Заохочення в трудовому праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

14

Вступ

В сучасних умовах ринкової економіки правове регулювання трудової дисципліни і підвищення якості продукції не може розвиватися шляхом посилення дисциплінарної відповідальності, потрібно більше зважати на додаткове стимулювання працівників до високої якості праці матеріальними чи моральними заохоченнями, цим самим активізувати в трудящих відчуття господаря, власника.

На будь-якому підприємстві власник, зацікавлений в отриманні прибутку, змушений знаходити найрізноманітніші шляхи підвищення конкурентоспроможності своєї продукції. Для цього власнику надано такі об'єктивні методи управління, як економічні - залучення до виробництва науково технічного прогресу, впровадження автоматизаційних процесів виробництва, підвищення кваліфікації працівників, так і організаційні - використання наукових здобутків менеджменту, запровадження суворої дисципліни. Найбільш проблемним питанням, відносно інших методів управління, залишається організація трудової дисципліни, оскільки чітко визначених алгоритмів її організації невизначено. Основними методами забезпечення дисципліни є заохочення та примус.

1. Сутність заохочення як засобу впливу для забезпечення трудової дисципліни

Дисциплінарні стягнення, що передбачені в КЗпП України дають змогу роботодавцю контролювати здійснення найманими працівниками своїх обов'язків, цей важіль, здебільшого носить негативний характер для працівників і для продукції яку вони виготовляють, оскільки, працівник дотримується лише формального виконання роботи, при цьому зовсім не проявляє ініціативи в покращенні якості виконуваної роботи. Дисциплінарні стягнення є найбільш простим методом управління персоналом, але, для роботодавців, які ставлять собі за ціль не тільки збільшення кількості вироблених товарів, а й покращення їх якісних характеристик,важливе значення має добросовісне ставлення працівника до виконуваної ним роботи. Саме в цьому випадку незамінним є такий метод впливу на як заохочення.

Заохочення -засоби підтримання високої трудової активності працівника, що містяться в затверджуваних трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку та частково закріплені нормами трудового права.

Заохочення - будь - які заходи, що можуть бути застосовані власником або уповноваженим ним органом до працівників за сумлінне виконання своїх трудових обов'язків.

Прокопенко В.І. дає своє визначення заохоченню -це певна форма сприяння сумлінному виконанню працівником своїх трудових обов'язків. Він вважає, що заохочення є публічним проявом пошани як до працівника, так і трудового колективу в зв'язку з досягнутими успіхами в праці.

Оскільки власник може на власний розсуд відзначити високу трудову активність працівника, то визначення заохочення, як засобу забезпечення трудової дисципліни, що здійснюється в будь якій формі - є більш доречнішим. Але перелік заохочень може відображатися у правилах внутрішнього трудового розпорядку, положеннях про дисципліну праці, а також в окремих законах і матиме для власника вже імперативний характер.

Аналізуючи доктринальні підходи можна дійти висновку, що науковці мають майже одностайний підхід при класифікації заходів заохочення.

Класифікувати заходи заохочення можна на такі як:

За способом:

- моральні ;

- матеріальні;

За суб'єктами заохочення:

- такі, які застосовуються до всіх працівників;

- такі, які застосовуються до певної категорії;

За способом закріплення:

- такі, що затвердженні в правилах внутрішнього розпорядку;

- такі, що не затверджені в правилах внутрішнього розпорядку;

- такі, що приймаються керівником за домовленістю сторін;

За підставою заохочення :

- заохочення за особливі трудові заслуги.

Щодо останніх, їх потрібно виділити окремо, оскільки вони є найбільш значущими для працівника і здійснюють на нього не аби який моральний вплив. Окрім того, передбачена спеціальна процедура представлення працівника до таких спеціальних видів заохочень, нагород.

До моральних відносять такі види заохочення :оголошення подяки, нагородження грамотою, занесення прізвище працівника в книгу пошани, поміщення фотографії працівника на дошку пошани, занесення фотографії до Галереї Трудової Слави, присвоєння почесних звань, вручення власного тавра з переведенням на самоконтроль, вручення почесних листів сімї працівника, перевага у просуванні в кар'єрному зрості. На багатьох підприємств передбачають такі види почесних звань як : «Кадровий працівник підприємства», «Майстер золоті руки», «Почесний ветеран праці підприємства», «Ветеран праці» «Відмінник якості». Як наслідок такі заохочення виділяють серед загалу кращого працівника, який є перш за все людиною, і підіймають в ньому самоповагу, почуття самореалізації, відчуття «востребованности». Тобто, мова переходить вже до психологічних аспектів, і моральне заохочення є дієвішим, а ніж матеріальне, оскільки воно будується на більш глибшому рівні, на підвалинах самоповаги, пошани трудового колективу, а не на матеріальних благах.

