Прокурор у кримінальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Кафедра КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Контрольна робота

з дисципліни

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО

Варіант № 3

Виконав

студент 5 курсу

групи ПД-08-3

набір 2008 року

за списком № 3

Валуєва Є.В.

тел. 776-87-20

Перевірив

____________________________

(прізвище, ініціали викладача)

Дніпропетровськ

2010

План

1. Прокурор - учасник кримінального процесу

2. Функції прокурора

3. Підтримання прокурором державного обвинувачення в суді

4. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом

5. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство

6. Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Задача № 1

Список використаної літератури

1. Прокурор - учасник кримінального процесу

Прокурор - учасник (суб'єкт) кримінального процесу, на якого згідно із ст. 121 Конституції України покладаються:

нагляд за додержанням законів органами попереднього слідства, дізнання та оперативно-розшукової юрисдикції;

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом випадках;

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні примусових заходів, пов'язаних з обмеженням свободи громадян.

Прокурор не уповноважений здійснювати нагляд за діяльністю суду або судді під час розгляду ними кримінальних справ.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор зобов'язаний:

вживати заходів до того, щоб жодний злочин не залишився нерозкритим та жоден злочинець не ухилився від відповідальності;

суворо наглядати за тим, щоб жоден громадянин не зазнав незаконного та безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності або іншого незаконного обмеження в правах;

слідкувати за неухильним додержанням встановленого кримінальним законодавством порядку провадження дізнання та попереднього слідства;

суворо слідкувати за тим, щоб ніхто не був заарештований інакше як за постановою суду або з санкції прокурора;

при вирішенні питання про санкцію на арешт прокурор зобов'язаний ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що обґрунтовують проведення арешту, а в необхідних випадках особисто допитати підозрюваного або обвинуваченого.

Наділений повноваженнями по нагляду за додержанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор у межах своєї компетенції вправі:

а) давати вказівки про провадження дізнання та попереднього слідства, про обрання, зміну або відміну запобіжного заходу щодо підозрюваного та обвинуваченого, про притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, а також про провадження окремих слідчих дій та розшук злочинців, що переховуються:

б)вимагати від органів дізнання та слідчого для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства та розшуку злочинців;

в)брати участь у проведенні дізнання та попереднього слідства та у необхідних випадках особисто провадити попереднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі;

г)повертати кримінальні справи органу дізнання та слідчому зі своїми письмовими вказівками про провадження додаткового розслідування;

д)відміняти незаконні та безпідставні постанови органів дізнання та слідчого;

е) усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або слідства, якщо вони припустилися порушення закону при розслідуванні справи;

ж) витребувати будь-яку справу від органу дізнання та передавати його слідчому, а також передавати справу від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об'єктивного розслідування справи;

з) доручати органам дізнання виконання окремих слідчих дій та розшукових заходів у справах, що перебувають у провадженні слідчих органів прокуратури;

і) санкціонувати: арешт; обшук; виїмку документів, що становлять державну таємницю; накладення арешту та виїмку поштово-телеграфної кореспонденції; відсторонення обвинуваченого від посади; поміщення обвинуваченого в медичний заклад закритого типу; затверджувати постанови: про ексгумацію трупа; про встановлення строку ознайомлення зі справою; про припинення справи за нереабілітуючими підставами; про відміну запобіжного заходу - арешту;

к) продовжувати строк розслідування та тримання обвинуваченого під вартою;

л) порушувати, відмовляти в порушенні та закривати кримінальні справи;

м) затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;

н) змінювати обвинувальний висновок слідчого або складати новий висновок;

о) давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.

Письмові вказівки прокурора органам дізнання та попереднього слідства є обов'язковими для виконання. Оскарження отриманих вказівок вищому прокурору не зупиняє їх виконання за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК України.

Виходячи із змісту п. 13 розділу 15 Конституції України, протягом п'яти років після набуття нею чинності зберігається існуючий порядок видачі прокурором санкцій на арешт та тримання під вартою, на затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також на проведення обшуку, а згідно з п. 9 прокуратура продовжує здійснювати надані їй кримінально-процесуальним законом функції до введення в дію нових законів.

Прокурор підлягає відводу за тими ж підставами, що й суддя. Проте, якщо прокурор брав участь у проведенні попереднього слідства у справі, підтримував обвинувачення в суді або робив висновок при розгляді справи в касаційному порядку чи в порядку нагляду, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу (ст. 58 КПК України).

Відвід, заявлений прокурору при розгляді справи в суді, розв'язується судом, а при розслідуванні справи - вищим прокурором.

