Організована злочинність

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ

Реферат з дисципліни: кримінологія

на тему:

“Організована злочинність”

Підготував студент

II курсу

Корнійчук Дмитро

Вінниця 2009

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття організованої злочинності

1.1 Структура організованої злочинності

1.2 Ознаки організованої злочинності

1.3 Суб'єкти та об'єкти організованої злочинності

2. Особливості організованої злочинності

2.1 Причини організованої злочинності

2.2 Бізнес організованої злочинності

3. Роль корупції в організованій злочинності

4. Методи боротьби з організованою злочинністю

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Те, що організована злочинність в нашій країні є, - факт уже безперечний і визнаний на державному рівні.

Поняття “організована злочинність” міцно ввійшло в наукову термінологію в другій половині 80-х років. До цього часу дана категорія щодо реалій нашого суспільства в літературі і засобах масової інформації не використовувалася.

Боротьба з організованою злочинністю не тільки ввійшла в число найважливіших завдань правоохоронних органів, але вже давно стала однією із загальнодержавних проблем, від оптимального вирішення якої багато в чому залежать долі реформ, моральне здоров'я суспільства, цивілізований розвиток країни. Більше того, інтеграція найбільш потужних антигромадських формувань в Україні перетворює цю проблему не тільки в міждержавну (в межах колишнього СРСР), але й у міжнародну.

Однак, незважаючи на важливість рішення комплексу завдань, спрямованих на боротьбу з найнебезпечнішим антисоціальним феноменом, ніякого поліпшення в кримінальній ситуації не тільки не досягнуто, але і з року в рік послідовно погіршується. Ядром злочинності в Україні, безсумнівно, є її організовані форми різної антисоціальної спрямованості.

Організована злочинність (ОЗ) - це винятково небезпечне явище, яке повинно мати адекватну протидію з боку держави.

Першим кроком до подолання злочинності, було, видання указу президента України Леонідом Кучмою указ “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю”. Другим кроком у зв'язку із неефективністю виконання згаданого указу стало розпорядження від 10 лютого 1995 року “Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю”.

Крім того, у жовтні 1995 року Верховною Радою України був прийнятий Закон “Про боротьбу з організованою злочинністю”. У ньому визначено правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.

Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Великим кроком для запобігання криміногенних дій став прийнятий 5 квітня 2001 року Кримінальний кодекс України. У преамбулі, зокрема, зазначено, що Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

1. Поняття організованої злочинності

Організована злочинність - це складні кримінальні види діяльності, здійснювані в широких масштабах організаціями й іншими групами, що мають внутрішню структуру, що одержують фінансовий прибуток і забирають владу шляхом створення й експлуатації ринків незаконних товарів і послуг. Ці злочини часто виходять за межі державних кордонів. Розуміння організованої злочинності ще менше визначено, ніж насильницької, корисливої або економічної. В основі виділення організованої злочинності із загальної протиправної поведінки лежать характер і ступінь організованої взаємодії декількох злочинців між собою при здійсненні своєї пролонгованої діяльності. Часто організовану злочинність визначають і як процес раціональної реорганізації злочинного світу за аналогією із законною підприємницькою діяльністю на законних ринках. Така злочинна підприємницька діяльність, переслідуючи свою мету, бере участь у таких незаконних видах діяльності, як угоди із незаконними товарами і послугами, монополізація ринку, використання корупції і залякування.

Феномен організованості стосується не тільки і не стільки вчинення конкретних діянь, скільки становлення самого злочинного формування, його існування і його кримінальної діяльності. Вчинення однакових або різних злочинів є відносно загальною справою організованих між собою суб'єктів (груп), кожний із який має свої функціональні обов'язки, «права і повноваження». «Коза ностра» (італ. - «Наша справа») більш-менш точно відбиває суть організованої злочинності.

Соціальна база організованої злочинності і спектр її можливостей у командній економіці соціалістичного суспільства в СРСР були одні, у перехідній економіці України та інших пострадянських державах - інші, у капіталістичних країнах - треті. У СРСР організована злочинність, що паразитувала в основному в плановій економіці, була спрощеною і підпорядковувалася бюрократії; у «перехідний» період - ускладнилася і стала більш розгалуженою, автономною; у «капіталістичному світі» - фігурує як складна система самостійних специфічних суб'єктів особливих ринкових відносин. У побудові організованої злочинності знаходять також відбиток сфера злочинної діяльності, етнічні, релігійні, національні й інші традиційні особливості її основного місця перебування.

