Порядок отримання патенту України на промисловий зразок з набуття прав інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

34

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науково-виробничий комплекс

"Академія інтелектуальної власності"

Інститут інтелектуальної власності і права

Факультет підготовки фахівців

КУРСОВА РОБОТА

Порядок отримання патенту України на промисловий зразок з набуття прав інтелектуальної власності

зі спеціальності

Інтелектуальна власність"

Науковий керівник:

к.т.н. Гордєєв А.І.

Виконала:

Охрей Марина

Київ

2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Поняття промислового зразка та його патентоздатність

1.1 Поняття промислового зразка

1.2 Умови надання правової охорони промисловому зразку

Розділ ІІ. Порядок отримання патенту України на промисловий зразок

2.1 Умови патентоспроможності промислового зразка

2.2 Право на отримання патенту України на промисловий зразок

2.3 Порядок оформлення та подання заявки на промисловий зразок

2.4 Експертиза заявки

Розділ ІІІ. Характеристика законодавства з питань отримання патенту України на промисловий зразок

Висновки

Перелік посилань

Додатки

ВСТУП

Сучасна світова економічна криза, яка болюче вразила й Україну, штовхає суспільство на пошук нових джерел зростання. Свого часу такими джерелами стало винайдення парового двигуна, залізниці, автомобіля, телефону, літака, комп'ютера і, насамкінець, Інтернету. Зараз центрами такого зростання можуть стати новітні біотехнології, нанотехнології, тощо. Але, у будь-якому випадку, природнім наслідком світової економічної кризи стане підвищення ефективності технології в розвинутих країнах, а отже падіння попиту на сировину: при виробництві автомобілів буде використовуватись менше заліза, авто будуть споживати менше палива і споживатимуть в основному біопальне, в будівництві знизиться споживання арматури та бетону і так далі. Тобто ресурси будуть використовуватись з більшою ефективністю. Як наслідок - ціни на сировину в найближчі десять років вже ніколи не будуть такими високими як у серпні цього року.

Саме тому основною рушійною силою економічного та соціального розвитку у світі і, зокрема, - України нині стає саме інтелектуальний потенціал нації. Цю тезу підтверджують і загальносвітові тенденції: по-перше, найважливішою частиною національного суспільного багатства стає інтелектуальний продукт; по-друге, господарська діяльність все більш перетворюється на процес безперервних інтелектуальних нововведень; по-третє, конкурентоспроможність господарюючих суб'єктів, виживання цілих галузей і держав безпосередньо залежать від здатності сприймати і виробляти інтелектуальний продукт; по-четверте, особливе значення у подоланні кризи і відтворюванні економіки набуває феномен інтелектуальної власності, тобто власності на інтелект, інтелектуальну діяльність та інтелектуальний продукт [ 1, c. 12-15].

Динамізм, масштабність і стійкість розвитку інтелектуальної сфери нині перетворюється для будь-якої країни у вирішальний чинник підвищення конкурентоспроможності економіки, забезпечення економічного зростання, підвищення рівня життя населення, оборонної, технологічної та екологічної безпеки.

В сучасній економіці України інтелектуальний потенціал недооцінюється і тому незатребуваність накопиченого інтелектуального багатства вже призвела до розпаду багатьох наукових і виробничих колективів, масового відтоку талановитих фахівців за кордон, до технологічної деградації виробництва. Економічний розвиток України всупереч наявному могутньому інтелектуальному потенціалу приймає все більш виражений сировинний, трудомісткий і енергоємний характер.

Слід підкреслити, що протягом останнього десятиріччя в Україні інтенсивно розбудовувалась державна система правової охорони інтелектуальної власності, яка нині знаходиться в завершальній фазі формування. Вона регулюється 37 законами і понад 100 підзаконними актами, які поширюють свою дію на принаймні 16 самостійних об'єктів авторського права у галузях науки, літератури і мистецтва, три види об'єктів суміжних прав, дев'ять видів промислової власності та на сферу захисту від недобросовісної конкуренції. Саме цей факт дозволив Всесвітній організації інтелектуальної власності під час парламентських слухань в Верховній Раді України «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» у березні 2007 року засвідчити, що Україна першою з країн СНД досягла європейського рівня правової системи охорони інтелектуальної власності. [2, c. 10-12].

Головною метою та завданням даної роботи є визначення поняття промислового зразка як об'єкта промислової власності, правовий аналіз існуючих у вітчизняному законодавстві форм і методів правового забезпечення охорони промислових зразків, функціонування права на промисловий зразок у сфері господарювання та розроблення пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з приводу охорони промислових зразків.

Виходячи з цього, об'єктом дослідження є промисловий зразок як об'єкт промислової власності, а також правові засади отримання патенту України на промисловий зразок.

Предметом дослідження є поняття промислового зразка як об'єкта охорони, правовідносини, що виникають з приводу патентної охорони промислового зразка, зокрема при виникненні та здійсненні права на промисловий зразок, а також засоби захисту виключного права на промисловий зразок.

