Відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі під час виконання нею договірних зобов’язань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Міжгалузевий інститут управління

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Контрольна робота

З дисципліни: Господарська деліктологія

На тему: Відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі під час виконання нею договірних зобов'язань.

Київ 2011

План

Вступ

1. Загальні положення про відшкодування шкоди

2. Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі під час виконання нею договірних зобов'язань

3. Відшкодування шкоди, завданої юридичній особі під час виконання нею договірних зобов'язань

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасного українського права. Шкода, спричинена внаслідок правопорушення, адміністративного делікту, злочину, зловживання правом, має бути відшкодована у випадках і в розмірах, установлених законодавством.

Кожен день нам приходиться ставати свідками порушення прав і свобод людини і громадянина, це явище безперервне, але в протиріччя цьому нашим основним завданням, як майбутнім юристам, є правильне тлумачення, роз'яснення, повідомлення громадян про те, що кожна людина має право на відшкодування завданої майнової чи моральної шкоди, і не можна боятися чи цуратися цього права. Адже, як показав час, що минув після прийняття Конституції України, проголошені в ній права і свободи, гарантії їх захисту набувають все більш реального наповнення.

У законодавстві передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню, - шкоду матеріальну і шкоду моральну. Стаття 16 чинного Цивільного кодексу України (від 16 січня 2003 р.), в якій ідеться про захист цивільних прав та інтересів судом, передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу, способами захисту якого є, поряд з іншими, відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Можна зазначити, що проблема відшкодування шкоди не просто актуальна, вона є надзвичайно болючою для більшості населення будь-якої країни. Нам доводиться спостерігати, скільки людей звертається до суду за захистом свого порушеного права. Весь механізм відшкодування шкоди потребує значного доопрацювання, тому що, за статистикою, розмір відшкодування шкоди дуже мізерний. А кількість людей, які не знають, що існує наявність права на відшкодування такої шкоди взагалі, в результаті чого людина в демократичній державі почуває себе не захищеною.

1. Загальні положення про відшкодування шкоди

Проблема відшкодування моральної та матеріальної шкоди заподіяної особі (останнім часом - не лише фізичній, але і юридичній), є однією з найважливіших у цивілістиці. Кожна особа у правовій державі має відчувати свою правову та соціальну захищеність, а повага до захисту особистості повинна бути в такому суспільстві нормою повсякденного життя. Проголосивши в Конституції України (ст. 3). Життя і здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю, держава тим самим взяла на себе обов'язок забезпечити всім громадянам захист їх здоров'я і життя, інтереси в усіх сферах та процесах їх діяльності. Цей обов'язок, насамперед, полягає в законодавчому закріпленні правових норм, що визначають умови і порядок реалізації конституційного права громадян на відшкодування майнової та моральної шкоди, юридичні засоби охорон даного права, а також юридичні засоби захисту цього права у випадку його порушення. Майнова шкода завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а по-друге, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ЦК (випадки завданої школи джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок незаконного судження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як заподіяного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт тощо). Але саме практичні аспекти реалізації такого відшкодування і спричинюють цілу низку консервативних і проблемних питань, які і стали приводом для проведення 14-15 лютого 2005 року консультаційною фірмою “Вертан”, благодійним фондом “Правове суспільство ” та юридичною фірмою “Професіонал” за інформаційної підтримки “Юридичної газети ” семінару-практикуму “Відшкодування моральної та майнової шкоди згідно з законодавством України.

Загалом на сучасному етапі розвитку світової спільноти проблема прав і свобод людини є все ж таки однією з найактуальніших, оскільки у цьому напрямі прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, котрі визначають людину найвищою цінністю суспільства, а належне забезпечення її прав і свобод - головним обов'язком демократичної держави. Саме закріплення за державою обов'язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди завданої таким порушенням. Однак сам механізм такого відшкодування у судовому порядку поки потребує значного доопрацювання, позаяк, за статистикою, ще існують такі приклади, коли людина, незаконно засуджена по позбавлення волі строком на 5 років, фактично із понівеченою ні за що долею, отримує відшкодування у розмірі трохи більше $1000.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної та юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоду звільняється від її відшкодування. Якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями відшкодовується у випадках, передбачених ЦК. Зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди називають делікатним (від лат. delictum - правопорушення). Воно виникає там, де заподіював шкоди і потерпілий не перебувають між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від наявних між сторонами зобов'язальних відносин.