Останнім часом спостерігається зростання організованої злочинності у світі. Ця загрозлива тенденція зумовлена значними досягненнями в розвитку технологій і засобів зв'язку та безпрецедентним розширенням міжнародної комерційної діяльності, перевезень, туризму. У результаті злочинність не тільки розширюється, але і стає прибутковою.

1.1 Структура організованої злочинності

На міжнародному семінарі ООН з питань боротьби з організованою злочинністю в Суздалі в 1991 році організована злочинність була визначена як: ”відносно масова сукупність стійких і керованих співтовариств злочинців, що займаються злочинами як промислом і створюють системою захисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних засобів, як насильство, залякування, корупція і великомасштабні розкрадання”. Організовану злочинність експерти ООН розділяють на декілька видів.

1) Мафіозні родини, що існують за принципом ієрархії. Вони мають свої внутрішні правила життя, норми поведінки і відрізняються великою кількістю протиправних дій.

2) Професіонали. Члени таких організацій об'єднуються з метою виконання певного злочинного задуму. Організації такого роду непостійні і не мають такої жорсткої структури, як організації першого виду. До групи професіоналів відносять фальшивомонетників, формування, які займаються крадіжками автомобілів, вимаганням і т.д. Склад професійної злочинної організації може постійно змінюватися і її члени можуть брати участь у різних однотипних злочинних діях.

3)Організовані групи, що контролюють певні території.

Можна класифікувати організовану злочинність і по сферах прояву:

- Організована злочинна діяльність, що реалізується в сфері економіки;

- Організована злочинна діяльність, що реалізується в сфері управління;

- Організована злочинна діяльність, що реалізується в соціальній сфері;

Саме ця класифікація покликана зіграти позитивну роль у формуванні методик розкриття і розслідування організованої злочинної діяльності, структури правоохоронних органів, покликаних боротися з цим явищем.

Існує також розподіл організованої злочинності по етнічних, культурних і історичних зв'язках. Виділення цих типів організованих злочинних груп не завжди означає наявність чітких кордонів між ними. Майже кожне організоване співтовариство злочинців можна розглядати як носій багатьох сукупних ознак. Організованій злочинності властиво швидке пристосування, адаптація форм її діяльності до національної політики, карного правосуддя і до захисних механізмів різних держав.

1.2 Ознаки організованої злочинності

Відповідно до Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 10 червня 1993 року під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань. Види та ознаки цих злочинів, а також кримінально-правові заходи щодо осіб, які вчинили такі злочини, встановлюються Кримінальним кодексом України.

Перша ознака організованої злочинності- наявність об'єднання осіб для систематичного заняття злочинами з вираженою ієрархією, суворою дисципліною і стійкою системою карних традицій. Рівень організованої злочинності умовно ділиться на примітивний, середній і високий.

Примітивний - менш небезпечний, тому що носить локальний характер і не має зв'язку з чиновниками органів влади і управління.

Середні і високий рівні схожі. Для них характерні:

- Між ватажком і виконавцем існують проміжні ланки;

- Наявність підрозділів, що спеціалізуються на різних видах діяльності;

- Зв'язок з чиновниками органів влади і управління;

- Для високого рівня - організація стосунків між різними групами і координація їх дій;

Друга ознака організованої злочинності- економічна. Головна мета систематичного порушення закону - збагачення, нагромадження капіталу, із чим нерозривно пов'язана діяльність щодо легалізації капіталів, отриманих злочинним шляхом (відмивання грошей).

Третя ознака організованої злочинності - корупція.

1.3 Суб'єкти та об'єкти організованої злочинності

Суб'єкти організованої злочинності розділяють:

- за розміром (група, формування, організація, співтовариство), а засоби масової інформації додають - мафія (організація загальнонаціонального масштабу) і “супермафія" (міжнародні організації, уже транснаціональні корпорації, в яких границя між легальним і кримінальним бізнесом нерідко розмита);

- за місцем базування (наприклад, у Києві - троєщинська, борщагівська та інші; у Москві - солнцевська, люберська, долгопрудненська і так далі);

- за етнічною ознакою (переважно національний склад): слов'янські, грузинські, чеченські, дагестанські, інгушські, вірменські, азербайджанські, в'єтнамські, китайські).