Найбільш бажаним для працівника залишається матеріальне заохочення, саме його більшість працівників називають основною рушійною силою, достатньою мотивуючою підставою для покращення якості роботи, об'ємів виробництва та власного рівня професіоналізму. З матеріальних заохочень можна навести такі : видача грошової премії,нагородження подарунком, нагородження цінним подарунком, всі вони можуть бути реалізовані за умови якщо на підприємстві є фонд матеріального стимулювання і прийнято положення про преміювання, в якому встановлені показники, при досягненні яких у працівника виникає право на певний вид заохочення. Існує поняття «тринадцятої заробітної плати», вона вираховується з показників виробництва, що встановлені на підприємстві, до неї також входять будь які премії, винагороди, надбавки за складність виконуваної роботи, за виконання специфічних завдань, що не відображаються в таблиці з оплати праці. Для деяких категорій працівників можливі також специфічні види матеріального заохочення, а саме : присвоєння класного чину, рангу, нового звання, або присвоєння звання «почесний працівник … ». На перший погляд вони не можуть називатися матеріальними заохоченнями, але вони є підставою для збільшення заробітної плати чи виплату певного виду надбавок. Іншими словами, вони носять подвійний характер і можуть бути сприйняті як моральне так і матеріальне заохочення.

Хоча матеріальні заохочення є найбільш бажаними для працівників, але постає питання наскільки вони дієві порівняно з іншими видами заохочень? Більшість «роботодавців», власників, схильні до думки що підвищення заробітної плати, виплата матеріальних заохочень, ніяким чином не відображається на якості роботи працівників. Вони вважають, що рівень виконуваної роботи залишається на попередньому рівні. Працівник як працював так і буде працювати на далі, сприймаючи заохочення як те, що йому належить по праву, а не як вдячність власника за сумлінно виконану роботу. Деякі з керівників, мають більш радикальну думку, вони вважають, що виплата матеріальних заохочень може негативно відобразитись на трудовій дисципліні та якості роботи працівників. Такі вчені як Райфа, Маслоу, Тейлер, Форрестор, Макгренер, що опановують науку менеджменту, також схильні до думки, що матеріальні заохочення можуть здебільшого нашкодити виробничому процесу. Їхня позиція виходить з багаторічного досвіду управління персоналом, працівниками та обєктивним розумінням жадібної людської сутності. Саме тому провідні спеціалісти менеджменту вважають, щоб досягти кращого результату заохочення повинні носити матеріальний та моральний характер одночасно, наприклад оголошення подяки та вручення премії

Заохочення, які затверджені в правилах внутрішнього розпорядку на підприємствах, організаціях, за своєю сутністю нічим не відрізняються від тих заохочень які призначає власник за власною мотивацією. Це можуть бути звичайні матеріальні чи моральні заохочення. Але між ними є суттєва різниця. Вона полягає у «процесуальності» їх призначення. Мається на увазі, що у випадку коли в локальних актах підприємства не встановлено конкретних показників та умов заохочення, власник, керівник підприємства, має право цілком довільно, на власний розсуд, вирішувати питання про доцільність застосування заохочення до конкретного працівника. У тих же випадках, коли наявний локальний правовий механізм заохочення, працівник, та об'єднання що виступають в його інтересах, мають правову базу для захисту суб'єктивного права працівника на заохочення. Якщо в правилах внутрішнього розпорядку затверджено, що при досягненні певного рівня показника, власником надається заохочення, то в працівника з'являється право вимагати заохочення як тільки він досягне цього рівня. Певна формалізація умов застосування заохочення є невигідною для роботодавця і він зацікавлений залишити за собою право приймати рішення про заохочення самостійно.

