Порядок реєстрації зміни прізвища дитини її батьками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

На Україні проживає значна кількість дітей, - близько 25 відсотків населення країни. Природним середовищем їхнього життєзабезпечення була і залишається сім'я. В даний час у сім'ях виховується 99,7 відсотки всіх неповнолітніх. При цьому майже кожна третя дитина є в батьків єдиною. Так свідчить статистика. У той же час 20 відсотків усіх дітей (тобто кожний п'ятий) росте в сім'ї із трьома і більше дітьми, що у сучасних умовах можна вважати багатодітними. Близько 47% дітей виховується в дводітних родинах. Найважливішою характеристикою сім'ї є її повнота, під якою розуміється наявність у дітей обох батьків. На жаль, на Україні велика кількість родин є неповними, тобто за різних причин діти в них виховуються тільки одним із батьків, як правило, матір'ю.

Саме тому важливим питанням залишається ініціатива зміни прізвища дитини її обох батьками чи одного з них.

Актуальність дослідження. Вважається, що в минулому XX столітті виникло принципово інше відношення до правовідносин дітей і батьків, загалом, були створені умови неповнолітнім дітям, які заслуговують кращих умов існування, турботи і всебічного захисту з боку будь-якої держави. Однак дійсність не виправдала цих надій, особливо на Україні. У 1924 році Ліга націй прийняла так названу Женевську декларацію, що призиває чоловіків і жінок усього світу створювати для дитини умови для її нормального духовного, фізичного розвитку. Коновалов Д. Сімейний кодекс України - шлях до Європи. // Юридичний журнал № 7 (25), 2004

Постановка проблеми дослідження. Необхідно відмітити, що на сьогоднішній день значно змінилося положення правовідносин дітей і батьків у зв'язку з прийняттям сімейного законодавства. Потрібна якісно нова модель регулювання сімейних відносин, зі своєю національною специфікою, модель, яка увібрала б національний і європейський досвід регулювання цієї дуже важливої проблеми людських відносин та щоденної практики життя.

Часто бажання матері «перевести» дитину з прізвища батька на її прізвище обумовлене бажанням помсти. Однак цей мотив не може мати вирішального значення.

Найчастіше у зміні прізвища дитини на прізвище матері прослідковуються елементи своєрідного покарання (санкції) за залишення батьком сім'ї, у якій проживає дитина, за вчинення ним злочину , який може вплинути на честь дитини або за неналежне виконання ним своїх батьківських обов'язків. З цих міркувань можливість зміни прізвища дитини на прізвище одного з батьків є своєрідним правовим стимулом для другого з батьків, прізвище якого носить дитина, до належного виконання своїх обов'язків. Зорислава Ромовська. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. Видавничий дім. Київ 2003р., ст. 295

Мета дослідження. Ця тематика цікава та досить обмежена, вузька - отож виникає бажання дослідити та проаналізувати ті аспекти та основи, що становлять поняття зміни прізвища дитини її батьками. Сімейне право / За ред. О. В. Дзери. - К., 1997.

Ще одним важливим аспектом є те , що прізвище, загалом, така ознака та прикмета людини , що говорить про дуже багато речей і є неабиякою важливою, бо людина несе свою родинну ознаку через покоління. У цьому ми можемо переконатись, дивлячись на Португалію.

У Португалії прізвище, отримане від батька, звичайно ставиться після материнського прізвища. У цих країнах дуже часто діти отримують по два прізвища від кожного з їх батьків, тому, зазвичай, мають останнє прізвище кожного зі своїх дідусів і бабусь.

Угоди з питань надання імен зараз змінюються і повертаються до традиційних історичних норм, коли ці угоди були більш гнучкими. Ці зміни викликаються змінами у відношенні до рівності статей. У Португалії, починаючи з 1977 року, прізвище дитини може походити як від батька, так і від матері. В Іспанії законодавчі зміни такі самі, але також із незначним ефектом на суспільство. Поточний іспанський закон вимагає, щоб усі діти в сім'ї мали таку ж саму систему прізвищ, тобто, якщо старша дитина має материнське прізвище першим, то решта дітей цих одних батьків повинна мати прізвища у тому ж порядку. Як і раніше, люди можуть змінити прізвище в особливих випадках, наприклад через питання спадкоємства.

