Створення Конституції США 1787 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1.Створення Конституції США 1787року

1.1 Передумови прийняття Конституції США1787 року

1.2 Розробка Конституції США 1787 року

1.3 Ратифікація Конституції США

2. Основні принципи Конституції США 1787 року

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

конституція сша ратифікація

Вступ

Конституція Сполучених Штатів Америки - це один із найдавніших, чинний досі основний закон держави, вона стала взірцем для численних конституцій у різних країнах світу. Протягом двохсот років Конституція спрямовувала розвиток урядових інституцій, створюючи засади для політичної стабільності, індивідуальної свободи, економічного зростання і суспільного прогресу. Своєю стабільністю ця Конституція завдячує простоті та гнучкості положень. Задекларована як правовий каркас, що мав слугувати для чотирьох мільйонів людей у тринадцяти вельми різних колоніях, розсіяних на узбережжі Атлантичного океану, вона містить настільки продумані положення, що й досі, з доданими лишень двадцятьма сімома поправками, задовольняє потреби понад 240 мільйонів населення у ще строкатіших штатах, що пролягли від Атлантичного до Тихого океану.

Проект документу з'явився 1787 року, але йому передували запеклі суперечки і шість років досвіду попередньої федеральної спілки. 1776 року 13 британських колоній, що розташувались вздовж східного узбережжя того, що сьогодні є Сполученими Штатами Америки, проголосили свою незалежність від Англії. А за рік до того вибухнула війна за незалежність - війна між американськими колоніями і Великобританією, яка тривала шість років. Перебуваючи у стані війни, колонії уклали "Договір про утворення Конфедерації і Вічного союзу", що єднав їх як націю. Однак, у таких важливих справах, як оборона, державне фінансування і торгівля, федеральний уряд покладався на ласку законодавчих органів окремих штатів. Ця умова не призвела ані до стабільності, ані до сили, у політичному та економічному плані нова нація наближалася до хаосу.

Саме в таких складних умовах і формувалась Конституція Сполучених Штатів Америки. Звичайно, у порівнянні із сьогоденням, проблеми управління чотирма мільйонами людей за слабо розвинених економічних умов, можуть видаватись мізерними, але ми не можемо ігнорувати той факт, що вибудовуючи власне суспільно-політичне життя, творці Конституції заглядали в майбутнє. Вони усвідомлювали необхідність створення таких урядових структур, які б спрацювали не лишень за їхнього життя, а могли придатися наступним поколінням. Важко уявити собі інший документ, складений понад двісті років тому, який би досі обслуговував величезну кількість населення і тисячі тисяч урядових підрозділів різного рангу у нинішніх Сполучених Штатах.

Два сторіччя зростання та розквіту країни красномовно засвідчили далекоглядність тих п'ятдесяти п'яти мужів, які присвятили літо 1787 року виробленню засад американського урядування. Текст Конституції США 1787 року, її положення викликають неабиякий інтерес для дослідження, адже дуже складно усвідомлювати, що хтось понад два сторіччя тому склав документ, який не просто декларативно існує в сучасних умовах, а повноцінно функціонує та регулює складну гаму життя американського суспільства.

Мета моєї контрольної роботи полягає в тому, щоб проаналізувати основну спрямованість положень Конституції Сполучених Штатів Америки, розкрити їх зміст, визначити її роль в історичному житті та місце у сьогоденній реальності. Для досягнення поставленої мети ставляться наступні завдання:

проаналізувати процес та умови розробки і прийняття Конституції США 1787 року;

висвітлити основні принципи та ідеї, закріплені у Конституції США 1787 року;

дослідити організацію влади та державно-правового життя країни;

визначити історичне, політичне, правове значення Конституції США 1787 року.

Дослідження базувалося на застосуванні діалектичного, формально-логічного, системно-структурного, порівняльно-правового, структурно-функціонального та інших методів наукового пізнання.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку.

1. Створення Конституції США 1787року

1.1 Передумови прийняття Конституції США1787 року

Здобувши перемогу у американській революції, отримавши незалежність, перед політичною елітою, верхівкою американського суспільства постало питання про організацію влади, наведення порядку в державі, створення єдиного для всіх штатів закону, яким мала стати конституція. У ході масових виступів 80-х років XVIII століття не раз лунав заклик розробити справедливу конституцію, яка б відповідала інтересам народу.

Крім цього, значним поштовхом для створення Конституції стало повстання Шейса, один із основних наслідків якого полягав у тому, що представники пануючих класів прийшли до висновку про необхідність терміново переглянути систему влади, щоб добитися її зміцнення і централізації. Однак, не можна абсолютно стверджувати, що саме повстання Шейса було у причинному зв'язку із розробленням Конституції США, воно швидше було чинником, який змусив пануючі класи негайно і глобально взятися до роботи у цьому напрямку, а не відтягувати створення основного закону держави. Аналізуючи погляди учасників конституційного конвенту, скликаного весною 1787 року у Філадельфії, стає помітно, що ще задовго до повстання Шейса, Вашингтон, Медісон, Гамільтон та інші "батьки-засновники" Конституції США висловлювалися за проведення політичних реформ. Тому стає очевидним і безспірним фактом те, що повстання Шейса було не єдиною причиною прийняття Конституції, але немасумнівів і в тому, що і воно стало важливим імпульсом.

Незважаючи на те, що із народу звучав заклик розробити конституцію, яка б відповідала його інтересам, Дж. Вашингтон, який став президентом конституційного конвенту, та іншделегати, що представляли панівні класи, як стверджує низка науковців, керувалися зовсім не цим закликом. Навпаки, створення Конституції і було розраховане на те, щоб встановити в країні "закон і порядок". Конституція, за задумом її творців, покликана зміцнити панування тих, хто при владі, щоб позбутися жахів неконтрольованої демократії, знайти, так би мовити, сховище від демократії

У середині 20 століття, при відповіді на питання про причини перегляду "Статей конфедерації", радянські історики в основному спиралися на прагнення правлячих класів США виробити засіб для надійного забезпечення свого класового панування в умовах масових народних хвилювань, що охопили Сполучені Штати під впливом економічних труднощів у перші роки після війни за незалежність. Потрібна була в першу чергу не свобода для всіх, а міцна влада, яка б забезпечила буржуазний порядок. США ще не встигли зміцніти після виснажливої війни за незалежність і остаточно встановити тверді норми самоврядування, при цьому переживали надзвичайно сильну економічну кризу. У країні наростала соціальна поляризація: в одному таборі були заможні великі землевласники і торговці, а в другому - маси фермерів і ремісників.

