Поняття та сутність адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Поняття та сутність адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності

Вступ

На сьогодні в Україні значно зросла роль адміністративної відповідальності, яка виконує важливі завдання щодо забезпечення законності та правопорядку в сфері регулювання адміністративно-правових відносин. Особливої актуальності набуває інститут адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Щоб інтелектуальна власність дійсно відігравала провідну роль у суспільстві й забезпечувала його розвиток, необхідна надійна система її правової охорони й ефективного захисту від правопорушень.

За умов зростання рівня правопорушень в сфері охорони інтелектуальної власності заходи адміністративного впливу дозволяють оперативно реагувати на ці негативні прояви, а також попереджувати можливе скоєння злочинів у зазначеній сфері.

Проблема адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності в сучасних умовах потребує більш глибокого, всебічного, комплексного та порівняльного аналізу цього виду юридичної відповідальності, виявлення її особливостей. Саме тому в Україні існує нагальна потреба термінового вжиття як законодавчих, так і правозастосовних заходів зі створення цілісної ефективної системи охорони та захисту інтелектуальної власності, важливе місце в якій повинен відігравати адміністративний примус та як один з його видів - адміністративна відповідальність за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності.

Пізнання поняття й сутності адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності неможливе без з'ясування теоретичних положень, які розкривають функціональний зміст юридичної відповідальності. Між усіма видами юридичної відповідальності, попри наявність специфічних особливостей, існує тісна діалектична спільність схожих ознак та якостей.

Для з'ясування поняття адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності необхідно визначити, що таке юридична відповідальність взагалі, оскільки адміністративній відповідальності притаманні всі ознаки останньої.

Юридична відповідальність є однією з фундаментальних категорій юриспруденції.

Відповідно до тлумачення С.І. Ожегова, відповідальність - це “необходимость, обязанность отвечать за свои действия, поступки, быть ответственным за них” [6, с. 72].

У сучасних українських словниках надається таке загальновживане тлумачення: відповідальність - це необхідність, обов'язок відповідати за щось, усвідомлювати значення своїх дій, вчинків, необхідність поруки за когось [5, с. 136].

Новий великий енциклопедичний словник відповідальність визначає як державний примус до виконання вимог права, що виражається в санкціях правових норм [8, с. 862]

У зв'язку з полісемантичністю лексеми “юридична відповідальність” виникає необхідність дослідження цієї дефініції в юридичній науці.

Останніми роками ситуація з визначенням загальних ознак юридичної відповідальності ускладнилася ще й тим, що вчені-юристи обґрунтовують наявність так званої позитивної (перспективної) та негативної (ретроспективної) відповідальності. Багато авторів визнають позитивну юридичну відповідальність і розглядають її як засіб забезпечення правомірної поведінки, інші заперечують юридичний характер такої відповідальності, відносячи її до сфери моралі.

Наприклад, Б.Т. Базильов ще в 70-тих роках ХХ ст. визначав позитивну юридичну відповідальність як “зв'язок,у межах якого держава, діючи від імені суспільства, формулює абстрактний обов'язок усіх суб'єктів виконувати конкретні юридичні обов'язки, а саме постає суб'єктом, що має право вимагати виконання цього обов'язку” [9, с. 43]. Є.А. Носков сформулював це поняття як добровільну форму реалізації юридичної відповідальності, яка є юридичним обов'язком суб'єкта діяти відповідно до вимог правових норм [6, с. 35]. Д.А. Липинський також звертає увагу на те, що позитивна юридична відповідальність є обов'язком дотримання і виконання вимог, передбачених нормами права, реалізованиму правомірній поведінці суб'єктів, яка схвалюється або заохочується державою [1, с.14]. Пізніше Д.А. Липинський у співавторстві з Є.В. Чернихом дають таке визначення: юридична відповідальність як цілісне правове явище - це нормативний, гарантований та забезпечений державним примусом, переконанням та заохоченням юридичний обов'язок із дотримання та виконання вимог норм права, що реалізується у правомірній поведінці суб'єктів, яка схвалюється чи заохочується державою, а у разі її порушення - обов'язок порушника зазнавати осуду, обмеження прав майнового та особистого немайнового характеру та їх реалізації. [2, с.18].