Тому найважливішим все-таки залишається питання законодавчого регулювання поняття зміни прізвища дитини її батьками. Тарусина Н.Н. Сімейне право. Навчальний посібник - М.: Проспект, 2001 рік

Порядок реєстрації зміни прізвища дитини її батьками

Реєстрація переміни прізвища, імені, по батькові громадян України провадиться відділом реєстрації актів громадянського стану за місцем їх постійного проживання.

Зміна прізвища дитини її батьками здійснюється у разі:

1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.

2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.

3. Уразі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

4. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.

(Статтю 148 СК України доповнено, згідно із Законом № 524-V від 22.12.2006)

5. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року за №2947-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002. - №21-22. - ст.135.

Існують деякі підстави зміни прізвища дитини батьками. До таких підстав стаття відносить:

v зміну прізвища обома батьками;

v зміну прізвища одного з батьків. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -- 2002. - № 3: Законодавство України про сім'ю.

Але прізвище дитини підлягає зміні і при наявності інших підстав. До таких підстав можна віднести:

v при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище без урахування побажань обох або одного з батьків;

v при скасуванні рішення суду про визнання батьківства, якщо прізвище дитини було змінене у зв'язку з визнанням батьківства;

v за наявності заяви матері та батька дитини про визнання батьківства, якщо актовий запис про народження було складено відповідно до статті 135 СК України;

v за наявності заяви батька дитини про визнання батьківства в разі смерті матері, оголошення її померлою, визнання недієздатною, безвісно відсутньою або позбавленою батьківських прав, якщо актовий запис про народження дитини був складений відповідно до статті 135 СК України тощо. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року за №2947-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002. - №21-22. - ст.135.

Суттєво різниться порядок зміни прізвища дитини і у випадку, коли прізвище змінюється лише одним із батьків на підставах, що передбачені у ст.295 ЦК України, а також у разі:

v державної реєстрації шлюбу, шляхом зміни свого прізвища на прізвище подружжя, або приєднання до свого прізвища прізвище другого з подружжя (ст. 35 СК України);

v зміни свого прізвища у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу. В цьому випадку фізична особа повинна повернути своє попереднє прізвище, оскільки вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави (ч.5 ст.45СК України);

v розірвання шлюбу, при якому кожен з подружжя може повернути своє дошлюбне прізвище (ст. 113 СК України).

Зміна прізвища дитини здійснюється у порядку, встановленому Положенням про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 26.09.2002 р. № 86/5. Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 26.09.2002 р. № 86/5.

Прізвище дитини, яка досягла семи років має змінюватися тільки за наявністю згоди дитини. Це положення є проявом права дитини на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї (ст. 170 СК України). Як зазначає З.В. Ромовська, вік «сім років» вибраний не випадково. Дитина готується до школи або вже навіть навчається, саме під цим прізвищем відома у своєму середовищі, тому сама має брати участь у вирішенні питання про його зміну. Згода дитини на зміну її прізвища також відповідає закріпленому у ст. 8 Конвенції про права дитини її праву на збереження індивідуальності, яка включає громадянство, ім'я та сімейні зв'язки. Зорислава Ромовська. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. Видавничий дім. Київ 2003р.

Закон не визначає, у якій саме формі має бути надана така згода. Не містить вказівок на це і Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 26.09.2002 р. № 86/5. Така згода має бути висловлена дитиною у формі, яка відповідає рівню її розвитку. Вона може бути з'ясована представником органу опіки та піклування із складанням письмового висновку, а також висловлена дитиною безпосередньо у приміщенні державного органу РАГС. Про одержання згоди дитини представником державного органу РАГС у заяві батьків (одного з них) про переміну прізвища дитини має бути зроблена відповідна відмітка. Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 26.09.2002 р. № 86/5.

Крім того, слід мати на увазі, що з питань переміни прізвища думка дитини є вирішальною. Батьки не мають права в разі виникнення суперечки між ними та дитиною звернутися для вирішення конфлікту до органу опіки та піклування чи до суду. При відсутності на це згоди дитини батьки не мають права змінити її прізвище, оскільки у іншому випадку буде порушено право дитини на її індивідуальність. Відповідно до статей 12, 13 Конвенції про права дитини, кожна дитина, яка здатна сформулювати власні погляди, має право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком та зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами законодавства України. Дитина має право вільно висловлювати свої думки. Це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини. У справі, яка стосується дитини, суд, ухвалюючи рішення, визначає, чи має він достатньо інформації для ухвалення рішення у найвищих інтересах дитини, та у разі необхідності отримує додаткову інформацію, зокрема від суб'єктів батьківських обов'язків; упевнюється, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує дитину у разі необхідності приватно сам або через інших осіб чи інші органи у спосіб, що відповідає рівню розуміння дитини, якщо це явно не зашкоджує найвищим інтересам дитини; надає дитині можливість висловити свою думку; приділяє належну увагу думці, висловленій дитиною. Конвенція ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.) Попри це, тільки суду ч. З ст. 171 СК України надається право постановити рішення всупереч думці дитини, і тільки у тому разі, якщо цього вимагають інтереси дитини.

