Динаміка злочинності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Курсова робота

на тему "Динаміка злочинності в Україні"

з дисципліни "Правова статистика"

Харків 2011

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття про узагальнюючі показники

2. Абсолютні статистичні величини

3. Поняття відносних величин та форми їх вираження

4. Види відносних величин

Висновки

Список літератури

ВСТУП

Статистичні дані, одержані в результаті статистичного спостереження, зведення та групування, обов`язково підлягають подальшій обробці і аналізу шляхом обчислення узагальнюючих показників.

Узагальнюючими показниками в статистиці називають такі показники, які характеризують сукупність в цілому або її окремі групи. Деякі вчені до узагальнюючих показників відносять абсолютні, відносні і середні величини. Інші - тільки відносні та середні величини, оскільки тільки вони дають загальну характеристику співвідношень у розвитку явищ. Ми вважаємо, що до узагальнюючих показників слід відносити не всі абсолютні величини, а тільки сумарні, які також дають загальну характеристику стану явища на певний термін часу.

До узагальнюючих показників відносяться, на нашу думку, сумарні абсолютні, відносні та середні величини і загальні індекси.

Метод обчислення узагальнюючих величин є специфічним методом статистики. Усі узагальнюючі показники обов`язково обчислюються на базі первинних даних, тому що тільки вони дають змогу встановити закономірності суспільних явищ.

1. Поняття про узагальнюючі показники

В свою чергу, первинні дані не можуть дати повну характеристику суспільного явища, тому що вони характеризують лише його розмір. Наприклад, у кримінально-правовій статистиці використання лише такого показника, як кількість зареєстрованих злочинів, не дає змогу встановити, як у цьому відношенні розрізняються ті чи інші території. Для вивчення тенденцій розвитку суспільних явищ і встановлення взаємозв`язку між ними необхідним є комплексне використання первинних і узагальнюючих показників. Особливо не можна ігнорувати індивідуальні абсолютні величини і аналізувати лише узагальнюючі показники. Узагальнюючі показники в статистиці - це такі показники, котрі відображають величини, які приведені в порівняльний вигляд і одним числом характеризують найбільш типові риси явищ, що вивчаються при даному дослідженні.

Структуру показників, які використовує правова статистика можна зобразити у вигляді наступної схеми (див. рис. 1).

Рис. 1. Структурна схема показників правової статистики

2. Абсолютні статистичні величини

Абсолютні статистичні величини ми завжди одержуємо в результаті проведеного статистичного спостереження і зведення. Вони обов`язково характеризують розміри сукупності (наприклад, кількість засуджених, число розглянутих цивільних справ, кількість зареєстрованих злочинів) або обсяг ознаки явища (розмір заробітної плати, вік осіб, які вчинили злочини). Абсолютні величини завжди характеризують сукупність в певних просторах і конкретному місці та часі. Наприклад, чисельність населення України станом на 1 січня 1998 року складала 50,1 млн. чоловік; на 1 січня 2001 р. - 49,3 млн. чоловік. (Найбільш точні дані про чисельність населення країни ми одержуємо при перепису населення. Станом на 5 грудня 2001 р. чисельність населення України склала 48 млн. 457 тис. осіб).

Абсолютні величини можуть бути індивідуальними та сумарними (підсумковими). Індивідуальні абсолютні величини характеризують розміри ознак у окремих одиниць сукупності. Наприклад, вік окремої людини, строк позбавлення волі засудженого, збитки, завдані одним злочином. Їх одержують безпосередньо в процесі проведення статистичного спостереження і фіксують в документах первинного обліку. Індивідуальні абсолютні величини - це основа для групування і усіх видів статистичного аналізу.

Сумарні абсолютні величини одержують шляхом підрахунку кількості одиниць сукупності (наприклад, загальна кількість зареєстрованих злочинів, кількість судів в Україні), або обсяг значень ознаки у сукупності в цілому (загальний фонд заробітної плати усього районного відділу внутрішніх справ, загальний розмір збитків від усіх вчинених господарських злочинів). Тому ми їх у відносимо до узагальнюючих показників.

Абсолютні статистичні дані (як індивідуальні, так і сумарні) завжди мають найменування - це іменовані числа, які виражають розміри суспільних явищ в певних одиницях виміру. Інакше кажучи, в статистиці на відміну від математики, кожна цифра повинна мати реальне значення і відповідати на запитання, за який проміжок часу наведені дані, що вони характеризують і в яких одиницях виміру виражаються.

