Податкова служба України і шляхи удосконалення її роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Прообразом сучасної податкової служби України були податкові інспекції, що були створені в 1988р. у складі фінансових органів з метою контролю та податкового супроводу підприємств різної форми власності, що з'явилися в країні у результаті ринкових перетворень. Державна податкова служба України була створена 12 квітня 1990 року. У 1993 році набула розвитку - були прийняті зміни до Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Однак з подальшим розвитком ринкових реформ податкова служба втратила можливість виконувати повною мірою покладені на неї функції. Назріла потреба проведення кардинальної податкової реформи. При цьому, зрозуміло, що для пожвавлення економіки необхідно знизити податковий тиск, але це неминуче спричиняє зниження бюджетних надходжень. Тобто, відмова від більшої частини бюджетних коштів означає обвальне скорочення фінансування соціально-культурної сфери і, можливо спровокує соціальний вибух.

Метою даної курсової роботи є аналіз податкової служби України, принципів її формування та шляхи удосконалення її роботи.

Податкова служба - це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів.

Державна податкова служба складається з Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), по районах у містах. До складу органів державної податкової служби входять відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція). Державна податкова адміністрація України стала самостійним органом центральної виконавчої влади. На місцях податкові органи почали створюватись не відповідно до адміністративно-територіального розподілу держави, а за принципом економічної необхідності і доцільності. У системі створено фінансово-економічний інститут, центр перепідготовки кадрів, задіяні підрозділи по боротьбі з корупцією. Значно зміцнилась матеріальна база служби. До складу податкових адміністрацій увійшли підрозділи МВС по боротьбі з карними злочинами у сфері оподаткування. Через півтора року Верховною Радою України було законодавчо врегульовано функціонування податкової служби у реформованому вигляді.

Основними завданнями Державної податкової адмiнiстрацiї України є: здiйснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильнiстю обчислення, повнотою i своєчаснiстю сплати до бюджетiв, державних цiльових фондiв податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), а також неподаткових доходiв, установлених законодавством (далi -- податки, iншi платежi); здiйснення контролю за погашенням податкової заборгованостi платниками податкiв, iнших платежiв, у тому числi тими, майно яких перебуває в податковiй заставi; здiйснення в межах своїх повноважень контролю за облiком, зберiганням, оцiнкою та реалiзацiєю конфiскованого та iншого належного державi майна; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актiв i методичних рекомендацiй з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фiзичних осiб -- платникiв податкiв та iнших обов'язкових платежiв i Єдиного банку даних про платникiв податкiв -- юридичних осiб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платникiв податкiв, iнших платежiв; запобiгання злочинам та iншим правопорушенням, вiднесеним законом до компетенцiї податкової мiлiцiї, їх виявлення, розкриття, припинення, розслiдування та провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення; запобiгання корупцiї в органах державної податкової служби та виявлення її фактiв; убезпечення дiяльностi працiвникiв органiв державної податкової служби, захист їх вiд протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язкiв; розшук платникiв податкiв, якi ухиляються вiд сплати податкiв, iнших платежiв; ведення Єдиного державного реєстру мiсць зберiгання спирту, алкогольних напоїв i тютюнових виробiв; розподiл спирту мiж суб'єктами пiдприємницької дiяльностi -- резидентами України в установленому порядку з оформленням нарядiв на одержання спирту та здiйснення контролю за його цiльовим використанням.

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

На податкову міліцію покладено завдання: із запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; із розшуку платників, котрі ухиляються від сплати податків, інших платежів; із запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; із забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

РОЗДІЛ 1.

ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ І ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЇЇ РОБОТИ

1.1 Державна податкова служба - елемент структури державного управління

Суб'єктом державного управління виступає держава в цілому. Проте багатогранність функцій держави, різноманітність її зв'язків із суспільством визначають необхідність існування організаційної структури державного управління. Системоутворюючим елементом організаційної структури державного управління виступає державний орган (орган державної влади), який є первинною структурною одиницею влади, формально створеною державою для здійснення покладених на неї функцій та завдань.
Відповідно до чинного законодавства серед органів державної влади виділяють законодавчі, виконавчі та судові.