До заохочень, що застосовуються до певних видів працівників, можна віднести специфічні нагороди-заохочення, які не можуть бути застосовані до працівників, що не є працівниками відповідної категорії, державного органу, підприємства. В деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну, які затверджуються, як правило Кабінетом Міністрів України. Особливість таких статутів, де передбачаються певні види заохочень є те, що вони поширюються тільки на певні категорії працівників. Наприклад, Положення про дисципліну праці працівників залізничного транспорту не поширюється на працівників, які безпосередньо не забезпечують рух, а лише здійснюють його обслуговування(працівники житлово-комунального господарства, служб постачання, побутового обслуговування, дослідницьких та конструкторських організацій). Також для певних категорій працівників чинним законодавством спеціально врегульовано проходження службової кар'єри. Для них передбачено кваліфікація посад, ранги державних службовців, а також закріплене положення, відповідно до якого просування по службі здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі. Деякі специфічні види заохочень передбачають статути та положення про дисципліну. Так, відповідно, до Дисциплінарного статуту прокуратури працівники прокуратури заохочуються за сумлінне і зразкове виконання службових обов'язків, ініціативу та оперативність у роботі подякою, грошовою премією, подарунком, цінним подарунком, достроковим присвоєнням класного чину або підвищенні у класному чині, нагородженням нагрудним знаком «почесний працівник прокуратури України ». Підвищення в класі, чині, пов'язується, як правило, із збільшенням заробітної плати, пенсії працівника.

Останнім часом набуло поширення договірне регулювання видів заохочення за сумлінне виконання праці. Поширення відбувається в трудових відносинах, що будуються на контрактній формі співпраці. При укладанні контракту сторони обговорюють додаткові заходи заохочення, крім тих, що передбачені законодавством. Перелік договірних заохочень є невичерпним, до нього можуть включатись будь - які види заохочень на які погодився власник. Наприклад оплата подорожей працівника з його сім'єю, винагороди в певній закріпленій одиниці, конкретний або невизначений вид пільг.

Безумовно, такий підхід є найбільш раціональним з точки зору бажань працівника та можливості роботодавця.

Потрібно зазначити, що за особливі трудові заслуги працівники представляються до вищих органів для заохочення, нагороджуються орденами, медалями,нагрудними знаками.

Заохочення за особливі трудові заслуги -- це трудова активність працівника з такими результатами, які мають значення не тільки для підприємства, в якому він працює, а й для держави в цілому, - це найвища відзнака трудової діяльності працівника. За особливі трудові заслуги власник представляє працівника до вищих органів державної влади для нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань і звання кращого працівника за даною професією. Ст. 146 КЗпП не передбачає для власників, роботодавців, права вручення державної нагороди особисто.

Закон України "Про державні нагороди України" від 16 березня 2000 року встановлює державні нагороди України для відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною.

Державні нагороди України (далі - державні нагороди) є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.

Найвищою відзнакою в Україні є звання Герой України. Це звання присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення. Герою України вручається орден "Золота Зірка" за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави - за визначні трудові досягнення.

Державними нагородами можуть бути нагороджені громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

Нагородження державними нагородами провадиться указом Президента України. Нагороджує державними нагородами і присвоює почесні звання Президент України (ст. 106 Конституції України).

Почесні звання України і опис нагрудного знака до почесного звання України встановлені указами Президента (про почесне звання «Заслужений юрист України», «Заслужений будівельник України», «Заслужений працівник транспорту України», «Заслужений журналіст України», «Заслужений архітектор України», «Заслужений працівник сільського господарства України», «Заслужений шахтар України», «Заслужений артист України», «Заслужений машинобудівник України», «Заслужений металург України», «Заслужений енергетик України», «Заслужений економіст України», «Заслужений діяч науки і техніки України», «Народний артист України», «Заслужений працівник народної освіти України», «Заслужений художник України», «Заслужений вчитель України», «Заслужений працівник зв'язку України», «Заслужений працівник торгівлі України», «Заслужений працівник рибного господарства України», «Заслужений працівник нафтової і газової промисловості України», «Заслужений працівник охорони здоров'я України», «Заслужений працівник житлово-комунального господарства України», «Заслужений меліоратор України», «Заслужений працівник соціальної сфери України», «Заслужений лісівник України»).

