Аспекти незаконного поводження зі зброєю та вибуховими матеріалами
Поняття вогнестрільної та холодної зброї, бойових припасів та вибухових речовин, носіння і зберігання, придбання, виготовлення і збуту. Порядок поводження зі зброєю. Кримінальна відповідальність за порушення встановленого порядку поводження зі зброєю.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 31.03.2011 |
| Размер файла | 40,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВСТУП
З розпадом СРСР різко ускладнилась кримінальна обстановка на величезній території. І якщо в часи “застою” кожний постріл в людину вважався надзвичайною пригодою, то зараз на таке часто-густо взагалі не звертають уваги. “Радянські громадяни в минулому” ретельно забули фурмулу, згідно якої “людина людині - друг, товарищ і брат”. Воні стріляють один в одного в побутових сварках і бандитськіх налітах, в міжнаціональних і кримінальних “розборках”, а то і просто починають стріляти в оточуючих в стані сп'яніння або внаслідок психічного розладу.
Чи є дана тема актуальною на сьогодняшній день? Сьогодні озброєння країни - факт очевидний. Лише торік із застосуванням вогнепальної зброї було скоєно 1877 злочинів, що вдвічі більше, ніж 1995 року.
Щороку органи внутрішніх справ разом зі службою безпеки України при розкритті бандитизму, пограбувань та розбійних нападів вилучають у злочинців сотні одиниць вогнепальної зброї, лише незначна частка котрої мала реєстрацію (мисливські рушниці тощо), а інша -- незаконно придбана. Як правило, потерпілі від цих злочинів не мали зброї й не змогли дати відсіч, захистити своє життя, здоров'я, честь і гідність.
Такі факти свідчать, з одного боку, про те, що злочинці активно використовують вогнепальну зброю для скоєння злочинів, а з другого -- що населення нашої держави поки що не має можливості придбати для своєї оборони від злочинних посягань вогнепальну короткоствольну нарізну зброю. Справа в тому, що зброя, яка призначена для спеціального ураження людей, торгуючими організаціями не продається. Таку зброю отримують лише певні особи, як табельну чи службово-штатну.
У зв'язку з цими та іншими обставинами деякі громадяни незаконно купують вогнепальну зброю задля оборони себе і близьких від злочинних нападів. Все це тягне серйозні кримінально-правові наслідки, про які треба знати.
Треба знати й про існуючий дозвільно-правовий режим виготовлення, придбання, носіння, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної й іншої зброї, а також встановлений порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво, ремонт, реалізацію спортивної, мисливської вогнепальної та холодної зброї, спецзасобів індивідуального захисту.
Однією з головних причин заборони на володіння вогнепальною зброєю широким колом громадян є позиція МВС України відносно того, що автоматична і напівавтоматична вогнепальна зброя армійських зразків (пістолети, револьвери) є найбільш небезпечною для суспільства, і надання громадянам права користування нею може негативно вплинути і на без того складну криміногенну обстановку в Україні та потягнути за собою інші негативні наслідки. Про таку точку зору детально йтиметься далі. А тепер доцільно розглянути: що ж є зброєю в правовому розумінні та хто має право користуватися нею, яку відповідальність передбачено законодавством за незаконне поводження зі зброєю.
1.ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ
Існує декілька визначень зброї та її видів. У загальному розумінні, зброя - це пристрої і засоби, які використовуються для знищення живої сили супротивника, його техніки і споруд. А, наприклад, військове поняття зброї вже відрізняється від згаданого тим, що тут визначаються масштаби її дії та її види.
У кримінально-правовому аспекті зброя поділяється на вогнепальну, холодну і таку, що не належить до цих видів. Це має значення для кваліфікації певних кримінальних злочинів і адміністративних правопорушень.
Поняття вогнепальної зброї. Внаслідок різноманітності зброї, що використовує механічну силу тиску газів при миттєвому згоранні, і способів її виготовлення тут однозначного підходу немає. З точки зору дозвільної системи існує одне визначення і класифікація Див.: Положення ”Про дозвільну систему”, затверджене постановою Кабміну України від 12 жовтня 1992 р., а з точки зору судової практики - дещо інша. Розбіжність підходів обумовлюється різноманітністю самої зброї та правовим аспектом: дозвільна система існує для набуття спеціального права власності на чітко визначене майно, здобуте законним способом. На відміну від неї, судова практика стикається зі зброєю в розумінні засобу для досягнення протиправної мети - звідси випливає часта нестандартність, велика різноманітність згаданої зброї. Для ототожнення конкретного предмета з предметом злочину, передбаченого ч.1 ст. 222 КК має значення належність даного предмета до вогнепальної зброї в широкому розумінні та можливість його використання за призначенням. Щодо поняття вогнепальної зброї Пленум ВСУ рекомендує розуміти під вогнепальною зброєю всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї (крім гладкоствольної мисливської), для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей). Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети, ракетниці, а також вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять в собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предметів, за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення або збут яких передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 222. Іноді для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а також за необхідності з'ясування придатності зброї, боєприпасів або вибухових речовин до використання, потрібні спеціальні знання. В такому разі суд повинен призначити експертизу, яка проводиться у відповідних експертних установах. Визначення лише придатності предмета для використання за призначенням може бути з'ясовано і за участю спеціаліста. Зброя може бути як стандартною, виготовленою промисловим способом, так і саморобною. Постанова Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами Наприклад гладкоствольна мисливська рушниця не є зброєю у розумінні ст. 222 КК, але виготовлення з неї так званого обрізу вже надає їй властивостей предмета злочину і тягне відповідальність за виготовлення зброї. Також вважаються вогнепальною зброєю інші зазначені предмети, перероблені для стрільби кулями чи іншими снарядами. Пленум наголошує, що ознакою будь-якої зброї є її призначення для враження живої цілі і пошкодження оточуючого середовища.