Зобов'язання щодо відшкодування шкоди (деліктне зобов'язання) - це таке цивільно-правове зобов'язанням, за яким потерпілий (кредитор) має право вимагати від заподіювала шкоди (боржника) відшкодування в повному обсязі протиправно завданої шкоди шляхом відшкодування її в натурі або відшкодування завданих збитків.

У цій формі виражена формула генерального делікту: “Хто зі своєї вини заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати ”. Щодо - принципів інституту відшкодування шкоди то вони проявляються в таких ідеях:

а) генерального делікту;

б) повного відшкодування завданої шкоди.

Передбачений у ст. 11 ЦК факт завданої цієї шкоди в юридичній літературі розглядається як делікт, а принцип, на якому ґрунтується саме відшкодування, як “принцип генерального делікту ”.

Що стосується принципу повного відшкодування завданої шкоди, то, як вже зазначалось, він тісно пов'язаний з попереднім принципом генерального делікту. Принцип повного відшкодування означає, що обсяг обов'язку відшкодувати шкоду визначається розміром цієї шкоди. На випадки завдання моральної шкоди принцип повного відшкодування не поширюється, оскільки вона не піддається грошовій оцінці. Однак її відшкодування можливе поряд з відшкодуванням майнової шкоди.

Отже, деліктне зобов'язання - це різновид цивільно-правових зобов'язань і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують кожне зобов'язання. Такими структурними елементами є суб'єкт, об'єкт та зміст.

Суб'єктами деліктних зобов'язань можуть бути будь-які учасники цивільних правовідносин.

Кредитор - це особа якій заподіяно шкоду (потерпілий). Ним може бути будь-який громадянин України (дієздатний, недієздатний, неповнолітній, який не досяг 15 років, іноземець та особа без громадянства). Ним може бути також організація незалежно від того, чи користується вона правами юридичної особи чи ні.

Боржник - це особа, яка відповідає за заподіяну шкоду. Як правило, нею є заподіював шкоди. У деяких випадках, передбачених законодавством, боржник виступає не заподіювачем шкоди, а особа, винна за поведінку заподіювача, за шкоду заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність його батьки (усиновителі) опікун або навчальні і виховні та лікувальні заклади під наглядом яких перебував неповнолітній, якщо не доведуть, що шкода сталася не з його вини. Громадянин виступає як боржник за умови, що він є деліктоздатним, тобто здатним відповідати за свої дії. Деліктоздатність громадян за чинним цивільним законодавством України настає з 14 років. Організація вважається деліктоздатною за умови, що вона користується правами юридичної особи.

Об'єктом деліктних зобов'язань є відшкодування, яке боржник зобов'язаний надати потерпілому. Воно полягає у поновленні майнової сфери потерпілого в натурі (надати річ того самого сорту і якості, виправити пошкоджену річ і т. ін.) або в повному відшкодуванні заподіяних збитків. При заподіянні шкоди здоров'ю або спричинення смерті відшкодування здійснюється у формі грошової компенсації втраченого заробітку, а також інших витрат.

Зміст делікатного зобов'язання становить право кредитора та обов'язок боржника. Обов'язком боржника є вчинення дії, за допомогою якої майнова сфера була б поновлена до такого рівня, в якому вона перебувала до її порушення, а право кредитора - одержати таке відшкодування.

Ознаки зобов'язання щодо відшкодування шкоди:

1) правова форма реалізації цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди або засіб захисту потерпілого;

2) основні функції - поновлення майнового становища потерпілого, що було до завдання шкоди, а також виховно-запобіжний вплив;

3) засоби відповідальності, реалізовані через це зобов'язання, не вживають безпосередньо на правопорушника, а діють через обмеження його майнових інтересів;

4) зобов'язання виникає за наявності передбачених законом умов і, як правило, лише за наявності протиправної поведінки.

2. Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі під час виконання нею договірних зобов'язань

Заподіяння шкоди життю та здоров'ю фізичної особи породжує відповідний обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду. Однак порівняно із загальними умовами відшкодування шкоди цей вид деліктних зобов'язань має цілу низку особливостей та специфічних ознак. До умов, за яких настає відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю фізичної особи насамперед належить протиправність діяння, тобто будь-яке діяння, яким заподіюється шкода життю та здоров'ю фізичної особи визнається протиправним. Це зумовлюється насамперед тим, що життя та здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю. Однак в окремих випадках, прямо передбачених законом, діяння, якими заподіяно шкоду життю та здоров'ю, є правомірними, наприклад необхідна оборона. Але відповідно до ст. 1169 ЦК України шкода, завдана особою під час здійснення нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

Протиправним вважається також заподіяння шкоди життю та здоров'ю внаслідок неналежного виконання умов договору, наприклад, коли каліцтво чи інше ушкодження здоров'я або смерть завдаються внаслідок неналежного виконання договору перевезення (ст. 1196 ЦК України) чи внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці своєму працівникові. шкода відшкодування боржник протиправність

Наступною умовою є наявність шкоди. У такому випадку під шкодою розуміється заподіяння каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я фізичній особі або настання смерті цієї особи внаслідок протиправних діянь. Поняття «каліцтво» охоплює дві основні категорії: травма та професійне захворювання.