2. Функції прокурора

прокурор кримінальний закон суд

Функції прокуратури України сучасного періоду закріплено у ст. 121 Конституції України, а також у статтях 5, 10 та Перехідних положеннях Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з цими нормами до функцій прокуратури можна віднести:

Підтримання державного обвинувачення в суді.

Представництво інтересів громадянина або держави в суді увипадках, визначених законом.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

4. Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах і застосування інших заходів приму-сового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

5. Нагляд за додержанням і застосуванням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

6. Досудове розслідування діянь, що містять ознаки злочину.

7. Координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі проти злочинності.

Проаналізувавши наведену, вичерпну систему основних напрямів діяльності органів прокуратури (оскільки згідно з ч. 2 ст. 5 Закону на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією та цим Законом) і перед тим як їх стисло проаналізувати, можна сказати таке:

по-перше, за характером ці функції є таких видів: а) наглядові - під номером 3, 4, 5; б) не пов'язані з наглядом - 1, 2, 6, 7;

по-друге, всі перелічені функції за напрямом прояву є зовнішніми. Водночас прокуратурі, як будь-якому державному органу, властива і внутрішня управлінсько-контрольна діяльність, а тому прокуратура для забезпечення свого ефективного функціонування виконує ще дві внутрішні функції: а) управлінську, б) контрольну.

Очевидно, поки що функція нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами і за значенням, і за об'ємом виконуваної в її рамках роботи займає головне місце у структурі діяльності прокуратури України.

Ця функція прокуратури реалізується в конкретній галузі діяльності органів прокуратури під назвою «Нагляд за додержанням і застосуванням законів». У літературі поки що вживається застаріла, але колись традиційна назва «Загальний нагляд».

Суть цього різновиду нагляду прокуратури полягає:

в діяльності прокурорів щодо вивчення одержаної з різноманітних, визначених законом, джерел інформації про порушення закону;

в одержанні та аналізі різного роду матеріалів, статистичних даних про роботу піднаглядних об'єктів, в яких можуть міститися відомості, що вимагають або проведення прокурорських перевірок своїми силами, або із залученням відомчих або позавідомчих контролюючих органів;

в оцінці правових актів з позиції відповідності їх законам;

у вживанні заходів прокурорського реагування з метою усунення виявлених порушень, скасування рішень (актів), що суперечать закону.

Зміст функції розслідування діянь, що містять ознаки злочину (або, як її ще називають у літературі, «Функція кримінального переслідування»), якщо проаналізувати зміст Закону України «Про прокуратуру», не одержав у ньому конкретного висвітлення. Зрозуміти її наближене законодавче бачення можна, проаналізувавши статті 29, 30, 32 Закону, а також відповідні статті КПК, у яких вона чіткіше проступає під час:

розгляду процедури порушення кримінальних справ;

проведення досудового слідства слідчими прокуратури або самим прокурором.

Ця функція має спільні компоненти і тісний зв'язок із функцією прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які виконують оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, та з функцією підтримання прокурором державного обвинувачення в суді, а також частково з функцією представництва інтересів громадянина або держави в суді, головним чином у здійсненні прокурором його повноважень під час апеляційного, касаційного провадження та перегляду кримінальних справ у порядку виключного провадження, що за суттю є продовженням кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини.

Даючи вказівки органам розслідування порушити кримінальну справу, виконати досудове слідство, висунути обвинувачення, обрати запобіжний захід, затверджуючи обвинувачувальний висновок, одночасно прокурор безпосередньо здійснює функцію нагляду і частково-опосередковано -- функцію розслідування злочинів.

Функція координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю також має тісний зв'язок з прокурорським наглядом за додержанням законів. Власне результати перевірок стану законності у діяльності органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, митної служби тощо виступають підставою обговорення на координаційних нарадах, котрі організовуються прокурорами, тих чи інших питань, пов'язаних із боротьбою зі злочинністю і таких, що вимагають узгоджених дій.

Закон України «Про прокуратуру» (ст. 10) наділяє прокурорів правом для забезпечення координації діяльності зазначених вище органів скликати координаційні наради, організовувати робочі групи, вимагати статистичну та іншу необхідну інформацію, брати участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України.

Указом Президента України «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю» від 12.02.2000 р. № 229--2000 впроваджено па основі вже діючого Указу Президента «Про заходи щодо вдосконалення діяльності координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» від 30.05.1994 р. № 829 - основні напрями координації діяльності та закріплено роль прокурора як її організатора.

3. Підтримання прокурором державного обвинувачення в суді

Обвинувачення -- одне з найдавніших і найзначніших процесуальних явищ.

