Контрактація сільськогосподарської продукції

32

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрактація сільськогосподарської продукції

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції

1.1 Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції

1.2 Сторони в договорі контрактації

1.3 Предмет договору контрактації

1.4 Види договорів контрактації

Розділ 2. Зміст та виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції

Розділ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації сільськогосподарської продукції

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. У сучасних умовах, коли йде активізація підприємницької діяльності аграрних товаровиробників, найбільшого значення набувають договори в сфері реалізації сільськогосподарської продукції. Це пов'язано з реформуванням аграрного сектора економіки, а також з появою нових договірних відносин, регульованих різними нормами права. Договори, по своїй суті, забезпечують реалізацію тих або інших інтересів договірних суб'єктів, до них відносяться і договори на реалізацію сільськогосподарської продукції [2, с. 116].

Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств і товариств селянських (фермерських) домашніх підсобних господарств охоплює собою цілеспрямовану з метою забезпечення реалізації і одержання прибутку організацію збуту (продажу) виробленої сільськогосподарської продукції. Здійснення збуту (продажу) вироблених і виготовлених продуктів харчування та сільськогосподарської сировини становить собою, по-перше, реалізацію виробником належного йому права власності на цю продукцію, реалізацію його права розпорядження нею; по-друге, організація збуту (продажу) своєї продукції є проявом його права на підприємницьку діяльність; по-третє, раціональна організація збуту (продажу) продукції забезпечується одержання її власником відповідного прибутку (доходу), без чого виробничо-господарська діяльність була б недоцільною і непотрібною.

Поетапний перехід від системи планового сільського господарства до ринкової системи аграрних відносин вніс кардинальні зміни в сферу регулювання договірних початків сільськогосподарських підприємств. Тим самим було прийняте рішення про перехід на держзамовлення і держконтракт при закупівлі сільськогосподарської продукції і відмовленні від державних планових завдань. Поняття і зміст цих договорів визначені ЗУ "Про поставку продукції для державних потреб" [7, ст. 9]. Відповідно до ст. 1 цього Закону державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, у якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємини замовника і виконавця.

До таких договорів належить і договір контрактації, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити і передати заготівнику такої продукції у власність, повне господарське відання або оперативне управління вироблену ним продукцію в зумовлені договором строки в кількості і асортименті, передбачених цим договором, а заготівник зобов'язується сприяти виробнику у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти і оплатити її за обумовленими цінами.

Сучасна організація продовольчого ринку дає можливість створити альтернативну форму реалізації сільськогосподарської продукції, якоюсь мірою спростити саму процедуру її продажу, установити визначену паритетність між договірними партнерами в застосуванні ринкових цін, що сприяє реалізації взаємних інтересів і т.д. Саме здійснення цих задач повинне стати основою в договірних відносинах між товаровиробником і державою.

Об'єктом дослідження виступає договір контрактації сільськогосподарської продукції, його значення і роль у цивільному законодавстві.

Предметом дослідження виступають норми чинного Цивільного законодавства та інші нормативно-правові акти, а також доктринальні положення цивільного права щодо договору контрактації.

Мета роботи - дослідити всі властивості договору контрактації сільськогосподарської продукції, його зміст, права, обов'язки та відповідальність сторін за невиконання договору контрактації сільськогосподарської продукції.

Під час написання роботи були використані такі методи, як аналіз, співставлення, компаративістський.

При написанні роботи були використані праці таких видатних вчених: Харитонова Е.О., Пріпитка Д.Н., Підопригори О.А., Бобрової Д.В., Погребного А.А., Сергєєва А.П., а також праці багатьох інших вчених.

Розділ 1. Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції

1.1 Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції

Формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції, забезпечення населення продовольством, а переробних підприємств - необхідною сировиною значною мірою залежить від чітко налагодженої системи договірних відносин із закупівель цієї продукції у її виробників. Забезпечення потреб у продукції сільського господарства для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвих фондів і генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт. Виробники сільгосппродукції самостійно розпоряджаються своєю продукцією, реалізуючи її за державними контрактами та іншими договорами через біржі, торгові та контрактові будинки, заготівельні та посередницькі організації.

Формування нових методів управління та вдосконалення технології АПК неможливе без моніторингу реального економічного обігу, стабільності цін, оптимізації системи розрахунків, створення товарно-кредитної системи. Ці та інші завдання є прерогативою біржового сільськогосподарського ринку, від стану якого залежить і рівень активності товаровиробника, і напруженість торгових відносин, і перспективи ситуації на ринку загалом [13, с.12].

