Моральна шкода в трудовому законодавстві
Моральна шкода як наслідки правопорушення, що залежать від економічного змісту та вартісної форми. Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Підстави відшкодування моральної шкоди в трудових правовідносинах. Презумпція заподіяння моральної шкоди.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.01.2011 |
| Размер файла | 30,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- 1. Поняття моральної шкоди
- 2. Умови та підстави відшкодування моральної шкоди в трудових правовідносинах
- Висновки
- Список використаних джерел і літератури
Вступ
На сучасному етапі розвитку світової спільноти проблема прав і свобод людини є однією з найактуальніших. У цьому напрямі прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, котрі визначають людину найвищою цінністю суспільства, а належне забезпечення її прав і свобод - головним обов'язком демократичної держави. Недарма і Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру, а Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини “випливають із властивої людській особі гідності”.
Подібні ідеї відображені й у Конституції України, яка надає громадянам право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, нанесеної збором, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім'ї (ст.32); незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст.56); безпідставним засудженням (ст.62) тощо. Крім цього, положення ст.152 Конституції передбачають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнані Конституційним Судом неконституційними. У цих випадках відшкодування моральної (немайнової) шкоди здійснюється не Конституційним Судом, а у встановленому законом порядку загальними чи господарськими судами. Врешті-решт, закріплення за державою обов'язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням. У зв'язку з цим набуває особливої актуальності створення розвиненого механізму реалізації прав і свобод людини, зокрема права людини на компенсацію моральної шкоди. Саме соціально-правові аспекти такої компенсації, характеристика поняття, підстав моральної шкоди і стануть предметом опрацювання даної роботи.
В основу роботи покладено детальне охарактеризування положень, передбачених Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю та іншими правовими нормами чинного законодавства.
1. Поняття моральної шкоди
Під моральною шкодою, відповідно до чинного законодавства, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи) (посади);
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи [7, с.154].
Моральна шкода - це такі наслідки правопорушення, що залежать від економічного змісту та вартісної форми.
Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою, і протиправною поведінкою заподіювача [5, с.25].
Визначення моральної шкоди міститься в постанові Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Так під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також учиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності [4, п.3].
Також обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи [6, с.30].
Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди. Необхідність урахування вини закріплюється також в Законах України „Про туризм”" (ст. ст.21, 33), „Про інформацію” (ст.49), „Про наукову і науково-технічну експертизу” (ст.35) та ін. Проте особа (фізична або юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини [8, с.107].
Хочу наголосити на тому, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, позаяк немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. Однак, у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій моральній шкоді, а також мають ураховуватися вимоги розумності і справедливості. Так, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу - ст. ст.130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст.47 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”). Відповідно ж до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок із відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як правило, передбачаються укладеним сторонами контрактом, який, у разі погіршення становища працівника, порівняно з положеннями ст.237-1 КЗпП чи іншим законодавством згідно зі ст.9 КЗпП вважатиметься недійсними [3, с.50].
2. Умови та підстави відшкодування моральної шкоди в трудових правовідносинах
Звернення до суду для відшкодування завданої порушенням трудових прав моральної шкоди на сьогодні вже не новина.
Громадяни просять відшкодувати моральну шкоду тоді, коли їх незаконно звільнили, не допускають до роботи, невчасно виплачують заробітну плату тощо. Суди, на відміну від роботодавців, які допускають порушення, з розумінням ставляться до законних вимог працівників.
Нещодавно Рівненський міський суд задовольнив позов громадянки, яка звернулася за юридичною допомогою до громадської приймальні Рівненської обласної громадської організації „Комітет виборців України”, до підприємства про відшкодування моральної шкоди, завданої невчасною виплатою компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Як свідчить практика, громадяни все частіше звертаються в суди з позовами про відшкодування моральної шкоди. Однак, враховуючи те, що така можливість з'явилась у нас не так давно, не всім відомо про особливості відшкодування в окремих випадках. А вони досить суттєво впливають на саму можливість стягнення з винуватців компенсації.
Законом № 1356 від 24 грудня 1999 року Кодекс законів про працю було доповнено статтею 237-1 (набрала чинності 13 січня 2000 року), яка встановила обов'язок роботодавця відшкодувати моральну шкоду, що була завдана порушенням трудових прав.
