Трудове правопорушення як підстава матеріальної відповідальності

Підбиваючи підсумок, можна визначити поняття роботодавця. Роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація, їх об'єднання) незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності чи фізична особа, які відповідно до чинного законодавства використовують найману працю. Отже, виходячи з викладеного, сторонами матеріальної відповідальності на рівні індивідуального трудового право відношення є сторони трудового договору - працівник і роботодавець (підприємство, установа, організація, їх об'єднання або фізична особа).

У випадку укладення між працівником і роботодавцем письмового договору про повну матеріальну відповідальність, працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність. Даний вид договору є доповненням до трудового договору і більш конкретизує обов'язки власника, або уповноваженого ним органу і працівника щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей.

В юридичній літературі договір про матеріальну відповідальність розглядається переважно як юридичний факт, з існуванням якого пов'язується настання такої відповідальності в повному розмірі заподіяної шкоди. На такій же позиції базується і чинне трудове законодавство України.

Таким чином, як особливий вид матеріальної відповідальності сторін трудового право відношення, можна виділити договірну матеріальну відповідальність, загальною правовою підставою якої є угода зазначених сторін. Договірна матеріальна відповідальність, залежно від зовнішньої форми виразу такої угоди, може бути поділена на два підвиди:

1. відповідальність, передбачена контрактом (суб'єкт відповідальності - і працівник, і роботодавець);

2. відповідальність, передбачена договором про матеріальну відповідальність (суб'єкт відповідальності - працівник, колектив (бригада) працівників).

Отже, договір про повну матеріальну відповідальність - це письмова угода між роботодавцем і працівником або колективом працівників (бригадою), які виконують роботу, безпосередньо пов'язану з обслуговуванням майна та інших цінностей роботодавця, і зазначену у спеціальному переліку, згідно з якою роботодавець зобов'язаний створити умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення цілості майна та цінностей, а працівник чи колектив працівників (бригада) зобов'язані забезпечувати цілість ввіреного майна та цінностей, а у разі винного незабезпечення їх цілості - в повному розмірі відшкодувати заподіяну роботодавцю матеріальну шкоду.

Висновки

Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових відносин, як показало дослідження, тісно взаємопов'язані із загальними проблемами становлення і розвитку державності України в умовах переходу до ринкових форм господарювання, що обумовлює необхідність врахування прогресивного досвіду міжнародно-правового, зокрема європейського, регулювання праці, в тому числі й досвіду щодо правової регламентації матеріальної відповідальності сторін трудових відносин.

Як уже зазначалося, реформування трудового законодавства, в тому числі і норм, що регулюють матеріальну відповідальність, потребує не удосконалення чи уточнення окремих норм, а розробки нових концептуальних підходів щодо правового регулювання питань матеріальної відповідальності, що зумовлено становленням та розвитком ринкових відносин у нашій державі, в тому числі й у сфері праці.

Успішне здійснення реформи трудового законодавства неможливе без дослідження міжнародного та зарубіжного досвіду щодо правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору, приведення законодавства, що регулює матеріальну відповідальність, у відповідність з міжнародними та європейськими стандартами.

Необхідність гармонізації трудового законодавства, в тому числі і тих законодавчих актів, що регулюють матеріальну відповідальність працівника і роботодавця, з міжнародним законодавством та законодавством Європейського Союзу, викликана прагненням України стати в майбутньому повноправним членом міжнародних організацій, зокрема членом Європейського Співтовариства. Але зарубіжний досвід треба використовувати, керуючись передусім аксіомним правилом: не нашкодити. Використовувати його там, де справді в цьому виникає потреба, з урахуванням особливостей української правової системи, процесу економічних реформ, менталітету українського народу.

Порівняльний аналіз трудового законодавства України та зарубіжних країн з питань матеріальної відповідальності сторін трудового договору свідчить про більш повну захищеність працівників за законодавством України. На нашу думку, використання зарубіжного досвіду не може бути основним шляхом формування трудового права і відповідно реформування трудового законодавства ні в період становлення ринкових відносин, ні в період їх розвитку. Основним шляхом реформування трудового законодавства повинно бути збереження діючих і створення нових норм, що відповідають соціально-економічним умовам. Отже, використання зарубіжного досвіду, зближення із зарубіжним законодавством повинно сприяти створенню власної прогресивної моделі трудового права і трудових відносин, у тому числі й у сфері матеріальної відповідальності.

Так, потребує свого уточнення поняття юридичної відповідальності, його двоаспектне розуміння. Виходячи з положення, що юридичну відповідальність слід розглядати через призму позитивного і негативного аспектів відповідальності, багато авторів характеризує юридичну відповідальність як особливий правовий стан, який передбачає наявність обов'язку, закріпленого в законі, і розуміння необхідності його виконання, а також можливість настання несприятливих наслідків у випадку порушення обов'язку. У зв'язку з цим виникає проблема дослідження матеріальної відповідальності в трудовому праві з метою виявлення в ній наявності не лише негативного, а й позитивного аспекту.

