Суспільні відносини, які виникають в суспільстві у зв’язку з діяльністю господарських товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

32

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

"СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ ЯКІ ВИНИКАЮТЬ В СУСПІЛЬСТВІ У ЗВ'ЯЗКУ З ДІЯЛЬНІСТЮ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ"

Вступ

В період існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік переважна більшість підприємств мало державну форму власності, де власником виступала держава. З появою приватної власності стало можливим утворення нових форм господарської діяльності. З метою створення ринкової системи був початий процес приватизації колишніх державних підприємств і проголошена свобода підприємництва, тобто свобода створення і функціонування нових приватних підприємств. Індивідуальна підприємницька діяльність має обмежені можливості і поширюється в основному на дрібний бізнес. Об'єднання партнерів для спільного бізнесу називають товариством. Участь у товаристві прийнято скріплювати письмовою угодою або договором. Для більш тісної і тривкої спілки товариство оформлюється як підприємство. Товариство з'єднує не тільки зусилля, але і капітали його учасників.

Для економічного розвитку незалежної України є характерним

інтенсивне формування різних видів підприємницької діяльності. Це свідчить про прогресивний розвиток ринкових відносин.

Для того щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції та реалізовувати фінансово-промислові проекти підприємствам потрібно щоб їхня діяльність була чітко визначена законом.

Актуальність даної теми полягає у тому, що вона є однією із важливих тем цивільного права. В ході історичного розвитку розвиваються та розгалужуються і цивільно-правові відносини. Господарські товариства, як юридична особа, є результатом цих відносин.

Господарські товариства - це родове поняття, яке об'єднує п'ять самостійних видів товариств: повне, командитне, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. Учасником вказаних товариств можуть бути як фізичні так і юридичні особи. В своїй роботі я постараюся розкрити особливі ознаки статутних господарських товариства.

Господарське товариство - це організація що створюється не тільки на основі об'єднання осіб, а й об'єднання майна або, якщо мова йде про товариство однієї особи, ? виключно виділенням майна.

Мета моєї роботи полягає у висвітленні суті статутних господарських товариств через загальні основи про юридичну особу.

Головним моїм завданням під час виконання курсової роботи є:

Ш Проаналізувати основні положення про господарські товариства;

Ш Розкрити суть діяльності товариств;

Ш Висвітлити етапи так званого «життя товариств»:

§ Започаткування товариств;

§ Діяльність товариств;

§ Припинення діяльності товариств;

Ш Провести розбіжності між статутними та договірними господарськими товариствами;

Предметом вивчення даної теми є господарські товариства, а зокрема статутні господарські товариства. Об'єктом дослідження є: ті суспільні відносини які виникають в суспільстві у зв'язку з діяльністю господарських товариств.

1. Господарські товариства як суб'єкти цивільно-правових відносин

1.1 Загальні положення про господарські товариства

Одним з найпоширеніших видів суб'єктів господарювання є господарські товариства. Їх правовий статус визначається положеннями Глави 8 ЦК, Главою 9 ГК, та Законом України від 19 вересня 1991 року «Про господарські товариства».

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГК господарськими товариствами є підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18.

Господарські товариства (або торгові - за законодавством країн Західної Європи) - найбільш адекватні ринковим формам господарювання підприємницькі організації, що забезпечують реалізацію водночас двох основних категорій інтересів:

приватних - учасників товариства (насамперед на отримання від господарської діяльності прибутку);

суспільних - у товарах, роботах, послугах, що виробляються (виконуються, надаються) господарськими товариствами для задоволення потреб споживачів.

Світовій практиці підприємництва відомі традиційні (легалізовані в більшості країн з ринковою економікою) їх види:

Ш акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю;

Ш повне товариство;

Ш командитне товариство.

Є також своєрідні форми цих товариств, що закріплені законодавством деяких країн світу:

Ё товариство з додатковою відповідальністю

Ё негласне товариство

Ё акціонерна командита (або акціонерне товариство на паях) Вінник О. Юридичне значення класифікації господарських товариств // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 10. - С. 10-14.

