Спеціально-кримінологічні заходи попередження жіночої злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спеціально-кримінологічні заходи попередження жіночої злочинності

Попередження злочинності на спеціально-кримінологічному рівні - не проста сукупність різних заходів, а комплекс напрямів, до якого належать спеціально розроблені заходи. За масштабами застосування ці заходи значно поступаються загальним заходам, спрямованим на усунення негативних явищ і процесів. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності - це сукупність самостійних, доповнюючих один одного напрямів боротьби із злочинністю, змістом яких є діяльність державних органів, громадських організацій і громадян по розробці і реалізації заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням, обмеженням і усуванням негативних явищ та процесів, що породжують та зумовлюють злочинну детермінацію, і недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної діяльності .

Спеціально-кримінологічне попередження злочинності, на відміну від загальносоціального, має цілеспрямований характер на недопущення злочинів, шляхом виявлення і усунення, послаблення, нейтралізації причин, умов, інших детермінант злочинності. У цьому випадку ціль боротьби зі злочинністю, її окремими видами і конкретними злочинами вже “не розчинена” у більш загальних цілях, що характерно для загальносоціального рівня профілактики. Ця ціль виведена як єдина або провідна для відповідних заходів соціального контролю, соціальної реабілітації або правоохоронної діяльності. Інакше кажучи, розробка і реалізація заходів спеціально-кримінологічного попередження прямо зумовлені наявністю злочинності, її станом і характером діючих криміногенних детермінант. В той же час загальносоціальне і спеціально-кримінологічне попередження жіночій злочинності взаємопов'язані і є взаємопідкріплюючими один одного види діяльності. При цьому органи, що розроблюють спеціальні заходи, мають право і повинні на грунті аналізу соціальної і кримінальної ситуації сигналізувати про необхідність врахування тенденцій цієї ситуації у змісті великомасштабних заходів загальносоціального характеру.

Проте не тільки результати спеціально-кримінологічного попередження злочинності жінок впливають на заходи загальносоціального характеру, а й останні є базою для спеціально-кримінологічного попередження, зокрема шляхом використання суб'єктами спеціально-кримінологічного запобігання злочинності додаткових вказівок і ресурсних можливостей, які відкривають ті або інші загальносоціальні заходи.

Залежно від моменту застосування, спеціально-кримінологічні заходи можна поділити на раннє і безпосереднє попередження первинних злочинів, вчинених жінками і запобігання рецидиву.

У першому випадку йдеться про виявлення і усунення несприятливих умов формування особистості дівчат і жінок, оздоровлення мікросередовища, у якому вони перебувають, корекції їх поведінки, а також потреб, інтересів і поглядів жінок, які можуть піти злочинним шляхом. Слід також зазначити і так звані соціальні патології, тобто явища і процеси, в яких реалізуються форми поведінки певних груп жінок, які слугують “тлом” злочинності. Це - пияцтво і алкоголізм, вживання наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин без медичних рекомендацій, бродяжництво і жебрацтво, проституція, дрібне хуліганство. У цьому випадку заходами спеціально-кримінологічного запобігання обмежується розповсюдженість перелічених явищ шляхом впливу на відповідні групи підвищеного ризику і на конкретних жінок; впливу на причини і умови, що викликають ці явища. Взагалі, боротьба з “фоновими” явищами має більш широке соціальне значення, ніж боротьба зі злочинністю. Адже ж скоєння злочину не єдиний результат такого життя, а лише один з можливих: не усі п'яниці, жебрачки, бродяги, проститутки стають злочинцями, але усі вони перетворюються на соціальних “паразитів”, що теж небезпечно для нормальної життєдіяльності суспільства. Але через те, що зазначені явища безпосередньо функціонують як причини і як умови, що сприяють жіночій злочинності, вони належать до сфери спеціально-кримінологічної профілактики.