Травма характеризується раптовим та, зазвичай, разовим зовнішнім негативним впливом (удар, стискання, розтягнення, опік, обмороження, поріз тощо) на людський організм, внаслідок чого йому заподіюється фізичне ушкодження, тобто стається пошкодження тканини (м'язової, кісткової тощо) тіла людини. Для юридичної кваліфікації протиправних діянь тілесні ушкодження залежно від їх характеру, негативних наслідків та терміну, необхідного для відновлення, поділяються на тяжкі, середньої тяжкості та легкі.

Професійне захворювання характеризується як таке ушкодження здоров'я, що передбачене спеціальним законодавством.

До професійних захворювань належать такі захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

До гострих професійних захворювань (інтоксикацій) належать хвороби, які виникають раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів.

Поняттям «інше ушкодження здоров'я» охоплюється будь-яке, не пов'язане з каліцтвом чи професійним захворюванням пошкодження здоров'я, що настало від так званого загального захворювання. Цей вид ушкодження здоров'я настає зазвичай внаслідок порушення чи недотримання заподіювачем шкоди встановлених правил та норм. Наприклад, внаслідок протиправного діяння заподіювача шкоди особа в зимовий час попала в крижану воду і внаслідок переохолодження захворіла на пневмонію.

Під поняттям «смерть» слід розуміти саме біологічну смерть, тобто певний стан організму фізичної особи, який характеризується непоправними руйнівними процесами центральної нервової системи та кори головного мозку, що настали внаслідок припинення функціонування життєво важливих систем людини (серцево-судинної, дихальної, нервової). Від біологічної смерті слід відрізняти так звану клінічну смерть, тобто такий стан організму людини, за якого хоч і відбувається зупинка дихання і зупинка роботи серця, але життєздатність організму зберігається і людина може бути повернута до життя. Для настання юридичних наслідків смерть фізичної особи посвідчується висновком компетентного медичного органу.

Специфіка шкоди, завданої життю та здоров'ю фізичної особи, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена у грошовому еквіваленті. Тому об'єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, яких зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зниження професійної або загальної працездатності, а також витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 ЦК України), а також витрати на поховання (ст. 1201 ЦК України) та ін. Однак цей перелік не є вичерпним і на випадок, коли потерпілий має інші втрати, пов'язані з відповідним ушкодженням здоров'я, тоді він має право вимагати їх відшкодування.

У разі заподіяння ушкодження здоров'ю фізичній особі, вона має право на відшкодування моральної шкоди, завданої таким ушкодженням, на загальних підставах, передбачених чинним законодавством. Навіть якщо майнової шкоди у потерпілого не виникло, хоча його здоров'ю і заподіяно шкоду, за ним залишається право вимагати компенсацію за фізичні та моральні страждання, які він пережив. Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Специфіка причинно-наслідкового зв'язку як умови відповідальності полягає у встановленні кількох ланцюгів причинно-наслідкового зв'язку: по-перше, повинен бути встановлений зв'язок між діяннями заподіювала шкоди та ушкодженням здоров'я (смертю) потерпілого, по-друге - причинний зв'язок між ушкодженням здоров'я (смертю) потерпілого та майновими втратами.

Певними особливостями наділена і вина заподіювала шкоди у цьому деліктному зобов'язанні. Як і за загальними правилами, вина заподіювала резюмується аж поки він не доведе свою невинуватість. Водночас Цивільним кодексом України встановлені випадки, коли шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я (смертю) незалежно від вини заподіювала. Це, зокрема, якщо шкода, завдана:

незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 1173 ЦК України);

незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень (ст. 1174 ЦК України);

в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування норматив-но-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів (ст. 1175 ЦК України);

внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт (ст. 1176 ЦК України);

джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України) та в деяких інших випадках, передбачених законодавством.

В окремих випадках, прямо передбачених законодавством, шкода, заподіяна каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, також підлягає відшкодуванню (ч. 3 ст. 1166 ЦК України).

