Причини та умови жіночої злочинності на сучасному етапі в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Причини та умови жіночої злочинності на сучасному етапі в Україні

Вивчення злочинності, її змін, регіональних відмінностей - це початковий етап кримінологічного дослідження. Але само по собі виявлення фактичної картини злочинності і її розвитку ще не дає відповіді на питання, як запобігти злочинності. Між етапом пізнання, оцінки злочинності і етапом організації боротьби з нею обов'язково повинен бути етап виявлення детермінант та визначальних умов злочинності.

Без перебільшення можна стверджувати, що проблема причин злочинності є центральною для кримінології. Від підходу до її вирішення залежать численні проблеми теоретичного осмислення такого складного негативного явища нашої дійсності, як злочинність, і організації боротьби з нею.

На думку А.І. Долгової, не існує загальної, основної, головної причини, що б вичерпно пояснювала походження злочинності за конкретних умов в усій її різноманітності . Не можна розраховувати і на створення якого б то не було універсального "каталогу причин" .

Щоправда, автор зазначає також, що є в якійсь мірі універсальне визначення причини: "загальна причина злочинності у будь-якому суспільстві - об'єктивні соціальні протиріччя". При цьому пропонується розглянути, як вони проявляються у різних сферах суспільного життя.

У кримінологічній літературі наведені дані про найпоширеніші типові обставини, що породжують злочинність. Але у різних своїх сполученнях і проявах ці обставини можуть породжувати різні види злочинності, визначати її якісні та кількісні характеристики по-різному.

Аналіз робіт кримінологів показує, що в них визначені практично чотири підходи до розуміння причин. Ці ж підходи виділяються філософами як універсальні, придатні до різних областей наукових знань. Всі вони внутрішньо логічно пов'язані, виконують специфічну роль у пізнанні і рівною мірою необхідний на різних рівнях дослідження.

Перший підхід - кондиціоналістський (умовний) передбачає, що причина містить усі необхідні і достатні умови слідства, сукупність обставин, за яких воно відбувалося. Автори підкреслюють саме обставини або фактори, а не причини і умови.

У роботах багатьох кримінологів зустрічається безліч обставин або факторів, які впливають на злочинність - професор Г.М. Мінковський, наприклад, нараховував їх до декількох сотень. Причому залежно від сукупності, що аналізується, розрізняють так звану повну причину і специфічну причину.

Найбільш виразно кондиціоналістський підхід описаний В.Н. Кудрявцевим у монографії "Причинность в криминологии". Він вважає, що під повною причиною слід розуміти сукупність всіх обставин, за яких неминуче настає наслідок. Професор Н.Ф. Кузнєцова у статті "Классификация причин преступности в криминологии" зазначала, що повна причина є сукупністю різних за характером і механізмом дій соціальних явищ, які породжують злочинність.

Це і є факторний або багатофакторний підхід у різних його варіантах, коли йдеться про сукупність різних за характером соціальних явищ. Багатофакторний підхід розвивався як альтернатива застосовуваному раніше однофакторному підходу, при якому злочинна поведінка пов'язувалась з якимось одним фактором і саме між ними виявлялися статистичні залежності.

Але виділення тільки одного фактора як причинного не пояснює, на думку А.І. Долгової, виникнення злочинності за різних умов і у різних суспільних системах, а також усієї її різноманітності. Таке виділення припустиме лише як окремий методичний спосіб.

Кондиціоналістський підхід у його однофакторному або багатофакторному варіанті дозволяє відокремлювати обставини, що відіграють важливу роль у виникненні злочинної поведінки, які необхідно враховувати під час попередження злочинністі. Але при такому підході не виділяються причини і умови і, як зазначає А.І. Долгова, він фактично не розкриває механізму впливу виявлених обставин на явище, що вивчається, характеру їх взаємозв'язку та взаємообумовленості.

Порядок впливу одних обставин на інші, який викликає певні механічні, органічні і навіть соціальні зміни, якоюсь мірою береться до уваги при іншому підході - "традиційному". При цьому підході причиною певного наслідку (злочину, злочинності) є зовнішній силовий вплив. Частіше за все такий підхід застосовують при аналізі причин конкретного злочину або окремих видів злочинності.

