Прокуратура України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І.Прокуратура України

1.1.Суть діяльності і завдання прокуратури

1.2.Функції

1.3.Організація роботи прокуратури

Розділ ІІ. Кадри органів прокуратури

2.1.Вимоги до працівників прокуратури

Розділ ІІІ Прокуратура України на шляху до європейських стандартів

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Однією з головних проблем громадянського розвитку є зміцнення законності та правопорядку.Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захист прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Зростає протидія силам правопорядку.

Майже повсюдно, особливо у великих промислових центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднані з насильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш організованою. Вона є одним з головних факторів, що негативно впливають на забезпечення правопорядку і внутрішньої безпеки держави. Характерною ознакою суспільних відносин стала зневага до закону та їх ігнорування.

Кримінальні структури проникли у сферу економіки, зовнішньоекономічну діяльність, кредитно-банківську систему. Рекет контролює діяльність суб'єктів бізнесу.

За такої ситуації правоохоронні органи, інші державні органи в окремих випадках проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших фактів беззаконня.

На стан закону та правопорядку негативно впливає відсутність чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю, безвідповідальністю та низькою дисципліною створює сприятливе для пограбування держави, для корупції, хабарництва, інших службових законів, формує негативну думку в суспільстві.

Органом на який покладено завдання є прокуратура (від лат. “prokyro” - піклуюся, забезпечую, попереджую) - є державним правоохоронним органом, на який покладено здійснення нагляду за додержанням та правильним застосуванням законів в Україні.

Прокуратура в своїй діяльності керується Конституцією України та Законом України “Про прокуратуру”. Водночас співробітники прокуратури незалежні від політичного впливу, не можуть бути членами партій, політичних рухів.

РОЗДІЛ І. ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

1.1 СУТЬ ДІЯЛЬНОСТІ І ЗАВДАННЯ ПРОКУРАТУРИ

Важлива і відповідальна роль у правоохоронній діяльності державаи належить прокуратурі.

Суть діяльності і завдання прокуратури визначає Конституція України і Закон «Про прокуратуру»,прийнятий 5 листрпада 1991р. Згідно з ними на Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів покладається завдання здійснювати вищий нагляд за додержанням і правиьним застосуванням законів органами виконавчої влади;органами місцевого і регіонального самоврядування(Ради народних депутатів); військовими частинами;політичними партіями,масовими рухами та громадськими організаціями;підприємствами,установами та організаціями незалежно від форм власності;посадовими особами та громадянами[6].

Отже, основне завдання прокуратури - не допускати,попереджати порушення закону, ким би воно не було допущене.Але якщо порушення все-таки сталося,вжити передбачених законом заходів для його усунення. При цьому залежно від характеру порушення і його наслідків прокурор може поставити питання про притягнення винних до відповідальності.

Система органів прокуратури в Україні переважно будується за адміністративно-територіальною ознакою. До неї входять Генеральна прокуратура України,прокуратура Республіки крим, прокуратура областей та районів (міст).Проте,є окремі прокуратури,які виконують поставлені перед ними завдання на транспорті,у водних басейнах, у виправно-трудових установах. Нагляд за дотриманням законності у Збройних силах та Військово-морських силах України здійснюють військові прокуратури. Кожну прокуратуру очолює відповідальний прокурор, який несе повну відповідальність за її діяльність. Нижчою ланкою системи є прокуратури гарнізонів, армій, флотилій і з`єднань,середнім - прокуратури видів Збройних сил,військових округів,груп військ і флотів.

Структура органів прокуратури - це внутрішня організація прокуратур,що входять в її систему.

Генеральну прокуратуру очолює Генеральний прокурор України,який має заступників.У генеральній прокуратурі є управління і відділи,начальників і заступників яких призначає на посаду і звільняє з неї Генеральний прокурор. В управліннях і віділах є старші прокурори і прокурори, старші слідчі і слідчі з особливо важливих справ. У прокуратурі Автономної республіки Крим,обласних,міських прокуратурах утворюються управління і відділи,начальники та їх заступники призначаються на посади і звільняються з них відповідними прокурорами.Повідомлення про призначення на посаду і звільнення з неї прокурорів публікується в пресі.

Протягом терміну повноважень прокурор може бути звільнений Генеральним прокурором України з посади за власним бажанням у зв'язку з переводом на іншу роботу або неможливістю виконувати обов'язки за станом здоровя, за наслідками атестації, в разі вчинення ним злочину,встановленого вироком суду, що вступив у законну силу, а також за іншими підставами,передбаченими трудовим законодавством.