В міру налагодження діяльності спеціалізованих аграрних бірж закупівлі частини сільгосппродукції здійснюються шляхом торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами на цих біржах. Оскільки біржова торгівля сільгосппродукцією ще не досягла належного рівня, заготівельні та інші організації закуповують цю продукцію безпосередньо у її виробників переважно за договорами контрактації.

За договором контрактації виробник сільгосппродукції зобов'язується виробити і передати заготівельникові такої продукції (контрактантові) у власність, повне господарське відання або оперативне управління вироблену ним продукцію в обумовлені договором строки у кількості та асортименті, передбачених цим договором, а контрактант - сприяти виробникові у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти та оплатити її за обумовленими цінами.

Контрактація сільськогосподарської продукції опосередковується відповідним договором, передбаченим § 4 гл. 54 ЦК України.

Договір контрактації, що є одним з різновидів договору купівлі-продажу, регулює відносини, пов'язані з закупівлею сільськогосподарської продукції, вирощеної або виготовленої сільськогосподарськими виробниками.

Відносини, пов'язані з реалізацією продукції, зробленої в сфері сільськогосподарського виробництва, відрізняються значною специфікою, що, зокрема, пов'язано зі значним впливом природних факторів і сезонним характером виробництва.

До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і положення про договір постачання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом можуть бути передбачені особливості складання і виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (ст. 713 ЦК України).

Договір контрактації є двостороннім, концесуальним, оплатним.

Оплатність відносин виражається в оплаті закуповуваної продукції.

Характер розподілу прав і обов'язків у договорі контрактації дає підставу віднести його до двостороннього. Це значить, що обидві сторони взаємно приймають на себе обов'язки та у кожної з них, відповідно, виникає право вимоги до іншої сторони.

Договір контрактації має плановий характер. Він укладається на основі й у виконання державних замовлень, розпорядження яких обов'язкові для обох сторін. Державне замовлення може визначати правовідносини сторін по закупівлі, структуру договірних зв'язків, основні умови договору [1, с. 248].

Відносини, пов'язані з державним замовленням, регулюються ЗУ "Про поставку продукції для державних потреб" від 22.12.95 р. і Постановою КМ України "Про порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їхнім виконанням" від 29.02.96 р. № 266.

Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, котрі випливають з державного замовлення або передбачені чинним законодавством [15, cт. 9].

Відповідно до ЗУ "Про поставку продукції для державних потреб", особливості, що виникають у зв'язку з поставкою (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства регулюються окремими актами законодавства України [7, ст. 9].

Договір контрактації опосередковує відносини по заготівлі сільськогосподарських продуктів і сировини, що складають основу добробуту будь-якого суспільства. Специфіка сільськогосподарського виробництва - сильна залежність від погодних умов, висока питома вага інших випадкових факторів, що впливають на результат (хвороби і шкідники рослин і т.д.), - робить виробника сільськогосподарської продукції економічно більш слабкою стороною договору (у відмінність, наприклад, від продавця за договором поставки). Тому основна спрямованість юридичного нормування відносин по контрактації - це підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою зрівняння його економічних можливостей з можливостями покупця.

1.2 Сторони в договорі контрактації

Сторонами у договорі контрактації є, з одного боку, замовник (контрактант) - підприємства, організації, на які у встановленому порядку покладено функції державної закупівлі сільгосппродукції (заготівельні, переробні, торговельні тощо). Зокрема, замовниками сільгосппродукції, що реалізується за державним контрактом, виступають міністерства, відомства, установи та організації, яким виділено з цією метою кошти з державного бюджету. Замовниками продукції за регіональними державними контрактами можуть бути організації, яким виділено кошти з місцевого бюджету. Заготівельник може визначити у договорі контрактації і третю особу (одержувача), на користь якої потрібно здійснити виконання договору.

