Соціальний захист осіб похилого віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальний захист осіб похилого віку

1. Соціальне-медичне забезпечення, переваги та пільги для ветеранів та інвалідів війни і військової служби

На сьогодні в Україні чисельність ветеранів війни становить близько 4,57 млн. чоловік, у тому числі учасників бойових - майже 555,3 тис. чоловік (серед них учасників бойових дій в Афганістані -135,6 тис. чоловік), Інвалідів війни - 320,6 тис. чоловік (серед них інвалідів із числа учасників бойових дій в Афганістані - 4,2 тис. чоловік), а також учасників війни - 3,2 млн. чоловік. Із загальної чисельності цих осіб люди похилого віку становлять 4,43 млн. чоловік або 96,9 відсотка.

На сьогодні ветерани війни є найбільш захищеною у правовому та соціальному відношенні категорією населення. Державне політика соціального захисту інвалідів та ветеранів війни, членів сімей загиблих воїнів базується на чинних кормах національного та міжнародного законодавства. Серед них чільне місце посідають Закони України» Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту '' від 22 жовтня увіковічення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. від 20 квітня 2000 р. «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 р., Указ Президента України «Про затвердження Державної комплексної програми соціально-медичного ветеранів війни на період до 2005 року» від 08.05.2002 р. №442/2002, «Порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. №94 та інші.

Цими нормативно-правовими актами встановлю гарантовані державою пільги та визначено механізми їх реалізації щодо організації медичного, соціально-побутового обслуговування, пенсійного та матеріального забезпечення зазначених категорій.

Реалізація державних гарантій соціального захисту ветеранів війни здійснюється місцевими органами праці та соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України, органами Міністерства оборони, іншими центральними органами виконавчої влади

Соціальний захист ветеранів війни

Відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території Інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Крім того переваги та пільги мають особи, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війки, гарантії їх соціального захисту» та особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Пільгове забезпечення

Кожній із зазначених груп встановлені відповідні переваги та пільги серед яких можна виокремити такі:

1) безплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);

3) безплатне щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування;

4) знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством;

5 знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання.

6) знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

7) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання;

8) користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

9) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

10) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

11) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

13) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, Установи, організації;

14) першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

15) одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням ЇЇ протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, а також одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;

16) першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків;

17) безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-про-центною знижкою;

18) звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних ними доходів, податку з власників транспортних засобів (не більше одного транспортного засобу), земельного податку;

19) позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів;

20) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;

21) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговувані-закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрат. пов'язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмір³ встановлених чинним законодавством;

Пільги військовослужбовцям і членам їх сімей:

1. Військовослужбовцям та членам їх сімей забезпечується безплатний проїзд у відпустку, а також безплатний проїзд і перевезення багажу залізничним, повітряним, водним і автомобільним транспортом при переїзді на нове місце служби і виплачується грошова допомога у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям оплачуються витрати по відрядженню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Військовослужбовці строкової служби користуються правом безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів.

3. Військовослужбовці, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, звільняються від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних ними доходів.

4. Військовослужбовці строкової служби мають право безплатно відправляти й одержувати листи. Безплатними поштовими посилками відправляється особистий одяг громадян, призваних на строкову військову службу.

5. Військовослужбовцям створюються необхідні санітарно-гігієнічні та побутові умови з урахуванням специфіки служби та екологічної обстановки. Вони забезпечуються безплатною кваліфікованою медичною допомогою у військово-медичних закладах. При відсутності за місцем служби військово-медичних закладів, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається у лікувально-профілактичних закладах Міністерства охорони здоров'я України за рахунок Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби національної безпеки України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань.

Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога надається відповідно до законодавства України.

6. Медична допомога членам сімей військовослужбовців надається на загальних підставах. У разі неможливості надання допомоги у лікувально-профілактичних закладах Міністерства охорони здоров'я України медична допомога їм надається у відповідних військово-медичних закладах.

7. Офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та члени їх сімей мають право на санаторно-курортне лікування та відпочинок в санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби національної безпеки України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань.

8. Військовослужбовці строкової служби, курсанти військових навчальних закладів, військовослужбовці-жінки при наявності медичних показань забезпечуються безплатним санаторно-курортним лікуванням.

9. Військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавчими актами України з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).

10. Військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України.

11. Прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом, якщо вони не забезпечені жилою площею за місцем служби, на перші 5 років служби надаються службові приміщення або площа в гуртожитку. Протягом цього часу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартир, ний облік. При продовженні військової служби понад 5 років забезпечення зазначених військовослужбовців жилими приміщеннями за місцем служби провадиться на загальних підставах.

12. Курсантам вищих військових навчальних закладів, які мають сім'ю, надається жила площа в сімейних гуртожитках. При відсутності гуртожитків їм виплачується за місцем служби грошова компенсація за тимчасовий піднайом (найом) жилого приміщення в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

13. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних при проходженні військової служби, жилі приміщення за місцем проживання, обраним з урахуванням встановленого порядку, надаються у першу чергу.

У першочерговому порядку, в разі потреби поліпшення житлових умов, надаються жилі приміщення також сім'ям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби.

14. За військовослужбовцями, крім військовослужбовців строкової служби, які мають вислугу не менше 20 років, при направленні їх для проходження військової служби за межі України або при переведенні на службу в місцевість, що зазнала інтенсивного радіоактивного за бруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жила площа, яку вони та члени їх сімей займають, бронюється на весь час перебування їх за межами України чи в зазначеній місцевості.

15. Військовослужбовцям та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби, надається 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності, в межах норм, передбачених чинним законодавством.

16. Особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, які прослужили не менше 17 років і незабезпечені жилою площею, мають право на першочерговий вступ до житлово-будівельного (житлового) кооперативу або одержання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в населених пунктах, вибраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку.

17. Військовослужбовці, які не мають жилого приміщення для постійного проживання, мають право на одержання кредитів на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво або придбання індивідуального жилого будинку на строк до 20 років з погашенням за рахунок коштів військових формувань: для тих, хто прослужив більше 15 років, - 50 відсотків, більше 20 років - 75 відсотків, більше 25 років - 100 відсотків наданої установами банків позики.

18. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби, що мають вислугу не менше 20 років, при звільненні з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців, а також військовослужбовці, які стали інвалідами І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, мають право на безплатне одержання в особисту власність жилого приміщення, яке вони займають в будинках державного житлового фонду.

Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби мають право на першочергове одержання жилих приміщень на підставах, встановлених Житловим кодексом України.

19. Військовослужбовці строкової служби розміщуються в казармах (на кораблях) згідно з військовими статутами Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на службу, їх не може бути виключено із списків громадян, взятих на квартирний облік.

20. Військовослужбовці можуть навчатися у військових навчальних закладах, їм, крім військовослужбовців строкової служби, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби для поглиблення професійних знань та загальнокультурної підготовки.

Військовослужбовці строкової служби можуть вступати до військових навчальних закладів.

Особи, які були призвані на строкову військову службу в період навчання, при звільненні з військової служби зараховуються для продовження навчання до того ж навчального закладу, де вони навчалися до призову на службу.

2. Право забезпечення соціального захисту ветеранів праці

соціальний похилий інвалід захист

Ці права визначаються Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»

Цей Закон визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.

Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років - жінки і 40 років - чоловіки) і вийшли на пенсію.

Ветеранами праці визнаються також:

а) громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах:

за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - за наявності загального трудового стажу у жінок - 25 років і у чоловіків - ЗО років;

б) пенсіонери, нагороджені медаллю «Ветеран праці» за законодавством колишнього Союзу РСР;

в) інваліди І і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо в не мають загальний трудовий стаж не менше 15 років.

Законодавство України про соціальний захист ветеранів праці та громадян похилого віку складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними і особистими правами і свободами, закріпленими Конституцією України, іншими законодавчими актами.

Дискримінація громадян похилого віку в галузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах забороняється, а посадові особи, які порушують ці гарантії, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Стаття про участь об'єднань ветеранів праці та громадян похилого віку в розробці та прийнятті рішень надається відповідно їх статутів:

беруть участь у виробленні рішень органів державної влади і управління, які безпосередньо стосуються їх інтересів;

представляють і захищають законні інтереси своїх членів (учасників) у державних і громадських органах;

здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України про об'єднання громадян.

Ветерани праці та громадяни похилого віку мають право брати участь у прийнятті рішень, які безпосередньо стосуються їх інтересів, і одержувати необхідну інформацію.

Стаття Реалізації законодавства і цільових програм щодо проблем ветеранів праці та громадян похилого віку.