Ст. 7 Закону України «Про державні нагороди» передбачено такі види орденів :

- орден князя Ярослава Мудрого 1-5 ступеня. Для нагородження громадян за видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, за визначні благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність;

- орден «За заслуги». для відзнаки видатних заслуг громадян в економічній, соціально-культурній, військовій, державній та інших сферах громадського життя;

- Орден Богдана Хмельницького1-3 ступеня. Для відзнаки громадян за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України;

- Орден «За мужність». Для відзнаки військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб за особисту мужність та героїзм, виявлені при рятуванні людей, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі злочинністю, в умовах, пов'язаних з ризиком для життя; заохочення орден почесне звання премія відзнака

- орденом княгині Ольги I, II, III ступеня відзначають жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей у сім'ї.

Почесні звання України присвоюються особам, які працюють у відповідній галузі економічної та соціально-культурної сфери, як правило, не менше десяти років, мають високі трудові досягнення та професійну майстерність, якщо інше не встановлено положенням про почесне звання України.

Почесне звання "Народний артист України", "Народний архітектор України", "Народний художник України" може присвоюватися, як правило, не раніше ніж через десять років після присвоєння відповідно почесного звання "Заслужений артист України", "Заслужений архітектор України", "Заслужений художник України".

Нагородженому вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею.

Стаття 11 Закону України «Про державні нагороди,» передбачає також такі види Державних премій:

- Національна премія України імені Тараса Шевченка. Призначається за найвидатніші твори, які є надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують національну свідомість та самобутність, спрямовані на державотворення та демократизацію українського суспільства.

- Державна премія України в галузі науки та техніки;

- Державна премія України в галузі архітектури;

- Державна премія України імені Олександра Довженка.

Для попереднього розгляду питань, пов'язаних з нагородженням державними нагородами, при Президентові України утворюється Комісія з державних нагород та геральдики, яка є дорадчим органом і працює на громадських засадах.

Персональний склад зазначеної Комісії та порядок її роботи визначаються Президентом України.

Також слід відзначити, що існують певні заохочення виконавчої влади. Встановлені Кабінетом Міністрів заохочення застосовуються для відзнаки громадян України, державних службовців,громадян інших держав, трудових колективів, що відомі завдяки особистому внеску у здійсненні політики України. нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, яке публікується в засобах масової інформації в установленому порядку. Для працівника такий вид «заохочення» є найбільш цінним, як з матеріальної точки зору, а тим більше, з моральної.

2. Правове регулювання застосування заохочень

У правових нормах різного рівня (від централізованих до локальних) встановлена система стимулювання праці: види заохочень, підстави і порядок їх застосування. Згідно із ст.143 КЗпП до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Тобто, питання заохочення частково віднесені до сфери локального правового регулювання. В локальних актах конкретних підприємств, установ, організацій встановлюються показники, досягнення яких дає право на відповідний вид матеріального чи морального заохочення. Наявність таких правових засобів створює правову базу для суб'єктивного права працівника на заохочення. В юридичній науці під нормативно - правовою базою розуміють джерела права, тобто, нормативні акти, встановлені або санкціоновані державою. Джерела права виражають собою зовнішню форму існування права. Трудове право, як система юридичних норм і самостійна галузь права, складається з численної кількості нормативних актів: законів, указів, декретів і постанов Кабінету Міністрів, різноманітних відомчих актів, а також локальних норм, що діють в межах конкретних підприємств.

Саме тому, характеризуючи нормативну базу трудової дисципліни як інституту трудового права, що включає в себе таку складову, як заохочення, слід відзначити особливості, що відрізняють її з-поміж нормативно-правових актів інших галузей права.

По-перше, щодо трудової дисципліну та заходів заохочення, то крім актів, виданих на державному (централізованому) рівні, широко застосовуються локально-правові акти, які розробляються і приймаються безпосередньо на підприємствах. Такі акти забезпечують більшу ефективність дії трудового законодавства стосовно до конкретних умов регулювання трудової дисципліни.

По-друге, в переліку нормативної бази трудового права та й трудової дисципліни зокрема, останнім часом з'являються акти договірного характеру, які, або в цілому, або в частині своїй носять нормативний характер і передбачають підстави, мотиви, застосування заходів заохочення, регулюють виробничі, трудові і соціально-економічні відносини. Такими є генеральна, галузеві та регіональні угоди.