Спір між батьками щодо зміни прізвища дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 СК України Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. Таким чином, якщо один з батьків звернувся до органу опіки та піклування для отримання дозволу на зміну прізвища дитини, в разі незгоди його з рішенням цього органу, в разі невиконання іншим з батьків цього рішення тощо, він може звернутися до суду. Крім того, той з батьків, хто бажає змінити прізвище дитини, може безпосередньо звернутися до суду, не звертаючись до органів опіки та піклування. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України, Харків, «Одісей», 2007 р., ст.550

При розв'язанні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься:

Ш виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини;

Ш інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам (немилозвучність прізвища, важкість його вимови; бажання носити спільне з дітьми прізвище, якщо шлюб між подружжям розірваний, а у заявника (заявниці) було дошлюбне прізвище; бажання матері (батька) надати дитині своє прізвище, якщо батько (мати) не брав участі у вихованні дитини; бажання надати прізвище, відповідне національності іншого з батьків (при різних національностях батьків тощо).

Припинення шлюбу між батьками не тягне зміни прізвища дітей. Проте, якщо той з батьків, у якого дитина залишилася проживати після припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, змінив своє прізвище, він має право змінити і прізвище дитини. При цьому необхідно враховувати і наявність згоди іншого з батьків, оскільки припинення шлюбу або визнання його недійсним не впливає на обсяг прав батьків. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України, Харків, «Одісей», 2007 р., ст.550

Зміна прізвища дитини не допускається при наявності підстав, зазначених у законодавстві: перебування особи під слідством, судом, адміністративним наглядом; офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку особи (п. 11 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 №915). Відмова у наданні дозволу на зміну прізвища може бути в установленому порядку оскаржена у суді. Порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 915).

По батькові дитині присвоюється за іменем батька. Якщо батько має подвійне ім'я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі.

У разі реєстрації народження дитини в громадян, у національній традиції яких немає звичаю зазначати по батькові, то в записі акта та свідоцтві про народження дитини мають право записати лише її прізвище та ім'я.

По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнане, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком. Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. -- К.: Вентурі., 1997. -- 272 с.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, дитині присвоюється прізвище матері (ст. 55 СК України). Таким чином, прізвище батька дитини завжди буде вигадане.

У практиці мали місце такі випадки, коли після розлучення з чоловіком матір хоче змінити прізвище їх спільної дитини на своє (у неї подвійне, у них з чоловіком були дошлюбні),чоловік не проти. Адвокати сказали, що це можливо, але у РАГСі відмовляються, - кажуть, що якби у дитини було прізвище одного з батьків - без проблем. Жінка не могла зрозуміти яка різниця ? Адже подвійне прізвище не чуже, просто складається з прізвища одного з батьків, а крім того ще і другого. Це ж не чужа дитина. І прізвище не змінюється на чуже.

Ймовірно, керуючись саме статтею 148 СК України, РАГС і відмовляв у зміні прізвища дитини. РАГС виходив з того, що зазначеною статтею передбачено можливість зміни прізвища дитини тільки у тому випадку, якщо у неї прізвище другого з батьків, а можливість зміни подвійного прізвища дитини на прізвище одного з батьків цією статтею не передбачена. Ось і вся логіка.

Однак, за великим рахунком РАГС все-таки не правий, - законом дозволяється надавати дитині подвійне прізвище ( ч.2 ст. 145 СК України).

Таким чином, подвійне прізвище має такий же самий юридичний статус, як і всі інші прізвища. Людина не може бути обмежена в своїх правах в залежності від прізвища. Якщо у людей з не подвійними прізвищами є право на зміну свого прізвища у встановленому законом порядку, то такі ж права має і людина з подвійним прізвищем. Інакше - це дискримінація людини за такою ознакою, як прізвище.

