Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики і оборони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Реферативне повідомлення

З дисципліни ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО

На тему: Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики і оборони

Підготувала:

Ст.. 3 курсу Зуботенко Є. М

Гр. ПЗ - 1

Перевірила

Вєнгєр Аліна

Категорії земель України (відповідно до цільового призначення )

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, і розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Також на підставі Листа Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. N 14-1-7/1205 виходить що:

3. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, це землі

3.1. Промисловості

3.1.1. Добувної

3.1.2. Металургії та оброблення металу

3.1.3. По виробництву та розподіленню електроенергії

3.1.4. По виробництву будівельних матеріалів (за винятком будівельних майданчиків)

3.1.5. Підприємств іншої промисловості

3.2. Транспорту, зв'язку

3.2.1. Залізничного транспорту

3.2.2. Автомобільного транспорту

3.2.3. Трубопровідного транспорту

3.2.4. Морського транспорту

3.2.5. Внутрішнього водного транспорту

3.2.6. Повітряного транспорту

3.2.7. Трамвайного і тролейбусного транспорту

3.2.8. Метрополітену

3.2.9. Зв'язку і телекомунікацій

3.2.10. Інші землі транспорту та зв'язку

3.3. Оборони (для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств, організацій)

3.4. Іншого призначення

Отже на підставі цього листа ми бачимо, для чого виділяються землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики і оборони.

Згідно п. "ж" ст. 19 Земельного кодексу землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення є самостійною категорією земель у складі земельного фонду України.

Такими землями згідно закону вважаються землі, які надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної господарської діяльності. Від інших категорій земель вони відрізняються своїм основним цільовим призначенням, яке й відображається в найменуванні видів цих земель.

Несільськогосподарське використання земель даної категорії -- це одна із головних ознак, які характеризують їх правовий режим.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення згідно основного цільового призначення використовуються для різноманітних конкретних цілей, перелік яких в чинному законодавстві не е вичерпним. Це положення пояснюється тим, що окремі галузі виробничої чи іншої діяльності, які потребують відповідних земельних ділянок і закріплення порядку їх використання, формуються і розвиваються. При цьому виникає необхідність появи нових різновидів земель несільськогосподарського призначення. Так, в чинному Земельному кодексі серед земель даної категорії, самостійне місце займають землі енергетики, які раніше не були відомі законодавству.

Специфіка зазначених земель полягає в тому, що їх формування як самостійної категорії земель здійснюється значною мірою за рахунок вилучення або викупу земель із сфери сільськогосподарського виробництва. Крім того, розміщення на цих землях різних об'єктів несільськогосподарського призначення супроводжується встановленням зон з особливими умовами використання земель.

Правове регулювання використання та охорони земель, призначених для обслуговування промислових, транспортних, енергетичних, оборонних та інших несільськогосподарських потреб, спрямоване на забезпечення умов, необхідних для нормального розміщення і функціонування різного роду несільськогосподарських об'єктів. Разом з тим наявність закріпленого земельним законодавством принципу пріоритету сільськогосподарського землекористування обумовлює певне підпорядкування правового режиму земель несільськогосподарського призначення інтересам розвитку сільськогосподарського виробництва. Це пов'язане, зокрема, з тим, що згідно ст. 23 Земельного кодексу для будівництва промислових підприємств об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Крім того, в цій нормі зазначено, що лінії електропередачі і зв'язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас, тощо.

Суб'єктами прав на зазначені землі можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. В переважній більшості випадків носіями земельних прав щодо вказаних земель виступають державні підприємства, установи і організації промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та інших галузей народного господарства. Таке положення цілком виправдане, оскільки промисловість, транспорт, енергетика, зв'язок, оборона -- це переважно сфера державної діяльності.

Правовий режим земель промисловості характеризується особливостями, які обумовлені їх основним цільовим призначенням.