Залежно від суті явища, яке вивчається, і конкретних завдань дослідження застосовуються натуральні, трудові та грошові (вартісні) одиниці виміру. В правовій статистиці, як правило, трудові одиниці виміру не застосовуються (до цих показників відносяться людино-година, людино-день). узагальнюючий абсолютний відносний кримінальний

Натуральні одиниці виміру відображають природні (фізичні) властивості даного явища і виражаються в мірах довжини, площини, обсягу, ваги та кількості фактів чи подій. Наприклад, одиницею виміру кількості злочинів є один злочин, одиницею виміру чисельності населення - одна людина. В правовій статистиці найчастіше використовуються ці одиниці виміру. До таких одиниць виміру відносяться кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених злочинів, кількість зареєстрованих цивільних і адміністративних справ та ін. Наприклад, за 2000 рік було зареєстровано 567,7 тис. злочинів і виявлено 309,1 тисяч осіб, які вчинили злочини; за 2001 - 514,6 тис. злочинів і виявлено 290,6 тисяч осіб; за 2002 - 450661 злочинів і 270307 осіб.

Мірою загального обсягу продукції, яка має різні споживчі вартості є грошові (вартісні) одиниці виміру (гривня, копійка), які відображають загальну кількість різноманітних явищ і дають змогу їх зіставити і порівняти (наприклад, матеріальні збитки від вчинених злочинів, розмір позову).

Абсолютні величини мають велике практичне і теоретичне значення, тому що вони дають змогу охарактеризувати загальну кількість різних правових явищ. Їх застосування також дозволяє провести економічний аналіз господарської діяльності різних підприємств, здійснювати різні види математичного модулювання і прогнозування розвитку правових явищ.

Важливішими сумарними абсолютними показниками кримінально-правової статистики є рівень злочинності та рівень судимості. Рівень злочинності - це абсолютна кількість зареєстрованих злочинів і осіб, які їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу (за місяць, квартал або рік). Рівень судимості - це абсолютна кількість злочинів, по яких винесено обвинувальний вирок, і кількість засуджених осіб на певній території за конкретний проміжок часу. (Зрозуміло, що рівень злочинності завжди більший, ніж рівень судимості, хоча до рівня судимості часто входять особи, які засуджені у звітному періоді за злочини, вчинені ними у попередні роки) Рівень злочинності реальніше характеризує стан злочинності в регіоні. Рівень судимості дає змогу охарактеризувати лише активність роботи правоохоронних і правозастосовчих органів у справі боротьби зі злочинністю. Наприклад, в Україні в 1996 році виявлено 339530 осіб, які вчинили злочини, а засуджено - 242124 особи; в 2000 році - виявлено 309,1 тис. осіб, а засуджено - 230,9 тис.; в 2001 - виявлено 290,6 тис., а засуджено - 215259 осіб; в 2002 - виявлено 270307 осіб, а засуджено - 194212 осіб.

У цивільно-правовій статистиці абсолютні показники характеризують загальну кількість зареєстрованих і розглянутих цивільних справ, кількість осіб, які проходили по тій чи іншій категорії справ, загальну суму завданих збитків, кількість суддів, які розглядали цивільні справи, та ін.

В адміністративно-правовій статистиці абсолютні показники дають змогу охарактеризувати загальну кількість виявлених правопорушень, кількість осіб, які їх вчинили, розмір завданих збитків, кількість і розмір накладених та стягнених штрафів, кількість різних видів стягнень, які накладені на осіб, котрі вчинили адміністративні правопорушення.

3. Поняття відносних величин та форми їх вираження

Абсолютні величини мають дуже велике значення в правовій статистиці, але їх недостатньо для проведення всебічного аналізу правових явищ, тому що вони завжди характеризують лише загальну кількість одиниць сукупності. Але для того, щоб відповісти на запитання, багато це чи замало, слід обов`язково обчислити узагальнюючі показники. Це в першу чергу відноситься до аналізу і порівняння злочинності в окремих країнах та її адміністративно-територіальних одиницях.

Відносна величина - це узагальнюючий показник, який характеризує кількісне співвідношення двох порівнюваних величин. Порівнюватися можуть або абсолютні, або відносні, або середні величини. Найчастіше в правовій статистиці порівнюють абсолютні величини. При проведенні порівняння (обчислення відносної величини) середніх або відносних величин слід обов`язково перевірити їх та впевнитися в тому, що їх обчислювали за однаковою методикою, а якщо це не так, то їх порівнювати не можна.