Таким чином, об'єктами спеціально-кримінологічного попередження жіночій злочинності є процеси і явища, що зумовлюють і сприяють вчиненню злочинів, а також особистість самих жінок, поведінка яких дозволяє прогнозувати їхню схильність до вчинення ними злочинів, і тих, хто вже скоїв злочин. Тут ми підходимо до індивідуального характеру запобіжних засобів. Індивідуальна профілактика складається з виявлення дівчат та жінок, від яких, судячи по достовірно встановлених фактах їх антисуспільної поведінки, можна очікувати вчинення злочинів, і передбачає виховні та інші заходи впливу на них, а також на їх оточення у цілях запобігання злочинів. Це профілактичні бесіди, в різі необхідності і достатніх підстав постановка на профілактичний облік, направлення інформації про антигромадську поведінку по місцю навчання, роботи дівчат і жінок, застосування правових заходів впливу, заходи соціальної підтримки і допомоги, медичної та психологічної реабілітації тощо.

Для ефективності індивідуального профілактичного впливу вкрай важливі своєчасність профілактичної роботи, охоплення нею як самої особи, так і умов її життя і діяльності, найближчого оточення. У зв'язку з цим доцільно розділяти такі стадії індивідуальної профілактики: рання профілактика, безпосередня і профілактика рецидиву.

Перша стадія профілактики, на наш погляд, - найбільш важлива і полягає у виявленні та усуненні джерел криміногенних або інших антисуспільних впливів на жінку або групу жінок, криміногенних ситуацій, несприятливих життєвих умов, контингентів підвищеного ризику, конкретних осіб до того, як ці ситуації та умови сформували суттєві спотворення ціннісних орієнтацій і мотивацій, а також ранню профілактику у формі поєднання соціальної допомоги і коригуючого впливу, якщо негативний вплив несприятливих життєвих умов вже привів до спотвореної позиції конкретних осіб і поведінці, що соціально не схвалюється. Ця стадія профілактики спрямована на те, щоб оздоровити середовище і надати допомогу дівчатам і жінкам, які зазнали несприятливих умов виховання і життя, ще до того, як негативний вплив цих умов суттєво відіб'ється на поведінці таких осіб.

У зв'язку з тим, що більшість злочинів вчиняється жінками у сімейно-побутовій сфері і основною причиною у більшості випадків є сімейне неблагополуччя, на стадії ранньої профілактики необхідно виділити такі заходи:

1) заходи, спрямовані на виявлення криміногенних впливів у сім'ї, а саме, виявлення неблагополучних сімей, визначення джерел негативних впливів у сім'ях, виявлення фактів дитячої бездоглядності, встановлення десоціалізуючих осіб у сім'ях, визначення сімей з низькими матеріальними доходами, виявлення сімей з психологічною несумісністю їх членів і з особами, що піддаються депресії.

Ці заходи повинні здійснюватися шляхом поширення через засоби масової інформації відомостей про телефони довіри для прийняття повідомлень про сімейне неблагополуччя; визначення через дитячі учбово-педагогічні заклади фактів незвичної поведінки дітей і причин такої поведінки, збирання і узагальнення інформації про сімейне неблагополуччя; збирання інформації про сімейне становище раніше судимих, правопорушників, встановлення щомісячного доходу на одного члена у кожній сім'ї, де є діти. Їх виконання покладається на засоби масової інформації, органи виконавчої влади та заклади освіти, органи соціального забезпечення населення, які надають моральну, психолого-педагогічну, матеріальну, правову підтримку і допомогу особам, які потрапили у криміногенні умови життя через бідність, різні конфлікти, соціальну самітність, відсутність певних занять і місця проживання; органи та заклади охорони здоров'я, які здійснюють лікувально-профілактичні заходи і заходи запобігання суспільно-небезпечній поведінці жінок, хворих на психічні розлади; районне управління і відділи органів внутрішніх справ, службу дільничних інспекторів;

2) заходи, спрямовані на підтримку сім'ї, а саме на вирішення матеріальних і житлових проблем сім'ї. Ці заходи здійснюються шляхом надання соціальної підмоги і гуманітарної допомоги найбільш нужденним сім'ям з дітьми; позачергового вирішення питань зайнятості сімейних осіб. Їх виконання покладається на відділи соціальної допомоги, центри зайнятості населення;

3) заходи, що забезпечують облік неблагополучних сімей і постійний контроль за станом взаємовідносин у них, а саме збирання інформації про такі сім'ї до єдиного органу у кожному районі; надсилання інформації про такі сім'ї до компетентних органів; витребування, аналіз, оцінка інформації про прийняті заходи.