Законодавству України відомі п'ять видів господарських товариств - акціонерне, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повне і командитне.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Товариства є юридичними особами. Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Господарські підприємства відповідають таким ознакам юридичної особи:

організаційна єдність. З цієї ознаки випливає, що юридична особа має відповідну стійку структуру. Виступ юридичної особи, як єдиного цілого забезпечується тим, що на чолі відповідного утворення стоять наділені визначеною компетенцією органи, що здійснюють внутрішнє керування юридичною особою і діють від його імені зовні. Ті, хто знаходиться у середині юридичної особи - керівники, робітники, повинні знати, що являє собою відповідне утворення, чим воно буде займатися, хто і як їм управляє, що являє собою його майно й ін. Це ж важливо і для тих, хто вступає або тільки має намір вступити з даним утворенням у правові відношення.

майнова відокремленість юридичної особи - об'єднання матеріальної бази в один єдиний комплекс (для досягнення загальної цілі), що належить даної організації, і відокремлення майна даної юридичної особи від майна інших осіб. Під «відокремленим майном» розуміється майно в його широкому змісті, що включає речі, права на речі й обов'язки з приводу речей. Дана норма припускає, що майно юридичної особи відокремлюється від майна його засновників.

самостійний виступ у цивільному обороті від свого імені. Він означає, що юридична особа може від свого імені одержувати і здійснювати майнові й особисті права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

самостійна майнова відповідальність. Мається на увазі, що юридична особа відповідає за своїми обов'язками майном, що належить йому на однім із трьох речових прав. Проте, варто зауважити, що ні засновники, ні учасники юридичної особи не відповідають по його боргах, якщо інше не передбачено в законі або в установчих документах, і точно так само юридична особа не відповідає по боргах засновників (учасників).

Господарські товариства є суб'єктами підприємницької діяльності, тому вони відповідають тим положенням, які закріплені у Законі України «Про підприємництво».

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України , 1997. - 80 с.

Господарські товариства - звичайна і найбільше поширена в нормальному майновому обороті форма колективної підприємницької діяльності. Ця форма універсальна, у рамках її може здійснюватися будь-яка підприємницька діяльність, яка не суперечить законодавству України. Вони являються комерційними організаціями, вони ставлять основною задачею одержання прибутку і розподіл її між учасниками. Господарський кодекс України : Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова , Є.О. Харитонов, В.М. Коссак; За ред.. Харитонової - Х.: Одіссей , 2007 - 832 с.

Господарські товариства являють собою організоване в єдине ціле об'єднання декількох осіб для ведення господарської діяльності, виготовлення продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг, із метою отримання прибутку, тобто належать до господарських організацій корпоративного типу. Важливою ознакою також є поєднання в них особистих і майнових сил учасників. Майно, внесене учасниками товариства як їхні вклади (паї), належать товариству на праві власності. У той же час частина майна може бути передана товариству його засновниками (учасниками) на праві користування. Наприклад: право користування землею та іншими природними ресурсами, будинками, устаткуванням.

Участь у господарському товаристві є водночас обов'язком і правом його учасників. Майнова участь є обов'язковою, а особиста - правом, а в персональних товариствах (повному та командитному) - обов'язком.

Основна мета господарських товариств - отримання прибутку, це досягається шляхом промислу ? систематичного виконання на професійній основі господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг) не для власних, а для чужих потреб.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого імені.

Як і будь-яка організація, господарське товариство є суб'єктом права власності. Відповідно до ст. 115 ЦК України майно господарського товариства складається з:

· майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу;

· продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

· одержаних доходів;

· іншого майна, набутого на підстава не заборонених законом.

Закріплене за господарським товариством майно створює необхідну базу для його нормальної діяльності.