Професор М.Д. Шаргородський зазначав, що причинами злочинності у широкому розумінні цього слова можна вважати усі ті обставини, без яких вона не могла би виникнути і не може існувати. Але не всі ці обставини відіграють активну роль. Причинами злочинності є, як і взагалі причиною, ті активні сили, які своєю дією породжують її. Причини конкретного злочину - це ті активні сили, які викликають у суб'єктів інтереси і мотиви для його вчинення.

Застосування кримінологами традиційного підходу має обмежений характер. Він практично не застосовується один, а частіше поєднується з багатофакторними підходом. Але при такому сполученні не розмежовуються необхідним чином причина і умова.

Згідно з третім, традиційно-діалектичним підходом, причина - це все те, що породжує наслідок - такий підхід зустрічається у роботах багатьох авторів. Наприклад, Н.Ф.Кузнєцова пише, що до причин злочинності слід віднести соціально-психологічні детермінанти, які містять елементи економічної, політичної, правової, побутової психології на різних рівнях суспільної свідомості.

З традиційно-діалектичним підходом пов'язано поняття безпосередньої або щонайближчої причини злочину. Професор Н.А. Стручков зазначав, що безпосередні причини слід шукати у сфері свідомості, тому що всі спонукальні сили, що викликають дії людини, неминуче повинні пройти через його голову, перетворитися у збудження його волі.

Як бачимо, автори дискутують про послідовність причинного впливу факторів, про їх розподіл відносно людей на зовнішні і внутрішні. Зазначається, що усі зовнішні фактори впливу сприймаються людиною і інформація перероблюється нею з урахуванням вже сформованих у неї якостей, враховується спроможність людини до активної цілеспрямованої діяльності. Але такий підхід не враховує, що у ситуації злочинної поведінки одночасно проявляються і зовнішні умови і особистісні характеристики.

І, нарешті, існує найпоширеніший підхід - ітеракціоністський, або підхід до причинності з позиції взаємодії.

Взаємодія характеризується двоєдністю активної і пасивної сторін, їх доповненістю одна одної, при цьому виділяються: 1) взаємодія зовнішнього і внутрішнього, тобто взаємодія середовища і людини; 2) внутрішня взаємодія, тобто взаємодія економічних, політичних, соціальних і духовних умов життя людей або взаємодія між собою різних характеристик цих людей.

У даному випадку взаємодія виглядає як певна система причини і наслідку, що настає під дією причини за певних умов. Саме все це, на думку А.І. Долгової, генетично "виробляє" конкретну злочинність. Причини змін злочинності слід бачити одночасно у всіх цих взаємодіях. Саме взаємодія соціального середовища і особистості, причому за певних умов, і визначає процес причинності індивідуальної або масової злочинної поведінки. Але особистість також розвивається на підгрунті взаємодії психофізичних і спадкових задатків у взаємодії із зовнішнім середовищем.

Автори одного з підручників з кримінології, зокрема С.Ф.Мілюков, вважають, що єдиною причиною сучасної злочинності є той ступінь розвитку соціальних протиріч, що викликані розколом суспільства на класи, яка за необхідністю викликала появу спочатку небезпечних для даного устрою суспільства посягань, а потім або разом з цим і виникнення особливої галузі права - кримінального. Ця причина зазнавала серйозних відозмін при переході від однієї форми суспільно-економічної організації до іншої, але незмінно зберігала свою суть.

Безперечно, міжкласові протиріччя не вичерпують усього спектра соціальних протиріч. До них належать також міжрасові, міждержавні, міжнаціональні, міжконфесійні, внутрікласові, міжособистісні в окремих сферах життя і, нарешті, внутрішньо-особистісні протиріччя, які всі разом і кожне окремо впливають на стан злочинності, зокрема, на її зростання.

На наш погляд, причини злочинності, в тому числі і жіночої, слід шукати у взаємодії соціального середовища і особистості, а, отже, у тих протиріччях , які відбуваються як у соціальному середовищі, тобто у соціальних протиріччях і тих, що відбуваються у особистості, тобто особистісних.