Поняття відносної величини якраз підкреслює те, що її ми завжди одержуємо в результаті ділення однієї величини на іншу. При обчисленні відносних величин одна із порівнюваних величин (знаменник дробу) має назву основи або бази порівняння. Чисельник дробу - це величина, яка порівнюється. Результат ділення показує, яка частина однієї величини входить до складу іншої, або в скільки разів одна величина більше за іншу, або яке співвідношення між ними. Наприклад, якщо в 2001 р. в Україні було зареєстровано 84 випадки бандитизму, а в 2000 р. - 78 злочинів, то відносна величина зміни кількості зареєстрованих випадків бандитизму склала ((84 : 78) х 100 = 107,7 %), кількість зареєстрованих випадків бандитизму у 2001 р. зросла по відношенню до 2000 р. на 7,7 %.

Відносні величини можуть виражатися в різних одиницях виміру - коефіцієнтах, відсотках (%), промілях (%), продецимілях (%) - залежно від того, до чого дорівнюється база порівняння. Якщо базу порівняння прийнято за одиницю, то ми одержуємо відносну величину в коефіцієнтах (в нашому прикладі, 1,077). Якщо база порівняння дорівнює 100 %, то відносну величину одержуємо у відсотках (в нашому прикладі, 107,7%). Зрозуміло, що техніка обчислення цих показників однакова, тому залежно від мети дослідження і первинних даних ці показники можна застосовувати або у відсотках, або у коефіцієнтах. Найчастіше в правовій статистиці застосовуються відсотки (%).

Коли базу порівняння прийняти за тисячу, то ми одержуємо результати в промілях (^о/_о), котрі найчастіше застосовуються в демографічній статистиці для характеристики кількості народжених немовлят на тисячу населення, смертності населення (кількості померлих на тисячу населення), кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень на тисячу населення. Ці показники застосовуються і в інших галузях статистики тоді, коли наведені величини дійсно істотно відрізняються і нас цікавлять тисячні частки явища.

Якщо база порівняння приймається за десять тисяч, то відносна величина виражається у продецимілях (^о/_о). Так обчислюється кількість лікарів або лікарняних ліжок на десять тисяч населення. В правовій статистиці обов`язково вказується (записується), що показник обчислено на десять тисяч населення. Наприклад, кількість злочинів, які припадають на 10 тисяч населення в Україні, в 2002 р. склала 82,5, в 2000 р. - 110,9, в 1999 р. - 108,9.

Інколи відносні величини можуть мати й найменування, наприклад, щільність населення, яка характеризує скільки чоловік припадає на 1 квадратний кілометр.

Відносні величини мають велике значення в статистиці. Вони дають змогу одержати узагальнюючу характеристику явища, що вивчається, полегшують читання, розуміння та аналіз статистичних даних, дозволяють провести порівняльний аналіз різних явищ, а також більш поглиблено вивчити взаємозалежності між ними.

4. Види відносних величин

Відносні величини можуть з різних боків вивчати явища. Залежно від мети дослідження, техніки їх побудови розрізняють такі види відносних величин: динаміки, виконання плану, структури, координації, інтенсивності, порівняння. (Ця класифікація видів відносних величин наведена нами так, як вона зустрічається в загальній теорії статистики.)

Деякі автори наводять інші види класифікації відносних величин:

1) відношення, які характеризують структуру сукупності, або відношення розподілу;

2) відношення частки до цілого, або відношення інтенсивності;

3) відношення, які характеризують динаміку;

4) відношення, які характеризують виконання плану;

5) відношення ступеня та порівняння.

Нам здається, що це надуманий розподіл, який вперше навів професор Московського державного університету Остроумов С.С. у своєму підручнику "Советская судебная статистика".

Відносна величина динаміки характеризує зміну розміру явища в часі. При цьому показник початкового, попереднього періоду приймається за базу порівняння і дорівнюється одиниці або 100%, а показники наступних періодів порівнюються по відношенню до бази порівняння. В результаті ми одержуємо значення зміни явища у відсотках або коефіцієнтах. Обчислені показники мають назву темпів зростання або зниження. Наведений раніш приклад - це відносна величина динаміки, яка дорівнює 1,077, або 107,7 %.

У загальному вигляді формулу обчислення відносної величини динаміки можна записати в наступному виді:

Якщо ми маємо дані за декілька періодів часу, то виникає питання: рівень якого періоду приймати за базу порівняння? Відносні величини динаміки можна обчислити базисним і ланцюговим способами. Залежно від застосування того чи іншого способу змінюється база порівняння.