Суспільні відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються Законом України від 10 листопада 1994 р. "Про транспорт*¹, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України. правовий земельний промисловий оборонний потреба

До складу єдиної транспортної системи України входить: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Відповідно до Закону "Про транспорт" єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Функціонування транспорту нерозривно пов'язане з використанням землі. До земель транспорту ст. 67 Земельного кодексу України відносить землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту (будівель, споруд тощо).

Землі транспорту -- самостійний різновид земель несільськогосподарського призначення. Щодо земель, які обслуговують окремі види транспорту загального користування, то відповідні правові приписи закріплені в спеціальних статтях Земельного кодексу України.

Стосовно відомчого транспорту, до складу якого входять транспортні засоби підприємств, установ та організацій, треба зазначити, що землі, спеціально призначені для його потреб, в законі не виділяються. Функціонування цього виду транспорту пов'язане з використанням інших земель.

При визначенні земель транспорту за основу приймається те, що землі вже надані конкретним транспортним підприємствам, установам та організаціям як самостійним юридичним особам. Згідно ст. 6 Закону України "Про транспорт" перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами.

Цільове призначення зазначених земель полягає у здійсненні діяльності, пов'язаної з експлуатацією, ремонтом, вдосконаленням і розвитком об'єктів транспорту.

Розміри земельних ділянок, що надаються підприємствам транспорту для вказаних цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектної-технічної документації.

Використання земель транспорту, пов'язане з розміщенням споруд та інших об'єктів транспорту на цих землях, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування.

На підприємства транспорту, яким надані відповідні землі, покладені додаткові обов'язки щодо належного використання земельних ділянок. Мова йде, зокрема, про необхідність раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати права та інтереси інших власників земельних ділянок і землекористувачів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх промисловими та іншими відходами, неочищеними стоками, вживати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додержувати інших вимог щодо охорони земель.

З метою забезпечення безпеки на транспорті чинним законодавством встановлено, що переобладнання всіх комунікацій, пов'язане з реконструкцією і ремонтом споруд транспорту, розташованих у смузі відведення шляхів сполучення, здійснюється власниками комунікацій за їх рахунок. Крім того, на власників таких комунікацій покладається відповідальність за дотримання встановлених нормативів при будівництві та експлуатації газопроводів, нафтопроводів та інших комунікацій, що перетинають залізничні колії та автомобільні дороги або межують з цими коліями і дорогами.

Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Залізничний транспорт -- це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування. Він призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та інші підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, що забезпечують його діяльність і розвиток. Сюди включаються також підприємства промислового залізничного транспорту. Названий транспорт як самостійний елемент транспортної системи поряд із залізничним транспортом загального користування окремо здійснює перевезення вантажів. Цей транспорт представляє собою транспортно-технологічний комплекс, який забезпечує системне переміщення вантажів у процесі виробництва (між виробництвами, виробничими циклами, окремими операціями або підприємствами в цілому) та взаємодію із залізничним транспортом загального користування і не належить до нього. Він може функціонувати в межах, наприклад, промислового підприємства і здійснювати технологічні перевезення на території цього підприємства. В цьому випадку йдеться про використання земель промисловості.

Землями морського транспорту є дві відносно самостійні групи земельних ділянок. До першої належать ті, які використовуються як просторова база для розміщення морських портів з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуваннями, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту.

Другу групу складають землі, на яких розташовуються будівлі і споруди, що обслуговують морський транспорт. До таких будівель і споруд відносяться, зокрема, гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки, судно-ремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри, службові та культурно-побутові будівлі і споруди та деякі інші.¹

Землі морського транспорту, зайняті вказаними об'єктами, можуть бути розташовані в різних місцях, але їх об'єднує те, що вони призначені для розміщення і подальшого обслуговування будівель і споруд, які забезпечують роботу морського транспорту в цілому.

До складу річкового як і морського транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, а також інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Серед земель внутрішнього водного, тобто річкового транспорту, виділяються певні різновиди. В їх числі землі, надані під порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт. Самостійне місце займають також землі, призначені для розміщення пасажирських вокзалів, павільйонів і причалів. Серед земель річкового транспорту закон окремо називає землі, що надані під судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідротехнічні споруди, службово-технічні споруди, службово-технічні будівлі. Певними особливостями характеризуються землі, призначені під спеціальні насадження для вирощування деревини, в тому числі ділової.