Що ж потрібно знати про відшкодування моральної шкоди у трудових правовідносинах? Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, право на компенсацію шкоди громадяни мають лише в тому випадку, коли:
1) було порушено їхні законні права;
2) це порушення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або вони змушені вживати додаткові зусилля для організації свого життя.
Законні права - це не лише ті права працівників, які передбачені законами, але й ті, які випливають з інших нормативно-правових актів, трудової угоди. До найпоширеніших порушень можна віднести незаконне звільнення або переведення, невиплата належних працівникові грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, незаконне покладення матеріальної відповідальності тощо. Моральні страждання - це будь-які негативні відчуття, хвилювання, переживання тощо.
Отож працівник має право звернутися з вимогою про відшкодування шкоди безпосередньо до суду. Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по трудових спорах.
Важливо пам'ятати про те, що звернутися до суду необхідно вчасно, тобто у встановлений законом строк. За загальним правилом на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав, позовна давність не поширюється (ст.268 Цивільного кодексу України). Однак норми трудового законодавства (ст.233 Кодексу законів про працю) дещо інші: громадяни повинні звернутись у суд із заявою в тримісячний строк з дня, коли вони дізналися чи повинні були дізнатися про порушення їхнього права. Якщо ж пропустити цей строк, відшкодувати шкоду вже неможливо.
Хоча порушень трудових прав громадян на сьогодні, на жаль, є досить багато, сподіваємося, що підвищення активності громадян та ефективність судової і правоохоронної системи України сприятиме поступовому зменшенню їх кількості, реальної захищеності працівників. І це ще на один крок наблизить Україну до демократичної правової держави.
Моральну шкоду працівникові відшкодовує безпосередньо роботодавець, якщо наявні такі умови:
· факт порушення роботодавцем законних прав працівника. У цьому разі законним правом визнається будь-яке суб'єктивне право працівника, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди, укладеної між роботодавцем і його працівником як сторонами трудових відносин;
· працівникові завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві зв'язки, або в нього виникла потреба докласти додаткових зусиль для організації свого життя;
· причинний зв'язок між другою та першою умовами. Тобто моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок порушення роботодавцем законних прав працівника.
У постанові Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. №4 (далі - Постанова) зазначено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП, якщо наявні порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум тощо), які призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності.
Умови відшкодування моральної шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст.237-1 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст.9 КЗпП є недійсними (п.13 Постанови).
Оскільки питання про відшкодування моральної шкоди працівникові повинна вирішувати комісія з трудових спорів чи суд у порядку вирішення трудового спору, працівник відповідно до ст. ст.225 та 233 КЗпП може звернутися із заявою до комісії з трудових спорів чи безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня встановлення відповідним органом (комісією з трудових спорів, судом, державним органом, що здійснює контроль і нагляд за додержанням роботодавцями законодавства про працю) або визнання самим роботодавцем факту порушення законних прав працівника як підстави для відшкодування йому моральної шкоди. Якщо ж є висновок медичного органу про наявність моральної шкоди - з дня його видачі.
Працівник також вправі заявити вимогу про відшкодування моральної шкоди в позовній заяві до суду чи заяві до комісії з трудових спорів про поновлення порушеного роботодавцем права. Якщо роботодавець порушив законодавство про оплату праці, працівник відповідно до ч.1 ст.225 та ч.2 ст.233 КЗпП може звернутися до комісії з трудових спорів чи безпосередньо до суду без обмеження будь-яким строком. Отже, цілком логічно, що правило щодо строків звернення поширюється і на вимогу працівника про відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок такого порушення, заявлену в позовній заяві про виплату йому належної заробітної плати.
Наявність вини як умови відшкодування моральної шкоди ст.237-1 КЗпП не передбачає. А отже, питання про вину повинно вирішуватися спеціальним законодавством, яке може визнати вину роботодавця обов'язковою чи необов'язковою умовою відшкодування ним моральної шкоди працівникові. При цьому в Постанові зазначено, що особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності за відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини.
Тягар доказування - на позивачеві. На сьогодні більшість судів у трудових правовідносинах фактично застосовують презумпцію заподіяння моральної шкоди, яка полягає в тому, що порушення норми вже саме по собі тягне за собою можливість звернення за відшкодуванням моральної шкоди. Водночас ВСУ зауважує в Постанові, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має зазначатись, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. І суди часто використовують такий підхід.