Друга сторона в договорах контрактації - це підприємства та організації будь-яких форм власності, що виробляють сільгосппродукцію. Визначення поняття "сільськогосподарський виробник" законодавство не дає, але ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. № 469/97-ВР визначає поняття "сільськогосподарський товаровиробник", куди відносить: фізичних або юридичних осіб незалежно від форми власності та господарювання, в яких валовий дохід, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та (або) поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % загальної суми валового доходу [9, с.7]. Це обмеження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні господарства. До них належать колективні сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) та інші господарства, підсобні господарства об'єднань у промисловості, дослідно-виробничі господарства сільськогосподарських навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, селекційні та дослідні станції порядок, особливості створення та діяльності яких врегульовані ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р [11, с. 23]. № 2114 -ХП, "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. № 973 -ІУ [10, с. 18] та ін. Правом реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам наділені також члени особистого селянського господарства (ст. 7 ЗУ "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 р. № 742- ІУ) [5, с. 27]. Однак діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не є підприємницькою. Отже, коротко - сторони у договорі можна назвати так: заготівельник і господарство. Іноді заготівельник видає господарству так звану відвантажувальну рознарядку про відправку продукції не за своєю адресою, а за адресою іншої організації-одержувача, з якою він перебуває у договірних відносинах з поставки. Тоді просування сільгосппродукції від господарства до споживача (промислового чи торговельного підприємства) оформляється двома договорами - договором контрактації і договором поставки. Договір поставки зв'язує заготівельника та одержувача продукції [11, с. 23].

Держава і громадяни, що не мають статусу підприємця, не можуть брати участь у договорі контрактації. У випадку закупівель сільськогосподарської продукції для державних нестатків інтереси держави представляють спеціальні особи - державні замовники. У цій ролі, як правило, виступають органи виконавчої влади.

Специфікою цього договору є те, що:

1) він являє собою замовлення держави сільськогосподарському виробнику на необхідну продукцію;

2) його предметом може бути тільки сільгосппродукція, і, як правило, на момент укладення договору цієї продукції ще немає в натурі;

3) однією з сторін договору є безпосередньо виробник продукції, що передається;

4) на заготівника покладаються певні обов'язки щодо надання сприяння заготівникам (таким чином договір контрактації певною мірою опосередкує відносини з виробництва продукції).

1.3 Предмет договору контрактації

Предметом договору контрактації є сільгосппродукція у сирому вигляді або така, що пройшла первинну обробку. ЦК України не дає визначення поняття "сільськогосподарська продукція". Таке поняття встановлює ст. 1 ЗУ "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" [6, с. 34] від 13 вересня 2001 р. № 2681-III.

Сільськогосподарська продукція - це будь-яка продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення першої-двадцять четвертої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка затверджена постановою КМ України від 31 серпня 1998 р. № 1354 "Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності" [16, ст. 1305].

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (ст. 713 ЦК України). На сьогодні спеціальних нормативних актів, які регулювали б договір контрактації, не прийнято.

Проте при укладенні договору сторони можуть передбачити, що в рахунок виконання зобов'язань щодо здачі продукції у свіжому (натуральному) вигляді господарство частину продукції продає у переробленому вигляді. За предметом і змістом договір контрактації близький до договорів купівлі-продажу і поставки [12, с. 98].

З легального визначення контрактації можна укласти, що його предметом ("продукцією") є речі, обумовлені родовими ознаками, причому в більшості випадків - це речі обмеженого роду (наприклад, не виноград узагалі, а лише вирощений даним господарством від визначеної лози). Таке тлумачення обґрунтовується ще і тим, що головною метою законодавчого регулювання контрактації є забезпечення інтересів виробника, тобто особи, що веде масове виробництво сільськогосподарської продукції. При передачі за договором індивідуально - визначеної речі (наприклад, конкретної корови) специфіка власне сільськогосподарського виробництва втрачається, а виходить, немає необхідності в застосуванні спеціальних норм про контрактацію.

Продукція, що є предметом договору контрактації, закуповується для наступної переробки або продажу. Постанова КМ України "Про порядок формування та розміщення державних замовлень та поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виканням" від 29 лютого 1996 р. №266 (у редакції постанови від 13 грудня 2001 р.) указує ще одне призначення цієї продукції - розміщення її в державний фонд - резерв (тобто на збереження) [15, ст. 1035]. Загальним у всіх цих випадках є те, що предмет договору контрактації не призначений для особистого, сімейного, домашнього або іншого подібного використання.

Контрактуватися за договором може не тільки сільськогосподарська продукція або сировина (наприклад, молоко), але і продукти їхньої переробки (у нашому прикладі - олія або вершки). Глибина такої переробки може бути різної; кінцевий продукт часом має дуже мало спільного з вихідною сировиною (наприклад, косметичний продукт із використанням у числі інших компонентів казеїну, отриманого з молока).

Де ж у такому випадку межа між власне сільськогосподарською продукцією і промисловими товарами, виготовленими на її основі? Відповідь, імовірно, варто шукати в ступені впливу випадкових факторів сільськогосподарського виробництва на одержання кінцевого продукту. Якщо кількість і якість продукту в першу чергу обумовлені характером застосовуваної індустріальної технології, а не процесом сільськогосподарського виробництва вихідної сировини, такий продукт буде предметом постачання або купівлі-продажу, але не контрактації.

