Діяльність адвоката в рамках кримінального процесу

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

І. Конституційні принципи забезпечення права на захист

ІІ. Становище захисника в кримінальному процесі

ІІІ. Права і обов'язки захисника

ІV. Робота адвоката в кримінальній справі

V. Розгляд та вирішення зауважень адвоката на протокол судового засідання

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Безпосередня діяльність адвокатури в Україні регламентується Законом України "Про адвокатуру" від 9 грудня 1992 року, перша стаття якого дає визначення адвокатури як добровільного професійного громадського об'єднання, покликаного згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод й представляти законні інтереси громадян України та інших країн, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, зазначеним та іншими законами України, статутами об'єднань адвокатів і здійснюється на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Набуття Україною незалежності, а згодом і прийняття концепції судово-правової реформи визначили напрям на приведення українського права, загалом, і ролі адвокатури в судочинній сфері. Нині прокурор і захисник є абсолютно рівними в кримінальному процесі за своїми правами і користуються однаковими можливостями по відстоюванню перед судом власної позиції.

Актуальність теми полягає в тому, що інститут адвокатури України набуває широких обертів свого функціонування. Гучні судові процеси підвищують інформованість населення та влади, дають змогу зрозуміти де є недоліки існуючої системи. Захисник у межах діючого закону шукає доречні засоби і методи захисту підсудних.

Об'єктом дослідження є діяльність адвоката, спрямована на забезпечення захисту свого підопічного.

Предметом безпосередньо виступає діяльність адвоката в рамках кримінального процесу, яка регулюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

Метою є огляд специфіки діяльності адвоката як безпосереднього учасника кримінального процесу через призму нормативно-правової бази.



І. Конституційні принципи забезпечення права на захист

Конституція України проголошує, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист (ч.2 ст.63). Забезпечення обвинуваченому цього права є однією з основних засад судочинства (п.6 ч.3 ст.129). Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура. В ст.62 Конституції України також закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист і презумпції невинуватості є важливою гарантією об'єктивного розслідування і судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинних осіб.

Ч.1 ст.43-1 КПК визначає, що підозрюваний - це особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або до якої застосовано запобіжний захід (наприклад, підписка про невиїзд з місця постійного проживання або тимчасового знаходження без дозволу органу дізнання чи слідчого) до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

А згідно ч.1 ст.43 КПК обвинувачений - це особа, щодо якої є досить доказів, які вказують на вчинення нею злочину, і на цій підставі слідчим винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого.

Після віддання до суду обвинувачений називається підсудним, а після винесення вироку - засудженим або виправданим.

Право вказаних осіб на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах руху кримінальної справи, поки існує обвинувачення.

Функцію обвинувачення в кримінальному процесі здійснюють слідчі органи, прокурор, громадський обвинувач, а також цивільний позивач або його представник - сторона обвинувачення.

Функцію захисту від підозри й обвинувачення здійснюють підозрюваний, обвинувачений, підсудний і засуджений, їх захисник, громадський захисник, а також цивільний відповідач або його представник - сторона захисту.

Оскільки сторони обвинувачення і захисту відстоюють кожна свою позицію, свій процесуальний інтерес, кримінальний процес набуває змагального характеру; що забезпечує повне, всебічне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи та її правильне, з врахуванням законних інтересів сторін, вирішення. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України).

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист полягає в тому, що закон: наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання яких дозволяє їм особисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину, обстоювати свої законні інтереси; надає згаданим особам право скористатися юридичною допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь у справі захисника обов'язковою; покладає на слідчі органи, прокурора і суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому його права (ст.53, 142, 194 КПК) і забезпечити можливість здійснення цих прав і захисту від підозри й обвинувачення, а також охорону його особистих майнових і немайнових прав.