Проте виділення позитивної юридичної відповідальності було піддане серйозній критиці з боку науковців та практичних працівників. Група науковців, зокрема П.М. Рабинович, А.Б. Венгеров, М.С. Малеїн та інші, не визнають існування перспективної юридичної відповідальності. Наприклад, радянський учений С.С. Алексєєв, не заперечуючи такого явища, як позитивна відповідальність, стверджує, що відповідальність у широкому, позитивному сенсі має, передусім, активний аспект - неухильне суворе, вкрай ініціативне здійснення соціальних обов'язків, зокрема обов'язків, що набули юридичного виразу, - і тому навіть у своєму юридичному виразі належать до якісно іншої, ніж сфера правового примусу, ділянки правової дійсності [3, с. 46]. Учений М.С. Малеїн, на наш погляд, справедливо піддавав критиці позитивну юридичну відповідальність, говорячи про те, що в цьому понятті допускається:“…подмена терминов и объединение различных категорий. Объявление ответственностью обязанности совершать предусмотренные законом действия (долг) ведёт с одной стороны к удвоению терминологии: одно и то же явление одновременно именуется обязанностью и ответственностью, с другой -- вносит неясность в терминологию: ответственностью называется сама обязанность, и последствия её неисполнения, при этом допускается смешение двух качественно различных явлений. Вкладываемое в указанные аспекты содержание столь противоположно, что исключает не только сущностную, но и терминологическую общность” [4, с. 24].

Отже, на думку М.С. Малеїна позитивна відповідальність нічого нового у порівнянні з обов'язком не привносить і є штучною конструкцією.

Якщо питання про позитивну юридичну відповідальність -- предмет наукової дискусії, то існування негативної (ретроспективної) юридичної відповідальності, тобто юридичної відповідальності за правопорушення, вченими не заперечується. Проте до визначення цього поняття також відсутній єдиний підхід. Говорячи про негативну відповідальність, маємо на увазі відповідальність за вже скоєні вчинки, їх негативні наслідки, порушення певних норм. На відміну від проспективної відповідальності, ретроспективна є разовою реакцією на певний протиправний вчинок.

На наш погляд, слід повністю підтримати позицію багатьох науковців, що юридичну відповідальність можна розглядати тільки у ретроспективному аспекті, оскільки вона завжди є реакцією на певний вчинок. Однак до визначення цього поняття також немає єдиного підходу.

Деякі вчені намагалися визначити юридичну відповідальність із позиції суб'єкта, як його здатність усвідомлювати своє протиправне діяння і зазнавати на собі заходів державно-примусового впливу. Проте таке визначення юридичної відповідальності не відбиває специфіки розглядуваного явища, а висвітлює лише одну ознаку суб'єкта -деліктоздатність.

Цікавою є думка С.Н. Братуся, який зазначає, що юридична відповідальність це теж саме, що і обов'язок, але примусово виконуваний, якщо особа (громадянин або організація), на яку цей обов'язок покладений, не виконує його добровільно [6, с. 24].

Заслуговує на увагу також позиція Д.М. Лук'янця, відповідно до якої “юридична відповідальність - це регламентована правовими нормами реакція з боку уповноважених суб'єктів на діяння фізичних або юридичних осіб (колективних суб'єктів), що полягають у в недотриманні встановлених законом заборон, невиконанні встановлених законом обов'язків, порушенні цивільно-правових зобов'язань, нанесенні шкоди або завдаванні збитків і виражена в застосуванні до осіб, які вчинили такі діяння, засобів впливу, що тягнуть за собою обмеження особистого, майнового або організаційного характеру” [6, с. 15].

Таким чином, до числа найважливіших ознак юридичної відповідальності відносять те, що вона завжди є заходом державного примусу. Відповідальність накладається та реалізується в примусовому порядку, бо, як зазначав І.О. Галаган, вона є однією з форм вираження державної влади, спрямованою на захист суспільства та його громадян від правопорушень [7, с. 15].