Пленум зауважує, що суди в основному забезпечують правильне розуміння закону при розгляді справ щодо незаконного поводження зі зброєю.
Поняття холодної зброї. На відміну від вогнестрільної зброї, проблема визначення холодної зброї досить складна. Адже будь-які гострі предмети часто використовуються в побуті, іноді їх доручно тримати при собі, іноді без них взагалі не обійтися, з іншого боку їх використання саме як зброї здійснюється часто, незаконно і саме кримінальними особами для досягнення злочинних цілей. Згідно Постанові до холодної зброї належать знаряддя та пристрої, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що мають колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинжал, нунчаку, кастет тощо) і призначені для ураження живої цілі Там же.. Провідне місце в арсеналі холодної зброї належить клинковій металевій зброї. Вона ділиться на коротку і довгу. До короткої належать чотири основні види: ножі (мають одно- чи півторабічну заточку і можуть бути прямими чи кривими), кінджали (головна ознака - двобічне лезо), стілети, тесаки. До довгої клинкової зброї належать мечі, шаблі, шпаги тощо. Вона відрізняється довжиною і вагою клинка, а також різновидами у техніці використання. Найпоширенішою з точки зору незаконного носіння, придбання чи збуту є саме коротка клинкова зброя. Вона може буди виготовлена як промисловим, так і саморобним способом. Головною відрізняючою ознакою є її призначення саме для враження живої цілі, що обумовлює її конструкційні і технічні характеристики. Так побутові ножі, леза, перочинні ножі тощо не визнаються холодною зброєю. В інших випадках питання про віднесення вилученого предмета до предмета злочину, передбаченого ч. 2 ст 222 КК, вирішується окремо за допомогою експертизи.
Згідно інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, використання і перевезення вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин до холодної зброї належать також і арбалети Див.: “Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї і вибухових речовин”, затверджена наказом МВС від 25 березня 1993 р. Надалі - Інструкція..
Поняття бойових припасів та вибухових речовин. З точки зору кримінального права, до бойових припасів відносяться патрони, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби або вибухові пристрої в зібраному виді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнестрільної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони, набої до глаткоствольної мисливської зброї не є предметом злочинів, передбачених ч.1 ст. 222 КК Постанова Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”.
Термін "вибухові матеріали" - це родове поняття. Воно об'єднує в собі два терміни - вибухові речовини та засоби ініціювання. Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до саморозповсюдження з великою швидкістю хімічної реакції з утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них відносяться порох, динаміт, тротіл, амонити, амонали, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню тротил та інші. Засоби ініціювання - це зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатори, капсуль-детонатори, вогнепровідний та детонуючий шнури тощо).
Поняття носіння і зберігання.Під незаконним зберіганням вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисні, без належного дозволу дії, пов'язані з володінням незалежно від тривалості часу будь-яким із зазначених предметів, що знаходяться не при винній особі, а у вибраному і відомому їй місці. Знахідка особою цих предметів і залишення їх у тому ж місці без будь-яких дій відносно переховування не може розглядатись як зберігання. В той же час недбале зберігання вогнепальної зброї чи боєприпасів, що призвело до людськіх жертв чи до інших тяжких наслідків утворює самостійний склад злочину, передбачений ст. 224 КК. Вогнепальна зброя, що належить окремим особам, повинна зберігатися з дотриманням вимог Інструкції: в місцях постійного проживання в міцних, з надійними замками дерев'яних шафах чи залізних ящиках, спеціально виготовлених для зберігання зброї, в розібраному, розрядженому стані, із спущеними курками, окремо від бойових припасів. До зброї не повинні мати доступ сторонні особи і особливо, діти.
У виняткових випадках допускається з дозволу органів внутрішніх справ тимчасове зберігання зброї без права її використання у іншого дорослого члена сім'ї або найближчого родича на час тривалого (понад три місяці) відрядження, перебування на військових зборах або проходження власником зброї строкової служби у Збройних Силах України при дотриманні встановлених правил її зберігання. На період тимчасового зберігання зброї особі, яка прийняла її на зберігання, органи внутрішніх справ видають дозвіл з позначкою: "На тимчасове зберігання без права користування".
Незаконне носіння холодної та вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисною, без відповідного дозволу, дією по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості швидкого їх використання. Тому їх наявність хоч і поруч з особою, але не безпосереднь при неї є не носінням, а зберіганням цих предметів.