Забезпечення охорони особистих і майнових прав підозрюваного й обвинуваченого слідчими органами і судом полягає в обов'язку цих органів: не розголошувати без необхідності обставин їх особистого життя; не провадити дій, які принижують гідність цих осіб або є небезпечними для їх здоров'я; повідомити про затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, сім'ю, якщо місце її проживання відоме; повідомити про арешт підозрюваного або обвинуваченого і його місце перебування дружину або іншого родича, а також сповістити про це за місцем роботи або навчання; якщо обвинувачений є іноземним громадянином - направити постанову про арешт в Міністерство закордонних справ України; вжити заходів піклування про неповнолітніх дітей та охорону майна і житла засудженого або взятого під арешт; скасувати запобіжний захід або постанову про відсторонення обвинуваченого від посади, якщо в їх подальшому застосуванні немає необхідності; вжити заходів до відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного засудження, затримання чи арешту.

У проекті КПК України (реєстр. №1233 від 13 грудня 2007р.) зазначено, що будь-який доказ, здобутий внаслідок застосування насильства, погроз чи інших незаконних заходів, визнається таким, що не має юридичного значення, а дослідження такого доказу, що відбулося, -- недійсним (п.3 ст.152 проекту).

ІІ. Становище захисника в кримінальному процесі

Згідно зі ст.44 КПК, захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

У якості захисників допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в України, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У випадках і в порядку, передбаченими КПК, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі підтверджується:

адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання;

адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи - угодою або дорученням юридичної особи у вигляді довіреності;

близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення для ознайомлення з матеріалами досудового слідства. У випадках, коли відповідно до вимог ст. 45 КПК участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом мас право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд ухвалу.

Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою:

у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі)не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту його до приймальника-розподільника.

Відповідно до ст.46 КПК підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження справи відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу.

При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, слідчий складають протокол із зазначенням мотивів відмови, а суд зазначає про це в протоколі судового засідання. Про прийняття відмови від захисника чи відхилення її особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

Відмова від захисника у випадках, зазначених у ст.45 КПК, може бути прийнята лише тоді, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обґрунтовують її мотивами, які особа, що провадить дізнання, слідчий, суд визнають такими, що заслуговують на увагу. У цьому випадку захисник замінюється іншим в порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прийнявши відповідно до вимог ст.50 КПК рішення про усунення захисника від участі в справі, а також прийнявши відмову захисника від виконання обов'язків, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя чи суд роз'яснюють підозрюваному, обвинуваченому, підсудному його право запросити іншого захисника та надають йому для цього в стадії розслідування справи не менше доби, а в стадії судового розгляду справи - не менше трьох діб.

Якщо у випадках, передбачених ст.45 КПК, підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом цих строків не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд - ухвалою самі призначають захисника.

Заміна одного захисника іншим, крім випадків, передбачених статтею 61 КПК, може мати місце тільки за клопотанням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Заміна одного захисника іншим може відбуватися на будь-якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено.

ІІІ. Права і обов'язки захисника

адвокат кримінальний процес захист

Захисник зобов'язаний використовувати передбачені в КПК та в інших законодавчих актах засоби захисту для з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу.

3гідно ст.48 КПК адвокат з моменту допущення до участі в справі наділений такою сукупністю прав:

1) до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфеденційне побачення, а після першого допиту - такі самі побачення без обмеження їх кількості і тривалості;

2) мати побачення із засудженим і особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;

3) ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства -- з усіма матеріалами справи;

4) бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та під час виконання інших слідчих дій, виконуваних за їх участю або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника;

5) застосовувати науково-технічні засоби у провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи - з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого, а в суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні - з дозволу судді чи суду;

6) брати участь у судових засіданнях;

7) ставити в судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

8) подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду;

9) виступати в судових дебатах;

10) знайомитися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;

11) знати про принесені у справі подання прокурора, апеляції, подавати на них заперечення;

12) брати участь у засіданнях суду у разі апеляційного розгляду справи;

13) збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази у справі, у тому числі запитувати й одержувати документи чи їх копії від громадян і юридичних осіб, ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян.

Захисник зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою. За неможливості з'явитися у призначений строк захисник зобов'язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачу, слідчому, прокурору, суду.