Розглядаючи причини і умови жіночої злочинності, слід зазначити, що вони, як і причини і умови злочинності в цілому, мають соціальний характер, пов'язані з конкретно-історичними умовами життя суспільства, суттю і способами розв'язання його основних протиріч, місцем жінки у системі суспільних відносин, її ролями і функціями. Зниження або зростання рівня злочинності жінок залежать від її зовнішнього середовища, хоч у деяких випадках вона спроможна відтворювати себе сама, але завжди при сприянні факторів, що лежать за її межами.

Обставини, що породжують жіночу злочинність, складають частину причин злочинності в цілому. Але нарівні з цим є і такі фактори, які сприяють існуванню саме злочинності жінок і її різновидів, зумовлюють її зростання, особливі риси.

У кримінологічній літературі зазначається, що основними обставинами, з якими пов'язана жіноча злочинність і її зростання, є: 1) зростання рівня активної участі жінок у суспільному виробництві; 2) суттєве послаблення контролюючого впливу основних соціальних інститутів, у першу чергу, сім'ї; 3) зростання напруженості у суспільстві, неспокій людей, конфлікти і ворожість між ними; 4) зростання антисуспільних явищ - наркоманії, алкоголізму, пияцтва, проституції, бродяжництва та жебрацтва жінок.

Наведемо в звязку з цим деякі статистичні дані. Так, в останні роки в Україні зменшується кількість одружених жінок. Якщо у 1990р. одружених жінок було 482783, у 1995р. цій показник знизився до 431731, а у 1998р. знизився до 310504 осіб. В процентному відношенні зниження по цих періодах складало 10,6%; 20,1%. Значна кількість сімей розпадається. А як відомо, невлаштованість особистого життя, розпад родини вкрай негативно впливає, в першу чергу, на жінок, створює психологічний дискомфорт, певну напругу, ускладнює і проблеми матеріального забезпечення жінки та її дітей.

Стосовно конфліктності, яка існує в суспільстві, окрім загальновідомих прикладів з цього приводу, можемо проілюструвати і за допомогою статистичних даних про насильницькі злочини проти особи. Так, якщо у 1993р. кількість жінок, засуджених за вбивства, тяжкі і середньої тяжкості тілесні ушкодження складала 876 осіб, то в 1995р. цей показник досяг 1008 (темп приросту - 15%), а у 1998р. 1328 (темп приросту до 1995 року - 31,7%). Таке підвищення насильницької злочинності серед жінок в останні роки відбувається на фоні зменшення порівняно з 1997р. жіночої злочинності взагалі. Це свідчить про неблагополуччя в стосунках між людьми в країні.

Стосовно таких негативних явищ, повязаних зі злочинністю, як наркоманія, алкоголізм, пияцтво, жебрацтво, то можна навести такі статистичні дані. Хворих жінок на наркоманію і токсикоманію в Україні у 1995р. зареєстровано в медичних закладах 9747 (коефіцієнт на 100000 населення - 35,6), у 1998р. 12791 (коефіцієнт - 47,9), темп приросту - 31,2% . Це достатньо значні показники. При цьому, слід мати на увазі, що тут мова йде про виявлених наркоманів, невиявлена ж частина хворих і тих, хто вживає наркотики значно більша.

Саме цими обставинами пояснюється підвищення в останні роки злочинів, повязаних з наркотиками, на що зверталась нами увага при аналізі злочинності жінок в Україні. Стосовно ж хворих на алкоголізм і алкогольні психози, то кількість жінок, що перебувають на обліку в медичних закладах у 1995р. складала 79249 (коефіцієнт - 289,7), а у 1998р. - 78774 (коефіцієнт - 295,2). На обліку в органах внутрішніх справ у 1998р. перебувало 167100 осіб хворих на хронічний алкоголізм, серед яких 12,6% були жінки. У порівнянні з 1990р. цей показник стосовно жінок збільшився у 1,5 рази. У 1998р. виявлено 2,0 млн. осіб, які порушили антиалкогольне законодавство. Наявність таких осіб і розповсюдження ними пияцких традицій обумовлює ту частину жіночої злочинності, яка повязана з пияцтвом і алкоголізмом.

Зростає в Україні і кількість жебраків: у 1998р. їх налічувалось 28900 осіб. Жінок серед них було 4300, що складає 14,8%. Достатньо тривожним показником є те, що серед жінок-бродяг і -жебраків 2100 осіб (48,8%) - це молодь у віці від 18 до 29 років.

