Принцип об’єктивної істини в цивільному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра цивільного і трудового права

Реферат

з цивільного процесуального права

на тему:

«Принцип об'єктивної істини в цивільному процесі»

Виконала:

студентка 3 курсу, 9 групи

Рижа Наталія Григорівна

Київ 2011

Вступ

В процесі політичних і соціально-економічних перетворень в Україні, спрямованих на розбудову демократичної правової держави, визначальна роль належить третій гілці влади - судовій ? зокрема, в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах, яка виконує важливе завдання, визначене Конституцією України як захист прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб та інтересів держави і суспільства. Необхідність забезпечення ефективності у виконанні цього завдання вимагає уваги до правового регулювання механізму цивільного судочинства, пошуку науково-обгрунтованих шляхів його вдосконалення.

Неабияку роль у судочинстві, зокрема в цивільному, відіграє система принципів - закріплених в цивільних процесуальних нормах ідей і поглядів народу на завдання і мету правосуддя в цивільних справах, організаційну його побудову і процесуальну діяльність та процесуально-правове становище учасників процесу. Опорний конспект з курсу «Цивільне право України». К.: Юрінком Інтер 2001 р. У цій системі самостійне і визначальне місце належить принципу об'єктивної істини, в якому закріплена одна з основоположних вимог, звернених до суду, яка зобов'язує повно і достовірно встановлювати фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проблема встановлення істини в судочинстві відноситься до числа фундаментальних в теорії і практиці цивільного процесуального права і має як юридичне, так і широке соціально-правове значення. Принцип об'єктивної істини створює умови для функціонування механізму реалізації гарантованого Конституцією України права на судовий захист шляхом забезпечення результативності правореалізаційної діяльності в цивільному процесі та гарантуванням заінтересованим особам цивільної процесуальної діяльності комплексу необхідних правомочностей, неупередженості судового розгляду справи і об'єктивності постановленого по ній рішення.

Принцип встановлення об'єктивної істини в цивільному процесі тісно пов'язаний із іншими принципами системи -- законністю, змагальністю, публічністю тощо та процесуальних засобів, що забезпечують його реалізацію в цивільному судочинстві. Такий підхід дозволяє визначити рівень ефективності і реальності процесуального механізму встановлення судом істини у цивільних справах і судового захисту суб'єктивних прав і свобод громадян, юридичних осіб і інтересів держави та на цій основі внести пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання в забезпеченні його дійовості у всіх стадіях розвитку цивільного судочинства.

істина об'єктивність судочинство

1. Пізнання як елемент правозастосувального процесу

Принцип об'єктивної істини обґрунтовується філософськими положеннями про пізнання світу, про достовірність людських знань, про їх об'єктивний характер, незалежно від людини і людства. Поняття істини в юридичних справах відповідає загальному філософському поняттю об'єктивної істини. Пізнання -- це невід'ємний елемент правозастосувального процесу. Вони взаємозв'язані одне з другим. Пізнання -- це процес відображення дійсності в свідомості особи юриста, і, зокрема, правосвідомість, а істина -- це відповідність цього відображення самій дійсності.

Разом із тим, для процесу застосування правових норм необхідні відображення і вибір правових фактів. Найбільше значення в даному процесі мають юридичні факти і обставини, які повинні бути об'єктивовані в юридичних документах, доказах, знайшли відображення в рішеннях і інших правозастосувальних актах. В даному процесі велику роль відіграє правове мислення юриста.

Поняття об'єктивної істини охоплює не тільки факти самі по собі, але і їх соціально-правове значення, історичні умови застосування права, суспільну небезпеку і шкоду протиправних діянь, факти порушення прав і законних інтересів суб'єктів суспільних відносин, правовідносини, принципи законності і правопорядку. До таких явищ відносяться нормативно-правові акти.

Збір, аналіз і оцінка юридичних фактів і доказів входить до фактичних основ справи. Встановлення ж фактичної основи справи заключається у всебічному, повному і об'єктивному дослідженні її обставин на підставі норм матеріального і процесуального права. Котюк В.О.:Основи держави і права. Навчальний посібник.- 3-тє вид., доп. і перероб.- К.: Атіка, 2001-432с.

2. Поняття об'єктивності у цивільному процесі

Sententia ferri debet secundum allegata et probata, non secundum conscientiam.

Об'єктивність -- це обґрунтованість висновків суду дійсним обставинам справи, що досягається за умови безстороннього і сумлінного до них ставлення суду та учасників матеріального спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 62 ЦПК). Ніякі докази для суду не мають наперед визначеної сили.

Встановлення об'єктивної істини в справі забезпечується дією інших принципів цивільного судочинства, активним процесуально-правовим становищем суду в процесі доказування (статті 15, 30, 162 ЦПК).