Дослідник Шпотов Б.М. зазначає, що прийняття Конституції 1787 року було обумовлено цілим рядом економічних і політичних причин. Молода республіка не володіла достатньо сильним апаратом влади, у зв'язку з чим "батьки-засновники" приділяли підвищену увагу проблемі обмеження демократії і пошукам для цього необхідних шляхів і засобів. Спроби розв'язати цю проблему червоною ниткою пройшли через всю історію американської революції 18 століття і мали своїм фіналом вироблення федеральної конституції.

Колоніальна еліта зовсім не прагнула того, щоб рух за незалежність переріс у боротьбу широких народних мас за соціальну рівність. Лідери патріотів, багато з яких брали участь у підписанні Декларації незалежності, а потім і в розробці федеральної конституції, намагалися не тільки надати законного і обґрунтованого характеру боротьбі з метрополією, але і зробити цю боротьбу слухняною та керованою, не допустити розгулу народної стихії. Серед жителів Сполучених Штатів повсюди поширилося недружелюбне відношення до влади. Ламання старих форм правління і вільність періоду воєнних років повністю підірвали їх звичку коритися, а крики про деспотію розпалили їх пил. Деякі лідери американської нації критикували демократичні спрямування мас як згубний вплив егоїзму та індивідуалізму, що не сумісний з вищими державними інтересами. Подальше існування слабкої центральної влади розцінювалось пануючими класами як пряма загроза їх власності, а значить і свободі.

Страх перед народними заворушеннями, як уже відзначалося, був одним із визначальних мотивів створення сильної централізованої влади, поставленої над правліннями штатів. Однак, "Статті конфедерації" не влаштовували федералістів також і в тактичному плані. Критикуючи політичні порядки перших років незалежності, Медісон і Гамільтон розвинули теорію державного устрою, яка, на їх думку, краще за все відповідала як теперішньому, так і майбутньому Сполучених Штатів Америки.

Після революції у США виникла плутократія спекулянтів і торговців, які були налякані розвитком подій у країні, де, по суті, розпочиналась внутрішня війна. Народні хвилювання кинули буржуазію в паніку і вона, не наважуючись іти на диктатуру, постаралася зробити все для того, щоб утримувати народ подалі від влади. Із усіх капіталістичних груп того часу, в якості сили, що проявляла найбільшу активність у боротьбі за створення нової форми державного устрою, були власники революційних асигнувань. Щоб пожати плоди своєї перемоги, власникам сертифікатів необхідно було створити сильну центральну владу з централізованою податковою системою. Ця лінія зустрічала підтримку судновласників і щойно заявлених промисловців (які потребували покровительства сильного централізованого правління для захисту від англійської конкуренції), а також спекулянтів західними землями, зацікавлених у забезпеченні спокою на Заході і, як наслідок, підвищення там цін на землю.

Об'єктивна необхідність заміни "Статей конфедерації" Конституцією полягала в тому, що після війни уряд проявив повну неспроможність подолати економічні і фінансові труднощі, відстояти національні інтереси перед претензіями Англії. Конфедерація ставала гальмом на шляху економічного і політичного розвитку Сполучених Штатів. Тому прийняття конституції знаходило обґрунтування в усуненні форми державного правління, що віджила, і заміні її новою, такою, що більш відповідає інтересам торгової і промислової буржуазії, формою державного устрою.

Обґрунтування об'єктивної необхідності в підсиленні державної централізації США у післяреволюційну епоху полягало в недостачі внутрішнього зв'язку та відсутності твердої і авторитетної союзної влади, що незабаром стали гостро відчуватися, особливо у зв'язку із труднощами укладення торгових договорів з іноземними державами, розладом фінансів і грошового обігу. Становище ускладнювалося економічною депресією, справжньою торговою війною та іншими конфліктами між окремими штатами, повстанням фермерів і ремісників у північних штатах.

У працях, що вийшли у перше післявоєнне десятиріччя, головний акцент у визначенні передумов прийняття Конституції робився на факторі загострення класової боротьби. Однак, це не означає, що економічні і зовнішньополітичні чинники ігнорувалися. Розквіт товарного господарства та швидкий ріст капіталістичних відносин потребували створення єдиного внутрішнього ринку і усунення всіх політичних бар'єрів, що заважали його розвитку. Сиркін Б. Д. писав, що сильна національна влада покликана була підвищити авторитет США у Європі і слугувати зброєю американської експансіоністської політики. Однак, при цьому першопричину прийняття Конституції він вбачав у тому, що, налякані грізним розмахом народних рухів, керівні діячі буржуазії і плантаторів своїм головним завданням поставили згуртувати всі сили для захисту своїх класових привілеїв від посягань зі сторони народу.

Прийняття Конституції і створення сильної централізованої влади диктувалося не тільки прагненням буржуазно-плантаторської верхівки тримати під контролем трудові маси, але і необхідністю захистити демократичні інститути від монархічних організацій. Багато науковців підкреслюють, що прагнення до централізації відображало об'єктивну традицію до економічної консолідації, породжену розвитком капіталізму і утворенням американської нації. Централізація, яка об'єктивно була покликана сприяти зміцненню США, стала умовою збереження їх економічної незалежності і політичного престижу. Адже, ще не встигнувши встати на ноги, СполученіШтати на очах перетворювалися у роз'єднані штати, союз розвалювався. Це загрожувало господарською катастрофою і відновленням революційних виступів мас та підштовхувало правлячі класи до відмови від "Статей конфедерації".