Наведемо приклад, коли було притягнуто до уголовної відповідальності громадянина, у якого на залізничному вокзалі у чемодані було знайдено фінський ніж, що належав до холодної зброї. Між слідчим та прокурором виникла суперечка про наявність в діях цього громадянина складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 222 КК. Суперечка виникла тому, що ч.3 ст. 222 КК передбачає відповідальність за виготовлення, збут та носіння холодної зброї, а відповідальності за зберігання холодної зброї законом не встановлено. Отже, треба визначити -- зберігав чи носив у чемодані громадянин фінський ніж? Для зберігання чи для носіння речей використовувався чемодан? Безперечно що чемодан як господарська річ використовується і для носіння і для зберігання речей. Але все ж таки головне призначення чемодана не для щоденного, постійного носінню речей. Він використовується, головним чином, для зберігання речей. Навіть тоді, коли речі в чемодані переносять чи перевозять, то використовують його не для носіння речей, а для зберігання. Відповідні речі можна перенести чи перевезти і без чемодана. А зберігати речі все-таки краще, зручніше та безпечніше в чемодані. Якраз для цього чемодан завжди має замок. Отже, речі в чемодані зберігають, а збереження холодної зброї складу злочину не містить і тому підстав для притягнення до уголовної відповідальності не має.
Поняття придбання, виготовлення і збуту. Незаконним придбанням вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин слід вважати умисні дії, спрямовані на їх заволодіння (за виключенням розкрадання), всупереч встановленому законом порядку, шляхом скуповування, обміну, привласнення знайденого, одержання в подарунок чи відшкодування боргу тощо. Придбання вказаних предметів шляхом розкрадання являє собою самостійний склад злочину.Під незаконним виготовленням холодної, вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин слід розуміти умисні, без надання дозволу у встановленому законом порядку, дії по їх створенню, по відновленню втрачених уражаючих властивостей чи переробленню будь-яких предметів, в результаті чого вони набувають властивостей холодної чи вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин.
До незаконного виготовлення відноситься, зокрема, перероблення ракетниці, стартового, будівельного чи інших пістолетів, виготовлення обрізу із мисливської, в тому числі гладкоствольної рушниці, виготовлення вибухових пристроїв з використанням будь-яких компонентів, що самі по собі не є вибуховою речовиною чи боєприпасом, але в результаті чого вони набувають характерних властивостей вогнестрільної зброї, бойових припасів чи вибухової речовини тощо.
Незаконний збут холодної, вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисною, поза встановленим порядком, дією винної особи по їх передачі іншій особі шляхом продажу, обміну, дарування, оплати за борг тощо. Передача вказаних предметів для тимчасового використання не є збутом, але може розглядатися як пособництво у злочині.
2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВОДЖЕННЯ ЗІ ЗБРОЄЮ
зброя вогнестрільний бойовий кримінальний відповідальність
Закон України від 02.11.2000 “Про право власності на окремі види майна” визначає обмеження права власності на окремі види майна і спеціальний порядок набуття цього права громадянами та іншими суб'єктами права власності. Згідно ч.1 ст.1 цього Закону не може перебувати у власності громадян, об'єднань громадян, юридичних осіб недержавної форми власності, а також на території України у володінні і користуванні міжнародних організацій та суб'єктів права власності інших держав зброя та боєприпаси (крім мисливської, спортивної та пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї), а також вибухові речовини, засоби підривання та ініціювання вибуху (крім закріплених за підприємствами для провадження виробничої діяльності, а стосовно вибухових речовин - тих, що в установленому порядку виробляються і реалізуються підприємствами) Закон України “Про право власності на окремі види майна” від 02.11.2000..
Таким чином зброя, насамперед армійського зразку, не може перебувати у власності громадян. Але встановлено перелік фізичних осіб, які мають право у встановленому порядку користуватися службово-штатною зброєю та бойовими припасами до неї. До них належать:
працівники судів;
певні посадові особи правоохоронних органів (прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митних органів тощо);
народні депутати України;
окремі посадові особи апарату Верховної Ради України;
особовий склад охорони (відомчої);
касири, інкасатори;
працівники спеціального зв'язку, державної лісової охорони, товариств мисливців і рибалок, авіаційного і залізничного транспорту;
особовий склад геологорозвідувальних експедицій;
близьким родичам працівників суду чи правоохоронних органів у тимчасове користування.
Порядок видачі, зберігання, користування і повернення такої зброї регулюється чинним законодавством і відповідними інструкціями.
Стаття 2 Закону встановлює спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна. Згідно Закону, таким майном є і мисливська вогнепальна гладкоствольна та нарізна зброя та холодна зброя. Це майно входить до кола об'єктів дозвільної системи. Набуття права власності на об'єкти дозвільної системи здійснюється у відповідності з Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12 жовтня 1992 р. і відповідних інструкцій. Дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття і функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання і громадяни можуть у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні і лабораторії, на які поширюється дозвільна система. Положення ”Про дозвільну систему”, затверджене постановою Кабміну України від 12 жовтня 1992 р. Необхідна умова - забезпечення належної охорони і правильного використання. Дозволи на виготовлення, придбання, зберігання, перевезення та збут є документами суворої звітності.