Базисні відносні величини динаміки характеризують зміну явища за тривалий проміжок часу. При такому способі обчислення показників кожний їх рівень співвідноситься до першого (початкового) рівня, в результаті чого ми одержуємо цілу низку показників по відношенню до першого (початкового) рівня. Цей спосіб застосовується в науковому аналізі динаміки розвитку явищ, тому що значення одержаних показників істотно залежить від того, рівень якого періоду взято за базу порівняння. При цьому способі обчислення дані базового періоду виконують роль сталої нерухомої бази порівняння. Як правило, дані беруться за рік. Можна його вибирати довільно, але виходячи із завдання порівняння.

Ланцюгові відносні величини динаміки одержують шляхом зіставлення кожного наступного рівня показників з попереднім періодом, що дає змогу проаналізувати реальні зміни явища в часі за короткі його проміжки. На одержані дані аж ніяк не впливає вибір бази порівняння. Величина одержаних показників характеризують дійсну зміну явища в часі. Цей спосіб обчислення відносних величин динаміки найчастіше застосовується в практичній діяльності правоохоронних органів (наприклад, порівнюються чотири місяця цього року з даними за чотири місяці попереднього року для оперативного керівництва; для статистичного дослідження порівнюють піврічні і щорічні дані між собою).

Наприклад, на базі даних про кількість зареєстрованих злочинів в Україні побудуємо таблицю розрахунку відносних величин. Базисний спосіб можна застосувати по відношенню до якого завгодно попереднього рівня. Нами застосовано по відношенню до 1991 р. Значення кількості зареєстрованих злочинів кожного року порівнюється з даними 1991 р. Цей рік нами вибрано довільно, але ми бачимо наскільки змінилися дані порівняно до тих, що наведені в таблиці 4, коли ми приймали за базу порівняння 1980 рік, тому що він був першим у ряду наведених даних.

Таблиця 1 Динаміка злочинності в Україні

Обчислені показники характеризують, що рівень злочинності за останні роки змінювався по-різному. Так, наприклад, в 1995 р. він збільшився і відносна величина динаміки склала 112,3 %. Істотне зниження рівня злочинності відбулося і в останні роки: відносна величина динаміки, яка одержана ланцюговим способом, у 1997 р. склала 95,5 % (589208 : 617262), у 1998 р. - 97,8 % (575982 : 589208), а у 1999 р. - 97,0 % (558716 : 575982). Але в 2000 р. відбулося незначне, але зростання рівня злочинності порівняно до рівня 1999 р. на 1,6 %. В 2001 р. продовжувалося зниження рівня злочинності, він склав 90,6 % (514600 : 567800); в 2002 р. - 87,6 % (450661 : 514600).

Наведений приклад наочно свідчить, що перший показник відносної величини динаміки, який обчислено ланцюговим і базисним способом однакові за величиною. Звідси і витікає правило, якщо помножити відносні величини динаміки, які обчислено ланцюговим способом, то ми обов`язково одержимо відносну величину динаміки, яка обчислено за цей період базисним способом. І, навпаки, якщо поділити відносну величину динаміки, яку ми обчислили базисним способом, на попередню величину, яка також обчислена базисним способом, то одержимо відносну величину динаміки, яка обчислена ланцюговим способом. Це співвідношення витікає з математичного правила побудови цих показників. Застосовується це співвідношення при перевірці правильності обчислення показників.

Відносні величини динаміки широко застосовуються в різних галузях статистики, слід лише обов`язково перевірити, чи можна порівнювати дані. Це може бути пов`язано з тим, що змінився адміністративно-територіальний поділ країни, або законодавство країни, або методологія обчислення і розрахунку показників, або дата обліку тощо. За наявності таких змін, які виключають можливість порівнювати показники, відносну величину динаміки застосовувати не можна.

Тому введення нового Кримінального кодексу України у дію з 1 вересня 2001 р. призвела до того, що усі виявлені злочини обліковуються як за статтями старого Кримінального (1960 року), так і за статтями нового кодексу. Інакше злочинність порівнювати у динаміці по видах злочинів не можна, тому що суттєво змінилася Особлива частина кримінального кодексу.

Відносну величину виконання плану одержуємо шляхом множення фактичного виконання плану на 100 % і діленням на планове завдання У загальному вигляді формула цього показника буде мати такий вид:

Наприклад, за штатним розкладом по плану на підприємстві повинні були працювати 400 чоловік, фактично працювало 396 чоловік. Відносна величина виконання плану склала 98,8 % (396 : 400).

