участі в підпр. діяльності тов-ва з метою одерж. прибутку. Акціонерне тов-во. Має статутн. фонд, поділений на визначену кільк-ть акцій однакової номін вартості і несе відповідальн за зо-бов'язаннями тільки май-ном тов-ва, а акціонери не-суть ризик в межах акцій які їм належ. Відкриті - ак-ції можуть розповсюджу-ватись шляхом відкритої підписки та купівлі-прод на біржах. Закриті тов-ва акції розповсюдж-ся тільки між засновниками або між ко-лом осіб, які заздалегідь були визначені. Тов-ва з обмеж відповідальн - має статутн. фонд, поділений на частки, розмір яких визн-ся установчими документами і несе відповідальн за свої-ми зобов'язаннями тільки своїм майном. Відпові-дальн. Учасників такого тов-ва обмеж-ся розміром своїх вкладів. Тов-во з до-датков відповідальн - тов-ва, статутн фонд якого поділений на частки, визна-чені установчими докум і тов-во несе відповідальн за свої зобов'яз власним ма-йном, а в разі його недо-статності, учасники тов-ва несуть додаткову солідарну відповідальн у визначено-му установчими докум оди-наково кратному розмірі до вкладу кожного з учас-ників. Повне тов-во. Учас-ники відпов до укладеного договору здійсн-ть підпр ді-яльн-ть і несуть додаткову солідарну відповідальн усім майном. Особлив цього тов-ва в об'єднанні його учасниками своїх капіталів і сумісне ведення підпр ді-яльн-ті. Командитне тов-во. Один або декілька учас-ників здійсн-ть від імені тов-ва підпр. діяльн-ть і несуть за його зобов'я-заннями додаткова матер відповідальн усім своїм майном, а інші учасники тов-ва присутні в діяльн то

діял-ті виконати після настання встанов-го строку їх сплати грошові зоб-ня перед кредит-ми,у тому числі по зар. платі, а також виконати зобов-ня щодо сплати податків і зборів не інакше як через віднов-ня платосп-ті. Боржник-суб. підп-ї діял.неспром-й виконати свої грош. зобов-ня перед кред-ми, а також зоб-ня щодо сплати податків і зборів, протягом 3-х місяців після настан.встанов-го строку їх сплати. Кредитор - юр. або фіз. особа, яка має в установ-му порядку підтвер-ні документами вимоги щодо грош-х зобов-нь до борж-ка ,щодо виплати заборг-ті по зарплаті, а також органи держ. подат. служби та ін. держ. органи, які здійс-ть контроль за правил-тю і своєчасністю сплати податків та зборів. Суб. банкр-ва - боржник, неспром-ть якого виконати свої грош. зоб-ня встановлена госп-м судом. Суб-ми банкрутства можуть бути лише зареєстров-ні в установ-му порядку як суб-ти підпр-ї діял-ті юр.ос, зокрема держ. під-ва, під-ва з часткою держ. влас-ті у стат-му фонді, під-ва, закріплені за якими об'єкти, згідно з чин. закон-м не підляг. приватиз-ї. Не можуть бути суб-ми банкр-ва - відособлені підрозділи юр.ос. (філії, відділення...в-ва тільки своїми вкла-деннями.

Правовий статус під-приємств

Згідно з Госп ко-дексом, підпр-вом визна-ється самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом держ влади або органом мі-сцевого самоврядування для задоволення сусп та особистих потреб шляхом систематичного здійсн-ня виробн-ї, науково-дослід-ної, торговельної та ін госп діяльності в порядку, пе-редбаченому кодексом та ін законами. Законодавча ба-за: Конституція Укр., Госп кодекс, Цивільн кодекс, Зе-мельн кодекс, Кодекс з-нів про працю. З-ни: Про Влас-ність, Про госп тов-ва, Про захист від недобросовісної конкуренції, Про віднов-лення платоспроможності боржника або визнання йо-го банкрутом, Про товарну біржу, Про ліцензування певних видів госп діяльн, Про патентув-ня деяких ви-дів підпр діяльн, Про зовн-ек діяльн.

Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства

Чесна конкурентна боротьба стимулюється і можливістю притягнення порушників до відповідальності. Вчинення дій, що кваліфікуються як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством. Питання відповідальності за порушення антимонопольного законодавства присвячений розділ V Закону "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності".