Прокурори,призначені на посаду вперше,приймають присягу. Прокурори і слідчі атестуються не рідше двох разів на п'ять років.

1.2 ФУНКЦІЇ

правовий злочин прокуратура

Основні функції (напрямки діяльності) прокуратури визначаються ст.121 Конституції України та ст.5 Закону. До них належать:

· підтримання державного обвинувачення в суді;

· представництво інтересів громадянина або держави в суді у визначених законом випадках;

· нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

· участь у розробці органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі з удосконаленням та роз'яснення законодавства.

Конституцією України не передбачено таких функцій прокуратури (ст.5 Закону):

· нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами (загальний нагляд);

· розслідування діянь, що містять ознаки злочину.

На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені законами України[9].

Основні функції прокуратури. Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено підтримання в суді державного обвинувачення, яке відповідно до п. 1 ст. 121 Конституції України та ст. 5 Закону покладається на прокуратури.

Підтримання державного обвинувачення в суді або відмова від обвинувачення, коли воно не підтвердилося під час судового слідства, є основним і визначальним у процесуальному становищі прокурора як учасника судового розгляду, тобто судочинства. Якщо згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведені перед судом їх переконливості, то й прокурор у процесі повинен бути і є стороною-обвинувачем. Обсяг і межі повноважень прокурора, який підтримує державне обвинувачення, визначаються процесуальним законом України. Отже, підтримання державного обвинувачення в суді є найважливішою функцією прокуратури. Новим моментом є те, що, по-перше, воно поставлене на чільне місце серед інших функцій і, по-друге, підтримання прокурором державного обвинувачення в суді є одним з принципів кримінального судочинства відповідно до п. 5 ст. 129 Конституції України.Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина і держави в судах у випадках, визначених законом. Конституційна функція представництва прокурорами в суді інтересів громадянина і держави полягає у забезпеченні прокуратурою належного рівня та ефективності їх діяльності в цьому напрямку.

Під функцією представництва в суді слід розуміти таку діяльність прокурора:

· своєчасно і повне використання передбачених законодавством повноважень для пред'явлення у суді і підтримання позовів (заяв) на захист прав та інтересів громадян і держави, для перегляду незаконних судових постанов;

· захист соціальних прав громадян, а також відшкодування шкоди, заподіяної державі, державним підприємствам, установам та організаціям, стягнення заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом та іншим позабюджетними фондами соціальної спрямованості заходами цивільного й арбітражного судочинства;

· забезпечення участі в розгляді судами окремих категорій цивільних справ.

Зважаючи на важливість конституційної функції представництва прокурорами в судах інтересів громадянина і держави, Генеральний прокурор України видав наказ “Про діяльність прокурора по представництву інтересів громадян і держави у судах” від 28.10.98 № 8.Межі повноважень прокурора, який представляє інтереси громадян і держави в судах, визначаються Конституцією України, законом, Цивільно-процесуальним кодексом України, Арбітражно-процесуальним кодексом України, наказом Генерального прокурора України від 28.10.98 № 8.

Згідно зі ст. 118 ЦПК України прокурор має право звернутися до суду із заявою на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів.У цивільному процесі прокурор реалізує надані йому цивільно-процесуальним законодавством права й обов'язки. Прокурор є учасником розгляду цивільних справ у суді (ст. 120 ЦПК України) і має право ознайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, брати участь у судових засіданнях, додавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування та заперечення.Крім того, прокурор має право підтримувати або змінювати підстави та предмет позову, якщо він звернувся до суду з позовною заявою на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів, або відмовитись від них, вносити касаційні подання відповідно на рішення або ухвали і постанови суду першої інстанції у справах чи з питань, розглянутих з участю прокурора.

У сучасних умовах особливого захисту потребують інваліди, учасники ВВВ та інших бойових дій, чорнобильці, сім'ї робітників, які загинули на вугільних шахтах, прокурор через цивільне і арбітражне судочинство повинен мати повноваження на захист інтересів держави у податковій, антимонопольній, банківській сферах, під час розгляду справи про банкротство, спорів про приватизацію, включаючи й аграрний сектор, де нині згідно з Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” відбуваються складні реформування.