У більшості випадків контрактуються майбутні товари - врожай, приплід, який ще не існує на момент укладання договору. Однак у відношенні продажу продуктів переробки сільськогосподарської сировини моменти укладення і виконання договору контрактації іноді можуть і збігатися.

Сільгосппродукція у сирому вигляді є предметом договору поставки, якщо він укладений між заготівельною організацією і промисловим підприємством. За загальним правилом, на реалізацію переробленої продукції укладається договір поставки. Проте, щоб уникнути укладення двох договорів з одним господарством - на реалізацію сільгосппродукції у сирому вигляді і окремо у переробленому вигляді, укладають тільки договір контрактації.

Сторонам надається можливість вибору правової форми реалізації сільгосппродукції (купівля-продаж, контрактація, поставка, комісія тощо). Якщо одна із сторін заперечує проти укладення договору поставки на реалізацію сільгосппродукції у сирому вигляді чи після первинної обробки, то господарський суд при вирішенні спору виносить рішення про укладення договору контрактації незалежно від того, що сторони раніше укладали договори поставки. У цьому найбільше заінтересоване господарство, оскільки, за договором контрактації на заготівельника можуть покладатися зобов'язання, зокрема щодо сприяння в організації виробництва сільгосппродукції, забезпечення господарства тарою і пакувальними матеріалами, відпуску промислових чи продовольчих товарів або комбікормів у порядку зустрічного продажу тощо, що не передбачено законодавством про поставки

Укладення договорів на реалізацію сільгосппродукції на спеціалізованих аграрних біржах визначається правилами організації та проведення торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами під закупівлю сільгосппродукції та продуктів її переробки.

Порядок укладення, зміни і розірвання договорів, як і інших господарських договорів, визначено статтями Господарського кодексу України. Договірні відносини з контрактації регулюються типовими договорами контрактації та іншими нормативними актами.

1.4 Види договорів контрактації

Форвардний контракт - стандартний документ, що засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або грошові кошти у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу при висновку такого форвардного контракту.

Відповідно до Положення умови форвардного контракту визначаються за згодою сторін. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання винятково при наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством [20, c. 60 - 61].

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися винятково емітентові такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без узгодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення терміну дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця форвардного контракту. Форвардний контракт повинний містити наступні реквізити: назва контракту; сторони контракту; базовий актив контракту і його характеристики (емітент, вид цінного папера, його номінальна вартість, термін звертання, інші зведення для цінних паперів; вид валюти - для коштів; асортимент - для інших товарів); кількість базового активу; вартість контракту; ціна виконання; термін виконання; порядок оплати придбаного (проданого) базового активу; відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, установлених цим контрактом; порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення і виконання контракту; адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортних дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, що засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент висновку зобов'язань сторонами контракту [21, c. 84].

Будь-яка сторона ф'ючерсного контракту та має право відмовитися від його виконання виключно при наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом терміну його дії іншим особам без узгодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Відповідно до Положення ф'ючерсний контракт повинний містити наступні реквізити: назва контракту; вид контракту (з постачанням або без постачання базового активу); сторони контракту; базовий актив контракту і його характеристики (емітент, вид і кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін звертання, інші зведення для цінних паперів; вид і кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент - для інших товарів); обсяг контракту; розмір початкової маржі; механізм визначення ціни на момент виконання; ціна виконання; одиниця виміру ціни; термін виконання; відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, установлених цим контрактом; порядок розгляду споровши, що виникають під час укладення і виконання контракту; адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Опціон - як стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час висновку такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне і безвідкличне зобов'язання по продажі цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитись в будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії щодо неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітентові опціону.

Опціон може бути проданий іншим особам протягом терміну його дії.

Відповідно до Положення опціон повинний містити наступні реквізити: назва контракту; вид опціону (з постачанням або без постачання базового активу); сторони опціону; різновид опціону (опціон на покупку, опціон на продаж); базовий актив опціону і його характеристики (емітент, вид і кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін звертання, інші зведення для цінних паперів; вид і кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент - для товарів); ціна виконання; термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або на день виконання (для опціону з виконанням на встановлену дату); порядок оплати придбаного (проданого) базового активу; розмір премії опціону; відповідальність продавця опціону у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених опціоном; порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення і виконання опціонів; адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортних дані (для фізичних осіб) сторін опціону.