До прийнятих в практиці можна додати й інші критерії - за внутрішньою структурою (її розвиненістю), за зовнішніми зв'язками (із корумпованими чиновниками, із легальним бізнесом .) та інші.

Об'єкти організованої злочинності: стратегічні ресурси (нафта, метал), наркотики, зброя, але головний об'єкт - люди, власники, із яких можна "качати" гроші. Їхній бізнес, власність настільки ж різноманітні, як і вся економіка (промисловість, сільське господарство, сфера послуг і т.п.). Істотну роль грає форма власності: державна, приватна, акціонерна, іноземна, спільне володіння, тому що при пануючому менталітеті легше грабувати недержавні середні і дрібні фірми. Головна для організованої злочинності характеристика - прибутковість об'єкта. Остання пов'язана із суперечливістю економічних стосунків (сильні перепади цін, інфляція, курс долара), недосконалістю законодавства, високим попитом на заборонні послуги тощо.

2. Особливості організованої злочинності

Особлива небезпека організованої злочинності полягає в тому, що часто людині, яка вступає в ці ряди не доводиться переборювати психологічний бар'єр, тому що безпосередньо насильством, вимаганням, крадіжками (у побутовому розумінні) займаються тільки певні підрозділи організованої злочинної групи. Більшість зайнята забезпеченням діяльності цих підрозділів, що зовні не виглядає криміналом. Це визначається принципами побудови організованої злочинності, схожими з принципами побудови бізнесу, що дозволяє застосовувати методи ведення бізнесу в кримінальній діяльності.

2.1 Причини організованої злочинності

Недосконалі закони, з одного боку, змушують приховувати прибутки, а з іншого -- дозволяють легко знайти зручні “стежки” до такого сховку. Держава не має жорсткого контролю за дотриманням чинного законодавства. Водночас не існує особистої відповідальності посадових осіб за прийняття рішень, що негативно впливають на стан національної економіки.

Надмірне податкове навантаження призвело до того, що майже 40% працездатного населення отримують платню “повз касу”. Для них заробітки в “економічному підпіллі” -- це єдиний спосіб втриматися “на плаву”. А чимало підприємців тільки завдяки “чорному обліку” можуть захистити свою справу від банкрутства і розвивати її далі. За даними дослідження Міжнародної фінансової корпорації, понад 2/3 малих підприємств, для того щоб вижити, не відображають у звітності щонайменше 30% своїх прибутків. Так поширюється правовий нігілізм (відношення до права, що виражається в запереченні його соціальної цінності.), руйнуються морально-духовні засади, криміналізуються цілі прошарки населення. Суспільство дивиться нині на державу як на структуру, не спроможну ані подбати про своїх громадян, ані протистояти корупції та організованій злочинності.

За підрахунком фахіфців, що частка тіньового сектору в економіці України вже становить близько 50%. На рівнях концернів та фінансових груп величезні обігові кошти контролюють корумповані чиновники найвищих рангів та олігархи. На рівнях окремих підприємств та базарів облік прибутків провадять нищі слої злочинної організації - бойовики. В усіх сферах повинен бути жорсткий контроль держави з її податковим та правозахисним апаратом.

Близько 50% капіталів обертаються поза легальною банківською системою. Величезна кількість бюрократичних обмежень також спонукає підприємців до того, щоб розвивати свій бізнес у “тіні”. Господарську діяльність регулюють понад 30 законів, близько 30 президентських указів та понад 80 постанов Кабінету Міністрів. На кожне мале підприємство щороку припадає близько 20 різноманітних перевірок.

Тож не дивно, що підприємцеві легше дати хабара чиновникові, аніж витримати такий бюрократичний тиск.

2.2 Бізнес організованої злочинності

Професійна злочинність настільки ж стара, як і цивілізація. Однак, організована злочинність (у сучасному розуміння слова) народилася набагато пізніше, приблизно століття тому. Справа в тому, що виникнення організованої злочинності - це якісно новий етап розвитку злочинного світу. Якщо “неорганізовані” злочинці є аутсайдерами суспільства, то діяльність сучасних мафіозі будується в основному за законами бізнесу, і тому вони стали складовим елементом суспільної життєдіяльності.