Поводження з вогнепальною зброєю юридичними особами. Вогнепальна зброя, придбана підприємствами, установами, організаціями та господарськими об'єднаннями для визначених службових цілей, належить до відомчої. Забороняється використовувати її не за призначенням, передавати стороннім особам, продавати громадянам, зберігати у місцях проживання працівників крім обумовлених випадків. Керівники організацій протягом десяти днів з дня придбання вогнепальної зброї зобов'язані одержати в ОВС дозвіл на її зберігання. Дозволи (ліцензії) на виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, видаються на ім'я керівників підприємств, установ і організацій, а також громадянам строком на 3 роки. Підставою для видачі дозволу є письмове клопотання керівника, у яких зазначається: кількість придбаної зброї (система, бойова чи навчальна, калібр, номер, рік випуску); наявність умов для надійного зберігання; дані про осіб, відповідальних за зберігання і використання, та про осіб, що мають доступ до зброї; квитанція про сплату за послуги з надання дозволу. Холодна клинкова зброя купується і зберігається організаціями без дозволу ОВС і може бути використана тільки для озброєння, з виробничою метою або для промислу. Носіння холодної зброї поза об'єктів охорони, промислу і не з метою мисливства забороняється.
Відповідно до Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво, ремонт і реалізацію спортивної і мисливської зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї здійснюється головним управлінням охорони громадського порядку МВС України, ГУМВСУ в Криму, ГУМВС м. Києва і Севастополя. Інструкція встановлює перелік необхідних документів для отримання ліцензії, порядок отримання ліцензії, умови її отримання та підстави анулювання ліцензії. Згідно Інструкції, ведеться облік суб'єктів підприємницької діяльності. Виготовлення, ремонт та реалізація вогнепальної та холодної зброї буде законною лише за умов наявності ліцензії та дотримання встановлених правил згідно законодавства. Здійснення діяльності в інших випадках є незаконним і тягне відповідальність.
Дозволи на перевезення вогнепальної зброї і бойових припасів організаціями видаються ОВС на підставі письмового клопотання керівників підприємств, установ, організацій та господарських об'єднань. В клопотанні зазначається: найменування і кількість вантажу, марка і заводський номер зброї, вид транспорту, маршрут, початковий і кінцевий пункти перевезення; відомості про осіб, відповідальних за перевезення і охорону вантажу; квитанція про сплату послуг, пов'язаних з видачею дозволу. Перевезення вогнепальної зброї здійснюється згідно вимогам чинних нормативних актів щодо безпеки перевезення небезпечних вантажів.
Пересилання вогнепальної зброї і припасів поштою забороняється. В окремих випадках допускається пересилка окремих частин мисливських рушниць.
Без дозволів ОВС перевозиться відомча вогнепальна зброя і боєприпаси, на які є відповідні дозволи на зберігання, у межах міста, району, населеного пункту незалежно від відстані.
Дозволи на придбання та перевезення зброї, боєприпасів та вибухових речовин видаються на строк до 3 місяців.
Порядок поводження зі зброєю громадянами. Громадянам для одержання в ОВС дозволу на придбання мисливської вогнепальної зброї необхідно подати такі документи: картка-заява; квитанція про оплату послуг за видачу такого дозволу; медичний висновок про відсутність протипоказань, що перешкоджають одержанню дозволу на придбання або зберігання зброї. При отриманні дозволу на придбання зброї з метою спортивно-мисливського полювання пред'являється мисливський квиток. Дозволи на придбання вогнепальної зброї видаються громадянам ОВС після пред'явлення паспорта або документа, який засвідчує особу. Невикористані дозволи мають бути повернуті ОВС.
Придбана громадянами гладкоствольна, нарізна або комбінована мисливська вогнепальна чи холодна зброя протягом десяти днів від дня придбання повинна бути зареєстрована в ОВС за місцем проживання власника з одержанням дозволу на її зберігання.
Для одержання дозволу на зберігання (реєстрацію) або для перереєстрації вогнепальної мисливської, гладкоствольної, нарізної та комбінованої зброї її власником подаються до ОВС: дві фотокартки; корінець дозволу на придбання зброї з відміткою магазину про продану зброю або інший документ, що засвідчує приналежність зброї; квитанція банку про оплату послуг за реєстрацію (перереєстрацію) зброї; медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають одержанню дозволу на зберігання вогнепальної зброї.
Особам, які мають нагородну вогнепальну зброю (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, мисливські рушниці), ОВС видаються дозволи на її зберігання без зазначення строку дії з позначкою "Нагородна" Положення ”Про дозвільну систему”, затверджене постановою Кабміну України від 12 жовтня 1992 р. Також див.: указ Президента України про заснування відзнаки “Іменна вогнепальна зброя”. Для одержання дозволу на зберігання нагородної зброї власником подається ще і оригінал або засвідчена у нотаріальному порядку копія документа про нагородження зброєю.
Подарована мисливська нарізна і гладкоствольна вогнепальна зброя може бути зареєстрована, якщо особа, якій вона подарована, має дозвіл на її зберігання.
Вогнепальна зброя, яка належить поодиноким особам, повинна зберігатись у місцях постійного проживання власників у міцних, з надійними замками дерев'яних шафах або металевих ящиках, спеціально виготовлених для зберігання зброї, в розібраному, розрядженому стані, зі спущеними курками, окремо від бойових припасів. До зброї не повинні мати доступ сторонні особи і, особливо, діти.
При перенесенні або перевезенні всіма видами транспорту вогнепальна зброя повинна бути у чохлі, у розрядженому, розібраному стані (якщо це можливо). В усіх випадках під час перенесення або перевезення вогнепальної зброї власник зобов'язаний мати при собі дозвіл ОВС на право її зберігання і носіння. Вогнепальна зброя, крім зброї армійських зразків, заряджені патрони до неї перевозяться громадянами України та особами без громадянства через державний кордон на підставі дозволів МВС України, ГУМВС, УМВС, а іноземними громадянами -- тільки за дозволом МВС України.
