Кримінальний процес зарубіжних країн

Допит свідка в суді здійснюється в три етапи: головний допит, перехресний і повторний. Головний допит -- це допит свідка тією стороною, яка його викликала. Навідні запитання при цьому не допускаються.

Перехресний допит -- це допит свідка після головного допиту, який здійснює протилежна сторона. При цьому дозволяється ставити навідні запитання, а свідок дає відповіді на запитання. Суд може відвести поставлене запитання.

Після закінчення перехресного допиту свідок може бути знову допитаний стороною, яка його визвала. Навідні запитання при цьому виключаються. Вважаємо, що така процедура доречна і може забезпечувати всебічне з'ясування всіх обставин справи. Вона може бути запроваджена і в нашому кримінальному процесі.

Забороняється до винесення судом присяжних вердикту доказувати погану репутацію підсудного чи повідомляти про його попередню судимість.

Процедура судового розгляду має схожість з особливостями судочинства в США. Вона включає: дослідження доказів обвинувачення, дослідження доказів захисту, напутнє слово судді; винесення присяжними вердикту; призначення суддею покарання на підставі вердикту.1¹ Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции: Учебник / М.М. Михеенко. - Киев: Наука, 2003. - С. 60. Окремий вирок тут не виноситься. Суд присяжних працює в складі 12 засідателів і розглядає справи, в яких обвинувачений не визнав себе винним.

Сумарне провадження здійснюється у справах щодо малозначних злочинів, а в разі признання обвинувачуваним своєї вини і в багатьох справах щодо середньої тяжкості злочинів. Воно відрізняється тим, що розгляд справи провадиться в магістратських судах без досудового розслідування. Справа розглядається світовим суддею чи стипендіарним магістратом одноособово і може закінчуватися винесенням вироку. Щороку в Англії та Уельсі понад півтора мільйона людей засуджуються саме за сумарні злочини, що становить майже 98% усіх кримінальних справ.

Англійське кримінальне право розділяє всі злочини на такі: сумарні -- малозначні, розгляд яких належить до компетенції мирових і магістратських судів; індайтебл -- злочини, які розглядаються в Суді Корони (вбивство, зґвалтування, розбій та ін.); злочини з подвійною підсудністю До місцевих органів судочинства належать: мирові судді, суд малих сесій, магістратські суди, суд четвертих сесій, суд графства. Мирові судді розглядають дрібні кримінальні справи, а мировий суддя може призначити покарання до двох тижнів тюремного ув'язнення. Суд малих сесій -- це спільне засідання декількох мирових суддів без участі присяжних у розгляді справ сумарного провадження (справ без досудового слідства й обвинувачуваного акта).

Магістратські суди розглядають більшість нескладних справ. Це суди сумарної юрисдикції. Суд четвертих сесій засідає чотири рази на рік як Апеляційний суд і суд першої інстанції.

Система центральних судових органів Англії включає: Верховний суд, суд асізів (виїзний суд присяжних) і палату лордів.

Апеляційне провадження здійснюють Суд Корони, Високий суд, власне Апеляційний суд та Палата лордів. До складу апеляційного суду входять лорд-канцлер, лорд-головний суддя, інші судові чиновники та лорди-судді. Лорди-апеляцій-ні судді призначаються на посаду Короною із суддів Високого суду або баристерів, які мають не менше 15 років юридичної практики.

Палата лордів -- «Високий суд корони в парламенті» -- це найвища судова інстанція Великої Британії, яка виступає в виняткових випадках останньою апеляційною інстанцією у кримінальних справах і тільки тоді, коли цього вимагає генерал-атторней. Апеляційний комітет палати складається з лорда-канцлера, лордів-юристів «ординарних лордів з апеляції») та перів. У засіданні має брати участь не менше трьох членів суду.

Суд Корони -- це вищий суд, який розглядає справи з участю присяжних і входить до складу Верховного суду. Окремі справи тут розглядаються суддями відділення королівської лави Високого суду, окружними суддями (судді підпорядковані лорду-канцлеру) та рекордерами -- окружними суддями з адвокатських корпорацій (баристерів та солістерів), які виконують функції суддів за сумісництвом.