Законом передбачена можливість створення господарського товариства однією особою. Це положення не поширюється на повні та командитні товариства. Учасниками господарського товариства можуть бути фізичні або юридичні особи, як резиденти, так і іноземні суб'єкти права.

Законодавство України встановлює обмеження щодо участі певних суб'єктів у господарських товариствах. Стаття 80 ГК передбачає, що учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Також відповідно до ст. 14 Закону України «Про банки та банківську діяльність» власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Цей же закон встановлює обмеження стосовно учасників товариства, зокрема ст. 14 вказує, що учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України.? 2001.? № 5?6. ? Ст. 30

Згідно з ЦК України учасники господарського товариства мають права та обов'язки у порядку, встановленому установчими документами товариства.

Права учасників:

1. брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі;

2. брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3. вийти з товариства;

4. здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві;

5. одержувати інформацію про діяльність товариства.

Залежно від змісту ці права поділяються на майнові (право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину) та особисті немайнові права (право брати участь в управлінні товариством). Право на управління товариством реалізується як шляхом безпосередньої участі в роботі товариства (членство в правлінні, наглядовій раді), так і через представників, які обираються в органи управління товариством.

Обов'язки:

· додержуватись установчого документа товариства (статуту чи договору) та виконувати рішення загальних зборів;

· виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю;

· вносити вклади у розмірі (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами, що передбачені установчими документами;

· не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40.

1.2 Порядок створення господарських товариств

Підставою виникнення господарських товариств можна вважати те волевиявлення, яке спричинило створення юридичної особи. Відповідно, класифікація може бути проведена залежно від характеру такого волевиявлення.

З урахуванням такого критерію можна виділити:

створення юридичної особи шляхом одностороннього волевиявлення (розпорядження Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування - юридичних осіб публічного права, власника або уповноваженої ним особи - для юридичних осіб приватного). Цей спосіб створення юридичних осіб традиційно іменується розпорядчим порядком.

створення юридичної особи (господарських товариств) шляхом договору між її засновниками. У таких випадках ініціатива щодо створення юридичної особи може бути виражена у будь-якій формі: договір учасників, рішення зборів засновників тощо. Цивільне право. Загальна частина / За ред. професорів О. А. Підопригори, Д. В. Бобрової.? К.: Вентурі, 1995 р.? С. 84

Установчий договір - укладається між засновниками юридичної особи. В ньому засновники зобов'язуються створити юридичну особу, визначають порядок сумнівної діяльності по її утворенню, умови передачі в її володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в своїй діяльності. Договором також визначається умови і порядок розподілу між засновниками прибутків і збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників з його складу. Якщо юридична особа створена за участю зарубіжних партнерів - підлягає нотаріальному посвідченню.

Дозвільний порядок ? однією із умов виникнення юридичної особи виступає дозвіл (згода) відповідного органу.

Статут, на відмінну від установчого договору, не укладається засновниками, а затверджується ними. Статут визначає правове становище юридичної особи і регулює відносини між її засновниками і юридичною особою. Статут набуває чинності лише з моменту реєстрації юридичної особи.

Державна реєстрація становить собою завершальний етап створення юридичної особи, на якому компетентний орган перевіряє додержання умов, необхідних для створення нового суб'єкта права. Державна реєстрація проводиться доти поки організація не буде визнана юридичною особою. В момент реєстрації юридична особа набуває правоздатності, а також дієздатності ? можливість своїми діями набувати прав та обов'язків. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 2. - С. 243.

1.3 Установчі документи господарських товариств

За загальним правилом юридична особа створюється згідно з рішенням власника або уповноваженого ним органу. Якщо власників або уповноважених ним органів два або більше, то таким рішенням є установчий договір. Створенню господарського товариства передує рішення як мінімум двох власників. Цим і пояснюється необхідність укладення установчого договору для створення господарського товариства. Щербина В. С. - Господарське право: Підручник. - 3-тє вид. - К,: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.