Повноваження і функції прокурора в арбітражному процесі визначено законом, ст. 2, 29 Арбітражного-процесуального кодексу України.Прокурор бере участь в арбітражному процесі під час розгляду справи, порушених з його ініціативи; у випадках, передбачених законом; коли це визнано за необхідне арбітражним судом. Прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, має право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, робити опії, брати участь в арбітражному засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, підтримувати позов та відмовлятися від нього, брати участь в ухваленні рішення, опротестувати у визначеному порядку незаконні і необґрунтовані рішення суду, вносити подання про перегляд рішення, ухвали, постанов арбітражного суду за ново виявленими обставинами. У ст. 34 АПК України зазначається, що прокурор, який бере участь у розгляді справи у судах, додержуючи принципу незалежності суддів, законності, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ і постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі. Як учасника арбітражного процесу ст. 29 АПК України наділяє прокурора відповідними правами, зокрема правом підтримувати поданий позов або відмовитись від нього. Слід завважити, що арбітражно-процесуальним законодавством прокурору надано право вносити подання про перегляд рішень, ухвал, постанов арбітражного суду за нововиявленими обставинами.

Функцією прокуратури відповідно до п. 4 ст. 121 Конституції України є також нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян[5].

Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових, інших установ, які виконують покарання або заходи примусового характеру, що призначають судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання під вартою або відбування покарання особами в цих установах, їхніх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Здійснюючи цю функцію, прокуратура наглядає за додержанням законів у таких установах,як ізоляторах тимчасового тримання;слідчих ізоляторах;в'язницях; виправно-трудових колоніях;виховно-трудових колоніях;лікувально-трудових профілакторіях;психіатричних лікарнях.

Постанова і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законом порядку й умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону).

Згідно зі ст. 5 Закону і п. 9 ХУ (Перехідні положення) Конституції України до введення в дію законів щодо сформування системи досудового слідства органи прокуратури продовжують виконувати функцію розслідування діянь, що містять ознаки злочину, які віднесенні до їх компетенції[1]. Провадження попереднього слідства покладено на слідчого прокурора. Відповідно до ст. 17 Закону у генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах, прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі, у районних, міжрайонних, міських прокуратурах - старші слідчі і слідчі. Прокурор має право особисто проводити розслідування в повному обсязі у будь-якій кримінальній справі. Здійснюючи розслідування, слідчий чи прокурор зобов'язані в разі виявлення ознак злочину порушити кримінальну справу, встановити злочинця, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, встановити причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, і вжити заходів щодо їх усунення[3].

У ст. 5 Закону передбачено, що однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, або, іншими словами, - загальний нагляд. До предмету загального нагляду відповідно до ст. 19 Закону належать:

відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законом;

додержування законів про недоторканість особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачено іншого порядку захисту цих прав;

додержування законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності[3].

Практика здійснення нагляду за додержанням законів щодо конституційних прав, свобод та захисту інтересів громадянина, а також за законністю правових актів органів місцевого самоврядування, підприємствами, установ та організацій свідчить про те, що закони порушуються. В цілому в Україні працівники прокуратури в 1999р. виявлено 305 366 приписів і подань, 106747 осіб притягнуто до дисциплінарної, адміністративної та матеріальної відповідальності, за наглядовими перевірками порушено 13 109 кримінальних справ.

1.3 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРОКУРАТУРИ

Система органів прокуратури може ефективно діяти лише за умови належної організації роботи. Організація роботи - це засоби, форми й методи реалізації завдань,що покладені на органи прокуратури,її рівень при здійсненні правоохоронної діяльності визначається науково обґрунтованими управлінськими рішеннями. Головним в організації роботи є визначення основних напрямів роботи,належне планування, забезпечення дієвого контролю виконання,правильний добір і розстановка кадрів[6].

Результативність здійснення нагляду за виконанням законів визначається правильною організацією праці, вдосконаленням стилю і методів роботи прокурорів та слідчих усіх ланок прокурорської системи.В обстановці швидких змін державного,політичного,економічного та соціально-культурного життя країни органи прокуратури намагаються уникнути стереотипів у своїй діяльності,що склалися роками,а також займають активну позицію щодо порушень законності,напрацьовують адекватні заходи боротьби з правопорушеннями.

Для працівників органів прокуратури характерна обізнаність щодо стану законності та правопорядку, висока професійна ерудиція та виконавська дисципліна, а стилю їх роботи притаманне прийняття обґрунтованих рішень, відкрите спілкування з громадянами,протистояння будь-яким місцевим та протиправним проявам.

