Загальносоціальні заходи попередження злочинів, що вчиняють жінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальносоціальні заходи попередження злочинів, що вчиняють жінки

Підхід до злочинності в цілому і жіночої зокрема як до соціально-негативного явища передбачає відповідну стратегію боротьби з нею, основним напрямком якої є вплив на причини, що її породжують і умови, що їй сприяють.

Попередження злочинності - це складний комплекс заходів запобіжного характеру, спрямованих проти злочинності з метою утримання її на мінімальному рівні шляхом усунення або нейтралізації причин, що її породжують, та умов, що їй сприяють. Це складний багатоаспектний процес, що має певні ознаки цілісності; у ньому виділяють загальносоціальні та спеціально-кримінологічні запобіжні заходи.

Це загальне положення повною мірою поширюється на попередження жіночої злочинності, яке також здійснюється заходами загальносоціального і спеціального попередження. Проблема попередження жіночій злочинності - це частина попередження в цілому, але вона має і певну специфіку, цілий комплекс соціальних заходів, спрямованих на захист прав жінок. Оскільки у генезисі протиправної поведінки чоловіків і жінок нерідко покладені різні фактори соціального, соціально-психологічного характеру, а також з урахуванням того, що одні й ті самі явища соціального життя різною мірою впливають на поведінку чоловіків і жінок, запобігання злочинам, вчиненим жінками, повинно бути орієнтовано не тільки на фактори загального характеру, а й на ті, що є детермінантами протиправної поведінки саме жінок. Тому комплекс заходів, спрямованих на попередження жіночій злочинності, повинен мати певну специфіку, відрізнятися від загальної системи профілактичних заходів, оскільки і об'єкт впливу - жіноча злочинність - специфічний.

Проте специфіка профілактики злочинності жінок не означає, що усі пов'язані з нею питання можна розв'язати у відриві від загальних проблем боротьби зі злочинністю. Серед цих загальних проблем цей напрямок повинен посідати певне місце, більш того, необхідні особливі програми або концепції профілактики злочинності серед жінок, які б враховували як причини злочинності жінок в цілому, так і їх індивідуальної злочинної поведінки. Оскільки злочинність - соціальне явище, основного значення у її попередженні набувають загальносоціальні заходи багатоцільового та довготривалого характеру, спрямовані на розв'язання протиріч в галузях економіки, політики, соціального життя, у морально-духовній сфері. У цьому випадку йдеться про те, що позитивний розвиток суспільства, удосконалення його економічних, політичних, соціальних та інших інститутів, усунення кризових явищ, що підживлюють злочинність, об'єктивно сприяє її запобіганню. Запобіжна діяльність здійснюється різними органами державної влади і управління, громадськими формуваннями, для яких функція запобігання злочинності не є основною або професіональною. Профілактичний ефект досягається внаслідок успішного проведення соціально-економічної політики в цілому.

Загальносоціальні профілактичні заходи впливають не тільки на загальні причини злочинності, а й на причини її окремих видів, в тому числі і жіночої. Це пояснюється єдиною соціальною природою цих причин, що відрізняються лише тим, що сукупність соціальних умов, що їх породжують, неоднорідна і специфічна за змістом.

Загальносоціальне попередження здійснюється через усю сукупність великомасштабних заходів, що забезпечують прогресивний розвиток суспільства, відносин людей у економічній, політичній, духовній, сімейно-побутовій та інших сферах. Ці заходи переслідують набагато більш широкі цілі, ніж боротьба із злочинністю і остання далеко не завжди відокремлюється при розробці та реалізації заходів. Але вони сприяють обмеженню кола криміногенних явищ і процесів, можливості виникнення кримінальних ситуацій і переходу членів суспільства на злочинний шлях. Інакше кажучи, прогресивний розвиток економіки, політичної ситуації, духовного та культурного рівня, законності та правопорядку і є реалізація антикриміногенного потенціалу суспільства. Саме такий характер запобіжних заходів зумовлює їх важливість і для розв'язання проблем злочинності в цілому і жіночої зокрема.