Загальновідомо, що головна мета злочинних організацій - добування максимальної матеріальної вигоди.

Формулюючи визначення організованої злочинності, вітчизняні і закордонні кримінологи одностайно підкреслюють такі її характеристики, як:

а) усталеність, систематичність і тривалість;

б) ретельне планування злочинної діяльності;

в) поділ праці, диференціація на керівників і виконавців - фахівців різного профілю;

г) створення грошових страхових запасів (общаків), що використовуються для потреб злочинної організації.

Неважко побачити, що всі ці ознаки цілком копіюють характерні риси легального капіталістичного підприємництва. Тому організовану злочинність варто розглядати в першу чергу як особливу галузь бізнесу, специфічну сферу економічної діяльності.

Розглянемо ряд особливостей економіки організованої злочинності, яким у вітчизняній науковій літературі не надано поки достатньо уваги.

1) Попит на мафіозному ринку. Це відноситься не тільки, наприклад, до наркобізнесу, коли мафіозі “усього лише” продають товар, що добровільно робить вибір клієнтам, але і рекету, коли організована злочинність бере на себе охорону підприємців від неорганізованої злочинності.

Узагалі можна зробити висновок, що організована злочинність складається тільки там і тоді, де і коли виникає стійкий і високий попит на заборонені товари і послуги. Тому економічна історія організованої злочинності - це пошук керівниками мафій вільних ринкових ніш, закріплення і розширення своїх позицій у конкурентній боротьбі з іншими злочинними організаціями, а також періодичне “перепрофілювання”, викликане з думкою ринкової кон'юнктури. Мафія може “замовляти” попит на свою продукцію (часто рекетири “захищають” бізнесменів від самих себе), але в цілому вона лише задовольняє суспільні потреби, що сформувалися об'єктивно.

2) Профіль злочинного виробництва. Економіка організованої злочинності заснована на сполученні різних видів бізнесу, злочинного і легального. Наприклад, в епоху “сухого закону” американські гангстери одержували основні прибутки від підпільної торгівлі алкогольними напоями, але одночасно продовжували контролювати проституцію і починали освоювати наркобізнес (основним злочинним промислом наркобізнес став тільки в 60-70-ті роки). Зміна головної спеціалізації пояснюється при цьому не стільки протидією органів правопорядку, скільки змінами попиту, діяльністю легального “великого бізнесу” і витисненням старого малоприбуткового бізнесу новим високоприбутковим. Крім того, ОЗ звичайно поєднує два напрями економічної діяльності: нелегальне виробництво, де “напрацьовуються” великі гроші, і легальне виробництво, де ці гроші “відмиваються”. У результаті економіка організованої злочинності виглядає як айсберг: на очах - легальний, відносно малоприбутковий сам по собі бізнес (наприклад, переробка вторсировини), “під водою” - високоприбутковий нелегальний бізнес (наприклад, наркобізнес).

3) Витрати виробництва і прибуток злочинного бізнесу. Нелегальний бізнес ОЗ обов'язково високоприбутковий, причому середня норма гангстерського прибутку відрізняється від нормальної середньої норми на декілька рівнів. У легальному бізнесі 10% річних вважаються дуже високим показником, у той час як у наркобізнесі норма валового прибутку в одній торговій угоді перевищує 1000%.

Справедливо зазначають, що “Коза Ностра” може вважатися самою високоприбутковою корпорацією США. Те ж саме можна сказати про Якудзе в Японії, про мафію в Італії і т.д. Однак, часто забувають, що зворотним боком високого валового прибутку є не менше високі витрати. Чисто виробничі витрати мафіозного бізнесу досить малі (наприклад, у наркобізнесі виробники первинної сировини одержують менше тисячної долі від кінцевих роздрібних цін). Зате трансакційні витрати дуже великі і досить специфічні.

У цьому бізнесі неможлива звичайна страховка підприємницького ризику, що досить високий (при транспортуванні наркотиків правоохоронні органи перехоплюють приблизно 10% вантажу). Своєрідною страховкою можна вважати систематичний підкуп поліції і політиків. Однак, ці “страхові внески” величезні і доходять навряд чи не до 2/3 валового прибутку. Високі також витрати “відмивання” злочинних прибутків.