Питання обвинувачення взагалі та державного обвинувачення зокрема завжди перебувають у центрі уваги юристів -- теоретиків і практиків.

Поняття і суть обвинувачення в юридичній літературі висвітлено недостатньо, підходи науковців до його розуміння різняться.

Не зупиняючись на аналізі наявних у спеціальній літературі підходів щодо цього питання, узагальнивши їх, можна стверджувати, що більшість науковців і практиків під обвинуваченням розуміють таке:

Опис у процесуальних документах злочинної дії чи бездіяльності, інкримінованої конкретній особі.

Процесуальну діяльність уповноважених законом органів та осіб, спрямовану на викриття винного у вчиненні злочину і його засудження.

Саме ця діяльність, становлячи основу кримінального процесу, і реалізується прокурором на судових стадіях провадження у кримінальних справах.

Публічний інтерес у кримінальному судочинстві виражає охоронюваний законом інтерес у створенні обстановки невідворотності кримінального покарання за вчинення злочинів, у забезпеченні такої судової практики, за якої жодну невинну особу не було б покарано, а кожен, хто вчинив злочин, був би притягнутий до відповідальності. Саме тому в механізмі захисту публічного інтересу в кримінальному судочинстві, особливо на його судових стадіях, через специфіку вирішуваних завдань і засобів їх вирішення, прокурорський нагляд виступав би, поза сумнівом, необхідною ланкою. Але маємо, як уже зазначалося, дещо іншу ситуацію, коли прокурор, забезпечуючи законність,-- а це він зобов'язаний робити завжди та будь-де,-- на судових стадіях повинен діяти специфічно.

За своїм процесуальним статусом прокурор, що бере участь у судовому розгляді кримінальної справи, виступає стороною. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру», беручи участь у судовому розгляді кримінальних справ, прокурор підтримує державне обвинувачення. Іншою стороною в процесі виступає захист.

За рівності процесуальних прав сторін прокурор, виступаючи представником держави, підтримуючи від імені держави обвинувачення, принципово відрізняється від сторони захисту не тільки щодо інтересів, котрі він представляє, що закономірно, а й за іншими параметрами.

Прокурор є самостійним у визначенні своєї позиції щодо всіх питань, які вирішуються під час судового розгляду. Він не обмежений результатом обвинувального висновку. Для нього не дійсні жодні вказівки з цих питань із боку його керівництва -- безпосереднього чи вищестоящого. Процесуальна самостійність (незалежність) прокурора в суді -- один із найважливіших принципів, що підлягає обов'язковому дотриманню. Для прокурора основне значення має оцінка обставин справи, доказів, досліджених у судовому засіданні. Позиція ж захисника (адвоката чи іншого фахівця у галузі права) в основному обумовлена позицією підсудного.

Прокурор зобов'язаний відмовитися від обвинувачення, якщо під час розгляду справи він дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного. Адвокат відмовитися від захисту не має права, крім випадків: а) коли є обставини, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі; б) коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю. Іншими словами, захисник-адвокат зобов'язаний використати всі передбачені законом засоби для захисту підсудного і здійснювати захист до завершення судового процесу.

Прокурор зобов'язаний реагувати на всі порушення закону, допущені у ході судового розгляду справи, хоч би від кого вони виходили. На відміну від прокурора, якого держава зобов'язала сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ, адвокат може більш ніж індиферентно ставитися до порушень процесуального законодавства. Він навіть може взагалі не звертати увагу суду на такі порушення, якщо це суперечитиме інтересам захисту підсудного. Крім того, у багатьох випадках йому тактично вигідно, щоби порушення закону залишалися поза полем зору суду. На наступних етапах (наприклад, під час судових дебатів) або на стадіях щодо перевірки вироків, постанов і ухвали суду (апеляційному, касаційному чи виключному провадженнях) захисник може використати допущені порушення в інтересах свого підзахисного.

Прокурор у своїх діях в суді керується щонайперше інтересами законності, точного виконання вимог закону. У захисника на першому плані -- інтереси підсудного, бажання всіма доступними способами досягти максимально можливого пом'якшення покарання своєму підзахисному (в оптимальному варіанті виправдання), навіть у тих випадках, коли характер злочину та обставини справи не дають для цього жодних підстав.

Прокурор зобов'язаний бути об'єктивним і неупередженим. Він повинен враховувати всі можливі судові версії. Для прокурора є однаково важливим як засудження обвинуваченого, в разі доведення його вини, так і виправдання невинної особи, коли відсутні підстави для обвинувального вироку. Водночас захисник-адвокат та інший фахівець у галузі права в більшості випадків дотримується позиції, котра підсудному видається найбільш прийнятною.