Не можна сподіватися на зниження рівня злочинності, якщо передусім не будуть вирішені питання житлового благоустрою населення, матеріального забезпечення, не буде знижено соціальну напруженість у суспільстві. Саме ці обставини, що призводять до злочинності в цілому і до окремих злочинів, особливо болісно позначаються на жінках, які більш емоційно, ніж чоловіки, реагують на них. Не можна забувати і про соціальну незахищеність жінок, їх нерівноправне, незважаючи на усі декларації, становище у суспільстві.

Як стратегічну ціль у доповіді IV Всесвітньої конференції з становища жінок (Пекін, 4-15 вересня 1995 р.) передбачено "зміну структури і цілеспрямоване розподілення державних асигнувань у цілях підтримування економічних можливостей жінки і рівного доступу до виробничих ресурсів і задоволення спеціальних освітніх та медичних потреб жінок, особливо тих, що живуть у злиденних умовах" .

Напрям державної політики у зв'язку з становищем жінки як конституційно рівноправного з чоловіком члена суспільства записані у Конституції України. В ст. 24 закріплено: "Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною та моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям "/200/.

Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 року була схвалена Декларація про загальні принципи державної політики відносно сім'ї і жінок, в якій визначені такі основні положення державної політики в цій сфері: "1) держава гарантує та забезпечує рівні права і можливості жінкам і чоловікам відповідно до основних прав та свобод людини; 2) держава захищає права сім'ї як основної ланки суспільства; 3) держава захищає материнство та дитинство і визнає пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві; 4) держава забезпечує ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок; 5) держава гарантує і забезпечує повну і рівноправну участь жінок у політичному, економічному, соціальному і культурному житті суспільства; 6) держава забезпечує жінці можливість поєднувати професійні та сімейні обов'язки; 7) держава забезпечує і розвиває соціальні гарантії, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям; 8) держава підтримує громадські та благодійні організації, діяльність яких спрямована на поліпшення становища сім'ї та жінок". Разом з тим, в зазначеній декларації визначені такі головні напрями державної політики стосовно сім'ї та жінок: "1) розроблення та удосконалення законодавства щодо питань становища сім'ї та жінок відповідно до норм міжнародного права; 2) включення жінок в усі процеси розвитку сучасного суспільства, залучення їх до розроблення і прийняття економічних, політичних, соціальних і правових рішень на всіх рівнях державної влади та місцевого самоврядування; 3) створення матеріальної та соціально-економічної бази для зміцнення сім'ї та підвищення її добробуту; 4) підвищення ролі жінки у національно-культурному, соціально-економічному, духовному розвитку суспільства та в процесі державотворення; 5) створення сприятливих умов для повноцінного розвитку та виховання дітей у сім'ї; 7) підтримка заходів, спрямованих на підвищення культурного, освітнього, морального рівня сім'ї та кожного її члена …".

Важливим фактором збереження здоров'я жінок і дітей, зниження материнської і дитячої смертності, поліпшення демографічної ситуації в цілому є планування сім'ї. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 1995 р., №736 була затверджена програма планування сім'ї. Основною метою цієї програми є "допомога сім'ям і окремим особам у розв'язанні питань, пов'язаних з дітонародженням, збереженням здоров'я батьків і дітей, добробутом сім'ї…".

Питання працевлаштування, праці, відпочинку жінок, вагітних жінок і жінок-матерів врегульовані Кодексом законів про працю //, Законом України "Про відпустки" , Законом України "Про пенсійне забезпечення" // та іншими нормативними актам.

Питання поліпшення становища сім'ї, охорони материнства і дитинства, соціальної допомоги жінкам, сім'ям з дітьми врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України "Про довгострокову програму поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства", в якій передбачено здійснення заходів, "спрямованих на усунення негативних факторів і поліпшення становища жінки у сфері виробництва і побуту, професійної підготовки і перепідготовки, забезпечення охорони здоров'я матері і дитини, розвиток матеріально-технічної бази жіночих консультацій, лікувально-профілактичних закладів" //, а також Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" // та іншими нормативними актами.