4) Конкуренція на мафіозному ринку. У державі, як правило, діють декілька мафіозних організацій (кланів), що займаються схожими промислами. Щоб уникнути витрат від самогубної міжусобної боротьби територія ділиться на райони (території), закріплені за окремими мафіозними групами. Центральне керівництво гангстерського співтовариства (типу “купола” у сіцілійській мафії), якщо воно є, виконує координуючі функції аналогічно національним спілкам підприємців у легальних галузях. Мафіозне співтовариство в результаті являє собою федерацію самостійних, що часто ворогують, організацій. На своїй території кожна ОЗ діє монопольно, однак, час від часу відбувається переділ територій “за силою” (як правило, під час мафіозних “розборок”).

Вивчення закономірностей економіки організованої злочинності дозволяє правильно вибирати стратегію стримування мафіозної діяльності, мінімізації її негативних наслідків.

3. Роль корупції в організованій злочинності

Корупція є одним з основних чинників, які створюють реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави, вона негативно впливає на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини.

Незважаючи на вжиті останнім часом організаційно-правові заходи щодо протидії корупції, масштаби її не зменшилися. Через невиконання низки заходів, передбачених Національною програмою боротьби з корупцією, не відбулося відчутного скорочення кількості корупційних діянь.

Таке становище є наслідком того, що дотепер не з'ясовано всіх соціальних передумов корупції, цілеспрямовано не здійснювалась діяльність щодо їх обмеження та нейтралізації. Поширенню корупції сприяє гальмування демократичних та економічних перетворень. Не розроблено основ адміністративної реформи. Не визначено хоча б на концептуальному рівні стратегії запобігання та протидії корупції.

Діяльність щодо боротьби з корупцією не стала пріоритетною для багатьох державних органів. Вона здійснюється без певної системи і належної вимогливості, достатнього інформаційного забезпечення, додержання принципу розподілу функцій та відповідальності.

Діяльності правоохоронних органів щодо запобігання корупційним діянням, їх виявлення та розслідування бракує повноти нормативного регулювання, науково-методичного забезпечення.

Інформаційно-пошукова робота щодо виявлення корупційних проявів не спрямована на сфери найбільшого її поширення та найвищі управлінські структури. Заходи щодо вдосконалення законодавства з питань боротьби з корупцією мають фрагментарний характер. Головні зусилля у боротьбі з корупцією витрачаються на реагування на окремі корупційні прояви, а не на усунення причин та умов, що сприяють їм.

Забезпечити системний підхід та ефективну організацію діяльності щодо запобігання та протидії корупції можливо за наявності комплексної, науково обґрунтованої концепції.

злочинність мафіозний корупція

4. Методи боротьби з організованою злочинністю

Організовану злочинність робить такою прибутковою і безнаказаною корупція. Отже, основним методом боротьби з нею - є боротьба з корупцією.

Найефективніший спосіб боротьби з корупцією - це створення умов, які перешкоджатимуть її появі і розвитку. Законодавство про боротьбу з організованою злочинністю базується на:

- Конституції України;

- ЗУ: “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.1993 N 3341-XII;

- Кримінальний кодекс вiд 05.04.2001 № 2341-III.;

- Кримінально-процесуальний кодекси України вiд 28.12.1960 № 1001-05;

- ЗУ: “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 N 2135-XII;

- ЗУ “Про міліцію” вiд 20.12.1990 № 565-XII;

- ЗУ “Про Службу безпеки України” від 25.03.1992 N 2229-XII;

- ЗУ “Про прокуратуру” від 5.11.1991 N 1789-XII;

- та інші закони.

Ефективна боротьба з корупцією можлива за умови створення та реалізації належної системи забезпечення цієї діяльності.

Кадрово-професійне забезпечення боротьби з корупцією передбачає побудову ефективної системи підготовки, добору та розстановки кадрів для державної служби, управлінських ланок правоохоронних органів, їх атестації, професійного навчання та виховання, перепідготовки, а також стимулювання чесного і сумлінного ставлення до виконання службових обов'язків. Особливу увагу слід приділяти кадрово-професійному забезпеченню державних органів, що безпосередньо здійснюють боротьбу з корупцією.

