Наказне провадження і судовий наказ

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

1. Поняття і сутність наказного провадження і судового наказу

2. Порушення наказного провадження

3. Судовий наказ

Задача

Література

1. Поняття і сутність наказного провадження і судового наказу

Наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Судовий наказ видається за спрощеним правилами цивільного судочинства без розгляду справи по суті, без заслуховування пояснення сторін.

У новому ЦПК норми про судовий наказ містяться в дванадцяти статтях (95-106), об'єднаних у другому розділі "Наказне провадження".

Відповідно до ст. 95 нового ЦПК судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Таким чином, судовий наказ є рішенням суду, винесеним суддею одноособово на підставі заяви про видачу судового наказу з питань, визначених ст. 95 відповідно до вимог, визначених ст.96 нового ЦПК.

Сутність даного рішення підкреслюється самою назвою - судовий наказ, тобто правозастосовчий акт, державно-владного органу, який пропонує суб'єктам визначену правовою нормою поведінку.

Питання про сутність судового наказу і наказного провадження є предметом дискусій у теорії процесуального права. Уявляється правильним розглядати наказне провадження як вид цивільного судочинства, а не як альтернативну процесуальну процедуру, здійснювану суддею з метою прискореного захисту права. Судовий наказ - це акт правосуддя, особлива форма судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Будучи однією з форм судових рішень, судовий наказ має силу виконавчого документа. Однак сила судового наказу інша ніж судового рішення. Суд, який виніс рішення, не може його відмінити чи змінити, в той час як винесений судовий наказ може бути скасований тим же суддею, якщо від боржника буде подана заява про скасування судового наказу, після чого вимога заявника може бути пред'явлена в порядку позовного провадження (ст. 106 нового ЦПК України).

Судовий наказ має меншу юридичну силу, аніж судове рішення, з тієї причини, що останнє є не тільки актом застосування норми матеріального права, а й результатом дії детально урегульованої складної цивільно-процесуальної форми, у рамках якої проходив розгляд і вирішення цивільної справи, що завершилося ухваленням рішення суду. Судовий наказ виноситься в спрощеному порядку без будь-якого судового розгляду.

Хоча процедура наказного провадження гранично спрощена, у ній можна виділити чотири етапи: порушення наказного провадження; видача судового наказу; надіслання боржникові копії судового наказу та видача судового наказу стягувачеві в разі набрання ним законної сили; скасування судового наказу.

судовий наказ боржник кошти майно

2. Порушення наказного провадження

Для видачі судового наказу до суду подається заява до суду першої інстанції, тобто до місцевого районного або до місцевого міського суду за місцем проживання боржника, якщо боржник - фізична особа, або за місцезнаходженням юридичної особи - боржника. Вона має бути подана в письмовій формі і в ній має бути зазначено:

1. Найменування суду, в який подається заява;

2. Ім'я(найменування) заявника та боржника, а також ім'я(найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місце знаходження;

3. Вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4. Вартість майна у разі його витребування;

5. Перелік документів, що додаються до заяви.

Загальні Заява підписується заявником. Вона може бути підписана і (або) подана представником. У цих випадках до заяви повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження. Заява подається разом з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

У змісті заяви варто виділити три основних взаємозалежних компоненти - вимоги стягувача, обставини, на яких вони ґрунтуються, і документи, що підтверджують обґрунтованість вимоги. Наказне провадження - документальне, а тому ніякого спеціального розгляду не передбачає. Від наявності і якості представлених документів залежить зміст прийнятого суддею акта, а також у визначеній мірі і заперечення боржника щодо виконання судового наказу.

Документи, які додаються до заяви, різні і залежать від вимог стягувача. Якщо вимога заснована на нотаріально засвідченому або письмовому правочині, кредитор повинен додати до заяви оригінал відповідного правочину, а також всі інші документи, що підтверджують його невиконання або порушення.

Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, то до заяви повинні бути додані докази, які безперечно засвідчують заборгованість роботодавця. Ними можуть бути розрахункові книжки, завірені виписки з розрахункової або платіжної відомості, довідки з бухгалтерії організації-роботодавця.

При заяві органом внутрішніх справ, органом податкової міліції, підрозділом Державної виконавчої служби вимог про стягнення витрат, щодо компенсації витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника, повинні бути додані документи, що підтверджують наявність і розмір цих витрат.

Заява про видачу судового наказу оплачується судовим збором у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження.

Як свідчить аналіз законодавства, до оплати таких заяв можуть бути застосовані відстрочка або звільнення від сплати.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

У разі дотримання всіх встановлених вимог суддя приймає заяву. У новому ЦПК не визначається, як повинно бути оформлене прийняття заяви. З огляду на те, що на розгляд заяви про ухвалення судового наказу закон виділяє три дні, можна зробити висновок про те, що законодавець вважає зайвим ухвалення окремої ухвали про прийняття заяви. Якщо немає підстав для відмови в прийнятті заяви, повинен бути винесений судовий наказ. При цьому день прийняття заяви судом буде визначати момент настання відповідних матеріально-правових наслідків.

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення статті 121 нового ЦПК. Вони аналогічні тим, що стосуються позовних заяв. Зокрема, заява про видачу судового наказу може бути залишена без руху чи повернута.

Про залишення позовної заяви без руху, повернення заяви суддею постановлюється ухвала.

Повернення заяви у випадку, встановленому частиною другою статті 121 нового ЦПК, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У прийнятті заяви про видачу судового наказу може бути відмовлено. У ст. 100 нового ЦПК встановлено дві групи підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу:

заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;

із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

В той же час серед підстав відмови в прийнятті заяви, перерахованих у ст. 100, немає вказівки на наявність судового наказу, що вступив у силу, за тотожною вимогою. Судовий наказ не є перешкодою для порушення позовного провадження. Разом з тим неприпустима видача кількох наказів за однією вимогою. Отже, наявність судового наказу повинна служити підставою для відмови в прийнятті заяви про видачу аналогічного наказу по тотожній вимозі. Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Правила порушення наказного провадження відповідають принципові диспозитивності - провадження розпочинається за ініціативою зацікавленої особи - кредитора, яка в новому ЦПК називається стягувачем. Суб'єкт, до якого адресована вимога заявника, називається боржником (ст. 103 нового ЦПК). Позивача і відповідача в наказному провадженні немає.

Згідно зі ст. 96 ЦПК судовий наказ може бути виданий за наявності таких вимог:

заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;

заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати;

3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

На відміну від цивільно-процесуального законодавства окремих зарубіжних країн, в тому числі Російської Федерації, перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, не вичерпний.

Зважаючи на світовий та вітчизняний досвід, це означає, що потенційно в порядку наказного провадження можуть вирішуватися вимоги щодо стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, не зв'язані із установленням батьківства, заперечуванням батьківства (материнства) або необхідністю залучення інших зацікавлених осіб; податкової недоїмки, зборів та інших обов'язкових платежів з громадян тощо.

3. Судовий наказ

Питання про видачу судового наказу не вирішується у судовому засіданні, при цьому не вимагається повідомлення чи виклик осіб, які беруть участь у справі, заслуховування пояснень стягувача та боржника.

Судовим наказом згідно із ст. 95 ЦПК є особлива форма судового рішення(постанови) про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Вимоги щодо форми та змісту судового наказу викладенні у ст. 103 ЦПК, однак зважаючи на властивість судового наказу як виконавчого документа, при його складанні мають бути враховані положення ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Судовий наказ складається за підписом судді, на спеціальному бланку, у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачеві після набрання законної сили.