Основу державного управління складають органи виконавчої влади. Вони є найбільш чисельною і складною частиною державного апарату, яка охоплює практично всю управлінську інформацію та найважливіші засоби державного управління. Їх визначальне становище зумовлене тим, що органи виконавчої влади покликані справляти безпосередній управлінський вплив на суспільні процеси. Створене якісне законодавство, прийняті обгрунтовані програми, але у разі незабезпечення впровадження їх в життя та організованої і продуктивної діяльності людей, вони можуть залишитись на рівні декларованих намірів. Особливе місце у складі органів державної влади займає державна податкова служба. Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Указу Президента України від 22 серпня 1996 р. № 760/96 “Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій” вона віднесена до складу виконавчих органів державної влади. Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. ДПА України, державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах, міжрайонні та об'єднані податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Державна податкова служба як управлінська структура нашої держави формується у надзвичайно складних політичних та економічних умовах, одночасно із становленням самої держави, державного управління та самої податкової системи. Кризові явища в економічній та соціальній сферах суспільного розвитку свідчать, насамперед, про недостатню ефективність спроб, що здійснюються останнім часом відповідно до нових соціально-економічних орієнтирів щодо трансформування системи державного управління в Україні. Об'єктивно неминучий процес руйнування адміністративно-командної системи на певних етапах відбувався стихійно, без належного наукового опрацювання, що відповідало б складності проблеми. Більше того, поширювались ідеї щодо доцільності необмеженого послаблення управлінсько-регулятивної функції держави у зв'язку з ринковою трансформацією економіки. Внаслідок цього державна влада частково втратила важелі управління багатьма життєво важливими процесами управління, які не відновлені і до цього часу. Це зумовлює надзвичайно актуальне значення вибору стратегії подальшого розвитку державних управлінських структур, конкретних шляхів і засобів подолання властивих їм недоліків з метою створення ефективно працюючого механізму державного управління. Зазначене повною мірою, стосується і органів, що забезпечують надходження до бюджету, як складових частин системи органів державного управління. До них належать органи ДПС України, органи Державної митної служби та органи Державного казначейства, які тісно взаємодіють між собою. Органи ДПС України виконують функції контролю щодо надходження до бюджету коштів від податків, взаємодіючи з митниками стосовно справляння митних зборів під час внутрішнього розмитнення імпортних операцій, а з органами Казначейства - стосовно своєчасності відрахувань суб'єктами підприємництва коштів до відповідних фондів. Органи митної служби забезпечують надходження до бюджету коштів від митних зборів, водночас здійснюють інформаційне забезпечення органів ДПС України щодо справляння податків під час експортно-імпортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Органи казначейства контролюють формування обов'язкових фондів і взаємодіють у цих питаннях з податковою службою.

Таким чином, органи ДПС України, координуючи свою діяльність з фінансовими органами, органами Казначейства та митної служби, а також органами Служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, контрольно-ревізійної служби, установами банків, створюють умови для найефективнішого досягнення поставлених перед ними цілей та завдань.

1.2 Становлення та розвиток податкової служби України

Перші кроки до організації податкової служби в Україні були зроблені ще у 1990 році за часів колишнього СРСР на зорі зародження підприємництва.

Державну податкову службу України було створено рішенням Ради Міністрів УРСР від 12.04.90 № 70. У грудні того ж року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон “Про державну податкову службу в Українській РСР”, а у 1993 році - Закон “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. На підставі зазначених законодавчих актів основне місце в системі податкових органів відводилось державним податковим інспекціям, які були створені на базі відділів державних доходів фінансових органів, підпорядкованих Міністерству фінансів. Новостворена державна податкова служба підпорядковувалась на той час Міністерству фінансів України та складалась з Головної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій в АР Крим, областях, районах, містах і районах у містах. У міру розвитку підприємництва в Україні (мається на увазі як збільшення чисельності приватних структур, так і обсягів їх фінансових операцій) податкові органи вдосконалювали свою структуру, методи контролю, а також збільшували чисельність. У такому вигляді податкова служба в Україні проіснувала майже до кінця 1996 року, тобто до того часу, коли поверхневе, косметичне вдосконалення перестало давати відчутні результати.

У країні почав спостерігатися значний ріст заборгованості у частині платежів до бюджету, неконтрольований вивіз капіталу за кордон, розростання неофіційного сектора економіки. Виникла ситуація, коли податкова служба уже не мала змоги повною мірою виконувати функції, покладені на неї державою. 22 серпня 1996 року Президентом України видано Указ № 760/96 “Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій” та Указ від 30 жовтня № 1013/96 “Питання державних податкових адміністрацій”, що були обумовлені об'єктивною необхідністю:

- не досягалась головна мета податкової діяльності-забезпечення своєчасних надходжень до бюджету коштів, необхідних для фінансування державних видатків;

- податкова служба діяла переважно як фіскально-конфіскаційний орган, спрямовуючи свої зусилля на легальний бізнес;

- податкова служба використовувалась як інструмент для вирішення складних соціально-економічних проблем.