У разі неявки захисника слідча дія, участь в якій захисника не є обов'язковою, виконується без нього.

Захисник не має права розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням своїх обов'язків.

Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, карається на підставі статті 387 Кримінального кодексу України.

Захисник зобов'язаний не перешкоджати встановленню істини у справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до давання завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від надання висновку чи завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Він також повинен дотримуватися встановленого порядку в розслідуванні та судовому розгляді справи. Після допуску до участі у справі захисник - адвокат має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:

1) коли є обставини, які згідно зі статтею 61 КПК України виключають його участь у справі;

2) коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.

Документи, пов'язані з виконанням захисником своїх обов'язків у справі, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без його згоди.

Відповідно до статті 61 КПК України захисником не може бути особа:

1) яка брала участь у цій справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) яка відповідно до КПК є свідком і у зв'язку із цим допитувалась або підлягає допиту;

3) яка є родичем особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого зі складу суду, потерпілого, цивільного позивача;

4) щодо якої порушено кримінальну справу;

5) визнана недієздатною чи обмежено дієздатною.

Особа не може брати участь у справі як захисник також у випадках:

1) коли вона у цій справі надає або раніше надавала юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про надання юридичної допомоги;

2) у разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України.

Одна і та сама особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Не може бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини у справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

Захисник може бути усунутий від участі у справі лише на підставах, передбачених статтею 61 КПК України.

Встановивши обставини, які відповідно до п.1, 3, 4, 5 ч.1, 2, 3 ст.61 КПК України виключають участь захисника у справі, особа, яка провадить дізнання, слідчий виносить мотивовану постанову про усунення захисника від участі у справі та повідомляє про це захисникові і підозрюваному, обвинуваченому, підсудному.

На стадії дізнання та досудового слідства питання про усунення захисника від участі у справі на підставах, передбачених п.2 ч.4 ст.61 КПК України, за поданням особи, яка провадить дізнання, слідчого вирішує суддя за місцем провадження розслідування. Суддя розглядає подання про усунення захисника від участі у справі, вивчає матеріали, якими обґрунтовується подання, вислуховує прокурора і захисника, за необхідності опитує підозрюваного, обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа, після чого виносить мотивовану постанову про усунення захисника від участі у справі чи про відмову в цьому. Постанова судді про усунення захисника оскарженню не підлягає.

Під час судового розгляду питання про усунення захисника від участі у справі на підставах, передбачених статтею 61 КПК України, вирішує суд.

За наявності підстав особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд повідомляють про усунення захисника від участі у справі відповідному органу, адвокатському об'єднанню для вирішення питання про відповідальність адвоката.

Внесенням змін до ч.2 ст.48 КПК Законом від 13 січня 2000р. було виключено право захисника з моменту допуску до участі у справі «при наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки».



ІV. Робота адвоката в кримінальній справі

Робота захисника передбачає пошук даних, які виправдовують підозрюваного, обвинуваченого або пом'якшують чи виключають їх відповідальність. При цьому захисникові нерідко доводиться виконувати дії, які за змістом і характером аналогічні тим, що охоплюються поняттям "оперативно-розшукова діяльність". Робота захисника тут зводиться головним чином до роботи з людьми, з різними соціальними групами. Захисник повинен по можливості відвідати місце злочину і оглянути його, опитати людей, які є чи можуть бути свідками або очевидцями злочину, відтворити повну, об'єктивну картину злочину, створити власну доказову базу. Крім того, захисник для більш якісного виконання своїх завдань може запрошувати разом з помічником адвоката, який має офіційний статус, добровільних помічників з боку громадськості, давати їм доручення на встановлення обставин, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого або пом'якшують чи виключають їх вину.

Ч.4 ст.221 КПК зазначає, що якщо під час провадження додаткових слідчих дій присутній захисник, він має право через слідчого задавати питання свідкові, потерпілому, експертові, спеціалістові й обвинуваченому, а також клопотати про занесення до протоколу обставин, які мають значення для справи. Слідчий може відвести запитання, які ставить захисник, але відведене запитання заносить до протоколу.