кримінальний процес правосуддя

ВИСНОВОК

У країнах Європи (Франція, Німеччина, Австрія, Росія, Білорусія) має місце така стійка тенденція розвитку кримінального процесу: забезпечення встановлення істини при одночасному зміцненні гарантій захисту прав і свобод людини; доцільне спрощення процедури досудового розслідування і забезпечення процесуальної економії; диференціація процесуальної форми залежно від тяжкості й очевидності злочину; спрощення процедури розслідування по справах про малозначні злочини; збільшення обсягу й удосконалення механізму реалізації повноважень захисника; зміцнення прав потерпілих, включаючи встановлення інституту компенсації заподіяного їм збитку за рахунок держави; широке використання в доказуванні матеріалів оперативно-розшукової діяльності і так званого технічного документування.

Удосконалення науково-технічних засобів, які забезпечують можливість використовувати в розкритті злочинів нові джерела інформації або нові методи її здобуття, визначає тенденцію до встановлення більш гнучкої процедури розслідування, обумовлює необхідність скасування багатьох консервативних правил і заборон.

Англосаксонська модель (загальна форма кримінального процесу), представляючи систему загального права і базуючись на традиціях англосаксонського права, віддає перевагу не стільки ініцативній діяльності правоохоронних органів, скільки самим громадянам: кримінальний процес починається, як правило, з ініцативи потерпілого, а потім розгортається як суперечка між обвинувачем і обвинувачуваним. Тут головну роль відіграє судове слідство з його характерними атрибутами змагальності. Досудове роззслідування або зовсім не провадиться, або має спрощений характер. Тим часом, багатовіковий досвід розвитку правосуддя неминуче призводить до наближення самої процесуальної форми до об'єктивних закономірностей пізнавальної діяльності, до моделюння її з урахуванням таких закономірностей, а отже і до зближення даних систем. Змагальна форма не може існувати в чистому виді. Останні роки підтверджують зміцнення в її рамках процесуальних інститутів досудового розслідування. Класична форма збагачується ідеями змагальності: намітилася тенденція до більш широкої участі захисника на попередньому слідстві, відновленні інституту суду присяжних.

В Англії періоду нормандського завоювання існувала розрізнена, не зв'язана між собою локальна нормотворчість, заснована здебільшого на місцевих звичаях. Починаючи з X століття, королівські судді починають формування єдиного для всієї країни прецедентного права. Вироблювані рішення приймаються за основу всіма іншими суддями. Під час відсутності прецеденту суддя самостійно формулює рішення в справі. Таким чином, суддя здійснює нормотворчі функції. Поступово складається єдина система судових прецедентів - так зване загальне право. Загальне право - це судове право, вироблюване суддями в процесі розгляду конкретних правових суперечок - казусів.

Список використаних джерел

1. Молдован В. Порівняльне кримінально-процесуальне право. Навч. посібник - К.:”Ін Юре”., 2000.

2. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і перероб. - К.: Видавництво А.С.К., 2003

3. Апарова Т. В. Суды и судебный процесс Великобритании. -- М., 1996.

4. Боботов С. В., Чистяков Н. Ф. Суд присяжных: история и современность. -- М., 1992..

5. Вандышев В. В. Уголовный процесс. Курс лекций. -- СПб.: Питер, 2002.

6. Ведерникова О. Н. Теория и практика борьбы с преступностью в условиях современной западной демократии: канадская уголовно-правовая модель // Государство и право. -- 2004. -- №6. -- С.85-94.

7. Гуценко К. Ф., ГоловкоЛ. В., Филимонов Б. А. Уголовный процесс западных государств. -- М.: Зерцало-М, 2002.

8. Давид Рене. Основные правовые системы современности. -- М., 1988.

9. Демидов И. Ф. Проблемы прав человека в российском уголовном процессе. -- М., 1995.

10. Махов В. Н., Пешков М. А. Юристы США о сделке о признании вины // Право и политика. - 2002. - №10. - С. 73-83.

11. Махов В. Н., Пешков М. А. Уголовный процесс США. -- М., 1998.

12. Молдован А. В. Кримінально-процесуальний кодекс ФРН та його відмінність від 13 13. Кримінально-процесуального кодексу України // Адвокат. - 2003. - №3. - С 26-29.

Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право. -- К., 1999.

14..Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підруч. 4-те вид. доп. і перероб. -- К.: А. С. К., 2003. -- 1120 с.

15. Тертишник В. Суд присяжних: суть ідеї, історичний досвід, перспективи становлення та актуальні проблеми сьогодення // Юридична Україна. - 2003. - №8. - С 15-19.

Размещено на Allbest.ru