3. Відшкодування шкоди, завданої юридичній особі під час виконання нею договірних зобов'язань

Цивільно-правова відповідальність є негативним для порушника наслідком вчиненого ним правопорушення. Юридичною підставою такої відповідальності є закон, а фактичною - склад цивільного правопорушення. Вона настає за наявності таких умов:

-- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

-- шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

-- причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;

-- вини особи, яка заподіяла шкоду.

Перші три умови - протиправність, шкода та причинний зв'язок - є об'єктивними, а четверта - вина є суб'єктивною підставою цивільно-правової відповідальності.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання.

Протиправність поведінки боржника або кредитора полягає в порушенні договірного зобов'язання. Відповідно до ст. 630 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення боржника або кредитора. Судити про прострочення боржника або кредитора можна тоді, коли порівняти встановлені законом чи договором послідовність і строки виконання сторонами своїх обов'язків і фактичну наявність (або відсутність) такого виконання у визначений час.

Простроченням боржника є невиконання ним зобов'язання в обумовлений строк (термін). Боржник не визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 3 ст. 214 ЦК). Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання (ч. 1 ст. 215 ЦК).

Шкода є другою неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (наприклад, моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди називають ще збитками. В ЦК України про відшкодування збитків як спосіб захисту цивільних прав йдеться у ч. 1 ст. 6, але питання про структуру збитків, умови та порядок стягнення їх вирішуються в нормах зобов'язального права. Зокрема, в ч. 2 ст. 203 ЦК під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які б він одержав, якби боржник виконав зобов'язання. Проте проблема відшкодування збитків виникає не лише при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, а й при порушенні інших прав та обов'язків (особистих немайнових, інтелектуальної власності тощо). Ось чому доцільно правила про відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди вмістити серед основних положень Книги 1 (загальна частина) ЦК України.

Відповідно до ст. 21 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками вважаються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням доходів, не може бути менший від доходів, що їх одержав порушник права.

Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір. Відповідно до пунктів 2-4 ст. 631 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, доводить кредитор. Якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором, під час визначення збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора, у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не буде задоволена добровільно, - у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу щодо відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування.

Звичайно, визначення розміру збитків, завданих порушенням цивільних прав, особливо неодержаних доходів, на практиці не завжди легко можна здійснити. Навіть у тих сферах договірних відносин, де майнова відповідальність не обмежена, пред'явлення вимог до винних контрагентів про повне відшкодування збитків за порушення зобов'язань - рідкісне явище у господарській та арбітражній практиці. Це зумовлено, зокрема, і відсутністю апробованих методик щодо підрахунку збитків, якими могли б керуватися працівники юридичних служб підприємств, інших суб'єктів господарювання в обґрунтуванні вимог про відшкодування збитків. Для того, щоб договірно-правова і претензійно-позовна робота була дієвим інструментом у взаємовідносинах підприємства з його контрагентами, необхідно налагодити у всіх підрозділах чіткий облік виконання зобов'язань як його контрагентами, так і самим підприємством.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен повний склад правопорушення (протиправність, шкода, причинний зв'язок, вина), або у випадках, зазначених у законі чи договорі, - неповний, усічений склад - протиправність і вина (при стягненні неустойки, втраті завдатку тощо). За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

Висновки

Нормативно-правовим актом, який регулює загальні підстави відповідальності за завдану як майнову шкоду так і моральну шкоду в Україні є Цивільний кодекс України.

Важливим елементом до цієї теми є ті основні умови, за яких відбувається відшкодування шкоди. Отже, підстави виникнення зобов'язань - це правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювала шкоди:

наявність шкоди у потерпілого;

протиправність поведінки заподіювала шкоди;

причинний зв'язок між поведінкою заподіювача шкоди і завданою шкодою;

вина заподіювача.

Цивільний кодекс України передбачає два способи відшкодування майнової шкоди: відшкодування в натурі (на особу, яка заподіяла шкоду, покладається обов'язок надати річ такого ж роду і якості, усунути за свій рахунок пошкодження чи недоліки та ін.) або повне відшкодування завданих збитків.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Размещено на Allbest.ru

Список використаних джерел

1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (із змінами та доповненнями).

2. Цивільний кодекс України. // Голос України, від 16.01.2003 р., (із змінами та доповненнями).

3. Закон України «Про внесення змін і доповнень до положення законодавчих актів України, що стосується захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій» від 6 травня 1993 р.

4. Перелік професійних захворювань затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р.

5. Інструкція про застосування переліку професійних захворювань затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2000 р.

6. Бойко М. Д. Відшкодування шкоди: Правовий аспекк: Навчально-практичний посібник. - К.: Атіка, 2007 р.