Справді, як доведено у більшості досліджень, континентальний конгрес виявився не в змозі справитися із наростаючими економічними труднощами і соціальними напруженнями. Він не мав права вводити і збирати податки, регулювати зовнішню і внутрішню торгівлю, що перетворювало конгрес у "владу без гаманця", вічного просителя і боржника легіслатур штатів. Відсутність у нього повноважень щодо регулювання внутрішньої і міжнародної торгівлі призводило до постійних протистоянь між штатами і виключало можливість проведення єдиної державної зовнішньоторгової політики для організованого протистояння протекціонізму інших країн. Легіслатури багатьох штатів, склад яких значно демократизувався за роки війни, займалися безконтрольною емісією паперових грошей, тим самим полегшуючи життя боржникам-фермерам, обкладали підвищеними податками торговців і підприємців. Таким чином, діяльність легіслатур не тільки викликала незадоволення майнових класів, чиї фінансові інтереси були ущемлені, але і породжувала хаос у сфері фінансів, що міг закінчитися крахом усієї системи. Наслідком такої діяльності легіслатур стало постійне і різке погіршення економічних, фінансових і політичних позицій Конфедерації, нездатність суверенних штатів через відсутність згуртованості справитися навіть із найпростішими завданнями, що призвело до росту популярності ідеї сильної федеральної влади.

Повертаючись до повстання Шейса, слід сказати, що воно розглядається багатьма сучасними дослідниками як переломний момент, що об'єднав буржуазно-плантаторську верхівку на підтримку ідеї сильної центральної влади. До підйому фермерських рухів прихильники сильної влади зустрічали не тільки опір фермерів, але і протидію більшості плантаторів, які побоювались, що сильна влада стане зброєю буржуазії Півночі. Однак, слід зауважити, що можливість встановлення диктатури чи монархії лякала більшість буржуазно-плантаторського блоку не менше, ніж зростаючий впливу народу.

Не дивлячись на відсутність в Америці спадкових відмінностей, привілеїв і крайностей багатства і бідності, американських громадян не можна розглядати як однорідну масу. В Америці виник дух фракційності. Більше того, владу в країні захопила більшість, яка підкорила своїм корисливим інтересам меншу і "кращу" частину суспільства, тобто його верхівку. Це знайшло відображення у випуску паперових грошей, прийнятті законів на користь боржників. Меншість, як переконували багатії, не складає загрози суспільству, оскільки республіканський устрій дозволяє обмежити її з допомогою регулярних перевиборів посадових осіб, але якщо у цю фракцію входить більша частина громадян, то народне правління виявляється зброєю в її руках. Влада народу, на їх думку, деспотична уже в силу того, що вона нічим не обмежена і неминуче супроводжується насиллям та зловживанням. Вона таким чином об'єднує в собі риси анархії і деспотії.

Визнаючи природний і закономірний характер боротьби і сутичок різноманітних фракцій, прихильники федерації заперечували як проти повного підпорядкування їх державі, так і проти їх незалежного і безконтрольного функціонування. В першому випадку влада деспотично тисне на громадську свободу, в другому - сама влада стає пасивним виконавцем волі фракції. В цьому зв'язку федералісти виступали не за ліквідацію протилежних інтересів, вважаючи це нереальним, а за їх регулювання, акцентуючи увагу на приборканні найнебезпечнішої фракції ? народної більшості.

Таким чином, виснажені війною за незалежність Сполучені Штати переживали не тільки економічну, але й політичну кризу. Конфедерація, що була створена, не мала ніякої сили і жодного впливу на окремі штати. Самі ж штати не могли впоратися через брак рішучості і винахідливості із постійно зростаючими труднощами. У суспільстві поширилася екстраполяризація мас, зростало невдоволення існуючою системою. Усі ці чинники і стали основними передумовами прийняття Конституції Сполучених Штатів Америки 1787 року.

1.2 Розробка Конституції США 1787 року

Ситуація, що склалася у Сполучених Штатах Америки у 1787 році, вимагала від правлячої верхівки швидких і рішучих дій. Було прийнято рішення про скликання Конституційного конвенту, який зібрався у Філадельфії з 25 травня по 17 вересня1787 року, цей конвент носив установчий характер. Для участі в ньому були вибрані представники від всіх штатів, однак деякі не змогли прибути, частина відмовилася, як наслідок, у роботі конвенту приймали участь 55 делегатів - "батьків-засновників", як їх потім стали називати. Всі вони належали до верхів американського суспільства, більшість стали і політичними лідерами у ході війни за незалежність.

Частина радянських науковців стверджувала, що конвент являв собою виключно елітарний збір буржуазно-плантаторської верхівки, що діяла в антидемократичному ключі за закритими дверима і за спиною народу. Боротьба з питання про ступінь централізації федерального правління відображала протиріччя між інтересами промислово-фінансових груп Півночі та аграріїв Півдня, і сама Конституція народилася як компроміс між двома основними групами правлячого класу. Інші вчені вважали, що на конвенті взагалі не було ніякої боротьби, ще одні виділяли конфлікт між представниками великих і малих штатів; перших вважали прихильниками утворення національного правління, других - збереження правління Конфедерації.

Першим радянським дослідником, який детально вивчив у своїх працях зміст протоколів конституційного конвенту, був Сиркін Б. Д. Він прийшов до висновку, що за зовнішніми протиріччями між великими і малими штатами приховувалась класова боротьба: малі штати були північними, де політичне керівництво здійснювала буржуазія, в той час як у числі великих штатів знаходилися всі рабовласницькі штати Півдня, де політичне панування знаходилося у руках плантаторів. Суперечності з питань представництва в конгресі, торгівлі, навігації і рабовласництва відображали протиріччя північних промисловців і південних плантаторів. Однак, не дивлячись на ці розбіжності, плантатори і буржуазія вважали себе політичними союзниками, і думка "батьків Конституції" увесь час працювала у напрямку різноманітних гарантій проти поштовхів народних мас боротися за свої права та за покращення свого становища.

Таким чином, після проголошення незалежності Сполучених Штатів Америки і відмови на конвенті у Філадельфії від "Статей Конфедерації" почався своєрідний конституційний бум. Перед творцями незалежної американської держави постали досить непрості питання: що таке конституція, як вона повинна прийматися і, найголовніше, яким змістом вона повинна бути наповнена.