Антимонопольне законодавство України встановлює кілька видів санкцій за порушення норм цього законодавства, а також у загальному вигляді визначає порядок застосування таких санкцій:

-головна цивільно-правова санкція - відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем і несумлінною конкуренцією (ст. 22 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"). Ці збитки підлягають відшкодуванню за позовами зацікавлених осіб у порядку, встановленому цивільним законодавством України;

-майнова відповідальність як санкція за порушення антимонопольного законодавства (у тому числі за зловживання монопольним становищем на ринку, укладення неправомірних угод між підприємцями, дискримінацію підприємців органами влади та управління і недобросовісну конкуренцію), що передбачена ст. 19 Закону "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", у формі штрафу, який накладається на підприємців - юридичних осіб у розмірі до п'яти відсотків виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

За неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його територіальним відділенням накладається штраф у розмірі до половини відсотка виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф

Орг-но-правові форми суб.підр-ва

Підп-во в Укр.здійснюється в будь-яких орг-х формах,визнач-х законами Укр,на вибір підп-ця.Орг-но-правово ф.-передбачена законом орг-на стр-ра,в якій діє суб.підпр-ї діял-ті.Осн.закон-і акти:З.Укр.”Про власність”,”Про зовн.ек.діял.”,”Про госп.тов-ва”та ін.,а таклдж акт”Клас-я орг-прав-х ф.госп-ня”.Відповідно до зазначених норм-х актів існують такі орг-прав-і ф.:

1.індивід-е під-во-під-во,засноване на особис.власності фіз-ї особи та виключно її праці.

2.сімейне п.-засноване на власності та праці громадян Укр.-членів однієї сім'ї,які живуть разом.

3.обєднання під-в і госп.тов-ва.

4.дочірні п.

5.представництво.6.філія.7.під-ць-фіз.ос.,яка є гомад.Укр.,іноз.громад.,особою без громад.,що здіснює підпр-у діял.

8.спільна підп-ка діял.-базується на співроб-ві між суб-ми госп.діял.Укр.та іноз.суб.госп.діял.і на спільному розподілі резул-в та ризиків від її здійс-ня.

9.під-во,засноване на власності громадянина та юр.ос.ін.держ.

10.під-во,що повністю належ.іноз.інвестору

11.під-во з іноз.інвестиціями.

12.кооператив-під-во,створене громад.Укр.,що добров.обєдн.на основі членства для спіл-го здісн.госп.та ін.діял.

13.орендне п.-створене на базі оренд-го майна держ.під-ва або комун-го майна

14.селян-ке госп.-ф.підп-ва громад.Укр.,які займ-ся вироб-ям сіл.госп.прод.

15.споваживче тов-во-самост.демократ.орг-я громадян,які добров.обєдн-ся для спіл.з метою поліпшен.свого ек.і соц.стану. Держ.гарантує всім підп-м,назалежно від орг-пр-х ф.рівні права та рівні можлив.для доступу до мат-тех-х,фін.,труд.,інф.,природ.та ін.рес-в.

Правове регулювання банкрутства

Прав. регул-ня банк-ва здійснюється Цивіл. кодексом, З. Укр. ”Про судоустрій Укр.”, також З. Укр. ”Про відновлення платос-ті боржника або визнання його боржником”. В Законі встановлені: -умови віднов-ня платос-ті суб. підпр-ї діял. або визн-ня його банкрутом. -порядок відновлення платос-ті боржника. -застос-ня ліквід-ї процедури з метою задоволен. вимог кредиторів. Відповідно до Закону - Банкр-во

(див. №41)

Захист прав і законних інтересів суб. підп-ва

Загалом особа в разі поруш. її прав і закон-х інтересів може їх захистити способами, що передбач. цивіл. та адмін. закон-вом. Це виходить з того, що кожна особа має право на захист в разі його поруш., невизнання, чи оспорювання , тобто на захист свого закон-го інтересу, що не супереч. принципам закон-ва про підп-ку діял. У випадках, пердбач. закон-м, захист цивіл. прав може здійсн. відповід-ми держ. органами або орган. місц. самовряд. При цьому захист повинен здійсн. у суд-му порядку(ЦК.)Згідно Констит. права суб. підп-ї діял., захищ-ся судом, в тому числі, і право оскаржувати в суді рішення , дії чи бездіял. органів держ. влади, орг. місц. самовр., посадових та служ-х осіб. Заява в суд на їх незакон. дії повинна бути подана в 2-х міс. строк з моменту коли особа дізналась про порушен.його прав.Якщо суд задовольняє вимоги заяви,то витрати,що потерпілий ніс з розглядом такої заяви покладаються судом на держ.орган. Зважаючи на те,що право на зверне.в суд все ж таки право,а не обовяз.,то суб.підп-ва можуть їх захищати і в адмін-у порядку.Оскаржен.дій посад-х осіб,які повяз.із накладанням адмін.стягнення проводиться згідно закон-ва Укр. Рішення може бути оскаржене у вище стоящ.органах чи в район.суді,рішення якого є остаточним.