Размещено на http://www.allbest.ru/

Треті особи у цивільному процесі

ПЛАН

• Вступ
• 1. Поняття третіх осіб у цивільному процесі
• 1.1 Ознаки третіх осіб у цивільному процесі
• 1.2 Види третіх осіб у цивільному процесі
• 2. Треті особи, які заявляють самостійних вимог по предмету спору
• 2.1 Правова характеристика третіх особи, які заявляють самостійних вимог по предмету спору
• 2.2 Практика суду
• 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог по предмету спору
• 3.1 Правова характеристика третіх особи, які не заявляють самостійних вимог по предмету спору
• 3.2 Практика суду
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Серед цих засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини особливо відповідальна та ефективна роль належить суду. Демократичні принципи судового процесу являються захистом від некомпетентності чи можливої суб'єктивної оцінки відповідних осіб. Для прикладу, в цивільно-процесуальному законодавстві передбачено, що будь-яка зацікавлена особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись в суд за захистом порушеного чи оспорюваного права чи охороняючого законом інтересу.

Тому, метою даної роботи є визначення поняття третіх осіб, що приймають участь в цивільному процесі, їх поняття та види, аналіз відповідного вітчизняного законодавства.

Виходячи з поставленої мети, в даній роботі поставлені наступні завдання:

? дослідити поняття та види третіх осіб в цивільному судочинстві України;

? визначити категорію третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог та їх правове положення в цивільному процесі України;

? розглянути правове становище в цивільному процесі України третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог;

? проаналізувати місце третіх осіб в цивільному процесі при розгляді трудових спорів.

При написанні даної роботи було використано такі методи дослідження: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий.

Об'єктом дослідження є інститут третіх осіб в цивільному процесі України - поняття, види.

Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження з питань участі третіх осіб в цивільному процесі України.

1. Поняття третіх осіб у цивільному процесі

Третіми особами називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену цивільну справу в суді сторін для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Для забезпечення виконання процесуальних функцій треті особи наділяються численними цивільно-процесуальними правами, які можуть бути класифіковані на такі групи:

1. Права, які характеризують повноваження на порушення провадження в справі -- права на пред'явлення позову, зустрічного позову, вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його постановив; права апеляційного, касаційного оскарження судових рішень і ухвал, про перегляд рішення, ухвали, що набрали законної сили, за нововиявленими обставинами, на пред'явлення вимоги про поворот виконання.

2. Права на зміни в позовному спорі -- права позивача на зміну підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову; права відповідача на повне або часткове визнання позову; права сторін на укладення мирової угоди; доповнення, зміна апеляційної і касаційної скарги або відмова від них.

3. Права на подання і витребування доказів та участь в їх дослідженні -- права сторін подати до суду свої пояснення, подавати письмові та речові докази, вимагати залучення у справу свідків і призначення експертизи. При розгляді справи -- ставити питання один одному, свідкам, експертам, представникам органів державного управління і громадськості; знайомитися з письмовими і речовими доказами, брати участь в їх огляді на місці. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є в справі, подавати свої доводи, міркування та заперечення тощо.

4. Права, пов'язані із залученням до справи всіх заінтересованих осіб -- права вимагати від суду залучення до справи співучасників, третіх осіб, органів державного управління, прокурора.

5. Права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивності розгляду справи і виконання судових постанов -- права сторін заявляти клопотання про відводи суддів, прокурора, експертів, перекладача і секретаря судового засідання.

6. Права на участь у судових засіданнях по розгляду справи і в здійсненні окремих процесуальних дій в суді першої інстанції, в провадженні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та в стадії перегляду справи за нововиявленими і винятковими обставинами; на особисту участь і ведення справи або за участю чи через представника, на пояснення, заяви і виступи в суді рідною мовою і користування послугами перекладача; на одержання виклику та повідомлення про участь у судовому засіданні чи виконанні окремих процесуальних дій.

7. Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі: вибір підсудності, забезпечення доказу і позову, приєднання співучасників до апеляційної і касаційної скарги сторони, передання справи на вирішення третейського суду та ін. Права сторін можна класифікувати залежно від змісту реалізованих у них принципів: диспозитивності, змагальності, державної мови судочинства, гласності, усності та ін. На сторони покладаються також процесуальні обов'язки -- загальні й спеціальні. Загальні полягають у добросовісному користуванні належними їм процесуальними правами. Спеціальні -- у виконанні певних процесуальних дій: суд може визнати обов'язкову участь відповідача у справах про стягнення аліментів; кошти на оплату свідків, експертів, проведення огляду на місці вносить наперед сторона, яка порушила відповідне клопотання; повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження справи; позивач зобов'язаний подати копії позовної заяви, сторони як скаржники -- копії апеляційних і касаційних скарг та ін..

1.2 Види третіх осіб у цивільному процесі

Як і сторони, треті особи заінтересовані в результатах розгляду судом справи. Це пояснюється тим, що на їх правове становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами. Так, автотранспортне підприємство, автомашина якого заподіяла шкоду громадянинові, і сам громадянин, котрий пред'явив про це позов до автопідприємства, насамперед, заінтересовані у результатах його розгляду, але заінтересованість у цьому має і водій автомашини, який перебував із заводом у трудових правовідносинах. У разі присудження із заводу збитків водій буде зобов'язаний відшкодувати заводові присуджене позивачеві. Заінтересованість у справі по спору між спадкоємцями матиме і банк, який видав позику померлому громадянинові на спорудження будинку, що входить до складу спадкового майна, і яку він не повернув. Заінтересованість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретному спору, може порушити матеріальні права третьої особи або стати підставою для сторони вимагати відшкодування збитків від неї -- пред'явити до третьої особи позов за правом регресу. Процесуально-правова заінтересованість третьої особи полягає в недопущенні постановлення судом несприятливого для себе рішення. Тому свої дії в процесі треті особи спрямовуватимуть на запобігання присудженню судом об'єкта матеріального спору позивачеві чи залишення його за відповідачем або ж виступити проти сторін, вимагаючи присудження об'єкта спору собі. Вони намагатимуться, щоб суд виніс таке рішення, яке відповідало б їх інтересам, обумовленим існуючими між ними і стороною правовідносинами, або ж зміною їх на свою користь.

Залежно від способу вступу в процес по справі треті особи поділяються на два види: треті особи, які заявляють самостійні вимоги; треті особи, які не заявляють самостійних вимог.

2. Треті особи, які заявляють самостійних вимог по предмету спору

Третіми особами, що заявляють самостійні вимоги, називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов на предмет спору до однієї чи двох сторін, з метою захистити особисті суб'єктивні матеріальні права чи охоронювані законом інтереси.

Ознаками третіх осіб є те, що вони:

а) вступають у процес, що розпочався;

б) втручаються у спір між сторонами, що вже виник;

в) їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін;

г) заявляють самостійні вимоги на предмет спору;

д) відстоюють у процесі свої інтереси, а відтак, їхня юридична заінтересованість носить особистий характер;

є) вступають у справу, пред'явивши позов до однієї або до обох сторін.

