Основні проблеми та тенденції розвитку оціночної діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Реферат

на тему: Основні проблеми та тенденції розвитку оціночної діяльності в Україні

Зміст

Вступ

1. Етапи розвитку оціночної діяльності в Україні

2. Проблеми сучасної оціночної діяльності в Україні

3. Шляхи розв'язання проблем оціночної діяльності

Висновок

Література

Вступ

Оцінка майна та майнових прав є важливою передумовою функціонування та розвитку цивілізованих ринкових відносин. Вітчизняна практика показує, що з розвитком ринкової системи країни поступово почала зростати потреба в професійній оцінці, яка б забезпечувала існування різних ринкових сегментів. У всьому світі процедура оцінки передує прийняттю будь-якого рішення, пов'язаного з майном. Вітчизняні науковці стверджують, що без належної системи оцінки майна, майнових прав та бізнесу підприємств виконання функцій сучасного менеджменту в ринкових умовах господарювання неможливе.

Як показало дослідження, незважаючи на стійкий попит на оцінку нерухомості в Україні, cтрімко зростає потреба в об'єктивній, прозорій та відповідній реальним ринковим умовам оцінці. Сучасна оцінка нерухомості повинна сприяти підвищенню довіри з боку іноземних інвесторів, вільному входженню України до світової спільноти.

Спонтанність ринкових перетворень в Україні породила значну низку невідповідностей та протиріч у багатьох сферах економіки, в тому числі і у системі розподілу та перерозподілу майна, його використаннi, що не дало змогу вчасно створити досконалу систему оцінки майна та майнових прав. Дослідження вітчизняних фахівців спрямовані на подолання протиріч у сфері оцінки нерухомого майна. Нажаль, значна низка питань у цьому напряму поки що залишаються недостатньо дослідженою. Так, потребують більш детального наукового обґрунтування питання, пов'язані з вдосконаленням оцінки та оціночної діяльності на основі вивчення помилок попередніх етапів.

1. Етапи розвитку оціночної діяльності в Україні

Загалом оцінка нерухомості існує більш як півстоліття. Історія говорить про те, що на землях Російської імперії існувала практика оцінки нерухомого майна в середині 18 століття. Відомими є матеріали оцінки нерухомості з метою оподаткування у Харкові, Полтаві, Києві та інших українських містах. Жовтнева революція ліквідувала приватну власність на землю та засоби виробництва, що призвело до практичного вилучення з обороту терміну "нерухоме майно", а, відповідно, і до відміни оцінки його вартості. За часів існування Радянського Союзу потреби в оцінці основних фондів підприємства задовольнялись використанням нормативних методів, які передбачали встановлення їх балансової або ж кошторисної вартості.

З набуттям Україною незалежності та появою ринкових відносин почала своє відродження і оціночна діяльність.

Сучасний період існування оцінки нерухомості в Україні можна поділити на три умовні етапи:

- початковий етап відродження оцінки (1992-2000 рр.);

- етап становлення в умовах законодавчого визнання (2001-2006 рр.);

- етап розвитку на основі реформування та вдосконалення оцінки (розпочався у 2007 р).

Початок ринкових перетворень в Україні знаменувався прийняттям цілої низки законів, які визнавали та забезпечували право власності. В ряді перших були Закон України "Про приватизацію державного майна", Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які були прийняті у 1992 році.

Практична оцінка нерухомості розпочалась в Україні з моменту переоцінки основних фондів підприємств та приватизації. У 1992 році вперше були залучені незалежні експерти для визначення ринкової вартості майна підприємств, а перші роботи з оцінки цього періоду з'явились в кінці 1992- на початку 1993 року . Як відзначають фахівці, така практика розпочалась, не маючи відповідного підґрунтя та необхідної інформації, а це, в свою чергу , знайшло відображення у викривленні реальної вартості об'єктів.

Значне розгортання процесів приватизації, корпоратизації, акціонування підприємств в Україні сприяло формуванню напрямку методичного забезпечення оцінки нерухомості.