При оцінці загальних аспектів ідеології розробників Конституції науковці в цілому сходяться на тому, що ними керувало прагнення, невідмовляючись формально від принципу народного суверенітету, максимально убезпечити республіканську державу від народу, обмеживши народне волевиявлення на всіх рівнях шляхом встановлення виборчих цензів, багатоступеневих виборів, системою стримування влади.

Ніхто із творців Конституції, як переконує Шпотов Б. М., не оспорював того положення, що єдино можливою формою правління в США повинна бути республіка. Однак, в цей же час розробники вбачали багато відмінностей між республікою і демократією. В першій функція управління надається невеликій групі громадян, в зв'язку з чим республіканський устрій може охопити більшукількість громадян і більш ширшу територію, тоді як "чиста демократія", де питання вирішуються простим голосуванням, можлива лишень на обмеженому просторі. Створюючи баланс між правителями і тими, ким правлять, федералісти ґрунтувалися на переконанні, що обмеження демократії - найкращий спосіб зберегти республіку, і намагалися звузити можливість реалізації народом своєї верховної влади. Найбільш яскраво це проявилося при обговоренні на конвенті питань про виборчі права і демократичні свободи.

Творці Конституції успадкували англійський принцип виборчого права, співвідносячи його не з природними правами людини, а лишень із соціальною функцією, тобто з приналежністю людини до громадянського суспільства. Право голосу в цьому випадку залежало від осілості, сплати податків і т. п. Теорію розподілу влади, розроблену передовою суспільною думкою 17-18 століть на противагу феодально-абсолютистським порядкам, федералісти мали намір використати як антитезу чистій демократії, при якій влада, за їхнім уявленням належала колективному тирану?народним масам. Утвердження сенату, сильної президентської влади, пожиттєво призначеного Верховного суду повинно було, за задумом "батьків-засновників", значно підняти авторитет і вплив правлячих класів, зробити владу незалежною від волевиявлення більшості.

Слід зазначити, що низка науковців стверджувала про наявність на конституційному конвенті декількох проектів розробки Конституції Сполучених Штатів Америки. Зокрема, мова йшла про так званий "віргінський план" та "план Нью-Джерсі".

"Віргінський" план передбачав створення сильної централізованої влади. Однак, цей план зустрів протест зі сторони делегатів, які виступали за збереження більших прав за окремими штатами. Як наслідок, представник Нью-Джерсі вніс на розгляд конвенту свій проект, який і отримав назву "план Нью-Джерсі". У ньому пропонувалося обмежитися розширенням прерогатив центральної влади лишень у сфері фінансів і торгівлі.

Обидва плани, перший меншою мірою, а другий - більшою, піддавалися критиці. Однак, подальше обговорення показало, що більшість делегатів конвенту схиляються на користь "віргінського плану", який був схвалений з деякими поправками, і став основою при розробці нової Конституції.

Висвітлюючи хід роботи конвенту, слід підкреслити деякі важливі міркування загального характеру. Делегати розуміли, що простої форми правління виявиться недостатньо; для початку їм необхідно було ретельно враховуючи всі подробиці, погодити два відмінних між собою види влади: владу місцеву, яка на той час уже здійснювалась тринадцятьма незалежнимиштатами, із владою створюваного центрального уряду.

Природним вважалося те, що законодавча влада, подібно до колоніальних легіслатур і британського парламенту, повинна була складатися з двох палат. Рішення створити двопалатний законодавчий орган допомогло вирішити корінні розбіжності, що виникали на конвенті з питання про права великих і малих штатів. Малі штати стверджували, що як і при Конфедерації, вони вправі володіти такими ж правами, як і великі штати. Великі ж штати доказували, що влада повинна бути пропорційна величині, чисельності населення і багатству окремих штатів. На досягнутому, в кінці кінців, компромісі в Сенаті малі штати були представлені на рівних засадах із великими штатами, однак, в Палаті представників місця розподілялися у відповідності із чисельністю населення у відповідному штаті.

Що стосується виконавчої влади, то головні труднощі виникли при формуванні системи виборів. Якщо б президент обирався Конгресом, то це б ставило його у певну залежність від законодавчої влади і, тим самим, порушувало принцип розподілу влади. Пряме голосування населення здавалося нереальним в силу того, що населення Сполучених Штатів проживало на величезній території, яка постійно збільшувалася, а засоби зв'язку були погані. Як наслідок, населенню важко було б зосередитися на одному чи на декількох кандидатах і вибиралося б багато кандидатів одночасно, при цьому ніхто із них не міг би отримати необхідну кількість голосів. Врешті, було прийнято рішення створити колегію вибірників, при чому на долю кожного штату визначене число вибірників, що дорівнювало числу його сенаторів і конгресменів.

Щодо третьої гілки влади - судової, то було вирішено, що судді повинні призначатися президентом, за порадою і згодою Сенату, та за умови бездоганної поведінки, займати цю посаду довічно.

Не можна не дивуватися винахідливості та мудрості, яку проявили автори Конституції. Вони створили найбільш складну форму правління із всіх коли-небудь і ким-небудь вироблених, найбільш врівноважену і найбільш застраховану від зловживань.

І справді, всі три види влади незалежні одна від іншої, але взаємопов'язані, і кожна з них обмежується двома іншими. Прийняті Конгресом законопроекти стають законами тільки після їх затвердження Президентом. Президент, у свою чергу, повинен представляти на затвердження Сенату багато із проведених ним призначень і всі договори, що ним укладаються. Крім того, Конгрес може притягнути Президента до відповідальності і зняти його з посади. Судова влада вирішує всі пов'язані з Конституцією і законами справи, а тому вправі їх тлумачити. Судді призначаються Президентом, затверджуються Сенатом і теж можуть притягуватися до відповідальності Конгресом. В силу того, що сенатори вибиралися легіслатурою свого штату на шестирічний строк, президент - колегією вибірників, а судді призначалися, тільки Палата представників із всіх державних органів перебувала під безпосереднім тиском зі сторони громадськості.