По-третє, особливе місце в нормативно - правовій базі трудової дисципліни належить актам, прийнятим Міністерством праці України. Правила, положення та інструкції цього міністерства сприяють правильному і однаковому застосуванню трудового законодавства. В них зазначаються загальні види засобів заохочення, які більш детально прописуються на локальному рівні.

По-четверте, для нормативної бази як трудового права в цілому, так і інституту трудової дисципліни, характерна наявність нормативних актів, які носять так званий конститутивний характер. Ці акти самі не забезпечують регулювання трудових відносин, а вимагають прийняття на їх основі локальних актів, котрі і здійснюють регулятивну функцію. Наприклад, є Типові правила внутрішнього трудового розпорядку, що містять відповідні норми, але безпосередньо на підприємстві внутрішній трудовий розпорядок регулюється не цими типовими, а прийнятими на їх основі правилами внутрішнього трудового розпорядку даного підприємства(ст. 142 КЗпП України). Відповідно і засоби заохочення використовуються не типові а специфічні, такі, що враховують всі особливості праці.

Отже, нормативно - правова база трудової дисципліни - це сукупність нормативно-правових актів (норм права, прийнятих компетентними державними органами, або на договірному рівні, в тому числі, безпосередньо на підприємстві, у визначених законом межах), за допомогою яких забезпечується правове регулювання порядку поведінки, винагороди людей у процесі праці, що спрямоване на забезпечення точного та ефективного, раціонального виконання, працюючими своїх трудових обов'язків.

За сферою дії нормативні акти класифікують на загальні і локальні. Найбільш поширений поділ нормативно - правових актів залежно від їх юридичної сили. Класифікація за цим критерієм - це традиційний поділ на закони і підзаконні акти. Закони при цьому можна поділити на загальні («Про державну службу», «Про місцеве самоврядування », «Про державні нагороди України») і спеціальні («Про прокуратуру», «Про статус суддів»). Окремо слід виділити спеціалізований, кодифікований закон - Кодекс законів про працю. Підзаконні акти в свою чергу поділяються на акти Президента України(«Положення про відзнаку Президента України - медаль «За працю та звитягу»», «Примірне положення про відомчі заохочувальні відзнаки »), Кабінету Міністрів України(«Положення про Почесну грамоту Кабінету міністрів»), відомчі нормативні акти і акти локально-правового характеру.

Серед законів, що виступають нормативно - правовою базою трудової дисципліни основне місце, безперечно, належить Конституції України. Адже вона визначає принципові позиції законодавця з найважливіших питань правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними суспільних відносин. Відповідні статті Конституції закріплюють основні права громадян як суб'єктів трудового права. В ній же встановлюються вихідні положення дисципліни праці.

Крім Конституції України, найбільш вагоме місце серед законодавчих актів, що виступають нормативно - правовою базою трудової дисципліни, належить, звичайно, Кодексу Законів про працю України (КЗпП). Він є основним джерелом регулювання трудової дисципліни. Зокрема, в ньому передбачені основоположні ідеї щодо заохочення працівників за успіхи в роботі та за особливі трудові заслуги.

Висновки

Проаналізувавши сутність, види заохочень, як засобу забезпечення трудової дисципліни, можна дійти висновку, що в умовах ринкової економіки власникам підприємств, установ, організацій, керівникам державних органів, потрібно відмовлятись від командно - адміністаривної, примусової форми організації праці. Власник насамперед повинен не збільшувати кількості вироблених товарів а покращувати їх якісні характеристик, а це можливе при добросовісному ставленні працівника до виконуваної ним роботи, а достатнім мотивом «добросовісності» для працівника виступають заходи заохочення.

На локальному рівні дисципліна праці та засоби заохочення, як складова частина, є достатньо врегульовані, оскільки, вони максимально наближені до специфіки та умов виробництва. Загальні нормативні акти лише частково, в загальному, регламентують дисципліну праці та засоби заохочення. Вони формують загальні принципи, яких в подальшому дотримується власник на локальному рівні. Такий підхід є правильним, оскільки, зайва деталізація в загальних нормативних актах непотрібна. Щодо норм трудової дисципліни та засобів заохочення, які застосовуються до певної категорії працівників, вважаю, що спеціальні нормативні акти, які регулюють дані види трудових відносин, повністю розкривають зміст таких правовідносин та спрямовані, з урахуванням всіх особливостей праці, на підвищення продуктивності та якості роботи працівників.

Размещено на Allbest.ru