За своєю юридичною природою установчий договір господарського товариства є багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного характеру. Установчий договір відноситься до групи так званих організаційних договорів.

Сторонами установчого договору господарського товариства можуть бути фізичні та юридичні особи. У відповідності з частиною 3 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України. Обов'язковою ознакою для сторони в установчому договорі господарського товариства є наявість правосуб'єктністі - правоздатності і дієздатності.

Договір повинен заключатися у письмовій формі. Підписи фізичних осіб потребують нотаріального засвідчення, а підписи керівників юридичних осіб повинні завірятися печаткою.

Зміст установчого договору господарського товариства визначають ті умови, по яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору - засновники нової юридичної особи - взаємно зобов'язані передати у власність створюваної ними організації встановлені ними ж внески, а також провести узгоджені дії по формуванню господарського товариства до його реєстрації.

Серед вищевказаних видів господарських товариств повне і командитне товариство є так званими договірними об'єднаннями, оскільки у їх основі лежить договір як угода між учасниками, які зобов'язались один перед одним спільно діяти для досягнення цілей товариства. Договір пов'язує кожного учасника персонально із усіма іншими учасниками. Кожний учасник вправі вимагати від іншого належного виконання договору, взятих ним на себе зобов'язань.

Установчий договір повного або командитного товариства ще називають фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за договором фактично надано більше повноважень, ніж це безпосередньо виражено в договорі, але з умовою, що вони не скористуються надлишками цих прав і в першу чергу будуть керуватися інтересами товариства в цілому. Цивільне право України : Книга друга / І. А. Бірюков, Ю. О. Заіка -К . : Істина, 2003.

В установчому договорі повного товариства повинні бути зазначені відомості про вид товариства, предмет та цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчого договору та порядок реорганізації та ліквідації товариства.

Також обов'язково повинні бути зазначені відомості про те, що всі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Відповідальність повних учасників за зобов'язаннями товариства носить двоякий характер. Вона є субсидіарною, оскільки наступає тільки у випадку недостатності власних коштів товариства, і солідарною, оскільки розподіляється порівну між усіма учасниками, а кредитор товариства може звернутися до одного з них або до усіх зразу. Учасник, який сплатив борги товариства, вправі звернутися до інших учасників з вимогою про відшкодування йому сум у розмірі збитків, які припадають на цих учасників. По причині такого характеру відповідальності учасників за боргами товариства, одній і тій ж особі заборонено брати участь у якості повного учасника більш, ніж в одному товаристві, але дозволяється брати участь в командитних товариствах в якості вкладників.

Установчий договір командитного товариства, як і договір іншого господарського товариства, має містити загальні обов'язкові умови, так і відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. Стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Характерні риси господарських організацій // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - № 2.

Як правило, установчий договір товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю, як перший установчий документ, містить такі умови: відомості про засновників (учасників), предмет договору, найменування та місцезнаходження товариства, юридичний статус товариства, мета створення товариства, майно товариства, порядок формування статутного фонду, визначення часток учасників, форма внесення вкладів, відповідальність за невиконання або за неналежне виконання договору, правонаступництво, строк дії договору. Інші обов'язкові умови, які повинні бути зазначені в установчих документах товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю містяться в статуті цих товариств.

Закон України «Про господарські товариства» визначає, що акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

Отже, другим установчим документом для вищезазначених видів господарських товариств є статут. Співвідношення установчого договору і статуту є таким, що останній по суті можливо розглядати як частину договору - адже він затверджується учасниками (засновниками) в якості одного із основних результатів їх угоди. Тому зміст статуту господарського товариства може частково перекриватися змістом договору (або навпаки), наприклад порядок розподілу між учасниками прибутків та збитків, управління діяльністю створеної ними юридичної особи, виходу із її складу може встановлюватися не тільки в установчому договорі, а також і у статуті.

Законом передбачаються обов'язкові відомості, які повинні бути вказані в статуті, в залежності від виду товариства.