Названі і інші правові документи мають велике профілактичне значення, містять ряд конкретних пропозицій загально-соціального характеру, які мають безпосереднє відношення до забезпечення нормальної життєдіяльності жінок, захисту сім'ї. Значна низка заходів загальносоціального характеру, що має забезпечити попередження злочинності серед жінок, була закладена в комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996 - 2000 рр., яка затверджена Указом Президента України 17 вересня 1996 р., а також в комплексній програмі профілактики злочинності на 2001 - 2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000р. Серед цих заходів є, наприклад, такі: "Передбачити у програмах соціального і економічного розвитку регіонів спеціальні розділи та вжити заходів, спрямованих на концентрацію наявних сил і засобів щодо запобігання бідності і безробіттю, зміцнення соціальних і сімейних звязків; утворити науково-медичний центр практичної психології та соціальної роботи серед населення; розробити і запровадити систему захисту особи, соціально-правової допомоги особам, потерпілим від злочину" ; забезпечити своєчасне виявлення неблагополучних сімей, їх облік і систематичну перевірку умов утримання і виховання в них неповнолітніх, надання таким сімям адресної допомоги; сприяти створенню необхідних умов для проживання та виховання дітей у сімї, які б виключали несприятливе побутове оточення .

Очевидно, що головну роль у запобіганні жіночій злочинності відіграють політичні, соціально-економічні, ідеологічні, культурно-виховні, правові та інші заходи, які є підгрунтям для оптимального вирішення проблем громадських, виробничих і сімейно-побутових інтересів жінки і сім'ї.

Загальносоціальне попередження злочинності жінок, у першу чергу, повинно бути пов'язано з здійсненням масштабних заходів різної спрямованості і змісту, саме в тих сферах життєдіяльності жінок, у яких формуються негативні риси їх особистості і у яких вони частіше вчиняють злочини. Перш за все, це сфери побуту і виробництва. Конфліктні ситуації, що призводять до злочинів, причини і умови, що сприяють їх виникненню, як правило, тісно пов'язані з становищем жінки у виробничих або сімейно-побутових відносинах. Крім впливу на криміногенні фактори у цих сферах, необхідно також забезпечувати гармонічну участь у них жінок. Виконання ролі в одній з них не повинно виключати або ускладнювати виконання обов'язків у іншій. Небажано, щоб завантаженість жінки на виробництві заважала догляду за дітьми. Вирішити всі ці питання дуже важко, тому що вони пов'язані з глобальними проблемами суспільства, загальним економічним розвитком країни, проте без їх розв'язання неможливо ефективно запобігти антигромадській поведінці жінок.

Особливу роль відіграють соціально-економічні заходи попередження, спрямовані на усунення, послаблення і нейтралізацію криміногенних наслідків функціонування економічної сфери, пов'язаних з падінням життєвого рівня населення, кризовими явищами у виробництві та у соціальній сфері. Йдеться про заходи соціального захисту жінок у сімейно-побутовій і виробничій сферах: забезпечення належних умов для соціалізації жінок, подолання їх соціального відчуження; обмеження негативних наслідків безробіття, вирішення проблем, пов'язаних з трудовою діяльністю жінок, підтримка малозабезпечених сімей, зміцнення сімейних стосунків.

Внутрісімейні стосунки, сім'я і роль у ній жінки повинні бути одним з головних об'єктів профілактичного впливу, від його успішності залежатимуть тенденції злочинності в цілому, злочинності жінок і неповнолітніх зокрема. Особливо вагома фінансова і матеріальна допомога сім'ї. Якими не були б малими зараз можливості держави, цю проблему треба негайно вирішувати, причому в найкоротші строки. В першу чергу вагому матеріальну допомогу слід надавати малозабезпеченим сім'ям і матерям-одиночкам. Спеціальна їх підтримка повинна полягати не тільки у виплаті їй грошової допомоги, а й у суттєвій допомозі у догляді за дітьми, швидкій допомозі у кризовій ситуації. Не менш важливо надати матерям-одиночкам можливість більше заробляти, підняти соціальний престиж своєї праці, набути більш високої кваліфікації, одночасно вирішуючи питання, щоб ця робота не заважала догляду за дітьми.