Забезпечення виконання цього Закону і цільових програм щодо проблем ветеранів праці та громадян похилого віку покладається на Кабінет Міністрів України, місцеві органи державної виконавчої і місцевого та регіонального самоврядування і відповідні служби, діяльність яких пов'язана з організацією задоволення потреб ветеранів праці та громадян похилого віку і реалізацією їх прав.

Міжнародні договори України

Якщо міжнародним договором або угодою України встановлено більш високі вимоги щодо гарантій соціального захисту ветеранів праці та громадян похилого віку, ніж ті, які передбачено цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

Пільги ветеранам праці

Ветеранам праці надаються такі пільги:

1) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів);

3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;

4) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

5) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

6) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

7) переважне право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;

8) першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;

9) переважне право на вступ до садівницьких товариств (кооперативів), кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів;

10) переважне право на встановлення домашніх телефонів;

11) звільнення від плати за землю та сплати земельного податку;

12) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (Республіки Крим) за місцем проживання.

3. Соціальний захист громадян похилого віку

Згідно ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. Громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

Соціальний захист громадян похилого віку здійснюється у декількох напрямках:

1. Реалізація громадянами похилого віку права на працю,

Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними програмами зайнятості населення. Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку. Переведення працівника похилого віку і працівника перед пенсійного віку з одного робочого місця на Інше не допускається без його згоди, якщо при цьому змінюються істотні умови праці.

На прохання працівників похилого віку власник або уповноважений ним орган може встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

2. Програми підготовки до виходу на пенсію за віком.

З метою забезпечення поступового переходу від трудової діяльності до її припинення на підприємствах, в установах, організаціях розробляються і реалізуються програми підготовки до виходу на пенсію за віком. Вони можуть передбачати щадні умови праці, поступове скорочення за бажанням працівника робочого часу, а також заходи, що розширюють можливості громадян похилого віку в подальшій освіті, веденні здорового способу життя, у задоволенні інтересів, опануванні ремесел, та інші заходи, що сприяють адаптації громадян похилого віку до нового способу життя.

3. Професійна переорієнтація і перепідготовка, працевлаштування осіб перед пенсійного віку і громадян похилого віку,

У необхідних випадках підприємства забезпечують професійну переорієнтацію і перепідготовку працівників перед пенсійного ї похилого віку, включаючи навчання за їх бажанням нових професій з урахуванням адаптаційних і вікових можливостей цих осіб.

За особами перед пенсійного віку в період професійної перепідготовки зберігається їх середній місячний заробіток. Професійна переорієнтація і перепідготовка громадян похилого вік.} працездатність і бажають працювати, може здійснюватись у навчальних центрах служби зайнятості або в інших навчальних закладах за рахунок коштів, передбачених на ці цілі у державному фонді сприяє їх зайнятості.

1. Право на матеріальне забезпечення.

Громадяни похилого віку мають право на матеріальне забезпечення згідно з чинним законодавством. Це право гарантується виплатою пенсій, різних видів допомоги і наданням допомоги в натуральному вигляді.

Пенсія за віком.

Право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний трудовий стаж. За положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. право на пенсію за віком мають особи які досягли пенсійного віку: 60 років для чоловіків і 55 років для жінок та мають не менше ніж 5 років страхового стажу. Право на мінімальну пенсію, яка дорівнює встановленому державою прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, мають особи, які мають страховий стаж: 25 років для чоловіків і 20 років для жінок. При відсутності необхідного страхового стажу розмір мінімальної пенсії за віком визначається пропорційно наявному страховому стажу.

Державна соціальна допомога

За умов, визначених Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 р. громадянам похилого віку, які досягли вік}/ (чоловіки - 63, жінки -58 років) і не одержують пенсію, надається державна соціальна допомога у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком призначається державна соціальна допомога на догляд, розмір якої становить 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

5. Забезпечення жилими приміщеннями.

Громадяни похилого віку нарівні з іншими громадянами мають право на житло, що включає право на одержання і постійне користування впорядкованим жилим приміщенням в будинках державного фонду, на придбання жилого приміщення в будинках громадського або індивідуального житлового фонду.

Громадянам похилого віку на їх прохання надається жиле приміщення, в тому числі в порядку обміну, наближене до місця проживання рідних та близьких, а також здійснюється обмін займаної ними жилої площі на верхніх поверхах будинків без ліфтів на житло на нижчих поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами. Вони також мають право на сприяння в обміні зайвої жилої площі на площу меншого розмір}'.