Власник вогнепальної зброї при зміні місця проживання зобов'язаний звернутися до ОВС з проханням щодо зняття з обліку і вказати адресу нового місця проживання. Після прибуття на нове місце проживання власник зобов'язаний в десятиденний строк (у прикордонній місцевості -- протягом 24 год) поставити на облік наявну у нього зброю у місцевих ОВС.
У випадку смерті власника нагородна нарізна вогнепальна зброя армійських зразків негайно здається родичами померлого в ОВС безкоштовно. Мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя здається родичами померлого власника до ОВС протягом десятиденного строку на тимчасове зберігання до вирішення питання про успадкування майна (але на строк не більше шести місяців). Якщо хто-небудь із спадкоємців бажає стати власником такої зброї, вона може бути зареєстрована на його ім'я у встановленому порядку. У випадку, коли серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, вона повинна бути продана родичами померлого власника у місячний строк або подарована особі, що має дозвіл ОВС на придбання вогнепальної зброї.
Мисливська вогнепальна зброя, що визнана комісією по визначенню технічного стану зброї непридатною для подальшого користування (не підлягає ремонту), не реєструється (не перереєстровується) і в місячний строк здається власником безкоштовно до ОВС для знищення або приводиться в майстернях по ремонту зброї в непридатний для стрільби стан і знімається з обліку. Така зброя для використання окремих її частин та вузлів може, за згодою власника зброї, передаватись (продаватись) установам, що займаються підприємницькою діяльністю по ремонту спортивної і мисливської зброї.
Вогнепальну зброю (в тому числі нагородну), згідно з чинним законодавством, може бути вилучено ОВС у громадян за порушення правил її зберігання, перевезення чи користування.
Про анулювання дозволу на зберігання вогнепальної зброї ОВС виноситься мотивований висновок, який затверджується начальником ОВС. У висновку викладаються підстави і мотиви прийняття такого рішення.
У разі анулювання ОВС дозволу на зберігання зброї вона, а також бойові припаси в 15-денний строк передаються на комісійний продаж або повинні бути продані безпосередньо чи подаровані особі, що має дозвіл ОВС на придбання зброї.
При неприйнятті власником зброї у вказаний строк відповідного рішення щодо її реалізації вона вилучається ОВС і передається у комісійну торгівлю з поверненням власникові її вартості після продажу.
Вогнепальна зброя і бойові припаси, які належать особам, що притягаються до кримінальної відповідальності, зберігаються в ОВС до остаточного рішення слідчих органів або суду щодо кримінальної справи. Якщо стосовно зазначеної особи кримінальна справа закрита або судом винесений виправдувальний вирок, зброя, а також дозвіл на її зберігання повертаються власникові.
Права органів внутрішніх справ при виявленні порушень правил дозвільної системи. Відповідно до п. 22 ст. 11 Закону України "Про міліцію" для виконання покладених на міліцію обов'язків їй надається право:
* анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання та використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні відповідальними за це особами встановлених правил користування й поводження із зазначеними об'єктами, або, в разі недоцільності їх подальшого зберігання, -- вилучати зазначені предмети, а також опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири й стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;
* анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні речовини без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством;
* оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де зберігається зброя і боєприпаси, вибухові та інші матеріали з метою перевірки додержання правил поводження з ними;
* оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця їх зберігання.
На підставі п. 4.1 Інструкції "Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових матеріалів" ОВС при виявленні порушень правил дозвільної системи мають право:
* давати керівникам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань обов'язкові для них письмові вказівки щодо усунення порушень правил виготовлення, ремонту, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення й використання спеціально визначених предметів і матеріалів;
* вимагати звільнення з роботи осіб, які порушують встановлені правила дозвільної системи.
3. Кримінальна відповідальність за порушення встановленого порядку поводження зі зброєю
Характеристика складу злочину. Кримінальна відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення та збут вогнепальної чи холодної зброї, боєприпасів та вибухових речовин передбачено ст. 222 КК України. Цей злочин розташований в главі 10 кодексу, що вказує на його відносно невелику суспільну небезпечність, адже само по собі утримання зброї меньш небезпечне, ніж злочинні наміри, що скоюються за допомогою зброї. Склад злочину формальний, тобто злочин вважається закінченим з моменту виконання дій, передбачених диспозицією. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що охороняють громадську безпеку в сфері обігу зброї.
Стаття складається з трьох частей. Об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 ККУ є носіння, зберігання, придбання, виготовлення чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів чи вибухових речовин без відповідного дозволу. Об'єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч.3 ст 222 ККУ є носіння, виготовлення чи збут холодної зброї без відповідного дозволу. Треба зауважити, що відповідальність за придбання і зберігання холодної зброї законом не встановлено.
Суб'єктом злочину може бути будь-яка осудна особа 16-річного віку і старше.
Суб'єктивна сторона виражається у прямому умислі. Особа усвідомлює свій протизаконний вчинок і продовжує діяти з порушенням встановлених норм. Мотив і мета мають факультативне значення при кваліфікації і призначенні покарання.