Іншою ознакою юридичної відповідальності слід вважати те, що вона є негативною реакцією (санкцією) на винне порушення особою правових приписів. Ця ознака має суттєве значення при відмежуванні відповідальності від інших форм правового примусу.

Юридична відповідальність завжди пов'язана із засудженням правопорушника та його діяння. Ця ознака надзвичайно важлива для пізнання сутності будь-якої юридичної відповідальності. Юридична відповідальність реалізується шляхом певних нормативних приписів, які регулюють систему актів-виконання і застосування заходів відповідальності.

Як уже зазначалося, особливістю юридичної відповідальності є те, що вона настає в результаті порушення правових норм. Отже, юридична відповідальність як певне соціальне явище можлива тільки за умов регулювання поведінки людей за допомогою встановлених державою правових норм.

Найбільш вагомою ознакою юридичної відповідальності є те, що вона тягне за собою негативні юридичні наслідки для правопорушника, покладає на нього кару, покарання.

Отже, юридична відповідальність базується на державному примусі, яке настає у випадку вчинення правопорушення і проявляється в негативних наслідках для правопорушника.

Вона є однією з найбільш спірних категорій сучасної юриспруденції. Нормативні дефініції юридичної відповідальності відсутні, наукові визначення вельми різні та суперечливі. В той же час цей інститут використовують практично всі галузі національного права.

Одним із видів юридичної відповідальності є адміністративна. Саме тому, на наш погляд, під час розкриття поняття та сутності адміністративної відповідальності необхідно враховувати загальні ознаки та особливості юридичної відповідальності. Разом із тим, адміністративній відповідальності як видовому явищу притаманні певні особливості, пов'язані з підставою щодо її виникнення, характером заходів її впливу та процедурою застосування.

Відповідальність за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності є одним із складних об'єктів правового регулювання в інституті адміністративної відповідальності. Нажаль, у чинному законодавстві не закріплено загального поняття адміністративної відповідальності. Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення у ст.23 обмежується вказівкою на те, що мірою адміністративної відповідальності є адміністративне стягнення, застосовуване з метою перевиховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню правопорушень [6, с.78].По-різному це поняття трактується і в теорії.

Так радянський вчений І.О. Галаган стверджував, що “адміністративна відповідальність - переважно процесуальне створення. Ця процедура проста, економічна і оперативна. Дуже важливо, щоб діяльність органів це застосування у встановленому порядку уповноваженими на те органами і посадовими особами адміністративних стягнень, закріплених санкціями адміністративно-правових норм, до винних у вчиненні адміністративних проступків, що містять державне і суспільне їх засудження, осуд їх особистості й протиправного діяння, що виражається в негативних для них наслідках, які вони зобов'язані виконати і які мають на меті їх покарання, виправлення і перевиховання, а також охорону суспільних відносин у сфері державного управління” [7, с. 17].

О.М. Якуба зазначала, що адміністративна відповідальність це вид правової відповідальності, який виражений у застосуванні до винного заходів адміністративного стягнення [9, с. 80].

Українські вчені Ю.П. Битяк, В.В. Зуй [7], так само як і російські Ю.М. Козлов, Л.Л. Попов [1] адміністративну відповідальність розуміють як реагування уповноваженого органу державного управління на адміністративне правопорушення і виражається в застосуванні адміністративного стягнення до правопорушника.

Поєднуючи об'єктивний та суб'єктивний підходи до поняття адміністративної відповідальності, С.Т. Гончарук надає таке визначення: “адміністративна відповідальність - це різновид правової дійсності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, що вчинили ці правопорушення, повинні відповідати перед уповноваженим державним органом за свої неправомірні дії та понести за це адміністративну відповідальність в установлених законом формах і порядку” [2, с.19].

Російський вчений Д.М. Бахрах адміністративну відповідальність розглядає як обов'язок понести обтяжливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру особою, яка вчинила правопорушення, передбачене нормою адміністративного права. [3, с. 61].