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ПРОМИСЛОВОГО ЗРАЗКА ТА ЙОГО ПАТЕНТНОЗДАТНІСТЬ

1.1 Поняття промислового зразка

Промисловий зразок прийнято називати результатом творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Під промисловим зразком розуміють новий зовнішній вигляд виробу, естетика та ергономіка виробу.

В той же час, в різних країнах світу існують особливості щодо визначення поняття промислового зразку.

У Австралії промисловий зразок визначено як особливості форми, конфігурації, малюнка або орнаменту, застосованих на виробі, про які в готовому виробі можна судити за зовнішнім виглядом, але які не містять відомостей про спосіб або принцип його створення.

У Бразилії промисловий зразок визначено як декоративну форму об'єкта або декоративну комбінацію ліній та кольорів, яка може бути застосована до продукту для отримання нового оригінального візуального результату в його зовнішній конфігурації і може служити моделлю для промислового виробництва.

У Канаді промисловий зразок означає особливості форми, конфігурації, малюнка або орнаменту та будь-яку комбінацію цих особливостей, які в готовому виробі розраховані на візуальний ефект і про які можна судити лише за зовнішнім виглядом і т.п [3, c. 135-140].

Отже, промисловий зразок є правовим явищем - об'єктом промислової власності, але одночасно і окремою формою інтелектуального досягнення, що являє собою рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, яке не продиктоване його функцією. Цей об'єкт охорони складається з таких аспектів дизайнерської розробки (результату художнього конструювання) або твору декоративно-прикладного мистецтва, які створюють зовнішній вигляд промислового виробу.

1.2 Умови надання правової охорони промисловому зразку

Правова охорона промислових зразків тісно пов'язана з індустріалізацією промисловості та виникненням технологій масового виробництва. Вже у кінці XVII століття у провідних європейських державах майже одночасно з'явилися закони, що надавали правову охорону виробам текстильної промисловості та їх художньому оформленню. Поступово правовий захист естетичного оформлення промислової продукції розповсюдився і на інші її види. Сьогодні під промисловим зразком розуміють результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, а саме у тій її частині, яка візуально проявляється у зовнішньому вигляді виробу і характеризує його декоративне та естетичне вирішення, що в міжнародній практиці називається англійським словом "дизайн".

Головна цінність дизайнерських рішень виробів масового виробництва у тому, що вони поліпшують продаж останніх. Загальновідомо, що ринок характеризується гострою конкуренцією між виробниками аналогічних товарів, і не останню роль у цьому відіграє їх зовнішній вигляд. Тож дуже часто саме дизайнерські рішення виробів є вирішальним фактором у боротьбі за покупця. Перевага, яку віддає виробник тому чи іншому малюнку або кольору тканини, тій або іншій формі посуду тощо, обумовлена прагненням задовольнити вибагливі і різноманітні смаки покупців.

Промисловий зразок є одним із об'єктів промислової власності, якому в Україні згідно Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12. 1993 р. № 3688-ХІІ, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21.12. 2000 р. № 2188-Ш та від 10.01. 2002 р. № 2921-Ш ( далі Законом) надається правова охорона.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на промисловий зразок в Україні, регулюються Законом, а також міжнародними договорами, учасницею яких є Україна.

Право на промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Правова охорона в Україні надається промисловому зразку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Об'єктом промислового зразка, якому надається правова охорона, може бути форма, малюнок чи розфарбування або поєднання кольорів, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення його естетичних та ергономічних потреб.

Це дозволяє трактувати об'єкт правової охорони промислового зразка не у вигляді будови виробу або продукту, а як зображення, яке застосовується або відтворюється в таких виробах або продуктах.

Промисловий зразок є орнаментальним (декоративним) аспектом виробу, який диктується виключно його призначенням[4, c. 80].

Не можуть одержати правову охорону в Україні:

об'єкти архітектури, крім малих архітектурних форм (телефонних будок, кіосків, палаток), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;

друкована продукція як така (зміст текстової частини друкованої продукції не патентується. Однак конфігурація шрифту може бути об'єктом охорони);

об'єкти нестійкої форми, що відтворюються з рідких, газоподібних, сипких або їм подібних речовин тощо.

Такі об'єкти, в основному, призначені для використання в фонтанах, атракціонах та інших об'єктах садово-паркових і видовищно-масових споруд. Естетичне враження від використання таких рішень обумовлено гідродинамічними, кольорооптичними, світлодинамічними і кінематичними ефектами. Візуально зафіксувати і адекватно відтворити новий зовнішній вид виробу, що виникає від їх використання, непросто. Естетична цінність таких рішень полягає саме у їх унікальності.

Обсяг правової охорони, що надається патентом, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу (макета, малюнка). Тлумачення ознак повинно провадитись тільки у межах опису промислового зразка.

Можна назвати такі принципи правової охорони.

По-перше, це принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам.

По-друге, визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності.

По-третє, додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників).

