Організація управління внутрішніх справ України

3.3 Адміністративний нагляд органів внутрішніх справ

Серед заходів державного примусу у сфері внутрішніх справ вирізняється адміністративний нагляд органів внутрішніх справ за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Він застосовується насамперед для попередження рецидиву злочинів на основі Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» (1994 р.) і є системою тимчасових примусових профілактичних заходів спостережень і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб:

? засуджених до позбавлення волі за тяжкі або особливо тяжкі почини або засуджених два і більше рази до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства (підставою для встановлення адміністративного нагляду в цьому разі є матеріали, що свідчать про вперте небажання стати на шлях виправлення та залучення до чесного трудового життя в період відбування покарання);

? що перелічені у попередньому пункті, але підставою для встановлення нагляду є факти систематичного порушення особою громадського порядку після відбування покарання, незважаючи на попередження органу внутрішніх справ, систематичного порушення громадського порядку і прав інших громадян, вчинення інших правопорушень;

? засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Адміністративний нагляд застосовується до повнолітніх осіб, терміном від одного до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законодавством для погашення або зняття судимості. Термін адміністративного нагляду починається з дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду. У разі, коли є підстави вважати, що особа, стосовно якої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніх справ може бути продовжено кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законодавством для погашення або зняття судимості.

Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, орган внутрішніх справ бере на облік, їх фотографують, а у разі потреби у них беруть відбитки пальців. Працівники міліції зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають адміністративного нагляду.

Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і дотримувати таких правил:

? прибути у визначений виправно-трудовою установою термін в обране ними місце проживання і зареєструватися в органі внутрішніх справ;

? з'являтися за викликом міліції у вказаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням правил адміністративного нагляду:

? повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 0 в разі від'їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.

До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження:

? заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

? заборона перебування у визначених місцях району (міста);

? заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);

? реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць. Під час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу внутрішніх справ з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг вказаних обмежень.

У відношенні осіб, що перебувають під адміністративним наглядом, міліція має право безперешкодно у будь-який час доби входити у житлові приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень. У процесі здійснення адміністративного нагляду працівники міліції мають право:

? витребувати відомості про поведінку піднаглядного від адміністрації підприємств, установ та організацій за місцем його роботи та мешкання, а також від громадян;

? порушувати клопотання перед відповідними державними, громадськими та господарськими організаціями про трудове та побутове влаштування піднаглядного;

? викликати піднаглядного для бесід у міліцію, а також проводити при необхідності такі бесіди в присутності представників адміністрації підприємств, установ, громадських організацій та родичів піднаглядного;

? вимагати від піднаглядного усних та письмових пояснень з питань, які пов'язані з виконанням правил адміністративного нагляду.

Для подання допомоги органам міліції в проведенні окремій заходів щодо здійснення адміністративного нагляду можуть використовуватись можливості громадських організацій з охорони громадського порядку, а також позаштатні працівники міліції.

Адміністративний нагляд припиняється за постановою судді на підставі подання начальника органу внутрішніх справ: у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом: достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

У разі погашення або зняття судимості піднаглядний може сам подати клопотання про зняття нагляду.

Адміністративний нагляд автоматично припиняється: після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом внутрішніх справ не подано клопотання про продовження нагляду або суддя відмовив у продовженні нагляду; у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення його до місця відбування покарання; у разі смерті піднаглядного [3, 362-365с.].

3.4 Внутрішні війська

Внутрішні війська МВС України входять до системи МВС України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Правовою основою діяльності внутрішніх військ є Закон України від 26 березня 1992 р. «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», інші нормативно-правові акти.

Побудова внутрішніх військ здійснюється на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання при комплектуванні принципів добровільності та загального військового обов'язку.

Внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів та навчальних частин. Керівництво внутрішніми військами покладено на Міністра внутрішніх справ України.

Безпосереднє оперативне управління внутрішніми військами здійснює Командувач цих військ. Основними завданнями, які покладені на внутрішні війська, є: охорона та оборона важливих державних об'єктів (зокрема атомних електростанцій), виправно-трудових і лікувально-трудових установ, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення МВС України; супроводження спеціальних - вантажів; здійснення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються; конвоювання заарештованих і засуджених; охорона підсудних під час судового процесу; переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти; участь в нагляді за засудженими та особами, які утримуються в лікувально-трудових профілакторіях, виконання доручень адміністрації цих установ щодо забезпечення внутрішнього порядку; участь в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

При виконанні своїх обов'язків військовослужбовцям внутрішніх військ надане право вимагати від громадян і посадових осіб додержання порядку, який гарантує безпеку; затримувати і передавати адміністрації об'єкта, що охороняється, осіб, які порушили пропускний режим, а також вести переслідування, проводити затримання, оформляти первинні документи; передавати органам внутрішніх справ або Служби безпеки злочинців і осіб, які вчинили напад на об'єкт, що охороняється. Вони мають право проводити оточення (блокування) певних районів місцевості, окремих будівель і об'єктів під час розшуку та затримання осіб, які втекли з-під варти.

Військовослужбовці внутрішніх військ мають право використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими статутами та іншими законодавчими актами.

Особовий склад внутрішніх військ комплектується як за контрактом, так і в порядку призову. Військовослужбовці внутрішніх військ складають військову присягу, мають єдині для Збройних Сил України військові звання і знаки розрізнення. Вони проходять службу відповідно до Положення про проходження військової служби та військових статутів [5, 492-493с.].

ВИСНОВОК

При написанні курсової роботи та при вивчанні теми ,,Організація управління внутрішніх справ України” я зробила для себе такі висновки:

1. Громадський порядок -- це певна система відносин, належний порядок, що склався в суспільстві, який відповідає інтересам держави та всіх її громадян.

