Скарга: подання і розгляд

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Запорізький юридичний інститут

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Кафедра адміністративно-правових дисциплін

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу

Адміністративно-процесуального права

Скарга: подання і розгляд

Вступ

Право особи на скаргу - важливий засіб захисту прав та законних інтересів. Останнім часом це право значно розширене: Конституцією України закріплено право звертатись за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій (ст.55) Конституція України

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються
судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій
чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.

{ Офіційне тлумачення частини другої статті 55 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97 }

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів
правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до
відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів
міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами
захищати свої права і свободи від порушень і протиправних
посягань.

Офіційне тлумачення статті 55 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97 }

.

Особливо широкого використання набуло право громадян на адміністративну скаргу. Порядок розгляду загальних адміністративних скарг регулюються Законом України “Про звернення громадян” від 12 жовтня 1996. Підстави і порядок провадження у спеціальних скаргах регулюється відповідними нормами, які містяться у статутах про дисципліну, Кодексі України про адміністративні правопорушення та інших актах.

Законодавством значно розширений предмет скарги. Ним можуть бути діяння, якими порушено права та законні інтереси чи свободи громадянина або групи громадян; створено перепони для реалізації громадянином його прав, законних інтересів чи свобод або незаконно покладено які-небудь обов'язки, або безпідставно притягнуто до відповідальності. Особливо часто громадяни вдаються до права оскаржувати індивідуальні адміністративні акти.

Закон України “Про звернення” захищає від проявів бюрократизму, репресійних громадян, які подають скарги. Органи та посадові особи зобов'язані розглянути скаргу (звернення) і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. А в ст.9 З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про звернення громадян
Стаття 9. Заборона переслідування громадян за подання
звернення і неприпустимість примушування їх до
його подання

Забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за
подання звернення до органів державної влади, місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від
форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у
зверненні їх діяльності та рішень.

Ніхто не може бути примушений до подання власного чи
підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку
звернень інших осіб чи організацій.

йдеться про заборону переслідування громадян та членів їхніх сімей за порушення звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, підприємств, посадових осіб за критику у зверненні їхньої діяльності та рішень. За порушення цієї заборони посадові особи можуть притягатись до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.

Зауважимо, що діюче законодавство майже не містить обмежень права громадян на загальну скаргу за змістом, крім випадків подання анонімних скарг (без зазначення місця проживання та без підпису автора); повторних скарг від одного і того ж громадянина з одного й того ж питання, якщо перше вирішено по суті; порушення термінів подання скарги, зазначених у ст.17З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про звернення громадян

Стаття 17. Термін подання скарги

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до
органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з
моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу
ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з
порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений
органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в
разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в
термін, передбачений законодавством України.

Закону України “Про звернення”.

Право на адмінстративну скаргу доповнюється правом на спеціальну адміністративну скаргу, яка базується на спеціальних правових нормах (матеріальних та процесуальних), гарантується чітко визначеним колом суб'єктів, спеціальними строками подання і розгляду. Передусім йдеться про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення. Право на даний вид скарги є дещо вужчим, ніж право на загальну скаргу, і метою його є більш кваліфікований перегляд справ і в більш стислі строки.

Важливе місце серед засобів адміністративно-правового захисту прав та законних інтересів громадян займає судова скарга - скарга на адміністративні акти, яка розглядається в порядку адміністративної юстиції - спеціального правосуддя, спрямованого на вирішення спору про право адміністративне (публічне). Судовий захист громадян - це не тільки один з важливих способів забезпечення законності в сфері державного управління і місцевого самоврядування, але й судовий контроль за виконавчою владою, за самою адміністрацією. Власне судовий контроль є дієвішим способом відновлення порушених прав і законних інтересів громадян. На сьогодні в Україні такий контроль ще не забезпечений спеціальною гілкою судової влади, тобто спеціальними судами, особливо процесуальною формою вирішення підвідомчих справ, необхідними юрисдикційними повноваженнями, оптимальною організаційною структурою, які б складались в інститут адміністративної юстиції.

Поняття скарги

Скарга - це звернення з вимогою про відновлення прав і захисту законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю),рішеннями державних органі, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Мета подання скарги полягає в захисті й відновленні порушених прав і законних інтересів громадянина. Самостійно громадяни не спроможні забезпечити собі цей захист, оскільки не мають державно-владних повноважень, якими наділено державні та органи місцевого самоврядуванню. Отже, скарга є способом захисту й відновлення порушених суб'єктивних прав громадян. Об'єктом оскарження є дії чи бездіяльність органів держави, місцевого самоврядування або посадових осіб, а також видані ними акти, що спричинили порушення прав і законних інтересів громадян.

Обов'язковим елементом змісту скарги є повідомлення про конкретний факт порушення прав і законних інтересів громадянина.

При аналізі провадження за скаргами варто враховувати його стадійність. Тут можна виділити такі стадії:

порушення проваджена за скаргою;

розгляд скарги по суті і ухвалення щодо неї рішення;

виконання рішення.

