Загальна характеристика порядку звернення громадян

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

З ДИСЦИПЛІНИ: Організація правової та претензійно-договірної діяльності

НА ТЕМУ: Загальна характеристика порядку звернення громадян

Виконав: курсант групи.

Перевірив: доц. Зуєв В.А.

Дніпропетровськ

2007

Загальна характеристика звернень громадян

громадянин звернення право

На сучасному етапі становлення громадянського суспільства в Україні актуального значення набуває розвиток інституту звернень громадян, який є основним каналом зв'язків громадянина й держави.

Право громадян на звернення гарантується Конституцією України (стаття 40), в якій визначено, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади та місцевого самоврядування, та встановлено обов'язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді. Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові:

По-перше, звернення громадян є однією із форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Сьогодні даний аспект вимагає якісно нового підходу до розкриття потенціалу волевиявлення людей у процесі формування та реалізації державної політики.

По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні це механізм виконання соціальних обов'язків публічної влади.

Від правильного функціонування адміністративно-правових механізмів реалізації й захисту прав громадян, від чіткого й ефективного реагування влади на звернення громадян залежить ефективність і спроможність держави в цілому. Досвід показує, що громадяни України активно користуються своїм правом на звернення. Так, наприклад, протягом 2007 р. до місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування звернулись 4 млн 462 тис. громадян. Майже 100 тис. звернень надійшли до Президента України.

Розуміння ролі звернень громадян як важливої складової зміцнення демократії, правового, громадянського суспільства стало ідейною основою прийнятого в 1996 р. Закону України „Про звернення громадян”. Цим Законом визначено вимоги до оформлення звернень, порядку їх прийняття й розгляду посадовими особами, встановлюється заборона переслідування громадян за звернення та заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях. Необхідно зазначити, що спеціальні законодавчі акти, які регулюють відносини у даній сфері, відсутні у багатьох державах Європейського Союзу (наприклад, у Великобританії та Франції право громадян на звернення до публічних органів зафіксовано лише на конституційному рівні й не регулюється спеціальними законами). У Російській Федерації Федеральний Закон „Про порядок розгляду звернень громадян Російської Федерації” було прийнято лише у 2006 р.

Організація роботи зі зверненнями громадян є одним із пріоритетних напрямів діяльності всіх без винятку органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Разом із тим саме Президент України як гарант конституційності, прав і свобод громадян в Україні має відігравати особливу роль в удосконаленні механізмів взаємодії громадянина і держави, зокрема, шляхом зміцнення інституту звернень громадян. Саме Президент України В. А. Ющенко виступив із законодавчою ініціативою щодо підвищення ефективності реалізації прав громадян на звернення, ліквідації негативних явищ у даній сфері, запропонувавши запровадження комплексного системного підходу, формування нової концепції роботи зі зверненнями громадян. Указом Президента України від 07.02.2008 № 109/2008 „Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування” визначено перелік найбільш актуальних проблем, які існують сьогодні у згаданій сфері. До них віднесено:

-- надання необґрунтованих відповідей громадянам, порушення строків відповідей;

-- безпідставна передача звернень іншим органам, практика визнання скарг громадян необґрунтованими без надання роз'яснень;

-- незабезпечення умов для присутності громадян при розгляді їхніх звернень;

-- прояви упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень;

-- недостатня увага до вирішення проблем, з якими звертаються ветерани війни та праці, інваліди та інші громадяни, які потребують соціального захисту та підтримки;

-- необхідність посилення контролю за організацією роботи посадових та службових осіб зі зверненнями громадян.

Згідно з цим Указом Президента України на подолання названих негативних проявів спрямовується комплекс заходів. Зокрема, у законодавчій сфері Кабінету Міністрів України доручено підготувати й внести до Верховної Ради України проект Адміністративно-процедурного кодексу, розробити та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до законодавчих актів щодо вдосконалення правового регулювання питань гарантування права громадян на звернення, поновлення порушених прав і свобод заявників. Документом також передбачається застосування таких нових організаційних форм ведення роботи зі зверненнями громадян:

-- забезпечення можливості подання звернень електронною поштою з використанням мережі Інтернет;

-- запровадження єдиної комп'ютерної системи обліку звернень громадян та контролю за вирішенням порушених у них питань в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування;

-- упровадження єдиної методики оцінки організації роботи зі зверненнями громадян в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування;

-- створення єдиного загальнодержавного класифікатора звернень громадян.

Указ Президента України від 07.02.2008 № 109/2008 „Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування” сприяв активізації відповідної законопроектної діяльності Кабінету Міністрів України. Урядом розроблено та подано до Верховної Ради України проект Адміністративно-процедурного кодексу України (№ 2789 від 18.07.2008) та проект Закону України про внесення змін до Закону України „Про звернення громадян” (щодо звернення, яке подається у формі електронного документа) (№ 064 від 21.08.2008).

Крім того, сьогодні практично в усіх центральних та місцевих органах виконавчої влади, місцевого самоврядування функціонують спеціальні структурні підрозділи по роботі зі зверненнями громадян, на Інтернет-сторінках яких подається інформація про розгляд звернень громадян, графіки особистого прийому, аналітичні довідки тощо. В обласних державних адміністраціях створено комісії з питань розгляду звернень громадян, комісії з опрацювання повторних звернень, проводяться „дні контролю” результатів виконання звернень громадян, організовано виїзні прийоми, телефони довіри тощо.