Податкова інспекція на той час майже вичерпала свої можливості та вже не могла повною мірою виконувати поставлені перед нею завдання. Через кризовий стан в економіці, злиття її частини з кримінальним елементом, недосконале законодавство, застарілі методи роботи податкової інспекції виникли проблеми, вирішення яких вимагало принципово нових підходів. Це стосувалось і підрозділів з боротьби з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування, які діяли в системі МВС України. Крім того, необхідність реформування податкової служби була обумовлена значним ростом кількості суб'єктів господарювання; залученням в економіку країни іноземних інвестицій та створенням підприємств іноземних держав, що вимагало переходу до світових стандартів в оподаткуванні; збільшенням концентрації оподатковуваних оборотів у фізичних осіб; необхідністю створення інформаційного простору для державного контролю за товарно-грошовим потоком в країні, а також високим рівнем тінізації економіки; умовами оплати праці працівників податкової служби, що призвели до відтоку висококваліфікованих кадрів.

Зазначеним Указом передбачалось, що ДПА України є центральним органом виконавчої влади, а державні податкові адміністрації в областях, районах, містах і районах у містах - самостійними одиницями, які не входять до складу місцевих державних адміністрацій. Одночасно ДПА України були підпорядковані підрозділи МВС з боротьби з кримінальними видами ухилень від оподаткування. Одночасно в серпні 1996 року, згідно зі згаданим Указом Президента України, у складі Державної податкової адміністрації України було створено податкову поліцію, що з лютого 1998 року почала називатися податковою міліцією. Основою податкової міліції України стали штатні одиниці підрозділів з боротьби із кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування, які Міністерством внутрішніх справ України було передано Державній податковій адміністрації. Крім того, до складу податкової міліції увійшли працівники служби податкових розслідувань.

З метою забезпечення повноцінного функціонування новоствореної служби за рахунок перерозподілу її штатної чисельності було утворено й інші структурні підрозділи податкової поліції, у тому числі: оперативні, фізичного захисту, штабні, слідчі тощо. У сучасних умовах розвитку тіньової економіки, ділки якої володіють високою технологією приховування прибутків, мають сучасні види техніки й отримують послуги висококваліфікованих спеціалістів, необхідно створити належні умови для роботи податкової міліції, щоб вона на рівних могла протиставити цим ділкам свою майстерність у викритті злочинних дій. Однак на момент створення податкова міліція фактично не мала матеріально-технічної бази, тому з самого початку постали завдання щодо її матеріально-технічного забезпечення. Завдяки посиленій увазі керівництва ДПА України та областей, за порівняно невеликий проміжок часу в основному вирішено питання забезпечення приміщеннями, обладнанням, форменим одягом, зброєю, засобами спеціальної та комп'ютерної техніки, зв'язку, автотранспортом, фінансування витрат на здійснення оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та адміністративної діяльності, підвищення професійної майстерності працівників, забезпечення медичного обслуговування тощо. Суттєві організаційні та кадрові заходи щодо забезпечення розвитку податкової служби знайшли відображення в Указі Президента України “Питання державних податкових адміністрацій” від 30.10.96 № 1013/96, за яким Кабінету Міністрів України доручено встановити нові умови оплати праці та грошового забезпечення працівників податкових адміністрацій і податкової поліції, що передбачали вдвічі вищі посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання, та осіб начальницького складу податкової поліції. Вжиті заходи позитивно вплинули на формування професійного ядра податкової служби. З початку створення податкова міліція працює в тісній взаємодії з підрозділами документальних перевірок, прямих і непрямих податків, валютного контролю, оподаткування фізичних осіб, примусового стягнення податків та іншими структурними підрозділами Державної податкової адміністрації. Уже за період свого існування вона підтвердила не лише доцільність створення її у структурі Державної податкової адміністрації України, але і необхідність подальшого розвитку.

Аналіз діяльності підрозділів податкової міліції свідчить не лише про посилення боротьби з економічною злочинністю у сфері оподаткування, але і суттєво сприяє формуванню дохідної частини бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів. У лютому 1998 року Верховна Рада України схвалила нову редакцію Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Закон України “Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з утворенням податкової міліції”. Після прийняття зазначених Законів державна податкова служба в Україні стала повністю легітимною. Таким чином, була створена якісно нова державна податкова служба, відмінність якої, порівняно зі старою, полягає у наступному:

1. Податкова служба вийшла з-під підпорядкування Міністерства фінансів і стала центральним органом виконавчої влади України.

2. До складу податкової служби були передані спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ з боротьби з кримінальним ухиленням від оподаткування. Вони і стали прообразом нині діючої податкової міліції.

3. Докорінно змінена структура податкової служби та були виділені додаткові джерела фінансування для створення та розвитку матеріально-технічної бази служби.

4. Був створений відомчий вищий навчальний заклад для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для податкової служби.