Власну дефініцію адміністративної відповідальності пропонує В.К. Колпаков, який вважає, що “адміністративна відповідальність - це примусове з додержанням установленої процедури застосування правомочним суб'єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником” [4, с. 290]. У своїй монографії “Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання” Д.М. Лук'янець зазначає: “…цілісне уявлення про сутність адміністративної відповідальності дає її розуміння як механізму реалізації в адміністративному порядку санкції правової норми, яка має форму стягнення. Таке розуміння об'єднує в собі і адміністративну відповідальність як застосування стягнень, і адміністративну відповідальність як обов'язок зазнати обмежень унаслідок застосування стягнення та реалізацію цього обов'язку, і адміністративну відповідальність як правовідносини, і адміністративну відповідальність як вияв примусового методу державного управління та реакцію на правопорушення” [5, с. 28].

На нашу думку, найбільш прогресивним і відповідним до сьогодення є визначення, запропоноване в проекті Кодексу України про адміністративні проступки: адміністративна відповідальність - це засіб охорони та захисту суспільних відносин, що використовується державою як адміністративний примус і полягає в застосуванні до суб'єкта адміністративного проступку адміністративних стягнень та заходів впливу, встановлених цим Кодексом [6].

Таким чином, виходячи із загального визначення юридичної відповідальності, адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності загалом є реалізацією законодавчо передбачених санкцій за вчинення адміністративного правопорушення у сфері інтелектуальної власності.

Адміністративній відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності властиві всі основні ознаки юридичної відповідальності: по-перше, вона є державно-правовим примусом; по-друге, нормативно-виражена і виявляється в застосуванні, реалізації санкцій правових норм; по-третє, має чітку підставу - правопорушення; по-четверте, накладається в суворо встановленому процесуальному порядку; по-п'яте, пов'язана з обтяжливими наслідками майнового, морального, особистісного та іншого характеру для правопорушника.

Водночас адміністративна відповідальність (серед іншого й за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності) має цілу низку специфічних особливостей, які дозволяють відокремити її від інших видів відповідальності [7, с.150].

Найважливішою особливістю адміністративної відповідальності є те, що в більшості випадків вона застосовується в позасудових процесуальних формах. Державні органи та посадові особи, правоздатні накладати адміністративні стягнення на правопорушників, -доволі чисельні. Це зумовлено особливостями адміністративних правопорушень: їх незначною небезпекою, розповсюдженістю, необхідністю оперативного карального впливу на правопорушника. Слід зауважити, що в перебігу реформи судової системи значно розширилися процесуальні гарантії як судового оскарження, так і судової форми накладення адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що як стягнення за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності передбачено конфіскацію незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення, її може бути використано тільки за рішенням суду.

Це пов'язано з тим, що Конституцією України гарантоване право приватної власності, при цьому “ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як за рішенням суду”. Що стосується адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51-2 КУпАП, то їх розгляд законодавцем покладено на районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) [9].

Метою адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності є захист не лише адміністративно-правових відносин, але й відносин, урегульованих, зокрема, нормами конституційного і цивільного права.

Інша особливість адміністративної відповідальності в тому, що вона настає за вчинення адміністративного правопорушення і застосовується до осіб, які не перебувають у службовій підпорядкованості органу, який застосовує відповідальність. Саме цим адміністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної та матеріальної. В адміністративно-правовій науці немає загальноприйнятого поняття природи адміністративного проступку. І.О. Галаган стверджував, що адміністративна відповідальність настає за порушення винним адміністративно-правових обов'язків [8, с.32]. При цьому природу такого обов'язку дослідник вбачав у тому, що вона за своїм характером виражена в нормах адміністративного права.

Аналогічну позицію ще в більш категоричній формі висловлювала О.М. Якуба. Вона звертала увагу на те, що об'єднувальним началом адміністративної відповідальності є реалізація санкції адміністративно-правових норм і тому поняття проступку та інших правопорушень, за якими настають різноманітні заходи адміністративної відповідальності, пов'язане з порушенням організуючої виконавчо-розпорядницької діяльності відповідних державних органів. Адміністративні правопорушення стосуються сфери державного управління і полягають в порушенні або невиконанні адміністративно-правових норм, які регулюють різні галузі управління [9, c. 80]. Безумовно, норми забороню вального характеру за порушення яких встановлено адміністративну відповідальність, за своєю галузевою приналежністю становлять каральне адміністративне право. Тому винний порушує адміністративно-правову норму в тій частині, де встановлено заборону на вчинення конкретної дії.