Як правило, зараз відносна величина виконання плану в правовій статистиці застосовується для обчислення виконання плану по чисельності персоналу. При застосуванні її у інших галузях статистики, обов`язково треба перевірити повну відповідність фактичних показників з плановим завданням. Невідповідність може бути обумовлена зміною одиниць виміру (карбованці, купони, гривня і т.п.), а також видів продукції, виробленої на підприємстві.

Існує точка зору, що в ринковій економіці значення відносних величин, які характеризують виконання плану не істотне. Але без планової стратегії і планування заходів в різних сферах життя не може існувати і діяти ніяка країна світу. Зрозуміло, що плани навіть складаються при розслідуванні злочинів, при розгляді кримінальних, цивільних та адміністративних справ. Тому що план роботи - це одне з головних напрямків управлінської діяльності в правозастосовчих органах. Використання відносної величини виконання плану дає нам змогу систематично аналізувати хід його виконання, без чого неможливо успішна діяльність.

Відносна величина структури характеризує внутрішній склад явища. Її обчислюють як відношення частини до цілого. У загальному вигляді вона характеризує питому вагу частки у цілому.

Формулу відносної величини структури можна записати у такому виді:

Відносні величини структури найчастіше обчислюють і використовують у відсотках, іноді в коефіцієнтах. Якщо при обчисленні відносної величини структури наведено перелік усіх складових частин сукупності, то відносні величини структури в сумі повинні скласти 100 % або одиницю.

Якщо навести дані за декілька періодів, то можна виявити зміни у структурі явища. Можна аналізувати структуру явища і в різних країнах. Якщо, наприклад, аналізувати структуру кримінальних злочинів в різних країнах, то в цьому випадку кримінальне законодавство не повинно відрізнятися. Тому, як правило, ніколи не порівнюють структуру правових явищ в територіальному розрізі, тобто в різних країнах світу.

Але можна порівнювати структуру зареєстрованих злочинів в окремих територіальних одиницях країни, тому що розходження в них свідчить про рівень криміногенності окремих територій та різницю між ними.

Відносна величина структури застосовуються частіше, ніж інші відносні величини, тому що вона дає змогу зрозуміти склад різних правових явищ. Можна обчислити відносну величину структури за всіма видами класифікацій, які застосовуються в правовій статистиці. Так, в кримінально-правовій статистиці застосовуються відносні величини структури злочинності за кримінально-правовими, соціально-демографічними та кримінологічними ознаками. Відносні величини структури дають відповідь на запитання, які види кримінальних злочинів, цивільних справ та адміністративних правопорушень реєструються найчастіше в тій чи іншій області країни, яка структура осіб, які вчинили злочини, обвинувачених і засуджених за різними ознаками - віком, статтю, родом діяльності тощо.

Відносна величина структури найчастіше зображується за допомогою секторних і стовпчикових діаграм.

Наведемо приклад обчислення відносних величин структури злочинності в Україні за кримінально-правовими ознаками (див. таблицю 2).

Таблиця 2 Кількість зареєстрованих злочинів в Україні в 2002р

У останньому стовпчику табл. 2 наведені відносні величини структури, шляхом обчислення відношення показників кожного виду злочинів до загальної кількості (наприклад, кількість злочинів проти власності 267724 поділено на загальну кількість видів злочинів на 450661 і помножено на 100 - результат 59,4 %). Усі показники обчислені з однаковим значенням, до десятої частини цілого. Тому, щоб підкреслити реальне існування видів злочину за розділами ХІV та ХV в таблиці наведено 0,0 (відповідно до правил округлення).

До відносної величини структури відноситься й відсоток розкритих злочинів. Цей показник обчислюється, як відношення кількості розкритих злочинів до усіх зареєстрованих. Відповідно до чинної інструкції до числа нерозкритих відносяться усі ті злочини, які зупинені відповідно до пп. 1 і 3 ст. 206 КПК України (у зв`язку з тим, що місцезнаходження особи невідоме, а також коли не встановлено особу, яка вчинила злочин), і ті кримінальні справи, щодо яких з моменту їх порушення пройшло більше двох місяців, але не представлено ніяких інших документів первинного обліку, крім форми №1. Порівнювати у динаміці показник розкриття злочинів можна лише з 1996 р., коли почав діяти такий порядок обчислення цього показника. Якщо в дослідницьких цілях необхідно здійснити порівняння за більш тривалий проміжок часу, то спершу слід звернутися до вивчення питання про те, коли і як змінювався порядок обчислення даного показника, а тільки потім його обчислювати.