Таким чином, характерною ознакою цього виду третіх осіб є не наявність самостійних прав на предмет спору, які можуть бути визначені тільки судовим рішенням по розгляду справи по суті, а заявления самостійної вимоги на предмет спору між сторонами, що пред'являється по їх справі. Так, третьою особою буде організація, яка вступила в справу по спору між спадкоємцями про поділ спадкового майна, пред'явивши до них вимогу на останнє, оскільки воно спадкодавцем за заповітом було залишено за організацією. У справах за позовами агропромислових підприємств до матеріально-відповідальних осіб про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок загибелі застрахованих сільськогосподарських тварин, мають право брати участь як треті особи з самостійними вимогами органи державного страхування, які виплатили підприємствам страхову винагороду, пред'явивши позов до відповідачів про присудження їм виплачених підприємствам сум страховки. У справах про поділ жилого будинку між суб'єктами спільної сумісної власності (подружжям, членами сім'ї) вправі вступити в справу третіми особами з самостійними вимогами особи, які брали участь у його будівництві не на підставі угоди про створення спільної власності, пред'явивши позов про відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Треті особи із самостійними вимогами можуть і не вступати в процес по справі між сторонами, а порушити самостійну справу -- пред'явити позов до тієї із сторін, яка, одержавши позитивне рішення суду на свою користь, порушила чи поставила під загрозу їх права та інтереси з приводу спірного об'єкта. Вони не бажають закінчення вирішення судом справи, оскільки в них є побоювання, що визнання права за стороною може утруднити чи зробити неможливим одержання спірного об'єкта, хоч у майбутньому суд і визнає право за ними на цей об'єкт. Розгляд справи за їх участю дає можливість зекономити час і процесуальні засоби, зменшити судові витрати і запобігти постановленню судом протилежних за змістом рішень.

Третя особа із самостійними вимогами вступає в справу за своєю ініціативою шляхом пред'явлення позову, але до кого він може бути пред'явлений, у процесуальній літературі з приводу цього були висловлені дві протилежні точки зору: до обох сторін; до однієї або до двох сторін1. Стаття 107 ЦПК вирішує дане питання за останнім варіантом.

Процесуальною формою втілення самостійної вимоги третьої особи буде позовна заява, в якій поряд з іншими, передбаченими ст. 137 ЦПК реквізитами, необхідно викласти зміст позовних вимог, обставини, що обґрунтовують ці вимоги на предмет спору між сторонами, із зазначенням доказів, що стверджують позов. Цим самим підтверджується зв'язок між вимогою третьої особи і спірними правовідносинами сторін. Саме на нього і на об'єкт їх матеріального спору спрямовується вимога третьої особи, повністю чи частково виключаючи вимогу позивача або зустрічний позов відповідача. Але такою вимога третьої особи стане тоді, коли вона матиме спільні елементи з первісним позовом. В обох вимогах -- спільний предмет, оскільки він визначається одними і тими ж спірними матеріальними правовідносинами. Збігається і зміст позовів, оскільки самостійна вимога за правилом ст. 107 ЦПК заявляється на предмет спору, тобто повинна суміщатися з первісною. А оскільки наявність обох вимог пов'язана з різним суб'єктним складом, то підстави їх різні, тому що вони покликані обґрунтувати належність суб'єктів до справи такими особами і їх права на предмет спору (ст. 30, пп. 4, 5, ст. 137 ЦПК).

Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується державним митом за загальними правилами Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. "Про державне мито", в редакції Закону України від 20 квітня 2000 р. та статтями 63-69 ЦПК. Цивільний процес в їх інтересах може бути розпочатий також за ініціативою прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, інших організацій, а також окремих громадян у передбачених законом випадках (ст. 121 ЦПК). Пред'явлення позову третіми особами можливе в суді першої інстанції до постановлення судового рішення (ст. 107 ЦПК). Ухвала суду про відмову та допуск третьої особи у справу не може бути оскаржена поданням апеляційної скарги, оскільки такі дії суду не перешкоджають дальшому рухові справи (п. 1 ст. 291 ЦПК). Але особи, які мають право на апеляційне оскарження рішення суду, можуть у апеляційній скарзі викласти свої міркування також з приводу законності ухвали суду з цього приводу.

За процесуальним становищем треті особи із самостійними вимогами користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Рівність їх прав пояснюється тим, що відносно них зроблено припущення, що вони є суб'єктами спірного права. Але між ними існує відмінність: в інтересах позивача розпочинається провадження по справі, третя особа -- вступає в порушену справу в суді, тому об'єднати цих осіб поняттям "позивач"2 було б неправильним. Назва третьої особи суто процесуальна -- вона вступає у справу між двома сторонами, тому і одержала таку назву.