Адвокат не може бути захисником двох та більше обвинувачених, якщо інтереси одного суперечать інтересам іншого. Для участі прокурора ця обставина не має ніякого значення.

Виступаючи самостійним суб'єктом кримінального процесу, обумовлюючи свою позицію в суді тільки на основі закону та внутрішнього переконання, прокурор, водночас, зобов'язаний дотримуватись встановленого порядку судового засідання. Прокурор зобов'язаний з'явитися до суду в призначений час. Факти неявки без поважних причин доводяться до відома вищестоящого прокурора. Прокурор під час судового засідання зобов'язаний точно слідувати всім законним розпорядженням і запитам суду.

Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім випадків: 1) коли розглядаються справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27 КПК; 2) коли він відмовиться від підтримання державного обвинувачення.

Підтримання державного обвинувачення відносять до тих видів прокурорської діяльності, котрі вимагають особливо високого рівня професійної підготовки прокурорів. Участь прокурора у розгляді судом конкретної справи -- це важка, напружена праця, що вимагає максимальної віддачі. Окрім належного знання закону, всіх матеріалів справи, прокурор має володіти здатністю швидко й оперативно реагувати на різноманітні зміни ситуації, що так властиві судовим розглядам кримінальних справ. Він повинен володіти витримкою, спокійно і впевнено, користуючись наданими йому повноваженнями, брати активну, наступальну участь у судовому слідстві та в дебатах.

Висновок прокурора -- одна з основних форм участі прокурора у розгляді судом кримінальних справ. За формулою закону висновком є озвучена в судовому засіданні у випадках, визначених законом, позиція прокурора щодо тих чи інших питань провадження у справі. Ця форма реалізується:

під час попереднього розгляду справи, коли прокурор у своїй доповіді робить висновок щодо можливості призначення справи досудового розгляду;

у підготовчій частині судового засідання, коли прокурор робить висновок щодо можливості початку судового розгляду за відсутності певних його учасників (потерплого, цивільного позивача, відповідача та їхніх представників), а також свідків, експерта або спеціаліста;

коли прокурор озвучує свою позицію щодо заявлених як на підготовчій, так і на інших стадіях судового розгляду справи клопотань щодо: а) виклику нових свідків і експертів; б) витребування і приєднання до справи нових доказів; в) видалення із судової зали свідків до завершення судового слідства;

коли в судовому засіданні з'ясовуються питання до експерта для доручення йому проведення відповідної експертизи;

перед прийняттям судом (суддею) рішення щодо видалення із судової зали неповнолітнього підсудного;

коли виникає питання про повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, і ця неповнота й неправильність не можуть бути усунуті в судовому засіданні тощо.

Висновок прокурора -- форма участі в судовому розгляді, властива тільки державному обвинувачу. Ніхто з інших учасників процесу не вправі її використовувати.

Висновок прокурора - мотивована, з посиланням на відповідний закон, відповідь прокурора на поставлене судом запитання; це -- єдино правильний, на думку прокурора, варіант рішення.

Проте, висновок прокурора не має обов'язкової сили. Той факт, що суд (судді) здебільш погоджуються з прокурором, не свідчить про його директивний характер. Скоріше це -- свідчення про авторитет прокуратури, виваженості й переконливості вираженої прокурором думки. Вислухавши висновок прокурора, суд може при йняти рішення, що не збігатиметься з позицією прокурора.

Клопотання прокурора -- прохання прокурора про доповнення доказової бази, на основі якої суду треба буде прийняти правильне рішення у справі.

Прокурор має право заявити клопотання про:

повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду у випадках, коли під час порушення кримінальної справи, провадження дізнання або досудового слідства було допущено такі порушення вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, а також у разі, коли виникне потреба змінити обвинувачення в суді, а така зміна не допускається, оскільки цим будуть порушені правила про підсудність чи обов'язковість проведення досудового слідства (ч. 2 ст. 277 КПК);

виклик нових свідків;

витребування речових доказів;

долучення до справи документів;

виклик до суду експертів і спеціалістів, які раніше не фігурували у справі;

доповнення судового слідства перед оголошенням головуючого про його завершення;

вирішення питання щодо нового обвинувачення підсудному, коли дані судового слідства вказують, що він учинив ще й інший злочин, за яким обвинувачення не було йому пред'явлено;

вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи, коли судовим слідством установлено, що злочин учинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності тощо.