У судовому наказі зазначаються:

1. дата його видачі;

2. найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав наказ;

3. ім'я(найменування стягувача і боржника їх місце проживання або місцезнаходження;

4. посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги;

5. сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також рахунок боржника(юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником, яке майно майно присуджено та його вартість;

6. сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Після складання судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно зз копією судового наказу боржникові надсилають копію заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та роз'ясненням його права подати заяву про скасування наказу ст.104 ЦПК.

Заява боржника про скасування судового наказу може містити заперечення проти вимог стягувача і має бути подана до суду, який видав судовий наказ, протягом десяти днів з дня отримання наказу.

Подана в установлений строк заява розглядається судом протягом п1яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що установляється ухвала, якою скасовується судовий наказ. Пропущений строк подання до суду заяви боржника може бути поновлений, якщо суд знайде длоя цього підстави, інакше така заява залишається судом без розгляду.

Відповідно до статті 106 ЦПК в ухвалі про скасування судового наказу роз'яснюється, що заявлені стягувачем вимого можуть бути розглянуті у позовному провадженні в загальному порядку. Копії ухвали надсилаються сторонам не пізніше трьох днів після її постановлення.

Судовий наказ, який не скасований судом, що його виніс, набирає законної сили за таких умов:

· протягом трьох днів після закінчення строку на подання заяви про скасування судового наказу не надійшла відповідна заява від боржника;

· наявні данні про отримання боржником копії судового наказу ст. 105 ЦПК.

Після набрання судовим наказом законної сили він підлягає виконанню, у тому числі у примусовому порядку.

Задача

Громадянин Коваленко Г. звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу. Він позичив гроші співробітнику Ващенко А., строк повернення боргу минув але боржник гроші не повертає. Заявник вказав, що договір позики не був нотаріально посвідчений, але у нього є письмова розписка, яка підписана боржником. Крім того, заявник вказує, що були свідки укладення такої угоди, які можуть бути допитані у суді у якості свідків.

Яке рішення і в який строк має постановити суддя? В який строк постанова суду має бути виконана?

Рішення.

Відповідно до ст. 95-106 ЦПК розділ 2 Про наказне провадження судом має бути складено і підписано судовий наказ в двох примірниках, один з яких із яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду та видається стягувачеві Коваленко Г.. після набрання цим наказом законної сили. Після видачі судового наказу суд невідкладно повинен надіслати його копію боржнику Ващенко А. рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржнику повинна бути надіслана копія заяви стягувача Коваленко Г. з копіями доданих до неї документів та з роз'ясненням його права вразі заперечення проти вимог стягувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування.

Якщо протягом трьох днів з дня закінчення строку на подання заяви про скасування судового наказу не надійшла відповідна заява від боржника Ващенко А. і якщо є данні отримання боржником судового наказу, після набрання судовим наказом законної сили він підлягає виконанню у тому числі у примусовому порядку.

Література

1. Конституція України//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41. - Ст. 492

3. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005

4. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 20. - Ст. 249

5. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 20. - Ст. 272

6. Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав // Право України. - 2000. - № 8. - С. 65-66

7. Бородін М. Перегляд рішень, що набрали законної сили у зв'язку з нововиявленими обставинами за новим ЦПК України // Право України. - 2004. - №11

8. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. Комарова В.В. - Харків: Одіссей, 2001. - 816 с.

9. Шевчук П. Судовий наказ в цивільному судочинстві // Право України. - 1998. - № 5. - С. 31-32

10. Чорнооченко C.I. Цивільний процес: Вид. 2-ге, перероб. та доп.: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 472 с

11. Тертишніков В. Новий Цивільний кодекс України та деякі проблеми цивільного судочинства // Вісник Академії правових наук України. - № 2 (33)-№ 3 (34). - Харків, 2003. - С. 496-500

12. Цивільний процес України За редакцією Ю.С. Червоного, Київ 2007, 387 с.

13. Цивільний процес За редакцією Білоусова О.В., Київ 2005, 299 с.

Размещено на Allbest.ru