Так, загальними обов'язковими умовами, які повинні зазначатися в статуті є вид товариства, найменування та місцезнаходжкення, склад засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Цивільне право України: Підручник: У 2?х кн../ за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової.? 2?е вид., допов. і перероб. ? К.: Юрінком Інтер, 2004.? С. 364.

Статут акціонерного товариства повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купується засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Статут господарського товариства затверджується зборами засновників (установчими зборами) господарського товариства, прошнуровується, нумерується; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію господарського товариства.

2. Види статутних господарських товариств

2.1 Акціонерне товариство

господарський установчий товариство відповідальність

Акціонерним визнається господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Закон України “Про акціонерні товариства” від 17 вересня 2008р. // Відомості Верховної Ради України. - 2008. - № 50.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні та приватні акціонерні товариства. Даний поділ відповідає практиці регулювання акціонерних відносин у праві Європейського Союзу. До прийняття Закону «Про акціонерні товариства» український законодавець оперував поняттями відкритого та закритого акціонерного товариства, але на підставі даного закону ст. 81 Господарського кодексу було виключно. Хоча відкриті акціонерні товариства значною мірою подібні до публічних, а закриті - до приватних, однак між ними є деякі відмінності:

1) якщо кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів, то щодо кількості акціонерів закритого акціонерного товариства обмежень не встановлено;

2) публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне приватне розміщення акцій, а відкрите акціонерне товариство відкриту (публічну) підписку на акції.

Отже, Закон «Про акціонерні товариства» закріпив, з одного боку, додаткову відмінність між типами акціонерних товариств (кількісний склад: у приватному акціонерному товаристві обмежений 100 акціонерами, в публічному - необмежений), з іншого, - дозволив публічному акціонерному товариству застосовувати як публічне так і приватне розміщення акцій, а також передбачив наслідки застосування приватним акціонерним товариством публічного (замість приватного) розміщення акцій - зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне з внесенням відповідних змін до його статуту.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Цивільне право України: Підручник: Книга друга / Є.О. Харитонова, Н. О. Саніахматова -К:. Істина, 2003р.

Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.

Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.

Засновницький договір укладається в письмовій формі. Якщо товариство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню.

У разі заснування товариства однією особою засновницький договір не укладається.

Акціонерне товариство має право випуску облігацій та інших цінних паперів відповідно до законодавства України про цінні папери та фондову біржу.

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законодавством або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Також акціонерне товариство може випускати облігації. Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Вінник О. Облігації підприємств як інструмент інвестування економіки // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 10. - С. 9.

Господарські функції і права акціонерного товариства як суб'єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління.

Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права колективної власності акціонерів, права на частки якої, за загальним правилом, є трансфертними, можуть вільно передаватися ними іншим особам. Вінник О. М. Вдосконалення акціонерного законодавства - нагальна справа сьогодення // Вісник господарського судочинства. - 2002. -№ 1.

Управління акціонерним товариством здійснюється за допомогою органів, вищим з яких є загальні збори. Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори), які проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. Усі інші загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими.

Загальні збори проводяться за рахунок коштів акціонерного товариства. У разі якщо загальні збори проводяться з ініціативи акціонерів або наглядової ради, документально підтверджені витрати на їх організацію, підготовку та проведення можуть бути відшкодовані за рахунок коштів товариства, якщо загальними зборами, що проводяться у зазначеному випадку, буде прийнято рішення про відшкодування витрат на організацію, підготовку та проведення загальних зборів. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

До виключної компетенції загальних зборів належить:

1) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства;

2) внесення змін до статуту товариства;

3) прийняття рішення про анулювання викуплених акцій;

4) прийняття рішення про зміну типу товариства;

5) прийняття рішення про розміщення акцій;

6) прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства;

7) прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства;

8) прийняття рішення про дроблення або консолідацію акцій;

9) затвердження положень про загальні збори, наглядову раду виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них;

10) затвердження інших внутрішніх документів товариства, інше не передбачено статутом товариства та інші.

Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані іншим органам товариства.

Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

Порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визначається Законом «Про акціонерні товариства», статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також договором, що укладається з членом наглядової ради. Такий договір від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. Такий цивільно-правовий договір може бути або оплатним, або безоплатним.

Виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004. - С. 101.

Членом виконавчого органу акціонерного товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії.

Права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються Законом «Про акціонерні товариства», іншими актами законодавства, статутом товариства або положенням про виконавчий орган товариства, а також трудовим договором, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства трудовий договір підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

Акціонерне товариство припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим підприємницьким товариствам - правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

2.2 Товариство з обмеженою відповідальністю

Визначення товариства з обмеженою відповідальністю міститься одразу у трьох нормативних актах:

Ё Цивільному кодексі України 2003 р.;

Ё Господарському кодексі України 2003 р.;

Ё Законі України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК товариство з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно із ч. 3 ст. 80 ГК товариство з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Схоже визначення міститься у ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»: товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Саме законодавче визначення містить в собі суперечливі положення. Якщо статутний капітал товариства складається з часток, то яким чином його можна поділити при створенні товариства однією особою? Гура Р. М., Божагора Н. М. Товариство з обмеженою відповідальністю (правовий аналіз) // Вісник Академії адвокатури України. - 2007. - №10. - С. 75. Увагу на те, що створення товариства з обмеженою відповідальністю однією особою не виключає обов'язковості поділу статутного капіталу на частки звертає велика кількість науковців. На їх думку таку неузгодженість можна усунути, встановивши окрему норму у ст. 140 ЦК, яка б містила зауваження щодо цілісності і неподільності статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю у випадку його створення однією особою.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, цей статут містить відомості про:

розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника;

склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень;

розмір і порядок формування резервного фонду;

порядок передання (переходу часток у статутному фонді).

Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства і є відкритим для ознайомлення.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вкладів його учасників. Не допускається звільнення учасників від внесення вкладу до статутного капіталу товариства. До моменту державної реєстрації товариство з обмеженою відповідальністю, його учасники повинні сплатити не менше 50% суми своїх вкладів. Частину статутного капіталу, що залишилася не сплаченою потрібно сплатити в продовж року. Якщо сума не була сплачена то учасники товариства повинні зменшити статутний капітал і зареєструвати зміни, або ліквідувати товариство. Якщо сума не була сплачена то учасники товариства повинні зменшити статутний капітал і зареєструвати зміни, або ліквідувати товариство. Якщо статутний капітал зменшився до мінімального рівня статутного капіталу який встановлено законом, товариство підлягає ліквідації. Кравчук В. Формування статутного капіталу юридичної особи // Право України. - 2007. -№6. - С. 52.

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть відповідальність у межах своїх вкладів до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю. Розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю повинен становити суму, еквіваленту не менше 100 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, яка діє на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожний з учасників зобов'язаний внести не менше 30% у зазначеного в установчих документах вкладу. Повністю вклад повинен бути внесений не пізніше одного року після реєстрації. Товариство з обмеженою відповідальністю так само як і закрите акціонерне товариство (ЗАТ) - це підприємство з фіксованим складом учасників, тобто частки в них розподіляються при емісії серед відповідного кола осіб; учасники цих підприємств можуть уступати належні їм частки тільки за згодою інших учасників; у межах цих підприємств діє досить жорстка система колективного контролю над персональним складом учасників та кількістю належних кожному часток.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі впливом цього року - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшується до встановленої межі.

Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. Уводячи ці обмеження законодавець ставив за мету не допустити різного роду зловживань та маніпуляцій щодо використання конструкції товариства з обмеженою відповідальністю з єдиним учасником.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Компетенція загальних зборів визначається в статуті і в законах, які регулюють правове положення цього виду товариств.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, і іншим законом і статутом товариства.