Сьогодні податкові органи країни забезпечують надходження близько 80 % усіх доходів Державного та місцевих бюджетів.

При цьому здійснюють контроль та супроводження майже 100 видів податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів. Найбільш значимими джерелами доходів є податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, прибутковий податок з громадян, акцизні збори та збори за використання природних ресурсів, плата за землю. Податкова служба обслуговує у межах компетенції близько 700 тисяч юридичних осіб-платників податків, 966 тисяч фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, 740 тисяч платників прибуткового податку із заробітної плати робітників та службовців, а також майже 16 млн. громадян.

1.3 Структура органів державної податкової служби та її завдання

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція). Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції. У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій. Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України. Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ограни державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав. Завданнями органів державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів державних цільових фондів, податків і зборів(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі податки, інші платежі);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом нормативно-правових актів, і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платніків податків-юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

1.4 Шляхи вдосконалення податкової служби України

Цілеспрямований розвиток державної податкової служби України в умовах перетворень, що відбуваються у нашому суспільстві, має здійснюватись на усвідомленні необхідності докорінної зміни філософії спілкування з платниками податків з фіскальної на добровільну сплату податків, що потребує переходу до світових цивілізованих норм в оподаткуванні. Податкова служба в сучасних умовах повинна стимулювати економічний розвиток країни, сприяти створенню умов для залучення інвестицій, розвитку приватного бізнесу, сприяти зниженню податкового тягаря, отриманню сталих доходів до державного бюджету. Необхідно трансформувати податкову службу в провідну демократичну та підзвітну суспільству високо ефективну державну установу, яка діє на правових засадах та користується довірою і підтримкою суспільства.

Здійснення послідовних заходів з модернізації державної податкової служби розпочато у 1997 р. з розроблення Концепції та Стратегічних напрямів розвитку державної податкової служби України. Євроінтеграційна стратегія розвитку України, реформування підходів до державного управління, цілі розвитку державної податкової служби потребують:

- спрямування зусиль податкової служби на збільшення дохідної частини бюджету шляхом вдосконалення та лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення неофіційного сектору економіки, а не за рахунок додаткового податкового навантаження на платників податків;

- скорочення витрат на адміністрування податків шляхом спрощення систем адміністрування податків, автоматизації процесів оподаткування, реформування організаційно-функціональної структури органів ДПС.

Основними напрямами Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 р. є:

Забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків та повного, своєчасного надходження законодавчо встановлених в Україні податків та зборів (обов'язкових платежів) шляхом:

- удосконалення податкового законодавства у частині порядку адміністрування податків та його адаптації до вимог Європейського Союзу;

- спрощення механізму обчислення податків;

- уніфікації форм податкової звітності та вдосконалення інструкцій щодо їх заповнення;

- впровадження вдосконаленої системи адміністрування податкового боргу платників податків;

- створення системи приймання податкової звітності від платників податків в електронному вигляді;

- вдосконалення контрольно-ревізійної роботи на базі ризико-орієнтованої системи, налагодження системи обміну оперативною та аналітичною інформацією з правоохоронними органами та іншими контролюючими організаціями, податковими органами країн світу з метою забезпечення захисту економічних інтересів України у галузі оподаткування;

- постійного моніторингу показників діяльності платників податків;

- диференційованого підходу до організації контролю за діяльністю платників податків.

- забезпечення прозорості, компетентності, передбачуваності та неупередженості діяльності податкової служби через:

- надання своєчасних та якісних послуг платникам податків, забезпечення формами податкової звітності, інструкціями щодо їх заповнення;

- надання платникам податків оперативних консультативних послуг та роз'яснень податкового законодавства шляхом створення інформаційно-довідкового центру;

- систематичне висвітлення діяльності органів державної податкової служби шляхом створення системи доведення до громадськості актуальної, достовірної та повної інформації щодо системи оподаткування, стану наповнення дохідної частини бюджетів;

- усунення можливості проявів корупції в органах державної податкової служби шляхом розроблення та впровадження програм антикорупційних заходів;

- впровадження програм проведення періодичних опитувань платників податків щодо оцінки їх стосунків з державною податковою службою України та розроблення процедури врахування і оприлюднення результатів опитувань;

- впровадження в практичну діяльність ризико-орієнтованої системи та стандартних процедур перевірок до всіх платників податків при організації контрольно-ревізійної роботи.

