Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В теорії кримінального права, кримінології та кримінально-виконавчого права питання боротьби із злочинністю у сфері економіки, кредитно-фінансовій та банківській діяльності, її запобігання, застосування покарання за вчинення таких злочинів розглядаються протягом тривалого часу.

Однак, необхідно визнати, що комплексне дослідження злочинності саме у кредитно-фінансовій системі за час проголошення незалежності України та формування ринкових відносин не проводилось. Сучасна наука не має достатніх даних узагальненого характеру, які б надали змогу мати належну уяву про злочинність у кредитно-фінансовій системі. У вітчизняній науковій юридичній літературі і практиці недостатньо уваги приділяється проблемам виявлення, розслідування і кваліфікації злочинів у кредитно-фінансовій системі. Особливої уваги науковців заслуговує сфера запобігання злочинам у даній системі. У зв'язку з економічною нестабільністю, надмірною криміналізацією кредитно-фінансових відносин, слабкістю традиційної «боротьби» із злочинністю, постає проблема теоретичного обґрунтування нових підходів у запобіганні даним видам злочинам.

Отже, вивчення сутності злочинності у кредитно-фінансовій системі, розроблення ефективних шляхів її запобігання є досить актуальним з наукової та практичної точки зору.

В першу чергу необхідно вдосконалити законодавство що регулює процедуру створення та діяльності суб'єкта господарської діяльності (фізичну або юридичну особу - суб'єкта господарської діяльності).

На теперішній час це закріплено ст. 202 Кримінального кодексу України, однак наглядним прикладом недосконалості є судова практика.

Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю визначає загальні порушення норм діючого законодавства щодо здійснення господарської діяльності та визначає основну умову скоєння цього злочину - отримання доходу у великому розмірі.

Курсова робота буде присвячена розгляду питання щодо порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. В ній буде розглянуто поняття зазначених видів діяльності їх специфіка.

Актуальність цієї теми полягає, перш за все, у вивченні цього матеріалу та отримання практичних навиків застосування та розмежування цих особливостей.

1. Поняття та ознаки порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю

Даючи відповідь на це питання, перш за все, хотілося б розмежувати та дати визначення поняття господарської та банківської діяльності.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» №1775-III від 1 червня 2000 року зі змінами та доповненнями, під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

В той же час Господарський кодекс України (далі - ГК) дає більш детальне визначення, за яким під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Окрім цього, ГК господарську діяльність розподіляє на некомерційну та комерційну господарську діяльність - підприємництво. Виділяючи підприємництво в окрему категорію оскільки його метою завжди є отримання прибутку. Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Під банківською діяльністю слід розуміти залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 КК здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, карається штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Крім цього ч. 2 ст. 202 КК передбачає, що здійснення банківської діяльності, банківських операцій або іншої діяльності з надання фінансових послуг, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без набуття статусу фінансової установи чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення зазначених видів діяльності, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Виходячи з вище визначеного розглянемо ознаки порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю окремо.

Так, першою ознакою є здійснення без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, що містять ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню або без набуття статусу фінансової установи, якщо це передбачено законом. Ця ознака має місце в випадках здійснення такої діяльності особами, не зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності в порядку визначеному законом. Обов'язкова державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності та її порядок визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV зі змінами та доповненнями.

До другої ознаки, яка характерна для ст. 202 КК слід віднести здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року №1775-III зі змінами та доповненнями визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Зокрема, види діяльності, які потребують обов'язкового ліцензування визначаються ст. 9 Закону. До суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом (ст. 22 Закону).

Слід зазначити, що дія цього Закону не розповсюджується на банківську діяльність. Натомість, ст. 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року №2121-III зі змінами та доповненнями говорить про те, що жоден банк не може здійснювати свою діяльність до моменту одержання відповідної ліцензії Національного банку України. У відповідності до цієї статті забороняється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки.

Останньою ознакою є здійснення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з порушенням умов останнього.

Ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Порядок дотримання ліцензійних вимог закріплюється ст. 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року №1775-III зі змінами та доповненнями. Зміст цієї статті полягає у тому, що суб'єкт господарювання зобов'язаний здійснювати свою діяльність, яка підлягає ліцензуванню, з виконанням передбачених умов. Тобто наявність спеціальних знань, певні кваліфікаційні вимоги до працівників. У разі, якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов та потребують обов'язкового виконання.

Що стосуються ознак характерних для порушення порядку зайняття банківською діяльністю до них належить:

- Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без реєстрації.

Така діяльність, від кого б вона не виходила (комерційний банк, небанківські фінансові установи, громадянин), підлягає державній реєстрації. Зайняття цією діяльністю без державної реєстрації є не законним.

- Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії);

Прикладом, зайняття такою діяльністю буде незаконним, якщо конкретна особа, яка оголосила себе засновником комерційного банку або кредитної організації, або особа, яка керує банком чи іншою комерційною організацією, громадянин починає банківську діяльність без ліцензії НБУ.

- Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів з порушенням умов ліцензування.

Умови ліцензування будуть порушені, наприклад, якщо засновник комерційного банку чи керівник, який не має необхідного статутного капіталу, отримав незаконним шляхом відповідну ліцензію, починає банківську діяльність або здійснює її у регіоні, не вказаному в ліцензії, або здійснює банківські операції після того, як НБУ відкликав ліцензію. Також ця ознака може виражатися у перевищенні банком повноважень, наданих ліцензією, з порушенням строків ліцензії тощо.

2. Відмежування порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю від суміжних злочинів

Суспільно небезпечні дії, відповідальність за які передбачена розділом VІІ Особливої частини КК «Злочини у сфері господарської діяльності» можна розділити на такі види:

- Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують безпеку господарської діяльності;

- Злочини, що посягають на відносини в сфері грошового обороту, валютного регулювання та валютного контролю;

- Злочини, що посягають на відносини по мобілізації, розподілу та використанню коштів бюджету і державних цільових фондів;

- Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують свободу господарської діяльності, недопущення монополізму та недобросовісної конкуренції;

- Злочини, що посягають на суспільні відносини в сфері банкротства суб'єктів господарської діяльності;

- Злочини, що посягають на відносини, які виникають під час діяльності на ринку недержавних цінних паперів;

- Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують захист прав та законних інтересів споживачів товарів та послуг;

- Злочини, що посягають на відносини в сфері приватизації державного та комунального майна;

- Інші злочини в сфері господарської діяльності.

У відповідності до такого розподілу, порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК) відноситься до першого виду злочинів, тобто злочини, що посягають на відносини, які забезпечують безпеку господарської діяльності. При цьому, суміжними з порушенням порядку зайняття господарською та банківською діяльністю є злочини є злочини передбачені ст. 203, 203-1, 205, 209, 209-1, 213.

Наведемо кілька прикладів відмежування ст. 202 КК від суміжних злочинів.

Так, відмежування ст. 202 від суміжних злочинів можна розглянути у порівнянні зі ст. 213 КК України («Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом»). Дана проблема виникає, оскільки їх склади злочинів є подібними за своїм змістом. Частина 1 статті 202 КК України передбачає, що даний злочин з об'єктивної сторони може набувати однієї з трьох форм:

1. здійснення без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва діяльності, що містить ознаки підприємницької,

2. здійснення без одержання спеціального дозволу (ліцензії) видів господарської діяльності, які відповідно до законодавства підлягають ліцензуванню,

3. здійснення зазначеної діяльності з порушенням мов ліцензування.

Натомість ст. 213 КК України серед форм злочину передбачає:

1. здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством

2. надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому схову та збуту металобрухту

3. Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту

Таким чином, можна виділити ряд ознак для розмежування цих складів злочинів:

Обидві статті передбачають державну реєстрацію осіб які займаються промисловою заготівлею та переробкою металобрухту. Те саме стосується ліцензування. Однак, в другому випадку ліцензування не потребують діяльність фізичних осіб (ці особи не потребують також державної реєстрації), а також діяльність фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, якщо такий брухт утворився в результаті їх діяльності. Різниця полягає в тому, що ст. 213 КК України передбачає наявність спеціальної ліцензії на зайняття господарською діяльністю саме в сфері операцій з металобрухтом, а ст. 202 КК України містить загальні вимоги щодо ліцензування господарської діяльності. Тому, ці дві статті співвідносяться, як загальне та спеціальне.