Незважаючи на вже діючі в країні ринкові механізми, оцінка нерухомості продовжувала використовувати методологію нормативної оцінки, яка передбачала проведення масової та експертної оцінки, за своєю ж сутністю це була оцінка, яка базувалась на нормативному підході, з використанням даних лише бухгалтерської звітності.

Результати оцінки не відповідали фактичній вартості нерухомого майна, яке поступово передавалось у комунальну та приватну власність, виходило на ринок, виступало об'єктом застави та інвестування. Так, у період гіперінфляції в країні (1993-1994 рр.), значна кількість керівників підприємств намагались одержати кредити, заклавши нерухомість по її балансовій вартості, яка була в багато разів нижчою від ринкової.

Приватизація та роздержавлення нерухомого майна робились практично "навмання", без належного наукового супроводу , державного регулювання та за повної відсутності контролю з боку громадськості, що неминуче призвело до значних практичних помилок, частина яких породила незворотні процеси у початковому періоді ринкового зростання.

Саме в цей період виникла потреба у створенні професійного об'єднання, яке б очолило роботу з оцінки майна, взяло на себе функції громадського контролю. 25 жовтня 1994 року було створено Українське товариство оцінювачів (УТО), яке стало першим всеукраїнським добровільним об'єднанням громадян, інтереси яких сконцентровані у сфері оцінки майна та майнових прав.

З прийняттям Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" 2001 р. в Україні було практично

створено систему державного регулювання оціночної діяльності та запроваджено правові засади її здійснення, створено базу для регулювання оціночної діяльності саморегульованими організаціями оцінювачів.

Важливим став 2006 р., який знаменувався наступним: 24 січня було створено Всеукраїнську громадську організацію "Асоціація фахівців оцінки" (АФО).

Отже, другий етап відзначився формуванням системи вітчизняних стандартів оцінки різних видів майна. На наш погляд, розроблені Національні стандарти оцінки стали надзвичайно важливими документами з погляду подальшого цивілізованого розвитку відносин власності в Україні, вони зазначили завершення етапу становлення оцінки майна та перехід до якісно нового етапу оціночної діяльності - розвитку на основі реформування та удосконалення оцінки. Положення вищезазначених Національних стандартів оцінки стали реальним свідченням спрямованості економічних зусиль України в бік загальноприйнятих стандартів міжнародної практики. Поряд з цим слід вказати на існування

У оціночній діяльності загалом відбулись докорінні зміни:

- створено дворівневу систему регулювання (державне регулювання та система саморегулювання);

- розроблено та прийнято систему законодавчого та нормативного забезпечення;

- створено інфраструктуру оціночної діяльності в організаційному , методологічному та практичному аспектах.

Початкові етапи породили значну низку проблем та протиріч, які можна подолати, реформуючи та вдосконалюючи вже діюче законодавство з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, а також інші законодавчі та нормативні акти, тісно пов'язані з сферою оціночної діяльності.

2. Проблеми сучасної оціночної діяльності в Україні

нерухомість оцінка вартість

Завдяки прийняттю законів України "Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2001) та "Про оцінку земель" (2003) створено засади та розвинена професійна оціночна діяльність як велика, суспільно значима ланка інфраструктури ринкової економіки України. Незважаючи на великий позитивний поштовх, який був даний професійній оціночній діяльності діючим законодавством, накопичена низка проблемних питань, які вочевидь потребують вирішення шляхом удосконалення механізмів регулювання професійної оціночної діяльності, що мають на меті забезпечити достовірність та об'єктивність незалежної оцінки.

З точки зору економічного розвитку України сучасний стан професії оцінювача та методології оцінки, яку застосовують оцінювачі, вимагає вдосконалення. Досвід оціночної діяльності відповідно до закону про оцінку майна показав, що чинний закон не в достатній мірі вирішує низку нормативних питань та питань, що регулюють як професію оцінювача, так і методологію оцінки. Закон потребує висвітлення нових поглядів на стандарти освіти, відповідальність оцінювачів та саморегульованих організацій оцінювачів.