Важлива роль у задоволенні матеріальних потреб сім'ї належить питанню про житлові умови. Незважаючи на досить високі темпи житлового будівництва у країні, це питання не втратило своєї гостроти, особливо для сімей, що живуть за межею бідності, малозабезпечених сімей і сімей з середнім достатком. Соціальні дослідження свідчать, що відсутність нормальних житлових умов негативно впливає на загальну атмосферу сімейного життя, на взаємовідносинах подружжя і родичів, підвищує нервовість і збудливість членів сім'ї, взагалі є джерелом конфліктів . Необхідно не на папері, а на практиці вирішувати питання про фінансову допомогу малозабезпеченим сім'ям для вирішення житлової проблеми.

Питання про допомогу сім'ї, а отже дітям і жінкам - одне з найбільш гострих. Зараз такої допомоги - продуктами, житлом, одягом, послугами - потребують багато сімей. У нормальному суспільстві, за нормальних умов допомога майже завжди пов'язана з ситуаціями, що мають відхилення від норми, наприклад, матері-одиночці, багатодітній сім'ї, сім'ї, де трапилося нещастя. Матеріальну допомогу слід надавати сім'ям, що живуть у бідності і в цьому разі вона повинна бути більш або менш тривалою.

При всій значущості покращання побуту жінок, фінансової та матеріальної допомоги сім'ї слід звернути особливу увагу на внутрісімейні відносини. Відчуження між батьками і дітьми, відсутність або значне послаблення емоціональних контактів між ними, де основна роль належить матері, породжує підвищений неспокій дітей, їх невпевненість у собі. Перераховані явища визначають передумови наступної залежності дітей з таких сімей від зовнішніх умов та обставин. Це особливо згубно для дівчат, які внаслідок подібних несприятливих впливів середовища починають рано і швидко деградувати. Їх моральне і соціальне поновлення майже завжди більш складне і болюче, ніж чоловіків.

Як показують дослідження, більшість насильницьких злочинів жінки вчиняють на грунті сімейно-побутових конфліктів, а також на грунті брутального і агресивного ставлення з боку чоловіків. Тому необхідно створювати центри психологічної допомоги сім'ї, де б подружжя могли одержати доступні і кваліфіковані консультації психологів і психіатрів, сексопатологів та інших спеціалістів. Також необхідно створювати центри реабілітації жінок, що зазнали насильства з боку чоловіків. Опитування злочинниць дає підставу для висновку про те, що, якби профілактична робота була проведена у момент зародження конфліктної ситуації, то багато злочинів не були б вчинені.

Акцент на профілактику, коли об'єктом є сім'я, не ігнорує профілактичних заходів відносно дитини, самих дівчат. Такими заходами є державна і громадська допомога підліткам, які через відчуженість їх батьками потрапили до несприятливих умов і скоїли антисуспільні вчинки. Сюди слід віднести весь комплекс виховних заходів, встановлення опікування та піклування, направлення у дитячі будинки, спецшколи, спецучилища, влаштування на роботу або навчання тощо; а також надання дівчатам медичної допомоги. Така допомога необхідна багатьом дівчатам, які ведуть антисуспільне існування, тому що серед них великий відсоток осіб з венеричними, соматичними і психічними захворюваннями.

У сучасних умовах важливе профілактичне значення надається вирішенню проблем, пов'язаних з трудовою діяльністю жінок. У першу чергу необхідно зазначити, що такі проблеми повною мірою можуть бути розв'язані за умови покращання справ у економіці всієї країни, зростання реальних доходів населення, заробітної плати чоловіків, професіонально-кваліфікаційної підготовки жінок, скорочення їх робочого дня або робочого тижня при збереженні заробітної плати перш за все для тих, у кого є діти; введенні додаткових відпусток, покращення умов праці. Необхідно суттєве скорочення чисельності жінок, зайнятих тяжкими і шкідливими роботами, оскільки такою роботою вони не дорожать і можуть її залишити при першій ліпшій можливості. Втративши законне джерело одержання доходів, деякі з них починають бродяжити, красти, стають проститутками тощо.