Реєстрація переміни прізвища, імені та по батькові громадян України провадиться на підставі дозволу, виданого в порядку, передбаченому Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 915). При задоволенні клопотання заявникові роз'яснюється, що він повинен у тримісячний строк зареєструвати переміну прізвища, імені, по батькові. У разі порушення цього строку без поважних причин дозвіл на переміну прізвища, імені, по батькові втрачає силу. Повторне клопотання може бути розглянуте лише через рік. Порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 915).

Але виникають і таки випадки, коли після отримання рішення суду про позбавлення батька прав, мати звернулась до опікунської ради, щоб отримати дозвіл на зміну прізвища. Отримала. В ньому матері дозволялося змінити прізвище дитини на підставі ч.5 ст.148 СК України, тобто, якщо один з батьків заперечує, можна змінити прізвище з дозволом від опікунської ради. В РАГСІ їй пояснили, що вона все рівно не може, тому, що батько не може заперечувати, бо його було позбавлено батьківських прав. Тобто в цій ситуації виникає проблема, яка потребує вирішення і допомоги спеціалістів.

У 2008 році в Україні 25956 громадян перемінили своє прізвище, 4448 - ім'я, а 4624 - по батькові. З них не вперше міняли прізвище, ім'я, по батькові 2033 особи.

Міністерство юстиції України повідомило, що за даними відділів реєстрації актів громадянського стану, а також Департаменту у справах цивільного стану громадян центрального апарату міністерства, найбільша кількість осіб змінила прізвище в Івано-Франківській області - 2 382, а в Чернігівській області таке бажання виявили лише 385 осіб.

Найпоширенішими причинами переміни були, в основному, неблагозвучність та тяжка вимова прізвищ, імен та по батькові. Наприклад, мінялись такі прізвища як Козел, Могила, Крисько, Дуля, Пісюк, Неумивакін, Бульботкина, Захлюпаний, Колоша, Слюнін, Вирвихвіст тощо. Переміна прізвищ провадилась також особами, які досягли 14 років та бажали перемінити своє прізвище на прізвище вітчима, який фактично їх виховував, а також жінками, які після розірвання шлюбу переходили на дошлюбне прізвище. Крім того, часто провадилася переміна певних національних прізвищ та імен на українські та навпаки. Наприклад, в Сумській області 12 осіб кавказької національності перемінили прізвища на українські. Така тенденція спостерігалась і в інших регіонах України.

Вирішення спорів між батьками з приводу зміни прізвища їх спільної дитини

дитина прізвище сімейний

Для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, один з батьків подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності).

Служба у справах дітей, з метою вивчення ситуації та підготовки висновку щодо визначення або зміни прізвища, імені та по батькові дитини, проводить бесіду з матір'ю, батьком та дитиною, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку. Особисті немайнові права та обов'язки батьків та дітей: характеристика окремих видів. Кидалова А.// Право України, 2003 № 5

Рішення органу опіки та піклування про розв'язання спору між батьками щодо визначення або зміни імені, прізвища, по батькові дитини приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Складною проблемою, яку було виявлено під час проведення узагальнення, є визначення належного органу опіки та піклування. Наявність такої проблеми пов'язана з несистемним внесенням змін до деяких законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів щодо визначення органу опіки та піклування. Таким чином, участь у судових засіданнях беруть різні органи та їхні структурні підрозділи, відповідно ці ж органи подають до суду висновки, необхідні при вирішенні справ.

Скільки "важить" думка дитини?

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами, до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Конвенція ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.)

Врахування думки дитини прямо передбачається Сімейним кодексом України також у випадках реалізації особистих немайнових прав та обов'язків батьків та дітей, зокрема у разі зміни прізвища дитини її батьками. Так, у разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. А прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. У разі, якщо батько змінив своє ім'я, по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років, змінюється за її згодою. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року за №2947-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002. - №21-22. - ст.135.

Однак у суддів виникає багато запитань з приводу дотримання судами зазначених вимог, зокрема про те, з якого віку дитини її думка має враховуватися. Слід звернути увагу, що законодавство, зокрема Сімейний кодекс України, не містить чіткої вказівки на вік, починаючи з якого думка дитини має враховуватися. Беспалов Ю. Судовий захист прав і інтересів дитини // Російська юстиція.-- 1996.-- № 12.-- С. 24--25.