Розробники Конституції на конвенті також обговорювали питання про виборчі права населення. У різний час і з різних підстав делегати висловлювали думки про те, що уряду необхідно запобігти активній участі мас у політичному процесі.Як переконує Бойченко Г.Г., при обговоренні розділу Конституції, що стосувався виборчих прав, делегати все ж вирішили проявити стриманість, яка виявлялась у страху стати на шлях обмеження прав, завойованих під час революції, і відкиданні тези про необґрунтованість обмеження виборчих прав майновим цензом. Цьому всьому було дуже просте пояснення, автори Конституції розуміли, що виборче право суворо охороняється більшістю конституцій штатів і, що народ не захоче підтриматиКонституцію країни, якщо вона позбавить його виборчих прав.

Розглядаючи і досліджуючи роботу конвенту, приходимо до висновку, що рішення, якими конвент забезпечив достатню силу федерального уряду для того, щоб він був у стані підтримувати порядок і охороняти майно, за інших обставин могли стати причиною гострих суперечок. Однак, більша частина цих рішень була винесена після коротких і спокійних обговорень.

Федеральному уряду передали право збирати податки, тим самим даючи йому можливість запізнілого погашення державного боргу, відновлення кредиту і асигнування засобів на загальне благо. Уряд отримав право проводити займи, встановлювати єдину систему зборів, податків і акцизу та приймати загальні для всіх закони про банкрутство. Йому була надана можливість карбувати монету, встановлювати міри довжини, ємності іваги, давати патенти і авторські права, створювати поштові відділення і будувати поштові дороги. Йому була надана влада створювати і утримувати армію і флот, а також регулювати міжштатну торгівлю. У його відання повністю передано всі питання, що стосувалися взаємовідносин з індійцями, міжнародних відносин і війни. Федеральний уряд отримав право втручатися у внутрішні безлади в межах штату тоді, коли про допомогу просить легіслатура чи губернатор штату. Він міг приймати закони про натуралізацію іноземців і, в силу того, що громадські землі знаходилися під його контролем, уряд міг приймати нові штати в союз на основі повного рівноправ'я зі старими. Згідно задуму розробників, федеральна влада з самого початку була сильною, а згодом - внаслідок тлумачення Конституції Верховним судом, стала ще сильнішою. Сила федерального уряду стала природною реакцією на слабкість Конфедерації.

Однак, штати теж залишились сильними. Вони зберегли за собою повноту влади у питаннях місцевого самоврядування і саме вони відали питаннями повсякденного життя громадян. Школи, місцеві суди, міліція, надання хартій містам, визнання банків і акціонерних товариств законно створеним корпораціями, піклування про мости, дороги і канали - все це і багато іншого знаходилося у віданні штатів.

Штати самі повинні були вирішувати хто володіє правом голосу і встановлювати процедуру виборів. Вони несли головну відповідальність у справі охорони громадських свобод. Як наслідок того, що штати все одно залишалися сильними, на протязі тривалого часу люди вважали себе в першу чергу віргінцями чи пенсільванцями, а вже у другу чергу - американцями.

Дійшовши згоди щодо основних положень щойно розробленої Конституції, конвент звернувся до найважливішого питання: яким чином надана новому національному уряду влада буде реалізовуватися на ділі? У ході дискусії було знайдено справді ідеальний вихід: вирішено, що федеральний уряд, минаючи штатні уряди, буде безпосередньо мати справу із населенням штатів і приймати закони, що торкаються всіх жителів країни. Сподіватися на добровільне дотримання федеральних законів урядами всіх штатів не доводилося, а принцип примусу очевидно ніколи не був би втілений в життя. Тому була прийнята інша концепція - замість того, щоб впливати на штати, уряд повинен впливати, без їх втручання, на окремих людей, що населяють штати.

Для того, щоб забезпечити реалізацію цього принципу, конвент включив у Конституцію наступну статтю ( п.2, статті VI ): "Ця конституція і закони Сполучених Штатів, що будуть ухвалені на її підставі, а також усі міждержавні договори, як укладені раніше, так і ті, що будуть укладені Сполученими Штатами після цього, є найвищим законом країни, і судді всіх штатів мають йому підкорятись, незважаючи на будь-які статті в конституції чи в законах окремих штатів, які суперечать цьому".

Згідно з цим положенням, федеральні закони Сполучених Штатів могли втілюватися в життя в їх власних федеральних судах, власними суддями і поліцейськими чиновниками. Вони повинні були також дотримуватися штатними суддями, і штатними наглядачами за законністю. Це положення вдихнуло у Конституцію силу, якої інакше вона, можливо, ніколи б не мала. Ця стаття є наглядною ілюстрацією того співвідношення здорового глузду і натхнення, практичної винахідливості і далекоглядності, якими просякнутий увесь цей документ.

Отже, Конституція Сполучених Штатів Америки 1787 року була підписана тридцятьма дев'ятьма делегатами, представниками дванадцяти штатів, тільки троє із присутніх делегатів відмовилися підписати цей документ.

Конституція Сполучених Штатів з самого початку розроблялася як документ, що забезпечує силу центрального уряду, його домінування над окремими штатами у політичному житті країни. Слід зазначити, що розроблена авторами Конституція не тільки закріплювала розподіл влади, але й сильну систему стримувань і противаг. Розробники змогли написати цей документ таким чином, щоб надати йому стійкості. Однак, очевидним недоліком є відсутність у Конституції в первинному варіанті статей, які б гарантували права людини.

1.3 Ратифікація Конституції США

Підписання Конституції делегатами на конвенті ще не означало, що вона набула юридичної сили. Розробниками Конституції у її зміст було закладено положення, згідно з яким, щоб Конституція набрала чинності у штатах, які її затверджують, достатньо ратифікації цієї конституції конвентами дев'ятьох штатів.

Автори Конституції, підписавши плід своєї праці, не були впевнені, що він буде ратифікований окремими штатами. Вони усвідомлювали, що для багатьох вона буде здаватися переповненою небезпечностями. Представників конвентів окремих штатів турбували питання, чи не виявиться сильна центральна влада надмірно деспотичною, чи не буде вона пригнічувати величезними податками, чи не втягне вона країну у зовнішні війни?