Колегіальний орган товариства з обмеженою відповідальністю приймає рішення простою більшістю від числа присутніх члені, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Залежно від ступеня важливості прийняття рішення з того чи іншого питання, встановлюється певна кількість голосів, необхідних для прийняття такого рішення. Більшість рішень загальних зборів приймається простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ? голосів, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю голосує кількістю голосів, яка є пропорційною його частці в статутному капіталі товариства. Таким чином, чим більша частка у статутному капіталі, тим більша кількість голосів.

До виключеної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про його виконання;

внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

створення та відкликання виконавчого органу товариства;

визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів;

вирішення питань про придбання товариством частки учасника;

виключення учасника із товариства;

прийняття рішень про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виконавчої компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виконавчої компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства. Право вимагати скликання зборів можуть учасники, які володіють не менше 10% голосів. Якщо вимоги учасників про скликання зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю з одним учасником обов'язково повинен передбачати існування загальних зборів та виконавчого органу та відповідні імперативні вимоги щодо порядку їх функціонування, які передбачені чинним законодавством України. Органи господарських товариств з одним учасником // Юридичний журнал. - 2006. - №8.

2.3 Товариство з додатковою відповідальністю

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Товариства з додатковою відповідальністю мало поширені в Україні. Вони створюються, як правило, лише за умови вимоги закону при здійсненні певного виду підприємницької діяльності. Так, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. довірчі товариства створюються в організаційно-правовій формі товариства з додатковою відповідальністю. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю.

Підстави для розгляду товариств з додатковою відповідальністю як різновиду товариств з обмеженою відповідальністю містяться у ч. 3 ст. 65 Закону України «Про господарські товариства». У ній говориться про те, що до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 даного закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею. Товариство з додатковою відповідальністю також має статутний капітал, розподілений на частки певних розмірів. Подібна в цих товариствах і структура управління. При створенні товариства з додатковою відповідальністю, підготовці установчих документів варто дотримуватися того ж порядку, що встановлений для створення товариства з обмеженою відповідальністю. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л.А., Жук І.А., Неживець О.М. - К.:Кондор, 2003. - 400с.

При цьому товариству з додатковою відповідальністю притаманні певні відмінні ознаки, які дозволяють визнавати його самостійною організаційно-правовою формою господарського товариства. Для товариств із додатковою відповідальністю законодавство встановлює підвищену відповідальність учасників. Так, у товаристві з додатковою відповідальністю учасники при недостатності майна товариства для погашення його боргу перед кредиторами і за загальними зобов'язаннями відповідають у розмірі, що перевищує їх внески в статутний капітал. Додаткова відповідальність кожного учасника встановлюється в однаковому для всіх розмірі (дворазовому, триразовому, п'ятиразовому тощо) відповідно до внеску кожного учасника. Абсолютний розмір додаткової відповідальності учасників неоднаковий - у кого більший розмір внеску, той має і більшу додаткову відповідальність. Таким чином, учасники цього товариства відповідають за боргами товариства не усім своїм майном, але в той же час їх відповідальність не обмежується їх внесками. Крім свого внеску, учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають і своїм майном (поза внесками в статутний фонд).

Але, як свідчить практика, притягнення учасників до додаткової відповідальності не завжди можливе, оскільки:

Ш не контролюється фінансовий стан учасників (наявність у них ліквідного майна) як на момент створення так і під час діяльності господарського товариства;

Ш існує можливість відчуження майна у разі загрози притягнення до додаткової відповідальності шляхом продажу, передачі на зберігання іншим особам, реорганізацією або ліквідацією юридичної особи, учасника товариства;

Ш не вирішено питання про відповідальність учасника товариства з додатковою відповідальністю у разі визнання його банкрутом. Кибенко Е. Р. Научно-практический комментарий Закона Украины “О хозяйственных обществах”. - Х.: Эспада, 2000. - С.360-361.

