Види злочинів проти авторитету органів державної влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Загальна характеристика та види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

2. Кримінально-правова характеристика погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу (ст.345 КК України), відмежування цього злочину від втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст.343 КК України)

3. Предмет злочину, передбаченого ст.358 КК України

Список використаної літератури

1. Загальна характеристика та види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян істотно порушують суспільні відносини, які забезпечують нормальне функціонування органів влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їх представників; протидіють нормальній діяльності цих органів, послаблюють їх авторитет, заподіюють шкоду життю, здоров'ю, гідності або власності громадян, іншим об'єктам, які охороняються законом.

Родовим об'єктом цих злочинів є певна група суспільних відносин, що виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян і фізичними особами, у зв'язку із здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій з метою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З об'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені як шляхом дії (наприклад, наруга над державними символами), так і шляхом бездіяльності (наприклад, незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій).

Більшість цих злочинів сформульовані як злочини з формальним складом. Для визнання їх закінченими досить вчинення особою самої дії або бездіяльності, незалежно від настання наслідків (наприклад, незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні, захоплення державних або громадських будівель чи споруд). У деяких випадках для закінченого складу злочину необхідне встановлення певних наслідків (наприклад, при самоправстві, насильстві щодо державного чи громадського діяча, умисному пошкодженні ліній зв'язку). У цих випадках для наявності об'єктивної сторони необхідно встановити причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.

З суб'єктивної сторони всі злочини цієї групи вчиняються лише умисно, в деяких випадках має місце прямий умисел, поєднаний зі спеціальною метою (при захопленні державних будівель необхідно встановити спеціальну мету, а саме -- мету незаконно користуватися ними або перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій (ст. 341).

Суб'єктом злочину є, як правило, будь-яка особа. За деякі злочини знижений вік відповідальності до 14 років (наприклад, за заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження (ч. З ст. 345). В деяких випадках суб'єктом може виступати і службова особа (наприклад, за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 340).

Залежно від безпосереднього об'єкта ці злочини можуть бути розділені на такі групи:

· Злочини у сфері використання державних символів (статті 338 і 339).

· Злочини, пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян (статті 340 і 341).

· Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань (статті 342--353).

· Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації (статті 357--360).

· Інші злочини проти авторитету держави і діяльності об'єднань громадян (статті 354--356).

А от щодо конкретних, то до них відносяться:

1. Наруга над державними символами;

2. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні;

3. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій;

4. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд;

5. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві;

6. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу;

7. Втручання у діяльність державного діяча;

8. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу;

9. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча;

10. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу;

11. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця;

12. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника;

13. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок;

14. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради;

15. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок;

16. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи;

17. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації;

18. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань;

19. Самоправство;

20. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження;

21. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів;

22. Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації;

23. Умисне пошкодження ліній зв'язку.

2. Кримінально-правова характеристика погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу (ст.345 КК України), відмежування цього злочину від втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст.343 КК України)

Погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу. Родовим об'єктом злочину є авторитет органів державної влади. Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність представників правоохоронних органів. Додатковим обов'язковим безпосереднім об'єктом злочину є психічна недоторканність працівників правоохоронних органів або їхніх близьких родичів, їхнього здоров'я. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу або його близькі родичі - батьки, дружині (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба й онуки (п. 11 от. 32 КІШ України).

Об'єктивна сторона злочину виражається у:

1. погрозі вбивством насильством або знищенням чи пошкодження мийна, (ч. 1 ст. 345);

2. заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 345);

3. або тяжких (ч. 3 ст. 345).

Необхідною умовою кримінальної відповідальності за цей злочин і вчинення зазначених діянь «у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків», тобто як під час так і до або після виконання таких обов'язків, навіть і тоді, коли особа ні є працівником правоохоронного органу (наприклад, вийшла у відставку»

Злочин є закінченим з моменту висловлення погрози (формальний склад) або з моменту заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень - загальний, тобто фізична, осудна особа, досягла 16-річного віку, а у вигляді заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - фізична, осудна особа з 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 4 ст. 345) є вчинення його організованою групою.

Частина третя ст. 345 передбачає відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження і охоплює всі способи та обтяжуючі обставини злочину, а тому додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 121 не потребує.

Якщо суб'єкт усвідомлював суспільно небезпечний характер побоїв або інших насильницьких дій, передбачав і бажав настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, але ці наслідки не настали з причин, що не залежали від його волі, вчинене необхідно розглядати як замах на злочин і кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 345.

Якщо дії суб'єкта були реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу або викликані особистими неприязними стосунками, не пов'язаними з виконанням ним службових обов'язків, вчинене, за наявності для цього підстав, слід кваліфікувати як злочини проти особи, власності або за іншими відповідними нормами КК. Дії, передбачені ст. 345, якщо вони поєднані з грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства і су­проводжуються особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, повинні кваліфікуватися за відповідними частинами статей 345 та 296.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 345 -- виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 345 -- обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. З ст. 345 -- позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, а за ч. 4 ст. 345 -- позбавлення волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу.