Зазначені заходи повинні здійснюватися шляхом заохочення до збирання інформації виховних та педагогічних закладів, районних управлінь і відділів органів внутрішніх справ, інших відомств, які мають відомості про неблагополучні сім'ї, і направлення цієї інформації у відділ допомоги сім'ї та дитинству, обробки і розподілу інформації з рекомендаціями відповідним органам; обліку осіб, раніше судимих, хворих на алкоголізм та наркоманію, осіб з психічними розладами, здійснення постійного контролю за їх поведінкою у побуті. Виконання цих заходів покладається на районні відділи охорони здоров'я, служби в справах неповнолітніх;

4) заходи психологічного коригування сімейних відносин, а саме, створення служб, які б сприяли оздоровленню сімейних стосунків; усунення психологічної несумісності між членами сім'ї, забезпечення своєчасного лікування осіб, хворих на психічні розлади. Ці заходи повинні здійснюватися шляхом створення у кожному районі психотерапевтичних служб, які б забезпечували коригування сімейних відносин; надсилання до них інформації про сімейне неблагополуччя і про необхідність психотерапевтичного втручання; постійного контролю за поведінкою сімейних осіб з психічними розладами; забезпечення своєчасної діагностики і лікування таких осіб; створення у кожному районі готелів або гуртожитків для жінок, які укриваються від насильства у сім'ї. Виконання зазначених заходів покладається на органи охорони здоров'я, відділи соціальної допомоги, допомоги сім'ї та дитинству, службу дільничних інспекторів.

На другій стадії провадиться безпосередня профілактика, коли поведінка жінки або дівчини свідчить про розвиток негативних інтересів, звичок, стереотипів - розрив з позитивним мікросередовищем, сумнівні доходи, контакти з кримінальним середовищем і особами, що звикли до пияцтва, вживання наркотиків; безпосередня участь у адміністративних правопорушеннях. Ця стадія спрямована на те, щоб утримати особу від подальшого переходу на злочинний шлях і забезпечити виховний вплив з одночасним оздоровленням середовища, а також на виявлення тих життєвих обставин, які штовхнули особу на скоєння аморальних та антисуспільних вчинків. Суб'єктами безпосередньої профілактики є сім'я, органи освіти, задачами яких, нарівні з вищезазначеними, є припинення дії джерел кримінального або іншого антигромадського впливу на дівчат в учбовому колективі або побутовому оточенні; органи охорони здоров'я, районні управління і відділи внутрішніх справ, служба дільничних інспекторів.

Профілактика рецидиву пов'язана зі спеціальним об'єктом впливу - жінками, засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, або з жінками, що повернулися з місць позбавлення волі. Вона містить заходи усунення і нейтралізації негативних умов пенітенціарного і постпенітенціарного характеру. Суб'єктами профілактики впливу є у першу чергу спеціалізовані підрозділи органів внутрішніх справ, які здійснюють адміністративний нагляд; слідчі, прокурори, судді, органи соціального обслуговування населення, а саме центри допомоги і соціальної реабілітації, а також органи охорони здоров'я, які взаємодіють з органами соціального обслуговування у справі адаптації до життя у суспільстві жінок, що повернулися з місць позбавлення волі.

Заходи ранньої, безпосередньої профілактики спрямовані на попередження і усунення суттєвих порушень нормальних умов життя і виховання як неповнолітніх дівчат, так і жінок шляхом нагляду і контролю за додержанням правових норм, що регулюють ці умови; надання соціальної допомоги, підтримки, захисту у різних формах; а також на усунення джерел несприятливого впливу на умови життя дівчат і жінок, нормалізації умов середовища життя. Разом з тим, на етапі безпосередньої профілактики жінок суттєво інтенсифікується вплив на саму жінку і через (у разі необхідності) заходи правового характеру. Служба соціального захисту, спеціалізована служба органів внутрішніх справ з'ясовують і усувають обставини, під впливом яких конкретні дівчата і жінки скоюють антигромадські вчинки, а також проводять роботу по виправленню самих цих осіб.