Прийняті Господарський та Цивільний кодекси передбачають окремі норми, які суттєво вдосконалюють статус товариства з додатковою відповідальністю. Так, ст. 80 ГК України передбачає принцип додаткової солідарної відповідальності учасників товариства з додатковою відповідальністю, а ст. 151 ЦК України - регулювання наслідків визнання учасника банкрутом, зокрема, в такому випадку його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Проте правове регулювання відповідальності учасників товариства з додатковою відповідальністю потребує подальшого вдосконалення. На думку фахівців, доцільно ввести у законодавство норми, спрямовані на забезпечення додаткової відповідальності учасників товариства з додатковою відповідальністю, зокрема опису ліквідного майна на суму, що перевищує обсяг відповідальності за зобов'язаннями товариства з накладенням на таке майно заборони відчуження протягом усього строку перебування особи в товаристві з додатковою відповідальністю, а також надання можливості зміни складу описаного майна на встановлену суму. Шеремет О. Правове положення повних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №11. - С. 19.

Висновок

господарський установчий товариство відповідальність

На мою думку статутні господарські товариства мають право повноцінно вести свою діяльність та розвиватися, і перебувати під захистом закону,? так само, як людина має право жити.

Одним із найважливіших видів цивільних правовідносин є відносини, які виникають під час діяльності статутних господарських товариств. Ці відносини спрямовані на задоволення потреб як учасників товариства так і суспільних потреб. В даному випадку мова йде про задоволення приватних інтересів - учасників товариства (насамперед на отримання від господарської діяльності прибутку) та суспільних - у товарах, роботах, послугах, що виробляються (виконуються, надаються) господарськими товариствами для задоволення потреб споживачів.

Господарські товариства є юридичною особою, яка засновується на умовах засновницького договору, і діє на умовах установчих документів. Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Цивільним і Господарським кодексами України та Законом України «Про господарські товариства», які містять порівняно з іншими організаційно-правовими формами юридичних осіб, значну кількість норм, що упорядковують діяльність господарських товариств.

В Україні статутні господарські товариства, зокрема акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, є достатньо поширеною організаційно-правовою формою суб'єкта господарювання. Адже створення саме господарського товариства дозволяє об'єднати майно та зусилля декількох (а в акціонерному товаристві - необмежену кількість) осіб для здійснення господарської діяльності, легко залучити додатковий капітал інших осіб для досягнення певної мети, рівномірно розподілити ризики від здійснення господарської діяльності.

У першому розділі курсової роботи я висвітив основні положення про господарські товариства, їх роль у сучасному, постіндустріальному суспільстві, ознаки, за якими дані товариства вважаються юридичною особою, правовий статус їх учасників а також процедуру їх створення.

У другому розділі я намагався дати характеристику окремим видам господарських товариств, а саме статутним. До числа останніх відносяться акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю. Аналізуючи основні положення про дані товариства, я спробував розкрити сутність їх діяльності, виділити ті ознаки, які дають змогу винести ці товариства у окрему категорію; їх значення у функціонуванні країни з ринковою економікою. Особливо важливе значення в господарському житті України набули акціонерні товариства, у формі яких функціонує більшість великих та середніх підприємств різних секторів економіки. Ця форма широко застосовується у процесі приватизації майна державних підприємств.

Хочеться звернути увагу вітчизняних підприємців на виключну важливість юридично грамотного оформлення установчих документів при створенні нових господарських товариств, адже від того, наскільки точно в них буде виражена воля сторін, залежить стабільність і подальший розвиток підприємства. Вдосконалення правового регулювання діяльності господарських товариств пов'язане із врегулюванням діяльності всіх суб'єктів підприємницької діяльності. На цю проблему також слід звернути увагу законодавцям, особливо в частині реєстрації товариств. Можна навести багато прикладів, коли недосконалістю нашого законодавства користуються недобросовісні бізнесмени. Проте вказані проблеми існують не лише в Україні.