По-четверте, додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і суспільства - з іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встановленням розумного строку дії охоронного документа [5, c. 17].

Отже, надання правової охорони промисловому зразку - це вільний шлях до нових досягнень, як матеріальних, так і моральних, це впевненість у тому, що порушник права власності на промисловий зразок відповість перед Законом, а власник зуміє захистити своє творіння від посягань.

РОЗДІЛ ІІ. ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПАТЕНТУ УКРАЇНИ НА ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК

2.1 Умови патентноспроможності промислового зразка

Стаття 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" визначає умови патентноздатності промислового зразка, а саме:

q промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим і промислово придатним;

q промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (далі Установи) або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх заявок, що раніше надійшли доУстанови;

q на визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту;

q промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності [6, c. 4-7].

Спробуємо розтлумачити ці юридичні визначення. Розглянемо для прикладу нове авто, що припало до душі. Мабуть очевидно, що усі без виключення транспорті засоби на нашій планеті можна віднести до об'єктів промислової власності. Отож поринемо у віртуальний світ, де можна робити усе, що заманеться. Покладемо на операційний стіл улюблене авто, візьмемо до рук скальпель і перетворимося на мить у хірургів. Розріжемо капот і дістанемося до силового агрегату - двигуна. З погляду інтелектуальної власності він мабуть буде належати до об'єктів, що захищаються винаходами і корисними моделями. Теж можна стверджувати і про ходову частину, і про усі без винятку електричні агрегати машини тощо. "Лейбочка" з назвою фірми виробника або моделі автомобіля, наприклад "BMV" або "Slavuta" буде відноситися до об'єктів, що захищаються законодавством про товарні знаки. А от те, що заграло на потаємних струнах душі і серця - її зовнішній вигляд, форма очей-фар, які так привітно всміхалися та підморгували, і буде об'єктом промислового зразка. Тобто, образно кажучи, те, що всередині автомобіля - стосується винахідництва, а зовнішній вигляд, дизайнерські рішення - сфера охорони промислових зразків. Відповідно і суттєві ознаки також стосуються художньо-конструкторських рішень виробу. Вони характеризують його композиційні особливості і впливають на процес формування зовнішнього вигляду виробу. Істотність ознаки промислового зразка визначається її участю у створенні зорового образу виробу, що дозволяє безпомилково виділити його з ряду аналогічних.

Несуттєві ознаки не впливають на формування зорового образу об'єкта. Звичайно, поділ ознак за суттєвістю досить умовний. Залежно від характеру об'єкта, мети дизайнерського рішення тощо однієї і тої самої ознаки можуть вважатися суттєвими або ні.

Як правило, суттєві ознаки промислового зразка в сукупності розташовуються у певній послідовності:

образне рішення об'єкта;

склад і кількість основних композиційних елементів;

форма виробу чи (і) його частини (об'ємна характеристика, обрис, силует);

взаємне розміщення елементів (композиційне або компонувальне рішення);

пластичне рішення об'єкта або його елементів;

колористичне рішення;

декоративне рішення;

матеріал.

Пояснити термін "промислова придатність промислового зразка" в принципі не складно. Якщо певний об'єкт не можна відтворити промисловим способом, тобто його не можливо тиражувати за допомогою технологій масового виробництва, то такий виріб скоріше за все є витвором мистецтва і підпадає під охорону, як об'єкт авторського права.

Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх заявок, які раніше надійшли до Установи.

Промисловий зразок, на який вимагається правова охорона, повинен бути новим по відношенню до інших зразків, створених в усіх інших частинах світу, причому без будь-якого обмеження у часі і методів розкриття. Як відомо, для цього застосовуються будь-які доступні візуальні або словесні засоби.

Проте передбачено виняток або спеціальний випадок розкриття інформації, який не впливає на новизну промислового зразка.

По-перше, якщо таке розкриття відбувається протягом визначеного періоду часу - шести місяців до дати подання заявки до Установи або якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

По-друге, виняток стосується розкриття промислового зразка:

- власником на офіційних або офіційно визнаних виставках;

власником під час проведення експериментів, подання в друкованих виданнях або у працях наукових конференцій;

без дозволу власника шляхом недобросовісного використання, порушення конфіденційності тощо [4, 87-90].

2.2 Право на одержання патенту України на промисловий зразок

Право на одержання патенту має автор або його спадкоємець, якщо інше не передбачено Законом "Про охорону прав на промислові зразки".

Автори, які створили промисловий зразок спільною працею, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

У разі перегляду умов угоди щодо складу авторів Установа за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також авторів, не зазначених у заявці як такі, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється Установою.

Автору промислового зразка належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.

Право на одержання патенту має роботодавець, якщо промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

Автор промислового зразка подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним промисловий зразок з матеріалами, що розкривають суть промислового зразка досить ясно і повно.

Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подасть заявки до Установи, то право на одержання патенту переходить до автора.

Право на одержання патенту має відповідно правонаступник автора або роботодавця.