Постанова прокурора -- процесуальний акт у вигляді рішення, складений із додержанням вимог ст. 130 КПК, яким прокурор:

під час судового розгляду до закінчення судового слідства має право змінити пред'явлене особі обвинувачення (ст. 277 КПК). У цій постанові прокурор формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Постанову оголошує прокурор і вручає її копії підсудному, його захисникові та законному представникові, потерпілому, позивачеві, відповідачеві та їхнім представникам. Постанова долучається до справи;

дійшовши, в результаті судового розгляду, до переконання, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення, відмовляється від нього з викладом мотивів свого рішення.

Пропозиція висловлюється прокурором щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження (ст. 299 КПК).

Про цю та деякі інші форми повноважень прокурора у суді (безпосередню участь у провадженні судово-слідчих дій, промову державного обвинувача, репліки прокурора тощо) йтиме мова у наступних параграфах.

4. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України, а також п. 2 ст. 5, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» за прокуратурою закріплено право представляти інтереси громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді як самостійного виду її діяльності, згідно зі ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру» - це здійснення прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у загальних і спеціалізованих судах інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Приводами для дій прокурора щодо здійснення представництва можуть бути:

звернення до прокуратури громадянина;

звернення до прокуратури державного органу, підприємства, установи, організації;

безпосереднє виявлення прокурором порушеного права громадянина чи держави.

Підставами представництва у суді:

а)інтересів громадянина є неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження;

б)інтересів держави -- наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ч. 2 ст. 36-1 Закону).

Прокурор звертається до суду за захистом прав і свобод громадян, коли цього вимагає охорона державних інтересів, а також представляє в суді інтереси держави.

За наявності великої кількості державних органів спеціальної компетенції, які тією чи іншою мірою покликані захищати законність, втручання прокурора у процес вирішення спорів про право допустиме лише в разі виявлення найістотніших правопорушень, з урахуванням дійсної чи потенційної шкоди, яка заподіюється чи може бути заподіяна державним чи індивідуальним інтересам.

Правозахисна роль прокуратури має виявлятися, насамперед, у випадках порушень конституційних прав і свобод громадян. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Конституції України права і свободи людини, закріплені в ній, не є вичерпними. Але система конституційних прав і свобод є найголовнішою ознакою України як правової держави.

Ці права і свободи справедливо розглядаються як найважливіші.

Прокурор: а) представляє в суді законні інтереси і захищає права і свободи неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних громадян та безвісно відсутніх, якщо ці інтереси не захищають їхні батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники; б) повинен подати позов про захист непрацездатних осіб (батьків), які потребують матеріальної допомоги своїх повнолітніх дітей, якщо за станом здоров'я чи віком вони позбавлені можливості самостійно захистити свої права; в) концентрувати зусилля на боротьбі з несвоєчасним одержанням зарплати, що є порушенням ч. 6 ст. 43 Конституції.

Певні пріоритети існують також у сфері захисту державних інтересів.

У сучасних умовах це, передусім, забезпечення додержання законів про оподаткування. Масові заходи, які здійснюються прокуратурою в боротьбі з ухиленням від сплати податків, спрямовані на подолання фінансового колапсу держави, який загрожує непередбаченими соціальними наслідками.

До пріоритетних державних інтересів відносять також забезпечення законності в зовнішньоекономічній діяльності, встановлення і регулювання цін, зміцнення антимонопольної дисципліни тощо. Прокурор представляє та захищає в суді інтереси держави у кожному разі:

а)коли відповідні державні органи контролю за додержанням законів не роблять цього, хоча їхній обов'язок -- забезпечувати територіальну цілісність, суверенітет, економічну, державну, інформаційну, національну безпеку, законність і правопорядок тощо виходячи зі свого відомчого підходу;

б)коли ці органи -- некомпетентні, не мають достатнього професіоналізму для виконання обов'язків;

в)коли їхні службові особи мають особисту зацікавленість у невиконанні своїх обов'язків щодо захисту державних інтересів;

г)коли ці органи контролю безпосередньо посягають на інтереси держави;

г)коли органи центральної виконавчої влади, місцеві адміністрації, органи місцевого самоврядування допустили порушення підчас видання правових актів;

д)у всіх інших випадках, якщо інтереси держави залишаються незахищеними.

Коли виникає необхідність звернутись до суду за захистом інтересів громадянина або держави, прокурор, готуючи матеріали до суду і користуючись повноваженнями, передбаченими у Законі України «Про прокуратуру», має право:

вимагати необхідні матеріали, документи, рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти, статистичні дані, акти ревізій, перевірок, висновки спеціалістів тощо;

викликати до прокуратури службових осіб і громадян, вимагати від них письмових чи усних пояснень щодо порушень інтересів громадянина або держави;

призначати, в межах його компетенції, проведення відповідними органами, установами, організаціями ревізій, експертиз, перевірок, а також залучати для з'ясування необхідних питань експертів та інших спеціалістів;

виносити відповідні акти прокурорського реагування щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють.