До таких заходів в першу чергу належать кримінологічне коригування сімейних відносин, виявлення сімей, що потребують матеріальної, моральної, фінансової допомоги, і сімей, відносно яких слід прийняти заходи впливу з метою забезпечення нормальної обстановки. Необхідно вирішити питання про нейтралізацію сімейних криміногенних факторів як у загальносоціальних масштабах інституту сім'ї, так і у конкретних сім'ях. Кримінологічне коригування сімейних відносин повинно стати однією з складових частин загальної політики реагування на злочинність в цілому і на жіночу зокрема.

Кримінологічне коригування сімейних відносин могло б складатися таким чином: 1) нейтралізація протиріч інституту сім'ї в цілому; 2) створення умов для подолання негативного впливу сімей на їх членів; 3) розв'язування конкретних конфліктних ситуацій.

Кримінологічний вплив на криміногенні чинники у сімейній сфері слід було б здійснювати через певні заходи у межах загальної соціальної політики, через застосування заходів, що проводяться у межах виховних програм, у межах так званої індивідуальної політики, попереджувальної роботи з конкретними сім'ями та їх членами.

Соціальну політику необхідно здійснювати з урахуванням таких загальносоціальних причин злочинності, як протиріччя між заможними і малозабезпеченими сім'ями, між професіональною та сімейною ролями жінок, а також мати на увазі особливу криміногенну роль колізії у житловій сфері. Важливими складовими політики запобігання злочинам жінок повинні бути соціальна допомога малозабезпеченим, неповним сім'ям, сім'ям, які перебувають у скрутному становищі, а також соціальна підтримка материнства і дитинства. Для тих, хто не хоче і не може жити разом, необхідно створювати умови своєчасного “розмежування у просторі”. Відомо, що більшість таких злочинів вчинюється жінками на підгрунті сімейно-побутових конфліктів, у яких чоловік частіше за все поводить себе агресивно відносно жінки, і остання вимушена терпіти до певної межі таке ставлення, тому що іноді їй просто нема куди піти. В зв'язку з цим висловлювалася поки що нереалізована ідея про використання примусового обміну, необхідного у ситуаціях криміногенних сімейних конфліктів, приміщень із спеціального створюваного для цих цілей житлового фонду і використовувати його на підставі подання органів внутрішніх справ. Це сприяло б зменшенню “левової частки” насильницьких злочинів, які вчиняються жінками.

З урахуванням вітчизняних досліджень, зарубіжного і міжнародного правового досвіду, у законодавчому порядку необхідно вирішувати такі питання: 1) створення сімейних судів, які б розглядали кримінальні справи про внутрісімейні злочини, а також усі сімейні і пов'язані з сімейними відносинами цивільні справи; 2) введення особливих видів звільнення від кримінальної відповідальності і умовного засудження за умови проходження сплачуваного за рахунок засудженої курсу психотерапії; 3) передбачене, за прикладом застосовуваного австрійськими сімейними судами, посередництво для розв'язання конфліктів між членами сім'ї як альтернатива кримінальної відповідальності; 4) накладання, за вчинення в сім'ї побоїв і нанесення легкої шкоди здоров'ю, адміністративного стягнення у вигляді штрафу і застосовування арешту у випадку повторності сімейного насильства; 5) здійснення постійного статистичного обліку криміногенних власних і батьківських сімей, а також внутрісімейних злочинів.

Робота з конкретними криміногенними сім'ями, члени яких мають злочинні нахили і які характеризуються наявністю конфліктної ситуації, яка погрожує можливим злочином, передбачає достатньо повний їх облік, реєстрацію їх у правоохоронних органах і органах соціального захисту, надання їм психологічної та іншої допомоги. Необхідно створити систему контролю криміногенних сімей і соціальної допомоги їм поза межами органів внутрішніх справ, наприклад, у рамках Міністерства соціального захисту. Доцільно було б створення за прикладом США центрів комплексної - правової, соціальної, психологічної, медичної - допомоги сім'ї і жертвам внутрісімейних злочинів, а також притулків для осіб, що зазнали насильства у сім'ї. Такі притулки вже існують у багатьох зарубіжних країнах.