Для ефективного виконання співробітниками прокуратури своїх обов'язків встановлено певну систему їх розподілу. Як правило, між співробітниками районної,міської ланки обов'язки розподіляються за галузевим принципом, коли на заступника чи помічника прокурора району покладаються виконання роботи,контроль та аналітична діяльність за одним з напрямів прокурорського нагляду( наприклад, нагляд за дізнанням в органах внутрішніх справ). Виконання службових обов'язків працівниками прокуратур вищого рівня організовано за зонально - предметним принципом, при якому прокурор управління чи відділу контролює діяльність однієї чи кількох підлеглих прокуратур і здійснює нагляд, аналізує роботу з окремого питання(наприклад,законність затримань і арештів) у межах компетенції прокуратури відповідного рівня. При цьому враховуються теоретична підготовка і практичний досвід, індивідуальні нахили та здібності працівників.

Генеральна прокуратура України,орієнтуючи підлеглих прокурорів на підвищення дієвості прокурорського нагляду,намагається уникнути бюрократизму, вимагає включити практику складання численних аналізів та узагальнень у районній, міській ланках органів прокуратури і спрямовує їх роботу на реальний вплив на стан боротьби зі злочинністю та зміцнення законності. За критерій оцінки правоохоронної діяльності органів прокуратури беруться повнота та своєчасність використання прокурорами наданих їм повноважень, принциповість і наполегливість в усуненні порушень законів, притягнення винних до відповідальності[6].

Планування роботи - одна з умов успішного виконання органами прокуратури завдань щодо здійснення нагляду за точним виконанням законів. Воно дає змогу правильно визначити напрям роботи, раціонально розподілити сили та максимально використати можливості із зміцнення законності та правопорядку. Прокурори вищого рівня можуть вносити зміни до планів роботи підлеглих прокуратур, а також забезпечують дієвий контроль за виконанням планових завдань.

Важливе місце в організації роботи органів прокуратури посідають питання обліку та звітності, внаслідок чого є можливість отримувати дані про стан злочинності в державі та заходи,що їх вживають різні органи державної влади. Згідно із законом Генеральна прокуратура України разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими заінтересованими міністерствами та відомствами за погодженням з Міністерством статистики розробляє систему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів. Здійснюючи конституційну функцію нагляду за неухильним додержанням законів органами,що проводять розшукову діяльність, дізнання та слідство, органи прокуратури виявляють і ставлять на облік приховані злочини, за допомогою системи статистичної звітності сприяють об'єктивній оцінці ефективності діяльності правоохоронних органів з розкриття злочинів та стану законності при їх розслідуванні.

На прокурорів АРК,областей,міст Києва і Севастополя,міських та районних і прирівняних до них прокурорів покладається персональна відповідальність за належне ведення статистики в органах прокуратури та її достовірність. Зрозуміло що лише маючи точну інформацію про складні процеси у боротьбі зі злочинністю, можна вживати адекватних заходів законодавчого, організаційно-управлінського характеру. Окремим напрямом в організації роботи є забезпечення особистого прийому громадян усіх рівнів та розгляд заяв і звернень громадян, підтримання ділових зв'язків із засобами масової інформації. Органи прокуратури були і залишаються відкритими для спілкування з населенням, роз'яснюючи громадянам чинне законодавство як індивідуально при відвіданні ними прокуратури,так і через пресу, радіо і телебачення. У разі коли громадянин звертається з приводу порушення прав, починають перевірку, за потреби вживають відповідних заходів щодо їх захисту.

Порядок розгляду скарг,заяв та пропозицій громадян регулюється Законом України «Про звернення громадян», кримінально-процесуальним законодавством та наказами Генерального прокурора України. У загальному Законі (ст.29) встановлено, що «нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян, здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами, відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень, вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності»[3]. Ця норма Закону є важливою ще й тому, що законодавець уже після прийняття Конституції України поклав саме на прокуратуру певні повноваження щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів. Для їх виконання звичайно потрібні повноваження і саме ті, які здійснювала прокуратура в порядку «загального нагляду», забезпечуючи охорону прав і свобод громадян. Таким чином,правоохоронна діяльність прокуратури,яка побудована на чіткій системі, має внутрішню організаційну логіку, підпорядкована закономірностям, що дають можливість адекватними формами і методами виявляти порушення закону та відповідно на них реагувати. Централізація органів прокуратури, вертикальне підпорядкування прокурорів нижчого рівня та незалежність їх від будь-якого місцевого впливу є основою зміцнення законності, забезпечення демократичних принципів правової держави.

РОЗДІЛ ІІ. КАДРИ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

2.1 ВИМОГИ ДО ПРАЦІВНИКІВ ПРОКУРАТУРИ

правовий злочин прокуратура

Особливий характер діяльності прокурорів і слідчих прокуратури зумовили необхідність визначення низки суттєвих професійних і морально-етичних вимог щодо осіб,яких призначають на ці посади.