Таким чином, можна зазначити, що в останні роки на рівні національного законодавства України зроблено помітні кроки на шляху приведення його у відповідність з міжнародними та європейськими стандартами захисту прав та інтересів дитини в судовому процесі. Проте ефективність таких змін залежить від того, наскільки вони сприятимуть вдосконаленню судової практиці в цій сфері, що є передумовою реальних соціальних перетворень в галузі захисту прав дитини та її найкращих інтересів. Кодекс України про шлюб та сім'ю від 10 січня 2002 року за №2947-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002. - №21-22. - ст.135.

Із проаналізованих справ про усиновлення дитини іноземними громадянами випливає, що останні у більшості випадків просять змінити прізвище та ім'я дитини.

Згідно із частиною першою ст. 231 СК України (2947-14) за заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені.

Проте на практиці виникає питання щодо згоди дитини на зміну її імені, оскільки СК України (2947-14) не визначає форми такої згоди та вік дитини в цьому випадку.

Наприклад, у справі Подільського районного суду м. Києва, N 2-0-172/08 за заявою Джврачі Вінченцо та Гуарезі Марія, зацікавлені особи - Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини при Міністерстві України, у справах сім'ї, молоді та спорту, відділ опіки та піклування Подільського району м. Києва, відділ РАЦС Подільського району м. Києва, дитячий будинок "Малятко", Дзюбенко Т.А. про усиновлення заявники просили змінити ім'я дитини "Ольга" на "Ольга Андре". У справі є письмова заява дитини 1997 р. народження про те, що вона не заперечує щодо її усиновлення сім'єю заявників, але не висловлено думки щодо зміни її імені. У конкретному випадку виникає питання, якщо ім'я дитини (фактично зберігається, але до нього приєднується ще одне, чи є необхідною обов'язкова згода дитини на зміну імені.

Законодавець визначає критерієм віку - семирічний вік дитини. І саме через це, у різі зміни прізвища обома батьками думка дитини, що не досягла семи років, є юридично байдужою. В цьому випадку законодавець виходить із того, що у цьому разі необхідність отримання згоди дитини на зміну її прізвища обома батьками. Проте все ж таки не достатньо зрозумілою є логіка законодавця щодо встановлення саме семирічного віку дитини. Адже розвиток кожної дитини є індивідуальним, і тому окремі діти можуть розуміти значення таких змін ще в три роки, коли фактично формується психологічне усвідомлення власного «Я», а окремим буде все рівно і в 10 років. Зорислава Ромовська. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. Видавничий дім, - Київ,- 2003р.

Аналіз судової практики свідчить, що районні суди ухвалювали рішення про усиновлення в заочному провадженні.

Наприклад, Шевченківський районний суд м. Києва 26 березня 2008 року ухвалив заочне рішення у справі за заявою К., К., зацікавлені особи - Т., Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва про усиновлення дитини.

Ухвалення заочного рішення в окремому провадженні не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки ЦПК України (1618-15) передбачає заочний розгляд справи лише у справах позовного провадження. Крім того, закон передбачає обов'язкову участь у справі органу опіки та піклування, а тому справу не може бути розглянуто без участі представника цього органу. Цивільний процесуальний кодекс України, Харків, «Одісей»,2008р.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей ( Страсбург, 25 січня 1996 року), суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

Вислухати (заслухати) дитину та врахувати її думку - це різні речі. Сімейний кодекс України зобов'язує посадову особу вислухати дитину. Їз права дитини на повагу випливає висновок про те, що думка дитини повинна бути вислухана з повагою і врахована настільки, наскільки не відповідає її найвищим інтересам. Зорислава Ромовська. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. Видавничий дім. Київ 2003р.

Держава забезпечує всі права кожній дитині без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі , мови, релігії, політичних переконань, національного, етнічного або соціального, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або будь - яких інших обставин. Всі дії по відношенню до дитини повинні у повному обсязі враховувати її інтереси. Конституція України закріплює рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того, народженні вони в шлюбі або поза ним. Переслідуються за законом будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація (стаття 52 Конституції). Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141.