У сфері праці у деяких жінок виникає антигромадська спрямованість, частіше за все корислива, в результаті чого їхній вплив на сімейні відносини, виховання дітей набуває антисоціального забарвлення. Саме цьому необхідно здійснення профілактичних заходів у колективі. Перш за все слід звернути увагу на удосконалювання психологічного клімату в колективі, уміле поєднання форм матеріального та морального заохочення, виховання професіональної гордості за виконувану справу.

Багато що у колективі залежить від керівника, його уміння враховувати специфіку роботи жінок, їхній вік, ставлення жінок до порушення виробничої та трудової дисципліни, особливо осіб, судимих раніше за злочини. На підприємствах доцільно досліджувати проблемні ситуації в охороні праці, причини та умови нестачі матеріальних цінностей, здійснювати допомогу жінкам-робітницям, які недостатньо адаптувалися у колективі, і особам з груп підвищеного кримінального ризику, які мають негативні звички і нахили. Також доцільно вести облік порушень на підприємстві (розкрадання, обман покупців тощо) і при цьому визначати ступінь впливу на поведінку жінок криміногенної ситуації, що склалася на виробництві, зв'язку робітниць з іншими криміногенними особами.

Профілактичні заходи, перешкоджаючі виникненню негативної поведінки жінок на виробництві, повинні бути спрямовані на нейтралізацію негативних соціальних наслідків, що виникають із протиріч, які мають місце там, де використовується жіноча праця. При розробці профілактичних засобів доцільно враховувати особливості жінки-робітниці як соціального суб'єкта з притаманними їй рисами і інтересами.

Заходи профілактики рецидиву злочинів жінок повинні здійснюватись із гуманністю і милосердям до них, базуватися на розумінні причин, що штовхнули їх на злочинні діяння, прагненням допомогти їм вийти з порочного кола, упорядкувати власне життя. Мета цих заходів - перевиховний вплив, контроль і соціальна допомога жінкам, що вже вчинили злочин, нейтралізація факторів соціального середовища, що сприяли вчиненню злочину.

Заходи профілактики рецидиву містять: а) діяльність слідчих, прокурорів, суддів по виявленню та усуненню причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів жінками; б) правову та моральну підготовку до життя на волі засуджених, що підлягають звільненню; трудове і побутове влаштування жінок, звільнених з місць позбавлення волі або засуджених до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, і контроль за їх поведінкою. Робота проводиться співробітниками Державного департаменту України з питань виконання покарань, місць позбавлення волі, органів внутрішніх справ.

При організації виправного впливу на жінок-злочинниць необхідно повною мірою враховувати як специфіку їх соціальних ролей і функцій, перш за все статус теперішньої або майбутньої матері, так і особливості психології: підвищену тривожність, емоціональну вразливість, наявність у багатьох з них загостреного почуття провини, турбування про своє майбутнє. У роботі з засудженими жінками необхідно більш широко використовувати психолого-педагогічні методи - тестову психодіагностику, психотерапевтичні прийоми і аутогенне тренування, спрямоване самонавіяння (автосугестія) та ін. Особливе значення для подолання рецидиву злочинів має старанно продумана, максимально індивідуалізована система заходів по ресоціалізації засуджених жінок, відновленню втрачених соціальних зв'язків, комплексному вирішенню питань їх трудового, побутового та іншого влаштування після звільнення з місць позбавлення волі.

Дослідження показують, що вчинені злочини впливають на жінку більше, ніж на чоловіка. Вона значно повільніше переборює інерцію злочинної діяльності, для жінки значно складніше і трудніше включитися у процес ресоціалізації. Більшість з них не мають куди повертатися, сім'ї розпалися, зв'язки з дітьми порушені, навички роботи загублені. Необхідні спеціальні заходи з їх реабілітації і повернення у життя суспільства. Такі жінки потребують підвищеної уваги, піклування і цілеспрямованої соціальної підтримки. Правоохоронні органи у цілях профілактики повторних злочинів жінок повинні ініціювати відповідні зусилля як державних структур, так і громадських об'єднань, жіночих організацій, церкви, благодійних фондів.