З об'єктивної сторони втручання в діяльність працівника правоохоронного органу означає вплив у будь-якій формі на нього, тобто конкретні дії, спрямовані на перешкоджання виконанню цим працівником службових обов'язків або на те, щоб добитися прийняття незаконних рішень. Втручання може виражатися у різних формах (умовлянні, шантажі, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-яких інших формах впливу).

Цей злочин є закінченим з моменту втручання в діяльність працівника правоохоронного органу незалежно від того, чи призвело це до прийняття незаконного рішення.

Суб'єктивна сторона цього злочину -- прямий умисел, поєднаний з метою перешкодити виконанню працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень.

Суб'єктом цього злочину є будь-яка особа.

У частині 2 ст. 343 передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 343 -- штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців; за ч. 2 ст. 343 -- позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до чотирьох років.

3. Предмет злочину, передбаченого ст.358 КК України

злочин погроз насильство правоохоронний

Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів.

Згідно ч.1 ст.358 КК України підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвічується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут -

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Згідно ч.2 цієї статті дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. А згідно ч.3 - використання завідомо підробленого документа - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Предметом злочину є:

1. посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним: нотаріусом, аудитором чи .іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків;

2. печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.

Посвідчення - це документ, який містить відомості про володільця і офіційно посвідчує його особу та (або) правовий статус. Необхідними реквізитами посвідчення, як правило, є фотографія, підпис керівника відповідної установи, підприємства чи організації, який скріплюється їхньою печаткою, а також особистий підпис володільця документа (посвідчення: особи моряка, інваліда, водія, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, пенсійне, судді або працівника правоохоронного органу, біженця, ветерана війни).

Іншими документами можуть визнаватися, зокрема, атестат про повну загальну середню освіту, диплом про закінчення вищого навчального закладу, трудова книжка, рішення суду, виконавчий лист, листок тимчасової непрацездатності, свідоцтво про шлюб або розірвання шлюбу, ліцензія, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про придбання майна на аукціоні, атестат доцента або професора тощо.

Така характеристика предмета коментованого складу злочину як надання прав або звільнення від обов'язків означає, що з точки зору кваліфікації за ст. 358 документами визнаються письмові акти. При цьому не має значення, якою мовою виконано документ, з якого матеріалу він виготовлений, а також спосіб виконання письмових знаків (від руки, друкарська машинка, комп'ютер, типографський спосіб тощо). Предметом злочину є ті письмові документи, які посвідчують наявність юридичне значимих фактів і мають своїм джерелом походження підприємство, установу, організацію незалежно від форми власності, громадянина-підприємця, аудитора або іншу особу, яка має право видавати чи посвідчувати відповідні документи. Це можуть бути, наприклад, адвокати, лікарі, які займаються медичною практикою.

Підроблення документів, які мають своїм джерелом походження фізичну, приватну особу, яка не уповноважена видавати чи посвідчувати документи, що надають права або звільняють від обов'язків, а також неіснуючу насправді юридичну особу, складу цього злочину не утворює. Залежно від. спрямованості умислу винного підроблення вказаних документів за наявності підстав може кваліфікуватися як готування до вчинення відповідного злочину, наприклад до шахрайства за обтяжуючих обставин.

Бланк - це аркуш паперу з відбитком на ньому штампу або документ з частково надрукованим типографським або іншим способом текстом, який для остаточного складання документу потребує подальшого заповнення відповідних реквізитів (наприклад, існують бланки паспортів, трудових книжок, документів про освіту та вчені звання, нотаріальних документів).

Підроблення документів, передбачене ст. 358, за об'єктом і предметом посягання слід відмежовувати від підроблення документів,

визначених законом предметом інших злочинів. Йдеться, зокрема, про злочини, предметом яких виступають: документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків (ст. 200), знаки поштової оплати і проїзні квитки (ст. 215), марки акцизного збору або контрольні марки для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, голографічні захисні елементи (ст. 216), недержавні цінні папери (ст. 224), документи, які дають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 318).

Предметом злочину не визнаються документи, які хоч і мають певне юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов'язків (наприклад, різноманітні заявки, запити, характеристики, супроводжувальні листи, вкладиші до посвідчень, первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій).

Задача 1. Вагляр і Лопушанський у стані сп'яніння прийшли в кафе, яке вже зачинялось, і зажадали пива, котрого вже не було. Завідувачка кафе викликала наряд міліції. У відповідь на вимогу працівників міліції пройти в кімнату дільничного інспектора міліції для з'ясування особи Вагляр завдав кількох ударів працівнику міліції Батраку, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров'я. Лопушанський обізвав працівників міліції "мусорами"

Як кваліфікувати дії вказаних осіб? Проаналізуйте склади злочинів.