Ст.219 КПК надає захисникові право, ознайомлюючись із матеріалами справи, робити виписки, мати побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз'яснювати обвинуваченому зміст обвинувачення, обмірковувати з обвинуваченим питання про за явлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого і прокурора.

Отримавши копію матеріалів справи, обвинувачений та його захисник зможуть у спокійній обстановці (наприклад, у приміщенні юридичної консультації, адвокатській конторі, вдома тощо, а не у кабінеті слідчого, звичайно, за умови, що обвинувачений не знаходиться під вартою) ознайомлюватися із справою, що значно підвищить якість надання правової допомоги і сприятиме захисту обвинуваченого. Ч.6 статті 218 КПК проголошує також, що обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи.

На підставі статті 255 КПК України після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити захисникові за його клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи. Захисник має право робити з матеріалів необхідні виписки.

Стаття 261 КПК України проголошує, що сторона обвинувачення (прокурор, а також потерпілий, цивільний позивач та їх представники) і сторона захисту (підсудний, захисник і законний представник, цивільний відповідач і його представник) користуються рівними правами на заявлений відводів і клопотань, подання доказів, участь у їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду. Підсудний, відповідно до положень статті 263 КПК України, має право мати захисника.

Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті його законних інтересів. Захисник має право на побачення з підсудним, бере участь у дослідженні доказів, порушує перед судом клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, що виправдовують підсудного або пом'якшують його відповідальність, заявляє інші клопотання, викладає суду свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду.

Ефективність захисту багато в чому залежить від рівня підготовки адвоката до участі в судовому розгляді кримінальної справи. Зокрема, він повинен ретельно вивчити матеріали кримінальної справи, зробити необхідні для захисту виписки і нотатки, ґрунтовно переговорити з підзахисним, узгодити з ним правову позицію, інші практичні питання захисту, намітити докладний план захисту, де передбачити за явлення клопотань у підготовчій частині судового розгляду, пропозиції про порядок дослідження доказів, визначити основні пункти захисту, конкретні процесуальні дії (допити окремих осіб, поставлення питань експерту, оголошення документів тощо). Захисник повинен брати активну участь у судовому слідстві з тим, щоб допомогти суду дослідити всі докази, з'ясувати всі обставини справи, які виправдовують підсудного, пом'якшують його вину чи звільняють від кримінальної відповідальності.

Досліджуючи матеріали експертизи, адвокат перевіряє додержання процесуальних умов проведення експертизи, своєчасність повідомлення підсудного про проведення експертизи, використання підсудним наданих йому прав щодо відводу експерта, ставить експерту запитання, реагує на випадки виходу експерта за межі своєї компетенції.

Частина друга статті 318 КПК України визначає порядок проведення судових дебатів: спочатку виступає прокурор, потім - потерпілий та його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники, і лише після цього, перед останнім словом підсудного, виступає захисник.

Підготовка до захисної промови складається із:

* збирання матеріалів;

* аналізу матеріалів справи;

* систематизації матеріалів;

* письмової підготовки до промови.

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить підсудному. У своїй репліці адвокат коротко і коректно може звернути увагу суду на перекручення фактів, позиції захисту, домисли, принципово неправильні судження, допущені стороною обвинувачення.

Відповідно до статті 88 КПК України адвокат, який брав участь у судовому засіданні, протягом трьох діб з моменту одержання повідомлення про виготовлення протоколу судового засідання може ознайомитися з протоколом і подати на нього зауваження. Головуючий розглядає зауваження на протокол судового засідання і в разі згоди з ними посвідчує їх правильність. У разі незгоди головуючого із зауваженнями вони виносяться на розгляд судового засідання. Про час розгляду зауважень інформуються всі учасники судового розгляду, але їх неявка не перешкоджає розгляду зауважень.

Відповідно до п.1 ст.348 КПК України адвокат має право подати апеляцію у частині, що стосується інтересів підзахисного.