Формами представництва є:

1) а) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод громадян у випадках, визначених законом; б) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави; в) звернення до суду з позовами або заявами про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і службових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами (ч. З ст. 36-1 ЗУ «Про Прокуратуру»).

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво набудь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом (ч. 5 ст. 36-1 Закону).

Суб'єктами реалізації представництва та контролю за його здійсненням є:

прокурори Управління представництва інтересів громадян і держави у судах, Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України;

прокурори Автономної Республіки Крим;

прокурори областей, міст Києва і Севастополя;

прокурори міських, районних, міжрайонних, військових прокуратур гарнізонів і прирівняних до них.

Предметом прокурорського звернення до суду (позову чи заяви) може бути: а) перегляд незаконних актів органів державної влади та місцевого самоврядування; б) припинення протиправних дій чи покладення обов'язку вчинити дії, передбачені законом; в) відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої правопорушеннями.

5. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство

Нагляд за додержанням законів під час виконання оперативно-розшукових заходів здійснюється Генеральним прокурором України, прокурором Автономної Республіки Крим, прокурорами областей, міст Києва і Севастополя та прирівняними до них прокурорами (ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). За необхідності здійснити перевірку законності оперативно-розшукової діяльності у міському чи районному відділі внутрішніх справ або підрозділах інших органів, міський, районний чи прирівняний до них прокурор повідомляє про це вищестоящого прокурора, який вирішує питання за суттю.

Перевірка законності в діяльності оперативно-розшукових органів проводиться:

за наявності скарг про допущені цими органами порушення;

за заявою слідчого про невиконання його доручень і вказівок;

за власною ініціативою прокурора з огляду на неналежне розслідування справи.

Під час здійснення нагляду прокурор має право:

вимагати від відповідних органів чи посадових осіб для перевірки матеріали та інші відомості про злочини і осіб, що їх учинили;

давати письмові вказівки цим органам;

ознайомлюватися з оперативно-розшуковими матеріалами;

діставати інформацію безпосередньо від конкретних працівників оперативно-розшукових підрозділів;

висувати керівникам чи начальникам вимоги про проведення ними перевірки законності оперативно-розшукових заходів, обов'язкові для виконання;

вживати заходів до притягнення винних у порушенні законів до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.

Безпосередній нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності центральними апаратами органів, що її здійснюють, покладено на такі підрозділи Генеральної прокуратури: а) управління нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю; б) управління нагляду за додержанням законів органами дізнання і слідчими органів внутрішніх справ; в) управління нагляду за додержанням законів про національну безпеку; г) Головне управління військових прокуратур; ґ) управління нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства. Крім того, вказані управління здійснюють контроль за роботою підлеглих прокуратур з нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю.

Нагляд за додержанням законів відповідними органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність на місцях, згідно зі ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», покладений безпосередньо на прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, які своїми наказами призначають працівників указаних прокуратур безпосередньо здійснювати нагляд. Залежно від обсягу оперативно-розшукової роботи і кількості працівників, зайнятих нею, у вказаних прокуратурах створюються відділи нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю.

Працівники прокуратур, які безпосередньо здійснюють нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю, обов'язково повинні мати допуск до роботи з таємними документами, відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю».

Спробуймо навести приблизний перелік повноважень відповідних посадових осіб прокуратури, які здійснюють наглядові повноваження щодо оперативно-розшукових органів.

Начальник відділу:

організовує та здійснює загальне керівництво роботою відділу (відділення) згідно з основними напрямами його діяльності й функціональними обов'язками;

розподіляє обов'язки між працівниками відділу;

спільно з іншими відділами, що здійснюють нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю, розробляє і вносить керівництву пропозиції щодо перспективного і поточного планування роботи;

організовує навчання працівників прокуратури, на яких покладено обов'язки безпосереднього здійснення нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю;

здійснює контроль за своєчасним і якісним виконанням планових заходів, рішень колегії з питань нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю;

скасовує необґрунтовані рішення підлеглих прокурорів з питань нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю;

контролює своєчасне і якісне виконання доручень керівництва, які перебувають у нього на контролі, а також звернень народних депутатів, розгляд і вирішення заяв і скарг громадян та посадових осіб на порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності;

здійснює листування з керівниками оперативних підрозділів органів, що проводять оперативно-розшукову діяльність із питань додержання законності під час її проведення;

вивчає стан прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності та вносить пропозиції керівництву щодо його вдосконалення;

надає необхідну методичну і практичну допомогу підлеглим прокурорам щодо організації роботи у вказаному напрямку;

організовує перевірку наказів та інструкцій відповідних органів із питань оперативно-розшукової діяльності, й у випадку їх невідповідності чинному законодавству ставить питання перед керівництвом прокуратури про вжиття заходів до приведення їх у відповідність із законом;

організовує перевірку стану та організації прокурорського нагляду на місцях з питань додержання законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності;

контролює додержання режиму таємності в діяльності відділу та його діловодстві.