Розглянемо їх докладніше.

1. Подання скарги

Скарга подається або безпосередньо проводу, що вправі розглядати скаргу, або через провід, рішення якого оскаржуються. При цьому останній пересилає матеріали скарги проводу провадження по скарзі разом із рецензією на таку скаргу. При цьому існує гарантія на той випадок, якщо, зловживаючи своїм становищем провід, який прийняв первісне рішення, не перешле скаргу з матеріалами до вищестоящого органу. В цьому випадку зацікавлена особа, лідируючий суб'єкт вправі звернутись безпосередньо до проводу, що вправі розглядати скаргу.

Скарга подається до: 1) Вищестоящого органу із системи того ж міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади. 2) До органу з системи іншого міністерства, який спеціально уповноважений згідно зі своїми напрямками діяльності розглядати подібні категорії правових вимог. До прикладу, рішення Національної комісії із регулювання електроенергії про відмову у видачі ліцензії на виробництво електроенергії може бути оскаржене до Антимонопольного комітету України. 3) До органів, які не є вищестоящими, однак, виконують аналогічні функції на вищому територіальному рівні. Рішення районних, міських районних у місті комісій з питань виплати грошової компенсації, повернення будівель та іншого майна або відшкодування їх вартості можуть бути оскаржені зацікавленими особами до обласних, Севастопольської міської та в Автономній Республіці Крим комісій.

Підвідомчість скарг визначається згідно із загальною підвідомчістю будь-яких звернень, але є спеціальні правила, які пов'язані з особливостями сфери управління. До прикладу, скарги на акти органів податкової служби розглядаються проводом за місцем взяття на облік платника податків .

Існують особливості залишення скарги без розгляду. По-перше, скаргу належить залишити без розгляду, якщо вона подана з пропущенням строків. За загальним правилом такий строк встановлюється в розмірі одного року з моменту прийняття оскаржуваного акта, та не пізніше одного місяця з часу ознайомлення особи з прийнятим рішенням. По-друге, можуть встановлюватись особливі обмеження щодо прийняття скарг. До прикладу, рішення про укладення податкового компромісу не може бути оскаржене у майбутньому.

Скарга повинна містити:

повне найменування, юридичну адресу чи відомчу підлеглість особи, яка оскаржує первісне рішення по справі;

відомості щодо рішення, яке оскаржується (номер, дата винесення, посаду особи (осіб), яка(і) його прийняла(и));

мотиви, з яких особа, котра звернулась зі скаргою, вважає неправильним накладене на неї стягнення.

Дія оскаржуваного акта.

1. Оскарження не зупиняє виконання рішення як в юрисдикційних провадженнях по застосуванню заходів стягнення , так і в позитивних.

2. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання рішення на період її розгляду до прийняття рішення за справою.

3. Зупинення дії оскаржуваного рішення здійснюється проводом в ході провадження за скаргою. Так, органи Антимонопольного комітету України, які здійснюють перевірку рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

2. Розгляд скарги

До початку розгляду справи особа, яка подала скаргу, має право заявити відвід члену проводу, якщо вона вважає, що він особисто або його родичі заінтересовані в результатах розгляду скарги, чи має сумнів у його об'єктивності з інших причин.

Питання про заявлений відвід вирішується іншими членами проводу без участі члена, якому заявлено відвід, відкритим голосуванням більшістю голосів. У разі рівності голосів членів комісії вважається відведеним. Член комісії, якому заявлено відвід, має право дати пояснення з приводу заявленого відводу.

Член проводу, який брав участь у розгляді заяви чи справи і прийнятті рішення у складі проводу при розгляді заяви, не може брати участь у розгляді цієї справи, якщо це рішення оскаржено.

При провадженні по скарзі можливе розслідування тих обставин, які послужили підставою прийняття первісного рішення, що оскаржується. Так, генеральний прокурор України вправі призначити службове розслідування по справі про застосування стягнення до працівника прокуратури.

Зацікавлені особи мають право брати участь у перевірці поданої скарги на підприємстві, установі, організації. При цьому виникає питання, чому зацікавлена особа не має можливості взяти участь у перевірці, яка проводиться у підпорядкованому органі, діяння якого оскаржуються.

Рішення за результатами розгляду скарги.