Наразі тільки одна третина оцінювачів, що отримали кваліфікаційне свідоцтво зареєстровані в саморегульованих організаціях оцінювачів. Відповідно діяльність двох третин оцінювачів, в основному не регулюються жодною із організацій. Отже, Фонд державного майна України має регулювати діяльність оцінювачів, які не є членами саморегульованої організації оцінювачів за допомогою загальних положень закону, що робить процес регулювання діяльності таких оцінювачів дуже важким. Це створює недисципліноване та нерегульоване середовище, яке породжує конфлікти інтересів та відсутність прозорості.

Чинне законодавство в багатьох випадках створює для оцінювачів різні нормативи та методологічні стандарти, ускладнює процес правозастосування і робить нормативну базу для оцінювачів складною і неузгодженою.

Таким чином, на сьогоднішній день на перший план вийшло питання розробки законопроекту, який міг би комплексно вирішити існуючі проблеми у сфері оцінки майна, земель та інших об'єктів оцінки, закласти принципово нові підходи до регулювання оціночної діяльності в Україні, інтегрувати світовий досвід регулювання оціночної діяльності в українське законодавство.

Мета концепції проекту Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" полягає в удосконаленні сфери оціночної діяльності, деталізації механізму державного та громадського регулювання та контролю оціночної діяльності, уніфікації законодавства у сфері оціночної діяльності та приведення його у відповідність до сучасних ринкових вимог.

Основні завдання Концепції:

- впровадження міжнародного досвіду правового регулювання професійної оціночної діяльності, що полягає у максимальному наближенні діючого закону про оцінку та інших пов'язаних з ним законів до міжнародно встановленої практики організації та контролю за оціночною діяльністю, методичних стандартів її проведення, що убезпечить споживачів результатів оцінки від зловживань під час її проведення;

- посилення відповідальності оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності за якість проведеної ними оцінки об'єктів оцінки;

- удосконалення системи державного регулювання та саморегулювання професійної оціночної діяльності шляхом уникнення випадків безконтрольності та безвідповідальності при здійсненні оцінки оцінювачами та суб'єктами оціночної діяльності;

- удосконалення координації роботи органів державного регулювання оціночною діяльністю (Фонду державного майна та Держкомзему) в питаннях оцінки нерухомості з метою забезпечення її оцінки у сукупності, як землі так і земельних поліпшень (будівель, споруд, комунікацій тощо), які на ній розташовані, що буде сприяти об'єктивній оцінці та матиме великий суспільно-економічний ефект.

3. Шляхи розв'язання проблем оціночної діяльності

Для створення правових засад нового підходу до врегулювання професійної оціночної діяльності, світового досвіду та вимог стосовно гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу у законопроекті передбачається:

запровадити єдиний механізм сертифікації суб'єктів оціночної діяльності та набуття професійної кваліфікації оцінювачів, що унеможливить здійснення некваліфікованої оцінки, забезпечить дотримання міжнародних стандартів оцінки та повне виконання методичних засад її здійснення;

об'єднати повноваження державного регулювання оціночної діяльності, що виконуються Фондом держмайна та Держкомземом, з питань оцінки нерухомості, що дасть змогу ліквідувати міжвідомчі неузгодженості та запровадити єдині методичні підходи та стандарти у питаннях визначення вартості нерухомості на всіх ринках;

створити єдину Наглядову раду з питань оціночної діяльності, спрямуванням діяльності якої та координацією органів державної влади, що здійснюють повноваження з державного регулювання оціночної діяльності (Фонд держмайна та Держкомзем), буде здійснюватися Кабінетом Міністрів України;

запровадити обов'язковість державного контролю та контролю з боку саморегульованих організацій за достовірністю оцінки, що проводиться оцінювачами та суб'єктами оціночної діяльності, посиливши відповідальність саморегульованих організацій за якістю роботи своїх членів аж до позбавлення статусу саморегульованої організації за невиконання вимог закону;