Розв'язок: Дії Вагляра відносно працівника міліції Батрака слід кваліфікувати за ст.345 ч.2 Кримінального кодексу України, а саме - умисне заподіяння працівнику правоохоронних органів легких тілесних ушкоджень.

Дії Лопушанського кваліфікуються за ст.342 ч.2 ККУ, тобто опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.

Склад злочину вчиненого Вагляром і передбаченого ст.345 ч.2 ККУ:

Об'єкт - посягання на нормальну діяльність правоохоронних органів, на життя та здоров'я Батрака;

Об'єктивна сторона - умисне заподіяння працівнику міліції Батраку легких тілесних ушкоджень, що викликало тимчасовий розлад здоров'я;

Суб'єкт - громадянин Вагляр, як фізична осудна особа що досягла 16 років;

Суб'єктивна сторона - прямий умисел.

Даний злочин віднесено до злочинів середньої тяжкості.

Склад злочину вчиненого Лопушанським і передбачений ст.342 ч.2 ККУ:

Об'єкт - посягання на нормальну діяльність правоохоронних органів;

Об'єктивна сторона - опір працівникові правоохоронних органів під час виконання ним службових обов'язків;

Суб'єкт - громадянин Лопушанський, як фізична осудна особа що досягла 16 років;

Суб'єктивна сторона - прямий умисел.

Даний злочин віднесено до злочинів невеликої тяжкості.

При визначенні покарання даним особам слід врахувати обтяжуючу обставину передбачену ст.67 ч.1 п. 13 - Вагляр і Лопушанський перебували у стані алкогольного сп'яніння.

Задача 2. Букін підробив посвідчення слідчого та постанову про проведення обшуку і разом зі своїми приятелями Шугаєвим та Перепічкою, які грали роль "понятих", прийшов на квартиру завідувача плодоовочевої бази Кіркіса. У процесі "обшуку" було вилучено гроші готівкою 2 млн. грн., 500 доларів, а також кілька золотих речей.

Як кваліфікувати дії вказаних осіб? Проаналізуйте склади злочинів.

Розв'язок: Дії громадянина Букіна кваліфікуються ст.358 ч.1 ККУ а саме підроблення посвідчення слідчого, а також виготовлення офіційних бланків у даному випадку - постанову про проведення обшуку з метою їх подальшого використання, та за ст.358 ч.3 ККУ - тобто використання завідомо підробленого документа.

Шугаєв та Перепічка являються співучасниками даного злочину і підлягають кримінальній відповідальності за ст.27 ч. 5 ККУ, як посібники та ст.358 ч.1, ч.3 ККУ, за злочин вчинений Букіним, який являється виконавцем.

Склад злочину вчиненого Букіним і передбачений ст.358 ч.1, ч.3 ККУ

Об'єкт - посягання на встановлений порядок видачі та виготовлення документів і офіційних бланків; на встановлений порядок проведення процесуальних дій - обшуку.

Об'єктивна сторона - підроблення посвідчення та офіційних бланків з метою їх подальшого використання;

Суб'єкт - громадянин Букін, як фізична осудна особа що досягла 16 років;

Суб'єктивна сторона - прямий умисел.

Кваліфікуючою та обтяжуючою ознакою цього злочину буде те що воно вчинене групою осіб - ст.67 ч.1 п.2.

Задача 3.Немошкаленко, користуючись тіснявою в трамваї, викрав сумочку, у якій виявився гаманець з грішми в сумі 450 грн. та паспорт їх власниці.

Як кваліфікувати його дії? Проаналізуйте склади злочинів.

Розв'язок: Дії громадянина Немошкаленко слід кваліфікувати за ст.185 ч.1 ККУ, тобто таємне викрадення чужого майна.

Склад злочину вчиненого Немошкаленком і передбаченого ст.185 ч.1 ККУ.

Об'єкт - посягання на власність.

Об'єктивна сторона - таємне викрадення чужого майна, а саме сумочки;

Суб'єкт - громадянин Немошкаленко, як фізична осудна особа що досягла 14 років;

Суб'єктивна сторона - прямий умисел.

Список використаних джерел

1. Конституція України. 28 червня 1996р.-Київ: Феміна, 1996.-15 с.

2. Кримінальний Кодекс України: прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України. - 2001. № 21.

3. Бажанов М.І., Сташиса В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина. - К., 2001.

4. Мальцев В.В. Ответственность за воспрепятсвование осуществлению правосудия, производству предварительного расследования // Законность.-№12.-С. 112.

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України // під ред. М.Потебенька.-К.2001.-С679.

6. Пленум Верховного Суду України.- 1999.-№б.-С. 16. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 18 червня 1999 р." Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві"

7. Тихомиров О.Д. Теоретичні питання правоохоронної діяльності. К.,1994 -С.11О.

Размещено на Allbest.ru