Ще і досі чітко не визначені критерії відмежування об'єктивної і суб'єктивної матеріальної відповідальності, не дано розмежування активної і позитивної, активної і пасивної матеріальної відповідальності, необхідно також розрізняти поняття ретроспективної і негативної відповідальності, в тому числі матеріальної, перспективної або «проспективної» і позитивної матеріальної відповідальності. Розмежування цих понять дасть змогу чітко визначити поняття юридичної відповідальності та матеріальної відповідальності в трудовому праві.

У чинному Кодексі законів про працю України детально врегульована лише матеріальна відповідальність працівників, окремі ж випадки матеріальної відповідальності роботодавця розпорошені по всьому КЗпП і не врегульовані в ньому в окремій главі; у діючому законодавстві не знайшли свого закріплення питання матеріальної відповідальності сторін колективних трудових правовідносин. У КЗпП України не досягнуто балансу однакового захисту прав як працівника, так і роботодавця (в індивідуальному трудовому право відношенні), як роботодавця, так і колективу працівників (у колективному трудовому право відношенні). Ті чи інші питання матеріальної відповідальності регулюються із зміщенням гарантій на користь однієї із сторін без врахування інтересів іншої сторони трудового право відношення.

В новому Трудовому кодексі України при врегулюванні питань матеріальної відповідальності слід враховувати вплив закону вартості на трудові відносини, а також при формулюванні норм щодо розміру та порядку відшкодування заподіяної шкоди, які виконують захисну функцію в трудовому праві, виходити з принципу рівного захисту матеріальних прав сторін трудового договору, який вимагає в ринкових умовах не тільки захисту трудових прав та інтересів працівника, а й роботодавця.

Вважаємо, що реформа трудового законодавства, побудова його цілісної системи неможливі без розробки концепції розвитку трудових відносин, а відповідно, і концепції розвитку трудового законодавства в цілому і кожного з його інститутів, одним із яких є інститут матеріальної відповідальності.

Реформа трудового законодавства, приведення його у відповідність до нової Конституції України повинні здійснюватися шляхом:

1. прийняття нового Трудового кодексу України;

2. прийняття згідно з Конституцією України інших законів, що регулюють трудові відносини;

3. прийняття підзаконних актів.

Література

Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. - 1996. - №30. - Ст. 141.

Кодекс законів про працю України / Уклад. Ф. Федорченко. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2004. - 156с.

Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2001. - №25-26. - Ст. 131.

Гражданский процессуальный кодекс Украины. - Х.: Одиссей, 2003. - 196с.

Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Закон України від 03 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради. - 1998. - №34. - Ст. 227.

Про правонаступництво України. Закон України від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №46. - Ст. 617.

Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон України від 15 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради. - 1999. - №45. - Ст. 397.

Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Закон України від 06 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради. - 1995. - №22. - Ст. 173.

Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР. Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №46. - Ст. 621.

Про внесення доповнень до переліку посад працівників, з якими можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за недостачу матеріальних цінностей, прийнятих під відповідальність працівника для збереження чи для інших цілей. Постанова Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1974 року // ЗП УРСР. - 1974. - №9. - Ст. 61.

Перелік робіт, при виконанні яких може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування. Затверджений наказом Міністерства праці України від 12 травня 1996 року №43 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997 - №№11-12. - С. 540-545.

Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - К.: Юрінком Інтер, 1995. - 456с.

Баршадський О. Матеріальна відповідальність найманих працівників: підстави, види і порядок її застосування // Довідник кадровика. - 2003. - №4. - С. 22 - 26.

Карпенко Д. О. Основи трудового права: Навч. посіб. - К.: Видавництво А. С. К., 2003. - 656с.

Карпенко Д. О. Правове регулювання матеріальної відповідальності в системі МВС України. - К.: А. С. К., 1998. - 324с.

Лутовинова Л. Матеріальна відповідальність працівників // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - №6. - С. 20 - 22.

Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права. - Львів.: Знання, 1999. - 376с.

Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. - К.: Вентурі, 1998. - 528с.

Смирнов В. Т. Обязательства, возникающие из причинения вреда. - Л.: Спектр, 1973. - 486с.

Смирнов О. В. О соотношении материальной ответственности рабочих и служащих по советскому трудовому праву и имущественной ответственности по гражданскому праву // Вестник Ленинградского университета. Серия экономика, философия, право. - 1967. - № 17. - Вып. 3. - С. 61 - 64.

Стависский П. Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. - Киев - Одесса.: Вища школа, 1982. - 436с.

Стависский П. Р. Материальная ответственность предпринятая в трудовых отношениях. - Киев - Одесса.: Вища Школа, 1987. - 324с.

Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. - К.: А. С. К., 2000. - 1072с.

Федорук А. Материальная ответственность предприятия за вынужденный прогул // Бухгалтерия. - 2002. - №3. - С. 110 - 114.

Хуторян Н. М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. - 264с.

Хуторян Н. Трудове правопорушення як підстава матеріальної відповідальності // Юридический вестник. - 2000. - №13. - С. 105 - 107.

Чанышева Г. И., Болотина Н. Б. Трудовое право Украины. - Х.: Одиссей, 2001. - 512с.

Яковлєв В. Договір про повну матеріальну відповідальність - юридична підстава матеріальності працівників // Право України. - 2001. - №12. - С. 88 - 92.

Размещено на Allbest.ru