Старший прокурор і прокурори відділу:

здійснюють контроль за станом і організацією прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності в закріплених за ними зонах;

здійснюють безпосередній нагляд за додержанням законності з указаних питань відповідними підрозділами органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

накопичують, аналізують і узагальнюють оперативну інформацію, що надходить із підлеглих прокуратур, оперативних органів, за якими здійснюють нагляд; використовують одержані ними дані для вирішення питань щодо усунення недоліків та упущень у роботі, внесення пропозицій керівництву щодо її вдосконалення. Про всі виявлені порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності доповідають начальникові відділу для своєчасного вжиття заходів щодо їх усунення;

за дорученням керівництва розглядають, вирішують, організовують перевірки, а в необхідних випадках перевіряють особисто з виїздом на місце заяви, скарги громадян і посадових осіб, звернення народних депутатів з питань додержання законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності, з вивченням оперативно-розшукових, контрольно-наглядових справ та інших необхідних матеріалів;

під час проведення планових перевірок, а також за вказівкою керівництва перевіряють додержання законності в процесі заведення оперативно-розшукових справ, здійснення оперативно-розшукових заходів, вживають заходи до негайного усунення виявлених порушень і реагування відносно винних посадових осіб;

у своїй діяльності й діловодстві неухильно дотримуються режиму таємності.

Одержавши вказівку керівництва на проведення перевірки додержання законів органом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, працівник прокуратури повинен:

скласти план-завдання перевірки, який затверджується керівництвом. Із цим планом-завданням перед початком перевірки ознайомлюється керівник органу, в якому проводиться перевірка;

ознайомитися з необхідними статистичними даними, які характеризують стан оперативно-розшукової роботи в органі, що перевіряється, наказами, інструкціями та іншими нормативними документами, що регламентують оперативно-розшукову діяльність.

Проводячи перевірку, необхідно ознайомитися з організацією роботи органу, який проводить оперативно-розшукову діяльність, його структурою, планами роботи, рішеннями колегій, оперативних нарад із питань оперативно-розшукової діяльності, матеріалами інспекторських перевірок на місцях, аналізами та узагальненнями, листуванням з підлеглими і вищестоящими органами з указаних питань. Звертати увагу на організацію належного контролю з боку вищестоящих органів за роботою підлеглих підрозділів, зайнятих оперативно-розшуковою діяльністю, надання їм практичної допомоги, на заходи реагування керівництва щодо порушень законності на вказаній ділянці роботи.

Вивчаючи контрольно-наглядові справи, слід звертати увагу на стан контролю з боку вищестоящих органів за роботою підлеглих підрозділів щодо конкретних оперативно-розшукових справ.

До перевірок доцільно залучати працівників вищестоящих органів, зайнятих оперативно-розшуковою діяльністю і контролем за роботою підлеглих оперативних підрозділів, з метою координації роботи.

Необхідно вимагати від керівників органу, що перевіряється, створення відповідних умов для роботи з таємними документами -- надання окремого кабінету для роботи і сейфу.

За наслідками перевірок, власне, і складаються згадані довідки або доповідні записки з відповідними висновками і пропозиціями щодо покращення прокурорського нагляду. У разі виявлення суттєвих недоліків і грубих порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності готуються проекти документів прокурорського реагування.

Наслідки перевірок обговорюються на оперативних нарадах керівників підрозділів органу, що перевірявся, за участю відповідних працівників прокуратури. Довідки або доповідні записки подаються керівництву прокуратури особисто працівником, який очолював бригаду з перевірки.

6. Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, вирізняються такими рисами:

- підвищений рівень можливостей оперативного виявлення та усунення прокурором порушень закону, допущений органами та установами, які виконують судові рішення й реалізують застосування інших заходів процесуального примусу;

- безпосередність впливу правових засобів прокурорського нагляду на додержання законів зазначеними вище органами та установами;

- безальтернативний характер прокурорських рішень і дій, що мають на меті виявити й усунути порушення закону.