Цю проблему слід розв'язувати не шляхом пільг і компенсацій за шкідливість, а шляхом усунення соціальних, технічних, організаційних причин, які породжують ці несприятливі умови і їх негативні наслідки. Слід було б надавати жінкам за інших рівних умов більш легкі роботи. Крім того, на думку Ю.М.Антоняна, було б корисно розробити перелік професій, виробництв і посад по галузях господарства і підприємствах, а також диференціювати норми виробітку з урахуванням статі і передбачити створення і застосування технологій, які б виключили шкідливий вплив на жіночій організм . Поки що існуючі програми виведення жінок з тяжких та шкідливих робіт практично не виконуються. Важливим моментом є також і те, щоб труд жінок не викликав у них самих стомленість і роздратування, а тим більше ненависть і прагнення будь-що кинути цю роботу. Їхня виробнича зайнятість не повинна породжувати небажання виконувати домашні справи та виховувати дітей. У зв'язку з цим дуже важливим є розв'язання такої складної проблеми, що має велике кримінологічне значення, як надання жінці вільного вибору: чи їй займатися тільки громадською, виробничою діяльністю, своєю кар'єрою чи бути тільки домашньою господаркою і виховувати дітей, або поєднувати ці заняття.

Для розв'язання цієї проблеми необхідний розвиток нормальної і стабільної економіки в країні, тому що подібний вільний вибір неможливий без міцних матеріальних гарантій. Вони повинні надати жінці рівні з чоловіком можливості самореалізації та самоствердження.

У сучасних умовах важливого профілактичного значення набуває система підготовки і перепідготовки кадрів. При цьому необхідно враховувати особливості життєдіяльності жінок різного контингенту. В основному жінки зосереджені у тих галузях і тих видах діяльності, де відносно низька плата або непрестижна робота. Більше того, зараз постійно підвищуються вимоги до рівня їх кваліфікації, до здатності її постійно підвищувати, змінювати професію, спеціальність. Але працюючі, наприклад, жінці-матері складніше, ніж іншим, підвищувати свій освітній, професійний рівень, перекваліфікуватися, тому ці жінки частіше використовуються на малокваліфікованих роботах з відповідною заробітною платою. Проте, як відомо, по мірі розвитку виробництва чисельність працюючих на таких роботах буде скорочуватися у першу чергу. Тому необхідні програми професіонального навчання жінок, що зазнають особливих ускладнень при влаштуванні на роботу, програми їхньої перекваліфікації.

Істотними також є заходи щодо зменшення безробіття і зниження ефекту його негативних психологічних наслідків. Запобіжне значення має існування пунктів психологічної допомоги при Центрах зайнятості населення, що орієнтовані не тільки на офіційно зареєстрованих безробітних, але й на тих, хто з різних обставин залишився без постійного джерела доходів.

Ідеологічні та культурні заходи покликані формувати моральну свідомість жінок на базі загальнолюдських цінностей, обмежувати негативний вплив стандартів маскультури через диференційоване її споживання, виправляти моральні деформації у осіб з правопорушною поведінкою за допомогою індивідуально-виховної роботи.

Як показують кримінологічні дослідження, великий резерв для поповнення чисельності злочинниць складають жінки, що ведуть аморальний спосіб життя, скоюють різні антисуспільні вчинки. На жаль моральним, духовним питанням в останні роки у суспільстві приділяється дуже мало уваги. Зараз аморальність у суспільстві настільки велика, що, на думку Ю.М.Антоняна, настав час прийняти закон про захист моралі і передбачити у ньому заходи боротьби з цим найнебезпечнішим злом: економічні, ідеологічні, виховні, медичні, правові.

Особливої уваги потребують дівчинки і молоді дівчата, які внаслідок недостатньої сформованості світогляду і навичок соціальної життєдіяльності, різкої зміни ідеологічних цінностей у суспільстві особливо піддаються негативному впливу, наслідуванню негативних стандартів поведінки. Профілактичні заходи у сфері статевої поведінки повинні складати частину комплексної системи заходів по боротьбі з правопорушеннями серед молоді, оскільки різні види поведінки з соціальними відхиленнями взаємодіють, посилюючи при цьому свою негативну дію. До цих заходів, в першу чергу, належить покращення морального і статевого виховання дівчат. Необхідно допомагати дівчатам, втягнутим у заняття проституцією, рецидивним жертвам статевих посягань, а також вести боротьбу з венеричними захворюваннями. Допомога передбачатиме повернення дівчат додому, влаштування на роботу, лікування у спеціалістів.