У радянські часи офіційне розкриття злочинів досягало 95-98 %. Це було очевидною фальсифікацією. В даний час воно коливається близько 60 % (по окремих регіонах до 80 % і більше), що викликає не менше сумнівів. У США при їх професійній, мобільній і технічно оснащеній поліції, відсоток розкриття тільки восьми видів серйозних злочинів не перевищувала за останні 30 років 21-22%, а крадіжок - удвічі нижче. В Англії цей показник коливається в межах 32-40 %, у Німеччині - 45-46%, у Японії - близько 60 %.

Співвідношення частки розкритих насильницьких і майнових (корисливих) діянь у різних країнах складає приблизно 4-3:1. Це пов'язано, з одного боку, з більш відповідальним відношенням поліції всіх країн до розслідування тяжких насильницьких злочинів, а з іншого боку - з більшими труднощами розкриття майнових злочинів, як правило, вчинених таємно, без свідків і слідів. Але буває й навпаки: розкриття злочинів проти життя в Ізраїлі не перевищує 28 %.

Поняття відсотку розкриття істотно і неодноразово за радянські часи змінювалося. До 1988 року нерозкритим вважався злочин, кримінальна справа по якому припинена за невстановленням особи, що підлягає притягненню в якості обвинувачуваного, а відсоток нерозкритих діянь обчислювався до загальної кількості розслідуваних злочинів. З 1988 року до числа нерозкритих стали відносити злочини, справи про яких припинено за нерозшуком особи, а відсоток нерозкритих діянь розраховувався стосовно числа розслідуваних злочинів, вчинених в умовах неочевидності, коли в момент порушення кримінальної справи було невідома особа, що його вчинила. Відсоток розкриття, природно, різко упав, з чим не могли погодитися органи внутрішніх справ.

Більш об'єктивним показником розкриття є відношення розкритих злочинів до числа зареєстрованих діянь у тому самому році, оскільки саме рік вважається закінченим звітним періодом. І це є світовою практикою. Розкриті справи минулих років можна враховувати окремо.

Отже, у 1996 р. в Україні було розкрито 62,3 % злочинів (384554 : 617262), в 1997 р. - 68,3 % (402429 : 589208), в 1998 р. - 70,5 % (406067 : 575982), в 1999 р. - 73,4 % (410097 : 558716), в 2000 р. - 74,0 % (420065 : 567655), в 2001 р. - 77,3 % (389346 : 503676), в 2002 р. - 83,3 % (375401 : 450661).

Відносна величина координації характеризує співвідношення окремих частин сукупності. Для того щоб її обчислити, слід одну із частин сукупності прийняти за базу порівняння, а усі інші співвіднести до цієї частини. Застосування відносної величини координації дає змогу встановити і проконтролювати додержання необхідних пропорцій між окремими частинами сукупності.

У загальному виді формулу обчислення відносної величини координації можна записати у такому вигляді:

Прикладами відносної величини координації можуть бути показники, які характеризують співвідношення сільського і міського населення, скільки припадає мешканців міста на 100 мешканців села або навпаки; скільки припадає жінок на 100 чоловіків або навпаки; скільки припадає інженерно-технічного персоналу на 100 робітників.

У правовій статистиці ці показники найчастіше застосовуються з метою перевірки відповідності співвідношення складових частин сукупності реальності. Їх можна використовувати і для обчислення тієї кількості окремих видів злочинів, які можуть мати різний рівень латентності, їх можна зареєструвати більше або менше, наприклад, хуліганство або порушення правил дорожнього руху. При проведенні різних видів перевірок реєстрації злочинів застосовують відносну величину координації у вигляді сталого співвідношення кількості окремих видів злочинів до кількості умисних вбивств. Аналогічно використовуються відносні величини координації й в інших галузях правової статистики.

Обчислимо відносну величину координації. Співвідношення кількості злочинів проти власності до злочинів проти життя та здоров`я особи склало 12,3 (267724 : 21709). Цей показник характеризує що 12,3 рази частіше вчиняються злочини проти власності ніж злочини проти життя та здоров`я особи.

Відносна величина інтенсивності характеризує ступінь поширення, розвитку того чи іншого явища у певному середовищі. Вона завжди обчислюється як співвідношення двох різнойменних абсолютних величин, котрі якимось чином пов`язані між собою, але ні в якому разі не можуть бути ні складовими частинами цілого, ні їх додатками.

Відносна величина інтенсивності характеризує, як часто зустрічається досліджуване явище у певному середовищі, у чисельнику дробу ми маємо величину явища, а в знаменнику - розмір середовища, в якому існує це явище.