Прокурорами та слідчими можуть призначати громадян України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові й моральні якості. Працівники прокуратури повинні мати високі людські якості, бути принциповими й непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків із громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержуватися вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм і правил суспільного життя.

Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять у органах прокуратури стажування строком до одного року. Особи, вперше призначені на посаду помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури складають Присягу працівника прокуратури[6].

На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначають осіб віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менш як сім років. На посади районних і міських прокурорів призначають осіб віком не молодше 25 років, зі стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менш як три роки.

Для цієї категорії керівників органів прокуратури, поряд з моральними та професійними якостями, важливе значення має наявність організаторських здібностей, вміння керувати колективом, а також розв'язувати завдання в складних умовах, що постійно змінюються. "Прокурори й слідчі прокуратури підлягають атестації один раз на п'ять років.

Прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюють класні чини відповідно до посад, які вони обіймають, і стажу роботи. Класний чин - це спеціальне персональне звання прокурорського працівника як державного службовця, яке присвоюють із урахуванням посади, яку він обіймає, стажу, знань і досвіду, а також за конкретними результатами роботи особи. Порядок присвоєння та позбавлення класних чинів визначено Положенням про класні чини керівників прокуратури України від 6 листопада 1991 року, затвердженим Верховною Радою України.

Працівникам органів прокуратури встановлено 10 класних чинів: державний радник юстиції України, державний радник юстиції 1-го класу, державний радник юстиції 2-го класу, державний радник юстиції 3-го класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист 1-го класу, юрист 2-го класу, юрист 3-го класу.

Законом України "Про прокуратуру" встановлено порядок заохочень, передбачено заходи матеріального та соціального забезпечення, правового й соціального захисту працівників органів прокуратури. Передбачено матеріальне та соціальне забезпечення прокурорських працівників з урахуванням надбавок за вислугу років і класні чини.

За порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи вчинення ганебного вчинку прокурори й слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим Верховною Радою України 6 листопада 1991 року[4].

Крім загальних підходів до дисциплінарної відповідальності, для співробітників прокуратури з метою забезпечення бездоганних моральних якостей цим нормативним документом встановлено, що в разі вчинення працівником діяння, несумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільняють незалежно від часу вчинення проступку.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Одним із досягнень Генеральної прокуратури України є збереження в сучасних умовах основного кадрового потенціалу прокуратури, встановлення необхідного балансу між досвідченими й молодими працівниками. Саме завдяки їхнім зусиллям підвищується дієвість нагляду, стає правилом не лише виявлення конкретного порушення закону й притягнення винних до відповідальності, а й створення умов, що виключають, порушення законності в майбутньому.

Проблеми вдосконалення прокурорського нагляду як загалом, так і за окремими напрямами є важливими для побудови дійсно демократичної правової держави.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ

Україна приєдналась до Ради Європи 9 листопада 1995р. При вступі до цієї організації наша країна зобов'язалась дотримуватись своїх загальних обов'язків згідно зі Статутом Ради Європи - плюралістичної демократії, верховенства права та захисту прав людини і основних свобод усіх осіб, які знаходяться під її юрисдикціїю. Також Україна погодилась виконати протягом одного року з моменту вступу ряд спеціальних забовязань, перелічених у Висновку Парламентської Асамблеї №190(1995), у тому числі змінити роль та функції прокуратури (щодо здійснення загального нагляду за додержанням законності) шляхом перетворення цього інституту в орган, який відповідатиме європейським стандартам. Проте Рада Європи висловлює все більшу стурбованість невиконанням Україною своїх зобов'язань.

Питанню статусу прокуратури,її функціям та місцю у системі державної влади присвятили праці такі вчені, як Ю.Грошевий, В.Долежан, П.Каркач, М.Косюта,О.Михайленко,М.Мичко,М.Руденко та ін.[8]

Не всі представники юридичної науки поділяють вимоги Ради Європи про необхідність реформування прокуратури України й приведення її у відповідність до європейських стандартів. Найчастіше викликають заперечення пропозиції ліквідувати досудове слідство та «загальний нагляд»( а тепер - нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами) як функції прокуратури. Вимоги Ради Європи спрямовані лише на забезпечення високих стандартів захисту прав і свобод людини і громадянина, а які органи виконуватимуть дане завдання - це зовсім інше питання.