Наприклад, у ході розгляду справи позивачкою не було надано суду будь-яких доказів факту завдання та існування моральної шкоди, не було визначено, з яких саме міркувань позивачка виходить, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 1500 грн., чому саме ця сума є відповідним відшкодуванням. Крім того, ні ст.386 ЦК України, ні іншими нормами чинного законодавства України не передбачено право на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, що є предметом судового розгляду. Виходячи з вказаного, суд визнає позовні вимоги Особи 1 про стягнення з Особи 2 моральної шкоди у сумі 1500 грн необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Тож тягар аргументації та формування доказової бази заподіяння моральної шкоди і його розміру все одно лягає на позивача.
моральна шкода відшкодування трудовий
Завдану роботодавцем моральну шкоду зазвичай відшкодовують у вигляді грошової компенсації. Принагідно слід підкреслити, що законодавство не забороняє будь-які інші способи захисту порушеного права й отримання відшкодування. А якщо ж говорити про розмір такого відшкодування, то, на жаль, у судовій практиці відсутній єдиний підхід до цього питання. При цьому найчастіше суди не наводять у рішеннях мотиви свого висновку, а посилаються лише на надану позивачем доказову базу, що фактично є підставою для оскарження судового рішення. При цьому призначений судом розмір відшкодування може суттєво відрізнятися від заявленої позивачем суми.
Загалом сьогодні судді застосовують три підходи до визначення розміру морального відшкодування. Так, на практиці найчастіше суди беруть за основу суму, яку заявляє в позовній заяві позивач, і приймають остаточне рішення, керуючись доказами, які надав позивач. Наприклад, позивачка у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок ДТП, не мала можливості протягом тривалого часу виконувати свої обов'язки як на роботі, так і вдома, втратила душевний спокій та рівновагу, не могла вести звичний для себе спосіб життя, перестала займатися спортом. Все це змінило уклад її життя, що полягає у порушенні нормальних життєвих зв'язків, про що суду повідомив сам свідок. Після ДТП позивачка перебувала у стресовому стані, що підтверджується довідкою військово-медичного управління СБУ, відповідно до якої позивачка з вересня 2006 р. по березень 2007 р. знаходилась під наглядом лікаря-психіатра. Враховуючи всі встановлені судом у справі обставини, моральну шкоду у 20 000 грн, які просила стягнути позивачка з роботодавця, суд порахував явно завищеною та такою, що не буде відповідати характеру спричиненої шкоди, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України вважає за необхідне стягнути з відповідача 2000 грн.
Рідше суди призначають судово-психологічну експертизу або ж самі визначають розмір відшкодування моральної шкоди. Наприклад, Кіровський районний суд м. Кіровограда зазначив, що "для підтвердження спричинення моральної шкоди за клопотанням представника позивача на підставі ухвали суду була призначена та проведена психологічна експертиза. Відповідно до нормативно-правових актів судово-психологічна експертиза проводиться співробітниками науково-дослідних інститутів судової експертизи, що мають кваліфікаційний рівень експерта. У випадку неможливості проведення експертизи у таких інститутах в якості експерта може бути залучений будь-який фахівець, що має вищу юридичну освіту з питань, що підлягають судовому дослідженню".
Висновки
Щодо підстав виникнення цивільних обов'язків, що випливають із завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди особі, то це, як правило, деліктні зобов'язання. Основний принцип, який закон намагається втілити через реалізацію зобов'язань з відшкодування шкоди, - це принцип генерального делікту, який полягає в тому, що:
1. заборонено завдавати шкоду майну або особистості будь-кого; будь-яке заподіяння шкоди є протиправним, якщо інше не випливає з закону чи договору;
2. будь-яка позадоговірна шкода, завдана майну або особі, повинна бути відшкодована в повному обсязі особою, яка її завдала.
Що стосується моральної шкоди, то відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою, і протиправною поведінкою заподіювача та вина.
Специфікою даного питання є те, що це моральна шкода, яка виникає в сфері трудових відносин, які врегульовані нормами трудового права.
Особа, яка хоче захистити свої права повинна подати до суду позовну заяву, але найскладнішим моментом при оформленні позовної заяви про відшкодування моральної (немайнової) шкоди буде збір доказів, які доводять факт спричинення моральної шкоди та розмір такої шкоди.