Право на одержання патенту на промисловий зразок, створений роздільною працею, належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийняте рішення про відмову у видачі патенту, можливості оскарження якого вичерпані.

Заявку на видачу патенту може подати винахідник або його спадкоємець, роботодавець або правонаступник винахідника чи роботодавця. Для позначення усіх цих осіб можна використати один термін -заявник. За дорученням заявника заявку може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа [7].

2.3 Порядок оформлення та подання заявки на промисловий зразок

Охорона прав на промисловий зразок не надається автоматично. Для її отримання особа, яка бажає одержати патент і має на це право, повинна подати до Установи правильно оформлену заявку на видачу патенту на промисловий зразок [8, c. 37].

Вимоги до складу, оформлення матеріалів і подання заявки визначені "Правилами складання та подання заявки на промисловий зразок", що зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 226/6514 від 06.03.2002 р. (далі - "Правила складання та подання заявки") та є обов'язковими для заявників.

Як уже зазначалось раніше, об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

За подання заявки та видачу патенту, підтримання його чинності, продовження строку дії патенту тощо сплачуються збори. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 543 від 22 05 2001р., заявник за подання заявки на промисловий зразок сплачує збір у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян [9, c.2-6].

Заявка - це сукупність документів, необхідних для видачі патенту.

Заявка повинна розкривати суть промислового зразка досить ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у відповідній галузі.

Заявник - це громадянин або юридична особа, яка подала заявку на видачу патенту на промисловий зразок.

Право на подання заявки має автор, роботодавець або їх правонаступник.

За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).

Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені Законом та відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності.

Іноземні особи та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, повинні подавати заявку через патентного повіреного України [10, c. 2-3].

Заявка повинна містити:

1. заяву про видачу патенту з обов'язковим зазначенням прізвища автора (співавторів), заявника (заявників), а також їх адреси;

2. комплект фотографій з зображенням виробу (його макета, малюнка), що дають повне уявлення про зовнішній вигляд виробу;

3. опис промислового зразка;

4. креслення, схему, карту (якщо необхідно);

5. документ, що підтверджує сплату збору за подання заявки;

6. інші документи, що додаються до заявки.

Заявка складається українською мовою.

Заявка має стосуватися тільки одного промислового зразка, але може одночасно містити і його варіанти. Поняття "один промисловий зразок" застосовується як до одного виробу, так і до комплекту, певного набору виробів наприклад, меблевий гарнітур, сервіз тощо.

Один виріб - цілий виріб, наприклад, автомобіль або його частина, наприклад, бампер, фара, малюнок протектора.

Частину виробу може бути заявлено, якщо вона може виконувати самостійну функцію, має завершену композицію, призначена для застосування і може бути використана у цілому ряді виробів.

Варіантами промислового зразка може бути зовнішній вигляд виробів, які відносяться: до однієї функціональної групи; до одного класу Міжнародної класифікації промислових зразків (МКПЗ); подібні за сукупністю ознак і мають відмінності в несуттєвих ознаках; які сприймаються візуально, як, наприклад, декілька стільців, що відрізняються один від одного фактурою, кольором декоративної оббивки тканини тощо.

МКПЗ було вперше запроваджено у жовтні 1968 р. після підписання країнами учасницями Паризької конвенції з охорони промислової власності відповідної угоди, що відбулося на Дипломатичній конференції у м. Локарно (Швейцарія). У світовій практиці ця угода більше відома як Локарнська Угода. Сьогодні діє вже сьома редакція МКПЗ. Взагалі ідея міжнародної реєстрації промислових зразків не нова. Вперше її висловили ще у 1911 р. під час проведення Вашингтонської дипломатичної конференції.

Структура МКПЗ постійно вдосконалюється. На сьогодні перелік класів становить 31 конкретизовану позицію (наприклад, Клас 1 -харчі. Клас 17 - музичні інструменти тощо) та ще додатково введений Клас 99 - різне. До цього класу віднесено, усі інші види виробів, які не увійшли до решти розділів 31 класу, що становить суттєву зручність. Адже поки певний вид виробів не сформовано, його все ж можна заявляти [ 11, c.165].

Для встановлення дати подання заявки Установа перевіряє відповідність матеріалів заявки встановленим вимогам. Заявка відповідає цим вимогам, якщо вона містить принаймні такі матеріали:

клопотання у довільній формі про видачу патенту, викладене українською мовою;

відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;

зображення виробу, що дає уявлення про його зовнішній вигляд;

частину, яка зовнішньо нагадує опис промислового зразка, викладену українською або іншою мовою.

Пріоритет заявки або просто пріоритет - це першість у поданні заявки.

Датою пріоритету вважається дата подання заявки до Установи чи відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет.

Якщо заявка на видачу патенту на промисловий зразок була подана спочатку в будь-якій іншій державі-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності або показана на офіційних або офіційно визнаних виставках у цих же країнах, то заявник може скористатися правом пріоритету.

Це означає, що протягом шести місяців від цих дат заявник може подати заявнику в Україні або будь-якої іншій державі-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності із збереженням дати [12, c. 3].