У ході боротьби за ратифікацію виникли дві, протилежні за своїми поглядами, партії: федералістів і антифедералістів - відповідно прихильників сильного уряду і прихильників простої ліги штатів. Оприлюднена Конституція викликала гострі суперечки між ними. Як вже зазначалося, для того, щоб вступити в силу, Конституція повинна бути ратифікована дев'ятьма із тринадцяти штатів - членів союзу. Ця місія покладалася на конвенти штатів, делегати яких вибиралися місцевими законодавчими асамблеями. Така процедура була прийнята спеціально, щоб відсторонити рядового виборця від рішення бути чи не бути федеральній Конституції 1787 року.

Група авторів стверджує, що більшість розробників Конституції вважали, що їхній новий федеральний уряд є прийнятний для їхніх громадян і, звичайно, отримає підтримку дев'яти штатів негайно, а всіх інших на протязі року-півтора. Однак, такі прогнози виявилися надмірно оптимістичними. Минуло сім місяців, перш ніж Конституцію схвалили дев'ять штатів, а для того, щоб отримати згоду всіх тринадцяти штатів знадобилося майже три роки.

Країна розкололася на два табори: багато хто очікував, що створення федерального уряду дасть позитивні результати, інші ж готувалися активно протидіяти його схваленню.Розпочалася жорстока політична боротьба, яка велася на сторінках преси, в легіслатурах і на штатних конвентах. Прихильники Конституції - федералісти - влаштовували демонстрації, виступали на зборах і у пресі, проводячи агітацію за її ратифікацію. Найбільш активну роль в обґрунтуванні необхідності ратифікації Конституції відіграли її творці, такі як Медісон, Джей і Гамільтон. Вони виклали свою програму у серії статей, об'єднаних згодом у збірці "Федераліст".

Серед науковців існували дискусії щодо визначення тих соціальних і політичних сил, що стали опорою федералістів і антифедералістів у боротьбі навколо ратифікації Конституції. Так, одні вважали, що поділ на федералістів і антифедералістів проводився виключно за класовим принципом. Прихильниками Конституції називали представників промислового, торгового і фінансового капіталу, фермерів, плантаторів Півдня. Антифедералісти об'єднували основну масу населення країни - боржників, дрібних фермерів, жителів прикордонних областей, незаможні міські верстви. Перемогу федералістів, тобторатифікацію Конституції, ці автори пояснювали в першу чергу згодою їх лідерів включити до Конституції білль про права, а також різними махінаціями на штатних ратифікаційних конвентах.

Що стосується іншої точки зору, яка яскраво висвітлюється у праці Ніконова В. А., то згідно із нею, в число федералістів заносили лишень незначну у кількісному відношенні, зате добре організовану і впливову верхівку американського суспільства, що складалася із заможних плантаторів, буржуазії і прилеглих до них верств інтелігенції. Однак, на відміну від представників першої точки зору, вони включали у число антифедералістів не тільки вагому більшість міських і аграрних низів, але і частину південних плантаторів, які остерігалися, що прийняття Конституції надасть перевагу буржуазії Півночі, а також певні кола північної буржуазії, схвильованої збереженням привілеїв, якими ті користувалися у рамках своїх штатів. До антифедералістів відносили і демократичне крило політиків тої епохи на чолі з Т. Джеферсоном.

Причини успіху федералістів прихильники цієї точки зору вбачали в тому, що правлячій верхівці вдалося відсторонити від участі у виборах делегатів штатних конвентів численних противників Конституції, шляхом встановлення високого виборчого цензу, і голос опозиції значно слабше звучав у залах конвентів, ніж на вулиці.

Представники третьої точки зору сходилися на тому, що поділ на два табори не був простим, однозначним, він варіювався від штату до штату; за відношенням до конституції стояв комплекс класових, економічних, місцевих інтересів, ідеологічних і політичних протиріч; антифедералізм далеко не завжди був обумовлений великим демократизмом, а федералізм - консерватизмом; федералістів не вірно вважати жменькою багачів, а антифедералістів - широкими масами іншого населення.

Багато сучасних науковців підкреслюють, що великі власники, які зацікавлені у створенні сильного уряду, здатного захистити їхні майнові інтереси і тримати в покорі народні маси, практично у всіх штатах в абсолютній більшості були на стороні нової Конституції. Однак, масову базу руху федералістів за ратифікацію Конституції складали в основному міські низи, робітники, ремісники, матроси та інші особи найманої праці, а також фермери прибережних територій, що виробляли продукти споживання. Ці верстви, демократичні як за складом, так і за настроями, пов'язували із централізацією влади надії на пожвавлення міжштатної і зовнішньої торгівлі, ліквідацію економічних труднощів.

Масовою опорою руху проти ратифікації Конституції стали верстви, позбавлені власності або дрібні власники, перш за все фермери, серед яких було чимало боржників, що потребували паперових грошей, зниження податків, здешевлення державного апарату і які прагнули покінчити із засиллям купців, кредиторів і земельних спекулянтів. Слід зазначити, що народні низи, виступаючи проти ратифікації Конституції, на відміну від антифедералістів з числа правлячих класів, боролися не стільки за права штатів, як такі, скільки за більш емократичні форми правління, за розширення впливу більшості.

Дослідження показують, що загальна розстановка сил у країні відображала приблизно числову рівність або навіть незначну перевагу противників ратифікації Конституції. Однак, її прихильники федералісти ? більш згуртовані та організовані і на їх стороні були найкращі представники континентальної еліти, потужна фінансова підтримка і симпатії преси. До того ж вони захищали позитивну програму, тоді як антифедералісти явно програвали з точки зору оригінальності ідей, радикальних засобів вирішення економічних і політичних проблем США. Поступившись опозиції в одному, щоправда найважливішому питанні -доповнення Конституції біллем про права, федералісти фактично позбавили своїх противників вагомих аргументів в ідейній боротьбі навколо ратифікації Конституції. У грудні 1787 - січні 1788р.р. Конституцію ратифікували п'ять штатів ? Делавер, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Джорджія, а також Коннектикут. Прихильникам Конституції у цих штатах вдалося отримати порівняно легку перемогу на місцевих конвентах. Найбільш гострою була боротьба у трьох штатах - Массачусетсі, Нью-Йорку та Віргінії. Надзвичайно складна дискусія розгорнулася на конвенті в Массачусетсі. Ратифікацію Конституції тут полегшила сильна підтримка з боку бостонських робітників суднобудівельних організацій, металістів та інших майстрів, а також адвокатів, купців і значної частини фермерів. Але і за таких умов конституція була ратифікована лишень незначною більшістю голосів ( 187 проти 167 ).