Провід перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, і приймає одне з рішень щодо:

1) залишення рішення, яке оскаржується, без змін, а скарги без задоволення;

2) скасування рішення, яке оскаржується, з одночасним винесенням нового рішення або без нього;

3) внесення до рішення, в частині, що не відповідає чинному законодавству, змін. При цьому провід у провадженні по скарзі дає вказівки проводу, що прийняв первісне рішення, вчинити відповідні дії;

4) припинення незаконної дії (бездіяльності) посадових осіб органу;

5) скасування акта;

6) скасування рішення і направлення справи на новий розгляд. Підставами для цього є неправильна фіксація процесуальних дій, порушення порядку вирішення справи, порушення процесуальних строків. Це є порушення порядку провадження. А матеріально-правовими підставами направлення справи на новий розгляд є відсутність оцінки проводом, що прийняв оскаржуване рішення, всіх обставин, які були заявлені у зверненні. Провід у провадженні за скаргою не займається встановленням обставин, які не були виявлені чи розглянуті, чи по яких не було винесене рішення, при розгляді звернення". Але провід у провадженні по апеляції уповноважений на це;

7) закриття провадження по справі. Та загального правила не існує, навіть по якійсь одній категорії справ (по юрисдикційних справах, до прикладу). Законодавство не передбачає прийняття рішення про закриття провадження по справі при оскарженні рішення про накладення стягнення за порушення законодавства про рекламу. За загальним правилом, прийняття добровільного поновлення публічного правопорядку є підставою для рішення про закриття провадження. Хоча не виключено, що рішення про прийняття поновлення публічного правопорядку може бути самостійним різновидом рішення за скаргою.

Прикладом добровільного поновлення публічного правопорядку є податковий компроміс. Так, працівник органу державної податкової служби, який уповноважений розглядати скаргу платника податків, має право в установленому Державною податковою адміністрацією України порядку пропонувати такому платнику податків компромісне рішення спору, яке полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитись з рештою податкових зобов'язань, нарахованих органом державної податкової служби.

Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність в органі державної податкової служби таких наявних фактів і доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов'язання порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду.

Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику податків до того, як працівник органу державної податкової служби, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове обґрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути розглянуте посадовою особою органу державної податкової служби, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник. Якщо ж платник податків погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника органу державної податкової служби вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою.

Підставами для зміни, скасування первісних адміністративних рішень є:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. У провадженні за скаргами чітко проявляється принцип добросовісності об'єкта управління. Якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або органів державної податкової служби, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і органу державної податкової служби, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.

3. Оформлення ходу і результатів провадження за скаргами

У відповіді на скаргу щодо адміністративного рішення має бути висвітлено:

вхідний номер і дата реєстрації скарги, на яку дається відповідь;

дата і номер проміжної відповіді, якщо термін розгляду звернення перевищував 30 днів;

порядок розгляду скарги (чи проводилось службове розслідування, повторна або додаткова перевірка, аналіз матеріалів за результатами адміністративного розслідування; чи одержувались пояснення від осіб, рішення яких оскаржується; чи брав участь і яку саме в розгляді скарги заявник тощо);

відповіді на всі конкретні питання, що порушені у скарзі;

рішення, які прийнято за результатами розгляду скарги '. Недоліком такого підходу фіксації рішення за скаргою є те, що немає мотивування прийняття саме такого рішення.

Рішення за скаргою оформляється у трьох примірниках. Перший вручається заявнику скарги, другий - передається структурному підрозділу проводу, який прийняв рішення за скаргою, а третій - проводу, який прийняв первісне рішення, яке оскаржувалось.

Рішення за скаргою може мати форму конклюдентних дій. Якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається скаржнику протягом встановленого строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем відповідних строків .

скарга оформлення право подання

4. Виконання

Строки виконання адміністративних рішень за скаргою обмежені строками позовної давності. До прикладу, при скасуванні прийнятих проводом системи Державної контрольно-ревізійної служби України рішень сумми стягнутих коштів і фінансових санкцій підлягають поверненню з тих бюджетів або державних цільових фондів, на які вони були зараховані, за умови, що не минуло 3 роки з моменту стягнення.

Забезпечення виконання рішення за скаргою здійснює провід, рішення якого оскаржувалось. Провід, який задовольнив скаргу самостійно, не вправі вчинити ті дії, які віднесені до компетенції нижчестоящого органу. До прикладу, орган міграційної служби, у разі прийняття Комісією Державного комітету України у справах національностей та міграції з розгляду скарг на рішення про надання і позбавлення статусу біженця, що приймаються органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі позитивного рішення за скаргою, протягом тижня з дня його отримання повинен видати заявникові посвідчення біженця.

Висновок

Право особи на скаргу ,як я вже зазначив на початку, важливий засіб захисту прав та законних інтересів. Мета подання скарги полягає в захисті й відновленні порушених прав і законних інтересів громадянина. Але розвиток законодавства України на сьогоднішній день не дозволяє використовувати громадянам своє право в повному обсязі.

Закон України “Про звернення” захищає від проявів бюрократизму, репресійних громадян, які подають скарги. Органи та посадові особи зобов'язані розглянути скаргу (звернення) і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Але на практиці це виглядає як досить вмілє замовчування фактів скарги через «кругову поруку».

Використана література

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про звернення громадян» Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. - Перепелюк В.Г., Чернівці, 2003 ,

Адміністративний процес - Бандурка Олександр Маркович Тищенко Микола Маркович Підручник для вищ. навч. закладів. -- К. : Літера ЛТД, 2002

Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К., 1998

Административное право Украины.Под. ред. Кивалова С.В. \ X.: «Одиссей», 2004.

Размещено на Allbest.ru