2.4 Експертиза заявки

промисловий зразок патент правовий

Патент на промисловий зразок видається Держпатентом України (далі Відомство) під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

Відомство проводить експертизу заявок на промислові зразки за формальними ознаками відповідно до вимог Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок.

Експертиза за формальними ознаками складається з

таких етапів:

· встановлення дати подання заявки;

· перевірка належності промислового зразка, що заявляється, до об'єктів, яким надається правова охорона;

· встановлення пріоритету;

· перегляд заявок на промислові зразки, які надійшли до Відомства раніше;

· перевірка правильності оформлення документів, які входять до складу заявки на промисловий зразок;

· перевірка промислового зразка, що заявляється, на відповідність вимозі єдності.

Відомство надсилає заявнику рішення про встановлення дати подання за датою одержання матеріалів заявки, якщо вони містять документи згідно з переліком, що передбачений п.1 ст.12 Закону та документ про сплату збору за подання заявки.

У разі відсутності одного з документів, заявнику надсилається повідомлення з пропозицією протягом 2-х місяців від дати одержання повідомлення, доповнити або внести зміни у матеріали заявки. Якщо невідповідність буде усунута протягом зазначеного строку, то датою подання заявки буде одержання Відомством останнього виправленого документа.

Відомство надсилає заявнику рішення про встановлення дати подання заявки після надходження останнього виправленого документа за наявністю документа про сплату збору за подання заявки. Документ про сплату збору за подання заявки має надійти до Відомства разом з заявкою або протягом 2-х місяців від дати одержання Відомством вищезазначених матеріалів.

У разі порушення зазначеним вимог рішення про встановлення дати подання заявки не надсилається, а заявка вважається відкликаною.

Відомство здійснює перевірку належності промислового зразка, що заявляється, до об'єктів, яким надається правова охорона.

Якщо промисловий зразок не належить до об'єктів, яким надається правова охорона, заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.

Заявка повинна стосуватися одного промислового зразка і може містити його варіанти.

При порушенні вимоги єдності, заявнику пропонується визначити, який промисловий зразок слід розглядати і, у разі необхідності, внести уточнення до матеріалів заявки. При цьому інші промислові зразки можуть бути оформлені окремими заявками.

Якщо вимогу єдності не буде виконано у визначені законом строки, Відомство проводить експертизу того промислового зразка, який в описі заявки зазначений першим.

У випадку надходження від одного і того ж заявника заявок, подібних за сукупністю суттевих ознак, експертиза пропонує заявнику об'єднати заявки в одну з декількома варіантами.

В ході проведення експертизи заявки на промисловий зразок може бути встановлено, що заявки на тотожні промислові зразки мають однакову дату пріоритету. За згодою заявників за заявками на тотожні промислові зразки з однаковою датою пріоритету може бути виданий один патент.

В цьому разі заявнику кожної заявки надсилається повідомлення про надходження у Відомство іншої заявки на промисловий зразок, яка містить тотожне рішення, і пропонується об'єднати зазначені заявки для видачі за ними одного патенту.

Під час проведення експертизи заявки на промисловий зразок Відомство здійснює перегляд усіх заявок, які надійшли до Відомства до дати подання заявки, що розглядається, з метою виключення видачі охоронного документа на тотожній промисловий зразок [13, c. 3-5].

У разі виявлення тотожності промислового зразка, що заявляється, з промисловим зразком, на який вже є заявка у Відомстві, заявнику надсилається повідомлення про відхилення заявки.

Правильність оформлення всіх документів, які входять до складу заявки, перевіряють на відповідність вимогам Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок.

У разі невірного заповнення заяви один її примірник з зауваженнями надсилається заявнику для доопрацювання.

Якщо фотографії загального вигляду не відображають всі суттеві ознаки промислового зразка, що заявляється, а саме: невірно вибрано ракурс, фон чи присутні бліки, тіні, сторонні предмети тощо, які не дають повного уявлення про об'єкт, що заявляється, заявнику надсилається повідомлення з пропозицією виправити всі недоліки згідно з зауваженнями, або, якщо необхідно, доповнити комплект документів необхідними фотографіями.

При відсутності в описі будь-якого розділу, передбаченого Правилами складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, або достатніх відомостей у кожному з розділів опису, заявнику повертають один примірник опису для доопрацювання.

Якщо креслення або схеми не відповідають вимогам вищезазначених Правил і (або) опису, заявнику повертають один примірник відповідних матеріалів для доопрацювання.

Якщо документ про сплату збору не відповідає встановленим вимогам, заявнику надсилається повідомлення з пропозицією надіслати правильно оформлений документ.

Якщо заявник у двомісячний строк від дати одержання повідомлення Відомства про недоліки у матеріалах заявки не надішле необхідних виправлень та уточнень, заявнику надсилається повідомлення про відмову у видачі патенту [14].

Якщо заявка на промисловий зразок повністю відповідає вимогам Закону та оформлена відповідно до Правил, заявнику надсилається рішення про видачу патенту на промисловий зразок.