Дуже гостро проходили дебати на конвенті Нью-Гемпшира, де лише на повторному скликанні конвенту Конституція була затверджена 57 голосами проти 47. У Нью-Йорку головного противника ратифікації в кінці кінців переконало красномовство Гамільтона, воно зламало супротив і провело ратифікацію більшістю голосів. У Віргінії вирішальним виявився вплив Дж. Вашингтона. І хоча ще до того, як Віргінія ратифікувала Конституцію, вона вже була прийнята дев'ятьма штатами і її вступ в силу був забезпечений, все одно підтримка Віргінії вважалася вкрай необхідною.

Про чималі проблеми під час ратифікації Конституції Сполучених Штатів свідчать конвенти у Північній Кароліні та Род-Айленді, які не погоджувалися з її змістом. На конвенті першого штату дискусія носила жорсткий характер, там плантатори, остерігаючись надмірного посилення влади буржуазії північних штатів, об'єдналися з фермерами і здолали прихильників Конституції. Лишень в листопаді 1789 року внаслідок сильного тиску зі сторони центральної влади Північна Кароліна переглянула своє рішення. Щодо Рой-Айленда, то цей штат був змушений ратифікувати її в 1790 р. після того, як всі штати її схвалили і новий центральний уряд погрожував економічними санкціями. Більшість науковцівпогоджується, що основним каменем спотикання під час ратифікації Конституції була відсутність в її початковому змісті білля про права, що був прийнятий у 1789 році і вступив в силу у листопаді 1791р. (див. Додаток 1). При обговоренні федеральної Конституції сім штатів обумовили свою згоду на її ратифікацію лише за умови, що вона буде доповнена статтями про права людини. Прийняття білля про права було вимушеним заходом, який став серйозним успіхом демократичних сил і надав вже ратифікованій Конституції інше звучання.

Отже, як бачимо прийняття Конституції породило в країні складні політичні процеси. У нової Конституції були як свої прихильники, так і противники і обидві сторони мали свої аргументи. Перші переконували, що ратифікація Конституції зміцнить і згуртує молоду незалежну державу, зробить її сильною, другі ж побоювались деспотизму центральної влади, ущемлення інтересів місцевої еліти, а також вимагали занесення в текст основного закону поправок про права людини. Аргументи і засоби досягнення цілі у федералістів виявилися сильнішими і Конституція нової незалежної держави вступила в силу.

2. Основні принципи Конституції США 1787 року

При розробці державно-політичної системи більш досконалого союзуоб'єднання штатів, засновники Конституції керувалися певними політико-правовими принципами та ідеалами, які у той час у американській системі цінностей вважалися основоположними. І це справді було так, адже ми не можемо не зауважувати те, що американська Конституція з'явилася тоді, коли основи буржуазної демократії існували лишень у окремих країнах. У той час ще не існувало жодного писаного конституційного документу, який можна було б порівняти із Конституцією США.

Досліджуючи американський Основний закон ми чітко можемо прослідкувати ряд принципів, які у ньому закріплені. Це, перш за все, республіканізм, федералізм, розподіл влади, обмежене правління, суспільний договір, захист свободи і власності, верховенство федерального права, принцип охорони прав і свобод громадян.

Творці Конституції відчували неприязнь до монархічної форми правління, яка асоціювалася в них із британським колоніальним гнітом і тиранією у тому змісті, який вкладала в це слово американська суспільна думка післяреволюційної доби. Однак, ідеї народовладдя теж були їм чужі. "Батьки-засновники" Конституції явно не ототожнювали поняття "республіка" і "демократія". Вони вважали, що керувати державою можуть лишень освічені люди, власники, які добилися високого становища в суспільстві своєю працею, а не в силу аристократичного походження. Як переконують А. Мішин та Е. Язьков, під республіканською формою правління засновники Конституції розуміли вибірну відповідальну владу, що змінювалася в установлені строки. При цьому вони були єдинодушні у переконанні, що маси не повинні приймати безпосередньої участі у державних справах. Маси могли приймати деяку обмежену участь у виборах уряду, але можливості впливати на його діяльність вони фактично були позбавлені. Якщо такий світогляд "батьків-засновників" висвітлити мовою сучасної науки, то виявиться, що їх ідеалом була елітарна республіка, при якій відносно широка виборність органів влади і наявність формально проголошених прав і свобод зовсім не виключали, а навпаки припускали розкол суспільства на тих, хто править і тих, ким правлять.

Що стосується принципу федералізму, закріпленого у Конституції США, то слід сказати, що федеративна форма державного устрою стала результатом класового компромісу буржуазії і рабовласників, наляканих народними виступами та конфедеративною нестабільністю. Необхідність сильної централізованої державної машини була досить очевидною, оскільки тільки з її допомогою пануючі класи сподівалися зміцнити своє становище і приборкати народ. Творцям Конституції було зрозуміло, що при теперішній системі влади вони довго не проіснують і якщо вони найближчим часом тим чи іншим способом не зміцнять союз, то з'являться повстанці, які віднімуть у них борозди правління.

Об'єднання тринадцяти штатів у державних рамках більш досконалого союзу - акт великого значення. Це була перша у світовій історії буржуазна федерація. Її демократизм проявлявся хоча б в тому, що за штатами були збережені досить широкі права. Творці Конституції намагалися забезпечити одночасно цілісність та ефективність держави. Федеральному урядові країни з самого початку делеговані найважливіші внутрішні і зовнішні політичні повноваження. Тому при наявності усіх рис федерального механізму американська буржуазна держава була єдина і цілісна.