Предметом злочину є вогнепальна та холодна зброя, бойові припаси і вибухові речовини. Питання щодо віднесення вилученого предмету до категорії зброї, припасів чи вибухових речовин вирішується за допомогою експертизи.
Покаранням за ч. 1 ст 222 ККУ є позбавлення волі на строк від двох до семи років; за ч.3 ст 222 ККУ - позбавлення волі на строк до п'яти років чи виправними роботами на строк до двох років.
Особливості кваліфікаціїї. У постанові Пленум ВСУ наголошує, що під час розгляду справ щодо незаконного обігу зброї судами не забезпечується повнота розгляду, наприклад встановлення всіх обставин справи, пов'язаної з незаконним придбаням шляхом розкрадання зброї, боєприпасів чи вибухових речовин, з метою з'ясування джерел походження зброї та своєчасному запобіганню іншим злочинам, усунення причин і умов, що сприяють вчиненню цих злочинів. При розгляді справ даної категорії виникають труднощі з визначенням предмету цих злочинів, правильним розумінням добровільної здачі зброї, бойових припасів або вибухових речовин, з відмежуванням закінченого злочину від замаху на його вчинення тощо. Незавжди суди враховують суспільну небезпечність цих злочинів при призначенні покарання Постанова Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”.
Так, незаконне заволодіння зброєю чи вибуховими речовинами шляхом вилучення: шахрайства, вимагательства чи іншим шляхом, тягне відповідальність за ст. 223 як розкрадання. При цьому предмет злочину може знаходитись у власника як законно, так і не законно. Розкрадання ж складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників та інше), слід теж кваліфікувати за ст.223 КК як закінчене розкрадання вибухових речовин.
Розкрадання непридатної зброї, боєприпасів чи вибухових речовин утворює замах на розкрадання (ч. 2 ст. 17 і ст. 223 КК). Розкрадання завідомо непридатної зброї з метою приведення у належний стан кваліфікується за сукупністю, як розкрадання державного, колективного чи індивідуального майна та виготовлення зброї. Основне, що привласнення (в т. ч. і шляхом розкрадання), наступне зберігання і збут утворюють реальну сукупність злочинів, т. я. кожне діяння містить ознаки окремого злочину. Здобуття зброї для вчинення іншого злочину утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 та готування до іншого злочину. Незаконне і недбале зберігання, що потягло наслідки, кваліфікується за ст. 222 та ст. 224 КК.
С. і М. засуджено за те, що вони вчинили за попереднім зговором розбійний напад на Д., під час якого з користі умисно вбили потерпілого, а також незаконно виготовили вогнестрільну зброю, яку С. зберігав і носив без відповідного дозволу. С. і М. у гаражі шляхом відпилювання прикладу одноствольної мисливської рушниці виготовили вогнестрільну зброю, придатну для нападу на людей, яку С. зберігав за місцем проживання і носив без відповідного дозволу.
Знаючи, що Д. наступного дня мав одержати значну суму грошей, С., озброївшись тією ж рушницею і маючи при собі два запасних, споряджених для стрільби набої, а М., взявши кухонного ножа, для здійснення розробленого ними плану нападу на Д. з метою заволодіння його грошима і умисного його вбивства із користі. Приїхали на автомашині до будинку, а коли Д. вийшов із під'їзду будинку, М. попередив про це С., а останній вистрілив у голову потерпілого, від чого настала його смерть. Вчинивши вбивство Д., вони заволоділи його сумкою, де знаходилося 20 тис. грн. Розглянувши справу за касаційними скаргами, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України змінила вирок, зазначивши таке:
Що стосується засудження С. і М. за ч. 1 ст. 222 КК, то вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд з таких підстав.
Висновки щодо винності С. і М. у виготовленні вогнестрільної зброї та С. у її зберіганні й носінні суд обгрунтував показаннями самих засуджених, висновками судово-балістичної експертизи, показаннями експерта М. Ю. у судовому засіданні.
Проте висновки судово-балістичної експертизи, на які послався суд, містять істотні суперечності щодо того, чи є рушниця, використана в процесі нападу на Д., вогнестрільною зброєю. Так, експерт М. Ю. у висновках зазначає, що зброя являє собою мисливську однозарядну гладкоствольну рушницю і разом з тим вона є однозарядною гладкоствольною вогнестрільною зброєю. У судовому засіданні той самий експерт пояснив, що рушниця після відпилювання приклада набула властивостей бойової зброї, оскільки була пристосована для нападу на людей і їх ураження, але не є обрізом.
Таким чином, питання про те, чи є зброя, яка була використана в процесі вчинення злочину, вогнестрільною, спеціально пристосованою для ураження людини, або ж це мисливська гладкоствольна рушниця, достовірно не з'ясовано.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок щодо С. і М. у частині їх засудження за ч. 1 ст. 222 скасувала і направила справу на новий судовий розгляд "Вісник Верховного Суду України", N 5, 1999 р. .
Отже, не завжди чітко вирішується поняття, що вважати зброєю, навіть за допомогою експертизи.
Вироком Вінницького обласного суду С. визнано винним у незаконному зберіганні за місцем проживання бойових припасів (трьох патронів) і засуджено за ч. 1 ст. 222КК.