Створення високопрофесійної, інформаційно розвиненої державної податкової служби в Україні шляхом розроблення та впровадження програми розвитку інформаційної інфраструктури, що передбачає:

- удосконалення процедур, які забезпечують реалізацію функцій органів державної податкової служби України;

- розроблення та впровадження нової організаційної структури, побудованої за функціональним принципом;

- створення автоматизованої системи операційної та управлінської діяльності ДПС;

- удосконалення державної системи моніторингу сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), створення управлінської інформаційно-аналітичної системи ДПС України;

- удосконалення системи обліку податкових надходжень до бюджету; створення системи контролю за достовірністю звітності податкових органів;

- розроблення системи інформаційної взаємодії із Міністерством фінансів України, Міністерством економіки, Міністерством праці і соціальної політики України, Державним Казначейством України, Державною митною службою України, Національним банком України та Державним комітетом статистики України, іншими міністерствами та відомствами;

- підвищення рівня управління персоналом державної податкової служби шляхом вдосконалення системи професійної підготовки і перепідготовки кадрів, впровадження нових механізмів управління персоналом.

Отже, можна констатувати, що модернізація податкової служби становить нагальну необхідність. Перехід до нової, модернізованої податкової системи дасть змогу здобути те, що на сьогодні є найбільшим дефіцитом, довіру платників податків до податкової служби. Тому саме інтелект, чесність, порядність, високий професіоналізм, здатність до стратегічного мислення і боротьби за правду, духовні цінності у модернізованій системі державної податкової служби повинні стати найбільшим капіталом. Нам потрібна така модернізація системи, яка б поєднала життєздатну економіку держави та права платників податків.

Метою модернізації є максимальне наближення моделі державної податкової служби України до європейського рівня, досягнення взаємного порозуміння між податківцями та платниками податків, побудова відносин між ними на принципах неупередженості, законності, прозорості, добропорядності. Основними напрямами модернізації є вдосконалення орга нізаційної структури ДПС, її операційної діяльності, виконавчого управління, управління персоналом органів ДПС України, інформаційного забезпечення, взаємодії з іншими органами влади та покращення взаємин із суспільством.

РОЗДІЛ 2.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ, ЯКІ СТЯГУЮТЬСЯ З ЮРИДИЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Підприємство «Бета» розташоване в Донецькій області в місті чисельністю 80 тис. мешканців і знаходиться в басейні річок Приазов'я. Веде виробничу і торгову діяльність і має в звітному місяці такі параметри своєї роботи.

Закуплено сировини і матеріалів на 1800 тис. грн., залишок сировини і матеріалів на складі: на початок місяця склав 50 тис. грн., на кінець місяця склав 200 тис. грн. Закуплено товарів на 1200 тис. грн. Отримано рахунок за електроенергію, спожиту в звітному місяці, на 80 тис. грн.

Вироблено і реалізовано продукції на 2700 тис. грн. Реалізовано товарів на суму 1200 тис. грн.

Чисельність працівників становила 8 чол. Нарахована зарплата: найбільша 8500 грн., кожний подальший має менше попереднього на 450 грн., тобто 8050, 7600 грн. і т.д.

Підприємство видобуло в звітному місяці 200 т вугілля при ліміті 250 т на місяць.

Підприємство має 2 вантажних автомобіля Камаз бортовий. Витрата пального становить 40л/100 км. Загальний пробіг становив 5000 км. Амортизація ОФ становила 29 тис. грн.

При ліміті 1000 м³ водоспоживання було використано 1500 м³ з поверхневих джерел. Отримано рахунок для сплати за воду на суму 4500 грн. Підприємство орендує земельну ділянку поза населеним пунктом площею 10га.

Нарахувати всі необхідні податки і платежі до бюджетних і не бюджетних фондів. Розрахувати прибуток, що підлягає оподаткуванню, податок на прибуток за місяць і заповнити декларацію з податку на прибуток підприємства.

2.1 Комунальний податок

Комунальний податок - це обов'язковий місцевий податок, який нараховується на основі неоподаткованого мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих.

При розрахунку сум комунального податку враховується середньооблікова (середньоспискова) чисельність працівників та встановлений на дату розрахунку розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Зайнятий працівник враховується тільки один раз (по місцю основної роботи), незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу, тобто сумісники в розрахунок чисельності не входять.

Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Комунальний податок = 8*17*10 % = 13,6 (грн.)

Таким чином, підприємству необхідно сплатити комунальний податок у сумі 13,6 грн.

2.2 Податок з власників автотранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно із Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р. в редакції від 18. 02. 1997 зі змінами та доповненнями є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що є об'єктами оподаткування.

Податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Ставка податку з власників автотранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів диференційовані за видами транспортних засобів та об'ємом циліндрів двигуна. Ставки встановлені на рік за 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна.

Податок з власників автотранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів розраховується за формулою:

Павт = (об'єм циліндрів/100 куб.см.) х ставка податку (2.1)

Павт = (2*8500/100)*25/12=354,16 (грн.)