Перелічені нами і деякі інші обставини, які детермінують злочинність в цілому і жінок зокрема, взаємодіють. Саме це визначає, що у своїй сукупності, діючи одночасно на різних рівнях і у різних сферах, вони інтенсивно породжують злочини жінок у цілому. На думку Ю.М.Антоняна, тільки соціальна активність жінок, що зросла, і в той же час послаблення ролі сім'ї і сімейних зв'язків можуть викликати такі явища, як бродяжництво та проституція, а усі вони разом - вчинення злочинів. Останні є не тільки атрибутом певного способу життя, а й засобом його забезпечення, джерелом одержання матеріальних та інших благ.

Слід згадати ще про ряд соціальних протиріч, що впливають на злочинність. Залучання жінок до суспільного виробництва, що зростає швидкими темпами, не враховує природні історичні особливості жіночої робочої сили. Зберігається протиріччя між високим рівнем зайнятості жінок у суспільному виробництві і відносно низьким рівнем їх кваліфікації. Хоч домашня робота офіційно визнана не менш важливою, ніж праця на підприємстві або підприємництво, останні цінуються все ж таки вище. Сполучення напруженої професійної діяльності жінок з виконанням нею сімейних, материнських обов'язків призводить до найбільш небажаних наслідків: жінка весь час працює з перевантаженням, постійно відчуває втому, нервову напругу, страх не впоратися з численними справами, що призводить до неспокою, психічним та нервовим розладам, стану дезадаптації. Через це деякі жінки перестають дорожити і сім'єю і роботою, починають вести антисуспільний спосіб життя, здобуваючи засоби до існування протиправним шляхом.

Подвійне навантаження на жінок - виробництво і домашнє господарство, недоліки в організації їхньої праці, охорони здоров'я і соціально-побутового обслуговування значно ускладнюють життя жінок, позначаються на їхньому здоров'ї, благополуччі сім'ї, на вихованні дітей. Слід підкреслити, що не сама по собі історично зумовлена тенденція більш активної участі жінок у суспільному житті породжує і сприяє зростанню жіночої злочинності, а саме соціальні протиріччя і пов'язані з ними негативні явища і процеси відіграють визначальну роль при вчиненні злочинів.

Відбувається нібито соціально-психологічна переробка жінки. І такі зміни призводять до дуже несприятливих наслідків для суспільства, духовної культури, відносин між людьми. Більше того, стан справ з працею жінок, з жіночою зайнятістю буде ще більше погіршуватись. Господарський механізм у ряді випадків суперечить проголошеному принципу соціальних пріоритетів. Гонитва за прибутком, збагаченням за будь-яку ціну і при цьому побутова невлаштованість людей, відсутність духовності і незначна роль моральних орієнтирів неминуче відсовує соціально корисні цілі на другий план. Жінки сьогодні менш захищені ніж чоловіки, у них менше заробітна плата. Так, в усіх галузях народного господарства у 1996р. середньомісячна заробітна плата жінок складала 123,34 гр., а чоловіків - 190,21 гр., а у 1998р. - відповідно 130,62 гр. і 176, 62 гр.. Характерним є і те, що в галузях економіки, де переважно працюють жінки невисока заробітна плата взагалі. Так у громадському харчуванні середньомісячна заробітна плата жінок у 1996р. була 63,33 гр., а чоловіків - 85,25 гр., а у 1998р. відповідно - 74,45 гр. і 98,49 гр. В цій же галузі економіки жінки серед всіх працівників складають 82,4%. Зрозуміло, що такий рівень заробітної плати не може забезпечити нормальні умови існування.

Значна частина жінок працює в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Так у 1998р. це стосувалось до 26,6% працюючих жінок. В окремих галузях економіки цей показник був значно вищим. Наприклад, в легкій промисловості він дорівнював 68,4%, в медицині - 65%, звязку - 61%.

За умов відсутності відповідного правового механізму і бідності держави, питання соціальної захищеності і працевлаштування жінок в умовах економічної реформи і ринкової економіки погрожує погіршенням їх становища на виробництві, а, отже, загостренням конфліктів.

В юридичній літературі розглядаються різні групи факторів, які впливають на злочинність в цілому і обумовлюють злочинність жінок. До них зокрема належать: 1) політичні; 2) економічні; 3) правові; 4) організаційні; 5) психологічні тощо.