Ухвалою судової колегії Верховного Суду України вирок у частині засудження С. за ч. 1 ст. 222 КК скасовано, а кримінальну справу закрито з таких підстав.
Суд обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини С. у незаконному зберіганні за місцем проживання бойових припасів. Матеріали справи свідчать, що в квартирі підсудного під час обшуку було виявлено три бойових патрони, які він незаконно придбав і зберігав. Отже, фактичні обставини справи судом встановлено вірно. Проте, засуджуючи С. за ч. 1 ст. 222 КК, суд помилково виходив з того, що ці дії підсудного є злочинними.
Скасовуючи в цій частині вирок суду та закриваючи кримінальну справу, судова колегія Верховного Суду України зазначила в ухвалі, що зберігання без відповідного дозволу трьох патронів хоча формально й містить ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки і відповідно до ч. 2 ст. 7 КК не є злочином "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1997 р. .
Отже, від кримінальної відповідальності особу може бути звільнено через малозначущисть діяння.
Підстави звільнення від кримінальної відповідальності. Згідно диспозиції ст. 222 КК особа, яка добровільно здала вогнепальну зброю, бойові припаси чи вибухові речовини, які зберігалися у нього без відповідного дозволу, звільняється від кримінальної відповідальності.
Добровільна здача зброї є різновидом добровільної відмови від вчинення злочину і відбувається за загальними правилами згідно ст. 18 КК України.
Під добровільною здачею вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності згідно з ч. 2 ст. 222 КК, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі володіти та зберігати будь-який із вказаних предметів, незалежно від мотивів, за власним бажанням передає їх у відповідний державний орган. Причому ці дії не повинні бути зумовлені тим, що представникам відповідних органів стало відомо про незаконне зберігання зброї, боєприпасів або вибухових речовин. Також добровільність відсутня, якщо особа здає зазначені предмети для запобігання невідступному викриттю своїх протиправних дій (наприклад, здача зброї за вимогою слідчого під час проведення обшуку). І навпаки, добровільною буде здача зазначених предметів і особою, що перебуває під арештом, якщо вона заявляє про них будучи переконаною, що слідству ця інформація невідома.
Мотиви такого вчинку можуть бути різними.
Сам факт заяви при затриманні чи обшуку про бажання добровільно здати вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухову речовину не може визнаватись підставою для звільнення від відповідальності і повинен ретельно перевірятись та оцінюватись в сукупності з іншими доказами Постанова Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”.
Особа, яка добровільно здала вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухові речовини, звільняється від кримінальної відповідальності і за їх незаконне придбання, виготовлення і носіння.
Приймання вилучених, добровільно зданих або знайдених зброї, боєприпасів та вибухових речовин, здійснюється спеціальними працівниками ОВС. Приймання здійснюється з одночасним оглядом технічною комісією. Уся добровільно здана зброя направляється до експертно-криміналістичних відділів, для експериментального відстрілу і перевірки по кулегільзотеці Інструкція про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, затверджена наказом МВС від 31 травня 1993 р..
Звільнення від кримінальної відповідальності може бути і через малозначність діяння, як наведено раніше.
ВИСНОВОК
Ми розглянули основні аспекти незаконного поводження зі зброєю та вибуховими матеріалами. Основною ознакою саме незаконності є грубе порушення або неналежне дотримання встановлених законодавством норм.
Чи потрібен громадянам України вільний доступ до зброї? Міжнаціональні збройні конфлікти й соціальна напруженість призвели до різкого підвищення інтересу до зброї як у злочинців - для скоєння протиправних дій, так і в законослухняних громадян - з метою самозахисту. Зі злочинцями все ясно: вилучення зброї й суворе покарання. Складнішим є питання про використання вогнепальної зброї для самозахисту. Після глибокого аналізу, зваживши всі "за" й "проти", фахівці дійшли думки: надати громадянам право володіння вогнепальною зброєю сьогодні недоцільно.
Що ж стосується власної безпеки, то кожен громадянин України, бажаючи мати при собі засіб індивідуального захисту, вправі купити газову зброю в установленому законом порядку. При будь-якому нападі газова зброя легко виведе злочинця "з ладу" на час, необхідний для виклику наряду міліції. А надати громадянам право використовувати вогнепальну зброю тотожно тому, що дозволити їм чинити розправу на власний розсуд, будь то злодій чи п'яний хуліган - пристрелити й край. А якщо кому-небудь погляд перехожого здасться зловісним, рухи погрозливими? За допомогою вже легальної зброї почнуться "розборки" злочинних угруповань, розв'язуватимуться соціально-побутові й родинні конфлікти. На що перетворяться наші вулиці, під'їзди й загалом життя? Уявіть собі дітей і підлітків, котрі поцупили в батьків цю "іграшку"... А коли злочинцю буде терміново потрібна зброя, він передусім пограбує того, хто її має. З'явиться новий підвид масових квартирних крадіжок - з метою заволодіння вогнепальною зброєю. Навряд чи всі майбутні власники будуть у змозі забезпечити збереження своїх пістолетів надійними надсекретними сейфами.
І це реально можливе майбутнє. Сьогодні на України в розшуку перебувають майже 6 тисяч одиниць вогнепальної зброї, з цієї кількості без малого тисяча надійшла в розшук торік. І це попри те, що нині право носіння зброї має дуже вузьке коло осіб. До речі, з недавно дозволеної громадянам газової зброї в розшук надійшло понад 780 одиниць.