Самотні громадяни похилого віку, які мають у власності жилий будинок, звільняються повністю або частково від сплати земельного податків) або орендної плати за землю. Такі ж права мають громадяни похилого віку при наявності дачі або будинку в садівничому товаристві.

6. Сприяння активному довголіттю.

З метою сприяння активному довголіттю громадян похилого віку місцевими органами влади створюються умови для заняття фізкультурою, спортом, туризмом, надається можливість проведення дозвілля з прилученням до культурних та духовних цінностей.

7. Гарантії права на медичну допомогу,

Громадянам похилого віку гарантується безплатна кваліфікована медична допомога в геріатричних центрах, лікарнях для громадян похилого віку та інших стаціонарних, амбулаторно-поліклінічних установах, а також вдома в порядку, встановленому законодавством України.

8. Право на соціальне обслуговування,

Громадяни похилого віку мають право на соціальне

обслуговування, яке включає надання різних послуг щодо підтримання їх життєдіяльності І соціальної активності. Соціальну допомогу громадянам

_ похилого віку, які частково або повністю втратили здатність до

самообслуговування, за їх бажанням може бути надано безпосередньо вдома або у відповідній установі (будинку-інтернаті, територіальному центрі соціального обслуговування, будинку для ветеранів, пансіонаті для громадян похилого віку або в іншій установі), де вони перебувають тимчасово або постійно.

Переважне право на влаштування в стаціонарні установи, призначені для громадян похилого віку, мають ветерани війки та особи, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, члени сімей загиблих військовослужбовців, ветерани праці, а також самотні громадяни похилого віку.

9. Опіка і піклування.

Згідно правила опіки і піклування (Затверджено наказом Державного І Комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, | Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 №34/166/131/88) опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка або піклування встановлюється над самотніми громадянами похилого віку, які потребують постійного стороннього догляду, для захисту їх особистих і майнових прав та інтересів,

Органами, які приймають рішення щодо опіки І піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки І піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки І піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

10. Торговельне і побутове обслуговування.

Місцеві органи влади зобов'язані здійснювати продаж товарів < побутове обслуговування громадян похилого віку в спеціальних магазинах І відділах за соціальне доступними цінами.

Для малозабезпечених громадян похилого віку за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого та регіонального самоврядування може організовуватися безплатне харчування.

11. Соціально-культурне обслуговування.

Соціально-культурні установи у своїй діяльності повинні враховувати специфічні запити громадян похилого віку. Місцеві органи влади повинні забезпечити громадянам похилого віку необхідні умови для користування культурно-видовищними установами.

12. Ритуальні послуги.

Ритуальні послуги у зв'язку з похованням самотніх громадян похилого віку здійснюються за рахунок коштів місцевих органів державної виконавчої влади І місцевого та регіонального самоврядування у встановленому ними порядку.

Література

1. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22 жовтня 1993 р. №3551-12 // ВВР, 1993, №45, ст. 425 (зі змінами).; Законодавство України про пільги громадянам. К., 2000, с. 296.

2. Про увіковічення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941- 1945 рр.: Закон України від 20 квітня 2000 р.

3. Порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту»: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. №94 // Законодавство України про пільги громадянам. - К., 2000, с. 317.

4. Державна комплексна програма соціально-медичного забезпечення ветеранів війни на період до 2005 року. Указ Президента України від 08.05.2002 р. №442/2002/7 Офіційний вісник України №19, 2002. - с. 961.

5. Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист: Закон України від 24 березня 1998 р. №203/98~ВР,/ ВВР,! 998, №40-41, ст. 249, зі змінами від 05 квітня 2001 р. №237-111.; Законодавство України про пільги громадянам. - К., 2000, с. 320.

6. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку: Закон України від 16 грудня 1993 р. №3721-12 II ВВР, 1994, №4, ст. 18 (зі змінами, внесеними згідно із Законами №478/995 від 15 грудня 1995 р. // ВВР, 1995, №45, ст. 339; №494/95-ВР від 22 грудня 1995 р. // ВВР, №3, ст. 71; №608/96-ВР від 17 грудня 1996 р, /І ВВР, 1997, №8, ст. 62).

7. Порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та Інших громадян похилого віку в Україні»: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1994 №552

Размещено на Allbest.ru