З видачою патенту власник наділяється як правами, так і обовязками, які він повинен дотримуватися протягом періоду, на який видано патент.

Що стосується прав, що випливають з патенту, то вони діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємовідносини при використанні промислового зразка, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати право власності на промисловий зразок іншій особі без згоди решти власників патенту.

Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з Законом порушенням прав власника патенту; передавати на підставі договору право власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту; право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору.

Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, використання запатентованого промислового зразка:

q в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

q без комерційної мети;

q з науковою метою або в порядку експерименту;

q за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням про таке використання власника патенту одразу як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації.

Також не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу [15, c. 198-200].

Маючи досить широкі права, власник патенту на промисловий зразок наділений певними обовязками, зокрема він повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Якщо промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати промисловий зразок, у разі відмови власника патенту від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання промислового зразка.

Припинення правової охорони об'єктів промислової власності має свої особливості. Передусім воно здійснюється офіційно, лише Установою або судом. Патентні закони України передбачають такі способи припинення правової охорони об'єктів промислової власності як припинення дії патенту та визнання його недійсним [ 16, c. 12-13].

Отже, такий об'єкт промислової власності як промисловий зразок надає можливість дизайнерам, художникам та іншим авторам оригінального зображення отримати правову охорону, яка в сучасній Україні є дуже важливим елементом існування і подальшого розвитку.

РОЗДІЛ ІІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ ОТРИМАННЯ ПАТЕНТУ УКРАЇНИ НА ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК

У Конституції України статтею 54 гарантується свобода літературної, художньої, наукової й технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Держава сприяє розвиткові науки, налагодженню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.

Ці конституційні положення особливо актуальні, адже Україна обрала стратегію побудови цивілізованих ринкових відносин, забезпечення соціальної орієнтації економіки й інноваційного соціально-економічного розвитку, що має спиратися насамперед на активізацію власного інтелектуального потенціалу [17, c. 12-15].

Відомо, що на міжнародному рівні правам інтелектуальної власності приділяється значна увага, оскільки частка інтенсивної торгівлі об'єктами інтелектуальної власності у зовнішньому обігу розвинених країн дедалі збільшується. Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері, які також є частиною національного законодавства, але пріоритети, визначені Програмою інтеграції України до ЄС, на жаль, не підкріплені відповідними механізмами забезпечення їх виконання.

Незважаючи на помітний прогрес, досягнутий останніми роками у сфері законодавчого забезпечення правової охорони інтелектуальної власності, на думку міжнародних експертів, її недосконалість і досі є одним із чинників, що перешкоджає створенню в Україні ефективної системи захисту прав інтелектуальної власності [18].

На жаль, є випадки отримання охоронних документів на промислові зразки, права на які належать іншим особам. Унаслідок цього звузився митний контроль товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності: під час ухвалення Верховною Радою 16 листопада 2006 року Закону «Про внесення змін до Митного кодексу України» із митного контролю було вилучено такі об'єкти, як корисна модель, винаходи, промислові зразки. Тому, потребує вдосконалення законодавство щодо охорони прав на промислові зразки, корисні моделі та винаходи. Також необхідно мінімізувати можливість отримання патенту на права, які вже захищені відповідно до законодавства.

Варто також розглянути вітчизняне антимонопольне законодавство. У статті 4 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року рекламні матеріали та упаковку прямо не названо промисловими зразками, хоча сьогодні вони можуть отримати правову охорону відповідно до Закону «Про охорону прав на промислові зразки». Зауважу, що словосполучення «промисловий зразок» взагалі не зустрічається у Законі «Про захист від недобросовісної конкуренції». А стаття 6 цього закону, який є чинним, виключає зі сфери свого захисту вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності, коли йдеться про копіювання зовнішнього вигляду виробу.

За умови надання охорони незареєстрованим промисловим зразкам у майбутньому статтю 6 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» необхідно вилучити цілковито або її частину 3.

Проаналізувавши наказ Міністерства освіти і науки «Про затвердження правил розгляду заявки на промисловий зразок» № 198 від 18.02.2002 року, можна стверджувати: кожна стадія набуття патентних прав на промисловий зразок забезпечена відповідною нормою права. Нині немає необхідності приймати нові підзаконні акти, але потрібно усунути неточності й невідповідності в термінології [19, c. 276].

Також хотілось би зазначити і те, що, на погляд науковців, наявність серед судових справ стосовно об'єктів інтелектуальної власності значної кількості справ про припинення порушення прав на промислові зразки і визнання недійсними патентів на них може бути пояснена тим, що відповідно до приписів Закону про промислові зразки при розгляді заявки на реєстрацію заявленого об'єкту у якості промислового патентним відомством України не здійснюється кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) на перевірку заявленого на реєстрацію об'єкта умовам патентоспроможності, зокрема, новизні, в зв'язку з чим, відомство не має жодних правових підстав для встановлення того, що відповідний промисловий зразок не є новим і не вправі на цій підставі відмовити заявникові у видачі відповідного патенту, з чим, звичайно, обізнані заявники.