Цивільний процес, який виник за позовом третьої особи до сторін, має відносну самостійність: його розвиток залежатиме від розвитку процесу між сторонами, але припинення процесу між сторонами не викличе обов'язкового припинення процесу між нею і сторонами. Задоволення сторін укладенням мирової угоди чи в результаті розгляду справи судом першої інстанції не перешкодить третій особі вимагати відповідно розгляду судом її вимоги до сторін чи порушити касаційне провадження.

Відносна самостійність в розвитку цивільного процесу третіх осіб не впливає на їх повну самостійність у здійсненні належних їм суб'єктивних цивільних процесуальних прав і виконанні обов'язків. Свої права вони реалізують без будь-яких обмежень, виходячи тільки з необхідності захистити власні майнові і особисті немайнові інтереси.

2.2 Практика суду

Що стосується практики застосування законодавства судами у цивільних справах за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги то необхідно зауважити що велика кількість таких рішень (майже 23 000) стосується поновлення або позбавлення батьківських прав чи встановлення батьківства. В таких справах третьою стороною є служба у справах дітей або інший орган яким законом надано статус органу опіки чи піклування. При розгляді таких справ треті особи частіше за все виступають від імені держави.

Справи що стосуються майнових прав, наприклад, визнання права власності на самовільне будівництво, виселення, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні приміщенням загального користування, стягнення витрат по комунальних платежах, визнання права власності на нерухоме майно тощо. Займають також значне місце в судовій практиці, загалом рішень по таким справам було винесено близько 40 тис.

Так, наприклад, Личаківський районний суд м.Львова за участю позивача, відповідача, третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом Л. до М., третьої особи К, про виселення, суд встановив, що позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, третьої особи про виселення відповідача. В судовому засіданні позивачка позов підтримала та пояснила, що квартира належить їй та її дочці - треті особі К. на праві спільної сумісної власності.. Остання у 1995 році вийшла заміж за відповідача по справі, який за її згоди почав проживати у спірній квартирі. Однак в зв'язку з тим, що останній зневажає її, влаштовує сварки, конфлікти, не дає можливості користуватися її власністю, добровільно залишити квартиру небажає, просить виселити його з спірного житла. Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив що після одруження з третьою особою Краль В. почав проживати у спірній квартирі за згоди позивачки. Однак позивачка створила нестерпні умови для його проживання у спірному житлі, постійно провокуючи сварки, конфлікти, тому змушений на даний час проживати в смт. Славське, однак відвідує дружину, яка проживає у спірному житлі. Третя особа К. в судовому засіданні проти позову заперечила, пояснила що являється співвласником спірної квартири, після одруження з відповідачем останній вселився у квартиру, із згоди позивачки, однак остання створила нестерпні умови для його проживання у житлі, тому він змушений покинути житло та проживати у смт. Славське, просить в задоволенні позову відмовити, однак жодних перешкод у користування позивачкою житлом не створює. Як встановлено з свідоцтва про право власності на квартиру належить на праві спільної сумісної власності Л. та К. Як встановлено з пояснень сторін та третьої особи, оскільки К. являється співвласником спірної квартири, нею за згоди позивача, у відповідність до належної їй частки у квартирі, у спірну квартиру поселився відповідач М. - її чоловік. Позивачкою в судовому засіданні не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відповідач спричинив їй такі умови для проживання за яких не може користуватися своєю власність, а саме належною їй частиною спірної квартири, в судовому ж засіданні встановлено, що вселився у квартиру, як чоловік третьої особи, яка є співвласником спірного житла, тому суд в задооволенні позову відмовляє.

Дуже актуальним в останній час став розгляд справ що стосується визнання законним нерухомого майна, яке було побудоване без відповідних розпорядчих та дозвільних документів, тобто узаконювання самобудування яке є особливо актуальним для таких регіонів України як м. Київ та АР Крим.