враховуючи те, що держава знімає з себе частину регуляторних функцій та передає їх саморегульованим організаціям, обов'язковою умовою, визначеною у Законі про оцінку встановити, що право працювати на ринку оцінки буде надаватися виключно оцінювачу-професіоналу, який є учасником однієї з саморегульованих організацій професійних оцінювачів;

змінити поняття суб'єкта оцінки. Чинний Закон про оцінку розглядає питання у якості суб'єкта оціночної діяльності - СПД або юридичну особу, проте система регулювання та саморегулювання, яку необхідно збудувати, вимагає щоб суб'єктом оцінки був професійно підготовлений оцінювач - фізична особа;

визначити у новій редакції Закону про оцінку об'єктом регулювання - професійного оцінювача;

передбачити в Законі про оцінку, що професійний оцінювач, який буде здійснювати практичну оціночну діяльність, зобов'язаний бути членом однієї із саморегульованих організацій оцінювачів. Ринок професійної оцінки регулюється державою, яка захищає права споживачів та гарантує належну якість оціночних послуг;

вважати виключення оцінювача зі складу саморегульованої організації припиненням його доступу до ринку оцінки. Повторний доступ на цей ринок передбачити лише через певний проміжок часу. Спори з цього питання вирішувати в судовому порядку;

посилити контроль за діяльністю саморегульованих організацій шляхом визначення періодичності планових перевірок, проведення регулятором комплексних перевірок саморегульованих організацій;

розробити спільно механізм позбавлення прав саморегульованих організацій, спори з цього питання вирішувати в судовому порядку;

встановити чіткі вимоги до переліку інформації, яка повинна подаватися саморегульованими організаціями стосовно своєї діяльності та діяльності своїх членів;

удосконалити систему контролю за якістю звітів про оцінку та актів оцінки шляхом запровадження їх державної експертизи у разі, якщо приймається майнове рішення органами державної влади;

впровадити у повній мірі міжнародний досвід професійної підготовки та підвищення кваліфікації оцінювачів з обов'язковим залученням саморегульованих організацій оцінювачів, учбових організацій за безпосереднім спрямуванням та контролем з боку Наглядової ради з питань оціночної діяльності.

Висновки

Як і будь-який професійний вид діяльності, порядок здійснення оцінки нерухомого майна регулюється цілим рядом законодавчих та нормативних актів. Аналіз вивчення оцінки нерухомості в Україні, орієнтація її на Міжнародні, Європейські стандарти оцінки дозволяє зробити висновок про те, що в Україні сформувалася цілісна система методичних і практичних основ оцінки майна та майнових прав як самостійної дисципліни. У розробці і поширенні нормативних документів з оцінки активну роль відіграє українське товариство оцінювачів, яке за весь час свого існування перетворилося на саморегульовану організацію.

На сьогодні серед основних нормативних документів, на які спираються оцінка та оцінювачі при визначенні вартості майна та майнових прав, можна виділити Національні стандарти оцінки, методики оцінки майна, міжнародні, європейські стандарти оцінки нерухомості.

В подальшому необхідним є удосконалення законодавчої бази та підвищення вимог до якості оціночної діяльності.

Література

1. Бусуйок Д. Види органів державного управління земельним фондом / Д. Бусуйок // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 5. - С. 93

2. Дрозд О. Норми адміністративного законодавства у сфері земельних відносин / О. Дрозд // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 6. - С. 91

3. Оцінка майна і майнових прав в Україні. Монографія / Н. Лебідь, А. Мендрул, В. Ларцев, С. Скрынько, Н. Жиленко, В. Пашков; За ред. Н. Лебідь. -- К.: ООО "Інформаційно-видавнича фірма "Прінт-Експрес", 2007. -- 688 с.

4. Оцінка майна в Україні. Том 1. Нерухоме майно: Монографія / Л.І. Воротіна, В.Є. Воротін, В.Г ., Поліщук. - К.: Вид-во Європ. ун-ту , 2004. - 217 с.

5. Світличний О. Щодо вдосконалення діяльності виконавчих органів у галузі оціночної діяльності / О.Світличний // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 6. - С. 153

Размещено на Allbest.ru