Розділ 2. Зміст та виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції

Зміст договору - це сукупність встановлених нормативно-правовими актами, плановими завданнями і сторонами умов про предмет, термін і порядок доставки закуповуваної продукції, місці її здачі, ціні, характері допомоги виробникові і взаємній відповідальності сторін у випадку невиконання або неналежного виконання договору.

За договором контрактації господарство і заготівельник пов'язані взаємними правами та обов'язками. У ньому мають бути зазначені такі істотні умови, як назва, кількість (за видами продукції), якість, строки, загальна сума договору та умови доставки, місця здачі-приймання, вимоги до тари й упаковки, порядок розрахунків, обов'язки заготівельника щодо надання господарству допомоги в організації виробництва сільгосппродукції та її транспортування на приймальний пункт заготівельника, взаємна майнова відповідальність сторін за порушення договору та інші умови, які сторони визнають за необхідне передбачити у договорі.

Кількість та асортимент сільгосппродукції, належної до закупівлі, визначаються у договорах відповідно до державного контракту, а якщо його немає - на розсуд сторін. У договорі окремо зазначається кількість продукції, яку буде продано у сирому і переробленому вигляді.

За якістю продукція, що її продає господарство, має відповідати стандартам, технічним умовам, правилам ветеринарного та санітарного нагляду. Отже, недоброякісність (невідповідність її обумовленій сортності) продукції, що передається, є підставою для заготівника для його відмови повністю або частково від такої продукції, або до прийняття її по дійсній ціні, що відповідає якості цієї продукції.

Ціна не є істотною умовою договору контрактації, так само як і поставки. Її визначення провадиться за загальними правилами, передбаченим для купівлі-продажу.

Важливою умовою в договорі контрактації є строки здачі продукції заготівельникові, їх зазначають у договорах з урахуванням пори дозрівання культур, умов виробництва, переробки та зберігання. За погодженням із заготівельником господарство може достроково здати продукцію у рахунок наступних здавальних періодів. Невід'ємною частиною договору є погоджені між сторонами графіки доставки, які конкретизують строки здачі продукції.

Господарство поштою повідомляє заготівельника про час відвантаження продукції. Днем виконання господарством зобов'язань за договором вважається дата складання приймально-здавального документа під час здачі продукції у господарстві або на приймально-здавальному пункті заготівельника, а в разі відвантаження її одержувачеві - день здачі продукції транспортній організації.

Кількість продукції, не зданої у встановлені договором періоди, підлягає здачі в терміни, узгоджені сторонами, і зараховується в період фактичної здачі. Це правило не поширюється на ті види продукції, виробництво якої носить сезонний характер, і в силу цього заповнення незданої кількості неможливо. Продукція, що зберігається в господарствах за письмовою згодою сторін, з відшкодуванням господарству витрат по збереженню (картопля, овочі, баштанні, плодово-ягідні культури, виноград), зараховується їм у виконання плану продажу державі в рік її фактичної реалізації (вивезення з господарства) [14, с. 83].

Сільськогосподарська продукція продається за закупівельними цінами з застосуванням у встановленому порядку надбавок і знижок з цін або за роздрібними цінами з застосуванням торговельних і торговельно-збутових знижок. За згодою сторін визначаються ціни на нестандартну і швидкопсувну (у тому числі плодоовочеву) продукцію, придатну для використання у свіжому або переробленому виді, і стандартну швидкопсувну продукцію, що здається понад обсяги, передбачених договором.

У договорі зазначають пункти здачі-приймання сільгосппродукції. Доки незавершений повний перехід до приймання продукції заготівельником безпосередньо у господарствах, у договорах контрактації зазначають окремо обсяги продукції, яку:

1) доставляє господарство безпосередньо роздрібним торговельним підприємствам;

2) приймає заготівельник безпосередньо в господарстві;

3) приймає заготівельник на своїх приймальних пунктах. Вивезення, експедирування та розвантаження законтрактованої продукції проводяться за рахунок заготівельних організацій.

Заготівельник зобов'язаний прийняти доставлену на приймальний пункт продукцію, не допускаючи простою транспортних засобів понад встановлені строки. В товарно-транспортних накладних зазначається час прибуття транспорту і час закінчення навантаження або вивантаження продукції. Якщо продукцію приймають не безпосередньо в господарстві, то пред'явленою до здачі вважається продукція, доставлена господарством на приймальний пункт (підприємство) відповідно до договору чи погодженого графіка.