Отже, підприємство має сплатити податок власників автотранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 354,16 грн.

2.3 Плата за землю

Плата за землю - це податок на володіння та користування землею, який справляється з юридичних та фізичних осіб.

Основним нормативним документом, що регламентує оподаткування землі, є Закон України «Про плату за землю», який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правільністю обчислення і справляння податку.

В податковому обліку підприємства, які використовують землю у господарській діяльності, земельний податок відноситься до складу валових витрат, крім платників фіксованого сільськогосподарського податку (земельний податок входить до складу фіксованого с/г податку) та сільськогосподарських підприємств - платників податку на прибуток (земельний податок за с/г угіддя зменшує нарахований податок на прибуток.

Платником земельного податку є власник земельної ділянки і землекористувач. Власники землі та землекористувачі вносять плату за землю у вигляді земельного податку, орендарі - у вигляді орендної плати.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні.

Об`єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів і обчислюється, виходячи з площі земельної ділянки, переданої у власність або наданої у користування, ставки земельного податку та розміру грошової оцінки земель.

Ставки земельного податку встановлюються Законом України «Про плату за землю» окремо для кожної категорії земель, визначених Земельним кодексом України.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться органами Державного комітету України по земельних ресурсах за методикою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується з метою економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Плата за землю справляється у 2 формах:

земельний податок;

орендна плата.

Сума податку за землю, де проведена грошова оцінка землі, розраховується за формулою:

Cп = БВ * S * С * Кі , де (2.2)

Сп - сума податку за землю;

БВ - балансова вартість одного метру квадратного в залежності від факторів розташування (встановлюється згідно Закону України «Про плату за землю»);

S - площа земельної ділянки;

С - ставка податку;

Кі - коефіцієнт індексації грошової оцінки.

Коефіцієнт їндексації грошової оцінки визначається за формулою:

Кі = (І - 10) / 100 , де (2.3)

І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує 1, індексації не проводять.

Кінцева сума грошової оцінки землі населеного пункту залежить від місця розташування земельної ділянки, функціонального використання землі та виду діяльності платника.

Обчислення податку за землі, грошової оцінки яких не проведено.

Сума податку за землі, грошової оцінки яких не проведено, розраховується за формулою:

Сп = Пд * ССп , де (2.4)

Сп - сума податку за землю;

Пд - площа ділянки;

ССп - середня ставка податку, яка коригується на коефіцієнт індексації (коефіцієнт індексації визначається Законом України про Державний бюджет на відповідний рік).

Після того, як буде розрахована сума податку за землю за необхідністю застосовують додаткові коефіцієнти, а саме:

коефіцієнт, що застосовують у містах Києві, Сімферополі, Севастополі;

місцеві коефіцієнти: коефіцієнт до середньої ставки податку, функціональний коефіцієнт, локальний коефіцієнт (встановлює сільська (міська) рада (ч. 4 ст. 72)), але не вище, ніж у 2 рази від середніх ставок податку з урахуванням встановлених законом коефіцієнтів;

курортний коефіцієнт (якщо земельна ділянка віднесена до статусу курортних).

Сп = (27,9 коп/м² * 10 га * 3,1) / 12 = (0,279 грн/м² * 100 000 м² * 3,1) / 12 = =7207,5(грн.)

Таким чином, підприємству необхідно сплатити за землю в розмірі 7207,5 грн.

2.4 Плата за спеціальне використання водних ресурсів

Плата за спеціальне використання водних ресурсів - це загальнодержавний збір за використання природних ресурсів, який установлюється з метою стимулювання раціонального та комплексного використання та відновлення, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання при використанні водних ресурсів різного ступеню доступності, проведення природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів.

Плата за воду в Україні стягується за використання поверхневих та підземних вод, за користування водами для потреб енергетики та водного транспорту.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об`єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються ліміти, які визначаються у дозволах на постановку води. Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

Плата за використання водних ресурсів не справляється: за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення; за воду, що використовується для протипожежних потреб; за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів тощо.

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі. На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються ліміти, які визначаються у дозволах на поставку води. У разі перевищення використівачами встановленого річного ліміту збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється у п'ятикратному розмірі і справляється за рахунок прибутку водокористувача.

Норматив збору за спеціальне водокористування в частині використання глибинних джерел - 19,16 коп/м3 (0,1916 грн/м3).

При ліміті 1000 м3 водоспоживання плата за використання водних ресурсів становить:

Пв1 = 1000 * 0,1916 = 191,6 грн.

За перевищення використання водних ресурсів збір за спеціальне використання водних ресурсів становить:

Пв2 = 1500 * 0,1916 * 2 = 574,8 грн.