Висновки

Зміна прізвища дитини є важливою обставиною у житті майбутнього члена громадськості через те, що людина, яка буде носити прізвище, мимоволі буде створювати свій імідж, спосіб життя, знаходитись повсякденно у суспільстві та здійснювати свої права та обов'язки. Не дивлячись на те, яке прізвище було відведене історично, існує низка причин, через які дитині може бути незручно у суспільстві. Такими причинами може стати і неблагозвучність прізвища, і ті маніпуляції, що здійснювали її батьки в силу життєвих обставин (розлучення, усиновлення дитини) і т.п . Задля того, щоб безпроблемно здійснити дану процедуру існує певний порядок, якого необхідно дотримуватись, щоб діяти у відповідності до закону. Антокольська М.В. Сімейне право. -- М., 2001

Зміна прізвища дитини здійснюється у порядку, встановленому Положенням про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 26.09.2002 року № 86/5.

Порядок дій вчинення зміни прізвища дитини її батьками є різним, залежно від низки обставин, до основних з яких законодавець відносить:

А. вік дитини;

Б. скільки із батьків здійснюють зміну свого прізвища;

В. наявність згоди батьків на зміну дитиною прізвища;

Батьки можуть змінити прізвище дитини:

1. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.

2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.

3. У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

4. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.

5. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Припинення шлюбу між батьками не тягне змінення прізвища дітей. Проте, якщо той з батьків, у якого дитина залишилася проживати після припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, змінив своє прізвище, він має право змінити і прізвище дитини. При цьому необхідно враховувати і наявність згоди іншого з батьків, оскільки припинення шлюбу або визнання його недійсним не впливає на обсяг прав батьків.

Ще один спеціальний порядок зміни прізвища дитини передбачений і у разі відсутності згоди одного з батьків щодо зміни прізвища дитини. В такому разі спір передається до органу опіки та піклування ,або в суд. При цьому рішення повинно бути прийнято виключно в інтересах самої дитини.

За своєю сутністю, та низка дій, що передбачена законодавцем за зміною прізвища дитини її батьками, є такою, що забезпечує законність даної процедури, тобто не треба відхилятися від неї, щоб у майбутньому не мати проблем з такими важливими засобами індивідуалізації особи як члена громадськості та суспільства.

Список використаної літератури

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141.

2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року за №2947-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002. - №21-22. - ст.135.

3. Науково-практичний коментар до сімейного кодексу України, - Харків, «Одісей», - 2006 рік

4. Зорислава Ромовська. Сімейний кодекс України. Науково- практичний коментар, - Видавничий дім, - Київ, 2003р.

5. Цивільний процесуальний кодекс України,- Харків, - «Одісей», 2008р.

6. Закон України “ Про охорону дитинства ” від 26 квітня 2001 року за № 2402-Ш.

7. Закон України "Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України" №524-V, який був ухвалений Верховною Радою України 22 грудня 2006 року, набув чинності 16 січня 2007 року.

8. Методичний лист з питання переміни прізвищ, імен, по батькові громадянами України, Затверджений Міністерством Юстиції України від 21 липня 1993 р.

9. Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 26.09.2002 р. № 86/5.

10. Указ Президента від 10.07.2005 року № 1006 «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей».

11. Порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 915).

12. Конвенція ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.)

13. Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 р.

14. Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Рим, 4 листопада 1950 року. Ратифіковано Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР

15. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -- 2002. - № 3: Законодавство України про сім'ю.

16. Ромовська З. Сімейний кодекс України: погляд у майбутнє // Право України. -- 2001. -- № 2. -- С. 69.

17. Тарусина Н.Н. Сімейне право. Навчальний посібник - М.: Проспект, 2001 рік

18. Особисті немайнові права та обов'язки батьків та дітей: характеристика окремих видів. Кидалова А.// Право України, 2003 № 5

19. Коновалов Д. Сімейний кодекс України - шлях до Європи. // Юридичний журнал № 7 (25), 2004

20. Терещенко Тетяна,- Внесення змін до актових записів цивільного стану, - «Правовий тиждень», \\ №22(148) 2 червня 2009 р.

21. Беспалов Ю. Судовий захист прав і інтересів дитини // Російська юстиція. -- 1996.-- № 12.-- С. 24--25.

21. Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. -- К.: Вентурі., 1997. -- 272 с.

22. Сімейне право України / За ред. Гопанчука В.С. -- К. : Істина, 2002.

23. Антокольська М.В. Сімейне право. -- М., 2001

24. Сімейне право / За ред. О. В. Дзери. - К., 1997.

25. Збірник положень та інструкцій для органів РАГСу. Київ. 1997.

Размещено на Allbest.ru