Ч. 1 ст. 202 КК України передбачає обов'язкову умову настання кримінальної відповідальності - якщо порушення порядку зайняття господарською діяльністю було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах. Ст. 213 КК України такої вимоги не містить і кримінальна відповідальність за цією нормою права настає вже за сам факт вчинення дій, вказаних у диспозиції.

Крім того, в коментарях до кримінального кодексу України розмежування проводять за суб'єктом. Стверджуючи, що суб'єкт злочину передбаченого ст. 213 КК України є загальний: фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, а ст. 202 КК України встановлює, що суб'єктом є:1) фізична осудна особа, що досягла 16-ти років, у тому числі, особи які займаються зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. 2) службові особи юридичних осіб. - підприємницьких та інших господарських структур, які приймають та (або) реалізують рішення про здійснення господарської діяльності без належним чином оформленої ліцензії або з порушенням умов ліцензування, а також службові особи, які не забезпечили отримання підприємством, установою чи організацією ліцензії, хоч цей обов'язок покладався на них нормативними актами, установчими документами або трудовим контрактом.

Прикладом відмежування цього злочину від суміжних є відмінність ст. 202 від ст. 203 КК. Вона полягає у тому, що на відміну від ст. 202, ст. 203 встановлює відповідальність за здійснення певних видів господарської діяльності, які суб'єкт взагалі не має права здійснювати або не може одержати дозвіл на їх здійснення без зміни свого правового статусу (наприклад, здійснення банківських операцій приватною особою).

3. Проблеми кваліфікації порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю

порушення банківський злочин суміжний

Питання про те, чи є діяльність особи, яка притягується до відповідальності за ст. 202, підприємницькою вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням тривалості та інтенсивності протиправних дій, розміру отриманого або очікуваного доходу, інших факторів (зокрема, чи є така діяльність для винної особи основним або додатковим, але істотним джерелом її доходу, чи здійснюється вона більш-менш регулярно, постійно, на професійній основі). Підприємницька діяльність - це повторюваний у часі процес, спрямований на отримання прибутку. Така діяльність може полягати як у здійсненні численних угод або дій, так і у реалізації однієї, але великої угоди, виконанні значної роботи (наприклад, будівництво або ремонт певного об'єкта, виготовлення великої партії продукції), що поєднується із системою дій, спрямованих на отримання прибутку.

Не визнається підприємництвом укладання разових цивільно-правових угод, виконання робіт чи послуг, що не має на меті отримання прибутку (для власних потреб, на прохання знайомих чи родичів тощо), виконання обов'язків найманого працівника на підставі трудового договору.

Оскільки отримання прибутку проголошується метою підприємницької діяльності, а не є її фактичним результатом, відсутність прибутку не завжди свідчить про те, що та чи інша діяльність позбавлена характеру підприємництва.

Фактично характеру підприємницької діяльності, здійснюваної з метою ухилення від оподаткування та уникнення контрольних процедур з боку держави, може набувати, наприклад, надання транспортних, туристичних і консультаційних послуг, послуг із ремонту квартир, побутової техніки, автомобілів, зайняття торгівлею, давання майна в оренду або його зберігання, виконання будівельних робіт, виконання інших робіт на підставі цивільно-правових договорів тощо.

Вирішуючи питання про те, чи не набула діяльність конкретної особи з купівлі та продажу товарів ознак підприємництва, потрібно керуватись системним аналізом положень законодавчих та інших нормативних актів, які регулюють торговельну діяльність, враховувати їх юридичну силу. Не вимагає державної реєстрації осіб як суб'єктів підприємницької діяльності здійснення несистематичного (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продажу громадянами вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів на підставі придбаного одноразового патенту на торгівлю. При цьому кожен раз тривалість торгівлі становить від трьох до семи днів, тобто загальна тривалість легальної торгівлі без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва може становити 28 днів протягом року. Кількість і вартість укладених угод купівлі-продажу упродовж цього терміну законодавством не регламентується. Якщо фізична особа здійснює продаж товарів частіше ніж чотири рази на рік (або понад 28 днів), тобто систематично, її діяльність набуває ознак підприємництва, і вона має зареєструватися у встановленому порядку як підприємець.