2. Міліція України -- це складова частина МВС України, яка відіграє провідну роль у загальнодержавній системі забезпечення громадського порядку й спокою, громадської безпеки та боротьби зі злочинністю.

3. Міліція України є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права, свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства й держави від протиправних посягань.

4. Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України і виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

5. Адміністративну діяльність міліції регламентують норми адміністративного права, й полягає вона в організації і практичному провадженні заходів щодо охорони правопорядку. Здійснюють її служби й підрозділи міліції громадської безпеки, а саме: патрульно-постова служба, служба дільничних інспекторів, підрозділів, що організовують роботу спеціальних установ (приймальників-розподільників), Державтоінспекція, відділи дозвільної системи та ін.

6. Оперативно-розшукову діяльність міліції регулюють норми різних галузей права: адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального тощо. Цю діяльність здійснюють оперативні підрозділи органів внутрішніх справ: кримінальна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами Державтоінспекції.

7. Кримінально-процесуальну діяльність міліції регулює кримінально-процесуальне законодавство, здійснюють її різні служби й підрозділи кримінальної міліції та міліції громадської без пеки. Предмет цієї діяльності - провадження дізнання в кримінальних справах і т. под.

8. Профілактичну діяльність міліції здійснюють всі служби міліції і регулюють закони та відомчі нормативні акти, що регламентують діяльність міліції і насамперед служб і підрозділів кримінальної міліції та міліції громадської безпеки.

9. Кримінальна міліція -- це підрозділи, діяльність яких полягає в організації та практичному здійсненні боротьби із загально кримінальною злочинністю: вбивствами, крадіжками, пограбуваннями, розбійними нападами, проституцією, розповсюдженням СНІДУ, правопорушеннями, пов'язаними з іноземцями.

10. Міліція громадської безпеки - це адміністративна діяльність, яка полягає в захисті прав і свобод людини й громадянина, забезпеченні громадського порядку, спокою та безпеки, попередженні й припиненні правопорушень у містах та інших населених пунктах держави, а також боротьба зі злочинністю, здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

11. Транспортна міліція. Її діяльність полягає в організації та практичному здійсненні заходів щодо охорони громадського порядку й охорони вантажів, що перевозять на залізничному, водному (річковому, морському) й повітряному транспорті.

12. Державна автомобільна інспекція має підрозділи, які регулюють рух транспорту та пішоходів на вулицях і дорогах, виявляють і припиняють порушення правил дорожнього руху, здійснюють контроль за технічним станом автомототранспорт-них засобів, що експлуатуються, а також за утриманням автомобільних доріг, вулиць, ведуть облік дорожньо-транспортних пригод, здійснюють розшук викрадених автомашин, приймають державні іспити на отримання права керування транспортними засобами, видають посвідчення на право керування цими засобами, здійснюють державну реєстрацію й облік транспортних засобів, видають реєстраційні документи та державні номерні знаки тощо.

13. Міліція охорони. На підставі договорів міліція охорони бере під охорону майно громадян, підприємств, установ незалежно від форм власності, громадських об'єднань, іноземних держав, міжнародних організацій, іноземців, юридичних осіб.

14. Спеціальна міліція здійснює функції забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, що мають важливе народногосподарське значення або постраждали внаслідок стихійних лих, катастроф, а також забезпечує охорону громадського порядку під час проведення масових заходів як на місцевому рівні, так і в загальнодержавному масштабі тощо.

15. Управління в галузі внутрішніх справ являє собою виконавчо-розпорядчу діяльність державних органів та спеціально уповноважених громадських організацій, спрямованих на забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, громадського порядку, громадської безпеки, боротьбу зі злочинністю, ліквідацію умов та причин, що її породжують.

16. Міністерство внутрішніх справ України є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

В даній курсовій роботі досконало розглянута друга глава, де я широко розкрила зміст та особливості державного управління у сфері внутрішніх справ. А також широко розглянула про міліцію, її структуру, завдання та особливості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.04р. К.: Велес, 2007.

2. Закон України ,,Про Міліцію”// Затверд. Постановою ВР № 583-ХІІ від 25.12.1990р. Відомості Верховної Ради № 4, ст.20, 1991р.

3. Адміністративне право України. Академ. курс: Підручник: У 2 т.: Особлива частина/ ред. колегія: Авер'янов В.В. (голова) та ін. - К.: Юридична думка, 2005р., - 624с.

4. Адміністративне право України: Підручник/ Битяк Ю.П., Богуцький В.В., та ін. За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2001р., - 528с.

5. Адміністративне право України: Підручник/ Битяк Ю.П., Гаращук В.М. та ін. За ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2004р., - 544с.

6. Адміністративне право України: Навч. посібник/ Ведєрніков Ю.А., Шкарупа В.К. - К.: Центр навч. літератури, 2003р., - 336с.

7. Адміністративне право України: Навч. посібник/ Гладун З.С. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004р., - 579с.

8. Адміністративне право України: Підручник/ Колпаков В.К. - 3-є вид., стер. - К.: Юрінком Інтер, 2001р., - 752с.

9. Адміністративне право України: Підручник/ Кузьменко О.В. - К.: Юрінком Інтер, 2003р., 544с.

10. Кінащук Л. Напрями вдосконалення системи соціального захисту співробітників органів внутрішніх справ в Україні//Юридична Україна. Вид. Юрінком Інтер, 2004р., №4. - С.126-129.

11. Клюєв О. Органи внутрішніх справ України як складна соціальна система// Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х., 2004р.- Вип. 25.- С.40-41.

12. Мулявка Д. Етапи нормотворчого процесу в МВС України//Юридична Україна. Вид. Юрінком Інтер, 2006р., №12. - С. 18-20.

Размещено на Allbest.ru