В цьому зв'язку, заслуговують на увагу пропозиції про внесення до чинного законодавства України відповідних змін та доповнень, якими б надати патентному відомству України повноваження проводити зазначену вище кваліфікаційну експертизу стосовно заявлених на реєстрацію у якості промислових зразків об'єктів, як це існує у законодавствах деяких зарубіжних країн, таких як США, Японія, Російська Федерація, тощо. Однак, внести, а ще складніше, потім і практично реалізувати зазначені зміни здійснити наразі нелегко, оскільки для цього необхідно вирішити і іншу більш реальну проблему матеріально-технічного характеру, пов'язану із належним забезпеченням патентного відомства України відповідними базами та усіма необхідними матеріалами стосовно промислових зразків, щоб дати змогу його експертам здійснювати кваліфікаційну експертизу, тобто, всебічно та повно перевіряти заявлені на реєстрацію у якості промислових зразків об'єкти на їх новизну. Як відомо, таких баз та інформаційних матеріалів патентне відомство України у своєму розпорядженні наразі не має. Очевидно, це і пояснює, чому кількість відповідних судових справ у майбутньому буде тільки збільшуватись.

Подвійний характер промислових зразків як розробок, що мають функціональні і естетичні особливості дозволяє розглядати їх як твори мистецтва. Це ставить питання щодо одночасного застосування до них авторського права и права промислової власності, яке було вирішене шляхом розроблення Документів ЄС (Директиви та Регламенту) стосовно правової охорони промислових зразків в країнах ЄС.

Зважаючи на те, що Україною обрано шлях гармонізації законодавства з законодавством країн ЄС доцільно більш ретельно використати норми цих документів при доопрацюванні проекту Закону. Насамперед це стосується чіткого визначення об'єктів, яким надається і яким не надається правова охорона як промисловим зразкам в Україні.

Необхідно врахувати досвід європейського законодавства відповідно до якого охороняються як промисловий зразок невід'ємні частини виробів, що не демонтуються. Ця особливість європейського законодавства істотно розширює можливості охорони зовнішнього вигляду виробів.

Доцільно розширити круг виробів, зовнішній вигляд яких може охоронятися законодавством про промислові зразки, зокрема, за рахунок об'єктів архітектури і об'єктів нестійкої форми.

Розроблення положень щодо визначення об'єктів, яким необхідно надавати правову охорону, надало б можливості суттєво спростити правовідносини в сфері правової охорони промислових зразків. Для України це було б важливим кроком до гармонізації національного законодавства з законодавством країн ЄС [ 20, c. 1-5].

Важко не приділити увагу і тому, що нещодавно, 19 серпня 2009 року в приміщенні Держдепартаменту інтелектуальної власності, відбулося засідання "круглого столу" на тему: "Удосконалення законодавства з питань промислової власності".

Метою "круглого столу" було ознайомлення присутніх фахівців, юристів, патентних повірених із змінами до законодавства з питань промислової власності, що передбачаються проектом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної власності".

Головне завдання «круглого столу» - це приведення законодавства України у відповідність до законодавства ЄС визначені в статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, Плані дій Україна - ЄС, Законі України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" та Рекомендаціях за підсумками парламентських слухань "Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування".

Крім того, постала необхідність врахування в законодавстві з питань інтелектуальної власності змін, що останнім часом відбулися в міжнародному праві, приведення спеціальних законів у цій сфері у відповідність до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, та реалізації пропозицій інвесторів та учасників Форуму "Влада і бізнес - партнери" щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Саме для вирішення цих завдань в Держдепартаменті підготовлено й направлено до Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної власності". Проект пройшов фахову та юридичну експертизу в Кабінеті Міністрів України, під час якої був дещо змінений, і 23 липня 2009 року переданий до Верховної Ради України.

Під час підготовки змін до Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" враховано норми Директиви 98/71/ЄС Європейського парламенту і Ради Європи від 13 жовтня 1998 року про правову охорону промислових зразків, а також положення Правил Ради (ЄС) № 6/2002 від 12 грудня 2001 року "Про промисловий зразок Спільноти", зокрема щодо визначення таких термінів як "виріб", "складений виріб", "нормальне використання виробу", "своєрідність", "ідентичність промислових зразків", "інформований користувач" тощо. Було, зокрема, зазначено, що до умов патентоспроможності промислового зразка, окрім новизни, включено додаткову умову - "своєрідність".

До вказаного закону також вносяться зміни згідно з Женевським Актом Гаазької угоди щодо можливості подання множинної заявки, тобто заявки, яка може включати до 100 промислових зразків за умови, що вироби, у яких передбачається використання промислових зразків, відносяться до одного класу виробів за Міжнародною класифікацією промислових зразків. У проекті дається нове визначення промислового зразка тощо.