Серед політичних факторів в першу чергу слід назвати такі, як: 1) нестабільність політичного режиму; 2) нестабільність кримінальної політики; 3) корумпованість державної служби; 4) відчуження більшої частини населення від управління державними справами.

До економічних факторів слід віднести: 1) об'єктивне протиріччя між економічними потребами соціальних груп населення, окремих категорій громадян і можливостями суспільства їх задовольнити; 2) рівень життя більшості населення нижче рівня забезпечення фізіологічного виживання; 3) поляризація населення за рівнем доходів; 4) інфляція; 5) безробіття; 6) більш високий рівень прибутків від злочинної діяльності у порівнянні з рівнем прибутковості легальної діяльності.

Слід зазначити особливу роль економічних факторів. Економіка впливає на соціальну структуру суспільства. Ті кризові явища, які зараз відбуваються у нашій економіці супроводжуються зниженням життєвого рівня багатьох людей, збільшенням частки тих, хто живе нижче середнього рівня бідності. Це сприяє зростанню кількості злочинів, що їх вчиняють громадяни цієї категорії. З іншого боку, збільшується чисельність громадян, що мають значні матеріальні блага, одержанні у більшості випадків незаконним шляхом. Все це призвело до різкого знецінення праці, честі, життя і здоров'я, а також до напруженості і підвищеної конфліктності у суспільстві. Жінки більш ранимі, ніж чоловіки, і зміни, що негативно впливають на виробничу і сімейно-побутову сфери, відбиваються на них набагато сильніше. В основу певної системи цінностей, з якою зіткнулася сучасна жінка, покладені гроші, особиста вигода, збагачення будь-якою ціною. Такі злочини, як хабарництво, розкрадання, ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами, корупція стали нормою життя. За таких соціально-економічних і психологічних умов, що існують в Україні, виникає безліч криміногенних ситуацій, у які потрапляє жінка. Орієнтація на споживчі цінності, тяжке матеріальне становище, страх, неспокій за майбутнє сім'ї, різні перипетії бізнесу, бажання розбагатіти породжує і сприяє зростанню економічної, загально-кримінальної корисливої і агресивної злочинності. За даними нашого дослідження, 80% економічних і загальнокримінальних корисливих злочинів жінки вчиняли через тяжке матеріальне становище, тривогу за майбутнє дітей, бажання жити краще, ніж вони живуть.

На виробництві, наприклад, жінки вчиняють розкрадання не тільки у зв'язку з доступністю цінностей, але і тому, що іншим шляхом ці цінності вони не можуть придбати через мізерну заробітну плату або її відсутність взагалі (тому що на багатьох підприємствах заробітну плату не платять по декілька місяців), або через високі ціни. Сьогодні у багатьох сім'ях жінки, що займаються підприємництвом, працюють у торгівлі або на підприємствах громадського харчування є основними годувальниками сім'ї, навіть при наявності чоловіка. Звичайно, при цьому ми не заперечуємо, що безліч розкрадань вчинюються через недбале зберігання виробленої продукції, товарів і дезорганізації виробництва, а також через відсутність виховної роботи з людьми.

Суттєвим фактором зростання злочинності, зокрема жіночої, є безробіття. Виникнення і збереження прошарку безробітних сприяє їхній соціальній деградації. Відмітимо, що за роки незалежності України безробіття зростає. Так, питома вага безробітних жінок, за матеріалами вибіркових досліджень, у 1995р. складала 43,9%, у 1997р. - 47,8%, у 1998 р. - 48,4%.

Якщо звернутись до кількості зареєстрованих безробітних, то в 1998р. загальна їх кількість складала 637067 чоловік, з них жінок було 416507, тобто 65,3%. Безробітні жінки у віці до 28 років складали 197205 осіб (47,3% до всіх зареєстрованих безробітних жінок).

Звязок ж безробіття зі злочинністю підтверджується такими даними: у 1998р. питома вага безробітних серед зареєстрованих злочинців складала 60,1%. Питома вага непрацюючих до вчинення злочину жінок, які відбували покарання в колоніях Харківської та Чернігівської областях, складала більше половини досліджених осіб.