За ч. 1 ст. 202 за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати фактичне здійснення особою діяльності, що містить ознаки підприємницької: взагалі без проходження передбаченої законодавством процедури реєстрації; до отримання свідоцтва про державну реєстрацію; після скасування на підставі рішення суду державної реєстрації; з фактичним створенням комерційної структури без звернення за її державною реєстрацією; без створення юридичної особи.

Порушення порядку зайняття професійною діяльністю, яка поєднується з одержанням доходів, однак згідно з чинним законодавством не може розцінюватись як підприємницька (наприклад, діяльність приватних нотаріусів та адвокатів), складу цього злочину не містить.

Господарська діяльність, зайняття якою за умов, зазначених у ч. 1 ст. 202, визнається злочином, - це будь-яка діяльність, у т.ч. підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Поняття господарська діяльність у плані відповідальності за ст. 202 має розглядатись як більш широке, ніж поняття підприємництво, оскільки охоплює діяльність юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (не обов'язково суб'єктів підприємництва, крім органів державної влади та місцевого самоврядування). Мета отримання прибутку і систематичність при цьому не є обов'язковими.

Висновок

З прийняттям Конституції України у 1996 р. створено надійний фундамент для подальшого розвитку і зміцнення України як демократичної, соціальної, правової держави. Серед нагальних проблем сьогодення одним із найважливіших і складних для суспільства є питання протидії злочинності у сфері господарської діяльності. Аналіз криміногенної ситуації в Україні свідчить, що злочини у сфері господарської діяльності, поширеність яких досить велика, стають на перешкоді соціально-економічним реформам, підвищенню рівня добробуту населення, стабільності, розвитку держави та її національної безпеки.

Кримінально-правова охорона господарської діяльності в Україні здійснюється на підставі норм Кримінального кодексу України, аналіз якого свідчить про наявність в цілому належної правової бази для виконання державою цього завдання.

Разом із тим, правова база забезпечення протидії злочинності у сфері господарської діяльності може бути ефективною лише за умови її постійного вдосконалення відповідно до сучасних реалій економічного розвитку держави. Вона має, з одного боку, ґрунтуватися на положеннях чинного цивільного та господарського законодавства, що регулює здійснення господарської діяльності та є досить динамічним, з, іншого, - оперативно змінюватися відповідно до потреб правозастосовчої практики щодо протидії новим формам злочинних проявів у цій сфері.

Тому існує необхідність предметної систематизації, вивчення і аналізу великої кількості нормативно-правових актів економічного блоку і стратегічних документів планового характеру з метою правильної кваліфікації діяння як злочинного.

Виходячи з особливостей даного складу злочину в курсовій роботі були проаналізовані основні законодавчі акти, що регулюють відносини у сфері зайняття господарською та банківською діяльністю на підставі чого були розглянуті ознаки складу злочину, передбаченого ст. 202. З'ясування основних понять, що містяться у законодавчих актах та регулюють відносини у сфері господарської та банківської діяльності надає можливість вирішувати питання про наявність у діях особи порушення встановленого законом порядку зайняття такою діяльністю.

Перелік використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України;

2. Господарський кодекс України;

3. Кримінально-процесуальний кодекс України;

4. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» №1775-III від 1 червня 2000 року зі змінами та доповненнями;

5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III від 7 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями;

6. Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV зі змінами та доповненнями;

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 року №3;

8. Гуторова Н.А. Уголовное право Украины. Особенная часть: Конспект лекций. Издание второе, дополненное и переработанное. - Харьков: «Одиссей», 2004;

9. Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: Раздел VІІ Особенной части Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием. - Х.: «Одиссей», 2003;

10. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко - К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001;

11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка К.: Атіка, 2005.

12. www.liga.com

13. www.pravoznavec.com.ua

Размещено на Allbest.ru