Стаття 44 Закону України «Про прокуратуру», статті 11, 39-1, 44, 81-1, 82-1, 82-3 (хочу дві останні не повинні б діяти) та ін.. ВТК України передбачають такі повноваження прокурора:

відвідувати безперешкодно в будь-який час установи, що виконують покарання, а також місця тримання затриманих і місця попереднього ув'язнення;

паво безперешкодного доступу до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовано заходи медичного і виховного характеру, а також тримаються адміністративно затримані, заарештовані;

опитувати затриманих, заарештованих і засуджених (щомісяця проводити прийом заарештованих, засуджених до позбавлення волі та осіб, котрих тримають у лікувально-трудових профілакторіях, дисциплінарних батальйонах (ротах) тощо);

знайомитися з документами, на підставі яких цих осіб тримають у місцях позбавлення волі або затримано чи взято під варту;

у встановлених законом випадках узгоджувати акти адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання (наприклад, у ст.. 39-1 ВТК передбачено погодження з прокурором дозволу засудженим на короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі, а в ст.. 81-1 ВТК - рішення про проведення особливого режиму в місцях позбавлення волі);

перевіряти законність наказів, розпоряджень, постанов, інструкцій, інших актів адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання;

вимагати від службових осіб органів, виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання, пояснень із приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;

поводити відповідні перевірки з додержання законодавства під час застосування заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

звільняти негайно своєю вмотивованою постановою осіб, яких без законних підстав тримають у місцях затримання, попереднього ув'язнення, у виправно-трудових та інших установах, що виконують покарання, у штрафних, дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу та в інших місцях тримання під вартою;

вимагати скасування незаконних і необґрунтованих наказів, розпоряджень, інструкцій, постанов та інших актів органів виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання;

розпоряджень, інструкцій, постанов і інших актів органів виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання;

негайно припиняти незаконне та безпідставне застосування до громадян спеціальних засобів примусу (наручників, гамівних сорочок, гумових кийків, сльозоточивих речовин та інших спеціальних засобів, передбачених ст.. 14 Закону України «Про міліцію»);

вимагати від відповідних органів і посадових осіб скасування рішень про адміністративні арешти, затримання, застосування заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

скасовувати незаконно встановлений адміністративний нагляд тощо.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Прокурор, за наявності передбачених законом підстав, дає санкцію на затримання і видворення у примусовому порядку іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України.

Право на дання санкції належить Генеральному прокуророві України, його заступникам, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (ст.. 27 Закону України «Про прокуратуру»)

Задача № 1

Затриманий за підозрою у вчиненні вбивства з особою жорстокістю Кремінь під час допиту в порядку ст. 107 КПК заявив, що він повністю визнає себе винним, але вчинених ним дій не пам'ятає, що й було зафіксовано в протоколі допиту,

Чи можна вважати, що в результаті допиту були одержані показання підозрюваного, які можуть бути покладені в основу обвинувачення?

За підозрівання у вбивстві з особливою жорстокістю яке передбачене п. 4 ст. 115 КК України, у порядку ст.. 107 КПК був допитаний підозрювали ний Кремінь, про що було складено протокол допиту.

Згідно абз. 2 ст.. 73 Кримінально-процесуального кодексу України, визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Тому, якщо у справі є докази вини підозрюваного Кремня, то одержані показання в результаті допита можуть бути покладені в основу обвинувачення. А якщо доказів немає, то показання не можуть бути покладеними в основу обвинувачення.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 р., № 1789-XII // ВВР України. - 1991. -№ 53.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР УРСР. -1961. -№ 2.

3. Цивільно-процесуальний кодекс України. - К.,2001р.

4. Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2004 року в справі № 1-25/2004 (Справа про Дисциплінарний статут прокуратури) // Вісник Конституційного Суду України. - 2004. - № 3. - С.15

5. Ворсінов Г.Т. Становлення прокуратури незалежної України//Право України. - 1997.№1

6. Шумський П.В. Прокуратура України: навч.посіб. для студентів юрид. вузів та факультетів. - К., 1998р.

7. Кримiнальне право України: Загальна частина: Пiдручник для студентів юрид. спец. вищ. закладiв освiти / За ред. Професорiв M.I. Бажанова, В.В; Стaшиса, В.Я. Тaцiя. - К:иiв-Харкiв, 2001.

8. Коржанський М.Й. Кримiнальне право і законодавство Укрaiни. Частивна Загальна. Курс лекцiй. - К, 2001.

9. Науково-практичний: коментар Кримiнального кодексу Укрaiни вiд 5 квiтня 2001 року / За ред. M.I. Мельника, M.І. Хавронюка. - К. 2001.

10. Конституція України

11. ЗУ «Про оперативну - розшукову діяльність»

12. ЗУ «Про державну таємницю»

Размещено на Allbest.ru