Приймання сільгосппродукції за кількістю та якістю здійснюється в порядку і строки, встановлені стандартами, типовими договорами контрактації, відповідними інструкціями. Якщо в нормативних актах таких умов не передбачено, сторони можуть визначити їх у договорі.

Заготівник зобов'язаний також прийняти всю продукцію, пред'явлену господарством понад кількість, передбачену в договорі, на тих же умовах, крім нестандартної плодоовочевої й іншої швидкопсувної продукції. Нестандартну плодоовочеву й іншу швидкопсувну продукцію, придатну для використання у свіжому або переробленому виді, і стандартну швидкопсувну продукцію, що здається понад кількість, передбачену в договорі, заготівник зобов'язаний прийняти, узгодивши з господарством умови приймання і ціну. Якщо домовленості про умови і ціну між сторонами не досягнуто, арбітраж не вправі зобов'язувати заготівника оплачувати названу продукцію.

У разі відмови від приймання продукції заготівельник повинен заявити господарству про факт відмови у письмовій формі (позначення на товарно-транспортній накладній), поштою тощо. Якщо заготівельник ухиляється від письмової заяви про відмову від приймання продукції, господарство складає про це акт з участю державного інспектора із заготівель і якості продукції або іншого представника управління сільського господарства і продовольства, або представника іншої незаінтересованої організації. В разі відмови заготівельника прийняти продукцію, що швидко псується, пред'явлену відповідно до умов договору і погодженого графіка, господарство може реалізувати цю продукцію державним, кооперативним організаціям і на колгоспному ринку за договірними цінами з включенням зазначеної продукції у виконання зобов'язань з контрактації. При цьому заготівельні організації не звільняються від відповідальності за необґрунтовану відмову прийняти продукцію [17, с. 184].

Заготівник зобов'язаний оплатити сільськогосподарську продукцію не пізніше наступного дня після приймання продукції, а у випадку, коли заготівник знаходиться поза місцем розташування обслуговуючої його установи банку, - не пізніше п'яти днів після приймання продукції, якщо інше не передбачено в інструкціях з питань закупівель сільськогосподарської продукції. Одночасно з оплатою продукції (або після одержання рахунків господарства) заготівник оплачує вартість доставки продукції транспортом господарства.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про зупинення спаду сільськогосподарського виробництва та продовольче забезпечення країни у 1997 - 1998 роках" від 23 травня 1997 р. [3, c. 6]сільськогосподарські товаровиробники та переробні підприємства списують з одержувачів сільськогосподарської продукції її вартість у безакцентному порядку після закінчення терміну, визначеного договором (контрактом), у порядку, встановленому НБУ. У разі несвоєчасного проведення розрахунків за закуплену сільгосппродукцію згідно з контрактами та за компенсацію витрат на соціально-культурні потреби відповідно до ЗУ "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" сільськогосподарський товаровиробник не сплачує податків і не проводить відрахувань до цільових фондів на суму заборгованості держави перед ним [8, ст. 602].

У рахунок оплати державного контракту на сільгосппродукцію виконавцям державного контракту (за їхньою згодою) можуть поставлятися матеріально-технічні ресурси через постачально-збутові та заготівельні організації. Виконавці державного контракту розраховуються за одержані в рахунок попередньої оплати засоби (матеріально-технічні ресурси) законтрактованою продукцією за цінами, що склалися на момент надходження цих засобів (ресурсів).

Основні обов'язки господарства за договором контрактації:

1) підготувати продукцію до приймання на місці або попередити заготівника про неготовність продукції до приймання на місці;

2) забезпечити передачу продукції належної якості;

3) здати продукцію заготівникові безпосередньо в господарстві або на приймальному пункті в кількості й у терміни, установлені договором;

4) завантажити продукцію на транспортні засоби при відправленні на заготівельні пункти і розвантажити тару, що повертається, самотужки, засобами і за свої кошти.

Основні обов'язки заготівника:

1) допомагати господарству в організації виробництва сільськогосподарської продукції і її транспортуванню;

2) прийняти доставлену господарством або безпосередньо в господарстві продукцію;

3) визначити якість і кількість продукції;

4) вивезти прийняту в господарстві продукцію своїм транспортом;

5) забезпечити господарство тарою і пакувальними матеріалами, що відповідають вимогам стандартів і технічних умов, у кількості і терміни, установлені договором;

6) повернути господарству його тару;

7) вивантажити продукцію і завантажити тару для відправлення в господарство самотужки, засобами і за свої кошти;

8) вчасно оплатити прийняту продукцію;

9) нести усі витрати по транспортуванню, експедируванню і розвантаженню продукції;

10) відшкодувати господарству витрати по транспортуванню і розвантаженню продукції по нормах і тарифам того виду транспорту, яким доставляється продукція.