Так, наприклад, Фастівський міськрайонний суд Київсьокої області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові цивільну справу за позовом Т. до Дідівщанської сільської Ради, третя особа С. про визнання права власності на самовільне будівництво, встановив, що позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником 1/2 частини житлового будинку на х. Вільшанська Нива Дідівщанської сільської ради. Інша 1/2 частина вказаного будинку належить третій особі по справі С. Позивачка самочинно на земельній ділянці, що належить й на праві власності добудувала до частини будинку веранду пл.13, 5 кв.м. , яку сільська Рада не заперечує, щоб узаконити, проте проти цього заперечує третя особа С. Третя особа С. в судовому засіданні проти позову заперечив, і пояснив суду, що добудована веранди була проведена також і без його згоди, і покрівля веранди яка нависає на вікном другого поверху його кімнати створює затінення в кімнаті. Отже, суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи, вивчивши письмові матеріали справи прийняв рішення, що в задоволенню позову необхідно відмовити.

Бувають також випадки, коли треті особи, що мають право заявляти самостійні вимоги щодо предмету спору відмовляються від таких вимог, по різних причинах. Так, наприклад, у справі про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, суд встановив, що відповідач Л. згоден добровільно відшкодувати спричинену позивачу шкоду у сумі 17500грн. Позивач Р. згоден прийняти від відповідача в рахунок відшкодування шкоди, спричиненого в наслідок ДТП, грошові кошти у сумі 17500грн. і відмовитися від позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди. А третя особа К., що має право заявляти самостійні вимоги відносно предмету спору, відмовляється від заявлених ним позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Таким чином, між К. та Л. була заключна мирова угода. Однак такі випадки - коли третя особа, що має право заявляти самостійні вимоги відносно предмету спору, відмовляється від заявлених позовних вимог про відшкодування будь-якої шкоди - не виняток, а скоріше правило, хоча зауважимо що лише в тому разі, коли була укладена мирова угода.

3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог по предмету спору

Третіми особами без самостійних вимог у судовій практиці іноді визначаються співучасники сторін і суб'єкти захисту прав інших осіб. Але співвідповідач перебуває в правових відносинах з позивачем і відповідає безпосередньо перед ним, а третя особа на стороні відповідача перебуває за межами спірних правовідносин сторін. Суб'єкти захисту прав інших осіб відрізняються від третіх осіб за виконуваними цивільно-процесуальними функціями -- їх участь у процесі обумовлена необхідністю здійснення покладених на них обов'язків і захисту прав громадян (у тому числі і третіх осіб) та інтересів держави (ч. 2 ст. 121 ЦПК).

Треті особи без самостійних вимог можуть за власною ініціативою вступити у справу в суді першої інстанції до постановлення рішення, а також бути залученими до участі у справі за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи суду. В зв'язку з цим треті особи без самостійних вимог поділяються на дві групи: які вступають у справу і котрі залучаються до участі в справі.

Так, за пред'явленим членом кооперативу позовом до кооперативу про захист порушеного чи оспорюваного права користування жилим приміщенням, виділеним йому загальними зборами членів кооперативу (зборами уповноважених), державна адміністрація району, міста притягується до участі в справі третьою особою. При відмові у видачі ордера на виділену кооперативом квартиру членові кооперативу позов пред'являється до державної адміністрації району, міста. Кооператив у цьому випадку бере участь у справі як третя особа.

В справах за позовами про звільнення майна від арешту (виключення з опису) як треті особи можуть бути притягнутими: торговельні організації, які продали включене в опис майно в кредит, підприємства, організації, кооперативні організації, що спорудили будинки за державні кошти, одержані в кредит, і продали ці будинки працівникам на пільгових умовах, в разі спору про право власності на них; інші заінтересовані організації.

У справах, що виникають з житлових правовідносин, якщо судове рішення може вплинути на інтереси місцевих рад, державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій чи кооперативів, суд зобов'язаний залучити їх до участі в справі, постановляючи про це ухвалу.

Для вступу в процес по справі подається заява із зазначенням мотивів вступу і посиланням на докази. Така заява не підлягає оплаті державним митом і розглядається суддею в стадії підготовки справи до розгляду (п. З ст. 143 ЦПК) та при розгляді справи по суті.