Сума податку за використання водних ресурсів складає:

Пв = Пв1 + Пв2 = 191,6 + 574,8 = 766,4 (грн.)

Підприємство «Бета» повинне заплатити в бюджет збір за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 766,4 грн.

2.5 Збір за забруднення навколишнього природного середовища

Основними нормативними документами, що регулюють порядок справляння зазначеного збору, є: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища України, затверджена Міністерством охорони навколишнього середовища.

Збір за забруднення навколишнього середовища - це загальнодержавний збір за користування природними ресурсами, який установлюється з метою відшкодування витрат та оточуючого середовища.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти; розміщення відходів.

Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюється платниками збору на підставі нормативів збору за ці викиди, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, визначених за місцем реєстрації платників і коригуючих коефіцієнтів.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища викидами пересувних джерел забруднення розраховується за формулою:

П_вп=У(Мі * Н_{б і}* К_{на с}* К_ф)_; (2.5)

де Mі -- кількість використаного пального і-го виду, тонн;

Н_б, - норматив збору за тонну і-го виду пального, грн./т.;

К_Нас - коректуючий коефіцієнт, який встановлюється в залежності від чисельності жителів населеного пункту;

Кф - коректуючий коефіцієнт, який встановлюється в залежності від народногосподарського значення населеного пункту.

П_вп=(2000*0,756/1000)*6*1,2*1= 10,88 (грн.)

Отже, збір за забруднення навколишнього природного середовища складає 10,88 грн.

2.6 Податок з доходів фізичних осіб та внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (ОДСС)

Нарахування та сплата податку з доходу фізичних осіб визначається Законом України « Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889 - IV.

Податок з фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Основні види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

1. Обов'язкове державне пенсійне страхування.

2. Соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням.

3. Соціальне страхування на випадок безробіття.

4. Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке стало причиною втрати працездатності.

Розрахунок податку з доходів фізичних осіб та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування представлено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Розрахунок податку з доходів фізичних осіб та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування

№ з/п	П.І.Б.	Заробітна плата	Внески до Пенсійного фонду	Внески до Фонду з тимчасової втрати працездатності	Внески до Фонду страхування на випадок безробіття	Податкова соціальна пільга	Податок з доходів фізичних осіб
	Захарова Б.В.	8500	170	85	51	434,5	1275
1	Овдієнко І.А.	8050	161	80,5	48,3	-	1207,5
2	Лазарева Л. К.	7600	152	76	45,6	-	1140
3	Гришина О. П.	7150	143	71,5	42,9	-	1072,5
4	Бондаренко П. Р.	6700	134	67	40,2	-	1005
5	Кузнєц О. О.	6250	125	62,5	37,5	-	937,5
6	Турченюк О. М.	5800	116	58	34,8	-	870
7	Носов Д. А.	5550	111	55,5	33,3	-	832,5
8	Разом	55600	1112	556	333,6	434,5	8340

Внески до Пенсійного фонду для роботодавця = 33,2 % від Фонду заробітної плати = 55600*0,332 = 18459,2(грн.)

Внески до Фонду з тимчасової втрати працездатності для роботодавця = 1,4 % від Фонду заробітної плати = 55600*0,014 = 778,4 (грн.)

Внески до Фонду страхування на випадок безробіття для роботодавця = 1,6 % від Фонду заробітної плати = 55600*0,016 = 889,6 (грн.)

Внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків = 1 % від Фонду заробітної плати =55600*0,01 = 556 (грн.)

Таким чином, загалом до Пенсійного фонду буде відраховано: 1112+18459,2 = 19571,2 (грн.);

до Фонду з тимчасової втрати працездатності - 556+778,4 = 1334,4 (грн.);

до Фонду страхування на випадок безробіття - 333,6+889,6 = 1223,2 (грн.);

до Фонду соціального страхування від нещасних випадків - 556 (грн.);

податок з доходів фізичних осіб - 8340 (грн.)

2.7 Податок на додану вартість (ПДВ) та податок на прибуток

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва та обігу. Він включається у вигляді накидки до ціни товарів, робіт, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, робіт та послуг.

Податок на прибуток із суб'єктів підприємницької діяльності в Україні справляється згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань:

П = ВД - ВВ - А , де (2.6)

П - прибуток;

ВД - валові доходи;

ВВ - валові витрати;

А - амортизація.

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, що сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток валовий дохід визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як не території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Базова ставка оподаткування 25 %.

ПП = П * 25 % , (2.7)

де ПП - податок на прибуток;

П - прибуток.