Іншим важливим механізмом реалізації прав громадян на звернення є інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена), який уособлює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Згідно зі ст. 55 Конституції України „кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. Відповідно до ст. 16 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує зі звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства. Дані звернення приймаються та розглядаються Уповноваженим відповідно до Закону України „Про звернення громадян”. Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина (за наявності виняткових обставин - протягом двох років). При розгляді звернення Уповноважений відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення, направляє звернення у державний орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення. У разі відмови в розгляді звернення Уповноважений має дати вмотивовану відповідь.

Хоча в Україні сформовано суттєву законодавчу базу для роботи зі зверненнями громадян, а органами державної влади всіх рівнів здійснюється забезпечення даної функціональної сфери, нормативно-правові й організаційні засади цієї діяльності потребують подальшого вдосконалення.

У частині нормативно-правового регулювання вбачається доцільним внести зміни до Закону України „Про звернення громадян”, якими зокрема:

-- визначити необхідність розгляду анонімних звернень громадян, якщо в них ідеться про скоєння або планування діянь, що загрожують державній безпеці та безпеці окремих фізичних і юридичних осіб (злочинів, правопорушень, терактів тощо);

-- скасувати існуючу можливість для службовців надавати відповіді на звернення громадянам в усній формі, що часто унеможливлює доведення провини службовця у разі виникнення підозри стосовно порушення ним законодавства щодо роботи зі зверненнями громадян.

Особливої уваги вимагає актуальна проблема формального ставлення посадових осіб до розгляду звернень громадян. Її вирішення потребує комплексного підходу, що прямо пов'язано з посиленням механізмів відповідальності за порушення законодавства про звернення громадян. У зв'язку з цим виникає необхідність запровадження чітких та суворих санкцій для посадових осіб, які ігнорують порядок розгляду звернень громадян або зловживають відповідними повноваженнями. З даною метою пропонується встановити відповідальність посадової особи за:

-- перешкоджання здійсненню права громадян на звернення до державних органів та протидію роботі таких органів щодо розгляду звернень громадян;

-- переслідування громадян у зв'язку з їхніми зверненнями до органів влади та посадових осіб;

-- незаконне використання або поширення відомостей про приватне життя громадян, що стали відомими у зв'язку з їхніми зверненнями до структур влади.

Наведені склади правопорушень (злочинів) з відповідними санкціями мають бути внесені як доповнення до Адміністративного та Кримінального кодексів України.

Також вбачається доцільним зміцнення інституту омбудсмена в Україні шляхом запровадження спеціалізації уповноважених з прав людини. Сьогодні навіть у державах з розвиненою демократією й високим рівнем захисту прав і свобод людини й громадянина функціонує по кілька уповноважених з прав людини, кожен з яких відповідає за певну сферу суспільних відносин. Наприклад, у Швеції працюють 4 омбудсмени, у Великобританії - 10, у Бельгії - 8 (у тому числі державний омбудсмен з пенсійного забезпечення, державний омбудсмен телекомунікаційної галузі та інші).

Окремо необхідно відмітити концентрацію вітчизняного законодавства та практичної діяльності органів державної влади на певних видах звернень громадян, а саме - на розгляді скарг. Безперечно, скарга належить до тієї категорії звернень громадян, які найбільшою мірою вимагають об'єктивного розгляду. З іншого боку, пропозиції громадян потребують не менш ґрунтовного підходу до аналізу їх змісту, адже, як наголошувалось вище, звернення громадян із пропозиціями є формою участі громадян в управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність державних органів й органів місцевого самоврядування. Проте практика свідчить, що сьогодні даний вид звернень громадян вважається, порівняно зі скаргами, другорядним.

Варто враховувати, що пропозиція, спрямована на поліпшення функціонування державного або муніципального органу, може містити заходи, які певною мірою суперечитимуть приватним інтересам службовців даного відомства, адже може вимагати інтенсифікації чи поглиблення змісту здійснюваної роботи тощо. Тому однією з гарантій об'єктивного розгляду подібного виду звернень може стати спрямування його вищому органу державної влади або місцевого самоврядування. Проте й даний спосіб не завжди є дієвим й оптимальним із зазначених вище причин. Покращення об'єктивності розгляду пропозицій громадян може відбутись, якщо їх адресатом стане незалежний орган державної влади.

На сьогоднішній день у системі державних органів такими структурами можна умовно вважати правоохоронні органи ? прокуратуру й органи внутрішніх справ. Але специфіка їх роботи полягає у тому, що вони розглядають звернення громадян по суті коли у них ідеться про пряме порушення закону. Якщо ж закон не порушений, то звернення громадян не мають до їх компетенції прямого відношення. Таким чином, актуальності набуває питання створення окремого державного органу з метою всебічного об'єктивного розгляду й аналізу звернень громадян під патронатом Президента України.

У сучасних умовах формування інформаційного суспільства важливим напрямом посилення ефективності роботи зі зверненнями громадян вбачаються заходи у рамках розвитку електронного уряду. Поширеною світовою практикою стало визнання за зверненнями, переданими через електронні системи зв'язку, певної юридичної сили.

З упровадженням автоматизованої системи взаємин „громадянин - держава” можна розраховувати на підвищення ефективності державного управління й обмеження корупції. Електронна взаємодія здатна змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою й підконтрольною громадськості, адже кожний громадянин одержить можливість відслідковувати діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, безпосередньо вступати у взаємодію з державними службовцями без черг і зайвої бюрократії. Отже, розвиток такої форми роботи зі зверненнями громадян, як електронні звернення за допомогою мережі Інтернет та електронної пошти, мають розглядатись не як допоміжний, а як один з основних напрямів у сфері вдосконалення роботи зі зверненнями громадян та подолання корупції.

Размещено на Allbest.ru