акт опціон заготівельник контракт форвардний

Розділ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації сільськогосподарської продукції

За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх обов'язків за договором контрактації передбачено майнову відповідальність у формі неустойки і відшкодування збитків. Зокрема, у разі невиконання договору за кількістю, асортиментом і строками здачі сільгосппродукції господарства сплачують заготівельним організаціям і переробним підприємствам неустойку, розмір якої встановлюється у договорі у відсотковому відношенні до вартості недопоставленої продукції за цінами, обумовленими в договорі, з урахуванням їх індексації у зв'язку з інфляційними процесами, крім випадків недобору продукції внаслідок стихійного лиха.

У сфері контрактації діє вимога реального виконання зобов'язань: кількість продукції, не зданої господарством у встановлені договором періоди (строки), підлягає здачі в інші строки, погоджені сторонами, і зарахуванню в період її фактичної здачі, за винятком тих видів продукції, виробництво яких має сезонний характер і поповнити нездану кількість їх неможливо. Штраф за нездання господарством продукції обчислюється, виходячи лише з вартості продукції, не зданої у попередньому періоді. Господарство відповідає також за неповернення тари, наданої йому заготівельником, відшкодовує заготівельникові збитки, яких він зазнав у зв'язку з тим, що господарство не підготувало продукцію до здачі на місці і не попередило про це заготівельника, тощо [18, с. 33].

З господарства, яке уклало договір контрактації, не може бути стягнуто штраф за неналежну якість продукції, якщо інше не передбачено інструкціями, правилами про порядок проведення закупівель або в договорі за згодою обох сторін встановлено санкції за таке порушення. Заготівельникові не надано право стягувати з господарства вартість недоброякісної продукції у безспірному порядку. Як сторона у договорі поставки заготівельник відповідає за неналежну якість продукції перед споживачем (одержувачем). Проте він не має права перекласти на господарство під виглядом збитків суми штрафів, сплачених одержувачам за поставку сільгосппродукції неналежної якості, крім випадків, коли господарство, не пред'явивши продукцію заготівельникові для приймання, відвантажило її одержувачеві.

За невиконання договірних зобов'язань з приймання продукції заготівельник сплачує товаровиробникові неустойку, як правило, у такому самому розмірі, в якому товаровиробник відповідає перед контрактантом за несвоєчасну здачу продукції. Контрактант, крім того, відшкодовує виробникові продукції фактичні витрати, пов'язані з доставкою її в обидва кінці (якщо ця продукція завозилася до місця приймання транспортними засобами господарства). У договорі може бути передбачено відповідальність контрактанта за невиконання в обумовлені строки договірних зобов'язань із зустрічного продажу цукру, олії, меляси тощо.

Відповідальність сторін за порушення договору контрактації будується на принципі вини (умислу або необережності), яка презюмується. Господарство звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, якщо їх не виконано внаслідок стихійних лих чи інших несприятливих умов або з вини заготівельника. Питання про те, чи є певна обставина стихійним лихом, вирішується згідно з правилами, що їх застосовують при страхуванні майна колгоспів, держгоспів та інших господарств. До інших несприятливих умов відносять природні та інші об'єктивні фактори, які свідчать про відсутність вини господарства (наприклад, заборона здавати худобу у зв'язку з її масовим захворюванням). Доказами на підтвердження цих обставин можуть бути висновки державної інспекції із заготівель та якості продукції, довідки ветеринарного нагляду, довідки метеослужби, акти, складені за участю представника страхової організації, тощо.

Вина заготівельника полягає у ненаданні допомоги в організації виробництва і транспортуванні продукції на приймальний пункт, непогодженні графіка здачі, незабезпеченні тарою і пакувальними матеріалами тощо [19, с. 45]. Господарські суди оцінюють подані господарством документи, з'ясовують, на яких площах загинули посіви, чи була можливість здати хоч би частину продукції за рахунок знятого врожаю з інших площ, чи вживало господарство заходів, щоб запобігти негативним наслідкам стихійного лиха або іншим несприятливим умовам. З урахуванням усіх цих обставин і вирішується питання про звільнення господарства від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором контрактації.