Крім того, передбачається надання можливості оскаржувати в Апеляційну палату рішення за заявкою на промисловий зразок (протягом 2 місяців від дати одержання копії рішення) не тільки заявнику, а й особі, яка подавала заперечення проти цієї заявки. При цьому розгляд заявки припиняється до закінчення строку, передбаченого для оскарження рішення.

Ці зміни вносяться до закону за пропозицією Європейської Бізнес Асоціації. Аналогічні зміни передбачається внести й до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Важливим є і те, що в проекті Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності" передбачено низку загальних положень дуже важливих для всіх діючих у сфері інтелектуальної власності законів, відповідно до яких заявки на об'єкти промислової власності зможуть подаватися як на паперовому носії, так і в електронній формі. Спосіб подання обирає сам заявник.

На документах, які приймає або направляє орган експертизи, може бути використано електронний підпис.

Не вимагається подання документів про сплату зборів, достатньо сплатити збір, а орган експертизи здійснить перевірку сплати самостійно.

Проект закону також передбачає доступ до відомостей про чинні рішення Апеляційної палати в установлених обсязі та порядку.

Наразі проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності" схвалено Кабінетом України й передано до Верховної Ради України (реєстраційний номер - 5015) [7].

Отже, складовою частиною особливої системи права держави є інститут права інтелектуальної власності. Його поява й розвиток міцно пов'язані з інтелектуалізацією життя людства, розвитком інформаційних технологій і культури. Створення єдиного потребує гармонізації відповідного національного законодавства держави, а також поліпшення системи захисту інтелектуальних прав на міждержавному рівні.

ВИСНОВКИ

Отже, сьогодні на перший план виходить теза про те, що реформування та економічний підйом вітчизняного виробництва повинні базуватися на глибоко продуманій, грамотній економічній політиці у сфері використання інтелектуального потенціалу вітчизняної економіки, спрямованості на створення необхідних умов для стабільного примноження та розвитку інтелектуальної власності як найвищої і найпрогресивнішої форми економічних відносин у ринкових умовах [21, c.5-7].

Сьогодні настав час інтелектуальної економіки. І головне джерело добробуту, звичайно, не природні ресурси, а творіння розуму. Вітчизняні спеціалісти засвідчують, що ослаблення науково-технічного і технологічного потенціалу України, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах, відтік за кордон фахівців загрожують країні втратою своїх позицій в світі, посиленням зовнішньої технологічної залежності та підривом обороноздатності країни. Ця загроза реальна. Саме тому державі потрібен цивілізований ринок об'єктів інтелектуальної власності. Це дозволить істотно збільшити прибутки українських підприємств та прибуткову частину державного бюджету України [ 22, c.10-13].

Розглянувши дану тему можна можна зробити наступний висновок, а саме: існуватиме Україна як країна з власними повноцінними нематеріальними активами, що створюють високу додану вартість і частку в національному валовому внутрішньому продукті, як це успішно роблять Китай та Індія, або її окремі шматки стануть об'єктом зовнішнього управління з боку інших держав (як це відбувається в найвідсталіших країнах Африки і Латинської Америки). Для того, щоб уникнути другого шляху, потрібно значно інтенсифікувати розбудову нової нематеріальної економіки, в основі якої право інтелектуальної власності пов'язане з виробництвом продуктів науково-технічного прогресу.

Вирішення цього надважливого завдання - формування в Україні економіки інноваційного типу та забезпечення належних позицій в світовій спільноті - неможливе без розвитку і вдосконалення відносин в галузі управління інтелектуальною власністю згідно світових тенденцій, аналізу світового досвіду державного регулювання в галузі правової охорони інтелектуальної власності, передачі і комерціалізації ІВ.

Адже інтелектуальна власність - це не лише нове і незвичайне, а й система, яка потребує постійного контролю.

Проблеми є, і їх потрібно долати. І незважаючи на таку кількість різних охоронних документів, інтелектуальна власність, зокрема промисловий зразок, тай уся система інтелектуальної власності все ж потребує захисту, захисту не лише доходів держав, а й і самих громадян, які своїми силами та талантом, створюють нове, важливе, неоціненне багатство кожної держави. Цим потрібно пишатись і захищати, а не лише користуватись. Важливо зрозуміти, що не потрібно придумувати нові закони, потрібно вдосконалити існуючі, адже уже існуючі законодавчі акти, як-не-як, прижились у нашій державі, потрібно лишень усунути прогалини. Зрозуміло, що пройде ще багато часу, а ж поки у нас не налагодиться дана система, але для того, щоб ця система почала діяти - потрібно працювати у правильному напрямку, потрібно бачити існуючі проблеми, а не закривати на них очі.

На мій погляд, я розглянула надзвичайно важливу тему сьогодення і вважаю, що ця сфера діяльності кожної держави не лише прибуткова, а й клопітка. Потрібно ще багато часу, що б усі зрозуміли, що інтелектуальна власність - це скарбниця, яка не має ні початку, ні кінця, а промисловий зразок - одна з важливих її накопичень.