Жінкам, що звільнилися з місць позбавлення волі і не мають житла, слід надати допомогу в трудовому і побутовому влаштуванні. Якщо нема можливості відразу надати житло, бажаючі можуть бути влаштовані на тимчасове проживання у спеціальних закладах, що з цією метою створюються. Ті ж, що не можуть працювати за віком або за станом здоров'я, повинні бути направлені у будинки інвалідів та престарілих. Але за будь-яких умов необхідно повністю виключити відносно усіх цих осіб примушення.

Необхідно всіляко сприяти створенню кризових, реабілітаційних центрів, інших спеціалізованих закладів, де соціально неадаптовані жінки, звільнені з виправних закладів, могли б одержати притулок, психотерапевтичну і медичну допомогу, сприяння у працевлаштуванні, лікування від алкоголізму, наркоманії.

Засобами адміністративно-правового втручання, прокурорського нагляду слід забезпечити своєчасне та адекватне реагування на кожний факт порушення трудових, житлових та інших прав жінок.

На закінчення слід підкреслити, що заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного попередження жіночій злочинності тісно переплітаються між собою, взаємодіють і доповнюють один одного. Підбиваючи підсумок, ми можемо визначити такі заходи по запобіганню та відвертанню злочинів, що вчиняють жінки. В першу чергу, це заходи, пов'язані з необхідністю розробки національної програми по покращенню становища жінок, спрямовані на загальне покращення всіх сфер життєдіяльності жінок і удосконалення морального клімату у суспільстві. Цією програмою передбачатимуться заходи економічного, соціального, організаційного, правового характеру. Особливу увагу слід приділити ступеню задоволення потреб жінок різних соціальних прошарків, розробці системи заходів, спрямованих на підвищення законності у суспільстві, системи захисту прав жінок на виробництві і у сім'ї.

З метою профілактики слід враховувати і аналізувати обстановку на виробництві, у сім'ї, побуті для виявлення факторів, що провокують жінок на вчинення злочинів; підсилити соціальний контроль за виконанням жінкою сімейних функцій. При розробці системи виховних заходів слід враховувати спосіб життя жінки, її соціальне становище, особливості формування поведінки, конкретні життєві ситуації.

Профілактичні заходи по запобіганню злочинів, вчиненим жінками, містять і ті, що спрямовані на попередження різних негативних явищ, що призводять до скоєння злочинів, - пияцтва, алкоголізму, наркоманії, проституції тощо. До них також належать і заходи по наданню медичної, психологічної, матеріальної та моральної допомоги жінкам, які ведуть антисуспільний спосіб життя.

Важливе кримінологічне значення належить заходам по наданню допомоги жінкам, які відбувають покарання у ВТК, а також жінкам, які вже відбули строк покарання.

Проте тільки силами правоохоронних органів ці проблеми розв'язати неможливо. Необхідна допомога і інших державних органів, медичних закладів, спеціалістів різної спрямованості. Але й самі жінки не повинні забувати про існуючі проблеми. Починають на іншому грунті і за іншою формою створюватися різні громадські жіночі організації і клуби по усій країні і з різними цілями: професіональні, по роботі серед жінок, дітей, по захисту сімей, по організації дозвілля. На жаль їх ще дуже бракує, багато які з них, зокрема по організації дозвілля, не доступні більшості жінок. Необхідно заохочувати створення таких організацій, розширювати їх і робити більш доступними у матеріальному плані для широкого загалу жінок.

Не зайвою у складі органів внутрішніх справ була б служба по охороні моральності. Як це практикується за рубежем, на яку можна було б покласти обов'язки по боротьбі з проституцією, порнобізнесом тощо. Для повій можливо, варто встановити відповідальність у вигляді своєрідних ЛТП, адже більшість з них хворі на венеричні хвороби.