Висновки

Отже, організовану злочинність, суперечить існуючим суспільним відносинам, заподіє або здатне заподіяти шкоду правам і інтересам громадян, спільнотам, державі і суспільству в цілому, перешкоджає поступовому розвитку держави.

У цій роботі мною було розглянено такі питання: поняття організованої злочинності, структура організованої злочинності, ознаки організованої злочинності, cуб'єкти та об'єкти організованої злочинності, особливості організованої злочинності, причини організованої злочинності, бізнес організованої злочинності, роль корупції в організованій злочинності та методи боротьби з організованою злочинністю.

Перелік основних завдань, які які повинні поставити перед собою держава Україна, для зменшення темпів розвитку і діяльності організованої злочинності.

- вдосконалення законодавчої бази, що регулює підприємницьку діяльність. У нових законах не має бути “щілин”, що дозволяли б ухилятися від сплати податків, приховувати прибутки;

- вдосконалити механізм притягнення до цієї відповідальності;

- керівна верхівка держави мусить прийняти політичне рішення про скорочення тіньового сектору економіки;

- створення сприятливих умов для розвитку підприємництва;

- належить послабити податковий тиск;

- доцільно встановити сприятливий податковий режим для залучення внутрішніх та іноземних інвестицій, запровадити їх надійне страхування і надати їм державні гарантії;

- забезпечення прозорості і відкритості діяльності державних органів, що регулюють підприємницьку діяльність/

В разі виконання вище перелічених завдань, буде спостерігатись:

- зниження ставок оподаткування зросте кількість приватних підприємств, а отже, збільшиться й загальна сума податкових надходжень від приватного бізнесу;

- складуться сприятливі умови для реалізації довгострокових програм у сфері соціальної політики, освіти та охорони здоров'я;

- завдяки лібералізації підприємницької діяльності почне формуватися сприятливий інвестиційний клімат. Поступово збільшуватимуться внутрішні інвестиції, спрямовані на відтворення та розвиток виробництва;

- почнуть збільшуватися офіційні грошові доходи та заробітна платня;

- зменшуватимуться масштаби корупції, поступово знижуватиметься рівень організованої злочинності;

- відбудеться легальна концентрація великих національних капіталів, припиниться нелегальний експорт капіталів;

- зростуть легальні доходи громадян, підвищиться їхній матеріальний рівень;

- збільшиться обсяг зовнішніх інвестицій. Зросте довіра розвинутих держав до України, яка відтак зможе налагодити тісніші контакти з міжнародною спільнотою.

Отже, ефективна боротьба з корупцією можлива за умови створення та реалізації належної системи забезпечення цієї діяльності. Кадрово-професійне забезпечення боротьби з корупцією передбачає побудову ефективної системи підготовки, добору та розстановки кадрів для державної служби, управлінських ланок правоохоронних органів, їх атестації, професійного навчання та виховання, перепідготовки, а також стимулювання чесного і сумлінного ставлення до виконання службових обов'язків.

Список використаної літератури

1. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ прийнята від 28 червня 1996 року;

2. Закон України “Про боротьбу з корупцією” - від м. Київ, 5 жовтня 1995 року., N 356/95-ВР ;

4. Крімінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 20 червня, 2009 р.: -К.: Паливода А.В., - 188 с.

5. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. 2-е изд. - М.: Юристь, 2003. С. 678.

6. Криминологи: Учебник / Под ред В.Г. Лихолоба - К:- Донецк, 1997. С. 398.

7. Криминология: Учебник / Беляев Н.А. и др. Под ред. В.В. Орехова - Санк-Петербург: Университет, 1992. С. 216

8. Кримінологія: навч. Посіб / За заг. ред. докт. Юри. Наук, проф. О.М. Джужи. - К.: Атіка, 2010. - 312 с.

9. Савонюк Р. Соціолого-правове дослідження, або думки засуджених. // Право України - 1999. - № 7 - С. 79.

11. Указ Президента України “Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998-2005 роки”.

12. Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально- правові проблеми. // Право України. - 2000 - № 2 - С. 62.

Размещено на Allbest.ru