Суд при постановленні рішення повинен встановити об'єктивну істину. Правосуддя виконає покладені на нього завдання тоді, коли воно здійснюватиметься у відповідності із законом, на основі встановлення об'єктивної істини за фактичними обставинами справи, а не тільки в певних межах і на основі припущення про їх наявність. рішенні повинні бути наведені обставини справи, встановлені судом, доводи за якими суд відхиляє ті чи інші докази (ст. 203 ЦПК). Порушення принципу об'єктивної істини є безумовно, підставою для скасування рішення (статті 312, 338, 346 ЦПК)

3. Принцип об'єктивної істини в цивільному процесі

Змістом принципу об'єктивної є відповідність висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи.

В теорії цивільного процесу окремі автори до змісту істини включають висновки суду про фактичний склад і про правову кваліфікацію сторін, про їх права і обов'язки. Але питання про юридичну оцінку -- це питання про правильне застосування закону, яке становить зміст принципу законності. Захисту підлягає право, порушення якого мало місце в дійсності, тому суд покликаний встановити всі ті факти, що дозволяють йому дати правильну оцінку всьому фактичному складу справи. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зобов'язаний створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи (ч. З ст. 15 ЦПК). Головуючий керує судовим засіданням і спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи (ч. 2 ст. 162 ЦПК). Всебічне з'ясування обставин справи означає, що суд повинен з'ясувати всі питання по справі -- як на користь, так і проти сторони. Вимога повноти дослідження обставин справи охоплює питання залучення всіх матеріалів, які мають значення для справи відповідно до правил належності доказів і допустимості засобів доказування, -- не тільки тих, що подані сторонами, а й одержаних іншим шляхом. Якщо подані докази недостатні, суд пропонує сторонам та іншим особам, котрі беруть участь у справі, подати додаткові докази і сприяє в їх витребуванні (ст. ЗО ЦПК).

Об'єктивне з'ясування обставин справи -- це обгрунтованість висновків суду дійсним обставинам справи, що досягається за умови безстороннього і сумлінного до них ставлення суду та учасників матеріального спору. Відповідно до ст. 62 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодні докази для суду не мають наперед визначеної сили.

В науці цивільного процесу Російської Федерації висловлено судження, що зміни статей 14, 50 ЦПК РФ трансформували цей принцип в принцип юридичної (формальної) істини, оскільки суд вирішує справи в межах поданих йому доказів і не повинен домагатися з'ясування дійсних взаємовідносин сторін. Суд не втручається в процес доказування, а лише визначає обов'язки сторін по доказуванню.

Аналіз ч. 2 ст. 15, ст. 62, ч. 1, 2 ст. 202', ч. 2 ст. 162, п. З ст. 309 ЦПК підтверджує правильність положення про функціонування в системі принципів цивільного процесуального права України принципу об'єктивної істини. Його порушення (невідповідність висновків суду обставинам справи -- п. З ст. 309 ЦПК) є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і постановлення нового рішення. Штефан М. Й. Цивільний процес. К.: Юрінком Інтер. 2001 р.

Висновки

Отже, суд при постановленні рішення повинен встановити об'єктивну істину тільки в тих межах, в яких це необхідно для виконання покладених на суд завдань. Але якщо суд пізнає явища об'єктивного світу, що виступають обставинами в справі і потребують встановлення для її вирішення, лише в певних межах, то висновки його ніяк не відповідатимуть об'єктивній істині, яка має бути встановлена по кожній справі. Правосуддя виконає покладені на нього завдання тоді, коли воно здійснюватиметься у відповідності із законом, на основі встановлення об'єктивної істини за фактичними обставинами справи, а не тільки в певних межах і на основі припущення про їх наявність. Чого немає в справі, немає в світі -- Quod non est in actis non est in mundo. Рішення повинно бути постановлено на зазначених і доказаних обставинах, а не за покликанням совісті -- Sententiaferri debet secundum allegata etprobata, non secundum conscientiam. В рішенні повинні бути наведені обставини справи, встановлені судом, доводи за якими суд відхиляє ті чи інші докази (ст. 202і ЦПК). Але встановлення істини у справі в цивільному процесі має особливості: вони визначаються предметом доказування, тобто тільки обставинами, викладеними сторонами на обгрунтування своїх вимог і заперечень, та іншими, що мають значення для правильного вирішення справи (статті 28, 30 ЦПК); суд приймає за істину без доказування загальновідомі факти, приюдиціальні факти і законні презумпції (статті 31, 32 ЦПК). Порушення принципу об'єктивної істини є безумовною підставою для скасування рішення в апеляційному порядку (п. З ст. 309 ЦПК).

Список використаних джерел

1. Цивільний процесуальний кодекс України: Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.2004 - 2004 р., № 40, / 40-42 /, стор. 1530, стаття 492

2. Котюк В.О.:Основи держави і права. Навчальний посібник.- 3-тє вид., доп. і перероб.- К.: Атіка, 2001. - 432 с.

3. Опорний конспект з курсу «Цивільне право України». К.: Юрінком Інтер 2001 р. - ст.. 10-11

4. Штефан М. Й. Цивільний процес. К.: Юрінком Інтер. 2001 р. - ст. 36-37

Размещено на Allbest.ru