Конституція 1787 року встановила систему дуалістичного федералізму, в основу якого покладено відносно жорсткий розподіл компетенції держави і штатів, що її утворюють. Розділ 8 статті 1 містить перелік предметів правового регулювання, що складають виключну компетенцію центральної федеральної влади. Усі ж інші повноваження, що не згадані в цьому переліку, можуть відноситися до компетенції штатів.

Конституція прямо чи опосередковано припускає ще чотири положення, які доповнюють вищенаведену схему. По-перше, існує сфера повноважень, які співпадають. Питання, що до неї належать, входять як до компетенції об'єднання штатів, так і окремих штатів. По-друге, Конституція містить приписи, які забороняють певні дії як об'єднанню в цілому, так і штатам, зокрема. По-третє, Конституція забороняє об'єднанню здійснювати певні, визначені, перелічені в її тексті дії. По-четверте, штатам у свою чергу забороняється вступати у союзи, укладати міжнародні договори, випускати гроші, утримувати армію у мирний час, порушувати федеральну Конституцію чи не виконувати федеральні закони.

Федеральна форма державного устрою наклала свій відбиток на всі, включаючи і позаконституційні, інститути американської політико-правової системи. У ході розвитку Сполучених Штатів Америки у системі американського федералізму нерідко виникали кризові ситуації. Іманентні буржуазному федералізму внутрішні протиріччя властиві американській федерації і в наш час. Централізму протистоять певні відцентрові сили, але в цілому розвиток американської держави характеризується розширенням влади федерального уряду.

Розробники американської Конституції втілили також у ній принцип суспільного договору. Однак його ідеї, висвітлені європейськими просвітниками, вони підлаштували до американських умов. На думку "батьків-засновників" державне правління ґрунтується на договорі народу з владою. Остання, відповідно до цього договору, повинна забезпечувати належне здійснення природних прав народу, а той, у свою чергу, - проявляти відданість і покору по відношенню до влади. Автори Конституції, як бачимо, слідували заповідям Декларації незалежності, хоча проголошене нею ж право народу на повалення неугодного йому уряду було, тим не менше, ними забуте.

Принцип верховенства федерального права - Конституції, законів і договорів Сполучених Штатів Америки - по відношенню до правових постанов окремихштатів, для делегатів конвенту було аксіомою. Розуміючи, що без конституційного закріплення ідеї верховенства федерального права міцного об'єднання не створити, вони внесли у Конституцію положення, яке вважається наріжним каменем американського федералізму. Згідно з цим положенням Конституція і закони Сполучених Штатів є верховним правом країни, якого повинні дотримуватися у всіх штатах, незважаючи на те, що право штатів може суперечити їм. Це положення основного закону не тільки закріпило пріоритет федерального права, але і стало обґрунтуванням конституційного нагляду, що здійснювався Верховним судом США.

"Батьки-засновники" намагалися надати Конституції особливу стійкість, прагнули запобігти такому явищу як часта зміна статей Основного закону. Тому, щоб надати Конституції певної жорсткості, у неї була включена відповідна стаття, згідно з якою, якщо дві третини членів Конгресу будуть вважати за необхідне, то Конгрес може пропонувати поправки до діючої Конституції, однак, ці поправки будуть мати юридичну силу тільки після їх ратифікації зборами трьох чвертей штатів. Знаючи, як було важко добитися ратифікації Конституції, стає очевидним, що її автори доклали зусиль для того, щоб текст їхнього творіння якомога довше був убезпечений від будь-яких змін. Таким чином, закріплений складний, відмінний від звичайної законодавчої процедури, порядок прийняття поправок до Конституції. "Батьки-засновники" хотіли, щоб прийнятий нимиОсновний закон був міцною структурою, що не піддається впливам кон'юнктурних політичних ситуацій. Це зовсім не означало, що вони оберігали свою розробку від яких-небудь змін, необхідність в яких повинна була б виникнути. Однак, вони подбали про те, щоб встановити процедуру, яка оберігала від випадковостей.

Жорсткість американської Конституції була абсолютно новою якістю буржуазного конституціоналізму, що розвивався. Наділяючи Основний закон жорсткістю, батьки-засновники не підозрювали, що ця якість у наступні роки стане взірцем практично для всіх писаних буржуазних конституцій. Ідея особливого порядку зміни писаної конституції, її жорсткості порівняно із звичайними законодавчими актами, виникла на американському ґрунті і була виключно американською за своїм походженням. У період між прийняттям Декларації незалежності і скликанням конституційного конвенту у конституціях восьми штатів були включені статті про порядок прийняття поправок. Таке положення містилося і в Статтях Конфедерації. Тому така теза у змісті Конституції США спиралася на досить солідний історичний досвід, засновники лишень узагальнили його. Необхідність особливого порядку зміни Конституції виводилася із теорії народного суверенітету, яка була на той час досить популярна серед американців. Згідно з цією теорією, тільки народ володів установчою владою і тільки він міг змінювати і ревізувати Основний закон, який він прийняв. Із цього робиться висновок, що Конституція як плід установчої влади народу, повинна змінюватися і доповнюватися в порядку, відмінному від того, у відповідності з яким приймаються закони. Однак, це теоретичне посилання насправді приховувало бажання правлячих класів стабілізувати Основний закон буржуазної республіки і увіковічнити закріплений ними державний устрій.

Щодо принципу розподілу влади - одного з найстаріших політико-правових принципів, то він був запозичений американськими колоністами у англійців, а згодом збагачений як французькою політичною думкою, так і американським досвідом. Відомий американський дослідник Г. Аптекер з цього приводу зауважує, що як в конституціях окремих штатів, так і в Статтях Конфедерації, а пізніше і в Конституції Сполучених Штатів Америки, був втілений ряд великих принципів, ціль яких зводилася до того, щоб гарантувати значну степінь народного суверенітету і не допустити росту тиранії. Серед них чи не найбільша увага приділяється принципу розподілу влади. Розподіл законодавчої, виконавчої і судової сфер державного управління перешкоджає зосередженню влади і тим самим не допускає росту тиранії.