Висновки

Таким чином, відповідно до статті ст. 713 ЦК України за договором контрактації виробник зобов'язується виробити і передати заготівельникові продукції у власність вироблену ним продукцію в обумовлені в договорі строки у кількості та асортименті, передбачених договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти та оплатити її за узгодженими цінами.

Основною метою договору контрактації є використання сільськогосподарської продукції в підприємницькій діяльності, а не для особистого, сімейного, домашнього споживання.

Сторонами договору контрактації - продавцем (виробником продукції) і заготівником (контрактантом) є підприємці.

Предметом договору контрактації - сільгосппродукції є: зерно, овочі, фрукти, молоко, птиця та інша продукція, яка визначається родовими ознаками.

Договір контрактації - консенсуальний, оплатний, двосторонній. Договір контрактації за загальним правилом укладається в письмовій формі.

До договору контрактації застосовуються правила договору купівлі-продажу, та договору поставки, оскільки договір контрактації по предмету І змісту договору близький до договору поставки та купівлі-продажу. Основну роль в регулюванні договору контрактації відіграє ст. 713 ЦК України. Питання, які залишаються неврегульованими, вирішуються на основі правил про договір поставки, загальних положень купівлі-продажу, встановлених ЦК та іншими законодавчими актами. Крім того, законодавець залишив за собою право визначати особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.

Після написання даної курсової роботи можна зробити висновок того, що на даному етапі розробки даного договору постає одне єдине питання - чому досі не прийнято ніякий окремий нормативний акт, який би регулював відносини контрактації. Ця проблема не дуже швидко вирішується у нашій державі. Зрозуміло, звичайно, що договір контрактації сільськогосподарської продукції регулюється нормами ЦК України, а також застосовують норми купівлі-продажу та поставки, але у деяких випадках це дуже незручно, тому що договір контрактації має свої певні особливості.

Я вважаю, що наш уряд повинен у найближчий час видати нормативний акт, що регулював би відносини по договору контрактації.

Список використаних джерел

1. Гражданское право: Учебник. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. -- М.: Проспект, 1997. - Ч. II. - 439 с.

2. Договори у цивільному і трудовому праві / За заг. ред. Ю. С. Шемчушенка, Я. М. Шевченко. - К., 2000. - 211 с.

3. Про зупинення спаду сільськогосподарського виробництва та продовольче забезпечення країни у 1997 - 1998 роках: Закон України // Урядовий кур'єр. - 1997. - 27 листопада. - с. 6.

4. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 лютого 1992 р- № 2114-ХП // ВВР України. - 1992. - №16. - с. 23.

5. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 травня 2003 р. № 742-ІУ // ВВР України. - 2003. - № 15. - с.27.

6. Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України: Закон України від 13 вересня 2001р.№ 2681 - ІІІ // Офіційний вісник України. - 2001. - № 62. - с. 34.

7. Про постачання продукції для державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 року. //Відомості.-1996.- №3.- Ст. 9.

8. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України. від 17 жовтня 1990р// ВВР УРСР. - 1990. - №45. - Ст. 602

9. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17 липня 1997р. № 469/97 - ВР // Урядовий кур'єр. - 1997. - № 58. - с. 7.

10. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. № 973-ІУ // Урядовий кур'єр. - 2003. - № 31. - с. 18.

11. Клейн Н. И. Поставка продукции для государственных нужд // Закон. - 1995. - № 6. - с. 23.

12. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части второй (постатейный) / Отв. ред. О. Н. Садиков. - М.: Инфра М-Норма, 1998. -- С. 395.

13. Костерева Г. Агробіржа: рецепти успіху // Урядовий кур'єр. - 1997 -6 вересня. - с. 12

14. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- 346 с.

15. Про порядок формування та розміщення державних замовлень та поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виканням: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. №266 (у редакції постанови від 13 грудня 2001 р.). // Офіційний вісник України. - 1996. - № 5. - Ст. 1035.

16. Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1354// Офіційний вісник України. - 1998. - № 35. - Ст. 1305.

17. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - Ч.2 - 896 с.

18. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник.: У двох томах / К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 408с.

19. Цивільне право України: Підручник: У 2 т./Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 2. - 552 с.

20. Положение о требованиях к стандартной (типовой) форме деривативов, утвержденное постановлением КМУот 19.04.99г. Л4 632// Налогообложение прибыли предприятий: Сборник систематизированного законодательства. - 2004. - Вып.1.

21. О налогообложении прибыли предприятий: Закон Украины (в редакции Закона Украины от 22 мая 1997 № 283/97 - ВР) // Бухгалтерия - № 41 - 2005 - 194 с.

Размещено на Allbest.ru