Землі авіаційного транспорту -- самостійний різновид земель транспорту. Вони характеризуються загальними ознаками, які притаманні іншим землям транспорту. В той же час вони мають і певні особливості, що обумовлені специфікою даного виду транспорту.

Серед різновидів транспорту самостійне місце займає трубопровідний транспорт. Він призначений для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку, виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування. Його систему становлять: магістральний трубопровідний транспорт і промисловий трубопровідний транспорт.¹

Суспільні відносини в галузі функціонування трубопровідного транспорту регулюються законами "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт" та іншими актами законодавства України.

Магістральний трубопровідний транспорт є об'єктом державної власності і має важливе народногосподарське та оборонне значення. Приватизація, а також зміна власності державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту забороняється законом.

Міський електротранспорт -- це різновид транспорту загального користування. Він входить до складу єдиної транспортної системи України і задовольняє потреби населення в перевезеннях.

Суспільні відносини, пов'язані з діяльністю цього різновиду транспорту, регулюються Законом "Про транспорт". Згідно цьому закону до складу міського електротранспорту входять, по-перше, підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів; по-друге, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори; по-третє, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку; по-четверте, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації; по-п'яте, інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

Зв'язок є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні. Він покликаний задовольняти потреби споживачів, органів державної влади, місцевого самоуправління, оборони та безпеки держави у засобах і послугах поштового та електричного зв'язку.

Сучасний розвиток і вдосконалення зв'язку здійснюється відповідно до Комплексної програми створення єдиної національної системи зв'язку з урахуванням його пріоритету та на основі новітніх досягнень науково-технічного процесу.

Суспільні відносини в галузі зв'язку регулюються Законом України від 16 травня 1995 року "Про зв'язок"¹, іншими актами законодавства та нормативними актами міністерств і відомств України.

Невід'ємною складовою національної системи зв'язку поряд з поштовим є електричний зв'язок, у тому числі такі його види, як телефонний, телеграфний, телекомунікаційний, радіозв'язок.

Суб'єктом зв'язку виступає підприємство, установа або організація, яка здійснює свою господарську діяльність для забезпечення функціонування засобів, споруд та мереж зв'язку з метою надання послуг зв'язку.

В процесі здійснення зазначеної діяльності підприємством зв'язку воно використовує відповідні земельні ділянки, які згідно закону відносяться до земель зв'язку.

Землі енергетичної системи -- новий різновид земель спеціального призначення. Самостійна правова регламентація використання та охорони цих земель пов'язана з формуванням нової галузі економіки України -- електроенергетики. Ця галузь забезпечує споживачів електричною чи тепловою енергією, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Суспільні відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, регулюються Законом України від 16 жовтня 1997 року "Про електроенергетику"¹.

До земель енергетичної системи відносяться землі, надані під електрогенеруючі об'єкти та під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.

Сукупність електростанцій, електричних і теплових мереж, інших об'єктів електроенергетики, які об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної і теплової енергії при централізованому управлінні цим режимом складає об'єднану енергетичну систему України.

Землі оборони -- це окремий різновид земель, які разом із землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення складають самостійну категорію земельного фонду України.

Оборона є однією з найважливіших функцій держави і необхідним елементом її безпеки. Згідно чинному законодавству оборона України -- це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Використана література

· Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996 р. -№30.. Земельний кодекс України. Затверджений законом України 25 жовтня 2001 р.

· Закон України "Про плату за землю" від 19 вересня 1991 р. Із змінами та доповненнями.

· Правознавство: Підручник /За редакцією В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком інтер, 2002.

· К57 Земельний кодекс України. -- X.: ТОВ "Одіссей", 2002. -- 600 с.

Размещено на Allbest.ru