Проведемо розрахунок ПДВ та податку на прибуток у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Розрахунок ПДВ та податку на прибуток

№ з/п	Операція	Сума, грн.	ПДВ	Податок на прибуток
			Податкові зобов'язання	Податковий кредит	Валові доходи	Валові видатки
1	1	3	4	5	6	7
1	Реалізована продукція	2700000	450000		2250000
2	Реалізовані товари	1200000	200000		1000000
3	Закуплено сировини і матеріалів	1800000		300 000		1500000
4	Зміна залишків матеріалів на складі	150000			150000
5	Закуплено товарів	4500		750		3750
6	Комунальний податок	13,6				13,6
7	Податок з власників автотранспортних засобів	354,16				354,16
8	Плата за землю	7207,5				7207,5
9	Плата за спеціальне використання водних ресурсів у межах ліміту	191,6				191,6
10	Внески до Пенсійного фонду для роботодавця	18549,2				18459,2
11	Внески до до Фонду з тимчасової втрати працездатності для роботодавця	778,4				778,4
12	Внески до Фонду страхування на випадок безробіття для роботодавця	889,6				889,6
13	Внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків	556				556
14	Збір за забруднення навколишнього природного середовища	10,88				10,88
15	Нараховано заробітну плату	55600				55600
Разом	-	650 000	300 750	3 400000	1587810,9

податковий служба збір

ПДВ = Сума податкових зобов'язань - сума податкового кредиту = 650000 - 300750 = 349 250(грн.)

Податок на прибуток = (ВД - ВВ - А) * 25 % = (3400000 - 1587810,9- 29000) * 25 % = 1 783 189,1 * 25 % = 445 797,28 (грн.)

Таким чином, підприємство має сплатити ПДВ у розмірі 349 250 грн. та податок на прибуток у сумі 445 797,28 грн.

ВИСНОВКИ

Податки -- основа формування державного бюджету та фінансування суспільно необхідних галузей життя (освіти, науки, культури, медицини, соціальних та економічних програм, утримання державного апарату). Справляння податків, контроль за повнотою їх надходження, наповнення державного бюджету вважаються основними завданнями державної податкової служби.

Одним із основних напрямків діяльності Державної податкової служби України на сучасному етапі розвитку нашого суспільства є створення умов для партнерських взаємовідносин податкової служби із платниками податків. Відповідно до стратегічного плану розвитку державної податкової служби України за період до 2013 р. дане завдання планується вирішити шляхом впровадження програми якісного обслуговування платників податків, що передбачає надання своєчасних та висококваліфікованих послуг, забезпечення формами податкової звітності, інструкціями щодо їх заповнення, створення ефективної системи приймання і обробки форм податкової звітності, телефонної інформаційно-довідкової служби та всебічне використання ресурсів мережі Інтернет у роботі з платниками податків.

Удосконалення роботи податкових органів із платниками податків прискорить модернізацію всієї податкової служби, підвищить податкову культуру працівників та платників податків.

Модернізація податкової служби як один із передових методів роботи з платниками податків ставить на вищий рівень процес обслуговування платників, що, у свою чергу, надасть їм можливість мати на своїх підприємствах податкове законодавство та його роз'яснення в електронному вигляді, тобто значно зменшиться кількість платників, які раніше зверталися до податкової служби за роз'ясненнями податкового законодавства у письмовій та усній формі.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 г. N 1251-ХІІ.

2. Декрет N 18-92 - Декрет КМУ "Об акцизном сборе" от 26.12.92 г. N 18-92.

3. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 г. N 334/97-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 г. N 283/97-ВР.

4. Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 г. N 2181-ІІІ;

5. Декрет Кабміну від 20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки і збори».

6. Закон України «Про податок з власників транспортних засобів» №1963-XXII від 11.12.1991р. зі змінами і доповненнями.

7. Закон України «Про плату за землю» від 13.03.1992р. № 2535 в редакції Закона України від 19. 09.1996р. № 378-96-ВР.

8. Постанова Кабміну України №905 від 01.07.2007р. «Про затвердження нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища».

9. Постанова Кабміну України № 541 від 4.07.2005р «Про затвердження нормативів збору за спеціальне природне водокористування.».

10. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003р.

11. Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3.04.1997р. зі змінами і доповненнями.

12. Закон України «Про податок на прибуток від 22.05.1997р. зі змінами і доповненнями».

13. Кавторева Я., Гудзенко З. НДС: вопросы и ответы.-6-е изд., перераб. И доп.- Харьков: Фактор, 2001.-96 с.

14. А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. Податкова система. Тернопіль - 2004: видавництво «Карт-бланш».

15. Ю.А. Верига, Д.М. Фесенко. Звітність підприємств.К.-2005.

Размещено на Allbest.ru