Подання апеляції на вирок є обов'язком адвоката, який здійснював захист у суді першої інстанції, якщо він вважає вирок неправильним і таку думку поділяє підзахисний

Згідно зі ст.384 КПК України адвокат має право подати касаційну скаргу в частині, що стосується інтересів підзахисного.

За клопотанням засудженого відповідно до ст.411 КПК України адвокат викликається в засідання суду, що вирішує питання, пов'язані з виконанням вироку. Розгляд справи починається доповіддю судді, після чого заслуховуються пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, і думка прокурора. Потім суддя виходить до нарадчої кімнати для винесення постанови.

V. Розгляд та вирішення зауважень адвоката на протокол судового засідання

Про кожне судове засідання і про кожну окрему судову дію, проведену поза цим засіданням, складається протокол, який є важливим процесуальним документом. В протоколі зазначаються суть і зміст процесуальних дій, що були виконані судом, сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, іншими учасниками процесу в судовому засіданні під час розгляду справи чи поза засіданням. Протокол судового засідання є основним процесуальним документом, на підставі якого суд касаційної, наглядової інстанції перевіряють, чи законний склад суду, що розглядав справу, додержання законодавства при розгляді справи, чи не порушив суд права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі тощо.

Адвокат, який брав участь в судовому засіданні, протягом трьох діб з дня складання протоколу має право ознайомитися з ним і додати письмові зауваження, вказавши на його неправильність або неповноту.

Розглянувши зауваження, суд вносить вмотивовану ухвалу, а суддя - постанову, якою посвідчує правильність зауважень або відхиляє їх. Зауваження на протокол і ухвала суду чи постанова судді у всіх випадках приєднується до справи.



Висновок

Адвокат є єдиним захисником людини яка порушила законодавство. Маючи цей статус захисник докладає максимальних зусиль для досягнення мети - збереження свободи свого підопічного, який потрапив за певних обставин на лаву підсудних і покладає всі надії на адвоката - справедливого і неупередженого представника закону.

Адвокат обов'язково повинен стояти на захисті прав та свобод людини, які їй надала держава, Конституція, закони та інші нормативно-правові акти. Адвокат повинен у нашому, досить нездоровому суспільстві, захищати людину відрізного роду посягань на її честь та гідність, у тісній сполуці із законом.

Адвокат завжди повинен бути лояльним до інтересів свого клієнта. Він не вправі ігнорувати думку підзахисного, його показання, ставлення до пред'явленого обвинувачення. Адвокат не є вільним у визначенні позиції (крім випадків, коли підзахисний обумовлює себе), але у вирішенні питань правового характеру, виборі тактики і методики захисту є незалежним. Підзахисному не байдуже, якими способами буде обстоюватися правова позиція. Адвокат повинен інформувати його про тактичні прийоми, які має намір застосувати, роз'яснити їх суть, щоб їх застосування не було несподіванкою для обвинуваченого і не викликало з його боку небажаної реакції.



Список використаних джерел

1. Відомості Верховної Ради України. №44.-2001

2. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. №30.-1996

3. Кримінальний кодекс України//Відомості Верховної Ради України. №25-26.-2001

4. Кримінально-процесуальний кодекс України//Відомості Верховної Ради УРСР.-№2.-1961

5. Омельяненко Г.М. Питання захисту конституційних прав людини у кримінальному судочинстві України//Право України. №3.-1997

6. Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному процесі на сучасному етапі//Адвокат. №8.-2008

7. Фіолевський Д.П. Адвокатура України. Прецедент.-К. 2007

8. Фомін М.А. Ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінальної справи як елемент в реалізації інституту сприяння захисту//Адвокат.-№3(102). 2009

9. Шкарупа В.К., Філонов О.В. Адвокатура України.-К. 2007

10. Штурмак О. Забезпечення прав людини як невід'ємна умова допустимості доказів у кримінальному судочинстві України//Право України.-№7. 2009

11. Проект Кримінально-процесуального кодексу України. - реєстр.№1233 від 13 грудня 2007р.//gska2.rada.gov.ua

12. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р.//Відомості Верховної Ради України. №27.-2001

Размещено на Allbest.ru