Ознакою адміністративного правопорушення є адміністративна протиправність. Безумовно, адміністративне право охороняє як власне адміністративні правовідносини, так і правовідносини, регульовані іншими галузями права. Яскравим прикладом цього може слугувати право інтелектуальної власності, регульоване здебільшого нормами цивільного права, а охоронюване нормами адміністративного та кримінального. Останніми роками в науці адміністративного права переважає позиція про те, що норми адміністративного права передбачають склади адміністративних правопорушень (суспільно шкідливих діянь) безвідносно до того, які суспільні відносини порушено: ті, що регулюються цивільним, податковим, фінансовим або адміністративним правом. Сутність адміністративного делікту в тому, що це порушення певних інтересів, яке завдає шкоди встановленим державою правовідносинам у різних сферах правового регулювання. Об'єктивно такі заборони встановлюються в нормах адміністративного права під загрозою застосування адміністративної відповідальності. Тому суб'єктивно адміністративне правопорушення порушує норму адміністративного права, а застосування відповідальності є реалізацією адміністративно-правової санкції.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності встановлений законодавством і полягає в обов'язковому складанні протоколу, формуванні й оцінці доказів, винесення постанови тощо.

адміністративний відповідальність інтелектуальна власність

Висновки

Отже, адміністративна відповідальність за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності є відповідальністю за окремий вид правопорушень, і у зв'язку з цим їй властиві всі ознаки й принципи цілісного інституту адміністративної відповідальності. Саме тому, завершуючи аналітичний огляд теоретичних положень щодо проблеми адміністративної відповідальності, можна сформулювати поняття адміністративної відповідальності за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності як реалізацію адміністративно-правової санкції, яка полягає в застосуванні судом до винної особи, котра вчинила адміністративне правопорушення у сфері інтелектуальної власності, стягнення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно до визначеної законом процедури.

Література

1. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: [учебник] / А.П. Сергеев. - М.: Теис, 1996. - 704 с.

2. Мельник В. Історико-правові аспекти виникнення та розвитку законодавства стосовно авторського права в Україні / В. Мельник // Інтелектуальна власність. - 2004. - №1. - С. 8-11.

3. Колесников А.Л. Об истории разработки Патентного закона 1924 года /А.Л. Колесников // Вопросы изобретательства. - 1989. - №8. - С. 18-22.

4. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони: [збірник наукових статей] / [за ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького]. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - 548 с.

5. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21 квітня 1993 року № 3116-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 21. - Ст. 218.

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2362-ІІІ / Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 23. - Ст. 117.

7. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 року №3792-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 10. - Ст.62.

8. Ніколаєнко С. Проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування щодо захисту прав інтелектуальної власності / С. Ніколаєнко // Інтелектуальна власність. - 2007. - №2. - С. 4-14.

9. Кравченко І.С. Система законодавчого регулювання адміністративно-правових відносин інтелектуальної власності в Україні / І. С. Кравченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - №2. - С. 109-115.

10. Головкова О.М. Генезис правової охорони інтелектуальної власності / О.М. Головкова // Форум права. - 2008. - №1. - С. 92 - 98. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP.

11. Програма інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України N 1072/2000 від 14.09.2000 [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

12. Про Рекомендації парламентських слухань: “Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування”: Постанова Верховної Ради України від 27 червня 2007 року №1243-V // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2007. - №4. - С. 59-79.

13. Орлюк О. Захист прав інтелектуальної власності: проблеми правозастосування / О. Орлюк // Інтелектуальна власність. - 2007. - №2. - С. 24-29.

14. Кодекс интеллектуальной собственности Франции. - М.: ВПИИПИ, 1997. - 137 с.

15. Шестаков Д.Ю. Интеллектуальная собственность в системе российского права и законодательства // Российская юстиция. - 2000. - №5. - С. 20-27.

Размещено на Allbest.ru