При вирішенні питання про вступ третьої особи в справу суд перевіряє існування між нею і однією із сторін правових відносин і можливість впливу на них рішення суду по справі між сторонами. При розгляді судом заяви про залучення третіх осіб інші особи, які беруть участь у справі, вправі оспорювати доцільність їх участі в процесі. Про наслідки вирішення заяви суд постановляє ухвалу, яка оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає дальшому розвитку процесу (п. 1 ст. 291 ЦПК). Але особи, які беруть участь у справі, можуть викласти свої міркування з приводу законності і обґрунтованості такої ухвали в апеляційній скарзі на рішення суду.

Треті особи без самостійних вимог користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторони. Але оскільки вони не є суб'єктами спірних матеріально-правових відносин сторін, то не мають права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову, визнання позову чи укладення мирової угоди (ч. 2 ст. 108 ЦПК). Вони не можуть вимагати повторення для них тих процесуальних дій, які були здійснені сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, до їх вступу в процес. В доказовій діяльності третя особа діє незалежно від сторони. Виконання чи утримання від виконання певних процесуальних дій базується на принципі диспозитивності і всебічно залежить від самих третіх осіб, але, виходячи з положень принципу об'єктивної істини, з необхідності всебічного і повного з'ясування дійсних обставин справи, суд може зобов'язати третю особу виконати певні процесуальні дії, зокрема, подати наявні в неї письмові докази.

Третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, не вправі заявити зустрічний позов, але з дозволу суду може виконати дії, що означають зміну нею процесуальної правосуб'єктності -- вона може стати третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги.

Спірною є висловлена в літературі думка, що треті особи без самостійних вимог вправі залучати на свою сторону інших "субтретіх" осіб, і хоч таке подвійне ускладнення процесу викличе незручності для суду, але воно сприятиме уникненню в майбутньому двох процесів по розгляду справи, оскільки дозволить судові з'ясувати існуючі правові відносини між сторонами, стороною і третьою особою, між останньою і "субтретьою" особою.

Участь третіх осіб без самостійних вимог у справах, що виникають з трудових правовідносин, -- про поновлення на роботі неправильно звільнених або неправильно переведених працівників з виплатою за вимушений прогул має процесуальні особливості. Оскільки звільнення з роботи або переведення працівників з однієї посади на іншу чи на інше підприємство тієї або іншої місцевості провадиться за розпорядженням уповноважених на це посадових осіб, то останні на підставі ст. 109 ЦПК залучаються до участі у справі третіми особами без самостійних вимог, причому тільки на стороні відповідача. Залучення їх провадиться переважно за ініціативою суду, в провадженні якого перебуває справа, але можливе і на клопотання осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши позов працівника до організації і задовольнивши його, суд, коли буде встановлено, що звільнення або переведення позивача проведено з порушенням законодавства, повинен у тому ж процесі покласти на винну третю особу відшкодування підприємству, установі, організації шкоди, заподіяної в зв'язку з оплатою неправильно звільненому працівникові винагороди за вимушений прогул або оплатою переведеному працівникові різниш в заробітній платі у розмірі, встановленому законодавством про працю. Передбачене ст. 109 ЦПК положення є винятком із загального правила розгляду справ з участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача і дає можливість судові у трудових справах про поновлення на роботі або на попередній посаді звільнених чи переведених працівників розглянути одночасно первісний і регресний позови.

цивільний судочинство вимога житловий

У судовій практиці треті особи беруть участь найчастіше на стороні відповідача. Треті особи беруть участь на стороні відповідача найчастіше тому, що побоюються в майбутньому пред'явлення до них регресного позову. Так, відповідно до ст. 24 Закону № 2493-НІ від 7 червня 2001 р. "Про службу в органах місцевого самоврядування" як треті особи по справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної територіальній громаді, виступають службові особи органів місцевого самоврядування, які заподіяли цю шкоду. Однак у третіх осіб цього виду може бути й інша заінтересованість, наприклад, у разі участі у справі про стягнення аліментів на дітей дружини відповідача, яка є стягувачем аліментів за раніше винесеним судовим рішенням. Вона побоюється пред'явлення позову про зниження розміру аліментів у разі задоволення позову по даній справі.