Насправді європейську спільноту турбує не наявність у прокуратури України функцій, не притаманних демократичним країнам, а ті повноваження, якими наділені органи прокуратури для реалізації своїх функцій, та випадки зловживання ними. Аналізуючи ситуацію в Україні, міжнародні експерти однією з найбільших проблем правоохоронних органів до останнього часу називали їх політизованість, виконання незаконних наказів, політична ангажованість найвищих посадовців, віддання переваги приватним або корпоративним інтересам над державними тощо[8].

Рада Європи не вимагає від України об'єднання прокуратури з виконавчою гілкою влади. Але експерти Ради Європи підкреслюють, що лише відокремлення прокуратури від виконавчої влади не є достатньою гарантією створення дієвого,ефективного органу прокуратури,співвідносного із завданням правової держави.

Основні вимоги до України,це - змінити роль та функції цієї інституції,оскільки прокуратура у демократичній державі не уповноважена виконувати загальний нагляд за додержанням прав людини іншими державними органами та посадовими особами. Таке положення порушує принцип розподілу влади, прокурору надається дуже багато прерогатив, які дозволяють йому вжити запобіжні заходи, не пов'язані з конкретним провадженням. На погляд ПАРЕ, цю функцію слід поступово передати судовій владі( адміністративним судам) та інституції уповноваженого з прав людини. Також експерти Ради Європи вважають, що поєднання функції досудового слідства, кримінального переслідування від імені держави і нагляду за іншими слідчими органами, створює внутрішній конфлікт інтересів.

Якщо ми зможемо переконати у першу чергу себе, а також експертів Європи, що вітчизняна прокуратура не зловживає обсягом повноважень, якими вона наділена, що ці повноваження не створюють умов для порушення прав громадян і господарюючих суб'єктів - тоді можна й далі вести дискусію з Радою Європи.

У противному випадку необхідно проводити серйозну реформу, яка повинна полягати не тільки у перейменуванні функцій. Цілком справедливо Асамблея помітила, що Україна добровільно взяла на себе зобов'язання, що випливають з її членства відповідно до Статусу Ради Європи. Тому безпідставно буде розглядати діяльність Ради Європи, а саме процедуру моніторингу Асамблеї, візити співдоповідачів Моніторингового комітету та інше як «втручання у внутрішні справи України».

ВИСНОВОК

Прокуратура України являється єдиним правоохоронним органом який здійснює вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінету Міністрів України, державних комітетами, відомствами, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

Правовою основою діяльності прокуратури є конституція України, Закони України “Про прокуратуру”, інші законодавці акти.

Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів. До складу прокуратури України входять: Генеральна прокуратура України, яка є вищою ланкою в системі прокуратур; прокуратури Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя; районні , міжрайонні інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України строком на 5 років.

Відповідно до ст. 121 Конституцією України та ст. 5 Законом України “Про прокуратуру”, на прокуратуру покладені такі функції:

підтримання державного обвинувачення у суді;

представництво інтересів держави і громадянина в суді;

нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Крім того прокуратура керується основними принципами організації та діяльності: централізації; незалежності; захисту прав громадян на основі їх рівності перед законом; публічності; гласності; позапартійності; єдності; законності.

Діяльність органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і захист від правомірних посягань. Прокуратура є невід'ємним органом правової держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: Атака, 2001. - 208 с.

3. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року №1789- ХІІ

4. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: зб. нормативних актів. - К.: Бронком Інбер, 2001.- 352с.

5. В.Д.Бринцев,В.В.сунцов кримінальне судочинство в Україні:законодавство та практика застосування:Навчальний посібник (За станом на 1 жовтня 2001р. (Серія «Реформа судів України»).- Харків: Консул,2001 р. - 712с.

6. Клименко Н.І.Правоохоронні органи України навч. посібник. - К.:Вид-во європ. ун-ту,2002 - 194с. - Бібліогр.:с.193-194.

7. В.Ковальський,В.Т.Білоус, С.Є.Демський та ін.;Відп. ред. Я.Кондратьєв.- К.:Юрінком Інтер, 2002.-320 с. - Бібліогр.: с.294-305.

8. Юридичний журнал «Право України», 2007/№21,стор..85-88.

9. Науково-практичний-господарсько-правовий журнал «Підприємство,господарство і Право», 2007/№141, стор.94-98.

10. Юридичнй журнал «Право Украъни», 2007/№6, стор. 89-90.

11. Юридичний журнал «Право України», 2007/№4, стор. 75-78.

Размещено на Allbest.ru