Суттєвий внесок у профілактику антигромадської поведінки жінок здатна внести церква, оскільки через особливості психології жінки дуже чутливі до релігії і релігійних обрядів. На нашу думку, допомога церкви повинна полягати не тільки у матеріальній підтримці конкретним жінкам або у формальній участі у запланованих загальносоціальних або спеціальних профілактичних заходах. Її призначення - у вихованні високої духовності жінок, їх моральному удосконаленні, належного ставлення до найвищих людських цінностей, обов'язків перед сім'єю, дітьми, суспільством. У церкви з її проповіддю ненасильства, любові і взаємодопомоги, скромності і слухняності, з її вмінням умиротворяти людей є всі можливості сприяти зниженню соціальної напруженості в цілому і тривожності жінок зокрема. Релігійні організації також могли б здійснювати і індивідуальну профілактику відносно деяких жінок. Вони б могли допомагати безпритульним жінкам, бродягам і жебрачкам: окремим з них надавати притулок і роботу в монастирях. Багато чого можна очікувати від участі церкви у справі виправлення засуджених жінок у виправно-трудових закладах.

Слід зазначити, що при організації попередження жіночій злочинності, навіть при визначенні конкретних заходів індивідуального запобігання, завжди слід пам'ятати, що тільки комплексне урахування факторів, що визначають особливості способу життя жінок, їх особистісних особливостей, психофізичних властивостей, фізіологічних процесів, дозволить вибрати найефективніші форми запобігання, спрямовані на усунення злочинної орієнтації у поведінці жінок.

Звертаючи увагу на різносторонні заходи по попередженню злочинів серед жінок, ми не можемо обійти мовчанням рекомендації, які почали даватись деякими українськими авторами, явно біологічного характеру. Оскільки злочинність - це соціальне явище, то головний напрямок її попередження - це різносторонні заходи соціального характеру. Медичні заходи стосовно окремих осіб, як тих, хто вчинив злочин, так і тих, хто далекий від злочинної поведінки, можуть застосовуватись медичними установами в рамках закону і на добровільних засадах (якщо інше не передбачено законом) лише з метою лікування хвороб. Тому ніяк не можна погодитись з пропозицією для попередження і подолання протиправної поведінки осіб жіночої статі застосовувати електрошок, психохірургічні операції. Ці методи лікування суттєво порушують права людини. Від них відмовилась офіційна психіатрія України. В звязку з цим виникає питання, як же можна їх застосовувати в профілактичних цілях? Думається, що вказані рекомендації є достатньо спірними і тому не можуть застосовуватись для попередження як жіночої злочинності, так і злочинності в цілому

злочин жінка кримінологічний

Література

Гедеонов Н. Содержатели притонов разврата // Проблемы преступности. - 1926. - Вып. 1. - С. 141 - 149.

Укше С. Женщины - корыстные убийцы // Проблемы преступности. - 1926. - Вып. 1. - С. 150 - 172.

Терентьева А.Н. Два случая женщин - растратчиц // Преступник и преступность. - 1927. - Сборник 2. - С. 290 - 299.

Краснушкин Е.К., Холзакова Н.Г. Два случая женщин убийц-гомосексуалисток // Преступник и преступность. - 1926. - Сборник 1. - С. 105 -120.

Маннс Г. Деревенские убийства и убийцы // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 2. - С. 25 - 40.

Власов В. Хулиганство в городе и в деревне // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 2. - С. 51 - 75.

Внуков В.А. Женщины - убийцы // Убийства и убийцы. - М.: Мосздравотд. - 1928. - С. 45 - 52.

Кремлева Т. Воры и воровки больших магазинов // Проблемы преступности. - 1929. - Вып. 4. - С. 24 - 38.

Змиев Б. Преступность в Татреспублике // Проблемы преступности. - 1929. - Вып. 4. - С. 39 - 57.

Бердичевский Я.С. Преступления против жизни новорожденного // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1930. - Вып. 3. - С. 163 - 180.

Люблинский П.И. Молодые рецидивистки // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1930. - Вып. 3 - С. 14 - 33.

Гернет М.Н. Статистика городской и сельской преступности // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 2. - С. 15 - 24.

Статистика осужденных в СССР в 1923 - 1924 году. - М.: Изд-во ЦСУ СССР, 1927. - 85 с.

Утевский Б. За рубежом // Проблемы преступности. -1928. - Вып. 3. - С. 278 - 290.

Размещено на Allbest.ru