Дослідження законодавства ряду інших розвинених держав показує, що в багатьох із них закон дозволяє громадянам володіти вогнепальною зброєю. У Німеччині, приміром, людина для цього зобов'язана бути членом мисливського чи стрілецького клубу, а в Англії - тільки членом мисливського клубу. Ясна річ, таке членство суворо лімітовано серйозними вимогами до кандидатів. Щоб зрозуміти, яке лихо на нас чекає в разі прийняття цього закону, згадаю США, де щороку від короткоствольної зброї гине понад 30 тисяч чоловік. Останнім часом багато країн почали "переозброєння" громадян пістолетами винятково травматичної дії.
Таким чином, переконаність прихильників вільного продажу зброї дехто вважає злочином. Хто зацікавлений в ухваленні такого закону? Підприємці, котрі вбачають у торгівлі зброєю лише хороше джерело для збільшення своїх доходів, а також представники тіньової економіки, рекету тощо, які мріють легалізувати свою зброю. І навіть найменшою мірою цей дозвіл нічого не дасть переважній більшості чесних громадян - проста людина сьогодні не в змозі купити пістолет, який коштуватиме близько $1000.
Як же захищатися громадянам від озброєних злочинців? Адже роздати бойові пістолети населенню для протистояння озброєним злочинцям - спровокувати криваву бійню. Володіння бойовою зброєю - прерогатива професіоналів, котрі проходять спеціальні тренування, знають, коли й у яких випадках його застосовувати, діють організовано й цілеспрямовано.
Засобами масової інформації було проведено широке опитування громадян в усіх областях республіки. За право мати в особистій власності вогнепальну зброю висловилися тільки жителі двох областей: Львівської й Івано-Франківської. В решті областей переважна більшість громадян - рішуче проти таких нововведень.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінальний кодекс України.
2. Постанова Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”
3. Положення ”Про дозвільну систему”, затверджене постановою Кабміну України від 12 жовтня 1992 р.
4. Закон України “Про право власності на окремі види майна” від 02.11.2000.
5. Інструкція про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, затверджена наказом МВС від 31 травня 1993 р.
6. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї і вибухових речовин, затверджена наказом МВС від 25 березня 1993 р.
7. "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1997 р.
8. "Вісник Верховного Суду України", N 5, 1999 р.
9. М.Й. Коржанський “Кваліфікація злочинів”. - К.: Юрінком Інтер, 1999.
10. То, из чего стреляют в СНГ. Справочник стрелкового оружия. // под ред. А.Е. Тараса Мн.: Харвест, 1999.
11. Олександр Піджаренко “Зброя і ми”. - К.: Наукова думка, 1998
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історія розвитку карно-правової заборони щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Аналіз складу злочину. Кваліфікуючі ознаки передбачені ст. 307 КК України. Умови звільнення від кримінальної відповідальності.
курсовая работа [29,7 K], добавлен 01.02.2008Призначення, функції і організація діяльності Служби судових приставів в РФ. Ліцензійно-дозвільна діяльність органів внутрішніх справ у сфері обігу зброї та боєприпасів. Нагородження зброєю, дарування і спадкування зброї, її вилучення та знищення.
реферат [23,7 K], добавлен 19.04.2011Повноваження та функції місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами виробництва та споживання. Стандартизація у сфері поводження з відходами: паспортизація та державний облік відходів, Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів.
реферат [19,1 K], добавлен 24.01.2009Ознаки наркотичних та психотропних речовин, прекурсорів, маку і коноплі. Аналіз законодавства України про протидію незаконному обігу наркотиків. Кримінальна відповідальність за порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин.
курсовая работа [38,9 K], добавлен 22.07.2011Поняття трудової відповідальності за порушення трудового законодавства і її види. Догана чи звільнення як основні методи дисциплінарних стягнень. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про працю. Види адміністративної відповідальності.
реферат [22,4 K], добавлен 22.03.2015Юридична відповідальність сполучається з державним осудом, осудженням поводження правопорушника. Юридична відповідальність як особливий вид правовідносин. Види юридичної відповідальності. Регламентація юридичної відповідальності у підприємництві.
курсовая работа [24,0 K], добавлен 17.09.2007Нормативно-правова база обігу зброї в Україні. Суб’єкти права власності на зброю, права користування та порядок її застосування. Реєстрація, видача дозволу та зберігання. Моральні аспекти вільного обігу зброї в суспільстві, гарантія самозахисту.
курсовая работа [633,6 K], добавлен 09.04.2009Характеристика відповідальності за порушення норм аграрного законодавства в Україні. Майнова відповідальність, відшкодування збитків. Витратний метод визначення шкоди. Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення аграрного права.
контрольная работа [38,8 K], добавлен 15.06.2016Вивчення поняття словесної, письмової, жестової погрози - встановлення реального наміру заподіяти особі або її близьким фізичну, майнову або моральну шкоду. Юридичний аналіз складу та суб’єкту злочину. Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством.
реферат [40,0 K], добавлен 31.03.2010Застосування дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства про надра. Правові підстави цивільної та адміністративної відповідальності, відшкодування збитків. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства, суспільна небезпека.
реферат [19,7 K], добавлен 23.01.2009