Загальносоціальне попередження злочинності жінок діє і у правовій сфері. Це удосконалення законодавства, яке прямо не націлене на запобігання злочинності, а виконує функції правового регулювання різноманітних суспільних відносин іншого характеру (трудових, сімейних), які через нормативну невпорядкованість можуть відігравати криміногенну роль.

Таким чином, заходи загальносоціального попередження мають виключно широкий діапазон, вони впливають практично на всі види, групи, різновиди причин, умов та інших детермінант злочинності. Комплексний характер попередження злочинності жінок найяскравіше виявляється саме на загальносоціальному рівні. При цьому основною характеристикою загальносоціального попередження є взаємозв'язок різних за змістом заходів - економічних, соціальних, культурно-виховних, правових, а також спроможність на підгрунті взаємодоповнення забезпечувати найякісніший і високий результат.

Зрозуміло, що загальносоціальне попередження жіночої злочинності, як і злочинності взагалі, стримується внаслідок низького рівня економічного розвитку України. І хоча темп зниження валового внутрішнього продукту в останні роки значно уповільнився і в 1998р. складав 98,3% попереднього року, економічні можливості України обмежені. Так, рівень виробництва на душу населення України, який становив у 1998р. 2065 гривень є значно нижчим, ніж у країнах Центральної Європи з перехідною економікою. Серед країн СНД Україна посідає четверте місце за цим показником після Росії, Казахстану та Білорусії. За вісім років в Україні показник ВВП на душу населення скоротився більше ніж у два рази.

Між тим, необхідно підкреслити, що держава та її органи по мірі появи матеріальних можливостей повинні постійно дбати про вирішення проблем жіночої частини населення, яка, як ми відмічали раніше, захищена гірше ніж чоловіки, і має безліч специфічних складностей у сімейних, трудових, побутових відносинах.

Крім обєктивних труднощів в здійсненні загальносоціального попередження злочинності серед жінок, мають місце і субективні фактори, які повязані з тим, що заплановані заходи, на які виділені спеціальні кошти, часто не використовуються через байдужість до цих проблем з боку окремих державних службовців. Подібні факти повинні негайно викорінюватись, а винні в цьому службовці нести передбачену законом відповідальність.

ЛІТЕРАТУРА

злочинність жінка антикриміногенний суспільство

Власов В. Хулиганство в городе и в деревне // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 2. - С. 51 - 75.

Внуков В.А. Женщины - убийцы // Убийства и убийцы. - М.: Мосздравотд. - 1928. - С. 45 - 52.

Кремлева Т. Воры и воровки больших магазинов // Проблемы преступности. - 1929. - Вып. 4. - С. 24 - 38.

Змиев Б. Преступность в Татреспублике // Проблемы преступности. - 1929. - Вып. 4. - С. 39 - 57.

Бердичевский Я.С. Преступления против жизни новорожденного // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1930. - Вып. 3. - С. 163 - 180.

Люблинский П.И. Молодые рецидивистки // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1930. - Вып. 3 - С. 14 - 33.

Гернет М.Н. Статистика городской и сельской преступности // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 2. - С. 15 - 24.

Статистика осужденных в СССР в 1923 - 1924 году. - М.: Изд-во ЦСУ СССР, 1927. - 85 с.

Утевский Б. За рубежом // Проблемы преступности. -1928. - Вып. 3. - С. 278 - 290.

Official Dear Book of the Union of South Africa, 1910 - 1924. - Pretoria, 1925. - 210 p.

Ширвиндт Е. Хроника // Проблемы преступности. - 1929. - Вып. 4. - С. 292 - 298.

Френкель Е.П. Убийца из экономических мотивов // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1928. - Вып. 2. - С. 29-46.

Размещено на Allbest.ru