Відносні величини цього виду можуть мати найменування на відміну від інших видів відносних величин. Прикладом відносних величин інтенсивності є показник щільності населення (скільки припадає населення на один квадратний кілометр території), коефіцієнти народжуваності, смертності, кількість лікарів на 10 тис. населення, кількість лікарняних ліжок на 10 тис. населення, кількість вчителів на певну кількість населення.

При обчисленні відносної величини інтенсивності велике значення має вибір бази порівняння, тому що за неї слід приймати лише ті сукупності, в яких можуть існувати і розвиватися досліджувані явища. Так, порівнювати і обчислювати коефіцієнт письменності населення можна лише по відношенню до населення, яке має вік більше семи років, хоча зрозуміло, що якась частина населення навчилась писати і читати ще до того, як почала вчитися в школі.

Відносна величина інтенсивності широко застосовується і в правовій статистиці. Деякі вчені вважають, що тільки в кримінально-правовій статистиці можна обчислити приблизно 250 різних коефіцієнтів інтенсивності. Найчастіше застосовуються два види показників: коефіцієнт злочинної активності та коефіцієнт злочинної інтенсивності.

Коефіцієнт злочинної активності характеризує, як часто зустрічаються серед населення даного регіону особи, які вчинили злочин. Їх порівнювати можна лише по відношенню до населення старше 14 років, яке може нести кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Його можна обчислювати по відношенню до всього населення або до якоїсь його частини. Найбільш розумно обчислювати його по відношенню до населення старше 14 років, хоча існують й інші точки зору.

Деякі вчені вважають, що слід брати до уваги лише населення старше 16 років, віку кримінальної відповідальності в повному обсязі; на думку інших, слід враховувати усе населення даної території. Цей показник в останні роки використовується лише при проведенні аналітичних розрахунків, тому що показник розкриття злочинів не дуже високий. При цьому ми вважаємо, що одержуємо фактичні дані не про всіх осіб, які вчинили злочини, а лише про тих, які були встановлені в процесі розслідування. Тому значно частіше застосовуються інші показники для характеристики і порівняння окремих територій.

Коефіцієнт злочинної інтенсивності характеризує, як часто вчиняються злочини на тій чи іншій території. Обчислюється він як відношення кількості зареєстрованих злочинів до усього населення і помножується одержаний показник на 10 тисяч населення. Цей показник можна обчислити за формулою:

Коефіцієнт злочинної інтенсивності також можна обчислювати по відношенню до певної чисельності населення: або до усього населення, або до населення у віці старше 16 років, або до населення старше 14 років. Найбільш зрозумілим є показник, який ми навели раніше, як співвідношення до усього населення, тому що потерпілою від злочинів може бути особа в будь-якому віці.

Значна кількість коефіцієнтів може бути обчислена і для спеціальних суб`єктів злочину (неповнолітніх, раніш судимих, службових осіб, військовослужбовців і т. ін.).

Даний показник є основним показником, який характеризує криміногенність територій. Він дає змогу порівняти регіони у цьому відношенні і зробити висновок - де найбільш небезпечна криміногенність території. Так, наприклад, зі слів Міністра внутрішніх справ України Ю.Смирнова за 11 місяців 2001 р. коефіцієнт злочинності становить 94,2 на 10 тис. населення і це нижче, ніж у наших сусідів - у Польщі, Росії, Румунії, Білорусії. В останні роки Управління оперативної інформації МВС України обчислює коефіцієнт злочинності щомісячно, що дає змогу аналізувати криміногенність різних територій України своєчасно, а не так, як було раніш, коли його обчислювали лише по результатах за весь рік в цілому. В цілому в 2002 р. він склав 82,5 злочинів на 10 тисяч населення.

У цивільно-правовій статистиці застосовуються показники поширення цивільних спорів на 10 тис. населення. Якщо ми обчислюємо поширення окремих видів цивільних справ, то завжди беремо різні категорії населення. Аналогічно обчислюються і відносні величини інтенсивності в адміністративно-правовій статистиці.

Відносна величина порівняння характеризує співвідношення однойменних показників, які відносяться до різних територій, але обов`язково до одного періоду або на якусь одну дату. Цей показник можна застосовувати для обчислення характеристики зміни явищ в просторі, для порівняння різних територіальних одиниць в певний проміжок часу. Він характеризує на скільки відсотків або коефіцієнтів одна величина більше ніж інша. У загальному вигляді її обчислення можна представити у вигляді такої формули:

Специфічним є те, що при обчисленні цього виду відносної величини ми можемо порівнювати між собою не тільки абсолютні, але й відносні та середні величини.