Наприклад, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ж., на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області по цивільній справі за позовом Н., К., В., до С., третя особа У., про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд встановив, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги Н., К., В., до С., третя особа У., про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволені частково. Однак, переглянувши справу з'ясувалося, що за участі третьої особи був встановлений факт завдяки якому вина У., в заподіянні позивачам моральної шкоди знайшла своє підтвердження.

Значно рідше трапляються у судовій практиці випадки участі третіх осіб на стороні позивача. Так, наприклад, громадянин С. у порядку спадкування одержав житловий будинок. У заповіті померлого батька було зазначено, що спадкоємець зобов'язаний надати у довічне користування громадянці Д. (сестрі спадкодавця) одну кімнату. За позовом громадянина С. про виселення наймачів суд допустив як третю особу на стороні позивача громадянку Д., тому що вона заінтересована у позитивному вирішенні справи. Рішення суду про допуск третьої особи є повністю обґрунтованим, оскільки громадянка Д. не може бути ні позивачем, ні співпозивачем, оскільки не є ні володільцем, ні власником житлового будинку, і захист свого права могла одержати лише беручи участь як третя особа на стороні позивача.

Зазначимо, що участь у розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору іноді необхідно для вирішення справи по суті. Так, наприклад, при розгляді справи в апеляційному суді за позовом Т. до М., треті особи - Житлово-комунальне підприємство „Жилкомплекс" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири Т. сусідом М. роль третьої особи полягала в тому, що саме заслухавши суддю-доповідача, пояснення Т. та третьої особи, тобто Житлово-комунального підприємства „Жилкомплекс" які підтримали доводи скарги, заперечення М., представника ЖКП „Жилкомплекс", перевіривши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміни в частині відшкодування матеріальної шкоди з таких підстав. Тобто, фактично третя особа виступила незалежною стороною, однак при відсутності пояснень з її боку вирішення справи по суті було не можливе.

Висновки

Список використаної літератури

1. Цивільний процесуальний кодекс України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492.

2. Цивільний кодекс України. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст. 356.

3. Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування". - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 33, ст. 175.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 2007.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 2008 № 4.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 05.03.1977 р. № 1 "Про підготовку цивільних справ до судового розгляду" / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -- 2008. -- № 1.

7. Аргунов В. Н. Участие третьих лиц в гражданском процесс. -- М., 2008. -- С. 15.

8. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Особи, які беруть участь у і справі. -- К., 1997.

9. Комаров В. В., Радченко П. І. Участь третіх осіб та прокурора в цивільному судочинстві. -- X., 2002, с. 82-83.

10. Кравчук В. М., Угриновська О. І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. -- К. : Істина, 2006. - 944 с.

11. Сибилев Д. М. Участие третьих лиц в гражданском судопроизводстве. -- X, 2003. -- С. 22-40.

12. Сибільов Д. М. Участь третіх осіб в цивільному судочинстві.-- Х, 2003.

13. Тертишніков В.І. Цивільний процес України (лекції): Навч. - практ. посіб. - Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. - 272 с.

14. Цивільний процес: Навч. посібник. / А.Б. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. - За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2006. - 293 с.

15. Цивільний процес: Підручник. - К.: КНЕУ. - 2007.

16. Цивільно процесуальне право України: Навчальний посібник / За заг. Ред.. С.С. Бичкової.- К.: Атака, 2006.- с. 57.

17. Цивільно процесуальне право України: Навчальний посібник - Х.: НЮАУ, 2007.

18. Штефан М. Й. Підприємство і правосудця- -- К., 2003. -- С. 31.

19. Штефан М. Й. Проблеми теорії і практики цивільних процесуальних засобів захисту суб'єктивних прав громадян і організацій // Вісник КДУ. Юридичні науки. -- 2003. -- № 28.

20. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник: вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: Ін Юре, 2008. - с. 398.

Размещено на Allbest.ru