До правових факторів злочинності належать такі, як: 1) нестабільність законодавства; 2) анемія закону; 3) прогалини кримінально-правової оцінки суспільно небезпечних вчинків; 4) законодавча недооцінка суспільної небезпеки окремих видів злочинів.

Психологічними факторами злочинності є: 1) втрата значною частиною населення визнаних людських цінностей; 2) низький рівень солідарності населення з кримінальним законодавством; 3) втрати довіри до правоохоронних органів; 4) етнічна нетерпимість; 5) релігійна нетерпимість. Слід зазначити вплив на зростання злочинності і антигуманних уявлень, ідей, концепцій.

Одним з факторів сприяння зростанню злочинності є поширення проституції. Якщо до початку 1990-х рр. проституцією займалася дуже обмежена кількість жінок, то на сьогоднішній день проституція є вельми масовим явищем. Для епохи, яку переживає Україна, характерні падіння моралі у різних шарах суспільства, знецінення честі, гідності самого життя людини. Чимало цьому сприяє потік низькопробної кіно-, відео- і друкованої продукції, що пропагує культ сили, жорстокості і статевої розбещеності. Слід зазначити, що сексуальні послуги - досить дорогий товар, що має попит, і його так зване "виробництво" та розподіл підпадає під контроль злочинних угруповань.

Розглянемо тепер основні чинники, що детермінують конкретні види жіночої злочинності, а саме - економічну, агресивну та загальнокримінальну злочинність.

Економічна жіноча злочинність, як і економічна злочинність взагалі безпосередньо обумовлюються суперечностями економічного стану держави, прорахунків в цій сфері. Слід відмітити в звязку з цим такі обставини: по-перше, ринкові перетворення в Україні здійснювались непослідовно, стихійно; по-друге, в умовах докорінного зламу старої соціально-економічної структури не було забезпечено чіткої правової бази, що регулювала б нові економічні відносини, та контролю за розвитком економічної ситуації з боку державних органів; по-третє, основна маса населення та господарчі суб'єкти не були підготовлені до цивілізованої та законослухняної діяльності за умов ринкових відносин, що формувалися. Як свідчить світова практика, ринкові відносини завжди на першому етапі об'єктивно запрограмовані на економічну нерівність, безробіття, одержання прибутку будь-якою ціною і у можливо більших розмірах, недобросовісну конкуренцію.

Все це породжує гострі соціальні протиріччя, які детермінують економічну жіночу злочинність. Розшарування людей за майновим станом, збільшення кількості людей, які не мають соціального захисту, серед яких багато жінок, тяжке матеріальне становище - все це є джерелом економічних злочинів, скоєних жінками.

Як відомо, переважна більшість насильницьких злочинів вчиняється жінками в сімейно-побутовій сфері. Характерними особливостями цих злочинів є: 1) наявність конфліктних ситуацій, які виникають або існують постійно, оскільки часто основу конфлікту складають тривалі сутички сторін. Зовні вони виявляються у вигляді взаємної ворожнечі, ненависті, неприязні, підозри, ревнощів, помсти, сварок через матеріальні, житлові або інші сімейно-побутові проблеми; 2) злочинам нерідко передує загострення й ускладнення конфлікту у зв'язку з однобічним чи взаємним застосуванням фізичної сили для розв'язання конфліктних ситуацій; 3) невисокий соціальний статус багатьох жінок-злочинниць; 4) посилення в сучасних умовах психічного навантаження і напруження; 5) алкоголізація мікросередовища та безпосередніх їх учасників - сторін конфліктних ситуацій; 6) зниження соціального та превентивного контролю державних органів, громадськості за тими сферами життя, які сприяють розповсюдженню пияцтва, агресивності, насильства і зла; пасивність населення, формалізм і некомпетентність у роботі правоохоронних органів, особливо у сфері запобігання злочинності.

Загальнокримінальна корислива злочинність проти власності як складова частина загальної злочинності в цілому і жінок зокрема, визначається системою соціально-економічних відносин.