Найчастіше цей вид відносної величини застосовується у правовій статистиці для характеристики "географії" злочинності. За даними таблиці 5 розділу V в 2002 р. коефіцієнт злочинності у середньому по Україні склав 82,5 злочинів на 10 тис. населення, в цьому ж році у Тернопільській області він склав 45,8, а у Дніпропетровській - 137,6. Можна за цими даними провести порівняння по відношенню до середньої по Україні, щоб одержати відповідь на запитання, наскільки рівень злочинності більший або менший в тому чи іншому регіоні порівняно до середнього рівня не словами, а за допомогою числових показників. В цьому разі ми середній рівень приймаємо за базу порівняння. У Дніпропетровській області показник у 2002 р. склав 1,668 або 166,8 % (137,6 : 82,5 ), у Тернопільській області - 0,555 або 55,5 % (45,8 : 82,5).

Можна обчислити відносну величину порівняння, яка характеризуватиме, наскільки відрізняються показники злочинності в окремих областях. Наприклад, у Дніпропетровській області по відношенню до Тернопільської області. Так, в 2002 р. ця величина дорівнювала 3,004 або 300,4 % (137,6 : 45,8), або можна, навпаки, порівняти Тернопільську область з Дніпропетровською - 0,333 або 33,3 % (45,8 : 137,6). (Зрозуміло, що області обрано довільно з метою характеристики техніки обчислення цього показника, хоча в 2002 році в Дніпропетровській області було зареєстровано найбільший коефіцієнт злочинності, а в Тернопільській - найменший. Цим прикладом ми охарактеризували розкидання цього показника у межах України, що найменший показник складає лише третину від максимального значення цього показника в Україні у 2002 році).

Відносні величини порівняння можуть бути графічно зображені за допомогою різних видів діаграм. Найчастіше застосовують кругові та квадратні діаграми, тому що вони дозволяють наочно побачити співвідношення величин.

ВИСНОВКИ

Необхідною умовою правильного застосування абсолютних і відносних величин є їх комплексне використання. Їх слід обов`язково застосовувати разом, тому що іноді без урахування зміни одночасно абсолютних і відносних величин не можна зробити висновок про реальні тенденції явища. Тільки тоді, коли вони вивчаються сумісно, ми дійсно зможемо одержати характеристику явища з різних сторін залежно від мети дослідження.

Значну увагу слід приділяти й вибору бази порівняння, тому що залежно від того, який рівень буде взято за базу порівняння, можна одержати зовсім різні результати з одного й того ж масиву первинних даних.

Перш ніж розпочинати обчислення відносних величин обов`язково слід перевірити сумісність порівнювальних величин. У правовій статистиці треба перевірити чи не відбувалися зміни законодавства за час, який ми бажаємо вивчати, чи не змінювалась активність практичної діяльності правоохоронних органів щодо застосуванню методів боротьби з цими видами правопорушень, чи не провадилися територіальні зміни, чи не змінювалися одиниці виміру, а також методика обчислення показників. Якщо мали місце такі зміни, що можуть обумовити несумісність порівнювальних величин, то застосування відносної величини динаміки провадиться лише після перетворення рядів динаміки. Деякі інші види відносних величин в цьому разі обчислити зовсім неможливо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. - М.: Юристъ, 2009.- 400с

Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок ведення спеціальної митної статистики" від 12 грудня 2002 р. № 1865. // Урядовий кур`єр 19.12. 2002. - с. 20.

Правова статистика: Навч. посібник /О.Г. Кальман, І.0. Христич. - Х.: "Право", 2008. - 204 с.

Правова статистика. Курс лекцій./ О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та інші. Під заг. ред. О.М. Джужи. - К.: [НАВСУ: Правові джерела], 2007. - 336 с.

5. Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. - М.: Юристъ, 2009. - 588 с.

6. Словарь криминологических и статистических терминов. // Кальман А.Г., Христич И.А. - Х.: ИИПП АПрН Украины, изд-во "Гимназия", 2008. - 96 с.

7. Статистика: Підручник/За ред, А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. - К.: Вища шк., 2008. - 623 с.

8. Статистика: Підручник/ С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2007. - 467 с.

9. Статистичний облік і звітність у правоохоронних органах України// Кальман О.Г., Христич І.О. Науково-практичний посібник. - Х.: ІВПЗ АПрН УКраїни, вид-во "Гимназия", 2008. - 140 с.

10. Трофімова Г.Г. Правова статистика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2006. - 75 с.

11. Чернадчук В.Д. Правовая статистика: конспект лекций. - К.: МАУП, 2009. - 72 с.

Размещено на Allbest.ru