Нині позов про відшкодування моральної шкоди набуває дедалі більшої популярності, що, попри деякі зловживання (особливо за умов нинішньої відсутності мінімального та максимального розмірів такого відшкодування), все ж свідчить про зростання правосвідомості та правової культури громадян, тобто зроблений ще один крок до правової держави, у центрі уваги якої перебуває кожна окрема особа. На сьогодні, крім ЦК, відшкодування моральної шкоди також передбачають закони України “Про захист прав споживачів”, “Про інформацію”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про авторське право і суміжні права" та інші.
Відповідно до вимог статті 3 Конституції України “Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави”.
Список використаних джерел і літератури
1. Конституція України від 28.06.1996 р. - ВВР. - 1996. - № 30. - ст.141.
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. - ВВР. - 2003. - №№ 40-44. - ст.356.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.
4. Невалiнний М. Критерiї визначення моральної шкоди у зв'язку з трудовим калiцтвом або Іншим ушкодженням здоров'я // Право України. - 1996. - № 4. - с.49-51.
5. Карабань В. Спонукання до укладення цивільно-правового договору: правозастосовчий та правотворчий аспекти // Право України. - 1999. - № 10. - с.24-28.
6. Петренко В. Деякі питання компенсації моральної (немайнової) шкоди // Право України. - 1994. - № 5-6. - с.29-30.
7. Цивільне право України. Частина перша/ за ред. проф. Ч.А. Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000. - 368с.
8. Чернадчук В. Право на вiдшкодування моральної шкоди: деякi аспекти // Право України. - 2000. - № 3. - с.106-109.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Відшкодування шкоди - один з інститутів сучасного українського права. Шкода, спричинена внаслідок правопорушення, адміністративного делікту, злочину, зловживання правом, має бути відшкодована у випадках і в розмірах, установлених законодавством.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 06.06.2008Особливості цивільно-правової відповідальності. Підстави виникнення зобов’язань щодо відшкодування шкоди. Особливості відшкодування майнової, моральної шкоди. Зобов’язання із заподіяння матеріальної та моральної шкоди в цивільному праві зарубіжних країн.
дипломная работа [98,5 K], добавлен 19.07.2010Реституція. Компенсація. Цивільний позов. Відшкодування моральної шкоди. Порядок роз'яснення прав особі яка зазнала шкоди від злочину. Обставина, що підлягає доказуванню. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди.
курсовая работа [44,3 K], добавлен 21.03.2007Зобов'язання щодо відшкодування шкоди та їх відмінність від інших зобов’язань. Підстави звільнення від обов'язку відшкодування шкоди. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної спільно декількома особами. Дослідження умов відшкодування ядерної шкоди.
курсовая работа [33,8 K], добавлен 17.03.2015Поняття, види відповідальності в цивільному праві. Порядок відшкодування збитків, моральної шкоди, умови та випадки виплати неустойки. Підстави звільнення боржника від відповідальності. Відміни цивільної відповідальності від інших видів відповідальності.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 03.06.2011Визначення суб'єктного складу закладів охорони здоров'я . Розгляд управомочених та зобов'язаних суб'єктів з відшкодування моральної шкоди, заподіяної при наданні медичних послуг в Україні. Класифікації суб'єктів правовідносин із надання медичних послуг.
статья [47,8 K], добавлен 19.09.2017Умови настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров'ю. Види шкоди при наданні медичної допомоги, порядок і розмір її відшкодування. Визначення суб'єкта надання згоди на медичне втручання при лікуванні малолітніх. Сутність та види евтаназії.
контрольная работа [27,9 K], добавлен 06.10.2013Умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян у результаті медичної помилки; механізми забезпечення права громадян на відшкодування шкоди. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів надання медичної допомоги.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.08.2012Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності, її види: обмежена, повна, колективна. Відшкодження власником майнової шкоди, заподіяної працівникові при виконанні ним трудових обов'язків. Порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю.
курсовая работа [62,1 K], добавлен 29.03.2016Правове забезпечення відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Загальна характеристика зобов'язань за завдання шкоди. Форми, види, обсяги та її відшкодування, встановлений порядок.
научная работа [38,9 K], добавлен 12.04.2014