Як відомо, спонукальною силою людської активності є потреби, а неможливість їх легітимного задоволення є одним з основних джерел злочинності. Зазначимо, у детермінації загальнокримінальної корисливої злочинності суттєве значення має не тільки рівень задоволення матеріальних потреб, а ступінь різниці у їх задоволенні різними соціальними групами, тобто майнова нерівність. Підкреслимо, що потреби матеріального порядку формуються в суспільстві під впливом добробуту заможних прошарків населення, а можливість легального їх задоволення визначається межами доходів тієї соціальної групи, до якої індивід належить. Постійне зростання кількості безробітних в останні роки ще більше обмежує можливості задоволення матеріальних потреб значної частини населення правомірним шляхом. Поряд з майновою нерівністю, яка детермінує загальнокримінальну корисливу злочинність в умовах ринкової економіки, існують і такі явища, як влада грошей, культ наживи, індивідуалізм та агресивність, відстороненість і навіть зневага до людей, які не здатні пристосовуватися до цих відносин. Все це - фундамент злочинності проти власності.

Існує і щільний звязок загальнокримінальної корисливої злочинності жінок з пияцтвом і алкоголізмом, паразитичним способом життя.

Про звязок перелічених вище і інших економічних, соціальних факторів з жіночою злочинністю свідчить співставлення цих явищ. Частково на це зверталась нами увага при аналізі злочинності в Україні за період з 1972 по 1999р. Доцільно ще раз звернутись до цього питання в аспекті співставлення жіночої злочинності у 1995 - 1996рр. та стану економіки в цей час.

Стосовно жіночої злочинності, то як випливає з проведеного аналізу, вона значно зросла у 1995р., а її зниження почало проявлятись у 1997р. Важливо також врахувати основні показники економіки України в період, який передував 1995р.

Найбільш загальна оцінка національної економіки відображається в динаміці та структурі валового продукту держави. Для України з перших років незалежності спостерігався спад валового продукту. Так, у 1991р. ВВП знизився на 8,7%, у 1994р. - на 23%, у 1995р. - на 12,2%. З цих даних випливає, що найбільше падіння ВВП біло у 1994р. Це свідчить про глибоку економічну кризу, яка найбільш гостро проявилася у 1994р.

В цьому ж році проявили себе й інші негативні сторони - збільшення безробіття і, зокрема, серед жінок, розповсюдженість пияцтва, алкоголізму, наркоманії. Вказані та інші фактори і зумовили збільшення злочинності серед жінок у 1995 і 1996рр., про що йшла мова раніше.

Вивчення причин і умов антисуспільних вчинків жінок, на думку М.І.Арсеньєвої і В.А.Серебрякової, має суттєве значення для запобігання як злочинних, так і дозлочинних форм жіночої поведінки, що соціально відхиляється, шляхом більш вірного морального формування особистості, починаючи з неповнолітнього віку, а також оздоровлення їхнього соціального середовища.

насильницький злочинність жінка сімейний

Література

Личность преступника / Кудрявцев В.Н., Кондрашков Н.Н., Лейкина Н.С. / Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М.: Юрид. лит., 1975. - 270 с.

Курс советской криминологии: Предмет. Методология. Преступность и ее причины. Преступник. - М.: Юрид. лит., 1985. - 416 с.

Платонов К.К. О системе психологии. - М.: Мысль, 1972. - 216 с.

Антонян Ю.М. Системный подход к изучению личности преступника // Советское государство и право. - 1974. - №4. - С. 88 - 93.

Антонян Ю.М., Блувштейн Ю.Д. Методы моделирования в изучении личности преступника и преступного поведения: Учебное пособие. - М.: Юрид. лит., 1974. - 54 с.

Кондрашков Н.Н. Количественные методы в криминологии. - М.: Юрид. лит., 1971. - 210 с.

Солопанов Ю.В., Квашис В.Е. Рецидив и рецидивисты. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1971. - 56с.

Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. - М.: Просвещение, 1969. - 317 с.

Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. - Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1974. - 168 с.

Лунеев В.В. Системный подход к изучению мотивации преступного поведения // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит. - 1980. - Вып. 39. - С. 3 - 12.

Петелин Б.Я. Мотивация преступного поведения // Механизм преступного поведения. - М.: Наука. - 1981. - С. 91-102.

Петелин Б.Я. Психология правонарушения. - М.: Наука, 1974. - 248 с.

Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. М.: Наука, 1982. - 287 с.

Размещено на Allbest.ru